Апатія: чому нічого не хочеться?

Безкінечно можна дивитись на 3 речі: вогонь, воду і людину, яка знає чого хоче і впевнено йде у напрямку своїх бажань. Нам подобаються такі люди: вони мають особливий блиск у очах і, здається, безкінечну енергію.

Кожен із нас почувався схоже у дитинстві, коли в ньому запалювалось певне бажання і захват від думки, що це може бути реалізовано. А потім — «перехочеш!» із вуст близької людини. Не знаю, як ви, а я досить часто чула це слово у відповідь на свої дитячі забаганки.

На жаль, з деякими людьми так і стається. В якийсь момент вони можуть усвідомити, що і справді нічого не хочуть. Перехотіли.
«Не хочу розвиватись професійно і просто розвиватись»
«Не хочу ходити на побачення і будувати стосунки»
«Не хочу пробувати нічого нового, навіть коли життя до оскоми нудне»

Якщо знайомо, то давайте подивимось, чому людям може здаватись, що у них немає ніяких бажань. «Здаватись» тут підкреслено, бо насправді певні бажання у нас є завжди. Якщо прислухаюсь до себе, то зараз я б хотіла капучино і замість того, щоб готувати цей матеріал, швидше на кілька днів відправитись у відпустку 🙂 Ми маємо бажання завжди, але інші наші звички і переживання можуть стишувати їх голос. І сьогодні поговоримо про 9 можливих причин, що заважають нам хотіти.

Депресія

Депресія — захворювання, що проявляється у зниженому, пригніченому настрої, переважання депресивних думках та зниженні здатності людини виконувати щоденні повсякденні функції. Депресії притаманний низький рівень дофаміну, а саме дофамінова система є ключової ланкою у процесі формування та реалізації бажань.

Тому якщо тривалий час (більше 2-х тижнів) ви спостерігаєте симптоми пригнічення, порушення сну чи апетиту; якщо вам важко вставати з ліжка і виконувати звичну для вас роботу, є сенс не стільки шукати бажання, що вас «замотивують», але й пройти діагностику у психіатра.

Брак віри в себе

Мені важливо вказати цю причину другою, бо я бачу її як одну із найважливіших. Якщо ви помічаєте, що коли у вас з’являється бажання до чогось, ви ловите себе на думці, що це нереально / тупо / «не на часі», то, певно, ви просто не вірите, що це бажання може бути досягнуто вами, а тому присікаєте його у зародку.

Правда в тому, що саме бажання дають нам енергію жити. Та для формування мотивації нам потрібні не тільки вони, але й наша віра, що ми здатні це зробити. Коли цієї віри немає, у нас може формуватись стиль мислення, де бажання сприймається як щось таке, де «хотіти не шкідливо», але безглуздо. Бо ви, як би не старались, не отримаєте те, чого хочете. В будь-якому випадку ви так для себе вирішили.

Втома і апатія

Так, все настільки банально. Можливо, здається, що нічого не хочеться просто тому, що насправді ви не помічаєте слона у кімнаті? І цей слон — ваше гігантське бажання відпочити?

Прислухайтесь до нього: щоб чогось хотіти, нам потрібна енергія на генерування і згодом реалізацію бажань.

Надто багато «треба»

Якщо ваше життя — це суцільні «треба», і ці треба займають майже весь час, то у мене для вас невтішні новини. Гарно, коли наші умовні треба і хочу не заважають один одному. Та так буває тільки коли ми навчились тримати оптимальний для себе баланс між бажаннями і зобов’язаннями.

Часто наші «треба» і «хочу» конфліктують. Та найгірша ситуація тоді, коли ми повністю відмовляємось від розкоші чогось хотіти під гнітом того, що «потрібно» (комусь).

Слабкий менеджмент власних бажань

Діти спонтанно формулюють бажання, їм не потрібно докладати до цього зусиль. При цьому вони не оцінюють ймовірності, не починають знецінювати себе та думати, що це якесь дивне і недолуге бажання (якщо батьки їм цього не скажуть). Разом із тим діти мають небагато можливостей самостійно реалізувати власне бажання, тому впираються у можливості батьків.

Але дорослі — інша справа. Наші бажання повинні вписуватись у стиль нашого життя, в ідеалі не сильно шкодити нам, нашій кар’єрі і стосункам. Тому на зміну імпульсивному способу «хотіти», який притаманний дітям, ми маємо сформувати систему менеджменту наших бажань таким чином, щоб зберегти здатність відчувати бажання, ставитись до них критично і з турботою до себе. Взяти енергію своїх бажань, щоб виробити бачення власного майбутнього, перетворити бажання на цілі і намітити шлях їх досягнення. Навчитися відчувати енергію і задоволення, втілюючи бажання у життя.

