Адольф Гітлер

З 1921 року Адольф Гітлер був беззаперечним лідером Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, відомої також як нацистська партія. У 1923 році його було заарештовано й ув’язнено за спробу повалити німецький уряд. Цей суд приніс йому славу та послідовників. Він використав подальший час ув’язнення, щоб продиктувати свої політичні ідеї в книзі Майн Кампф — «Моя боротьба». Ідеологічні цілі Гітлера включали територіальну експансію, консолідацію расово чистої держави, а також ліквідацію європейських євреїв та інших імовірних ворогів Німеччини.

• 1 Після звільнення із в’язниці в 1924 році Гітлер вирішив здобути політичну владу за допомогою законних засобів, як-от вибори, а не шляхом насильницьких спроб повалити уряд.
• 2 Новітні методи пропаганди, зокрема сильні образи та прості повідомлення, допомогли Гітлерові, що мав австрійське походження, перетворитися з маловідомого екстреміста на провідного кандидата на президентських виборах у Німеччині 1932 року.
• 3 Поширене помилкове уявлення про прихід Гітлера до влади полягає в тому, що він нібито був обраний на цю посаду. Насправді, президент Пауль фон Гінденбург у січні 1933 року призначив Гітлера канцлером, главою уряду Німеччини.

Цю сторінку також перекладено наступними мовами

Ранні роки та Перша світова війна

Адольф Гітлер (1889–1945) народився 20 квітня 1889 року у верхньоавстрійському прикордонному містечку Браунау-на-Інні. У 1898 році родина Гітлерів переїхала до Лінца, столиці Верхньої Австрії. Прагнучи здобути кар’єру в образотворчому мистецтві, Гітлер запекло боровся зі своїм батьком, який хотів, щоб він вступив на державну службу до Габсбургів.

Гітлер прожив у Відні з лютого 1908 року по травень 1913 року, перш ніж поїхати до Мюнхена. Там він плив за течією і заробляв на життя малюванням акварелей і замальовок, доки Перша світова війна не задала новий напрямок його життю. Він вступив до армії. Під час війни був двічі поранений (у 1916 та 1918 роках) і нагороджений кількома медалями.

У жовтні 1918 року Гітлера було відправлено до військового госпіталю в Пазевальку, після часткової втрати зору внаслідок атаки з використанням гірчичного газу неподалік Іпра в Бельгії. Новини про перемир’я 11 листопада 1918 року дійшли до нього, коли він одужував. Після виписки з госпіталю в листопаді 1918 року Гітлер повернувся до Мюнхена.

У 1919 році він приєднався до Інформаційного бюро Баварської військової адміністрації. Ця організація збирала розвідувальні дані про цивільні політичні партії та проводила антикомуністичну «політичну освіту» для військових. У серпні 1919 року, як інструктор курсу, Гітлер виступив зі своїми першими жорстокими антисемітськими промовами. Через місяць він вперше виклав антисемітську, расистську ідеологію на папері, виступаючи за вивезення євреїв із Німеччини.

Лідер нацистської партії

У жовтні 1919 року Гітлер приєднався до організації, що невдовзі стане нацистською партією. У 1920 році він допоміг розробити політичну програму партії. Програма базувалася на расистському антисемітизмі, експансіоністському націоналізмі та антиіммігрантській ворожнечі. До 1921 року він став абсолютним фюрером (лідером) нацистської партії. За два роки кількість членів нацистської партії збільшилася до 55 тисяч, включно з понад 4 тисячами осіб із воєнізованих СА (Sturmabteilung; штурмові загони).

Позбавлення волі

Відмовляючись від політичної участі у Веймарських виборах, Гітлер і керівництво нацистської партії прагнули повалити уряд Баварії, адміністративної одиниці у складі Веймарської республіки. 9 листопада 1923 року відбувся так званий Пивний путч. Після провалу путчу мюнхенський суд засудив Гітлера й інших ватажків за звинуваченням у державній зраді. Гітлер використовував судовий процес як майданчик для атак на систему парламентської демократії та пропаганди ксенофобського націоналізму. Гітлера визнали винним, але він отримав легкий вирок і був звільнений після відбування всього одного року ув’язнення. Він використав час перебування у в’язниці, щоб почати писати Майн Кампф (Моя боротьба), свою автобіографію, опубліковану в 1926 році. У книзі він розкрив своє відверто расистське, націоналістичне, соціал-дарвіністське та антисемітське бачення історії людства. Гітлер виступав за диктатуру в Німеччині та військову експансію і захоплення «життєвого простору» (Lebensraum) на Сході. Це той життєвий простір, який німці мали намір очистити від корінного та «нижчого» населення.

