Порядок користування прибудинковою територією багатоквартирного будинку

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Поняття “прибудинкова територія

Прибудинкова територія — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Прибудинкова територія включає:

• територію під житловим будинком (житловими будинками);
• проїзди та тротуари;
• озеленені території;
• ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;
• майданчики для відпочинку дорослого населення;
• майданчики для занять фізичною культурою;
• майданчики для тимчасового зберігання автомобілів;
• майданчики для господарських цілей;
• майданчики для вигулювання собак;
• інші території, пов’язані з утриманням та експлуатацією будинків та інших пов’язаних з ними об’єктів.

Згідно з Земельним кодексом України прибудинкові території багатоквартирних будинків відносяться до земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до пункту 6.1.1 ДСТУ-Н площа земельної ділянки з прибудинковою територією кожного багатоквартирного будинку, що відповідає питомій вазі кількості мешканців будинку у сумарній кількості мешканців мікрорайону (кварталу), визначатиметься за формулою:

Т0 – земельна ділянка з прибудинковою територією багатоквартирного будинку, га;

Тф – фактична житлова територія мікрорайону (кварталу), га;

Б0 — кількість мешканців в багатоквартирному будинку, чол;

Б — кількість мешканців у мікрорайоні (кварталі), чол.

На нормативно-правовому рівні не визначено конкретних норм земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків, що є цілком виправданим, оскільки площа, конфігурація вже існуючих будинків різна, а будівництво нових залежить від обсягу та виду будівництва, а також від забезпеченості певного населеного пункту вільними землями.
Земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування, належать до земель житлової та громадської забудови. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (стаття 38 Земельного кодексу України).

Суб’єкти права власності на прибудинкову територію

Суб’єктами права власності на прибудинкову територію можуть бути:
→ територіальні громади – на землі комунальної власності;
→ держава – на землі державної власності;
→ об’єднання власників багатоквартирного будинку.

Право власності/користування прибудинковою територією

• Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
• Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Однак, варто зауважити, що станом на сьогоднішній день Кабінетом Міністрів України так і не визначено порядку передачі земельної ділянки співвласника багатоквартирного будинку, тому така процедура здійснюється за загальними правилами земельного законодавства.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку (частина друга статті 89 Земельного кодексу України).

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Прибудинкова територія може перебувати у власності, у постійному або тимчасовому користуванні певних суб’єктів.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Прибудинкова територія визначення за законом. Прибудинкова територія: скільки вважається метрів від будинку

закон про прибудинкової території описує цей простір як землю, розташовану навколо житлового багатоквартирного будинку , Певну і закріплену документально. Неможливо однозначно сказати, що входить в прибудинкова ділянка: це можуть бути трансформаторні будки і котельні, гаражні комплекси та автостоянки, спортивні та ігрові майданчики. Все залежить від конкретної території та розташування об’єктів.

Прибудинкова територія багатоквартирного будинку: нормативи, СНиП

Розмір прибудинкової ділянки розраховується окремо в кожному конкретному випадку. На його площа впливає щільність забудови навколо, поверховість будівлі, розташування поруч з будинком доріг і проїздів громадського користування. мінімальним розміром за правилами вважається ділянка, яка дорівнює площі самого будинку. Втім, якщо простір дозволяє, використовують спеціальну формулу, і вважають твір житлової площі в будинку на питому одиницю частки землі на квадрат житла. Питома одиниця прописана в СНиП: прибудинкова територія багатоквартирного будинку залежить від року його споруди. Якщо на спільний простір претендують два будинки або є загальні проїзди, формула буде складніше.

Як дізнатися, кому належить земля і скільки метрів прибудинкова територія багатоквартирного будинку

Мешканці часто забувають уточнити у забудовника, чи проводилося межування землі і як вона оформлена. У державній організації кадастрового обліку можна отримати виписку, де відзначені конкретні кордону і інформація про те, кому належить простір.

• Власник – муніципалітет. У цьому випадку земля передається мешканцям в оренду, а умови оренди можна дізнатися або в керуючої компанії, або в районному МФЦ. При цьому держава розпоряджається цією ділянкою, може продати землю під будівництво стоянки або супермаркету і т. Д.
• Власники – мешканці будинку. В цьому випадку необхідно оплачувати утримання ділянки (оплата розраховується пропорційно квадратним метрам кожної квартири). Мешканці будинку повинні вибрати, чи будуть вони самі обслуговувати ділянку, або наймуть для цього кооператив, ТСЖ або керуючу організацію . Всі питання про розпорядження землею в цьому випадку вирішуються виключно зборами мешканців.

