Сказ – вакцинуємо всіх тварин

Сказ – одне з найнебезпечніших інфекційних захворювань всіх теплокровних тварин і людини, що характеризується ураженням центральної нервової системи і майже завжди закінчується смертю.

До сказу чутливі всі тварини, але найбільше хижі: лисиці, вовки, гризуни. Щодо домашніх тварин, то ризики захворіти мають собаки, коти, чи інші сільськогосподарські тварини. Збудник сказу передається через укуси, хоча науковці не виключають зараження людей повітрям (кажани, летючі миші). Сказ у гризунів зустрічається значно рідше, але в природі вони часто виступають носіями вірусу і є своєрідним резервуаром інфекції.

Основними носіями сказу є дикі тварини. В першу чергу – лисиці. Збудник сказу виявляється у слині інфікованої тварини ще за 10 днів до появи перших клінічних ознак. Хворі на сказ тварини поводяться агресивно чи навпаки – мляво, не реагуючи на наближення людини. У них непевнена хода чи біг, інтенсивно виділяється слина, утруднене ковтання, настовбурчена шерсть. Собаки ховаються в темні закутки, лякаються різних звуків. Перед смертю з’являється параліч кінцівок, смерть наступає на 7-11 день після прояву клінічних ознак захворювання.

Дієвий спосіб уберегти домашніх тварин від цього захворювання – вакцинація. Також варто дотримуватися “Правил утримання собак, котів та інших тварин” та «Правил утримання домашніх та безпритульних тварин (собак та котів) на території Тернопільської міської територіальної громади» затверджених рішенням Тернопільської міської Ради №7/36/13 від 24.07.2019 року.

Ось, що необхідно знати і чого дотримуватися власникам тварин:

• купуючи собаку, кота чи інших тварин, слід вимагати довідку або ветеринарне свідоцтво про стан їх здоров’я, підтверджуючі документи щодо проведення її чіпування, а також ветеринарно-санітарний паспорт на тварину (нового зразка) затвердженого новим Додатком 13, згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 578 від 26.10.2017 року;

• придбавши тварину, негайно повідомте ветеринарного спеціаліста і за необхідності зробіть щеплення від сказу;

• собаки, коти та інші тварини безкоштовно вакцинуються проти сказу з трьохмісячного віку міською державною лікарнею ветеринарної медицини в м. Тернополі, або приватними клініками міста Тернополя;

• щороку доставляти собак та котів на територію підприємств, які обслуговують житловий фонд згідно з графіком, що додається для вакцинації проти сказу;

• у випадку нанесення Вашими тваринами укусів людям чи тваринам негайно повідомляйте ветеринарну службу міста за тел. 52-10-40, ізолюйте тварину для 10-ти денного карантинування під наглядом ветлікаря;

• виводьте собак із житлових приміщень на загальні двори або вулицю тільки на короткому повідку та у наморднику;

• тримайте сторожових собак на прив’язі і відпускайте лише в закритих дворах, що виключає можливість втечі;

• не присвоюйте безпритульних собак, котів і диких тварин та уникайте контактів з ними;

• реєстрація домашніх та безпритульних тварин починається з внесенням власником або адміністратором (ветеринарні клініки чи ін.) на спеціальному веб-порталі інформацію про тварину і власника.

Для успішного вирішення питання боротьби зі сказом у Тернополі необхідно створити систему контролю за виконанням «Правил утримання домашніх та безпритульних тварин (собак та котів) на території Тернопільської міської територіальної громади» та їх розмноження, посилити відповідальність власників тварин. Система боротьби з безпритульними тваринами має передбачати ліквідацію умов, що призводить до їх неконтрольованого розмноження: створення притулків, поховання трупів тварин, що загинули та їх утилізація.

Тільки спільними зусиллями та відповідальним ставленням до ситуації ми можемо подолати це небезпечне захворювання.

Начальник міської державної лікарні ветеринарної медицини в м. Тернополі Андрій Полоса

Департамент охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації

Ви завітали на сайт структурного підрозділу Полтавської обласної державної адміністрації

СКАЗ: ЩО ВАРТО ЗНАТИ І ЯК УБЕРЕГТИСЯ?

28.09.2023 опублікував Модератор | Коментарі відсутні

Сказ – гостра контактна зоонозна інфекційна хвороба, яку спричинює нейротропний вірус сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі смертельним пошкодженням центральної нервової системи (ЦНС).