Політична стратегія

Після звільнення із в’язниці Гітлер реорганізував та об’єднав нацистську партію. Він змінив її політичну стратегію, щоб сприяти залученню до виборчої політики, створенню програм, націлених на нових та невдоволених поточним станом справ виборців, а також побудову мостів для подолання традиційних конфліктів у німецькому суспільстві.

Використовуючи риторику, створену для відображення побоювань і сподівань потенційних виборців, нацисти агітували за такі ідеї:

• оновлення національного оборонного потенціалу;
• відновлення національного суверенітету;
• знищення комунізму;
• скасування Версальського договору;
• усунення іноземного та єврейського політичного й культурного впливу в Німеччині та подолання моральної зіпсованості, яку він нібито спричинив;
• забезпечення економічного процвітання та створення робочих місць.

Випробовуючи цю стратегію на загальнонаціональних парламентських виборах 1928 року, нацисти отримали невтішні 2,6 % голосів.

Із настанням Великої депресії в 1930 році нацистська агітація почала мати все більший вплив на німецьке населення. Коли в березні коаліційний уряд більшості розпався, три партії середнього класу застосували надзвичайні конституційні положення для проведення позачергових парламентських виборів, сподіваючись створити правлячу більшість, яка назавжди виключить соціал-демократів та політичних лівих із влади. Після невдачі цього маневру, уряди Німеччини в 1930–1932 роках вдалися до правління на підставі президентського указу, а не парламентської коаліції.

Виборчі прориви

У 1930 році нацисти здійснили прорив на виборах, поєднавши новітні технології, модерні дослідження політичного ринку та залякування через насильство, за яке керівництво могло не брати на себе відповідальність. Молодіжний запал партії, що не була обмежена асоціаціями з колишніми демократичними урядами, також допоміг їм пробитися крізь виборчі бар’єри. Вони отримали майже п’яту частину голосів виборців, залучаючи нових, безробітних і невдоволених поточною ситуацією виборців.

Гітлер був сильним оратором, що вміє заворожити аудиторію, тому привернув до себе широке коло німців, які відчайдушно прагнули змін. Привабливість нацистів неухильно зростала в 1931 й 1932 роках, створюючи відчуття неминучості того, що Гітлер прийде до влади і врятує країну від політичного паралічу, економічного зубожіння, культурної атрофії та комунізму. Після балотування на пост президента республіки навесні 1932 року, Гітлер і нацисти завоювали 37,3 % голосів на виборах у липні 1932 року. Вони стали найбільшою політичною партією Німеччини. Постійна передвиборна агітація після 1930 року, що супроводжувалася політично мотивованим вуличним насильством, у 1932 році збільшила кількість членів нацистської партії до 450 тисяч, СА до більш ніж 400 тисяч і СС до понад 50 тисяч осіб.

Канцлер Німеччини

На парламентських виборах у листопаді 1932 року нацистська частка голосів знизилася до 33,1 %. Це зниження притупило привабливість Гітлера та спричинило політичну й фінансову кризу в нацистській партії. Врятував Гітлера колишній канцлер (червень–листопад 1932 року) Франц фон Папен. Фон Папен вважав, що поразка нацистів на виборах зробила їх більш уразливими для контролю з боку досвідченіших, але непопулярних консервативних еліт. Готовий ризикнути та створити нацистсько-німецьку націоналістичну коаліцію з Гітлером на посаді канцлера, на початку січня 1933 року фон Папен досяг згоди з Гітлером і німецькими націоналістами. Він переконав президента Пауля фон Гінденбурга, що Німеччина не має інших варіантів. 30 січня 1933 року фон Гінденбург неохоче призначив Гітлера канцлером.

Після призначення канцлером Адольф Гітлер почав закладати підвалини нацистської держави. Він скористався всіма можливостями, щоб перетворити Німеччину на однопартійну диктатуру.

