Гуморальна теорія темпераменту. Основні типи темпераменту особистості за Гіппократом

Ідея гуморальної теорії темпераменту належить знаменитому лікарю давнини Гіппократу. Саме він у V столітті до нашої ери зробив спробу класифікувати типи особистості виходячи з їх індивідуальних особливостей. В основу відмінностей Гіппократ поклав кількість соків організму людини, яка впливає на його поведінку і світогляд.

Що таке темперамент

Психіка людини унікальна і неповторна. Специфічність її розвитку залежить від особливостей біологічного та фізіологічного формування організму під впливом соціального середовища та комунікацій. Однією з таких біологічно обумовлених підструктур особистості є темперамент.

Темперамент – різноманітні психічні відмінності між індивідами, які характеризуються глибиною, інтенсивністю, стійкістю емоцій, а також силою поведінкових реакцій.

Вивчаючи цю індивідуальну особливість людини протягом багатьох століть, вчені прийшли до загального визначення терміну. Темпераментом вирішено було назвати біологічну основу, на якій формується особистість як соціальна одиниця. Цей фундамент є відображенням динамічних аспектів поведінки, які, як правило, вроджені. Внаслідок цього темперамент – найбільш стійка характеристика серед усіх психічних особливостей людини.

Коротка біографія Гіппократа

Сьогодні всі медики, які вступають до лав професіоналів, зобов ‘язані дати клятву імені великого лікаряра всіх часів і народів.

Геніальний автор гуморальної теорії темпераменту народився в 460 році до н. е. на острові Кос, розташованому неподалік від сучасної Туреччини. Батько майбутнього світила медицини – Геракліт – також був лікувальником. Мати Гіппократа Фенарета, мабуть, займалася вихованням дітей.

Отримавши перші знання про медицину в стінах рідного дому від батька і діда, юний “Приборкувач коней” (а саме так перекладається ім ‘я лікаряча) відправився в храм імені бога медицини Асклепія. Крім лікувальної справи, Гіппократ осягав філософію, риторику, арифметику. Учителями юнака були Горгій і Демокріт, які навчили молодого чоловіка основам софістики. Такі заняття допомогли Гіппократу вдосконалити і систематизувати вже наявний багаж знань і набути нових пізнань у сфері природознавства.

Після навчання в храмі лікаряр вирушив подорожувати різними країнами, щоб набути нових знань.

Повернувшись на батьківщину після довгих поневірянь, Гіппократ створив вчення про медицину, що перевернуло свідомість сучасників лікаря. Досі всі хвороби розцінювалися як підступи злих духів і кара богів. Вчений же у своїх трактатах намагався довести, що всі хворі мають природну основу. Винаходячи нові методи лікування і складаючи рецепти ліків, Гіппократ допоміг побороти недугу чималому числу співвітчизників. Не відмовляв він і чужинцям.

За своє довге життя лікар мав безліч учнів. Серед його послідовників були Гален, Дексипп Косський, Сієннесід з Кіпру. Сини знаменитого лікаря Фессал і Дракон, а також його зять Полібій також стали лікарями. Всі нащадки Гіппократа були названі його ім ‘ям.

Помер Гіппократ у 377 році до н. е., залишивши після себе ряд трактатів і навчань. Поряд з клятвою Гіппократа, теорією стадій захворювань, методиками обстеження хворих (аускультація, перкусія, пальпація) відома і гуморальна теорія темпераменту. До слова сказати, саме лікаряр і почав вивчення даної характеристики людини.

Виникнення навчання про темперамент

Протягом багатьох століть мислителі намагалися осягнути природу людини. У давнину поведінка особистості пояснювалася волею небес. Однак вчення Гіппократа розвіяло міфічну ауру в пізнанні людської сутності. До речі, теорія Гіппократа про типи темпераменту користується успіхом і сьогодні.