Якщо ділянка не стоїть на кадастровому обліку, а мешканці хочуть самостійно управляти територією і займатися благоустроітельние роботами, необхідно провести межування і постановку на облік.

Як оформити кордону прибудинкової території багатоквартирного будинку: 5 кроків

1. Провести збори власників квартир з явкою не менше 50% і виділити особа, відповідальна за подачу заявки.

2. Звернутися в департамент земельних ресурсів і подати заявку.

3. Звернутися до органів місцевого самоврядування або МФЦ і подати заявку на формування ділянки і затвердження проекту меж.

4. Органи МСУ, керуючись методичними рекомендаціями з формування прибудинкових територій, проводять межування і встановлюють межі ділянки. Відповідно до закону, сформована територія, поставлена ​​на облік в кадастрової організації, переходить в користування власників квартир.

5. Зареєструвати ділянку в Управлінні реєстраційної служби, щоб виключити реєстрацію третіми особами.

Оформлення прибудинкової території: плюси і мінуси

плюси:

• У дворі не будуть зведені нові будівлі: кіоски, багатоповерхівки, супермаркети і т. Д.
• Мешканці самі можуть вирішити, здавати землю в оренду, або побудувати парковку, і направляти прибуток на потреби будинку.
• Це безкоштовно.

мінуси:

• На ділянці можуть розташовуватися тільки ігрові та спортивні майданчики, а також гаражі, що належать інвалідам.
• Оплачувати ремонтні та благоустроітельние роботи потрібно буде мешканцям.
• Буде потрібно знайти компанію на оплатній основі, яка буде займатися обслуговуванням території.

Питання впорядкування прибудинкової території багатоквартирного будинку

Озеленення прибудинкової території багатоквартирного будинку

Озеленення виконуються згідно з проектом ландшафтно-планувальної організації ділянок, яка повинна відповідати правилам пожежної безпеки і санітарно-гігієнічним нормам. Посадки уздовж проїздів і проходів не можуть задіяти їх територію або зменшувати габарити. Деякі рослини можуть викликати алергічні реакції у жителів. Існує певний список рослин, які підходять для використання в конкретній кліматичній зоні.

Огорожа прибудинкової території багатоквартирного будинку

На ділянці можна встановлювати паркани, шлагбауми та інші види загороджень, якщо вони не заважають проїзду до інших будинків, в’їзду пожежної техніки та не суперечать нормам пожежної безопасності.Огранічівать територію можна тільки в тому випадку, якщо ділянка документально оформлений, належить мешканцям, і його межі визначені у відповідних документах.

Прибирання прибудинкової території багатоквартирного будинку

Якщо простір не оформлено в кадастр, питаннями прибирання займається муніципалітет. Якщо оформлена – прибиранням може займатися керуюча компанія, житловий кооператив або стороння організація. Мешканці будинку самі вирішують на зборах, кому буде довірено робота. Пам’ятайте, що компанія може нести відповідальність перед мешканцями тільки в результаті укладення відповідного договору. Розрахунок вартості прибирання проводиться пропорційно площі квартири: чим вона більше, тим більше витрати на прибирання.

До переліку робіт з прибирання входить скіс трави, фарбування парканів та огорож, збір і вивезення сміття, очищення тротуарів, очищення урн, обслуговування сміттєвих баків і т. Д. Періодичність і правила збирання прибудинкової території прописані в чинному законодавстві міста і регламентовані Правилами утримання жилих будинків і прибудинкових територій. Враховується прохідність території, температура і опади, встановлені тимчасові рамки виконання робіт.

Ремонт прибудинкової території багатоквартирного будинку

Ремонт виконується або муніципалітетом, або керуючою компанією , Причому в останньому випадку оплачується мешканцями. До переліку робіт входить ремонт місць відпочинку і загального користування , Відновлення і капітальний ремонт дорожнього покриття у дворі.

Вирішення питань, пов’язаних з благоустроєм і обслуговуванням прибудинкової території багатоквартирного будинку, допоможе зробити двір чистим, затишним, безпечним і зручним для мешканців.

У сучасному суспільстві таке поняття як прибудинкова територія багатоквартирного будинку дуже важливо, адже багато хто воліє селитися саме в квартирах, тому важливо знати, кому така територія належить, і хто відповідає за її порядок.

