Тюлень – морський тюхтій

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Опис, будова, характеристика

Зовнішній вид тюленя обумовлений їхнім водним способом життя. З одного боку ласти, що дали назву цілому виду – «ластоногі», перетворюють цих незграбних наземних тюхтіїв у чудових плавців. З іншого боку тюлені на відміну від китів і дельфінів не втратили свого зв’язку із сушею, де все також проводять чимало часу. Всі тюлені – досить великі тварини. Так маса тюленя в залежності від виду становить від 40 кг (у нерпи) до 2,5 тонн (у морського слона). Також і довжина тіла тюленя варіюється від 1,25 метра у нерпи – найменшої серед сімейства справжніх тюленів, то 6,5 метра у морського слона, чия назва красномовно говорить про найбільші розміри цього виду тюленів. І що цікаво, багато тюленів одного і того ж виду можуть змінювати свої розміри в залежності від сезону, так як їм властиво накопичувати сезонні запаси жиру, які потім зникають. Форма тіла тюленя витягнута і обтічна, шия коротка і товста, її вінчає голова тюленя, що має відносно невеликий розмір, але володіє сплощеною черепною коробкою. Ласти тюленя мають дуже розвинені кисті і ступні. Тіло тюленя покрито короткою і жорсткою шерстю, яка з одного боку не ускладнює їх пересування під водою, а з іншого захищає свого господаря від холоду. Також від холоду тюленів захищають запаси підшкірного жиру, що накопичується тюленями на зиму. По суті цей підшкірний жир тюленів виконує теплорегулюючі функції, дозволяючи тваринам запросто переносити суворі Арктичні і Антарктичні холоди. Забарвлення більшості видів тюленів сіре або буре, деякі види мають плямистий візерунок. Коли дивишся на фото тюленя, то здається, що ця істота дуже незграбна і неповоротка на суші, і це дійсно так, оскільки при пересуванні тюлені спираються на передні кінцівки і живіт, в той час як задні кінцівки просто волочаться по землі. Тим більше враховуючи немаленьку масу тюленів їм дійсно важко пересуватися по землі. Але потрапивши у воду, тюлені перевтілюються, від тої повільності і незграбності, яка властива їм на суші не залишається і сліду – у воді вони здатні розвивати швидкість до 25 км на годину. До того ж тюлені відмінні нирці, здатні занурюватися до 600 м в глибину. Правда під водою тюлені можуть проводити не більше 10 хвилин, за цей час закінчується запас кисню, який знаходиться в спеціальному повітряному мішку (під шкірою тюленя) і доводиться знову повертатися на сушу. Очі тюленів, хоча і великого розміру, тим не менш, зір у них розвинений не дуже добре (як втім, у всіх водних ссавців), всі тюлені короткозорі. Зате поганий зір відмінно компенсується хорошим слухом і особливо нюхом, так тюлені здатні вловлювати запахи на відстані 300-500 метрів. А ще тюлені мають так звані сенсорні вібріси (ще їх називають «вусами») з допомогою яких орієнтуються серед підводних перешкод. Також варто зауважити, що деякі види тюленів мають здатність до ехолокації, правда вона у них розвинена в рази слабкіше ніж у китів і дельфінів. У тюленів за винятком кількох видів відсутній статевий диморфізм, тобто самці і самки виглядають однаково (лише у тюленя-хохлача і морського слона самці мають спеціальну «прикрасу» на морді). Що ж стосується статевих органів, то у тюленів, як і багатьох інших водних ссавців, вони заховані в складках шкіри і їх не видно.

Місцепроживання

Де мешкає тюлень? Ареал проживання тюленів дуже широкий, можна сказати, що це вся земна куля. Правда, враховуючи морський спосіб життя тюленів, всі вони мешкають на узбережжях морів і океанів. Найбільше видів цих тварин живуть в холодних широтах Арктики й Антарктики, де завдяки підшкірному жиру відмінно переносять тамтешній холод, але є й такі тюлені, як наприклад, тюлень-чернець, які мешкають в теплому Середземномор’ї. Також кілька видів тюленів як, наприклад, байкальська нерпа, живуть у внутрішніх озерах материків.

Тривалість життя

Скільки живуть тюлені? Тривалість життя у тюленів залежить від того самець це чи самка, самки живуть довше самців, в середньому, термін їх життя становить 35 років, самці на жаль живуть в середньому на 10 років менше – 25 років.