Вчений зауважив, що реакція особистості на події безпосередньо залежать від співвідношення різних рідин в організмі. До таких життєвих соків лікаряр зараховував:

Кожна з рідин відіграє специфічну роль у життєдіяльності людського організму:

• Кров несе теплоту і зігріває людину.
• Флегма, навпаки, охолоджує пориви і прагнення, оскільки є холодним соком.
• Призначення чорної жовчі – підтримувати вологу в організмі.
• Жовта жовч підсушує зайві соки.

На основі навчання великого лікаряра будувалися подальші вивчення індивідуальної специфіки людини.

Еволюція гуморальної теорії темпераменту: від Гіппократа до Канта

Отже, лекар з острова Кос став родоначальником концепції про індивідуальну особливість особистості. Вдосконалити і доповнити вчення належало його послідовникам. Першим адептом ідеї став найвідоміший лікар античності Клавдій Гален. Саме він розробив першу типологію темпераментів. Його погляди викладені в знаменитому трактаті “De temperamentum” (від латинського temperamentum – “співмірність, правильний захід”). Так з ‘явилася теорія темпераменту по Гіппократу і Галену. Класифікація темпераментів була названа згодом гуморальною.

Заснована на уявленнях вчителя про співвідношення рідин, або “краснею”, типологія учня спочатку включала 13 типів темпераменту. Описавши кожен з видів індивідуальної характеристики, Гален, однак, не попрацював описати їх психологічну специфіку. У цьому полягає індивідуальна відмінність в гуморальних теоріях темпераменту.

З часом це упущення було напевне. Особлива заслуга в розвитку концепції темпераменту належить німецькому філософу-просвітителю Іммануїлу Канту. Спостерігаючи за людьми, мислитель дійшов висновку, що сангвістичні і меланхолічні реакції породжуються почуттями особистості, в той час як флегматичні і холеричні належать виключно сфері дій людини. Відповідно, згідно Канту, сангвініки і меланхоліки володіють підвищеною емоційністю, а холерики і флегматики – активністю. Філософ дав точне визначення чотирьом типам темпераменту:

• Сангвінік характеризується веселощами і безтурботністю.
• Меланхолік часто похмурий і тривожний.
• Холерик швидко спалахує і стає надзвичайно активним протягом короткого часу.
• Флегматик володіє холоднокровністю і лінню.

Вчення Гіппократа: типологія особистості

Ще до Клавдія Галена великий лікарянок зробив спробу класифікувати індивідуальні особливості людини залежно від кількості тієї чи іншої рідини:

• Переважання жовтої жовчі (з латинського chole – “холе”) означає наявність холеричного темпераменту.
• Велика кількість крові (від латинського sanguis – “сангвіс”) є причиною сангвістичного темпераменту.
• Чорна жовч (з латинської мови melanos chole – “меланос холе”) веде за собою темперамент меланхолічний.
• Переважання суті (від латинського phlegma – “флегма”) свідчить про флегматичний розвиток особистості.

Незважаючи на те що теорія Гіппократа про типи темпераменту з ‘явилася ще в п’ ятому столітті до н. е., класифікація цих індивідуальних відмінностей людини збереглася і до нашого часу. Різниця полягає в тому, що сучасне трактування концепції свідчить, що людині притаманні всі типи, але з переважанням одного з них.

Гуморальна теорія темпераменту Гіппократа стала джерелом появи інших не менш важливих концепцій. Вчені-дослідники, вивчаючи дану проблему, спиралися на ідеї великого лікаряра всіх часів і народів.

Конституційні теорії темпераментів як продовження гуморальної концепції

Рідинна ідея індивідуальних особливостей людини стала свого роду прообразом і початком сучасних навчань з даного питання. І хоча вона була дещо наївною, в ній заклалося поняття про психосоматичну єдність Севастополя, тобто про єдність людської душі і тіла.

Найяскравіше відображення теорія Гіппократа знайшла в конституційних концепціях, що виникли на рубежі XIX і XX століть. Тоді німецькі, французькі та італійські дослідники висунули ідею про зв ‘язок статури людини і її темпераменту.

