§ 14. Чим уславились княгиня Ольга та король Данило

У період середньовіччя в IX ст. на землях сучасної України постає давня держава Русь-Україна як об’єднання слов’янських племен під єдиною владою.

Основними племенами, що сформували державу Русь, були поляни, северяни, древляни та інші спільноти. Назва «Україна» вперше зустрічається у Київському літописі про події 1187 року. Більшість дослідників вважають, що ця назва виникла від слов’янських слів «край, країна» — тобто це певні землі, відокремлені від інших. В українській мові є слова «краяти», «відкраяти» у значенні «відрізати», «відокремити».

У деяких слов’янських мовах, зокрема чеській, сербській та інших, також є схожі назви, що означають «власна земля».

Відомий український історик початку XX ст. Михайло Грушевський у 10-томній «Історії України-Руси» поєднав дві назви: Русь і Україна. Таким чином він підкреслив безперервність нашої історії — від створення держави до козацьких часів.

2. Як княгиня Ольга зміцнила Русь-Україну

На світлині зображено пам’ятник княгині Ользі. Поруч з нею — слов’янські просвітителі Кирило і Мефодій — творці абетки, що й нині у користуванні, та Андрій Первозванний, який проповідував християнство на землях, що входять до сучасної України. Які риси Ольги, на твою думку, хотів підкреслити скульптор, зобразивши княгиню саме так і з цими історичними особами?

Пам’ятник княгині Ользі. м. Київ. Скульптор Іван Кавалерідзе, 1996 р.

На основі тексту визначте: які сфери суспільного життя зазнавали змін за правління Ольги. Як ви оцінюєте діяльність княгині? Чому?

Давньоруські літописи та іноземні хроніки називають правителів Русі-України князями.

Княгиня Ольга увійшла в історію як єдина жінка-правителька Русі-України. Вона почала володарювати 945 р. після загибелі свого чоловіка князя Ігоря. Захищаючи князівську владу і тогочасний порядок, Ольга жорстоко помстилася древлянам, від рук яких загинув Ігор. Під час військового походу вона спалила їхню столицю Іскоростень. Проте надалі повсякчас дбала про мир у власній державі.

Μ. Бруні. Свята Ольга. Живопис, 1901 р.

У своїй політиці вона зосередилася на внутрішніх справах. Правителька об’їжджала країну: була, приміром, у Чернігові, у Новгороді і Пскові, закладала нові міста і оборонні споруди. Ольга упорядкувала збір данини (вид державних податків) з усіх, навіть віддалених земель. Це сприяло розвитку господарства і зміцненню держави.

Ольга однією з перших на Русі стала християнкою. Вона здійснила поїздку до Константинополя — столиці Візантії, і там прийняла християнство. За писемними джерелами, руську княгиню приймали з пошаною, а її хрещеним батьком став імператор Візантії. Для утвердження християнства Ольга наказала зводити у руських містах храми.

Автори давніх хронік зауважували, що Ольга рішучістю та мудрістю стоїть вище інших жінок. Донині її пам’ять увічнюють у монументах та іконах православної церкви.

• 1. Опиши географічне положення держави Русь-Україна.
• 2. Покажи на карті «Русь-Україна у Х-ХІ століттях» (с. 31) її кордони і сусідні країни за часів княгини Ольги.
• 3. Розкажи, як змінились кордони за сина Ольги князя Святослава.

3. Як князь Данило став королем

Яким побачили автори пам’ятника князя Данила? Що про цю видатну постать розповідає пам’ятник?

Чому за короля Данила Галицько-Волинська держава досягла найвищого розвитку?

У XIII ст. за правління князя Данила Галицько-Волинська держава, що об’єднувала Галичину і Волинь, досягла найвищого піднесення.

Життєпис князя Данила, якого прозвали Галицьким, — це літопис боротьби та захисту українських земель. Князь-воїн створив регулярне військо — важко озброєну піхоту з селян і значно розширив територію держави. Йому була властива небачена особиста відвага. Так, під час облоги польського містечка Каліш Данило переодягнувся городянином та проник у місто, а потім розкрив себе представникам польської влади й запропонував підписати мирний договір. Здивовані сміливістю князя, польські правителі погодилися. Літопис відзначає видатні дипломатичні здібності князя.

Данило будував нові міста і розвивав старі. У містах зводили церкви та могутні укріплення. За нього Галицько-Волинська держава стала однією з найбагатших в Європі. Розташована на перехресті торгових шляхів, вона торгувала з сусідніми державами. До того ж Галичина мала великі запаси солі, на яку завжди був чималий попит.

Під час навали монголів Данило відстояв владу і державу. Водночас він наполегливо домагався союзу з європейськими країнами в боротьбі проти монголів. На знак підтримки Данила папа Римський 1253 р. коронував його. Данило Галицький став першим українським королем. В історію Галицько-Волинська держава увійшла як Королівство Руське.

Пам’ятник королю Данилу Романовичу, м. Львів. Скульптори Василь Ярич, Роман Романович, архітектор Ярема Чурилик, 2001 р.

О. Барвинський. Данило Галицький. Живопис, 1904 р.

Опиши географічне положення Королівства Руського та назви держави, що з ним сусідили. Знайди на карті місця, пов’язані з діяльністю Данила Галицького, та розкажи про них. Покажи на карті міста, засновані Данилом, і міста, які він зміцнив.