Президент Німеччини Пауль фон Гінденбург помер у серпні 1934 року. Після чистки Рема 30 червня 1934 року Гітлер заручився підтримкою армії. Він скасував президентство і проголосив себе фюрером німецького народу (Volk). Всі військові та державні службовці присягнули на особисту вірність Гітлеру як фюреру. Гітлер також продовжував обіймати посаду рейхсканцлера (голови уряду).

Прихід Гітлера до влади: хронологія

Прихід Адольфа Гітлера до влади почався в міжвоєнний період Німеччини, час великих соціальних і політичних потрясінь. За кілька років нацистська партія перетворилася з маловідомої групи на провідну політичну фракцію країни.

1889 рік

20 квітня: Адольф Гітлер народився в Браунау-на-Інні, Австро-Угорщина. Пізніше його родина переїжджає до Німеччини.

1914 рік

Серпень: Гітлер приєднується до німецької армії на початку Першої світової війни. Деякі історики вважають, що це результат адміністративної помилки; як австрійському громадянину Гітлеру не можна дозволяти вступати до німецьких лав.

1918 рік

Жовтень: військові, побоюючись звинувачення через неминучу поразку, заохочують до формування цивільного уряду. За принца Макса Баденського вони домагаються миру.

11 листопада: Перша світова війна закінчилася підписанням Німеччиною перемир’я.

1919 рік

23 березня: Беніто Муссоліні створює Національну фашистську партію в Італії. Його успіх матиме величезний вплив на Гітлера.

28 червня: Німеччина змушена підписати Версальський договір, який накладає суворі санкції на країну. Гнів на договір і тяжкість репарацій дестабілізують Німеччину на роки.​

31 липня: Соціалістичний тимчасовий уряд Німеччини замінено офіційним створенням демократичної Веймарської республіки .

12 вересня: Гітлер приєднується до Німецької робітничої партії, оскільки його військові послали шпигувати за нею.

1920 рік

24 лютого: завдяки своїм виступам Гітлер стає все більш важливим для Німецької робітничої партії. Група проголошує програму з двадцяти п’яти пунктів для перетворення Німеччини.

1921 рік

29 липня: Гітлер може стати головою своєї партії, яка перейменована в Націонал-соціалістичну німецьку робітничу партію, або NSDAP.

1922 рік

30 жовтня: Муссоліні вдається перетворити удачу та розкол на запрошення керувати італійським урядом. Гітлер відзначає свій успіх.

1923 рік

27 січня: у Мюнхені відбувся перший конгрес нацистської партії.

9 листопада: Гітлер вважає, що настав правильний час для здійснення державного перевороту. За допомогою сили коричневосорочників СА, підтримки лідера Першої світової війни Еріха Людендорфа та забитих місцевих жителів він влаштовує « Пивний путч» . Це не вдається.

1924 рік

1 квітня: Гітлер перетворився на трибуну для своїх ідей і став відомим у всій Німеччині, отримав жахливий п’ятимісячний термін ув’язнення.

20 грудня: Гітлера звільняють із в’язниці, де він написав початок « Майн Кампф ».

1925 рік

27 лютого: NSDAP відійшла від впливу Гітлера під час його відсутності; тепер вільний, він знову затверджує контроль, вирішуючи продовжувати уявно законний курс до влади.

5 квітня: Прусський, аристократичний, правий військовий лідер Пауль фон Гінденбург обраний президентом Німеччини.

Липень: Гітлер публікує «Майн Кампф», кричуще дослідження того, що вважається його ідеологією.

9 листопада: Гітлер створює відділ особистої охорони, відокремлений від СА, відомий як СС.

1928 рік

20 травня: вибори до Рейхстагу дають НСДАП лише 2,6 відсотка голосів.  

1929 рік

4 жовтня: Нью -Йоркський фондовий ринок починає обвалюватися , викликаючи велику економічну депресію в Америці та в усьому світі. Оскільки німецька економіка стала залежною від Сполучених Штатів за планом Дауеса, вона починає руйнуватися.

1930 рік

23 січня: Вільгельм Фрік стає міністром внутрішніх справ у Тюрінгії, першим нацистом, який займає помітну посаду в німецькому уряді.