Автором конституційної теорії темпераменту є німецький психіатр Е. Кречмер. у 1921 році з ‘явилася його праця “Будова тіла і характер”, в якій дослідник стверджував, що кожне з двох захворювань – маніакально-депресивний (циркулярний) психоз і шизофренія – обумовлені певним типом статури. На основі численних вимірювань різних частин людського тіла Е. Кречмер визначив чотири конституційні типи:

• Лептосоматик – характеризується циліндричною формою тулуба і крихкою статурою. Основна риса типу – кутовий профіль. Таких індивідів автор теорії пропонував називати астеніками (від грецького слова astenos – “слабкий”).
• Піквік – навпаки, велика і хмара. Бочкоподібна форма тулуба і сутулість видають піквіка серед інших людей.
• Атлетик – володіє добре розвиненою мускулатурою і відсутністю жирового прошарку. Характерними рисами атлетика є широкий плечовий пояс і вузькі стегна.
• Диспластики – відрізняються асиметричною, неправильною будовою тіла. Вони можуть мати або непомірно високий ріст, або непропорційну статуру.

Свого часу Е.Кречмер стверджував, що лептосоматики часто хворіють на шизофренію, в той час як атлетики схильні до епілепсії.

Двадцятьма роками пізніше в США з ‘явилася ще одна конституційна теорія темпераменту. Американський психолог Вільям Шелдон, автор цієї концепції, позначав темперамент як функцію людського організму, залежну від структури статури. Складні антропоморфічні вимірювання і фотографічна техніка допомогли Шелдону в 1941 році виділити три типи будови тіла, або соматотипу:

1. Ендоморфний, який характеризується надмірним розвитком внутрішніх органів. Зовні такі люди виглядають слабкими і володіють великим шаром жирової тканини.
2. Мезоморфний тип характеризується добре розвиненою м ‘язовою системою. Це, мабуть, найсильніші люди як у фізичному, так і в психічному плані.
3. Ектоморфний тип супроводжується крихким організмом і слабким розвитком внутрішніх органів. Такі люди чутливі і легковозбудимі.

Є і додатковий – змішаний, або середній тип розвитку організму. У ньому однаково поєднуються риси трьох перерахованих вище видів. Однак цей тип не є частим.

На основі досліджень Шелдон дійшов висновку, що поєднання екстраверсивних або інтраверсивних властивостей людини з трьома соматотипами дає підставу для виділення трьох основних типів темпераменту:

1. Вісцеротоніки – люди, у яких переважають внутрішні почуття.
2. Соматотоники – особистості, спрямовані на фізичну дію.
3. Церебротоніки – люди, схильні до роздумів і аналізу.

Конституційні теорії так чи інакше базуються на вченні Гіппократа про темперамент. Лікар давнини залишається основоположником усіх наступних концепцій індивідуальних відмінностей людини.

Сангвінік і його специфіка

Давньогрецький лікар Гіппократ виділяв чотири темпераменти людини. Кожному з них притаманні індивідуальні особливості.

Одним з яскравих темпераментів є сангвінік. Він відрізняється врівноваженістю, оптимістичністю, життєрадісністю. Сангвиники – люди веселі, емоційні, товариські. Така людина досить легко відноситься до невдач, є творцем комфортного мікроклімату в групі. Однак, даючи обіцянки, він, в силу особистих проблем, не завжди може їх стримати.

Сангвінік – найсильніший з усіх чотирьох типів темпераменту. Гуморальна теорія пояснює таку специфіку наявністю в людському організмі найбільш благородного і постійного соку – крові.

Основними характеристиками даного типу є висока працездатність, велика психічна активність, схильність до комунікабельності і гнучкість розуму. Сангвініки можуть швидко приймати рішення і пристосовуватися практично до будь-яких умов. З іншого боку, вони відрізняються постійним непостійством. Всі їхні дії обумовлені в першу чергу зовнішніми умовами.