Спосіб життя

Тюлені хоча і утворюють групові скупчення – так звані лежбища на березі морів і океанів, їм на відміну від інших ластоногих набагато менш властивий стадний інстинкт. Наприклад, годуються і відпочивають вони окремо, і лише в разі небезпеки стежать за поведінкою своїх побратимів. Також тюлені досить миролюбні істоти, між собою вони практично не сваряться, за винятком, зрозуміло, шлюбного періоду, коли кілька самців домагаються уваги однієї самки, в такій ситуації навіть миролюбні тюлені можуть бути лютими. Як ми писали вище, на березі тюлені незграбні і повільні, тому на лежбищах вони спеціально розташовуються ближче до води, щоб у разі небезпеки пірнути у водну гладь. Також час від часу вони просто пірнають у воду за здобиччю і тут ми переходимо до наступного пункту.

Харчування

Вороги

У свою чергу самі тюлені можуть стати здобиччю інших, більш великих морських хижаків: акул, косаток. Також арктичних тюленів небезпека може чекати і на березі у вигляді білих ведмедів та людей (наприклад, чукчі здавна полюють на тюленів).

Де спить тюлень

Спить ставок, де зарошені віти,
Вітерець в верболозах заснув.
Десь заграла плакуча гітара,
Там дівчина стрічала весну.

Де ти їдеш, мене покидаєш,
Залишаєш над ставом одну,
І ніколи вже більш не згадаєш,
А з другою зустрінеш весну.

Ти поїхав далеко-далеко,
Так далеко від мого села,
І не скаже той місяць з-за хмари,
Що у тебе дівчина була.

Ти не плач, не журися, дівчино,
Ой не плач, не журись, не ридай.
Через рік, як цвістиме калина,
В тихий вечір мене зустрічай.

Пройшов рік у тяжкому чеканні
І прийшла довгождана весна.
Дівчинонька прийшла до калини,
А милого ще й досі нема.

Ой нема, ой нема і не буде,
Бо така вже дівоча судьба.
Будеш знати, як хлопців кохати,
І як вірити в їхні слова.

Пісні маминого серця / Упорядник Р.П. Радишевський. – Київ: Видавничий центр “Просвіта”, 2006. – 351 с.

Канів. Місто, де спить Кобзар. Козацька столиця під крилом канюка

Колись стародавня фортеця і неофіційна столиця козаків. Улюблене місто і місце вічного спочинку Тараса Шевченка. Зараз – тихе поселення на березі великої річки, оточене Канівським природним заповідником. Одне з історичних містечок нашої країни, що дає рідкісну можливість відпочити від сучасної суєти і скаженого ритму життя. Це Канів.

Історія Канева. Древня Русь і Великий степ

Люди жили в цих місцях ще з палеоліту, але перший зі світанків Канівщини почався за часів Київської Русі. В 11 столітті Ярослав Мудрий задумав на південних кордонах країни будівництво укріплених поселень, яким належало служити захистом від набігів половців. Швидше за все, серед них був і Канів, який вперше згадується в «Печерському патерику» близько 1084 року. Вже в 1144-му князь Всеволод Ольгович закладає тут церкву Святого Георгія (нині Успенський собор).

Назву міста Канів в основному виводять від слів татарського походження, що означають «Ханський перевіз» (від перевозу через Дніпро) або «Місце крові» (від кровопролитних боїв, що відбувалися неподалік). Є також версії, що зводять ім’я міста до птаха-канюка, річки Канівки, або навіть до грецького слова «канос» – очерет (деякі дослідники говорять про грецьку колонію, що існувала близько майбутнього Канева).

Важливий торговий (тут проходив шлях з варяг у греки) і релігійний центр. А до того ж і дипломатичний – місце для переговорів з половцями і, у випадку їх невдачі, для збору військ. Загалом значення Канева для Київської Русі важко переоцінити.

Так тривало до фатального 1240 року, та «дружнього» монгольського візиту. Далі довгий час тут – резиденція татарських баскаків.

Козацькі будні

У 1320 році влада знову змінюється. Панує Велике князівство Литовське (остаточно з 1362-го), і споруджується великий замок. У 1503-му королівським старостою Канева і Черкас стає Остап Дашкевич, якого називали «першим козацьким гетьманом». Саме він, після ряду походів на турок і татар, висунув ідею про організацію укріплення в пониззі Дніпра. Ідею, втілену ще одним канівським старостою Дмитром Вишневецьким у 1553–1554 роках.

З 1569 року Канів – у складі Речі Посполитої (в яку об’єдналися князівства Литовське і Королівство Польське). Що не завадило йому стати своєрідною козацькою столицею, де селилися старі козаки (заснували православний чоловічий монастир) і де ховали гетьманів, таких як Іван Підкова, Яків Шах і Самійло Кішка.