Асоціювання бажань із негативними переживаннями

Так-так, бажання мають давати нам силу, задоволення і енергію. Хотіти має бути приємно. Якщо при цьому ви страждаєте, ви робите щось не так. Якщо, реалізуючи чи думаючи про своє (чи не свої) бажання, ви відчуваєте сором, страх, злість, розпач, зневіру, досаду, розчарування (список можна продовжити), то цілком ймовірно, ви будете мати складнощі і з формулюванням власних бажань, і з їх втіленням.

Наш мозок працює за принципом пошуку задоволення та уникнення страждань. Тобто поведінка, яка приносить вдоволення, буде підкріплюватись, а те, що викликатиме страждання і дискомфорт, ми будемо всіляко уникати. Якщо наші бажання пов’язані з великою кількістю небажаних емоцій, вони будуть витіснятись, і нам може здаватись, що ми нічого не хочемо.

Ви думаєте, що бажання — це щось погане

Цей пункт — своєрідне продовження попереднього. Тільки там йдеться про емоційну сферу, а тут про переконання. Тобто наші звичні думки, які управляють нашими рішеннями і емоціями.

Якщо ви коли-небудь ловили себе на думках на кшталт «ага, чимало хочеш», «у мене нема часу думати, що я хочу», «йти за бажаннями — то для безробітніх / багатих / ідіотів тощо», «менше хочеш, більше отримуєш», «бажання ведуть до розчарувань» то, можливо, йдеться про певні ваші переконання, які заважають мати достатньо добрий менеджент власних бажань.

Ви зазнали невдачі і поки не оговтались від цього

Якщо ви чогось довго хотіли, приклали туди багато зусиль і зрештою не змогли це отримати, ви можете відчувати пригнічення і розчарування. Так почуватись — нормально, та іноді у подібний період ми можемо вивчити, що наші бажання і прагнення не мають ніякого сенсу, тому не варто й хотіти / починати.

Сприйняття здійснення бажання як належне

Ви навіть не уявляєте, яку медвежу послугу ви робите власній дофамінові системі, коли забиваєте на святкування реалізації власних бажань / досягнення цілей. Більше того, багато людей навіть навпаки, отримуючи бажане, почуваються розчаровано. Мовляв, і це все?

Чи мозок, який працює за принципом пошуку задовлення, влаштує такий варіант? Знецінювати «синицю в руках», применшувати цінність отримання бажаного і не давати собі час радість і святкувати — погана звичка, яка зрештою може привести до того, що в якийсь момент ми будемо саботувати власні бажання.

Сподіваємось, цей матеріал допоміг вам розібратись у можливих причинах відсутності бажань. Ми віримо, що із наших бажань і їх реалізації починається життя життя, яким ми зрештою будемо задоволені. Наша задача — навчитись бути добрими менеджерами нашим бажанням, і вміти самостійно себе і надихнути, і підтримати, і побудувати план, і реалізувати його, і зрештою себе похвалити.

Якщо ж ви відчуваєте труднощі у якомусь із цих процесів, запрошуємо у роботу спеціалістів платформи «Твій психолог», що працюють із темою бажань, цілепокладання та планів. І цій тематиці працюють:
Таня
Дар’я
Дар’я
Світлана

Кваліфікованих спеціалістів із досвідом, відповідною вищою освітою та відгуками знайдете на платформі «Твій психолог».

Чому діти не хочуть гуляти на вулиці?

Діти часто поводяться так, ніби приймають рішення з почуття суперечності. Відмовляються від смачної домашньої їжі, походу в гості, ігор з сусідським цуценям. Батькам не завжди зрозумілі мотиви поведінки їхніх синів і дочок, коли ті плачуть при вигляді аніматора в костюмі зайця або нової іграшки. Діти не всі можуть пояснити, але чітко знають, чого їм не хочеться. Не тільки обід, відвідування дитячого садка або школи, а й прогулянка іноді стає проблемою: малюк відмовляється виходити з дому.

Чому дитина не хоче йти гуляти?

Дитина, так само як і будь-яка людина, має свої бажання. Батьки іноді забувають запитувати його про них. Прогулянка могла не входити в плани малюка, природна реакція на прохання батьків одягатися в такій ситуації – протест і сльози. Він хотів далі дивитися мультики, грати або спати, а мама або тато примушують його перервати приємне заняття.

Поширене явище в молодих сім’ях – сльози та істерики при зборі на вулицю. Більшість дітей не любить одягатися. Особливо це помітно в холодну пору року, коли шарів одягу багато, і коли доходиш, нарешті, до взуття з курткою, вже спітнів. Крім того, светр може колотися, від шапки чешеться лоб, штани занадто шуршать. А влітку дитина може відмовлятися зняти улюблену домашню майку в старих плямах від компоту і фарб, щиро не розуміючи, навіщо їй переодягатися.