Сангвіникам властиві і різкі перепади настрою. Однак і радість, і горе вони переживають недовго, але яскраво і емоційно. Всі завдання, які стоять перед сангвіниками, вони намагаються спростити.

За своєю натурою такі люди є матеріалістами. Їм невластиві мрійливість і фантазії. Сангвиники дуже переживають в ситуації відсутності матеріальних насолоди. Брак коштів пригнічує їх більшою мірою, ніж представників інших типів темпераменту. До сильних сторін сангвіників відносяться чудове ораторство, вміння швидко орієнтуватися в незнайомій ситуації, жива міміка і виразні жести.

Який меланхолік

Автор гуморальної теорії темпераменту стверджував, що переважання чорної жовчі є причиною меланхолічного типу. Це найбільш зворушливий з усіх інших видів індивідуальних відмінностей людини. Такі люди надзвичайно чутливі і легко засмучуються з будь-якого приводу. Неприємності для них – смертельне, непереносиме зло. Меланхолік схильний до зневіри і песимізму. Він ревнів, підозрілий, налаштований на негатив.

Однак такі особистості надзвичайно творчі і мають аналітичне мислення. Вони, так само як і флегматики, схильні доводити справу до кінця, якщо тільки якісь нездоланні труднощі не завадять їм.

Згідно з теорією про чотири типи темпераменту (класифікація Гіппократа), меланхолік легкоранім, мляво реагує на навколишнє середовище, стриманий у промові. Однак такі люди мають головну якість – високу чутливість нервової системи. Це і дозволяє меланхолікам ставати великими музикантами, художниками, письменниками і діячами мистецтв. У порівнянні з флегматиками і сангвіниками, даний тип більш крихкий і раним.

Вдумливість, підвищена тривожність, занепокоєння – ось що відрізняє меланхоліка від інших людей. Вони можуть дуже переживати з приводу ймовірних неприємностей, які, однак, можуть ніколи не статися. Безпідставний розпач, бачення всього в чорних фарбах затьмарюють сумне життя даного типу.

Меланхоліки надзвичайно вперті і люблять сперечатися з будь-якого приводу. Вони не бояться йти на конфлікт, з якого часто виходять скривдженими на цілий світ. Однак це не применшує їх завзяття відстоювати свою позицію.

Планування всього завчасно полегшує життя меланхоліка. Так він хоча б трохи може бути впевнений у майбутньому. Однак найменша негаразда може вибити їх з колії і викликати паніку.

Тест на визначення темпераменту допоможе виявити, який з “” соків “” переважає в тій чи іншій людині. Однак і без всяких опитувальників по тихій розмові, неспішній ходьбі і неактивній міміці можна вирахувати меланхоліка. У визначенні допоможе також і звичка даного типу занурюватися в себе і перебувати в задумі.

Меланхоліки не люблять галасливих вечірок і будь-якому спілкуванню віддають перевагу самотності і грізі.

Особливості поведінки флегматика

Одним з основних типів темпераменту особистості по Гіппократу є флегматик. Така людина характеризується спокоєм, стриманістю і непохитністю. Риси і властивості темпераменту “” флегматик “” такі, що такі люди важко пристосовуються до нової обстановки. Від природи пасивний і повільний, флегматик у незнайомому середовищі стає млявим і неактивним. Однак він дуже терплячий і витривалий, може пережити будь-які негаразди без особливих для себе втрат. Він аж ніяк не панікер. Можна сказати, що флегматики володіють шкірою носорога – так незворушно і стійко вони поводяться в тривожних ситуаціях.

Вони маловідомчі, воліють говорити коротко і по справі. Міміка їх невиразна, і часто неможливо здогадатися, що у них на думці. Люди з флегматичним темпераментом уникають усіляких конфліктів і непорозумінь. Виконуючи якусь роботу, вони довго розгойдуються, обмірковуючи план дій. Однак, приступивши до справи, не кинуть її на півдорозі, а доведуть до логічного завершення.