Перевір себе

• 1. Чому давня українська держава називається Русь-Україна?
• 2. Чим уславилась княгиня Ольга?
• 3 Які найбільш відомі, на твій погляд, досягнення Данила Галицького?
• 4. На основі тексту, карт та ілюстрацій склади розповідь про Ольгу та/або Данила і презентуй її класу.
• 5. У який період всесвітньої історії правили Ольга і Данило (за потреби звернися до параграфа 3)?

А ще ти можеш

• 1. Серед державних нагород України є Орден княгині Ольги, яким відзначають видатні заслуги жінок у державній, освітній, культурній, доброчинній, інших видах суспільної діяльності. Чому, на твою думку, цю нагороду названо на честь княгині Ольги?
• 2. Закінчи речення: «Король Данило був. тому. ».

Соняшник — український символ стійкості: творчість Оксани Корнелюк у швейцарському контексті

Соняшник — відомий і навіть знаменитий український символ. Він у полі, на петриківському розписі, на рушниках… Але чому саме він? Так, соняшник (сонях) означає сонце — і зовні, і назвою — та повертається до цього світила, навіть схожий на нього. Але це не лише краса, а й життєво необхідний продукт, адже соняшник годує нас. Також він стійкий і виростає на різному ґрунті. Якою б ця квітка не була — вона рідна.

Англійською він sunflower. Французькою — le tournesol (дослівно «той, що повертається до сонця»). Німецькою — die Sonnenblume. Польською — słonecznik.

Соняшники є у Швейцарії — навіть цілі плантації височезних (у кілька людських зростів) жовтогарячих квітів. У полях, у ботанічному саду в Лозанні. Одразу згадуються шедеври світового живопису. Ван Ґоґ — його «Соняшники». Ціла серія «Соняшників» Піта Мондріана (зала, яку ми з матір’ю бачили в Базелі). А в Лозанні, у музеї Photo Elysée, є масштабна виставка, присвячена сучасній Україні: на чорній стіні, з металевим блиском — рельєфні зображення соняшників, колосся, розірваних ланцюгів… Це керамічна виставка Adrien Chevalley, «Via Rhona Sun» (сотня елементів!). Факт, що нас уявляють саме завдяки соняшнику. Можна згадати виставлену там само (Photo Elysée) картину Suzi Pilet «Польові квіти» («Fleurs de Champ»), на якій височезні рослини так само схожі на соняшники.

А ще я відкрила дуже цікаву творчість української художниці Оксани Корнелюк. Майстрині належать оригінальні картини соняшників та інших предметів. Ця мисткиня родом із Луцька, але давно живе і творить у Швейцарії. Стиль картин пані Оксани дуже оригінальний, оскільки українське невловимо поєднане з іншими техніками та символами. Звісно, тут і роль Швейцарії, й інших країн, які художниця невтомно пізнає.

Мисткиня веде свій Instagram, є в соцмережах (зокрема має сторінку про ательє), але сподіваємося в майбутньому побачити її сайт, як і видані альбоми. І, звичайно, побажати побільше виставок.

Можна побачити ці картини онлайн, як і процес творчості, але справ-жнє враження — тільки безпосереднє, особисте.

. Пам’ятаю квітень у місті Івердонле-Бен. Оксана Корнелюк організувала майстер-клас із великодніх писанок. (Так я вперше опинилася в її майстерні, яка сама по собі — витвір мистецтва, цілі виставки і зібрання книг, альбомів, фарб…). Перед нами розкладено українську символіку кожного регіону, а ще — книги про рослини і природні барвники. Навчаються й українці, і корінні швейцарці, які прониклися цією символікою. Атмосфера — вдумлива, затишна і навіть терапевтична. А саме ательє — витвір мистецтва, бо тут і робоча атмосфера, і легка.

Ми бачили писанки, розвішані на декоративному дереві (воно досі стоїть у цьому ательє), а потім наші витвори так само додалися до цієї композиції. Зазначу, що ми дізнавалися про символи на цьому майстер-класі, проте в нас несподівано виникали приспані чи просто зачаєні архетипи, мотиви, образи, символи — і з’являлися вони під час малювання.

Життя Оксани Корнелюк пов’язане з Івердоном-ле-Бен і Ґрансоном (обидва належать до кантону Во). У Швейцарії мисткиня мешкає з 2002 р., тобто вже двадцять літ. Спочатку, як й інші українці, вона інтегрувалася в цю країну, вивчала французьку мову (якою зараз блискуче володіє), підвищувала власну освіту, а ще, звичайно, вивчала швейцарську культуру. До того художниця навчалася у Волинському державному університеті на факультеті початкового навчання та образотворчого мистецтва, працювала у Луцькій середній школі викладачем образотворчого мистецтва. Уже у Швейцарії в 2002–2004 рр. вона отримала диплом французької мови Альянс Франсез (Alliance Française), у 2004 р. була асистентом вихователя дитячого садочку в Лозанні. З 2005 до 2021 рр. викладала малюнок і живопис у вечірній школі для дорослих (Школа-клуб «Мігрос»). Але пані Оксана вирішила продовжити власну художню освіту, тому протягом 2007–2010 рр. навчалася (денно) у школі мистецтв і комунікації в Лозанні (l’école d’art et communication) на графік-дизайнерському факультеті. Далі до 2011 р. працювала графік-дизайнером в агентстві комунікацій у м. Жівіз’є (Giviziez) і взагалі не полишала цього фаху. Отже, ця художниця вміє працювати і з дорослими, і з дітьми (пригадую, що на писанкарському майстер-класі в нас була змішана аудиторія).

