Цибуля порей — особливості вирощування

Улюблена дієтологами та шеф-кухарями, ніжна і делікатна цибуля порей вимагає дещо незвичного підходу до вирощування. Більшість садівників справедливо вважає, що значно простіше придбати її «готовою». Причина, чому такий цінний та бажаний овоч залишається в переліку видів «не для всіх», дуже проста — потрібно сіяти розсаду і ретельно дбати про грядки. Виростити порей без гарного догляду неможливо. Найголовніше — забезпечити регулярний полив, правильно підготувати грунт та не забувати про ключові особливості цієї рослини, завдяки яким формується високе потужне стебло.

Цибуля порей — особливості вирощування

Цибуля порей — опис рослини

Пора, цибуля пора, порей, перлинна цибуля, пор (leek, Allium porrum) — багаторічний різновид цибулі, що для отримання смачного врожаю товстих смачних стебел вирощують як однорічник, а для насіння — як дворічник. Та сам порей — повноцінний багаторічник. Якщо залишати його в землі, з роками він формує вражаючі групи, галузиться, стає швидше декоративною, ніж їстівною окрасою саду.

Зовнішність порею оманлива, адже цибулини і стебла несправжні. Для цього виду аліумів характерні дуже потужні корені, що ростуть від плоского донця. Віяло з дворядно розташованих, плоских, широко-ланцетних, 8-13 листків з часом підіймається все вище, обгортки-основи листя разом утворюють стебловидну, світло-зелену над грунтом та вибілену під землею ніжку висотою до 80 см. Несправжнє стебло поступово потовщується, досягаючи в діаметрі від 2 до 8 см. Ніжка — найцінніша частина цибулі порей, хоча навіть листя у цієї цибулі їстівне.

Зацвітає цибуля порей лише на другий рік. Після випускання суцвіть рослини стебла і листя стають занадто жорсткими для вживання в їжу. Для порею характерні одні з найбільших та найгарніших суцвіть. Потужні квітконоси висотою до 2 м вінчаються мереживними сферами, оточеними дуже великим покривалом. Дрібні біло-рожеві квіточки приваблюють довгими тичинками. Насіння чорне, тригранне, зморшкувате, типове для цибулі.

Ніжний тонкий смак та аромат цибулі порей, її делікатна текстура, чудове збереження кольору та форми роблять її незамінним овочем для азіатської та середземноморської кухні. У гарнірах, супах, соусах, фарширований, відварений на пару, припущений, запечений, поєднаний з іншими овочами, рибою і м’ясом, вишуканими соусами, порей абсолютно незамінний і в дієтичному харчуванні, і в повсякденній, і в високій кухні. Навіть зовнішні жорсткі листки можна використовувати для загортання і подачі страв.

Порей — обов’язковий інгредієнт в дієті при порушенні роботи шлунково-кишкової системи, печінки, серцево-судинних захворюваннях, зокрема, атеросклерозі, а також при ревматизмі. Мінімальна калорійність в 33 ккал на 100 г поєднується з гарним вмістом білка та клітковини (по 2 г), збалансованим вітамінно-мінеральним складом. Особливо цінується порей за комбінацію калію, магнію, кальцію, заліза, фосфору та сірки, рибофлавіну, тіаміну, нікотинової кислоти та інших вітамінів групи В, вітаміну А, рекордного для овочів вмісту вітаміну С (40 мг на 100 г).

Порей вимагає чималого терпіння, адже вегетаційний період триває близько півроку — від 150 у ранніх до 200 днів у пізніх сортів. Саме через це порей, як і інші овочі з дуже довгим періодом розвитку до збору врожаю, в Україні доводиться вирощувати переважно через розсаду, принаймні, в центральних, західних, північних областях. Відразу у відкритий грунт його можна сіяти лише на півдні.

Порей можна вирощувати як на грядках, так і в парниках та теплицях.

За особливостями вирощування порей — типовий стебловий, а не кореневий овоч. Його не варто вирощувати так само, як звичну ріпчасту цибулю. У агротехніці порею набагато більше спільного з селерою та фенхелем.

Пора, цибуля пора, порей, перлинна цибуля, пор, leek (Allium porrum) – улюблениця дієтологів та шеф-кухарів

Як виростити розсаду цибулі порей?

Порей легко вирощувати через розсаду, сходи невибагливі, витривалі. Головне — пам’ятати, що коренева система глибока, потужна, рослини чутливі до травм, тому порей краще відразу висівати в індивідуальні ємності, адже пікірування дуже ризиковане.

Насіння довго зберігає схожість, до 3 років. Достатньо обрати перевіреного, надійного виробника, орієнтуючись відповідно до своїх потреб на срок дозрівання, смакові якості, призначення сорту. Неоднорідне насіння порею краще самостійно відсортувати за розміром і для пришвидшення сходів проростити, загорнувши у вологу тканину на декілька днів чи замочивши в теплій воді хоча б до набухання.