Інтерес до такої теми зрозумілий, адже утримання прибудинкової території вимагає не тільки маси зусиль і сил, але і грошей. Якщо вміти правильно розпоряджатися таким земельною ділянкою, то вона може стати ідеальним місцем для відпочинку. Так що ж це за земля, кому вона належить і що з нею робити?

Поняття прибудинкової території

Біля кожного багатоповерхового будинку розташовується невелика територія, яку часто використовують в інтересах мешканців:

1. Облаштовують парковку.
2. Встановлюю дитячі майданчики.
3. Висаджую зелені насадження.

Саме поняття прибудинкова територія позначає певну ділянку землі, що прилягає до багатоквартирного будинку, і який належить всім власникам квартир.

земля вважається загальним ділянкою всіх жителів багатоповерхівки, а то, що перебувати на ній, – громадським майном. До складу такої території входять:

Допомогти встановити межі території може кадастровий паспорт ділянки, де є вся інформація про нього. Також, можна отримати дані в муніципалітеті міста.

Як дізнатися площа і межі?

В кадастровому паспорті або техпаспорті земельної ділянки вказана вся інформація про територію і межі ділянки. Щоб визначити його розмір, якщо роботи із землеустрою не проводилися, необхідно звернеться в органи муніципалітету, але перед цим слід дізнатися площа території за допомогою формули S н = Sк * Упзд. У ній:

• S н – розмір ділянки по документам;
• Sк – площа всіх приміщень в багатоповерхівці;
• Упзд – питомий показник земельної частки.

Площа безпосередньо залежить від кількості поверхів і розміру будинку, а також його віку. Після обчислення на плані території позначаються всі об’єкти, необхідні для експлуатації. Всі мешканці будинку повинні брати участь в складанні плану, і тільки після його затвердження, надати готовий і підписаний план в органи з управління муніципальним майном.

Мінімальний розмір землі не повинен бути менше, ніж сама площа будинку. Допомогти визначити площу зможе техпаспорт. Якщо у вас виникли додаткові питання, то ви можете отримати онлайн-консультацію наших юристів прямо на сайті.

Хто є власником прибудинкової території?

Як вже говорилося раніше, до загального майна власників багатоповерхівки відноситься прибудинкова ділянка з усім елементами і забудовами, які розташовані на його території. Земля загальна, тому за її станом повинні стежити власники квартир, утримувати її за всіма правилами і нормами експлуатації.

Така ділянка може належати:

• всім мешканцям багатоквартирного будинку;
• місту, який надає мешканцям землю в користування.

Розглянемо обидва випадки:

1. Якщо земля належить місту, то укладається договір, де прописуються всі пункти і вимоги по експлуатації, який знаходиться у власників будинку.
2. Коли земля належить власникам багатоповерхового будинку, то кожен власник зобов’язаний вносити певну суму на його утримання. І розмір визначається часткою спільної власності на дім.

Хто повинен обслуговувати територію?

Так як територія загальна, то всі мешканці будинку або вбрання відповідальна особа, повинні укласти договір зі спеціальною організацією, яка займається облаштуванням ввіреного ділянки. Вона і буде стежити за станом землі, і приводити її в порядок. Територія повинна відповідати всім санітарним нормам, і якщо є відхилення, то організація несе за це відповідальність.

В обслуговуванні території зустрічаються такі поняття як санітарне утримання та благоустрій:

1. Санітарне утримання – це комплекс робіт, які спрямовані на утримання і ремонт.
2. Благоустрій є комплексом заходів, які спрямовані на поліпшення зовнішнього вигляду і стану території.

Обрана мешканцями організація за певну суму надає послуги з утримання майна багатоповерхового будинку і несе відповідальність за його стан. Власники будинку мають право:

• перевіряти роботу організації;
• перевіряти якість проведених її робіт;
• стежити за своєчасністю проведених робіт;
• вимагати від організації усунення всіх недоліків і проблем.

Якщо у вас з’явилися питання, ви можете звернутися за допомогою до наших юристів і отримати оперативну онлайн-консультацію.

Обов’язки з благоустрою

Проведені роботи передбачені склепінням правил і норм по експлуатації багатоквартирного будинку. До переліку робіт входять:

• вивіз сміття;
• прибирання громадських місць відпочинку та користування;
• проведення робіт з озеленення та догляд за всіма посадками;
• прибирання снігу;
• проведення ремонтних робіт;
• виготовлення місць для відпочинку або майданчиків;
• облицювання і фарбування огорож або лавок;
• прибирання території від сміття.