До кінця сторіччя місто охоплене повстанням Северина Наливайка. А в 1625-му, вже володіючи магдебурзьким правом, став центром Канівського реєстрового козацького полку.

Далі було спалення Канева під час татарського набігу 1630. Активна участь мешканців у визвольній війні, очолюваній Богданом Хмельницьким. Ще одне руйнування міста в 1678 році, після якого монастир вже не відновлювали, а потерпілий собор відродився аж через сто з гаком років.

Джерело фото: zdravrussia.ru.

У 1768 році, під час Коліївщини, місцевий замок знищено, і Канів поступово стає звичайним провінційним містечком спершу російської імперії, а потім і Радянського Союзу (відомим лише завдяки могилі Шевченка).

Сьогодні, навпаки, Канів славен як цікавий туристичний об’єкт, і один з духовних центрів країни.

Отже, подивимося на пам’ятки Канева! В першу чергу вартий уваги:

Шевченківський національний заповідник

Розташувався на Чернечій горі, що входить до 70-кілометрового Мошенського плато над Дніпром. Згідно з переказами саме тут в 11 столітті з’явився печерний Канівський монастир, що дав назву височині.

Всесвітню популярність ця гора, що стала Тарасовою, здобула в травні 1861 року, коли тут знайшов вічний спокій видатний поет Тарас Шевченко. Кобзар бував на канівських кручах, які настільки вразили його, що ці місця він обрав місцем вічного сну («Як умру, то поховайте. »). Були в поета і думки оселитися в Каневі до завершення свого земного шляху, він навіть пригледів ділянку землі, але не склалося.

Практично відразу після перепоховання Кобзаря тут був заснований перший народний музей «Тарасова світлиця» (відтворений в 1991).

У серпні 1925 року на Чернечій горі офіційно відкрито заповідник «з метою охорони меморіалу Т. Г. Шевченка». У 1935–1937 роках побудований літературно-меморіальний музей. Через два роки до неба піднісся найбільший в Україні пам’ятник поету і сходи в 300 з гаком сходинок. Зараз на 45 га землі в кількох музеях розміщено більше 20 000 експонатів, пов’язаних з життям і творчістю Кобзаря. Подивитися на них щорічно прибуває не менше 100 тис. туристів з різних країн. Квиток у Музей Т. Шевченка – 20 грн. Проводяться екскурсії по музеях і заповіднику (200 грн).

До структури заповідника також входять:

Історичний музей

Відкритий у 1991, його експозиція розповідає про трипільську культуру, про історію Канівщини від палеоліту до Давньоруської держави. Працює виставка «Старожитності Канева» з етнографічним матеріалом 19 – початку 20 століть, інші тематичні виставки. Близько 7 тис. експонатів – матеріали розкопок різних років, зокрема величезна колекція кераміки, археологічні цікавинки тисячолітнього віку.

Музей народно-декоративного мистецтва

Працює з 1972, спершу знаходився в Успенському соборі, з 1990 розташувався в будівлі колишнього василіанського училища, заснованого в 1781 році. Тут більше 5 тис. експонатів: колекція скла 13–16 століть, вироби керамістів, виробників килимів, ткачів, різьбярів по дереву, традиційний український одяг і предмети народного побуту Київської, Черкаської та Полтавської областей.

Джерело фото: navkoloua.com.

Музей «Літературна Канівщина»

З’явився на світ у 1967, як бібліотека-музей радянського письменника А. Гайдара, який загинув у 1941 році на Канівщині. 13 тис. експонатів, що розповідають про творчість Гайдара та інших літераторів і вчених, пов’язаних з Каневом: Р. Хоткевича, П. Бутурліна, М. Максимовича, В. Затуливітра, С. Скляренка та багатьох інших. Неподалік у парку – могила А. Гайдара.

Музей «Тарасова світлиця»

Хата-музей Шевченка побудована в 1884 року за народні кошти зовсім поряд з могилою Кобзаря. У 1930-х роках, коли почали будівництво великого пам’ятника і музею, «Світлицю» розібрали і відтворили лише в 1991 році, на іншому місці, поруч з місцем поховання В. Ядловського, того, хто одним з перших взяв на себе турботу про могилу поета.

Що ще подивитися в Каневі?

Шевченкова алея

З’явилася в 2007 році біля підніжжя Тарасової гори після Всеукраїнського скульптурного симпозіуму, на якому скульптори з різних міст України більше місяця працювали над втіленням героїв Т. Шевченка. 19 скульптур з пісковику та вапняку, присвячених персонажам «Кобзаря». Спершу їх думали розташувати вздовж останнього шляху Шевченка – від собору до Чернечої гори, але автори не захотіли розлучати свої творіння.