Для посіву цибулі порей знадобляться:

• стаканчики, касети чи невеликі горщики, в крайньому разі — великі ящички та контейнери глибиною не менше 10 см, з дренажними отворами;
• універсальний субстрат для розсади (обеззараження — за бажанням).

Починати висівати порей потрібно настільки рано, наскільки ви можете собі дозволити. Якщо є можливість встановити фітолампи, можна провести посів ще в січні-лютому, без досвічування бажано встигнути в першу декаду березня. Сіяти порей легко:

• Контейнери заповнюють субстратом, поверхню рясно зволожують з розпилювача.
• Сіють по 1-2 насінини, в загальні контейнери — з дистанцією в 3-6 см між «гніздами».
• Насіння присипають зверху шаром піску або просіяного ґрунту товщиною 5-10 мм і повторно зволожують.
• Накривши ємності склом або плівкою, їх потрібно поставити в теплому приміщенні з температурою в 22-24°С, за можливості організувавши нижній підігрів.

Найяскравіше освітлення з тривалістю світлового дня від мінімуму 10 до оптимальних 12 годин забезпечують, як тільки з’являться перші сходи. Зазвичай очікувати доводиться від 2 до 3 тижнів.

Здоров’я розсади порею визначають декілька факторів:

• постійна легка вологість грунту (поливати розсаду потрібно обережно, даючи підсихати верхньому шару);
• температура (після появи сходів бажано хоча б на тиждень-другий перемістити порей у прохолоду, від 16 до 18°С, в подальшому підійдуть і кімнатні температури з нічним пониженням у 4-6 градусів);
• регулярні провітрювання.

Кожні декілька тижнів варто досипати субстрат для укріплення стовбура та формування якомога сильнішої кореневої системи. А ріст в висоту краще обмежити, що два тижні вкорочуючи верхні листя на третину чи застосувавши «промисловий» прийом — кожного разу зрізають верхівку, залишаючи «ніжку» висотою 10 см.

Підживлювати розсаду не обов’язково. Якщо є ознаки відставання в рості, живлення проводять через 5-6 тижнів після появи сходів та за тиждень до висаджування, гуміновими добривами за інструкцією. Якщо ви не проти використання мінеральних добрив навіть для овочів, їх можна застосовувати кожні 2 тижні.

Якщо доводиться проводити пікірування, його відкладають до 4-5 тижнів після сходів. Рослини потрібно викопувати надобережно, не струшуючи землю з корінців.

Загартовування розсади потрібно почати як мінімум за 2 тижні до потенційної висадки.

Терміни висіву безпосередньо на місці вирощування залежать від погодних умов. Найчастіше в парниках, теплицях, а на півдні — в грунт, порей починають висівати лише в квітні, дотримуючись тих же відстаней, що і при висаджуванні розсади та загальних правил посіву насіння порею.

Насіння на розсаду цибулі порей краще висівати одразу в окремі ємності

Умови вирощування для порею на грядках

Цей ніжний різновид цибулі належить до найсонцелюбніших овочів і може нормально розвиватися лише на яскраво освітленій, відкритій грядці та у найсвітліших зонах теплиці.

Для грунту важлива комбінація високої родючості з нейтральною реакцією та легкою дренованою структурою. Якнайкраще для цибулі порей підходять суглинки та супіщаники.

Сівозміна для цибулі порей проста. Окрім цибулі, жодних «протипоказань» для попередників немає. Порей чудово росте після всіх кореневих, бобових овочів, капусти та помідорів, його можна суміщати на грядках з іншими кореневими овочами, суницею, полуницею та всіма видами салатів і пряних трав.

Готувати грядки для порею доречно з осені, з глибокою обробкою землі. Для покращення текстури можна використовувати пісок або тирсу, на важкому грунті — до 1 відра на кожен квадратний метр. Обов’язково вносять під цю культуру близько 5 кг гною або будь-якої іншої якісної, зрілої органіки на 1 м². Якщо ви допускаєте використання мінеральних добрив, то на дуже бідних землях вносять і повні добрива у кількості не більшій за 40 г на м².

Порей вирощують виключно на рівних ділянках, без ризику затримки води. Це не вітростійка культура, що дуже погано переносить сильні протяги.

Висадка розсади цибулі порей

Коли минуть останні весняні приморозки, розсаду можна починати переносити. Порей витримує приморозки до -5…-7 °С. В теплиці та парники його можна висаджувати в квітні, у відкритий грунт — у травні. Порей висаджують у 60-денному віці, з як мінімум трьома справжніми листками, висотою від 12 до 15 см та товщиною стебла в 1 см. Безпосередньо перед висаджуванням кінці листя підрізають.