Також, до переліку робіт з благоустрою входить забезпечення безпеки мешканців. Тобто, посипання доріжок піском взимку під час ожеледиці або видалення бурульок. Перелік робіт великий, і залежить від самої території та розміщених на ній об’єктів.

Прибудинкова територія є власністю власників квартир в багатоповерховому будинку. Вона повинна міститися в чистоті і відповідати нормам експлуатації.

Компактність забудови в сучасних містах є непорушною умовою в процесі урбанізації. Тісне сусідство, близькість до дорожніх мереж і різних об’єктів інфраструктури змушує жителів виникають в характеристики власного домоволодіння. Однією з них є площа території, що входить в прибудинкову зону. При цьому є актуальними не тільки питання щодо того, якою площею розпорядженні прибудинкова територія багатоквартирного будинку, а й особливості її змісту і експлуатації. Не менш гостро стоять і проблеми розподілу і межування ділянок, які входять в зону володіння власників приватних будівель. Щоб розібратися в цих та інших питаннях, слід детальніше ознайомитися з тим, що являє собою територія, що входить в прибудинкову зону.

Загальні відомості про прибудинкової території

строго визначення даного поняття немає – принаймні, вони відносні і в тому чи іншому контексті можуть мати свої особливості. Проте сутність поняття прибудинкової території на увазі площа біля будівлі, яка може експлуатуватися в інтересах його власника. Наприклад, якщо мова йде про багатоквартирному будинку, то її можуть використовувати мешканці для благоустрою прилеглої до них пейзажу, для відпочинку, прогулянок з дітьми, організації автостоянок та інших цілей. Іншими словами, прибудинкова територія – це частина землі, що прилягає до будинку, яка призначена для безпосередньої експлуатації мешканцями. Важливо відзначити, що вартість квартир в певній мірі залежить і від того, наскільки високий рівень благоустрою даної території. Наявність дитячих майданчиків, засобів забезпечення безпеки і паркувальних місць , Безсумнівно, підвищує привабливість такого житла. Тепер слід детальніше розібратися, що являє собою територія біля багатоквартирних і приватних будинків.

Прибудинкова територія багатоквартирного будинку

У випадку з багатоквартирними будинками варто розглядати прибудинкову площу як частина ділянки, що безпосередньо примикає до будівлі. На цю землю діє право власності з боку власників квартир. Особливістю такої власності є те, що територія все ж є спільною по відношенню до мешканців.

Важливо відзначити, що кордони, в яких знаходиться прибудинкова територія багатоквартирного будинку, визначаються на підставі даних кадастрового обліку. До складу ж цієї зони можуть входити не тільки елементи благоустрою і озеленення, а й об’єкти, за рахунок яких забезпечується зміст самого будинку. Наприклад, теплові пункти і трансформаторні станції. Також в інфраструктуру можуть входити вже згадувані дитячі та спортивні майданчики, гаражні бокси і автостоянки.

Прибудинкова територія приватного будинку

У порівнянні з багатоквартирними об’єктами, на приватні будинки не поширюється поняття прибудинкової території. Зазвичай під ним мається на увазі земельну ділянку, правом володіння яким наділений господар будинку. Підставою для цього права може бути документ, що підтверджує право власності власника цієї ділянки або договір на його оренду.

Так чи інакше, прибудинкова територія приватного будинку також призначена для використання в інтересах власника. Як правило, такі ділянки експлуатуються з метою обслуговування домоволодіння, благоустрою і т. Д. При цьому однією з характеристик таких прибудинкових територій є відгородженості – тобто наявність огорожі, яка відділяє приватну зону від муніципальної або сусідської.

Який метраж прибудинкової території?

Нерідко зустрічаються ситуації, коли необхідно точно визначити, скільки прибудинкова територія багатоквартирного будинку місця займає в метрах. На жаль, єдиних для всіх даних не існує, але в середньому цей показник варіюється від 3 до 6 м. Звичайно, воно може становити і 10 м – конкретні величини залежать від багатьох аспектів. Зокрема, в розрахунок беруться характеристики будинку в будівельному плані, кількість мешканців, вимоги до озеленення та наявності паркувальних місць. Крім цього, має бути залишено відстань на пожежні під’їзди і враховані містобудівні нормативи стосовно конкретного мікрорайону.