А з 2019 і донині вона — художник-викладач у власній студії мистецтв (ательє) «ОKSKO» (французькою — Atelier «ОKSKO»). Назва студії дуже гарна — адже це ініціали: «ОКСана КОрнелюк». І ще пані Оксана співпрацює зі школами міста Івердон-ле-Бен у творчих проектах.

Вражає різноманіття технік у цієї художниці. Наприклад, з 2011 р. вона повернулася до писанкарства, «початково з метою передати моєму сину цю традицію, а згодом і почала проводити зі своїми швейцарськими друзями, учнями та зацікавленими викладачами місцевих шкіл». Вона навіть підготувала франкомовний матеріал на цю тему спеціально для швейцарців.

Оксана Корнелюк малює

Начебто багато хто з нас бодай раз намагався створити писанку чи навіть професійно виробляв (або виробляє) писанки, крашанки, мальованки, дряпанки… Але тут, у Швейцарії, приємно бачити поєднання науки і практики з дуже приємною розвагою. Зазначу, що корінні швейцарці-франкофони показували нам і свою техніку великодніх яєць, теж оригінальну — візерунки природними квітами.

Але писанками творчість пані Оксани не обмежується. Про інші свої етапи і здобутки художниця розповідає так: «У школі-клубі «Мігрос», де я викладала образотворче мистецтво, перед Великоднем у 2015 році мене попросили допомогти підготувати невеличку фотосесію для виконання писанки у домашніх умовах». Про власну техніку писанкарства Оксана Корнелюк ділиться тим, що спочатку ознайомилася з творами писанкарки з Кіровоградської області Ірини Михалевич. Ця майстриня «працює виключно з природніми барвниками і відтворює колекції традиційних писанок». Тому пані Оксана почала експериментувати з рослинами і виготовляти з них барвники. Зараз вона працює лише з природніми барвниками. Майстер-класи допомогли зібрати кошти (у цьому сприяли волонтерки), щоб видати спочатку брошуру, а далі й книгу про писанкарство природними барвниками Ірини Михалевич. Отже, це приклад, як митці підтримують одне одного. А ще пані Оксана тепер щороку до Великодня робить писанки із сином, запрошує його друзів і батьків для знайомства з нашою традицією. Це — камерне починання. А ширше освітнє — майстер-класи з писанкарства в Лозанні з 2014 р., зокрема в лозаннській українській школі «Зернятко».

Звідки художниця бере натхнення?

Так народжується творчість («Соняшники», 2019, в ательє “OKSKO”)

В Оксани Корнелюк джерело — природа. Справжньому митцю потрібне спостереження, самозаглиблення. І, звичайно, спокій. Як розповідала сама мисткиня, восени вона гуляє полями. Її спостереження — «це перетворення». Не формулюючи словами «натхнення» або «осяяння» чи «інсайт», художниця, однак, розповідає, як їй несподівано надходять ідея, задум, і вона не може це пояснити. Пані Оксана влучно характеризує природні процеси: «Зима — коли ми не бачимо, період трансформації». Так, восени природа готується до сну і засинає, узимку — накопичує сили і соки, щоб явити навесні нові шедеври. Це допомогло написати серію «Соняшники», яка вразила мене та інших гостей студії в Івердоні. Її соняшники схожі на поле, а згори виглядають, як чорнильні плями. Також ми побачили сухі букети, схожі на ікебану — гігантські соняшники та менші.

Яку техніку — чи які техніки — використовує Оксана Корнелюк? Це, скажімо, «бру де нуа» (broux de noix) — зелена горіхова шкаралупка, схожа на порошок. Художниця виймає коробочку та показує мені та моїй матері (лікарю-неврологу) Олені Смольницькій цю техніку. Зазначу, що у швейцарських музеях, дивлячись фільми, ми бачили саме це мистецтво — як порошок насипається на папір, і так виникають візерунки, картинки. Хіба це не нагадує ворожіння на чаїнках або кавовій гущі? З’являється багато асоціацій.

Також художниця — акварелістка. За її словами, аквареллю вона захопилася десять років тому. Акварель, як відомо, — вода, а «ми — створення з води, вода — вібрація, вода несе інформацію, вона мене вчить».

Дерево з писанками на тлі робіт Оксани Корнелюк в її ательє

Із мистецтва пані Оксана, за її словами, любить японське і китайське, а ще — техніку австрійського графіка-експресіоніста Еґона Шіле (Schiele). Але це не єдине, бо її освіта, звичайно, глибока. Так, мисткиня може не пам’ятати вражень від певних художників, але в несвідомому все одно осідає певний слід від знайомства з їхніми творами. Себе пані Оксана позиціонує саме як графіка. Шіле вона цінує за драматизм. Також у нього є серія картин «Соняшники». А на полотні «Осіннє сонце» пензля Шіле так само зображені ці квіти. На інших витворах цього митця так само є предмети, що нагадують ці соняшники — навіть якщо позірно намальовані лише присмерк або осіннє листя. З інших технік, які важливі для Оксани Корнелюк, варто назвати японську сумі-е (sumi-e), принесену буддистами з Китаю. Завдяки сумі-е мисткиня «підживила свою інтуїцію, внутрішній стрижень». Ще її цікавить le souffle du changement — «подих змін».