Висаджують кожну цибулинку в індивідуальну ямку глибиною близько 12 см. Для повноцінного розвитку потрібно залишати відстань від 40 до 60 см між рядками та від 10 до 15 см в рядку. При суміжній посадці інші культури висаджують на відстані в 15-20 см від порею.

На дно лунки потрібно всипати невелику кількість попелу та органічних добрив. Розсаду встановлюють до нижніх листків, строго вертикально, поступово заповнюючи ямку грунтом і за потреби досипаючи землю після рясного поливу.

Висадка розсади порей на грядку

Особливості догляду за цибулею порей

Основа догляду — регулярні та рясні поливи, які потрібно проводити з такою частотою, щоб земля завжди була злегка зволожена, але не сира. Порей зазвичай потрібно поливати 1-2 рази навіть за нормальної кількості опадів, а в посуху — до 3 разів на тиждень.

Та навіть з найкращим поливом смачне, товсте, відбілене стебло у цибулі порей не сформується без дуже простої, обов’язкової процедури — підгортання основи стебел (починаючи з 30 дня після посадки і ще 3-4 рази за сезон).

Якщо землю підготували правильно, про добрива можна забути або внести для підтримки росту 2-3 підживлення неконцентрованими зеленими добривами, настоями будь-яких органічних і біодобрив. Для вражаючої врожайності можна використовувати мінеральні добрива хоч кожні 2 тижні, та порей накопичує нітрати не гірше салатів і варто обмежуватися розумним мінімумом. Лише на бідній землі виправдані частіші й інтенсивніші підживлення.

У перший місяць після посадки розсади потрібно особливо ретельно слідкувати за ростом бур’янів. Надалі виполювання проводять за потреби, суміщаючи з розрихленням для підтримки повітрепроникності землі.

Щоб стимулювати ріст стебел, у слабких рослин можна додатково застосувати простий прийом обмеження росту в висоту — обрізку верхівок листя приблизно на третину.

Цибуля порей на грядках вимагає регулярного поливу

Як зібрати та зберегти врожай порею?

Період збору врожаю цибулі порей надзвичайно тривалий. Його можна збирати молодим, почекати до повної зрілості в вересні-жовтні чи залишити на грядці до весни під укриттям. Починається період збору порею з серпня і не завершується з морозами, щоб продовжитися весною аж до настання цвітіння. Найдивовижніша риса порею — здатність накопичувати тим більше корисних речовин і властивостей, чим довше він зберігається.

Щоб зберегти порей на грядках до весни, збираючи потім до травня-червня врожай, достатньо виконати всього три процедури:

• окучити рослини на всю висоту;
• покрити грядку зверху захисним шаром мульчі (наприклад, з торфу);
• прикрити агроволокном чи лапником, якщо погода дозволить — снігом.

Для вживання взимку потрібен класичний варіант з викопкою. Стебла обережно підкопують, залишаючи корені та листя, підсушують, ретельно оглядають, відсортовуючи для зберігання лише рослини в ідеальному стані. Листя не обрізають, а от корінці — злегка вкорочують, залишаючи як мінімум третину довжини.

Порей зберігають у піску, встановлюючи вертикально на піщану подушку висотою хоча б в 5 см та пересипаючи стебла так, щоб вони не торкалися один одного. Зберігати порей у піску можна у будь-якому добре вентильованому, темному, прохолодному (від 0 до 5°С) приміщенні. За відсутності місця просушений пор зберігають в поліетиленових пакетах в холодильнику.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Цибуля-порей

Трав’яниста рослина цибуля-порей (Allium porrum), ще іменоване перловим цибулею, є представником роду Цибуля. Його батьківщина ― Передня Азія, трохи пізніше він опинився на території Середземномор’я, там і на сьогоднішній день в природних умовах можна зустріти цибулю виноградний, який є вихідною дикоростучої формою даного овоча. Такий лук широко вирощувався в країнах стародавнього світу (Римі, Єгипті та Греції), у середні століття його почали культивувати вже на всій європейській території. Особливою популярністю ця рослина користується у французів, так, Анатолій Франс порей називав спаржею для бідняків. На сьогоднішній день цей лук культивують практично у всіх країнах.

