Чи дозволяти українцям “травматичну” зброю?

Нині юридично це питання регулюють накази МВС, які визначають, кому можна купувати травматику, а кому – ні, і як це робити.

Право на травматичну зброю мають, зокрема, журналісти, працівники судів, держслужбовці та громадяни, які беруть участь в охороні громадського порядку чи державного кордону.

Дві останні категорії, кажуть експерти, відкривають можливість отримати травматичну зброю практично будь-кому, в кого є достатньо бажання і грошей. Для цього створюються добровільні організації зі сприяння охороні правопорядку, члени яких і мають право на пістолети з гумовими кулями.

Упорядкувати це питання міг би законопроект про дозвільну систему в сфері спеціальних видів зброї, який нині розробляється в Кабміні. Однак документ, який може дозволити продаж травматиків усім повнолітнім громадянам, котрі зібрали необхідні довідки, викликав неоднозначну реакцію експертів.

Вбивча сила

На думку журналіста Костянтина Стогнія, ведучого “Надзвичайних новин” на ICTV, український ринок зброї, який і так “переповнений нелегальними стволами”, потрібно легалізувати, щоб посилити контроль за їхніми власниками.

“У нас (в ефірі програми на ICTV – Ред.) через день ідуть повідомлення про те, що люди не поступилися дорогою, вискакують, палять з травматичної зброї, вбивають один одного, переробляють травматичну зброю, посилюють патрони, аби вони мали більшу вбивчу силу”, – розповідає журналіст.

За його словами, такий закон може стати перехідною ланкою до суспільної дискусії, яка визначить, чи потрібно в Україні робити наступний крок і легалізовувати короткоствольну вогнепальну зброю.

З таким підходом не погоджується Геннадій Москаль, який входить до керівництва парламентського комітету з боротьби з організованою злочинністю.

За його словами, законопроект про дозвільну систему “абсолютно не на часі”. Ухвалювати такі рішення в суспільстві, враженому безробіттям, низькими зарплатами, алкоголізмом і низьким рівнем загальної культури, в тому числі правової, не можна, вважає депутат. На його думку, українців мають захищати правоохоронні структури.

“Якщо ми, платники податків, утримуємо 300-тисячну армію МВС плюс внутрішні війська, озброєні з ніг до голови, які не можуть нас захистити, то що це тоді виходить?”, – запитує парламентар.

Лобістський законопроект?

Проти ухвалення закону про травматичну зброю виступила і Українська асоціація власників зброї, про існування якої донедавна багато українців навіть не здогадувалися.

На думку Георгія Учайкіна, голови наглядової ради Асоціації, уряд, замість того, щоб розробити повноцінний закон про зброю, готує “закончики”, які відстоюють чиїсь матеріальні інтереси.

“Міністерство внутрішніх справ переходить до активних дій. Вони хочуть зафіксувати на законодавчому рівні своє монопольне становище на ринку озброєних охоронних послуг в Україні і всього того, що відбувається навколо обігу цивільної зброї серед населення”, – сказав пан Учайкін ВВС Україна.

Законопроект, на його думку, також відстоює інтереси тих, хто виробляє, переробляє і продає травматичну зброю.

З цим погоджується і Геннадій Москаль, який вважає законопроект “лобістським”.

У Міністерстві внутрішніх справ відмовилися коментувати ВВС Україна закиди пана Учайкіна, сказавши, що це його “приватна справа”.

Натомість МВС повідомило ВВС Україна, що розробка такого законопроекту Кабміном передбачена змінами до Закону “Про міліцію”, ухваленими в лютому минулого року.

“Кабінет Міністрів України дорученням від 22 березня 2012 року № 10775/1/1-12 основним виконавцем з розроблення вказаного вище законопроекту визначив Міністерство внутрішніх справ”, – повідомили в прес-службі МВС.

“Менш летальна” зброя

Українська міліція не зафіксувала жодного випадку, коли травматична зброя допомогла комусь захиститися від нападу злочинців, каже пан Москаль. Таку інформацію, за його словами, він отримав у відповідь на депутатський запит про статистику застосувань травматиків у кожній області.

З іншого боку, лише на Донбасі за минулий рік зафіксовано сім випадків застосувань травматичної зброї, чотири з яких закінчилися смертельно. Про це в ефірі телеканалу “Донбас” сказав підполковник Євген Юханов, представник управління МВС в Донецькій області.

Оцінити загрозу від травматиків у межах усієї України неможливо, оскільки МВС об’єднує статистику по них із загальними даними про застосування всіх видів вогнепальної зброї.

