У більшості речовин електрони сусідніх атомів відчувають магнітне поле «як попало» – одні відштовхуються, інші притягуються, а якісь взагалі прагнуть розгорнути предмет. Тому якщо взяти великий шматок речовини, то його середня сила взаємодії з магнітом буде дуже маленька.9 жовт. 2013 р.
Предмети, що містять у собі залізо, сталь, нікель, чавун або їх сплави, притягуються (феромагнетики). Папір, скло, пластмаса, мідь магнітом не притягуються.
Ці метали незначно реагують на магніт, проте по різному. Срібло, золото, мідь, вісмут мають µ менше одиниці і називаються діамагнетиками, а алюміній, вольфрам, мають µ більше одиниці і називаються парамагнетиками. Діамагнетики відштовхуються від магніту, а парамагнетики – притягуються до магніту.
Крім заліза магніт добре притягує до себе чавун, сталь, нікель, кобальт, манган. Деякі рідини й гази також можуть відчувати на собі магнітну дію (чистий кисень взаємодіє з магнітом). Постійний магніт – це тіло, довго зберігає намагніченість.
Магніт — це предмет, який може створювати магнітне поле. Це магнітний диполь, який може притягувати феромагнітні матеріали та хімічні речовини, такі як залізо, нікель, кобальт та інші метали.
Постійний магніт має два полюси. Полюс, що притягається до північного полюсу Землі, називається північним, другий — південним. Північний полюс магніту позначається літерою N, південний — літерою S. Різнойменні полюси магнітів притягуються, однойменні — відштовхуються.
Чому деякі предмети не притягуються до магніту? Відповідь на це питання полягає в незвичайному зв’язку атомів заліза, яка, на відміну від інших речовин, є скоординованою.