• 1 Короткий опис вирощування
• 2 Особливості цибулі-порею
• 3 Вирощування цибулі-порею з насіння
  • 3.1 Висів на розсаду
  • 3.2 Вирощування розсади
  • 4.1 В який час садити
  • 4.2 Підходящий грунт
  • 4.3 Правила посадки
  • 4.4 Підзимовий посів
  • 5.1 Полив
  • 5.2 Добриво
  • 6.1 Захворювання
  • 6.2 Шкідливі комахи
  • 6.3 Обробка цибулі-порею
  • 8.1 Ранньостиглі сорти
  • 8.2 Середньостиглі сорти
  • 8.3 Пізньостиглі сорти
  • 9.1 Корисні властивості цибулі-порею
  • 9.2 Протипоказання

  Короткий опис вирощування

  1. Посадка. Висів насіння у відкритий ґрунт проводять у листопаді під зиму, а на розсаду їх сіють в останні дні лютого, або перші ― березня. У теплицю їх сіють в середині квітня, а під плівку ― в останні дні квітня. Розсаду висаджують у відкритий грунт в першій половині травня.
  2. Освітленість. Потребує великої кількості яскравого сонячного світла.
  3. Грунт. Земля повинна бути поживною, добре пропускати повітря і нейтральною.
  4. Полив. Поливати треба систематично. Після того, як розсада буде пересаджена на ділянку, що її декілька днів не поливають. Потім поливи проводять в середньому 1 раз в 5 діб, при цьому на 1 квадратний метр ділянки береться 1-1,5 відра води.
  5. Добриво. Протягом сезону цибулі-порею потрібно 3 або 4 підживлення, для цього використовують мінеральні добрива і органіку. Перше добриво проводять через 20 днів після посадки розсади на грядку. З середини літа і до кінця періоду вегетації кустки потрібно буде зробити 3 або 4 рази, дана процедура для такої рослини є обов’язковою.
  6. Розмноження. Насіннєве.
  7. Шкідливі комахи. Цибульні мухи.
  8. Захворювання. Іржа, пероноспороз, вірусна мозаїка.
  9. Властивості. Такий лук відносять до дієтичних рослинам, також він володіє лікувальними властивостями.

  Особливості цибулі-порею

  Цибуля-порей являє собою трав’яниста дворічна рослина, висота якого може варіюватися від 0,4 до 1 м У перший рік росту цієї культури утворюється потужна система коренів, помилкова луковичка білого забарвлення, довжина якої 10-12 сантиметрів, а діаметр ― 2-8 сантиметрів, потім вона переходить в несправжнє стебло і безліч зеленувато-блакитних або зелених листових пластин, розташованих віялом і мають лінійно-ланцетну форму. Протягом другого сезону біля кущів формується двометровий квітконіс, на якому виростає парасольку, що складається з квіточок білого або рожевого кольору, це спостерігається в червні–липні, а в серпні–вересні відбувається дозрівання насіння, які залишаються всхожими протягом 2 років, зовні вони схожі з насінням ріпчастої цибулі.

  Такий лук є вологолюбні і морозостійким рослиною. У північних і центральних областях вирощують через розсаду, при цьому в південних районах висів проводять безпосередньо у відкритий грунт.

  Вирощування цибулі-порею з насіння

  Висів на розсаду

  Вегетаційний період цибулі-порею триває 150-200 доби. Для прискорення процесу дозрівання його вирощують через розсаду. Висів на розсаду насіння в кімнатних умовах рекомендується проводити в останні дні лютого, або перші ― березня. У середині квітня проводиться висів насіння в теплицю, а у відкритий грунт під плівку ― в останні дні квітня.

  Перш ніж приступитися до посіву в кімнатних умовах, треба підготувати посуд, глибина якої повинна бути не менше 10-12 сантиметрів, так як ця рослина володіє довгими корінцями. Краще всього для посіву підходять індивідуальні стаканчики або горщики. Ємність промивають міцним розчином перманганату калію з метою дезінфекції. Потім насіннєвий матеріал на кілька годин поміщають у термос, наповнену теплою водою (від 40 до 45 градусів). Вийняті з термоса насіння негайно занурюють у холодну воду, а потім їх розкладають на шматку тканини або паперовому аркуші, просохнути вони повинні до сипучого стану. Обрану ємність заповнюють легким дерново-перегнойным субстратом, який злегка ущільнюють. Потім проводиться висів насіння, які зверху присипаються підлозі сантиметровим шаром піску. Посуд зверху треба накрити склом (плівкою) і перенести в тепле місце (від 22 до 25 градусів), де посіви пробудуть до того, як з’являться перші сіянці.

  Вирощування розсади

  Кожен день посівам треба влаштовувати провітрювання. Слідкуйте за тим, щоб субстрат був постійно трохи влажноватым, для цього його систематично обприскують з розпилювача. Через 1,5 тижні після посіву повинні здатися перші сіянці. Відразу після цього укриття з ємностей прибирають, а рослинки переносять в добре освітлене (світло повинне бути розсіяним) місце. Температурний режим в цей час повинен бути наступним: у денний час ― від 18 до 20 градусів, а вночі ― від 12 до 14 градусів.