Не так очевидна і ситуація з приватними будинками, але в таких випадках помилки допускаються рідше і наслідки їх не так плачевні. Отже, в першу чергу треба враховувати площу земельної ділянки, яка може перебувати у власності, хоча це швидше умовна прибудинкова територія. Скільки метрів від будинку можна віднести до цієї зони приватного володіння, слід визначати з урахуванням 1,5 м за парканом. Це як раз той відстань, що виходить за межі приватного домоволодіння, яке можна віднести до прибудинкової території.

Предметом суперечок при визначенні меж прибудинкової території може бути і з’ясування, яка зі сторін є відповідальною за її зміст. Знову ж таки, у випадку з багатоквартирними будинками змістом повинні займатися мешканці. На практиці безпосередні роботи по цій частині виконують товариства або підрядники в особі керівників підприємств. Як правило, утримання прибудинкової території має на увазі виконання заходів з озеленення, підтримці технічного стану об’єктів обслуговування, а також проведення поточного ремонту житлового фонду . Чи не позбавлені від цього обов’язку і власники приватних будинків. Як вже було сказано, їх прибудинкова зона виходить за кордон власної ділянки . Тобто підтримка частоти і дотримання санітарних норм в прилеглій до їхнього будинку майданчику також має дотримуватися.

Проблеми размещения парковок

Наявність місць для паркування на прибудинковій території давно стало поширеним явищем і, в міру збільшення кількості автомобілів, породило чимало проблем. Власне, труднощі в експлуатації площ з автостоянками і парковками відомі – вони ускладнюють не тільки проїзд для самого транспорту, а й суперечать нормативам благоустрою прибудинкової території. Тому виробляються спеціальні правила організації парковок, які мінімізують негативні фактори. Зокрема, прибудинкова територія вже на етапі проектування будинку розраховується з урахуванням можливості розташування на ній приватних гаражів і автостоянок. Згідно з правилами, відстань від стоянки на 10 авто-місць до самого будинку повинно становити не менше 10 м. У свою чергу, гаражні бокси можуть розміщуватися в 7,5 м від будівлі, але за умови, що виїзди з них не звернені в сторону до під’їздах.

Приватизація землі багатоквартирного будинку

Нові квартири реалізуються вже з можливістю розпорядження прибудинковою територією. Звичайно, і в такому випадку діє правило Загальна майна , Але в старих будинках буває, що і такого права мешканці не мають. Складність пов’язана з тим, що прибудинкова територія в багатоповерхівках може бути приватизована лише за умови організації мешканців. При цьому зовсім не потрібно оформляти ТСЖ. На практиці це робиться шляхом обрання уповноваженого, який від імені мешканців подасть документи на приватизацію. Якщо адміністрація затвердить це право, то прибудинкова ділянка поставлять на кадастровий облік. Він буде вважатися спільним майном, яке пропорційно ділиться між власниками квартир будинку.

У той же час слід розуміти і відповідальність, яку нестимуть власники ділянки в плані його змісту. Незалежно від того, скільки метрів прибудинкова територія буде займати в рамках приватизації, 3 або 10 м, всі об’єкти в його межах повинні будуть обслуговуватися мешканцями. Правда, є й інші схеми змісту, але практично всі альтернативні способи обслуговування припускають сплати податків.

Оренда прибудинкової території

Щодо приватних будинків оренда третіми особами менш поширена, коли мова йде про прилеглих ділянках. Однак є випадки, коли прибудинкова територія будинку на кілька квартир здається в оренду. Так, наприклад, організовуються торговельні центри, ті ж автостоянки, салони та інші комерційні об’єкти, від експлуатації яких самі мешканці не отримують ніякого доходу. Орендодавцями в таких випадках зазвичай виступають керуючі організації. Мешканці, зі свого боку, має право вимагати від одержуваного доходу оплату витрат на ремонт будинку.

У всякому разі, керуючі компанії повинні складати щорічні бухгалтерські звіти із зазначенням всіх доходів, одержуваних від здачі майна в оренду. У той же час прибудинкова територія може експлуатуватися третіми особами тільки за згодою власників.