Інший бік для пані Оксани — викладання, тобто практика. Мисткиня допомагала своїм учням робити виставки. Будь-яка діяльність для неї важлива, «щоб мати внутрішній стрижень, бути собою». А ще для творця дуже важлива спонтанність (так каже про свій творчий стиль сама художниця). Але, безперечно, справжньої легкості не буває без таланту і тривалої творчої підготовки.

Як справжній талант, Оксана Корнелюк має сильну інтуїцію. Чи надихають мисткиню сновидіння? Про них вона каже: «Не можу візуалізувати (ще не втілювала)», але сни впливають на творчість (це неминуче)».

Цікаво, що в художниці є окремі роботи, а є й серії — поліптихи. Наприклад, до поліптиха «Соняшник» («Tournesol») є підпис, який із французької можна перекласти так: «Якби я була поетесою, я б написала вірша, узгоджуючи ритм слів, якби я була музикантом, я б склала мелодію, перекладену на нотний ритм. Але я не вмію писати вірші чи грати на музичному інструменті, тому пишу і творю своїми пензлями… Я використовую пензель для опису емоцій, спостережень, роздумів. Хочу поділитися з вами цими зів’ялими соняшниками, палітра пізньої осені перед зимою дарує нам своє гарне видовище першого снігу. Сумно? Ні, я сприймаю це, як ностальгію. Розгойдані вітром, вони сіють своє зерно, щоб відродитися навесні… без опору налаштовуються на рухи та зміни, пристосовуються до подиху. Може, вони хочуть нас чогось навчити. Ти чуєш, як вони шепочуть?». Це найкраще висловлена сутність соняшників. Мистецтво і краса взагалі спеціально не навчають (у них інша мета), але ми можемо робити висновки. Зокрема навчатись у соняшників, та ще й так талановито зображених.

Авторка статті на майстер-класі з писанкарства (Івердон-ле-Бен)

Ця творчість — антивоєнна. Мирні зовні квіти борються. Квітка живе, пробивається і вже цим вона — антимілітарі. Так само борються зображені птахи. Але вони доносять свою красу й не агресивні. Ми замислюємося, що треба зберігати цю красу. Вона виражена в рідних символах і архетипах. І, звичайно, з-поміж них найбільше тут вирізняються соняшники. Соняшники — чорні, як туш. Соняшники — виразно-жовті, під грозовим небом. Соняшники, зерно яких дзьобають птахи… Попри все, соняшники ростуть, квітнуть і годують.

Я лише окреслила деякі риси цього мистецтва, але сподіваюся, що твори Оксани Корнелюк будуть цікаві ширшій аудиторії та їх розглядатимуть в європейському контексті (зокрема швейцарському), на рівні видатних художників. І, звичайно, хай процвітає її творчість, бажаємо розвитку її ательє.

Аналітик матеріалів: Олена Смольницька.

Автор: Ольга Смольницька — кандидат філософських наук, провідний науковий співробітник Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського.

Горішнікова соня короткий опис. Ліщинова соня

Розповсюдження.У Московській обл. горішникова соня поширена спорадично і присвячена широколистяним і хвойно-широколистяним лісам (1). На території Москви після I960 р. знайдено в Лосиному Острові в 1991 і 1994 рр., Ізмайлівському лісі – в 1992 р., Бітцевському лісі – в 1986 р. (2), Знам’янському-Садках – у 2003 р. (3).

Чисельність.Відомі кілька зустрічей поодиноких звірків, лише одного разу – у 2003 р. – зареєстровано 2 ос.

Особливості проживання.У Москві виявлено лише у великих лісових масивах, де значну площу займають відносно мало порушені старі діброви з добре розвиненим підліском з ліщини та інших лісових чагарників. У чотирьох випадках звірята були знайдені в складних за структурою дубняках, у складі яких присутні липа або осика, що відрізняються великою кількістю дупел, в одному випадку – у широколистяному лісі за участю старих дубів.

У таких біотопах ліщинна соня, як правило, не влаштовує відкритих гнізд, а виводить потомство і проводить зимову сплячку в товстих стовбурах, що прогнили, дерев або в глибоких дуплах з дуже маленьким вхідним отвором, зимує також і в підземних норах. Дуже дрібні розміри та потайний нічний спосіб життя дозволяють лише випадково виявити цього звірка. У Москві є індикатором малопорушених дібров, тому що погано переносить рекреаційну деградацію природного лісу або його трансформацію в насадження паркового типу.

Негативні фактори. Обмежена площа ділянок зі старими малопорушеними дібровами у міських лісах та ізольованість останніх одна від одної. Рекреаційна деградація або цілеспрямована трансформація широколистяних лісів у паркові насадження, що супроводжується вирубуванням фаутних дерев і пломбуванням дупел, зріджуванням або повним знищенням підлісового ярусу, заміною ліщини та інших лісових чагарників на види-інтродуценти, повним видаленням валежа. Влаштування пікніків з багаттями на найменш порушених рекреацією ділянках лісу, що призводить до різкого погіршення його захисних та кормових якостей. Практично повна відсутність даних про поширення та чисельності виду на ООПТ Москви і неможливість у зв’язку з цим вживання заходів щодо його збереження.