Відтак, термін “травматична зброя” дуже небезпечний, бо створює суспільне враження, наче з цієї зброї неможливо когось убити, переконує пан Учайкін з Асоціації власників зброї.

На відміну від бойової зброї, травматична не дозволяє відстежити нападника за випущеною кулею чи гільзою, кажуть експерти

“Це помилка, злий умисел, я навіть не знаю, як це назвати, бо ця зброя вбиває”, – каже він, додаючи, що на Заході таку зброю дедалі частіше називають “менш летальною”, а не “нелетальною”.

Крім того, правоохоронцям практично неможливо ідентифікувати власника травматичної зброї за кулею, знайденою на місці злочину, каже експерт.

Натомість пан Стогній каже, що правильне застосування травматичної зброї вкрай рідко призводить до смертей.

“Вбивчим є постріл впритул, але впритул можна і палкою вбити. По-друге, 80% власників травматичної зброї переробляють її, якщо знають як переробити”, – сказав журналіст.

За його словами, переважна більшість смертей трапляються тоді, коли власник змінив конструкцію своєї зброї чи набоїв до неї, збільшивши їхню убивчу силу. І з цим якраз потрібно боротися законними методами, посиливши відповідальність за незаконну модифікацію зброї, вважає журналіст.

“Філософське питання”

Чи можна в Україні в перспективі дозволити вільний продаж справжньої вогнепальної зброї? На це питання у експертів теж немає єдиної відповіді.

“Хіба людина, яка виходить на вулицю, зустрічає інших злочинців, ніж працівник МВС? Ні, злочинці скрізь однакові. Але МВС озброює себе справжньою короткоствольною нарізною зброєю, а українцям вони пропонують оцю травматичну зброю”, – каже пан Учайкін.

Однак, за його словами, потрібно говорити не про вільний, а про законний продаж короткоствольної нарізної зброї.

“Ми сказали слово “вільний”, і в людей склалося враження , що ми зайшли в гастроном, купили два пакети молока, три кілограми картоплі і два пістолети ТТ”, – іронізує пан Учайкін.

Натомість законний підхід передбачає, що потенційний власник зброї має спочатку пройти тривале навчання, ґрунтовне медичне обстеження, ознайомитися зі своїми правами і обов’язками і добре знати про карну відповідальність за застосування зброї.

Як приклад, він наводить легалізацію зброї в Литві, Латвії, Естонії та Молдові. Але ухвалити такі зміни в Україні можна лише після широкої громадської дискусії, додає пан Учайкін.

Про необхідність дискусії говорить і журналіст Стогній, який вважає, що нині дозволяти українцям купувати бойову зброю передчасно.

“Але все ж таки точаться дискусії, і багато людей вважають, що в вільній державі вільні люди мають вільне право володіння зброєю”, – додає він.

За словами пана Стогнія, така суперечка характерна для будь-якої країни, де стоїть питання про вільний продаж зброї. І завжди знаходяться вагомі суспільні сили, які виступають проти цього.

“Це – філософське питання, – підсумовує пан Стогній. Воно справді так, що вільна людина повинна вільно володіти. Але реалії говорять, що людина може не контролювати себе, і в неї є доволі небезпечні речі, такі як зброя”.

Користування травматичною зброєю можуть дозволити всім громадянам України

Ухваленим за основу проєктом Закону України «Про обіг цивільної вогнепальної зброї» №5708 та пов’язаним із ним проєктами змін до Кримінального кодексу України і Кодексу України про адміністративні правопорушення №5709 право на носіння травматичної зброї пропонують надати усім цивільним особам. Як пише у своєму матеріалі для ZN.UA «Чого очікувати від ухвалення законопроєкту про зброю?» заступник міністра внутрішніх справ України Богдан Драп’ятий, логіка цієї концепції полягає в тому, що травматичної зброї цілком достатньо для ефективного цивільного самозахисту.

Відповідно до чинного законодавства, право на цей вид зброї має обмежене коло суб’єктів: поліцейські, особи, звільнені зі служби в поліції, колишні працівники міліції, працівники суду, правоохоронних органів та їхні близькі родичі, особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, народні депутати України, члени громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону, військовослужбовці, окремі державні службовці й журналісти.

«Вогнепальну зброю в мирний час нечасто застосовують із метою самозахисту, адже в таких випадках доволі легко допустити перевищення меж необхідної оборони чи крайньої необхідності, за що передбачено кримінальну відповідальність. Натомість травматичний пістолет, який за правомірного застосування є аналогом гумового кийка, не створює такої високої загрози життю людини, як бойовий, а тому навіть його неправомірне застосування або використання з перевищенням меж самооборони має істотно нижчий ризик каліцтва або летального наслідку», – пояснює таку пропозицію змін до законодавства замглави МВС.