Оформлення приватної прибудинкової території

Майданчик, яка прилягає до паркану, можна оформити як власність або орендувати. Для цього необхідно мати один з двох документів – потрібно або свідоцтво про держреєстрацію права на будинок і прилеглу ділянку або договір купівлі з реєстрацією в БТІ. У будь-якому випадку для того, щоб прибудинкова територія приватного домоволодіння могла повноцінно використовуватися для особистих потреб, слід звернутися до відповідних органів місцевого самоврядування. Далі необхідно написати заяву і підготувати документ, який підтверджує, що земля на поточний момент є нічийною. Як правило, на рішення про статус ділянки приймається протягом 3-х тижнів. Якщо рішення буде прийнято на користь заявника, то ділянку заноситься в єдиний реєстр ЕГРП.

Висновок

Прилегла до будинку земля є обов’язковим елементом житлового фонду. Незалежно від того, хто є її юридичним власником, вона повинна бути підпорядкована забезпеченню комфортного проживання власників квартир. Сьогодні прибудинкова територія має два основних призначення – вона служить як зона для благоустрою навколишньої місцевості з елементами ландшафтного дизайну, дитячими майданчиками і т. Д., І як інфраструктурний комплекс, без якого неможливе повноцінне утримання будівлі. У той же час не варто виключати такі об’єкти як автостоянки, дороги і підстанції. Незважаючи на їх негативний вплив на комфортність проживання, вони необхідні в сучасній міській інфраструктурі.

Питання прибудинкової території багатоквартирного будинку: зміст, балгоустройство, платна стоянка

В сучасних умовах важливо знати, яку роль виконує прибудинкова територія багатоквартирного будинку і хто за неї відповідає. Інтерес цей зовсім не пусте. З одного боку, утримання в належному стані прилеглої ділянки вимагає від власників житла певних витрат. Однак, з іншого боку, при грамотному використанні земля може стати джерелом доходів.

Дотримуючись закону, хто платить за утримання прибудинкової території?

Для початку з’ясуємо, що саме вважається прибудинковою територією і хто повинен платити за її зміст.

Що таке прибудинкова територія?

Відповідно до Правил утримання спільного майна в багатоквартирному будинку (затверджені постановою Уряду РФ № 491 від 13 серпня 2006 року), до складу загального майна входять «земельну ділянку, на якій розташовано багатоквартирний будинок і кордони якого визначені на підставі даних державного кадастрового обліку, з елементами озеленення і благоустрою, а також інші об’єкти, призначені для обслуговування, експлуатації та благоустрою багатоквартирного будинку, включаючи трансформаторні підстанції, теплові пункти, призначені для обслуговування одного багатоквартирного будинку, колективні автостоянки, гаражі, дитячі та спортивні майданчики, розташовані в межах земельної ділянки, на якій розташовано багатоквартирний будинок ». Отже, прибудинкова територія є приналежністю багатоквартирного будинку, її експлуатація і утримання здійснюються разом з самим будинком, з одного джерела, тобто за рахунок власників житла.

Скільки повинен платити кожен?

Згідно 1-й частині 158-ї статті житлового кодексу , Власник приміщення в багатоквартирному будинку зобов’язаний брати участь у витратах на утримання спільного майна пропорційно своїй частці у праві спільної власності. Частка у праві спільної власності, в свою чергу, пропорційна загальної площі приміщення, що належить особі на праві власності. Виходить, що чим більше площа квартири, тим більше її власнику доведеться платити за утримання прибудинкової території.

Важліво знаті

Плюси: Виявлення прибудинкової території у спільну часткову власність мешканці отримують право розпоряджатися нею на власний
розсуд. Наприклад, можуть побудувати платну стоянку (якщо по будівельним нормам вона може розташовуватися у дворі) і отримувати дохід з автомобілістів. Або дозволити поставити на території двору кіоск і брати з його власника орендну плату . Крім того, орендну плату можна вимагати з власників магазинів, перукарень та інших установ, розташованих на перших поверхах, в тому випадку, якщо вони зробили до своїх дверей окремі під’їзні шляхи, прибудови та т. Д. Весь дохід перераховується на рахунок будинку, і мешканці спільно вирішують, як їм розпорядитися.

Мінуси: Після оформлення прибудинкової території ремонтувати внутрішньодворові проїзди доведеться за власні гроші. Поки ці дороги є муніципальними, їх так-сяк латають за рахунок міської казни. До слова, ямковий ремонт квадратного метра асфальту коштує до 700 рублів, а капітальний – від 1000.