  Кореневу систему кущиків треба оберігати від переохолодження, тому під горщики, які стоять на підвіконні, треба підкласти лист пінопласту або гіпсокартону. Також розсаді можуть нашкодити протяги і пекучі прямі промені сонця. Надмірно густі сходи треба обов’язково прорідити. Для їх поливу використовують теплувату воду. Зміцнілі підросли рослинки підгодовують живильною сумішшю, що складається з 10 л води, 20 г хлористого калію, 40 грам суперфосфату і 20 г аміачної селітри з розрахунку на 1 квадратний метр посівів.

  Посадка цибулі-порею у відкритий грунт

  В який час садити

  Висадку розсади цибулі-порею у відкритий грунт проводять в першій половині травня, вік сіянців на даний момент повинен досягати 50-60 діб. Безпосередньо перед висадкою сіянців на грядку, їх треба рясно полити. А під час самої пересадки у рослинок вкорочують корінці і листя на 1/3 частину. Висаджування сіянців рекомендується проводити в хмарний день або у вечірній час.

  Підходящий грунт

  Для вирощування такої культури підходить добре освітлений відкритий ділянку, який не затінюють дерева або будівлі. Грунт повинен бути нейтральним поживним і добре дренованим. Надмірно кислий грунт треба виправити вапнуванням. Підготовкою ділянки слід зайнятися в осінній час, для цього його перекопують, одночасно вносячи в грунт 1 ч. л. сечовини, 2 ст. л. Нітрофоски і 10 л перегною або компосту з розрахунку на 1 квадратний метр грядки. У весняний час по поверхні ділянки розкидають гній і компост (на 1 квадратний метр 3 кілограми), однак перекопування при цьому не проводять, в грунт дана органіка потрапить під час висадки розсади і завдяки поливу. Після такої підготовки можна висаджувати розсаду.

  Кращими попередниками даної культури є: квасоля, горох, соя та інші бобові, білокачанна капуста, ранньостиглий картопля, сидерати та помідори. Ту ділянку, де останні 3 роки вирощувався будь-який вид лука, для посадки цієї культури не підходить.

  Правила посадки

  Гартувати починають сіянці віком 6-7 тижнів, для цього в денний час їх переносять на вулицю. Тривалість таких процедур збільшують поступово, починаючи з кількох годин. Коли рослинки закалятся, їх можна буде висаджувати у відкритий грунт.

  Вирівняйте поверхню підготовленої ділянки і зробіть глибокі (від 10 до 15 сантиметрів) борозенки, при цьому ширина міжрядь повинна бути від 0,2 до 0,3 м. Витягнений з борозенки ґрунт укладають таким чином, щоб він не міг у неї обсипатися. В залежності від сорту при висадці рослинок між ними дотримують дистанцію від 10 до 25 сантиметрів. Під час висадки сіянців їх корінці підрізають до 40 мм, а потім їх занурюють у бовтанку, до складу якої входить коров’ячий гній, глина і вода (1:1:1). Цибуля лише злегка прикопують в борозенці (засипати його повністю не потрібно). Висаджені рослинки потребують рясному поливі, після якого навколо кореневої системи не повинно залишитися пустот.

  Підзимовий посів

  Підзимовий посів цибулі-порею так само користується великою популярністю у городників. Підготовкою ділянки займаються в літні місяці, для цього проводять його перекопування, під час якої у землю вносять необхідні добрива. Висів насіння проводять в листопаді в заздалегідь підготовлені борозенки, дотримуючись дистанцію між ними від 8 до 12 сантиметрів. При цьому ширина міжрядь повинна бути близько 20 сантиметрів. Для посіву треба вибрати такий час, коли вже точно не буде потепління, так як здалися в теплу погоду сіянці потім можуть загинути при першому ж морозі. Поверхню грядки треба засипати шаром мульчі (перегноєм або торфом), а потім її закидають шаром снігу, і чим товще він буде, тим краще. Коли у весняний час сніговий покрив повністю зійде, з’являться перші сходи, до цього часу вже повинні будуть минути поворотні заморозки.

  Догляд за цибулею-пореєм

  Виростити цибулю-порей на своєму городі досить просто. Таку рослину треба вчасно поливати, прополювати, підгодовувати, спушувати поверхню ґрунту в міжряддях, при необхідності захищати від шкідливих комах і хвороб. А для того щоб отримати вибілені стебла, за що і цінують порей, кущики протягом сезону доведеться 3 або 4 рази підгорнути. Перше підгортання проводять у середині літнього періоду. Кожен раз як кущики будуть окучены, поверхню грядки треба засипати шаром мульчі (сухою травою, різаною соломою або сухим гноєм).

