✅Аналіз «Великого балу Сатани» з роману “Майстер і Маргарита”

Роман «Майстер і Маргарита» безумовно, є класикою сучасної літератури. Навіть через стільки років після його написання, твір не втратив своєї актуальності, воно як і раніше захоплює читача і розбурхує його свідомість. Читаючи роман, ми починаємо замислюватися над багатьма філософськими проблемами, заново переоцінюємо своє світосприйняття.

Одним з найбільш захоплюючих уривків роману є 23 глава під назвою «Великий бал у Сатани». Тільки сама назва віщує щось зловісне, ніж ще більше приваблює читача.

Опис балу у Сатани ми бачимо очима Маргарити, яка вже прийняла запрошення від Азазелло прийти в гості до якогось іноземцю. Після того, як Маргарита намазався кремом, який подарував їй «вуличний звідник», вона перетворилася в відьму. Тепер до Маргарити прийшло усвідомлення, який іноземець чекає її. Ця думка не лякає її, вона йде на бал до Сатани заради свого коханого Майстра. Там вона хоче хоч щось дізнатися про його долю.

Далі ми дізнаємося, що на цьому диявольському балу для Маргарити приготовлена ​​особлива роль. Вона повинна стати королевою балу.

І ось, починається підготовка Маргарити до цієї ролі. Читаючи далі, виникає почуття, що автор був дуже добре знайомий з різними сатанинськими обрядами, адже подробиці приготування і деталі того, що відбувається прямо підтверджують це. Так, наприклад, ритуал омивання кров’ю – класичний диявольський ритуал. І як годиться, Маргарита, як майбутня королева балу, взяла участь в ньому.

Також, упродовж всього твору ми зустрічаємося з образом пуделя, який символізує самого Сатану. Так, у Маргарити на грудях весело зображення пуделя на ланцюгу, подушка під ногами героїні була з вишивкою золотого пуделя.

Головний обов’язок Маргарити на балу у Сатани – це прийом гостей. Не важко здогадатися, що це були за гості: вбивці, ґвалтівники, упирі та інша нечисть.

Булгаков не тільки докладно описує нам наряди гостей, а й знайомить з історіями їх життя. Ось, наприклад, мадам Тофан. Вона була відома серед молоденьких дівчат, яким набридли їхні чоловіки. Мадам продавала їм бульбашки з отрутою, ніж допомагала позбутися від ненависних чоловіків. Мадам Тофан погано скінчила. Її задушили тюремні охоронці.

Або ось дівчина Фріда. У народі вона прославилася своїм зловісним вчинком – Фріда закопала живцем свого новонарожденного сина, засунувши йому в рот хусточку. Звичайно ж, вона мучилася потім, на суді сказала, що їй нічим було годувати дитину.

І кожну ніч, камеристка підкладала Фріду на стіл хустинку, як нагадування за її діяння. Пізніше ми дізнаємося, що Маргарита пробачила дівчину і позбавила її від цих страждань.

Бал був в самому розпалі, але ось з’явився Воланд. Він був в якомусь дивному костюмі, в старих стоптаних туфлях, спирався на шпагу, але випивши кров барона Майгеля, Сатана змінився. Маргарита теж випила з кубка Воланда, і, не відкриваючи очі, почула пронизливий крик півнів. Наближалося ранок, і бал підходив до свого завершення.

Де відбувається Великий бал

бал; ч. (1) (фр., від танцювати) урочистий вечір з танцями під музику, іноді в святковому вбранні з масками – Б.-маскарад. (2) (фр., м’яч, куля) 1. Умовна одиниця для оцінки ступеня інтенсивності або якості певного явища (напр., швидкості вітру, врожайності тощо). 2. Оцінка успішності й поведінки в навчальних закладах. 3. Одиниця для оцінки в деяких видах спортивних змагань (напр., у гімнастиці). 4. Куля для головування (балотування).