Вжиті заходи охорони.У 2001 р. вид занесений до КР 1. Всі відомі в Москві місця його проживання знаходяться на ООПТ – в НП «Лосиний Острів», П-ІП «Ізмайлово» і «Бітцевський ліс». При розробці документації щодо збереження та розвитку ООПТ високовікові малопорушені діброви виділяються у ЗП або прогулянкові зони, в межах яких захисні та кормові якості природних біотопів підлягають максимальному збереженню чи відновленню.

Зміна стану виду.У відомих раніше місцях проживання горішникової соні якісні характеристики лісових біотопів практично не змінилися, тому є всі підстави вважати, що вона там збереглася. Встановлено одне нове місце знаходження. Умови проживання ліщинної соні в лісах на ділянках ООПТ поза зонами масової рекреації не погіршилися завдяки майже повному припиненню рубок догляду та збільшення обсягу природного відпаду, що суттєво підвищило захисні та кормові якості старих дібров.

При організації спеціальних досліджень виявлення цієї соні можливе і в деяких інших лісових масивах Москви, де є великі виділи дубових дубняків ліщинових. Наявні дані та особливості біології виду не дозволяють встановити поширення та чисельність виду в межах Москви, тому його КР змінюється з 1 на 4.

Необхідні заходи щодо збереження виду.Проведення спеціальних досліджень з метою з’ясування поширення, чисельності та особливостей проживання ліщинної соні на ООПТ Москви. Інвентаризація, паспортизація та виділення у ЗУ всіх добре збережених високовікових дубняків ліщинових на існуючих та проектних ООПТ – у Лосиному Острові, Ізмайлівському, Бірюлівському та Бітцевському лісах, Теплостанському, Філі-Кунцевському та Мітинському л-ках, Останкінській діброві.

Цілеспрямовані пошуки виду у вказаних лісових масивах. Збереження у встановлених та потенційних місцях проживання ліщинної соні загущеного підліску з ліщини, жимолості та інших лісових чагарників, дуплистих та фаутних дерев, а також валежа. Введення заборони на реконструкцію дубняків у насадження паркового типу. Посилення контролю за дотриманням заборони на розведення багать на ООПТ та збільшення штрафних санкцій за вказане порушення режиму їхньої охорони.

Джерела інформації. 1. Червона книга Московської області, 2008. 2. Червона книга міста Москви, 2001. 3. А.І.Бородін, л.с. Автори: Б.Л.Самойлов, Г.В.Морозова

Дуже маленьке звірятко, зовні схоже на мишку з мультиків, а поведінкою на мініатюрну, це – ліщинна соня.

Ще нещодавно цю невелику чарівність можна було зустріти від Прибалтики до Поволжя, але сьогодні простіше побачити ліщинну сонюв Червоної книгиніж прогулюючись парком або сквером. Така сама ситуація з чисельністю цих звірів спостерігається і в усьому світі.

Особливості та місце існування ліщинної соні

Мушлівка чи ліщинна соняце не і не. Це звірятко має власне сімейство – «соневі», що відноситься до великого загону гризунів. Навіть на фото ліщинної сонівидно, вона дуже маленька. Справді, з усіх сонь, цей вид найменший. Розміри звірка становлять лише:

• від 10 до 15 см завдовжки, без урахування хвоста;
• довжина хвостика разом із пензликом – від 6 до 8 см;
• вага від 15 до 30 грам.

Найбільша гордість та особливість цих – їх вуса, довжина вусів сягає 40-45% від загальної довжини звірка. Що ж до забарвлення, то звірятка схожі на маленькі цятки сонця, що сховалися в листі дерев, вони мають насичені руді, охристі шубки, всі сонячні теплі відтінки, при цьому пензлик хвоста завжди темніший, ніж саме тільце, а животик і внутрішній бік лапок .

В ілюстрованих книгах картинки ліщинну сонючасто зображують на гілках дерев, що цілком достовірно, тому що живуть звірята у змішаних та широколистяних лісах Європи, починаючи з півдня Великобританії і закінчуючи нижнім Поволжям, так само мешкає на півночі Туреччини.

Єдиним винятком є ​​Іспанія, у ній мушлівки не мешкають і ніколи не жили. Селяться ці звірята в лісах з багатим підліском, віддаючи перевагу перевагам:

• шипшини;
• ліщини;
• калини;
• черемхи;
• горобини;
• дуба;
• ясена;
• липи.

Ці дерева та чагарники найбільше забезпечують сонь потрібними їм продуктами. Хвойні ліси соні обходять стороною, але якщо всередині соснового бору є ділянки з листяними деревами або ж галявини з плодовим чагарником, що рясно росте, то звірята охоче селяться на такій території.

Так само особливістю цих звірків є їхнє спокійне ставлення до людини, наприклад, достатньо цікаві фактипро ліщинної соніможна дізнатися практично у будь-якому садівничому товаристві Ярославської області. Саме в ній, на території нашої країни, збереглася відносно велика кількість цих звірят у природному середовищі.

Соні дуже активно займають шпаківні, розселяються по горищах та під дахами дачних будиночків і легко приручаються буквально за літній сезон, у чому дуже допомагають годівниці. Непоодинокі випадки, коли прийшли таким чином звірят, дачники забирають із собою на зиму до міських квартир.

Характер і спосіб життя ліщинної соні

Спосіб життя у сонь осілий, для кожного звіра дуже важлива його власна територія. При цьому самки «ходять» лише по своїх ділянках, розмір яких в середньому становить від 0,6 до 0,5 га, а самці подорожують і за межі своїх безпосередніх володінь, площею від 0,7 до 1 га.