Усвідомлені й несвідомі страхи переслідують усіх людей, особливо маленьких. Злякавшись гавкоту собаки, гучного голосу сусідського дідуся, ліфта або грому, малюк може відмовлятися виходити з квартири. Якщо йому немає ще 2 років, він часто не в змозі пояснити, чого боїться. Діти старшого віку можуть соромитися зізнатися в тому, що їх ображає хуліган з сусіднього двору.

Іноді дитині не хочеться йти на прогулянку через те, що на вулиці занадто холодно, спекотно або вітряно. Діти часто примхують через негоду, умовити їх пройтися містом в лютневий ранок буває не просто.

Нікуди не хочеться йти, коли погано себе почуваєш. Дитина може бути не виспалася, голодна або застуджена, в такий момент найменше їй потрібна прогулянка. Зазвичай батьки швидко розуміють це, годують або і укладають чадо в ліжко, дозволяють довше подивитися мультики і відмовитися від супу на користь шарлотки з компотом.

Іноді діти лінуються ходити пішки, їм просто не полювання проявляти активність, хочеться полежати. Трирічні хлопчики і дівчатка ще недавно їздили в візках і просяться на ручки, школярі пропонують батькам замість пішої прогулянки поїхати куди-небудь на машині.

Відпочивати важливо в відповідній компанії. Скандалу не уникнути, якщо дитині хочеться піти кататися на каруселях з татом, а замість цього його відправляють гуляти зі старшою сестрою або бабусею. Діти швидко розуміють, що протестом і криками можна домогтися заохочення, іноді вони чекають, що їм запропонують морозиво або шоколадку взамін на згоду йти на вулицю.

Очевидна не для всіх дорослих причина відмови дитини йти гуляти – нудьга. Деякі мами приводять дітей на майданчик, а самі спілкуються, сидячи на лавці. Якщо малюку не вдається налагодити спілкування з іншими хлопцями або самому себе зайняти, він сумує і чекає, коли можна буде піти додому.

Як умовити дітей вийти на прогулянку?

Для того щоб умовити дитину на якийсь вчинок, важливо знайти мотивацію. Залежно від характеру малюка можна запропонувати йому поїхати в парк або прогулятися в незнайомий двір, пошукати нових друзів і випробувати місцеві каруселі. Дітям цікаво планувати маршрут, носити з собою рюкзак з соком, печивом, м’ячем і дрібницями. А деяким хлопчикам і дівчаткам подобається наряджатися, тому зручний і модний одяг – непоганий стимул, щоб вийти на прогулянку.

Допитливій дитині може бути більш цікаве не спілкування з однолітками, а спостереження за природою і міським життям. З ним можна погодувати кішок і голубів, качок на ставку, подивитися пташині гнізда, равликів, мурашники. На вулицях порахувати червоні та сині машини, поверхи в будівлях, читати вивіски та оголошення.

Любителі розваг оцінять атракціони і батути в парку, будуть не проти поїсти солодкої вати і відпустити повітряну кулю в небо. Школярі зацікавляться походом в кафе або в гості, які можна поєднати з прогулянкою.

Можна відправитися всією сім’єю кататися на велосипедах або роликах, діти часто беруть приклад з дорослих і поділяють їх захоплення. Якщо прогулянки стали щоденним ритуалом, традицією, то вони навіть не вимагають обговорення.

Спілкування з дворовими друзями: чого не вистачає сучасним дітям?

У сучасному світі вистачає спілкування в соціальних мережах та інтернеті, але часто не дістає реальних зустрічей. Діти стали менше гуляти на вулиці. Багато батьків стурбовані цією проблемою і проявляють ініціативу, знайомлять синів і дочок з сусідськими хлопцями, вчать їх ігор «з минулого»: салкам, вишибалам, квадрату, гарячій картоплі.

Бачачи, що дитина освоїлася, можна дати їй більше свободи, відійти вбік. Знайомства, дружба, секрети, зради, образи і примирення, смішні та ризиковані ситуації – все це складові дитинства і корисний для дорослішання досвід.

Бабуся і дідусь – найкращі супутники на прогулянках

Багато сучасних сімей живуть у віддаленні від своїх родичів. Коли бабуся і дідусь поруч, можна порадіти компанії і підтримці. Тим, хто позбавлений такої допомоги, доводиться вдаватися до послуг нянь і ясел, дитина проводить час в оточенні чужих людей.

Люблячі бабусі і дідусі – це рідні люди, які балують онуків, як ніхто інший. Недарма діти так люблять проводити час зі старшим поколінням, його представники набагато більш поступливі і швидко погоджуються купити іграшку або чергове частування, на відміну від тата з мамою.