Зміст

Тлумачення слова в різних словниках

БАЛ 1, у, чол. Великий вечір з танцями. Приїхавши од Турна з балу, Пальонки дома ковтонув (Іван Котляревський, I, 1952, 226); За балом бал у генерала. За генеральшею чимала Орда панів і паничів (Тарас Шевченко, II, 1953, 220); Був справжній маскарадний бал. дуже людний і парадний (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 193); Правління колгоспу влаштувало для обох бригад колгоспний бал (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 230).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 93.

БАЛ 2, а, чол.

1. Одиниця виміру сили якого-небудь природного явища (вітру, землетрусу і т. ін.). З моря дув сильний вітер, не менш як п’ять-шість балів (Юрій Смолич, Світанок. 1956, 138).

2. Виражена цифрою оцінка знань і поведінки учня. Меншого бала як п’ять ніколи не одержував (Олесь Донченко, VI, 1957, 581); Вчився [Валерик] тільки на високі бали (Олесь Гончар, Таврія. 1957, 53); — А цього року іспиту не витримали? — Ні, витримав. Набрав три п’ятірки і дві четвірки. Двадцять три бали (Вадим Собко, Нам спокій. 1959, 50); // Цифрова оцінка успіхів у спортивних змаганнях. На самому фініші динамівці вдалось випередити Ніну на 0,3 бала (В ім’я Вітчизни, 1954, 26).

Бал (танцювальний вечір) – іменник чоловічого роду;

називний: бал (однина); бали́ (множина);

родовий: ба́лу (однина); балі́в (множина);

давальний: ба́лу, ба́лові (однина); бала́м (множина;)

знахідний: бал (однина); бали́(множина);

орудний: ба́лом (однина); бала́ми(множина);

місцевий: на/у ба́лі (однина); на/у бала́х (множина);

кличний: ба́ле* (однина); бали́* (множина);

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 93.

Літературне слововживання: БАЛ;

Орфографічний словник української мови: БАЛ;

Словник іншомовник слів: БАЛ;

Eкономічна енциклопедія: БАЛ;

Словник іншомовних слів Мельничука: БАЛ;

Українсько-російський словник: БАЛ;

Фразеологічний словник української мови: БАЛ;

Бал, -лу, м. Балъ. Рудч. Ск. І. 9. Ум. балок. Бувають у нас і балки, то в господу закликають музику О. 1862. IV. 90.

бал Существительное м.

ball 2 источника костюмированный бал — fancy-dress ball; masquerade2 устраивать бал — to give a ball2 dance, dancing party 2 источника

• выпускной бал — school-leaving party брит., (senior) prom амер., (high-school) graduation party амер.2 кончен бал — it’s all over; that’s that; the game is up2

Справжній дворянський бал — це вам не сучасна дискотека!

Переконатися в цьому не з розповідей, а на власні очі, потанцювавши кадриль та погравши у справжні дворянські ігри, запрошує обласний історичний музей імені Василя Тарновського. — Зазвичай музей представляє речі, але в новій екскурсії ми хотіли зробити акцент на людях, дозволити гостям самим побачити різницю між молодою людиною ХІХ століття та ХХІ, — розповідає співавтор заходу Олена Трухан, старший науковий співробітник музею. Різниця, безперечно, величезна. Але, одними з перших відвідавши новий захід, «Відомості» знайшли й чимало спільного у розвагах молоді, яку розділяє два століття! Не так вже ми й змінилися — судіть самі.

Для білого личка… оцет і крейда

Активності наших предків можуть позаздрити навіть найзавзятіші сучасні тусовщики. Світське життя в ХІХ столітті просто вирувало! Перед телевізором ніхто не відсиджувався. Ввечері поважна родина або їхала в гості, або приймала гостей. Готуватися до балу, як і до дискотеки, дівчатам треба було довго і ретельно. Прекрасні дами у всі часи готові на все, щоб постати перед кавалерами в якнайкращому вигляді. Щоправда, якщо сьогодні ми зводимо себе дієтами, балансуємо на височезних підборах і мерзнемо у тоненьких «капронках» навіть у 20-градусний мороз, то кілька віків тому «знаряддя тортур» були іншими. Цілий день до балу нічого не їли. А щоб білосніжний колір обличчя не псував ненависний рум’янець, не тільки пили оцет, але і їли крейду! І не дивина, що, перетягнуті тугими корсетами, панянки час від часу зомлівали під час танців.