Заявіть про права на ділянку

Законодавством передбачено три способи визначення площі прибудинкової території: один – для новобудов, два інших – для вже існуючих будинків. У першому випадку багатоквартирний будинок здається в експлуатацію лише після проходження обов’язкового державного кадастрового обліку, тобто при встановленні розміру і меж земельної ділянки, на якій він розташований. У разі ж коли мешканцям у спільну часткову власність безкоштовно переходить прибудинкова територія будинку, побудованого до введення в дію Житлового кодексу (до 1 березня 2005 року), можливі два варіанти: якщо ділянка вже пройшов кадастровий облік, і так зване інше.

Існує цікавий нюанс, що стосується прав на ділянку, що складається на державному кадастровому обліку. Якщо ділянка сформований до введення в дію Житлового кодексу, формально для переходу в часткову власність начебто нічого не потрібно. Однак на практиці мешканцям доводиться звертатися у Федеральну реєстраційну службу і реєструвати данє право загальної часткової власності за на земельну ділянку. Причому реєстрація в даному випадку, кажучи юридичною мовою, буде не встановлює право, а правоподтверждающій. Тобто всі права і обов’язки власника по відношенню до ділянки мешканці набувають незалежно від реєстрації.

Другий випадок більш поширений: земельна ділянка не сформований (і на нього немає документів кадастрового обліку) до введення в дію Житлового кодексу. Для безкоштовного переходу у спільну часткову власність такої земельної ділянки необхідно дотримати загальний (заявний) порядок його формування та оформлення.

• на загальних зборах власників житла прийняти рішення про формування ділянки і проведенні його кадастрового обліку;
• звернутися до відповідних органів із заявою про передачу ділянки з державної або муніципальної власності у спільну часткову власність власників приміщень;
• подати документи на державну реєстрацію права спільної часткової власності на земельну ділянку.

Чиновники зобов’язані розглянути таку заяву і зробити необхідні Дії по формуванню земельної ділянки та його постановці на державний кадастровий облік. Тільки після цього прибудинкова територія безкоштовно перейде у спільну часткову власність.

Вимагайте перерахунку за змістом і благоустрою прибудинкової території

Послугами по санітарному утриманню прибудинкових територій, а також благоустрою вважаються: прибирання прибудинкових територій, вивіз сміття та снігу, пристрій і стрижка газонів, посадка квітів і догляд за ними в літній період, виготовлення металевих огорож для території дворів, виготовлення дитячих гірок та пісочниць, очищення і фарбування облицювання фасаду, воріт, решіток, лавок.

На жаль, нарікань на якість послуг з утримання прибудинкових територій і раніше багато, особливо взимку, коли навколо будинків виростають снігові замети, через які не всякий пробереться. Серед інших постійних порушень санітарного стану: несвоєчасна або виконана неналежним чином прибирання прибудинкової території, а також зрив термінів збору і вивезення твердих побутових відходів.

Зрозуміло, при наданні послуг і виконанні робіт неналежної якості керуюча компанія зобов’язана знизити розмір плати. Заява про зміну «такси» може бути направлено власником в пісьмовій форме або зроблено усно протягом 6 місяців після відповідного порушення і підлягає обов’язкової реєстрації . Підставою для зменшення розміру оплати за утримання спільного майна є акт, складений між власником і управляючою компанією, в якому відображені факти надання послуг неналежної якості.

Поняття прибудинкової території зачіпає зазвичай багатоквартирний житловий будинок, щодо якого закон передбачає чіткі норми. Якщо ж говорити про індивідуальний об’єкт нерухомості, прибудинкова прилегла до нього територія являє собою ділянку землі, який належить власнику. Ця територія може не тільки використовуватися власником, а й передаватися в оренду.

Знаючи точні межі своєї ділянки, можна встановлювати огорожі або позначати межу складуванням дров, наприклад.

Часто територія ділянки землі під приватним або ж багатоквартирним будинком , Вважається нічийною і є муніципальною власністю . при цьом фізична особа може користуватися цією ділянкою, в тому числі за договором, і юридично має можливість зареєструвати на цю нерухомість право власності. Прилегла територія може бути необхідна власнику приватного або багатоквартирного будинку для того, щоб забезпечити безперешкодний в’їзд транспорту, встановити гараж, повноцінно користуватися своїм нерухомим майном , Інше.

Заощаджуйте ваш час та нерви. і протягом 5 хвилин отримаєте безкоштовну консультацію професійного юриста.

На що посилається закон?

