Хто перший винайшов електрику?

Перші явища електрики були помічені ще в стародавньому Китаї, стародавній Греції та Індії за кілька століть до нашої ери. Першим, хто відкрив електрику, був давньогрецький філософ Фалес. Сталося це в 600 році до нашої ери: одного разу натираючи бурштин об шерсть, він зауважив, що камінь може притягувати дрібні предмети, між якими виникає електричний струм. Бурштин в Стародавній Греції називався електрон. Від нього також пішло слово електрика.

У 1600 році Вільям Гілберт, придворний лікар королеви Англії Єлизавети, користуючись електроскопом, довів, що притягати предмети може не тільки бурштин. Такими властивостями володіють і сапфір, алмаз, аметист і опал. Він написав працю «Про магніти і магнітні тіла», в якій виклав свої знання про електрику і магнетизм. Саме Гілберту належить введення поняття «електрику» в науковий обіг.

Німецький бургомістр і вчений Отто фон Геріке в 1650 році створив першу в своєму роді електричну машину. Вона являла собою кулю з сірки. Якщо її швидко обертати і натирати, то вона здатна притягувати і відштовхувати легкі тіла. Після машина була вдосконалена французькими і німецькими вченими.

Англієць Стівен Грей в 1729 році виявив здатність речовин, що проводяться електрику. Він ввів поняття непроводнікі і провідників. Наступним хто створив електрику, був фізик Шарль Франсуа Дюфе. У 1733 році він виявив 2 види електрики: «скляне» і «смоляне». Одне з’являється в дорогоцінному камінні, склі та вовні, а друге в шовку, бурштині, папері.

Наступний етап історії електрики відноситься до 1745 року, коли голландський математик і фізик Пітер ван Мушенбрук виявив властивість скляної банки, обклеєної олов’яною фольгою, накопичувати електрику. Це був перший в світі електричний конденсатор, названий лейденською банкою.

Через 2 роки фізик Жан Антуан Нолле винаходить прилад для оцінки електричного потенціалу – електроскоп. Крім того, вчений виявив властивість досліджуваного явища стікати з гострих тіл набагато швидше, ніж з інших. У 1747-1753 роках Бенджамін Франклін, досліджуючи електрику, винайшов блискавковідвід і висунув ідею електричного двигуна. Він ввів у науковий обіг поняття двох заряджених станів «-» і «+». Він був першим, хто застосував електричну іскру для запалювання пороху.

Шарль Огюстен Кулон, французький фізик, в період 1785-1789 років провів роботи по дослідженню розташування зарядів електрики на поверхні провідника. Він ввів поняття поляризації зарядів і магнітного моменту.

Італійський лікар і анатом Луїджі Гальвані в 1791 році виявив, що електрика виникає при зіткненні живого організму з двома різнорідними металами. Сьогодні його ідея лежить в основі сучасного електрокардіографа. Через 4 роки Алессандро Вольта досліджував ефект Гальвані і довів факт виникнення електричного струму між різнорідними металами внаслідок взаємодії спеціальної провідної рідини.

Василь Володимирович Петров в 1801 році встановив, що електричний струм може нагрівати провідники електричних дуг і газів. Також він висунув думку про його використання для плавки і освітлення металів.

Ханс Крістіан Ерстед, датський фізик, встановив в 1820 році зв’язок між магнетизмом і електрикою. Він заклав фундамент сучасної електротехніки. А ось в 1827 році німецьким вченим Георгом Симоном Омом був відкритий закон Ома – фундаментальний закон електрики, який встановлює залежність між напругою і силою струму.

Відкриття англійського фізика Майкла Фарадея в 1831 році привели до розвитку нової галузі – електротехніки. Подальші відкриття пов’язані зі створенням електричних двигунів, телефону, генераторів, радіо, телеграфу. Електрика стало впроваджуватися в медицину. Вулички Парижа в 1878 році вперше освітилися дуговими лампами, з’явилися перші електростанції.

Таким чином, в процесі розвитку даного явища сформувалося поняття електрики. Електрика це справді унікальне явище, яке визначене властивостями матерії виробляти електричний заряд.

Декабрист – хто такі і чого хотіли

Перемога Російської імперії над армією Наполеона в 1812-1815 призвела до розвитку в країні громадського руху, яке стало опозиційним по відношенню до влади. В історію воно увійшло під незвичайною назвою “декабристи”, на честь виступу проти імператора Миколи I в грудні 1825 року.

Історія руху декабристів

У Росії початку XIX століття рівень освіти населення був невисокий. Дворянство являло собою найбільш грамотний стан, опору влади. Воно володіло іноземними мовами і часто відвідувало інші країни. Саме ці факти привели до знайомства з працями вчених епохи Просвітництва, а також з реаліями європейських країн під час закордонного походу 1813-1815. Частина еліти країни переконала себе в тому, що необхідне повалення або обмеження самодержавства, а також скасування кріпосного права. Офіцери з середовища дворянства стали створювати таємні товариства.

Перше таємне товариство з’явилося в 1814 році в Москві. Воно називалося “Союз російських лицарів” і його учасники ставили за мету повалення самодержавства. У 1816 з’явився “Союз порятунку”, а в 1818 – “Союз благоденства”. У останніх двох були свої статутні документи – політичні програми.

У 1821 році з’явилося два організації декабристів – Південне і Північне суспільства. Перше очолював Павло Пестель і воно знаходилося в Києві, а друге очолив Микита Муравйов і воно було створено в столичному Петербурзі.

Програмний документ

Північне товариство виклало свої погляди в проекті конституції під авторством Микити Муравйова, а програмний документ Південного товариства отримав назву на честь першого загальноросійського зводу законів – Руська Правда. Він був більш радикальним і припускав республіканський устрій і унітарну державу з перенесенням столиці в Нижній Новгород. Микита Муравйов пропонував конституційну монархію з федеративним поділом. Обидва проекти виступали за скасування кріпосного права.

Павло Пестель не просто пропонував перенести столицю в Нижній Новгород, а й перейменувати його у Володимир. Микита Муравйов адміністративними одиницями федеральної держави пропонував зробити 13 держав і 2 області-Московську і Донську.

Повстання і заслання

Чого хотіли декабристи? Зробити свою країну краще, але це їм не вдалося, завдання було явно не під силу, суспільство їх не підтримало. 14 грудня відбувся виступ Північного товариства на Сенатській площі в Петербурзі, яким керував князь Трубецької. Воно було придушене військами, загинуло понад 1000 осіб. Другим центром виступу став Чернігівський полк, який був розквартирований між містами Фастів і Біла Церква. Його швидко розгромили урядові війська.

В наступному 1826 році відбувся суд над декабристами. П’ятеро були повішені, а ще 120 засуджені до висилки в міста Сибіру. У роки СРСР деякі місця заслання декабристів перетворилися на музейні комплекси, наприклад, в Ялуторовську, Петровську-Забайкальському і Мінусинську.

Що ми дізналися?

Якщо сформулювати коротко про те, хто такі декабристи, то виходить, що це була група однодумців, яка здійснила першу спробу встановлення в Росії республіканського ладу, нехай і дуже безглузда. Цар Микола I гуманно вчинив із змовниками, стратив тільки п’ять осіб, інші потрапили на Кавказьку війну або в сибірську заслання.