Кар’єру можна витанцювати!

До речі, до танців наші предки ставилися вкрай серйозно. У нас, звичайно, тими, хто добре рухається, також захоплюються в компанії. Але ще два століття тому вправні ноги могли гарантувати успішну кар’єру. Наприклад, зять першого генерал-губернатора Чернігівського і Полтавського Олександр Чернишов свій перший чин отримав якраз за те, що жваво витанцьовував на балу перед імператором. Але найблагородніший у нашому розумінні вальс довго був не в пошані. Навіть листівки проти нього розповсюджували, називаючи вульгарним та розпусним за те, що партнери надто близько стояли один до одного. Саме такі вальс та кадриль, що панували на паркетах у ХІХ столітті, а не сучасні фантазії на цю тему, показали волонтери музею — Ольга Василенко, Євгеній Глузд, Анастасія Тяпкова та Микита Дробот. Відтворити їх було не так-то й просто. — Ми зв’язувалися з клубом історичного танцю Санкт-Петербурга. А також вивчали відео британських клубів, які серйозно займаються цим питанням. До речі, у нас, за задумом, танцюють не професійні танцівники, а саме волонтери. Щоб гості розуміли — вони теж так зможуть за бажання, — пояснив співавтор екскурсії Артем Лаєвський, молодший науковий співробітник музею. Знайти кавалера та вирішити проблеми — на балу Та на балу не тільки танцювали. Чоловіки полюбляли перекинутися в карти. Азартність, між іншим, вважалася неабиякою цнотою. Тож за вечір запросто програвали не тільки маєтки, але й дружин. Були й інші розваги, про які можна не тільки почути, але й самому спробувати зіграти під час екскурсії. Але найголовніше, що є спільного у балу та дискотеки — це мета. А вона у молоді різних епох мало чим відрізняється — знайти собі пару. Тільки якщо в темряві клубу можна зустріти невідомо кого, то вже на балу можна було обрати супутницю чи супутника точно з хорошої родини, з пристойними статками та відмінними манерами. Щоправда, у званих вечорів функції були значно ширші. Проблеми сімейні, суспільні, державні вирішувалися зовсім не в кабінетах, а саме на балах та прийомах. У кулуарах зароджувалася й просувалася кар’єра, розв’язувалися дипломатичні проблеми, вирішувалися долі.

Де танцювали чернігівці?

Ще якихось двісті років тому гриміли бали і на Чернігівщині. У маєтках знатних фамілій Тарновських та Галаганів танцював і Тарас Шевченко. А в Чернігові розважалися на паркетах дворянського зібрання (будівля знаходилася на Валу), благородного зібрання по вулиці Шосейній (сучасний проспект Миру) та офіцерського зібрання за три версти від міста (територія льотного училища). «Черниговские губернские ведомости» рівно 120 років тому писали про сезон танцювальних вечорів: «Здесь можно танцевать, играть в карты, работает буфет, чай, вина, закуски, десерт и прекрасный ужин». 52 копійки, які коштував квиток, ішли на благодійність. Гроші, до речі, не такі вже й малі, враховуючи, що фунт м’яса в той час коштував 14 копійок. Хочете ще? Це вже четверта інтерактивна екскурсія історичного музею, присвячена дворянському етикету. Якщо зберете групу від 10 чоловік, то можете ще спробувати писати пером у дворянському кабінеті, навчитися викликати суперника на дуель чи відпочити у дворянській вітальні. А незабаром, обіцяють історики, підготують і повчальну екскурсію про правила застільного етикету. До квітня працюватиме й незвичайна виставка. Це не якісь рідкісні, епохальні документи, а милі дрібнички, що оточували дворянина в побуті. Тут мундштуки, трубки й табакерки (жінки, до речі, жували й нюхали тютюн не менше за чоловіків). Тут дивні щипчики, якими панянки натягували на тендітні ручки тугі рукавички. Гаманці й монетниці, прикрашені витонченим дрібненьким бісером (таке оздоблення на власних речах полюбляли й суворі офіцери). Серед цікавинок — прижиттєве видання творів Пушкіна та чудовий гребінь зі слонової кістки, очевидно, придворної дами. До речі, шановна молодь, якщо батьки раптом лютують із приводу того, що ви пізно повертаєтеся з клубу, повідомте їм: у вас просто хороші манери. Адже залишати бал раніше світанку — просто моветон. –Тетяна Володимирівна (обговорення) 19:01, 20 листопада 2015 (EET)–Тетяна Володимирівна (обговорення) 19:01, 20 листопада 2015 (EET)