Чи готовий парламент в умовах воєнного стану ухвалити прийнятий напередодні широкомасштабного вторгнення Росії в Україну законопроект про обіг цивільної вогнепальної зброї та які зміни він передбачає читайте у повному тексті матеріалу.

Закон про зброю: відстрілюватися можна буде лише вдома?

За 29 років незалежності в Україні нарешті може з’явитися профільний закон про цивільну вогнепальну зброю. Досі усе, що стосується придбання, зберігання чи використання зброї, регулює виключно МВС – інструкцією №622, яка не змінювалася з 1998 року.

…У Верховній Ради наразі циркулюють два законопроекти – основний (№4335) та альтернативний (№4335-1). Який із документів отримає шанс пройти перше читання? «З одного боку є виклики, але з іншого є й ризики. До другого читання будемо допрацьовувати, але зараз в парламенті точиться дискусія», – заявив спікер ВРУ Дмитро Разумков.

«Не буває поганої зброї. Не буває доброї зброї. Будь-яка зброя в руках злодія – це погано. Будь-яка зброя в руках порядної людини не несе загрози нікому – крім злодіїв», – казав знаменитий голлівудський актор, президент Національної стрілецької асоціації США Чарлтон Хестон (1923-2008). Проте в Україні, схоже, з цим твердженням досі згодні не всі.

23% – саме стільки українців за даними соціологічного дослідження, проведеного групою «Рейтинг» на початку лютого, підтримують право на приватне володіння вогнепальною зброєю. Так, кількість громадян, які «за» дещо зросла: з 13% у 2014 року – до 20-23% у 2018-2021 роках. Але тих, хто проти – 75% – в три з половиною рази більше.

По правді, дискутують навколо цього питання уже далеко не перший рік. І щоразу риторика одна й та сама: суспільство не готове. Але чи справді це так, невже за майже три десятки років нічого не змінилося? Що про це каже соціологія, які звучать аргументи «за» і «проти»? Нарешті, що конкретно передбачають законопроекти, чи відрізняють між собою чимось принциповим, як враховують суспільну думку?

ЗАКОНОПРОЕКТИ: ХТО, ЩО, ЯК. А ЩЕ – ЧИМ МІЖ СОБОЮ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ?

У Верховній Раді зареєстровано два проекти. Перший (основний) №4335, ініційований Ігорем Фрісом, Олександром Бакумовим та Олександром Федієнком (усі – фракція «Слуга народу»). Саме цей документ рекомендував ухвалити Комітет з питань правоохоронної діяльності. Другий (альтернативний) №4335-1 авторства Андрія Шараскіна (відомого як «Богема» – учасника АТО, одного з «кіборгів»), фракція «Голос». На комітеті його відхилили, проте, за регламентом, до сесійної зали на голосування потраплять обидва.

Детально аналізувати кожен не будемо (в сукупності обидва документи – це понад 100 сторінок). Однак для загального розуміння – коротко про основне, в чому відмінність – спробуємо пояснити. Почнемо з першого.

1. У законопроекті №4335 пропонують ввести Єдиний державний реєстр цивільної зброї і передати його в управління МВС.
2. За аналогією з посвідченням водія, запроваджується Посвідчення власника зброї, у якому зазначаються категорії зброї, яку може набути власник Посвідчення (видаватимуть його терміном на 5 років, після чого доведеться знову продовжувати дозвіл).
3. Право на користування зброєю цивільні громадяни можуть отримати: якщо немає медичних протипоказань, судимості, а також, якщо не притягувалися до адміністративної відповідальності упродовж останнього року за низкою статей.
4. Яку зброю зможуть купити українці в разі прийняття закону? Весь «цивільний» вогнестріл планують класифікувати на п’ять видів: А – автоматичну вогнепальну зброю (автомати, кулемети), В – гладкоствольну короткоствольну вогнепальну зброю (в народі – «травмат»), С – короткоствольну вогнепальну зброю (пістолети, окрім (!) револьверів), D – довгоствольну вогнепальну гладкоствольну зброю (гвинтівки, карабіни, рушниці), Е – довгоствольну вогнепальну нарізну і комбіновану вогнепальну зброю.
5. Фізичні особи не зможуть купувати тільки зброю категорії А. Щодо інших видів, то право на володіння зброєю категорії D матимуть особи, які досягли 18-річного віку, категорії В – 21-річного (ті, хто не притягався два і більше разів до адміністративної відповідальності за статтею 191 Адміністративного кодексу – в ній йдеться про порушення правил зберігання, носіння, перевезення зброї). Такі ж правила для тих, хто захоче купити зброю категорії Е, тільки зробити це можна буде з 25-річного віку. Для короткоствольного вогнепалу – категорія С – правила найсуворіші. По-перше, його власнику, має бути від 28 років, по-друге, він зобов’язаний не менше п’яти років законно володіти іншими видами вогнепальної зброї.
6. Зброю можна буде зберігати тільки вдома і використовувати за необхідності самооборони. Виносити її за межі квартири або приватного будинку заборонено. Виняток – полювання в призначених для цього угіддях та заняття стрільбою.