Активність сонь починається не вночі, а ввечері, незадовго до перших сутінків і продовжується до світанку. Вдень же звірята дрімають, згорнувшись калачиком у гніздечку, за що загалом і отримали свою назву – соні.

Житлових постійних гнізд-будиночків на кожній ділянці у кожного звірка кілька. Якщо гніздо будує сама соня, то його діаметр зазвичай від 12 до 20 см, зроблено воно з гілочок, моху, травинок і листків, які надійно скріплені слиною самої соні, що має високу клейкість. Висота розташування ніколи не буває нижчою, ніж метр, і вищою, ніж два.

Однак, мушловки дуже безцеремонні і охоче займають чужі дупла і гнізда, іноді примусово виселяючи звідти, горихвосток та інших законних власників.

Що ж до характеру, то соні – одинаки. З родичами вони зустрічаються лише у шлюбний період і то не завжди. При цьому звірята безстрашні і дуже цікаві, певною мірою, вони навіть довірливі і доброзичливі, що, загалом, і робить їхнє приручення досить простим.

На зиму соні впадають у сплячку, використовуючи для цього підземні нори, які практично ніколи не риють самі, віддаючи перевагу старим будинкам інших гризунів. Тривалість сплячки залежить від температури і зазвичай триває з жовтня до травня.

При чому, якщо температура опускається нижче 15 градусів, мушловки впадають у сонне заціпеніння навіть улітку. А ось при стабільній температурі вище цієї позначки сні зовсім не потребують.

Зимових запасів мушловки не роблять, але нірку для зимівлі утеплюють дуже старанно на протязі всього літнього сезону, при кожній вільній хвилині, яких не так вже й багато, особливо у самок, що вигодовують малюків.

живлення

Хоча ліщинна соняі вегетаріанець, але ніколи не пройде повз пташині яйця або черв’ячка. Основою раціону звірів, проте, є:

• плоди;
• ягоди;
• насіння;
• жолуді;
• каштани;
• зернятка;
• конюшина;
• липові горішки.

Якщо весна рання і тепла, тобто звірята прокидаються досить рано, їх харчування складають тонкі гілочки, нирки і пагони рослин.

Розмноження та тривалість життя ліщинної соні

Тривалість життя ліщинної сонідосить мала, в середньому звірята живуть від 2 до 3 років, проте при утриманні в неволі їх вік нерідко переходить за 6-7 років.

На рівень смертності не впливає наявність хижаків, оскільки соні не становлять нічиєї раціону, вкрай рідко стаючи випадковою здобиччю. Короткий термін життя і дуже високий рівень смертності, наприклад, у Підмосков’ї, він перевищує 70%, зумовлений екологією та стрибками температури.

Спарюються звірята протягом сезону весна-літо, за який самка може принести 2 посліди, в дуже тепле літо – 3 посліди. Вагітність триває від 22 до 25 днів, вирощування малюків – від 25 до 30 днів.

Однак, якщо літо видалося холодним і дощовим, мушлівки взагалі не спаровуються, воліючи не відходити далеко від власних будиночків.

Соні народжуються сліпими і зовсім безпорадними, на звірятка вони стають схожими на 18-20 день свого життя. Мушловки – добрі батьки, випадків поїдання потомства матір’ю не було відзначено в жодному зоопарку або у приватних власників звірів. Це дозволяє припустити, що й у природі соні не вбивають дітей.

У самостійне життя соні вступають у 35-40 денному віці, проте, малюки з пізнього посліду або ж не знайшовши собі територію, укладаються на зимову сплячку разом із матір’ю.

Опис ліщинної сонібуло б не повним, без згадки того, що ці звірята не просто добре почуваються як домашні вихованці і легко приручаються, охоче змінюючи ліси на вольєр у квартирі, але вони досить давно розлучаються і продаються як домашні вихованці, існують навіть клуби їхніх любителів та своєрідні спроби виведення нових гібридів та порід.

Купити ліщинну соню, яка народилася вже в домашніх умовах, можна або за оголошенням, або ж на спеціалізованих форумах любителів цих звірів, або в зоомагазинах. Ціна малюків варіюється від 230 до 2000 рублів.

Ліщинова соня.Розмірдрібні. Довжина тіла до 90 мм, довжина хвоста до 77 мм.Хвіст по всій довжині рівномірно і густо покритий коротким волоссям без розчісування знизу. Задні кінцівки, а також пальці передніх кінцівок відносно довші, ніж у інших родів сонь нашої фауни; перший (внутрішній) палець задніх кінцівок коротше, ніж у цих останніх, а кіготь на ньому здебільшого відсутня. Вуха короткі, як у лісової соні або трохи коротші, очі великі.Морда притуплена. сосків 4 пари.

Забарвлення верху охристо-руде, чорного малюнка з боків голови немає. Горло та груди кремово-білі. Хвіст кольору спини, знизу світлий, жовтуватий. Кістки гомілки та передпліччя відносно довші, ніж у інших наших сонь. Плечова кістка з укороченим, як у садових сонь ( Eliomys), внутрішнім надвиростком. Шия стегнової кістки коротка, головка її «сидяча»; малий крутив порівняно довгий і вузький. Відносна довжина зрощених частин великої та малої гомілкових порівняно велика.