Віденський бал

Віденський бал — традиційний захід, який відбувається в Відні під час бального сезону. Віденські бали занесені до списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини Австрії.[1] Величним балом вважається Оперний бал.

Класичний Віденський бал

ЮНЕСКО були створені певні критерії, які бал повинен мати, щоб вважатися справжнім Віденським балом. Серед іншого, повинні дотримуватися особливого бального протоколу і проведення балу. Бал повинен відкриватися молодими парами дебютантів, опівночі обов’язково має бути опівнічний виступ і під ранок урочисте закриття балу.

Корені віденських балів слід шукати ще в часи віденського конгресу. У I -ій половині XIX століття в карнавальний сезон кожен вечір у Відні влаштовувалося до 250 балів. У танцях брали участь практично усі: від аристократів до простих людей. В кінці століття однією з головних подій в імперії став «Придворний бал». На нього запрошувалася тільки знатні, тому події відбувалися на балу зазвичай довго обговорювалися жителями Відня.

Але в 1899 році переживаючи через смерть дружини Єлизавети, імператор Франц-Йосиф відмінив проведення балу.

У 1921 році на місце «Придворного балу» прийшов «Оперний бал». Почав своє існування він задовго до цього в редутних залах палацу. Але був переміщений в новий оперний театр, побудований за наказом Франц-Йосиф в 1869 році. Саме там 11 грудня 1877 року відбувся перший великий «Оперний бал», в якому Едуард Штраус, молодший брат відомого маестро, управляв оркестром. Відмітною особливістю нового балу стало те, що особи пані обов’язково мали бути прикриті масками, і вибір пари був за пані.

Можливість проявитися в цій «таємничій грі» спочатку була погано сприйнята консерваторами, але у результаті принесла балу велику популярність.

«Віденським балам» вже майже 200 років, але і зараз вони не втрачають своєї популярності. Навпаки, отримавши репутацію фешенебельних і респектабельних подій, по цьому образу і подобі у багатьох містах світу проводяться бали.

Відкриває бал грандіозний полонез, в якому беруть участь спеціально відібрані дівчата і молоді люди, на оперному балу навіть близько 200 пар. Після відкриваючого полонезу на більшості балів дебютанти танцюють веселу польку і закінчують свій виступ вальсом. Головним критерієм відбору учасників є уміння танцювати, зокрема виконувати правосторонній і лівобічний поворот вальсу. Додатковими критеріями також виступають костюми.

Дівчата, що відкривають бал, мають бути у білій сукні і з букетиком квітів, а на оперному балу також повинні обов’язково прикрасити голову короною (моделі якої міняються щороку). Кавалери ж мають бути одягнені в фраки або мундири, хоча на деяких балах дозволений і смокінг. І перш ніж починається вальс для усіх учасників балу, молоді пари знову показують свої уміння, але вже в лівобічному вальсі.

Залежно від розміру балу він приймає найрізноманітніші кількості гостей. Найбільший — Оперний бал, відвідують до п’яти тисяч гостей і близько тисячі обслуговуючого персоналу — музиканти, кухарі, кравці, взуттєвики.

