Словник української мови
1. перех. і неперех. Однокр. до метати 1. Плиснуть по водиці, Граючись, рибки; Знову з-під вербиці Дід метне гачки (Павло Грабовський, I, 1959, 320) ; В цій молодій людині спортивного складу є, певне, не тільки вміння метнути диск або вдарити футбольний м’яч (Микола Руденко, Вітер. 1958, 131) ; Дві свічки на столі у величезному мідному свічнику метнули полум’ям у всі боки (Петро Колесник, Терен. 1959, 135) ; Очі її метнули іскри, заблискотіли слізьми (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 29) .
♦ Куди метнув! — надто далеко зайшов хто-небудь у своїх твердженнях, намірах, діях і т. ін. [Староста :] Всіх чортів зібрать, .. щоб помогли мені причарувати до себе Бондарівну! [Герце ль:] Ой, ой, ой! Куди метнув! Не їстиме й не питиме вельможний пан, поки себе не вдовольнить. (Карпенко-Карий, I, 1960, 141) ; Метнути оком (очима, очі, поглядом, погляд) на кого — що, по чому — миттю глянути на кого-, що-небудь, швидко оглянути когось, щось. Тілько що мати вийшла чогось надвір, він зразу схопився, метнув очима по хаті, побачив непримітне місце між піччю і паколом від полу і мерщій ткнув туди рукавичку (Панас Мирний, IV, 1955, 290) ; Аврелія мовчки метнула на батька погляд, повний ненависті, і швидко подалась по сходах нагору (Леся Українка, III, 1952, 286) ; Вихор метнув оком на чепурний садок (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 13) ; Метнув [Левко] на Карпа колючі очі (Іван Цюпа, Назустріч. 1958, 24) ; Він метнув презирливим поглядом у бік Хлопєшки (Олесь Гончар, II, 1959, 18) .
2. неперех. , чим. Зробити швидкий рух. Наталя швидко метнула головою вгору, ніби їй притьмом припало щось у небі побачити (Степан Васильченко, II, 1959, 56) ; Обурення і сміх разом розпирають дівочу душу, але вона перемогла себе, насупилась, гримнула на парубка: — Безсовісний ти, Левку, та й годі! — Метнула спідничиною і вскочила в вітряк (Михайло Стельмах, I, 1962, 152) .
Метнути бровами (дугами брів, бровою) — підвести брови (брову). Данько підвів облупане від сонця й частого купання лице, метнув уверх широкими дугами брів, глянув прямо батькові у вічі (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 28) ; Чоловік стряхнув сніжок з приполу, Метнув бровою, не віддав уклін. Горбатий скрикнув, кинув зброю долу. — Це він [Кармалюк]! Це він! (Андрій Малишко, Книга. 1954, 100) .
3. неперех. , рідко. Те саме, що метнутися 2. — Йосипе, поїдемо за жінкою? — і Яків, не дожидаючи одказу, хутко метнув з хати (Панас Мирний, IV, 1955, 49) ; Блищало небо золотом янтарин, А вже метнули в битву козаки (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 84) .
Метнути собою , діал. — метнутися (у 2 знач.). Піднявши топір, одним замахом розрубала [Мирослава] голову медведиці. Впала.. звірюка і, метнувши собою кілька рфзів у боки, сконала (Іван Франко, VI, 1951, 19) .
Множина від мета, але не цілі
Чи можливе/притаманне/доцільне вживання множини слова мета в українській мові.
2 Answers 2
Ось що про це пише Є. Д. ЧАК в своїй роботі “Складні випадки українського слововживання”:
Мета. У всіх стилях літературної мови, крім художнього, слово мета вживається тільки в однині.
У поезії допускається і множинна форма. Порівн.:
У золотому сяйві мет Ми йдем напружено вперед (В. Сосюра).
Підводиться володар мет, горою піднімає груди (Л. Первомайський).
На сайті блогу платфоми Wixsite (хоч джерело, звичайно, не можна вважати 100% надійнийм) наткнувся на цікаву думку:
Тобто, мета – це щось єдине, чого можеш і прагнеш досягти (тому множини не має), а цілі бувають різними та їх кількість не знає меж.
І згідно до цієї теорії – мета – це щось глобальне, яке складається з різних менших цілей.Таку ж саму думку зустрів на Лінгвофорумі.
Чи можна сказати “мет”? Очевидно, що так, бо як ви вже написали у питанні – форму множини можна знайти у словнику (хоча не у всіх, бо, наприклад, Вікісловник не подає множину до слова “мета”), але як бачимо така форма є прийнятна лише для художнього стилю.