Чому в океанах стільки солі, якщо в них впадають прісні річки

Є, як відомо, два типи водойм-прісні та солоні. В океанах і морях дуже велика кількість хлориду натрію, що робить їх непридатними для пиття. Рівень солі водойм різна, але якщо дивитися в середньому, то в кожному літрі води розчинено 35 грамів натрію хлориду. Але звідки взагалі у Світовому океані взялася сіль?

Довгий час люди так і не могли знайти відповідь на це питання, адже якщо в океан впадають прісні річки, то як він залишається солоним? Вперше версію запропонував Едмунд Галлей на початку 18 століття — він припустив, що вся справа у випаровуванні води. Тобто, на його думку, якщо сіль є в деякій кількості в багатьох місцях на сухій частині землі, то річки й озера теж її містять, тільки в мінімальній кількості, інформує Ukr.Media.

Едмунд Галлей-Англійський геофізик, астроном, метеоролог, фізик, математик і демограф. А ще він Член Лондонського королівського товариства, іноземний член Паризької академії наук.

Але ж моря стаціонарні, з них немає витоку. Поверхня випаровує велику кількість води, а в решті поступово збільшувалася концентрація солі. І ось так Світовий океан став солоним.

Ось так порахував Едмунд Галлей. І ця теорія трималася кілька століть.

Але згодом вчені поставили під сумнів теорію Галлея. Якби він мав рацію, то солоність океанів і морів за три століття повинна була хоч трохи збільшитися. Але цей показник залишається стабільним. Показники в різних морях різняться, але показники кожного моря трималися в межах статистичної похибки під час спостережень і вони не росли.

Але після ретельного дослідження показників вмісту солей в річках теорія була переглянута.

У прісних водоймах містяться інші солі — карбонати. Хлоридів в них дуже мало, тому в океану вони несуть саме кабридні домішки. Більшу частину кабридів споживають морські мешканці, а менша — осідає на дно. І ці домішки не можуть створити ту сольову суспензію, яка є в морі.

Сучасна гіпотеза прив’язує солоність океану до вулканічної активності

На ранніх стадіях формування нашої планети вулканічна активність була високою — викиди з опадами потрапили у воду океану і вона ставала кислою, що робило її досить-таки агресивним середовищем.

Закислена вода впливала на мінерали дна і на суші, що стикалися з нею та поступово роз’їдала їх. У базальтах та інших породах середовище було лужним. В результаті реакції й з’являлася сіль, що розчиняється в океанах.

Приблизно 500 млн років висока вулканічна активність на Землі припинилася і прийшла до сучасних показників.

Вода деякий час продовжувала розчиняти базальти, поки її кислотність не зменшилася. Тій солі, що вже утворилася діватися було нікуди й вона так і залишилася у воді. Відповідно до цієї теорії саме тому її показник середньостатистично не змінюється. Реакції, які призводили до утворення в ній хлориду натрію припинилися.

Цікаві факти про сіль

Людині, та й багатьом тваринам теж, для нормальної роботи організму необхідна сіль. Що цікаво, корінні аборигени деяких віддалених островів не вживали її в їжу до приходу європейців, ймовірно, отримуючи необхідні речовини з інших продуктів, які вони поїдали.

Однак, сучасний світ уявити без солі неможливо, вона є обов’язковим інгредієнтом в більшості страв по всьому світу, незалежно від того, в якій країні їх готують.

Кухонна сіль природного походження практично завжди має домішки інших мінеральних солей, які можуть надавати їй відтінки різних кольорів.

Сіль життєво необхідна для життєдіяльності людини, так само як інших живих істот.

Аж до початку 20 століття фунт солі був основною валютою в Абіссінії, нині званої Ефіопією.

Вона бере участь в підтримці і регулюванні водно-сольового балансу в організмі, натрій-калієвого іонного обміну.

На початку XIX століття сіль була в 4 рази дорожче, ніж яловичина.

Переважним джерелом натрієвої солі є викопна кам’яна сіль. Для ряду країн велике значення має осадова сіль, що отримується з розсолу морських лагун, солоних озер і природних розсолів.

Найбільше родовище солі в Європі, знаходиться біля міста Артемівськ в Україні.

Світові ресурси солі на суші колосальні, а в світовому океані в кожному кубометрі води в середньому її міститься близько 27,2 кг.

Узагальнені відомості про світові запаси натрієвої солі відсутні через складність і багатоплановість розрахунків.

Болівійський солончак Уюні, що представляє собою пересохле солоне озеро – найбільший в світі.

Склад солі Мертвого моря істотно відрізняється від складу солі інших морів.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, систематичний прийом надмірної в порівнянні з фізіологічною нормою кількості солі призводить до підвищення кров’яного тиску і, як наслідок, до різноманітних хвороб.

У багатьох країнах Європи і штатах США розгорнуті програми з роз’яснення згубних наслідків зловживання сіллю.

В Англії прийнятий закон, що вимагає повідомляти в етикетках харчових продуктів про вміст у них солі.

У Фінляндії уряду вдалося знизити споживання солі на третину, завдяки чому смертність від інсультів та інфарктів зменшилася на 80%.

Звичайна харчова сіль у великих кількостях є отрутою – летальна доза в 100 разів перевищує добову норму споживання, і становить приблизно 3 грами на 1 кілограм маси тіла, тобто для людини вагою 80 кг смертельною дозою є чверть кілограмової пачки.

Без солі дієта застосовується в лікувальних цілях, і проводиться тільки під наглядом фахівця. Вона призначається при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів. В ході дієти може відбуватися зниження ваги за рахунок втрати води через зменшення концентрації солі в організмі.