Виходячи з вищесказаного, на певну ділянку землі, що належить муніципалітету, закон дозволяє претендувати всім зацікавленим в цьому громадянам, в тому числі і сусідам, яких часто зовсім не цікавить той факт, що іншому власнику приватного будинку ці зайві метри можуть бути життєво необхідні. При цьому навіть в такому випадку закон забороняє захищати парканом землю загального користування, оскільки вона повинна залишатися загальнодоступною. Недотримання цих умов буде вважатися порушенням громадянських прав і свобод.

Питання, які стосуються того, скільки ж метрів повинна складати будь-яка прибудинкова територія багатоквартирного або приватного будинку, регулюються Конституцією Російської Федерации , федеральними законами щодо кадастру нерухомих об’єктів, регламентом будівельних норм, цивільним кодексом , санітарними правилами і нормативами, Земельним кодексом, а також технічним паспортом і планом об’єкта.

Розраховується розмір ділянки за допомогою формули Sn = Sr * Уpz. У цій формулі значення Sn є показником площі, яку потрібно обчислити, Sr це площа всіх наявних в будинку приміщень, а Уpz виступає питомою показником частки земельної ділянки.

Важливі умови визначення

При визначенні належного розміру прибудинкової території приватного або багатоквартирного будинку, до уваги беруться такі чинники, як:

• Складання плану природної межі земельної ділянки з нанесенням на нього всіх наявних об’єктів, які необхідні для експлуатації будівлі;
• Позначення на плані земель, які віднесені до муніципальних володінь і не підлягають відчуженню;
• Проведення переговорів з сусідами, права яких можуть бути порушені, для узгодження питання;
• Звернення в місцевий орган самоврядування із заявою про оформлення прав власності на ділянку, який повинен бути оформлений, як прибудинкова територія приватного або ж багатоквартирного будинку.

Найчастіше в подану заяву вносяться певні корективи. Сама ж оренда муніципальної нерухомості здійснюється, посилаючись на положення в земельному кодексі Російської Федерации. Відповідно до 65-ї статті, муніципальні органи , Передаючи землю в оренду, мають право стягувати з орендаря певну плату і ставити умови користування відповідно до норм, які визначає закон. У кожному регіоні можуть додатково діяти свої нормативні акти.

Правила оформлення

Закон дозволяє оформляти муніципальну землю у власність, якщо на то дійсно є підстави, і цю ділянку характеризується саме як прибудинкова територія приватного або багатоквартирного будинку.

Що потрібно для оформлення:

• Документи, які свідчать про державну реалізації права щодо приватного або багатоквартирного будинку та землі під ним;
• Договір купівлі нерухомості. Якщо следка проводилася до 1998-го року, обов’язкова реєстрація його в Бюро технічної інвентаризації.

Якщо власник приватного будинку має намір оформити у власність прилеглу ділянку, вважаючи, що це його прибудинкова територія, допомогти з вирішенням цього питання в силах тільки місцева адміністрація. Кожен нерухомий об’єкт повинен бути поставлений на кадастровий облік . При цьому земля, яку бажає отримати у власність заявник, повинна мати статус без господаря або муніципальної. Не можна залишити за собою частину чужого майна. Після подачі заяви, органи місцевого самоврядування будуть розглядати його протягом ста вісімдесяти восьми днів. Після цього в письмовому вигляді заявника повідомлять про прийняте рішення із зазначенням, скільки метрів покладена йому прибудинкова територія, з розрахунків за формулою, зазначеною раніше.

порядок межування

Щоб встановити розмір прибудинкової ділянки відповідно до федеральним законодавством, проводиться процедура межування нерухомого об’єкту . В процесі обов’язково складається акт узгодження його кордонів з власниками сусідніх об’єктів. Узгодження здійснюється за допомогою зборів, письмових повідомлень або подачі оголошення в місцеву газету, якщо встановити місцезнаходження господарів сусідніх ділянок НЕ уявляється можливий. Повідомити про процес слід не менше ніж за місяць до самого межування.

Якщо упустити ці правила, оголосив і незгодні сусіди можуть запросто оскаржити межування через суд, довівши, що проводилася процедура з порушеннями. Поділ проводиться після того, як кордони будуть узгоджені і сусіди не виступають ні з якими претензіями. Якщо мирно узгодити межу не вдається, без судового розгляду не обійтися.

Після того, як межування буде проведено, а прибудинкова територія остаточно визначена, в кадастрову базу обов’язково вносяться відповідні зміни, які повинні відображатися і в правовстановлюючих документах.

Інформація в даній статті Надано для Ознайомлення.
Ми Рекомендуємо Вам до нашого юриста.