У давньогрецькій міфології був навіть бог цієї хвороби – Арістакс, син Аполлона, а Артеміда була наділена даром зцілювати від неї. В «Іліаді» Гомера один із персонажів поеми порівнює троянського героя Гектора зі скаженим собакою. У Талмуді зазначено 5 ознак сказу у собак: рот відкритий, тече слина, вуха звисають, хвіст висить між ногами, гавкіт хрипкий або зовсім нечутний. Рекомендувалося вбити його здалеку стрілою. Здавна хибно вважали, що сказ спричинює черв’як, який мешкає у людини під язиком. І у багатьох народів існувало правило – робити надріз під язиком проти сказу. До 80-х років XIX століття люди не мали надійного засобу захисту від цієї страшної хвороби.

У 1880 році Луї Пастеру після багаторазових (130) пасажів вірусу через мозок кроликів вдалося отримати «фіксований» (тобто зі сталим 7-добовим інкубаційним періодом) вірус сказу, який втратив вірулентність, але зберіг імуногенні властивості. На основі цього вірусу науковець створив вакцину проти сказу (антирабічна вакцина – усталений, проте не зовсім коректний термін, логічно вакцина мала б називатися рабічною), яку успішно застосували вперше 6 липня 1885 року. Тоді завдяки вакцинації був врятований хлопчик Жозеф Мейстер, покусаний скаженим псом у 14 місцях за 2 дні до появи у Пастера. Внаслідок вакцинації хлопчик не захворів на сказ. З того часу почала працювати перша в світі антирабічна станція, яка потім перетворилася на Інститут Пастера.

Одним із перших вакцинацію зробили Жану-Батісту Жупілю, героїчному хлопцю, сільському пастуху, який захистив своїх односельців від укусів скаженого пса, вбивши його, але при цьому отримавши багато укусів. За виявлену хоробрість французька Академія наук присудила Жупілю премію в 1000 франків. Пастерівська вакцинація врятувала йому життя, а він вправно використав ці гроші, вивчився на лікаря і плідно працював у Інституті Пастера в Парижі. Проводячи на собі досліди зі зараження холерним вібріоном, Жюпіль захворів на холеру і помер. На подвір’ї Пастерівського інституту Жану-Батісту Жюпілю встановили пам’ятник. Скульптура присвячена героїчній боротьбі хлопчика Жана-Батіста Жюпіля зі скаженим собакою.

На сьогодні сказ реєструють у 150 країнах і територіях світу. Хвороба зустрічається на всіх континентах, окрім Антарктиди.

В Україні, починаючи з 2010-х років, епізоотична ситуація зі сказу значно погіршилась. Активні осередки природного типу існують у всіх регіонах, більшість випадків реєструють у Чернігівській, Сумській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій та Луганській областях. Відзначають підвищену захворюваність на сказ серед собак, котів і сільськогосподарських тварин, що, передусім, є показником епізоотичного неблагополуччя серед диких тварин. Ускладнює ситуацію зростання кількості безпритульних собак і котів, неповне охоплення профілактичними щепленнями свійських тварин, порушення правил утримання їх власниками. Все це є передумовою формування осередків сказу міського типу. У зв’язку з погіршенням епізоотичної ситуації зі сказу збільшилась загроза виникнення і поширення цієї інфекції серед населення. Так, в Україні за медичною допомогою з приводу укусів тваринами щороку звертається близько 110 тис. осіб, з них майже 20 тис. отримують антирабічні щеплення. Вартість профілактичної вакцинації людей щорічно в Україні досягає $6 млн. Протягом останніх років реєстрували поодинокі випадки захворювань на сказ серед людей, пов’язані з несвоєчасним зверненням за медичною допомогою потерпілих від укусів тварин та, в 2015-2016 роках, з відсутністю в країні відповідних вакцин.

2021 року в Україні обговорювалася програма контролю за сказом серед тварин. У проєкті планувалося повну ліквідацію сказу в країні до 2030 року.

Механізм передачі – контактний, шлях – рановий. Людина заражається при укусах скаженою твариною (90 % випадків) або попаданні її слини на пошкоджену шкіру та/або слизові оболонки (ослинення – 10%), вкрай рідко – при знятті шкури з трупів скажених тварин, особливо лисиць. Описані рідкісні випадки зараження при обскубуванні пір’я свійських птахів, яких вбила хвора хижа тварина, внаслідок клювання птахами, зокрема, орлом, півнем, при перекушуванні зубами нитки під час зашивання одягу, пошкодженого укусом хворої тварини. При цьому відбувається ослинення ранової поверхні.