  Фахівці радять, розпушувати грунт у міжряддях не рідше 1 раз на півмісяця. Після того як товщина стебла біля кущиків буде дорівнює діаметру олівця, треба почати потроху додавати в борозенки грунт, яка була вийнята з них під час підготовки до посадки, роблять це одночасно з розпушуванням. Відразу після того як борозенки будуть повністю закриті, треба провести перше підгортання.

  Полив

  Така культура є вологолюбною. Але перші три доби після висадки сіянців у грунт, поливати їх не слід. Потім в середньому кущики поливають 1 раз в 5 діб, при цьому на 1 квадратний метр ділянки має витрачатися 1-1,5 відра води, яка обов’язково повинна бути теплою.

  Добриво

  Протягом усього вегетаційного періоду кущики потрібно підгодувати 3 або 4 рази. Коли після висадки розсади у відкритий грунт пройде 20 днів, її слід підгодувати перший раз, для цього використовують живильний розчин, що складається з ½ відра води, 7,5 грамів калійної солі і 10 грамів аміачної селітри (даної суміші вистачить на 2 квадратних метра грядки). Це рослина також можна підгодовувати і органікою, а саме: розчином пташиного посліду (1:20) або коров’яку (1:10). Перш ніж приступити до захоплення, під кожен стебло порею треба насипати деревну золу (на 1 квадратний метр грядки 1 ст.). Робити це потрібно перед кожним підгортанням.

  Шкідники і хвороби цибулі-порею

  Захворювання

  Найбільшу небезпеку для цибулі-порею з усіх хвороб є мозаїка. Вона є вірусною хворобою, а її головний переносник ― тля. Зрозуміти, що кущі вражені мозаїкою, можна з жовтим поздовжньо розташованим цятками на листових пластинках. У хворих кущів спостерігається відставання в рості.

  Ще такий цибулю можуть вразити і грибкові хвороби, а саме: іржа і несправжня борошниста роса (пероноспороз). На листі, уражених пероноспорозом кущів, утворюються плями овальної форми, які швидко збільшуються в розмірах. Хворі рослини вживати в їжу не можна. Якщо ж порей вражений іржею, то на його поверхні листових пластин утворюються подушечки спор грибка насичено-жовтого забарвлення. З часом подушечки стають більш темними, а потім чорними, при цьому уражена листя відмирає.

  Шкідливі комахи

  Найбільше нашкодити такій рослині може цибульна муха. Вона може стати причиною загибелі більшої частини врожаю. Цибульна муха з’являється вже в середині травня, в цей час вона влаштовує яйцекладки на поверхні листя порею і в землі. Через дві доби з яєць вилуплюються личинки, які виїдають центральну частину куща, з-за чого на ньому з’являється гниль, і він починає в’янути.

  Обробка цибулі-порею

  Щоб не допустити появи на грядці цибулевої мухи, її опудривают деревною золою (на 1 квадратний метр ділянки 1 ст.). Замінити золу можна тютюновим пилом або пил з’єднують з золою. Ще такого шкідника можна відлякати меленим перцем, яким обробляють поверхню грунту (на 1 квадратний метр ділянки 1 ч. л.). Після того як запилення буде завершено, поверхня ґрунту треба обов’язково розпушити на глибину від 20 до 30 мм при цьому неважливо, що саме ви обрали для обробки. Ще з цибулевою мухою чудово справляється настій тютюну, для його приготування треба з’єднати 1 відро гарячої води, 0,2 кг тютюну і 1 ст. л. будь-якого рідкого мила. Через кілька годин настій буде готовий, його залишиться тільки процідити і можна приступати до обробки кущиків. В цілях профілактики появи на ділянці такого шкідливого комахи, досвідчені городники радять, у міжряддях висадити селера.

  Хворі грибковою хворобою кущі і поверхню грунту на грядці треба обробити розчином хлороокису міді або Фитоспорином. Від вірусних хвороб на сьогоднішній день ефективних ліків не знайдено, тому так важливо дотримуватися заходів профілактики:

  • пам’ятати про правила сівозміни;
  • своєчасно видаляти з ділянки бур’янисту траву і боротися з шкідниками;
  • обов’язково дезінфікувати насіннєвий матеріал перед посівом;
  • викопувати і знищувати хворі кущі відразу ж, після їх виявлення;
  • для культивування вибирати сорти стійкі до вірусних хвороб.

  Прибирання та зберігання цибулі-порею

  Збирання врожаю цибулі-порею слід провести до того, як температура повітря на ділянці опуститься до мінус 5 градусів справа в тому, що даний вид цибулі може витримати заморозки до мінус 7 градусів. З допомогою лопати вийміть рослини з землі і складіть їх на край борозенки для того, щоб вони змогли просохнути. Після цього з кущів акуратно видаляють залишки грунту, при цьому постарайтеся, щоб вона не опинилася між листовими пластинами. Потім злегка підрізують корінці і прибирають порей на зберігання. Пам’ятайте, що листя зрізати з лука не слід, так як це стане причиною його швидкого в’янення.

