“Кажан” чи “летюча миша”? Як правильно?

В усній мові людина частіше вживає словосполучення “летюча миша”, на мою думку, лише науковець (біолог) скаже “кажан”. Чи можемо вживати два варіанти, як рівні один одному?

10.9k 10 10 gold badges 48 48 silver badges 101 101 bronze badges

1 Answer 1

Заглянувши на сайти Вікіпедія та СУМ можемо побачити визначення лише одного слова “Кажан”

Нічний ссавець із широкими крилами, утвореними перетинками між довгими пальцями ніг.

Проте у СУМ на слово “Миша” є словосполучення “летюча миша” :

Летюча миша: а) те саме, що кажан. Чому так добре почувають себе в повітрі сліпі летючі миші? Виявилось, мають власні ультразвукові «локатори» (Знання та праця, 3, 1966, 6); * У порівняннях. Монашки чорною зграєю вкрили подвір’я, мов летючі миші, обліпили ганочок (Іван Микитенко, II, 1957, 270);

б) переносний гасовий ліхтар. В корівнику було напівтемно. Ліхтар «летюча миша» висів на стовпі посеред приміщення і тихо погойдувався (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 110).

Отже, слово кажан не завжди можемо замінити на словосполучення летюча миша. В наукових працях краще використовувати слово кажан, у художній літературі також частіше зустрічається саме кажан, а ось у розмові можна послуговуватися, в принципі, і другим варіантом, хоча, звісно, в українській не заохочується зловживання дієприкметниками.

Кажани – нічні відвідувачі квітів

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

У природі існує близько 800 видів кажанів. Одні з них харчуються комахами, інші – фруктами або дрібними тваринами і птахами. Є навіть кажани-рибалки. Але навряд чи багато з вас чули про кажанів, які харчуються нектаром квітів. А є й такі. Це довгоносі, або, як їх ще називають, кажани-колібрі. Після заходу сонця вони п’ють нектар з квітів, точно так само, як це роблять крихітні верткі пташки колібрі після сходу сонця. У довгоносих кажанів подовжена морда, короткі круглі вуха, невеликий хвіст і дуже довгий язик, вкритий безліччю сосочків. Ніби щетина, виступають вони вперед і збирають нектар і пилок з квітів. В Арізоні знаходиться знаменита печера Колоссаль, в якій мешкають довгоносі кажани. Цю печеру і вибрали вчені Лендєл Кокрена і Брюс Хейворд для докладного вивчення способу життя цих звірків.

І ось що вони дізналися. У першій половині травня у великих вапняних печерах утворюються колонії, в яких збирається до 2 тисяч самок довгоносих кажанів. А наприкінці травня у кожної з них з’являється одне дитинча. Перед вильотом на вечірню годівлю матері переносять своїх малюків в особливу частина печери і залишають їх там висіти на стінах величезними гронами. Повертаючись з годування вранці, кожна самка моментально і безпомилково знаходить у цих «яслах» своє дитинча. Яким чином вони їх виявляють, вчені поки не встановили. Це одна з найбільш таємничих загадок з життя цих тварин.

Ну, а що буде, якщо забрати дитинча в іншу частину печери! Нічого. Несли. Самка все одно його знаходить. Через місяць малюки виростають, і материнська колонія перестає існувати. Кажани перелітають в інші печери і об’єднуються з дорослими самцями. З настанням холодів колонії нічних «колібрі» спрямовуються на південь, в ті райони, де квіти не зникають протягом всієї зими.

У шлунках кажанів вчені знаходили прозору рідину, яка на смак виявилася солодкою. Це ще раз підтвердило, що нічні «колібрі» харчуються нектаром і квітковим пилком. Для того, щоб точно переконатися в цьому, вчені обладнали вольєр, обгороджений мережами, в якому серед квітів гігантського цереуса і агави поставили штучний грот зі звірками. Приблизно через годину після заходу сонця миші в гроті занепокоїлися. Кілька хвилин вони свербіли і шкребли пазурами стіни грота, потім по одній почали вилітати назовні. Зробивши кілька польотів навколо грота, довгоносі «колібрі» почали збирати нектар з квітучих рослин. Вчені ходили поблизу з електричними ліхтарями, але світло не заважало тваринам займатися своєю справою. Навіть промінь, направлений прямо на звірків, не турбував їх.

Довгоносі кажани добувають з квітів нектар двома способами. Іноді вони сідають на вершину квітучого стебла і спускаються вниз, вставляючи свої довгі носи якомога глибше в квітку. Оглядаючи особливо глибокі квіти, звірята хапаються лапами за пелюстки і з силою протискуються глибше в квітку. Повзаючи по квітці, вони старанно уникають гострих шипів рослин. Однак це їм не завжди вдається. Іноді миші наколюються на шипи і отримують смертельні рани.