У тварини слина стає заразною (контамінованою) в останні 7-10 діб інкубаційного періоду і залишається такою протягом усієї хвороби. Сприяють природній передачі хвороби зміни в поведінці тварин. У диких тварин з’являється збудження, зникає страх перед людиною.

Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (в лабораторних умовах, при відвідуванні печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через дрібні, іноді непомітні, ушкодження кон’юнктиви, слизових ротоглотки. Останніми роками описані окремі випадки ятрогенного (медичного) контактного зараження людей внаслідок пересадки рогівки, нирок або печінки від померлих донорів, в яких сказ, як причину смерті, не встановили.

Профілактика

Профілактичні заходи ведуть у двох напрямках: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала або обслинила скажена тварина. При боротьбі зі сказом у диких тварин у розвинених країнах у лісах розміщують спеціальну оральну вакцину-приманку, з’ївши яку тварина отримає імунітет.

В Україні, на відміну від Європи, проводять відстріл, застосовують капкани, отрути з метою зменшення поголів’я потенційно заражених диких тварин, мотивуючи це тим, що, зокрема, при скороченні числа лисиць до 1 тварини на 4-5 км 2 можливе викорінення природних вогнищ сказу. З 2018-го року на території України Держпродспоживслужба почала проводити пероральну вакцинацію диких м’ясоїдних тварин, розкидаючи з літаків приманки з капсулою-вакциною. Такі заходи проводилися до 2018-го року у західних областях України, на кордоні з ЄС, з ініціативи і за допомогою ЄС. А від 2018-го року пероральну вакцинацію наша держава почала проводити регулярно щоосені, до повномасштабного вторгнення РФ.

У містах та селах проводять боротьбу з можливим виникненням сказу у бродячих тварин, таким чином запобігаючи передачі вірусу до свійських. Заборонено проводити трансплантацію органів від донорів, які померли від невстановленого енцефаліту, тому що ця смерть могла відбутися через невиявлений сказ.

Профілактична вакцинація

Курс профілактичної імунізації проти сказу проводять особам, професійно пов’язаним із ризиком зараження сказом (гицлі, працівники ветеринарних діагностичних лабораторій, мисливці тощо), і складається з трьох внутрішньом’язових введень вакцини. Одноразову повторну ревакцинацію рекомендують проводити через рік і далі кожні три роки, якщо особа продовжує перебувати в зоні високого ризику.

Постконтактна профілактика

Собаки, котячі й інші тварини, які покусали людей або тварин, підлягають негайній доставці власником (організацією, господарством) або спеціальною бригадою з вилову бродячих тварин до найближчої ветеринарної лікувальної установи для огляду й утримання під наглядом спеціалістів протягом 10 днів. В окремих випадках, за наявності захищеного двору або надвірного приміщення, що надійно закривається, ветеринарна лікувальна установа таку тварину може залишити власнику під розписку. Останній зобов’язується утримувати її на надійній прив’язі в ізольованому приміщенні впродовж 10 днів і представляти для ветеринарного огляду в терміни, які вказує ветеринарний лікар. Результати нагляду за карантинизованою твариною реєструють у спеціальному журналі й письмово повідомляють медичну установу, в якій щеплять постраждалу людину.

При зверненнях укушених, подряпаних, обслинених будь-якою твариною осіб, а також людей, які були травмовані при обробці туш, при розтині трупів тварин, які загинули від сказу, або при розтині трупів людей, померлих від сказу, всі лікарні та амбулаторно-поліклінічні установи зобов’язані негайно надати першу медичну допомогу постраждалому й направити його в травматологічний пункт (кабінет), а за його відсутності – в хірургічний кабінет для призначення і проведення курсу антирабічних щеплень. При укусі або ослиненні людини скаженою або підозрілою твариною рекомендовані процедури по наданню першої допомоги, яка включає негайне і ретельне промивання водою рани впродовж щонайменше 15 хвилин, з милом, мийним засобом, повідон-йодом або іншими речовинами, що вбивають вірус сказу, накладання стерильної пов’язки. Вони мають бути надані в будь-якій медичній установі при зверненні укушеної людини. Усі інші подальші заходи здійснюються під наглядом лікаря-рабіолога у травматологічних пунктах чи кабінетах, де є відповідні вакцини та специфічний імуноглобулін. Краї рани впродовж 3 діб не висікають і не зашивають, за винятком ушкоджень, які потребують спеціальних хірургічних втручань за життєвими показаннями. Водночас із заходами профілактики обов’язково проводять екстрену профілактику правця.

Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини відповідно до визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ.

Руслана Овезова, лікар-терапевт Білицької амбулаторії ЗПСМ

КНП “Центр ПМСД Білицької