  Зберігають такий овоч різними способами. Приміром, його можна прибрати в льох, при цьому температура повітря повинна бути від мінус 1 градуса до плюс 1 градуса, а вологість повітря ― близько 85 відсотків. Візьміть ящик і насипте на його дно п’ятисантиметровий шар річкового вологого піску. Потім у нього встановлюють вертикально стебла порею, а порожнечі між ними заповнюють піском. У погребі такий овоч може зберігатися близько 6 місяців. Також покладений в ящик з піском цибулю можна на зберігання розмістити на балконі, добре вкрийте його, і йому будуть не страшні морози до мінус 7 градусів.

  Зберігати цей овоч можна в холодильнику. Для цього вибирають самий якісний порей, вкорочують у нього листя і корінці, а потім охолоджують до 0 градусів. Потім цибулю дістають і відразу ж складають у перфоровані пакетики з поліетилену по 6-8 стебел. Потім їх укладають на полицю холодильника і зберігають протягом чотирьох–п’яти місяців при температурі повітря мінус 5 градусів. Ще можна порей промити, розрізати його на шматочки і скласти їх в пакети шаром близько 50 мм, потім їх укладають на зберігання в морозильну камеру.

  Види і сорти цибулі-порею

  Всі сорти цибулі-порею поділяють за термінами дозрівання на літні (ранньостиглі), збір урожаю проводять в серпні або в перші дні вересня, осінні (середнього строку дозрівання), овоч дозріває до жовтня, а ще зимові (пізні).

  Ранньостиглі сорти

  Ранньостиглі сорти дозрівають за 130-150 доби, маса їх ніжок варіюється від 0,2 до 0,35 кг, а в поперечнику вони досягають 30 мм. У таких сортів листя зелена і вузька, вона розміщується на помилковому стеблі під гострим кутом, при цьому до останніх днях липня вони стають грубими. Найбільшою популярністю у городників користуються наступні сорти:

  1. Коламбус. Такий сорт входить в число кращих скоростиглих сортів, він створений селекціонерами з Голландії. Цей порей має високими смаковими якостями. Висота дорослого куща близько 0,7–0,8 м, довжина його ніжки близько 20 сантиметрів у поперечнику вона сягають до 60 мм, а важить вона в середньому 0,4 кг. Цей сорт хороший тим, що його не треба підгортати для того, щоб відбілити стебло.
  2. Веста. У цього врожайного сорти висота кущиків близько півтора метрів. При цьому якщо регулярно підгортати продуктовий стебло, то його висота може бути дорівнює близько 0,3 м, а важити він може близько 0,35 кг. Такий цибулю дуже смачний і володіє солодкуватим смаком.
  3. Хобот слона. Завдяки частому підгортання висота ніжки у такого рослини може досягати 0,3 м. Ця рослина підходить для тривалого зберігання і воно володіє прекрасним солодкуватим смаком.
  4. Голіаф. Висота вибіленої частини може досягати близько 0,3 м, в поперечнику вона досягає до 60 мм, а важить ― близько 0,2 кг. Луковичка виражена слабо, а широкі листові пластини мають зелено-сіруватим або зеленим забарвленням.
  5. Килима. Такий середньоранній сорт відрізняється високою врожайністю. Висота вибіленої частини рослини 10-25 сантиметрів у поперечнику вона сягає від 30 до 40 мм, а важить приблизно 150 грам.

  Середньостиглі сорти

  Порівняно з ранньостиглими сорти середнього строку дозрівання відрізняються меншою врожайністю, однак вони більш якісні. Тривалість дозрівання таких сортів 150-180 доби. У них зелено-синюваті листові пластини мають шириною близько 70 мм, висота ніжок близько 25 сантиметрів, а їх середня маса ― 0,2 кг. Найкращі сорти цієї групи:

  1. Джолант. Такий сорт відрізняється врожайністю і стійкістю до грибкових захворювань. Висота ніжки близько 0,35 м, луковичка виражена слабо, темно-зелені з антоціановим відтінком листові пластини жолобчасті і вузенькі, вони розташовані вертикально.
  2. Казимир. Такий високорослий сорт відрізняється компактністю, врожайністю і стійкістю до грибкових захворювань. Від стебла практично вертикально відходять листові пластини, висота вибіленої частини стебла близько 0,25 м, при цьому в поперечнику він досягає до 35 мм.
  3. Камус. Сорт володіє стійкістю до грибкових захворювань. Висота кущика середня, на поверхні зелених увігнутих листових пластин є невеликий наліт воску, луковичка виражена слабо. Висота вибіленого стебла близько 0,2 м, а в поперечнику він досягає до 25 мм.
  4. Танго. Сорт високоврожайний і зимостійкий. Листові пластини розташовуються практично вертикально, луковичка слабо виражена. Висота вибіленого стебла близько 12 сантиметрів у поперечнику він досягає до 50 мм, а середня вага дорівнює 0,22 кг