В інших випадках нічні «колібрі», підлітаючи до квітки, на короткий час зависають над ним. Під час цього нерухомого ширяння вони встигають на одну-дві секунди всунути голови глибоко між пелюстками. Більше однієї-двох секунд миші парити не можуть і, щоб не пошкодити квітку, відлітають у бік. Через п’ять-десять секунд вони знову зависають над квіткою. Так повторюється до тих пір, поки не буде випитий весь нектар. У ці хвилини їх схожість з колібрі дивовижна.

Вчені оглянули кілька квіток, з яких був випитий нектар. Жодна з них не була пошкоджена. На віночку або пелюстках не залишилося навіть слідів пазурів. Але як прогодувати кажанів у вольєрі! Вчені задумалися. І ось одна квітка до країв заповнюється цукровим сиропом. Кажани дуже скоро виявили це «багатство», і їх хутряні головки дружно зімкнулися над ним. У міру того як зменшувалася кількість сиропу у квітці, остаточно міцніла впевненість вчених в тому, що довгоносі кажани харчуються нектаром квітів.

Збираючи нектар, нічні «колібрі» дуже добре запилюють квіти. Вже через годину після початку вечірньої годівлі колір головок кажанів помітно змінився – вони стали білими. Це на хутро прилип квітковий пилок. З 86 квіток агави, відвіданих довгоносими кажанами, 53 квітки принесли плоди.

✅Чим харчується і як полює кажан?

Практично всі кажани вилітають на полювання з настанням сутінків або вже після заходу сонця. Річ у тому, що їх зір розвинений набагато гірше, ніж слух. Більшість рукокрилих харчуються літаючими комахами. Вони чують руху їх і підхоплюють здобич на льоту або знаходять серед листя.

Існують тварини, які ласують виключно нектаром квітів і плодами фруктових дерев.

Деякі великі види вживають в їжу і дощових черв’яків, а також великих комах.

Серед рукокрилих є кажан, в харчування якої входять жаби і дрібна риба, крім комах. Тваринки літають над поверхнею води і по плескоту визначають, де знаходиться потенційна здобич.

А ось кровосисних тільки три види, і живуть вони в Південній і Центральній Америці. Вилітають на полювання вночі, знаходять тварин, роблять укус і злизують кров.

Вороги рукокрилих

У кажанів не дуже багато ворогів в природі, хоча тварини мають дуже малий розмір. Пов’язано це швидше за все з тим, що нічний спосіб життя не дає їм можливості перетинатися в природі з багатьма тваринами, які бувають активні вдень. Свої притулку вони добре маскують або живуть великими колоніями, куди проникати багатьом звірам і птахам буває досить страшно.

Ті кажани, які вилітають на полювання в сутінковий час (наприклад, вечорниці) частіше стають здобиччю денних хижих птахів (яструбів, чеглок, сапсанів), хто з радістю харчується цими кажанами.

Але і нічні хижі птахи (сичі і сови) досить часто нападають на рукокрилих, хоча полювати на них дуже складно: розвинена ехолокація дозволяє помітити небезпеку і ухилитися від смертоносних пазурів і дзьобів.

Вчені одного з американських інститутів помітили цікавий факт: на кажанів, що мешкають в печерах одного з гірських масивів Угорщини, нападають звичайні синиці.

Відважні птиці залітають в печери, хапають сплячого звіра і забирають до себе в гніздо. Птахи рідко підлітають до колоній, оскільки чисельність рукокрилих може представляти для них смертельну небезпеку.

У тих широтах, де мешкає багато деревних змій, рукокрилих, що ховається в гілках доводиться не солодко. Днем звірята, як правило, сплять в укриттях і далеко не завжди можуть зреагувати на повзучого ворога, що наближається. Та й літати при сонячному світлі вони практично не можуть, тому стають жертвами тих змій, хто буде їсти, маленьких кажанів.

Рукокрилі, особливо дрібні особини і види часто потрапляють в лапи до павуків. Побачити в темряві розтягнуту павутину вони не можуть, в цьому випадку не завжди допомагає і ехолокація.

Зате почути б’ється в павутині комахи у рукокрилих виходить. Іноді великі павуки, хто харчується дрібними тваринами, спеціально Не вбивай здобич – комах, щоб зловити на них більшого – кажана.

Іноді рукокрилі стають їжею більших хижаків – ласок, тхорів і куниць, які підкрадаються до сплячих звірам і вбивають їх.

Але найголовнішим ворогом є людина. Іноді люди знищують цілі колонії кажанів тільки тому, що помилково вважають їх небезпечними. Хоча звірята приносять багато користі, знищуючи комах, що переносять інфекцію.

Трапляється, що людина не має на меті вбивати рукокрилих. Деякі добрива або отрутохімікати згубні для літаючих звірків.

Неймовірним здається той факт, що і люди вживають рукокрилих в їжу. У багатьох країнах Азії м’ясо цих звірів вважається делікатесом.