Череп з мозковою капсулою, ще більш здутою та округлою, ніж у лісової соні. Лицьовий відділ його вкорочений, лобно-тім’яні гребені не виражені. Міжочникова з неглибоким поздовжнім втиском. тім’яні кістки на відміну від будови їх в інших сонь утворюють тонкі, загострені вирости, що заходять вперед за рівень лобово-скроневого шва на задньо-внутрішній стінці очниці. Відносна довжина слухових барабанів незначна. Задній край кісткового піднебіння на відміну інших наших сонь розташований далі вперед, лише на рівні середини М2. Висота нижньої щелепи на рівні середини діастеми приблизно дорівнює довжині останньої. Корінні зуби низькокоронкові; горбки на бічних краях зубів не виражені, поперечні гребені низькі і всіх зубах, крім М3, повні. Довжина середніх зубів перевищує їхню ширину, особливо значно (майже вдвічі) у M1; M1 виділяється не лише своєю величиною, а й спрощеним рельєфом жувальної поверхні. Р1 принаймні вдвічі менший за M1.

Характерний складний шлунок. Хромосом у диплоїдному наборі 48.

Розповсюдження. У СРСР – на північ до Литви, Латвії (Талсінський район) і, можливо, південних частин Естонії, південних частин Псковської та північних Московської областей; на схід кордон проходить через Костромську та Горьківську області та Татарську АРСР, на північному сході не переходить нар. Волгу. На південь до Карпат, Закарпаття, центральної Молдови, північних частин Одеської області, півдня Полтавської та північної частин Дніпропетровської областей; на південному сході, мабуть, не переходить нар. Дон.

Біологія та господарське значення.Горішникова соня населяє широколистяні (особливо дубові), і навіть змішані, хвойно-широколистяні ліси, де тримається в осиково-березових насадженнях, особливо з підліском з ліщини, липи, клена. У букових лісах Карпат зустрічається до їхнього верхнього кордону (до 1300 м над ур. м.).

Ліщинова соня веде нічний та деревний спосіб життя. У теплу пору року селиться в дуплах, а також у кулястих зовнішніх гніздах, що розташовуються на гілках чагарників підліску. Звірятко будує їх із сухого листя широколистяних порід; як вистилання використовує рослинний пух і змочені смужки кори. Охоче ​​заселяє різноманітні штучні гніздування, особливо розвішані в молодих лісових насадженнях. Тут найбільша густина іноді досягається вже в перший рік.

Зимову сплячку проводить у підземних норах. Починаючи з серпня, покидає надземні притулки, перебираючись у підземні, де впадає в зимову сплячку; характер цих останніх невідомий. В Англії сплячка продовжується з кінця жовтня до початку квітня.

Живиться горішникова соня насінням деревних та чагарникових порід, у тому числі жолудями, буковими горішками, недозрілими горіхами ліщини (розгризти оболонку зрілого горіха звірятко не в змозі), а також комахами, яйцями птахів та пташенятами.

Розмноження.Приносить 2 виводки на рік: у травні-червні і в липні-серпні. Число молодих у посліді 3-7 штук, зазвичай 4-5. Тривалість вагітності приблизно 21-28 днів. Частина самок, що прибули, розмножується в рік свого народження. Розселення молодих першого виводка посідає серпень—вересень; звірята другого посліду зазвичай тримаються разом із самкою і лише наступного року досягають статевої зрілості. У різні роки чисельність може значно змінюватись.

Господарське значення.Є вказівки на те, що на Карпатах, як і полчок, ушкоджує навесні кору на передверхових гілках молодих (10—11-річних) ялин, викликаючи їхню суховершинність. Пошкоджені дерева найчастіше зустрічаються у змішаному ялиново-буковому лісі з чагарниковим підліском.

Література
1. Ссавці фауни СРСР. Частина 1. Видавництво Академії наук СРСР. Москва-Ленінград, 1963
2. Соколов В. Є. Систематика ссавців (Загони: зайцеподібних, гризунів). Навч. посібник для ун-тів. М., «Вищ. школа», 1977.

Ліщинова соня, або мушловка (лат. Muscardinus avellanarius) – ссавець сімейства соневих загону гризунів.

У листяних лісах Європи та північної Туреччини нерідко можна зустріти дуже миловидних гризунів, що нагадують білок — ліщинникових сонь. Свою назву тварини отримали завдяки незмінній любові до плодів ліщини та денного сну у затишних гніздах. Харчуються також різноманітним насінням та ягодами.

Варто зазначити, що перевірити наявність цих гризунів на тій чи іншій території можна простим способом: для цього варто знайти горіх ліщини, погризений характерним для ліщинних сонь чином. Свої будинки розташовують у дуплах дерев або на гілках чагарників. Зиму соні ліщини проводять у сплячці в гніздах під землею.

Ліщинова соня– Звірятко, що нагадує мініатюрну білку. Розмірами вона з миша: довжина тіла 15 см, маса тіла 15-25 г. Це одна з найдрібніших сонь. Хвіст довгий, 6-7,7 см, з пензликом на кінці.

Мордочка трохи притуплена; вуха невеликі, округлі; вуси довгі, до 40% від довжини тіла. Гірешникові соні – найдеревніший вид серед сонь, що виражається у влаштуванні їх кінцівок. 4 пальці пензля практично однієї довжини; I палець стопи менший від інших і перпендикулярно їм протиставлений. При русі по гілках кисті розвертаються убік майже під прямим кутом.