Бальний сезон

Бальним сезоном у Відні вважається час з 11 листопада і до вівторка фашінга, хоча деякі бали проводяться і в інший час.

Перший великий бал традиційно проходить в новорічну ніч в Гофбурзі, це Імператорський бал. Звучать найпопулярніші мелодії часів монархії, включаючи вальси Штрауса і Легар Франца, і музика віденських класиків — Моцарта, Бетховена і Гайдна.

Під час бального сезону у Відні проводиться більше 300 балів, починаючи від балів різних професій («Бал Юристів», «Бал Мисливців»), і закінчуючи великими балами від державних і культурних організацій («Бал Віденських Філармоніків», «Оперний Бал»).

Поза сумнівом, головну роль в усій Європі грає Віденський Оперний бал, який зазвичай проводиться в середині лютого і збігається зі святами «фашінгів», — веселих австрійських карнавалів і маскарадів. Він прирівнюється до державного прийому, і зазвичай на нім є присутнім президент Австрії.

Усе розпочинається з традиційного полонезу, в якому беруть участь дебютанти. Після танцю дебютантів танцюють усі. Але усі чекають найголовнішого танцю, яким безумовно є знаменитий Віденський вальс.

Що таке тестовий бал, як він визначається й конвертується в оцінку (бал) за рейтинговою шкалою 100 – 200?

Тестові бали – сума балів, отриманих за виконання завдань тесту.

Підрахувати тестові бали учасник тестування може одразу після оприлюднення правильних відповідей до завдань тесту (розміщуються на сайті центру після 16:00 наступного дня після проведення), використовуючи схеми оцінювання завдань тесту, які містяться в підрозділі “Характеристики сертифікаційних робіт ЗНО 2015 року”. Як визначаються результати зовнішнього оцінювання за 100-бальною шкалою?

Цей процес складається з кількох етапів. Спочатку обчислюють тестовий бал кожного учасника – суму балів, отриманих за виконання завдань тесту. Потім тестовий бал конвертується, тобто за спеціальною процедурою перетворюється на шкальований бал – оцінку за 100-бальною шкалою, а саме обчислюється процентний ранг (процентиль) кожного учасника тестування – це відсоток учасників, тестові бали яких не перевищують тестовий бал конкретного учасника. Використовуючи такий розподіл, і визначають оцінки за шкалою 100 – 200 для реального розподілу тестових балів. Заключним етапом опрацювання результатів тестування є їх розміщення на інформаційних сторінках учасників та опублікування таблиць переведення тестових балів в оцінки за шкалою 100-200 балів з кожного предмета (сесії предмета).

Наголошуємо, що кожному року, предмету та сесії тестування відповідає своя окрема таблиця переведення балів, тому використання таблиць минулих років (інших сесій) не є коректним для визначення балів за шкалою 100-200. Чи може учасник ЗНО одразу після складання тесту визначити свій тестовий бал і бали за рейтинговою шкалою 100-200 балів?

Учасник може визначити лише свій результат у тестових балах. Порахувати кількість набраних тестових балів можна одразу після оприлюднення правильних відповідей до завдань тесту.

З’ясувати свій результат у балах за рейтинговою шкалою (100 – 200 балів) буде неможливо до оприлюднення таблиці переведення тестових балів у шкальовані. Адже вона створюється лише після того, як роботи всіх учасників із відповідного предмета, сесії і року тестування перевірені. Чи можна за тестовими балами приблизно передбачити свій шкальований бал?

Чим більше завдань правильно виконав учасник, тим вірогідніше, що він випередив більше абітурієнтів. А отже, його результат за шкалою 100 – 200 буде кращим.

Між тестовими і шкальованими балами є істотна відмінність. Величина тестового бала абітурієнта залежить лише від кількості і типу завдань, які він розв’язав. Природа шкальованого бала зовсім інша: його величина залежить від того, яку кількість учасників тестування (у відсотках) випередив певний абітурієнт.