Джерело фото: kanivtour.com.ua.

Успенський собор

Закладений 9 червня 1144 князем Всеволодом Ольговичем як церква «Канівська святого Георгія». Існує легенда про дві церкви, що в давні часи припливли з Константинополя по Дніпру. Одна з них, яка причалила до берега в Каневі, нібито і є церквою Святого Георгія (Юрія).

Храм побудований майстром Києво-Чернігівської школи зодчества з цегли-плінфи. У 1240 році пошкоджений при нашесті Батия. Відновлений. У 1678-му році під час набігу турки підпалюють храм, змусивши здатися людей на чолі з преподобним Макарієм, які там переховувалися. Доля їх була незавидною.

Джерело фото: blog.neyka.com.ua.

Церкву відродили і перебудували в ампірному стилі лише через 130 років. Причому уніатські священики, на приватні пожертвування. Остання реконструкція проведена в 1989 році.

Неподалік від собору Центральний парк з відмінним видом на Дніпро. Тут знаходяться пам’ятники преподобному Макарію (тому самому настоятелю Канівського монастиря в 17 столітті), пам’ятник жертвам Другої світової війни, могили А. Гайдара і актора А. Ленського.

Дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці

Храм 16 століття, знищений татарами і відновлений до 200-річчя з дня народження Т. Шевченка за малюнками французького художника Ж.-А. Мюнца. Знаходиться в урочищі Монастирок біля підніжжя Тарасової гори, поруч з ним розташований козацький меморіал та пам’ятник І. Підкові.

Джерело фото: navkoloua.com.

Пам’ятник героям бронепоїзда

Макет бронепоїзда № 56 в натуральну величину, створений до 35-річчя Перемоги на базі цього паровоза серії «ОВ» та 2 вагонів, обшитих листовим залізом.

Джерело фото: navkoloua.com.

БП № 56 чудово показав себе при обороні Києва. Його 100 осіб екіпажу відбивали повітряні нальоти, нищили німецькі танки і гармати. Завершив свій бойовий шлях «Борис Петрович» 14 серпня 1941 року, під час відходу наших частин на лівий берег Дніпра. Німецька авіація розбомбила міст і залізничні шляхи, позбавивши БП можливості маневру. Але, навіть втративши хід, бронепоїзд продовжував огризатися вогнем, до останнього прикриваючи свої війська. Причому екіпаж зумів врятувати практично всю начинку свого «залізного коня», переправивши гармати, кулемети і оптику на лівий берег, де вони ще не раз брали участь у боях.

Не забудьте також поглянути на побудовану в 1972–1975 роках Канівську ГЕС, що видніється вдалечині, і спробувати розгледіти за нею Канівське море.

Джерело фото: uhp.kharkov.ua.

Якщо пощастить, відвідати Канівський природний заповідник (заснований в 1923 році), що розташувався на площі понад 2 тис. га.

Джерело фото: kanivbiosfera.at.ua.

Реліктові грабові ліси, яри та пагорби на правому березі острова на Дніпрі, де живуть тисячі видів рослин (в тому числі занесені до Червоної книги України) і грибів, десятки видів тварин і птахів. Плюс пам’ятки археології: скіфські та давньоруські городища і поселення. У старовинному будиночку академіка Н. Біляшівського працює Музей природи Канівщини з відділеннями зоології, ботаніки, палеонтології, археології та екології.

Майте на увазі, про екскурсії потрібно домовлятися заздалегідь за телефонами (04736) 3-29-91, 3-30-47, інакше на територію заповідника ви не потрапите.

Але з огляду на те, що навколо Канева вистачає чарівної природи, яка не належить до заповідника, вам ніхто не завадить спуститися до Дніпра, знайти затишне місце і вдосталь надивитися на навколишню красу. Панорами дніпровських круч і біг вод великого Славутича. Захід сонця над верхівками столітніх дерев. Плавний політ орлана, канюка або лелеки. Плескіт великої риби в річці. Відчути перебіг часу і подих історії. Добре для цього підійдуть такі чарівні містечка, як Канів.

З Києва можна доїхати до Канева «бусиком» від метро Видубичі. За чутками, існує «економваріант» з пересадками: електричкою до Трипілля, автобусом до Ржищева, звідти маршруткою до Канева. В судноплавний сезон – кораблем по Дніпру від річкового вокзалу.