В альтернативному проекті закону – 4335-1 – кілька положень співпадають із вищезгаданим (розподіл за категоріями, посвідчення, техпаспорт, право на отримання тощо). Перелічимо принципові відмінності.

1. Якщо проектом 4335 передбачено, що Єдиний державний реєстр цивільної зброї вестиме МВС, то в 4335-1 ці функції хочуть передати в управління Мін’юсту із визначенням інших суб’єктів Реєстру (МВС та Нацполіція зокрема), але з обмеженими повноваженнями (аби мінімізувати корупційні ризики, забравши монополію в МВС. – Авт).
2. В альтернативному проекті передбачено загальне (спільне) право власності на зброю (тобто чоловік і дружина зможуть користуватися одним пістолетом на двох. – Авт), в основному проекті цього немає.
3. Замість заборони виносити зброю з дому, запроваджується поняття «зони, вільні від зброї», які діятимуть у приміщеннях та на території як державних, комунальних, так і приватних підприємств, установ та організацій. Себто, місця входу до таких зон, та/або межі її території будуть позначені відповідними інформаційними знаками, а також – забезпечені озброєною охороною та охоронюваним місцем (скриньками) для тимчасового зберігання зброї.
4. Насамкінець, 4335 змінює Дисциплінарний статут ЗСУ, що створює підстави для нагородження «короткостволкою» будь-кого. Навіть за відсутності підстав. А от в 4335-1 говориться про те, що відзнакою «Вогнепальна зброя» може бути нагороджена лише особа, яка служить у відповідному відомстві, і тільки за видатні заслуги.

НАГОЛОШУЄМО: ключова відмінність в тому, що, основний проект забороняє пересування з коротко стволом, тобто відповідно і забороняє використання його для самозахисту десь за межами дому, що, насправді, виглядає не зовсім логічно.

«Найбільша кількість інцидентів, де людина потребує зброї для самозахисту, трапляється на вулиці, а в домівки злочинці проникають набагато рідше», – наголошує голова Української асоціації власників зброї, один з співавторів законопроекту 4335-1 Георгій Учайкін.

Іншої думки з цього приводу співавтор основного проекту Ігор Фріс: «Так, наш законопроект забороняє носіння короткостволу. На моє переконання, ми повинні рухатися step by step. Спочатку надати право, подивитися, наскільки люди готові до цього, чи не збільшилася кількість злочинів, пов’язаних з використанням цієї зброї. Тобто на два роки зробити таку собі паузу, щоб суспільство змогло увійти в ці правовідносини».

5 МЛН НЕЛЕГАЛЬНИХ СТВОЛІВ: ЯКИЙ ВІН, РИНОК ЗБРОЇ В УКРАЇНІ?

Вже зараз в Україні абсолютно легально можна придбати після досягнення певного віку, наприклад, мисливську гладкоствольну рушницю – з 21 року, нарізну зброю (карабін, гвинтівку та рушницю) – з 25 років. Також українці мають право володіти травматичною зброєю.

За інформацією МВС України, станом на сьогодні громадяни легально володіють вогнепальною зброєю у загальній кількості близько 1,3 млн. одиниць.

Але найбільшу проблему створює саме нелегальна зброя, якої в Україні, за даними швейцарської дослідницької організації Small Arms Survey, від 3 до 5 мільйонів одиниць. Звідки ж її стільки взялося?

Голова УАВЗ Георгій Учайкін каже, що ринок нелегальної зброї в Україні існував завжди, але початок бойових дій на Сході суттєво його поповнив. Купити нелегальну зброю в Україні зараз не важко. «Якщо ви матимете на меті придбати наркотичні речовини, то знайдете на будь-якому паркані адресу в інтернеті. Ви думаєте, що зі зброєю набагато складніше? Існують сайти з доступом через Tor і Darknet (анонімна та неконтрольована частина інтернету. – Авт.). Взагалі немає проблем, були б бажання і гроші. Вітчизняна зброя дешевша, але примудряються завозити і новітні зразки пістолетів з-за кордону для «заможних клієнтів», – підкреслює експерт. І тут же додає, що навіть прийняття відповідного закону не зможе істотно змінити ситуацію: «Все одно буде чорний ринок, він є в Америці, є в Німеччині… Наше завдання – зменшити співвідношення. Неправильно, коли у нас 1,5-2 мільйони зареєстрованих стволів, і 5 мільйонів незареєстрованих».