Навесні 1648 в Москві стався Соляний бунт, викликаний непомірно високим податком на сіль.

Для очищення авіаційного палива сіль змішується з ним для того, щоб позбутися міститься в ньому води.

Тисячоліття тому сіль була настільки дорога, що через неї влаштовували війни. Зараз же вона є найдешевшою з усіх відомих харчових добавок, якщо не брати до уваги воду.

Чорна сіль виробляється в Індії за допомогою змішування солоної води з насінням особливого рослини. Після цього суміш залишають випаровуватися, в результаті чого виходять чорні шматки солі.

З усіх спецій, відомих людству, сіль є найбільш древньою.

Ворожіння за допомогою солі відомі з найдавніших часів, вони називаються аломантія.
У Китаї за часів династії Тан (618-907 рр.) Половина доходів китайської держави виходила за рахунок торгівлі сіллю.

У Чехії розташовані найбільші в світі соляні печери.

Тільки 6% всієї видобутої солі використовується в харчових цілях, і ще 17% використовується для боротьби з обмерзанням вулиць і доріг в зимовий період.

З давніх часів було відомо мистецтво солити м’ясо і рибу. За словами Геродота, воно було сильно поширене в Єгипті, де були організовані спеціальні рибосолельні. Крім того, єгиптяни солили перепілок, качок та іншу дрібну птицю.

В середньому за рік доросла людина поїдає близько 8 кг солі.

Сіль використовується для виготовлення таких речей, як мило і скло.

У Стародавньому Китаї ще більше 3000 років тому сіль добували, випарівая морську воду.

Звідки везуть сіль в Україну і чи можливо налагодити власне виробництво

Соляний дефіцит був один із перших, з яким українці стикнулися одразу після початку повномасштабної війни. Зараз солі достатньо, але вона імпортна. Хоча спроби відновити власний видобуток є, наприклад на Закарпатті заявляють, що здатні наростити виробництво і ледь не забезпечити своєю сіллю всю Україну. І навіть вже перевезли частину спеціалістів з Донбасу. Про це пише ВВС.

До війни

Раніше практично усі потреби України в солі та її експорт покривало одне єдине підприємство – “Артемсіль”, один з найбільших виробників солі у Європі. Його запаси у 2017 році оцінювали у 4,5 млрд тонн кам’яної солі. А виробничі потужності були розраховані на випуск 7 млн тонн солі на рік.

Крім “Артемсолі” на ринку працювали ще кілька видобувних підприємств – також у Донецькій, а ще у Полтавській, Херсонській та Львівській областях. Але їхні запаси, обсяги видобутку та прибутки годі й порівнювати з “Артемсіллю”.

Імпорт

За даними Державної митної служби, за перше півріччя 2023 року Україна імпортувала понад 211 тис. тонн солі на більш як 46 млн доларів. Частка солі в загальному імпорті зростає, але є некритичною – лише 0,15%.

У 2022 році Україна імпортувала майже 440 тис. тонн солі на 92 млн доларів.

Найбільшим постачальником солі в Україну є Туреччина, яка дає близько третини соляного імпорту. Сіль до України також везуть із Румунії та Єгипту.

А от минулого року серед головних постачальників солі була також і Польща, яка до війни була серед головних покупців українського соляного експорту. А він у 2021 році сягнув понад 700 тис. тонн.

Власна сіль

Загальні запаси кам’яної солі в Україні оцінюють у близько 9 млрд тонн. Вони зосереджені на Донбасі, у Придніпровській низовині, на Закарпатті та Прикарпатті, а також у Криму.

Але нині через війну та російську окупацію доступною є сіль, що видобувається на заході України. Фактично, єдиним вітчизняним виробником солі залишилася Дрогобицька солеварня, яка ще навесні 2022 року збільшила потужності до 55 тонн на місяць.

Хоча сіль тут виробляють в інший спосіб, – спочатку викачують соляну ропу, яку згодом випарюють на дровах. Цей виробничий процес складніший і дорожчий, тому й дрогобицька сіль дорожча, ніж артемівська. І, звісно, не може її замінити.

Однак, як прогнозує в коментарі ВВС Україна голова Закарпатської ОВА Віктор Микита, у найближчі рік-два область зможе забезпечити 100% потреб усієї України в технічній та харчовій солі.

Перепони власному виробництву

Експерти ж менш оптимістичні щодо перспективи масового видобутку солі на Закарпатті, та й загалом швидкого нарощування українського виробництва.

Що стосується Солотвинського родовища, каже директорка Національної асоціації видобувної промисловості Ксенія Оринчак, то там, на думку більшості фахівців, відновити видобуток буде важко.

“Потрібно або будувати нову шахту, або добувати сіль шляхом випарювання з ропи, добутої зі спеціальних свердловин”, – каже Оринчак, пояснюючи, що такі рішення є технічно можливими, “але вони не швидкі і потребують чималих коштів”.

Досить проблемними є й інші родовища на західній Україні, зокрема Тереблянське, на яке покладає надії влада Закарпаття. Адже, пояснює вона, “усі необхідні дозвільні процедури, експертизи і погодження, придбання обладнання та навчання працівників загалом тривають “як мінімум два роки”.

Приблизно така сама ситуація і з Долинським родовищем на Івано-Франківщині.

З Верхньострутинським родовищем ситуація ще складніша, бо надання спецдозволу на його розробку викликало хвилю незадоволення і протестів у місцевого населення, пояснює очільниця асоціації добувної промисловості.

Тож швидкого видобутку вітчизняної солі у необхідних країні масштабах не варто очікувати найближчим часом, вважає Ксенія Оринчак. А імпорт як харчової, так і технічної солі буде зберігатися.