30 березня: Генріх Брюнінг очолює Німеччину через праву коаліцію. Він бажає проводити дефляційну політику, щоб протистояти економічній депресії.

16 липня: Зазнаючи поразки щодо свого бюджету, Брюнінг посилається на статтю 48 конституції, яка дозволяє уряду приймати закони без згоди Рейхстагу. Це початок слизького шляху для занепаду німецької демократії та початок періоду правління указів за статтею 48.

14 вересня: НСДАП отримує 18,3 відсотка голосів і стає другою за величиною партією в Рейхстазі.  

1931 рік

Жовтень: створено Гарцбурзький фронт, щоб спробувати організувати праве крило Німеччини в дієву опозицію уряду та лівим. Гітлер приєднується.

1932 рік

Січень: Гітлера вітає група промисловців; його підтримка розширюється і збирає гроші.

13 березня: Гітлер займає друге місце на президентських виборах; Гінденбург просто пропускає вибори в першому турі.

10 квітня: Гінденбург перемагає Гітлера з другої спроби стати президентом.

13 квітня: Уряд Брюнінга забороняє SA та іншим групам проводити марші.

30 травня: Брюнінг змушений піти у відставку; Гінденбурга перемовляють зробити Франца фон Папена канцлером.

16 червня: заборону SA скасовано.

31 липня: НСДАП набирає 37,4% голосів і стає найбільшою партією в Рейхстазі.  

13 серпня: Папен пропонує Гітлеру посаду віце-канцлера, але Гітлер відмовляється, погоджуючись не менше, ніж бути канцлером.

31 серпня: Герман Герінг, довгий час провідний нацист і сполучна ланка між Гітлером і аристократією, стає президентом Рейхстагу і використовує свою нову владу для маніпулювання подіями.

6 листопада: на чергових виборах кількість голосів нацистів трохи скоротилася.

21 листопада: Гітлер відхиляє інші пропозиції уряду, бажаючи не менше, ніж бути канцлером.

2 грудня: Папена витісняють, а Гінденбург під впливом призначає канцлером генерала та головного маніпулятора правих, Курта фон Шлейхера.

1933 рік

30 січня: Шлейхера переграє Папен, який переконує Гінденбурга, що Гітлера можна контролювати; останній став канцлером , а Папен — віце-канцлером.

6 лютого: Гітлер запроваджує цензуру.

27 лютого: наближаються вибори, Рейхстаг підпалює комуніст.

28 лютого: посилаючись на напад на Рейхстаг як на доказ масового комуністичного руху, Гітлер ухвалює закон про припинення громадянських свобод у Німеччині.

5 березня: НСДАП, яка базується на комуністичних страхах і за підтримки нині прирученої поліції, посиленої масами СА, за результатами опитування становить 43,9 відсотка.   Нацисти забороняють комуністів.

21 березня: під час «Дня Потсдама» нацисти відкривають Рейхстаг у ретельно спланованому акті, який намагається показати їх спадкоємцями кайзера.

24 березня: Гітлер ухвалює Акт про дозвіл; це робить його диктатором на чотири роки.

14 липня: НСДАП стає єдиною політичною партією, що залишилася в Німеччині, оскільки інші партії заборонені або розпалися.

1934 рік

30 червня: під час «Ночі довгих ножів» десятки вбитих, коли Гітлер руйнує могутність СА, яка кидала виклик його цілям. Лідер SA Ернст Рем страчений після спроби злити свої сили з армією.

3 липня: Папен йде у відставку.

2 серпня: Гінденбург помирає. Гітлер об’єднує пости канцлера і президента, ставши верховним лідером нацистської Німеччини.

1. О’Локлін, Джон та ін. « Географія нацистського голосування: контекст, віросповідання та клас на виборах до Рейхстагу 1930 року » . Аннали Асоціації американських географів , том. 84, вип. 3, 1994, стор. 351–380, doi:10.1111/j.1467-8306.1994.tb01865.x
2. « Адольф Гітлер: 1924-1930 ». Енциклопедія Голокосту. Меморіальний музей Голокосту США.
3. « Адольф Гітлер: 1930-1933 ». Енциклопедія Голокосту. Меморіальний музей Голокосту США.
4. Фон Люпке-Шварц, Марк. « Голосування в умовах нацистського терору ». Deutsche Welle. 5 березня 2013 р