У пенсіонерів багато вільного часу, вони з радістю гуляють з дітьми, нікуди не квапляться і досліджують всі майданчики і двори. При цьому вони заповнюють втрачені моменти з дитинства власних дочок і синів, коли на спільні ігри і баловство не було часу. Від цього виграють всі члени сім’ї: батьки займаються своїми справами, дитина з бабусею і дідусем розважаються на свіжому повітрі.

Що робити, якщо не хочеш вчитися?

Думки про небажання вчитися часто відвідують школярів і студентів, особливо під час іспитів.

Безумовно, хтось стане стверджувати, що це недбалість і неправильний підхід до освіти, проте апатія властива кожній людині, а навчання – справа нелегка, тому час від часу будь-який учень дає «слабину» і не може себе змусити сісти за конспект. Що ж робити, якщо вчитися не хочеться зовсім? Перебороти небажання або просто кинути своє навчання?

Які бувають причини апатії до навчання?
Перш ніж відповісти на ці питання, варто розібратися, чому ви не хочете вчитися. Існує безліч причин проблеми, причому нерідко буває так, що, розібравшись у мотивах, людині вдається підняти собі настрій, а бажання до навчання повертається і вже довго не покидає. Одна з основних проблем студентів – це сесія.

Молодість – прекрасна пора, коли хочеться гуляти, любити, розважатися, а замість цього студентам доводиться сидіти над підручниками і заучувати формули і теореми. Мало того, дивлячись на стос книжок, з’являється бажання гарненько виспатися і надалі ніколи не відвідувати інститут.

Інша причина небажання вчитися – посередня навчання. Коли людина не отримує задоволення від самого процесу навчання, а інститут продовжує відвідувати тільки через «корочки» або за бажанням рідних, то думки кинути освіту будуть з’являтися щоранку.

Іноді вчитися не хочуть працюючі студенти. Якщо ви поєднуєте навчання та роботу, яка приносить стабільний дохід, то цілком природно, що вас відвідує думка: «Для чого мені це навчання, якщо я і без неї маю професію і добре заробляю?»

Іноді занять у ВНЗ заважає закоханість. Студенти знайомляться, зустрічаються, заводять романи – яка вже тут навчання? А якщо друга половинка перестає відповідати взаємністю, то виникає не тільки небажання вчитися, але і відсутність тяги до життя.

Деякі учні готові сприймати лідерство викладачів, намагаючись всіляко довести їм свою правоту на семінарах. Якщо викладач ставить вискочку на місце, та ще робить це при всіх студентах, подібний удар по самолюбству часто призводить до депресій і бажанням залишити інститут.

Словом, причин безліч, і тільки розібравшись в особистих мотивах, ви можете спробувати вирішити проблему.

Як налаштувати себе на продовження навчання?
Самостійно позбутися почуття апатії під силу кожному учню. Якщо ви не хочете кидати навчання, але небажання зубрити підручники зростає з кожним днем, варто згадати про ту мотивації, яка привела вас в стіни навчального закладу.

Освіжіть в своїй пам’яті ті думки, які з’являлися у вас під час вступу до інституту, згадайте, як ви горіли бажанням дістати заповітний диплом і нову професію. Невже негайна хандра зможе зруйнувати ваші далекосяжні плани і поставити крапку на майбутні перспективи?

Часто позбутися поганих думок допомагає елементарний сон. Спробуйте повноцінно виспатися – можливо, знявши втому, ви з новими силами приступите до навчання.

Як повернути любов до навчання?
Повернути тягу до навчання можна елементарної зміною обстановки. Якщо ви відчуваєте, що голова буквально «вирує» від отриманих знань, бажано зробити перерву і хоча б день-другий провести в колі друзів або виїхати на природу. Отримавши невеликий відпочинок, ви зможете з новими силами поринути в навчання і продовжити освіту.

Зміни в денному розкладі дозволяють студентам відволіктися від набридлих предметів, а отримані враження від відпочинку стають натхненням на найнесподіваніші дії, в тому числі на посилену «зубріння».

Спробуйте поставити перед собою нові цілі. Якщо раніше вами рухало тільки бажання отримати диплом, то, можливо, думки про майбутнє просуванні кар’єрними сходами і фінансове благополуччя спонукають знову взятися за підручники.

В такому випадку навчання не тільки не буде викликати нудьгу, але, навпаки, стане стимулом до нової і цікавого життя. Якщо ж і в цьому випадку вчитися не хочеться, ймовірно, доведеться щось міняти у своєму житті, наприклад перевестися в інший ВУЗ.

Але перш ніж приступати до радикальних дій, бажано все-таки скористатися запропонованими порадами і застосувати їх на практиці.