А тому – прийняття закону – це привід знову наполегливо пропонувати людям або здати зброю, або поставити її на облік. «Людина може принести, наприклад, пістолет, який віддадуть на балістичну експертизу. В цей час – їй треба пройти відповідні курси й отримати ліцензію. Якщо все гаразд, то вона стає законним власником зброї. Ми виграємо двічі: перше, ми повертаємо людину в легальне поле, друге – ми чітко прив’язуємо конкретний ствол до конкретної персони, яка відтепер відповідатиме за кожен постріл з нього», – резюмував Георгій Учайкін.

СУСПІЛЬНА ДУМКА: ВОГНЕПАЛЬНІ АРГУМЕНТИ «ЗА» І «ПРОТИ»

«Загалом суспільство ще не готове. Принаймні, про це говорять соціологічні опитування, проведені протягом останніх семи років», – коментує Укрінформу заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

Богдан Петренко / Фото: Апостроф

Утім, опитування свідчить: сприймається така перспектива, радше, не як можливість мати зброю самому, а як можливість для інших мати зброю, яка може бути застосовувана проти тебе. «Такий собі «синдром жертви» в українця», – додає експерт.

Прихильники лібералізації говорять, що злочинці й так мають зброю, то чому її не дати їхнім потенційним жертвам, щоби урівняти шанси? «Ми всі буваємо у пошуку простих рішень для складних проблем, але сама по собі лібералізація обігу зброї не усуває злочинність як таку. Кримінальний елемент після прийняття закону просто переорієнтується. Одні «спеціалізуватимуться» на тих, у кого точно не буде зброї (наприклад, у дітей, чи в літніх людей). Інші – діятимуть жорстокіше, знаючи, що у жертви може бути вогнепал. До того ж ціна однієї одиниці зброї становить нині приблизно півтори середні зарплати (пістолети ТТ і Макарова обійдуться на чорному ринку в 400-600 дол. або 11-17 тис. грн). І це – без усіляких дозволів. Не всі українці зможуть це дозволити собі», – вважає Петренко.

Лібералізація ринку зброї не призведе і до суттєвого зростання кількості злочинів, про що говорять противники його прийняття. «З одного боку, так, відповідальність легальних власників зброї – це міф. Близько 40-50% озброєних злочинів до війни здійснювались з використанням легальної зброї. Але з іншого – ті, хто хотів мати зброю, вже її мають», – стверджує експерт.

«Єдине, що ризиковане – це те, що зброя може випливати у побутових конфліктах чи у дітей, якщо її зберігання не буде відповідальним», – додав Богдан Петренко.

Політолог Дмитро Сінченко вважає, що легалізація зброї автоматично знижує рівень злочинності. Це демонструє досвід сусідніх держав. Приміром, в Молдові зброя вже давно легалізована. «Ця країна за всіма параметрами дуже схожа на нас. На них легалізація зброї позитивно вплинула. Україна теж – уже давно мала б легалізувати цей ринок», – каже він.

«Погані хлопці» мають зброю й так. А коли ми говоримо про легалізацію зброї, то, за словами пана Сінченка, йдеться передовсім про тих людей, які, не бажаючи порушувати закон, хочуть просто легально придбати зброю для самооборони.

«Збільшити небезпеку у суспільстві від легалізації зброї – неможливо. Легалізація – стримуючий фактор для злочинців у яких зброя вже є», – переконує Сінченко.

Подібним чином висловився і член Української асоціації власників зброї Веніамін Тимошенко: «Стріляє людина, а не зброя. Зброя є гарним аргументом для превенції (попередження) злочинів. Якщо злочинець розумітиме, що його чекає гарантована відсіч, це його може зупинити».

Мирослав Ліскович. Київ

P.S. Усе це вельми логічно і правильно. Тільки є речі, які, чомусь, ніяк не забуваються. Наприклад, коли влітку минулого року в Україні запроваджували ринок газу, то суспільство переконували, що внаслідок конкуренції, ціни на паливо знизяться. А насправді, як вчинили наші монополісти? Так, ми розуміємо – де газ, а де зброя. Але ж впроваджуватиме це буде той самий державний апарат, з тими же традиціями та інстинктами. Тож треба пильнувати. Ну, і самозахищатися, звісно, теж.