Забарвлення верху тіла у солі ліщини охристо-руда, іноді з червонуватим відтінком; нижньої сторони – світліша з палевим відтінком. На горлі, грудях та животі можуть бути світлі, майже білі плями. Білі пальці. Кінчик хвоста темний або, навпаки, світлий, депігментований.

Ліщинова сонямешкає в листяних і змішаних лісах, селячись у місцях з багатим підростом і підліском з ліщини, шипшини, бруслини, горобини, черемхи, калини та інших плодових і ягідних дерев і чагарників, що забезпечує звіркам кормову базу (зокрема чергування кормів, що встигають). захисні умови

Її можна зустріти вздовж лісових або путівців, по узліссях полян, на заростаючих вирубках. У горах піднімається до 2000 м-коду над рівнем моря. У Ярославській та Володимирській областях соні віддають перевагу листяним лісам з переважанням липи, ясена, дуба. У Поволжі горішникову соню можна зустріти і в хвойних лісах з рясним домішкою листяних і широколистяних порід.

Горішникова соня живе переважно в підліску, майстерно лазячи по чагарниках, навіть найтоншими і гнучкими гілками. Активна із сутінків до ранку.

Гніздо розташовується на гілці на висоті 1-2 м над землею або в низько розташованому дуплі. Соня також охоче займає пташині шпаківні, синичники, дуплянки, причому незалежно від того, зайнятий уже будиночок птахом чи ні. Більшою мірою від сонь страждають горіхвістки, мухоловки-пестрюшки, меншою — великі синиці та блакитні, здатні дати відсіч цьому дрібному гризуну.

Кормовий раціон горішникової соні складається в основному з насіння деревних та чагарникових порід (горіхи, жолуді, каштани, букові, липові горіхи) та різноманітних ягід та фруктів.

Улюбленою їжею ліщини горіхів є горіхи ліщини. Провесною звірятко використовує в їжу молоді пагони та нирки. Тваринний корм у його раціоні за одними даними відсутній; за іншими вважається, що ліщинна соня нападає на дрібних гороб’ячих птахів, руйнує кладки яєць. Їжі з високим вмістом целюлози соня уникає, оскільки у неї відсутня сліпа кишка, де перетравлюється целюлоза.

Ці звірята легко приручаються і можуть приносити в неволі потомство.

Передрук статей та фотографій дозволяється лише з посиланням на сайт:

Ліщинова соня має друге ім’я – мушловка. Відноситься звірятко до загону гризунів і входить до сімейства соня.

Свою назву дане сімейство отримало завдяки нічному способу життя та впадання в сплячку на багато місяців. Мушлівку занесено до Червоної книги.

Знайти гризунів цього виду не так просто, оскільки вдень вони не виходять з будиночків, а вночі їх непомітно на гілках дерев і кущів.

Місця проживання

Живе цей гризунів у підлісках або в лісах з молодими деревами Південної Європи. Для зручності у побудові гнізд, соня вибирає кущисті гілки. Ліщинову соню можна зустріти у лісах Туреччини, Швеції, Великобританії.

ліщинні соні сплять у гнізді фото

У Росії її можна знайти в Прибалтиці, Наддніпрянщині, Поволжі, Кавказі та Передкавказзі.

Зовнішній вигляд

Ліщинова соня зовні схожа на міні-білку. Розміром вона трохи більша за мишу.

• довжина тіла 15-20 см;
• маса тіла до 25 г;
• хвіст довжиною від 6 до 8 см;
• вуса становлю 40% від довжини тіла.

Пісочно-рудий колір хутра на спині, плавно переходить у світліший на животі.

Спосіб життя

Майже половину свого життя соні проводять у сплячці. Будиночки на час сну роблять під корінням або в старих пнях. Якщо часу на пошуки природного житла немає, то звірятко не проти поселитися в старій автомобільній покришці або консервній банці.

Веде одиночний спосіб життя, активна з вечора до ранку, вдень відпочиває у гнізді. Утеплює свою нірку сіном, сухим листям, пухом, подрібненою деревиною та знайденим пір’їнками. Іноді соня може заснути на кілька днів лише тому, що температура впала нижче 15–17 градусів.

ліщинна соня з ласощами фото

Ліщинова соня практично не має ворогів, хіба що потрапить у лапи дикого кота, тхора чи куниця. У зимові місяці будиночок звірятка можуть відкопати лисиці. Звірятка часто страждають від людської діяльності та вирубування лісів.

живлення

Основними продуктами харчування ліщинні соні є горіхи, жолуді, насіння каштану та липові горіхи. Навесні, коли з’являються молоді пагони та нирки, вони також можуть стати обідом для гризуна. Влітку звірятко не проти поласувати свіжими ягодами та фруктами. Горіхи ліщини один з улюблених ласощів.

Розмноження

Період розмноження настає навесні, саме в цей час соня виходить із сплячки (квітень-травень). Саме тоді самки активно починають будувати будиночки. Кожна має по кілька житлових гнізд, які розташовані на висоті одного-двох метрів над землею або навпаки, в дуплах. Також соня не проти оселитися в уже готових гніздах, кинутих іншими звірами чи шпаківнями.

ліщинна соня в дуплі фото

Вагітність триває від 3 тижнів до 4,5 тижнів. За період із травня по жовтень, соні приносять потомство двічі. Народжується 2 – 8 дитинчата. Новонароджені звірята лисі та сліпі, тільки через тиждень з’являються волосинки, а на 19 день відкриваються очі.