  Пізньостиглі сорти

  Дозрівання пізньостиглих сортів триває більше 180 діб. Вони володіють такою ж врожайністю, як і сорти середнього строку дозрівання, проте їх можна зберігати довше. На поверхні синювато-зелених широких листових пластин найчастіше є наліт воску. На помилковому стеблі вони розміщуються дуже щільно і відходять від нього практично під прямим кутом, з-за чого кущик виглядає присадкуватим. Товста і щільна ніжка порівняно коротка. Найбільшою популярністю користуються наступні сорти:

  1. Карантанський. Довжина вибіленої ніжки у такого рослини близько 0,25 м, а в поперечнику вона досягає лише 40 мм, при цьому вона може важити 0,2 кг і більше. Темно-зелені широкі розлогі листові пластини мають на поверхні сильний наліт воску.
  2. Елефант. Такий сорт створений чеськими селекціонерами, у нього злегка гострий смак, а ще він володіє стійкістю до морозів і посухи. Довжина ніжки близько 0,25 м, важить вона близько 0,2 кг. Луковичка виражена слабко, на поверхні зеленувато-синіх листових пластин є сильний наліт воску.
  3. Бандит. Це морозостійка сильноросле і ефектне рослина голландської селекції, смачний вибілений стебло товстий і коротенький.
  4. Осінній гігант. Такий сорт так з’явився на світ завдяки голландським селекціонерам, перевага його в тому, що він володіє прекрасною транспортабельністю. Висота великої вибіленої ніжки може доходити до 0,4 м, в поперечнику вона сягає близько 80 мм.
  5. Асгеос. У даного морозостійкого сорту луковичка виражена слабо, темні широкі листові пластини мають зелено-блакитним забарвленням. Смак вибіленої ніжки напівгострий, її висота близько 0,2 м, а важить вона приблизно 0,35 кг
  6. Меркурій. Така рослина відрізняється стійкістю до вірусних хвороб. Листові пластини темно-зелені. Смак вибіленої ніжки напівгострий, її висота близько 0,25 м, а важить вона до 0,2 кг.

  Властивості цибулі-порею: шкода і користь

  Корисні властивості цибулі-порею

  У цибулі-пореї міститься велика кількість вітамінів (B2, B1, E, C), каротину, а ще білкових речовин, солей калію, магнії, заліза, фосфору, кальцію і сірки. Під час зберігання кількість аскорбінової кислоти збільшується більше ніж в 1,5 рази.

  З давніх часів люди знають про те, що таке рослина володіє лікарськими властивостями. Його застосовують при терапії подагри, цинги, ревматизму, ожиріння, порушення обміну речовин, авітаміноз, виснаження, сечокам’яної хвороби, при психічному і фізичному перевтомі. Під час клінічних досліджень фахівцями було з’ясовано, що порей відрізняється сечогінним і жовчогінним ефектом, а ще сприяє поліпшенню роботи печінки і підвищення апетиту. Цей лук також використовують для того, щоб уповільнити розвиток онкологічної хвороби, наприклад, при раку простати, кишечника і матки. Крім цього такий овоч сприяє відновленню організму, тонізує її і заряджає енергією під час весняного авітамінозу. Його ще застосовують для швидкого загоєння подряпин і саден, для збільшення кількості гемоглобіну в крові, а також при лікуванні туберкульозу і сибірської виразки, стрептококових і стафілококових інфекцій, діареї, безсоння, ознобу, нападів астми, артриту та інших захворювань і розладів організму.

  Цей овоч має дуже низькою калорійністю, у зв’язку з цим його відносять до дієтичних продуктів. Тому дієтологи радять їсти тим, хто стежить за фігурою або хоче позбутися зайвої ваги. Порей використовують для приготування борщів, супів-пюре, розсольників, а ще додають в омлет, салати, рагу з овочів, запіканки і піцу. Цибулю в тушкованому вигляді з лимонною заправкою є прекрасним гарніром.

  Протипоказання

  При захворюваннях дванадцятипалої кишки та шлунка є свіжий порей не рекомендується. Однак після теплової обробки цей лук не зашкодить при таких захворюваннях. Не можна їсти порей при хворобах сечового міхура і нирок. Тим, у кого є нирковокам’яна хвороба, вживати в їжу даний овоч треба з обережністю, так як в його склад входить речовина осксалит. Якщо з’їсти занадто багато цибулі-порею, то це може стати причиною сильних головних болів.