Рішення флегматики приймають не відразу, а після довгих роздумів. І завжди, незалежно від умов, намагаються залишатися спокійними і незворушними. За емоційним станом вони мають сильну нервову систему. Такі люди часто інтроверти і люблять самотність. Однак вони люблять компанію старих друзів-однодумців, в якій можна як помовчати, так і цікаво поспілкуватися.

За характером вони покладисти і неопилювальні. Однак їх терпіння можна випробовувати до пори до часу. Якщо по-справжньому розлютити флегматика, то пощади не буде нікому. Вони довго заводяться, але так само довго і остигають.

Моральними цінностями флегматика є людинолюбність, безкорисливість, взаємодопомога і терпіння.

Емоційні прояви холерика

До основних типів темпераменту по Гіппократу зараховується ще й холеричний. Це гарячі, нестримані, сміливі і завзяті особистості. Серед холериків можна зустріти чимало фанатиків та ігроманів. Такі люди легко долають труднощі, схоплюють інформацію на льоту, швидко приймають рішення і завжди прагнуть бути лідерами. Будь-яка суперечка холерик розцінює як виклик, а будь-яка порада – як зазіхання на свою свободу.

Це людина-двигун, непосіда і продуцент багатьох оригінальних ідей. Пристрасний і стрімкий, імпульсивний і емоційний, холерик часто буває нестриманим і конфліктним. Він легко збуджується і відстоює свою правоту з боєм.

Не треба проводити тест на визначення темпераменту, щоб вирахувати холерика. Гучний голос, стрімкі рухи, жива міміка і натиск – ось основні риси даного типу. У своїй емоційності холерики можуть дійти до істеричності і необузданості. Вони швидше агресивні, ніж доброзичливі, конфліктні, ніж миролюбні. Нестійкість і непостійство часто заважають довести холерику розпочату справу до кінця.

Такі особистості часто є яскравими індивідуалістами, в будь-якій ситуації мають власну думку. Бажання бути першим часом доводить холерика до спокуси. Жодна політична акція не обходиться без цих бунтарів.

У своїх рухах холерик стрімкий і поривіст. Індивідуальний темперамент таких особистостей наділяє їх швидкістю мови і вмінням прикрашати дійсність. Для холерика найкращий захист – це напад. Своїх ворогів вони воліють знищити як морально, так і фізично. Однак спалахи гніву у них зникають так само швидко, як і виникають. Можливо, тому холерик не є небезпечним для суспільства.

Згідно з Гіппократом, 4 типи темпераменту передбачають індивідуальні відмінності між людьми. Вважається, що темперамент – явище вроджене і не піддається корекції. Однак самовиховання і соціальне середовище в силах приборкати навіть найбільш нестриману особистість.

4 типи темпераменту людини і відмінності між ними

На життя людини впливає безліч факторів, але найбільше залежить не від зовнішніх обставин, а від того, як ми на них реагуємо. Ситуація щодо ставлення людини до навколишнього світу і самої себе, як довели психологи, багато в чому залежить від її темпераменту.

Якщо правильно визначити свій тип темпераменту, то справлятися з різними життєвими завданнями стане набагато простіше. Знання особливостей цієї класифікації може стати в нагоді в найрізноманітніших ситуаціях, наприклад, керівнику буде простіше наймати потрібних людей і управляти існуючим колективом.

Загальновизнаним є виділення чотирьох типів темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік. Давайте докладніше розглянемо особливості кожного з них.

Холерик

Тип темпераменту, який характеризується високою активністю і швидкою реакцією. Яскраво виражений екстраверт, якому складно стримувати свої почуття. Енергійний, але не відрізняється стриманістю, запальний, може різко змінювати свій емоційний стан.

Холерик може проявляти високу працездатність, але зазвичай його поривів вистачає ненадовго, а високий рівень активності на старті, призводить до швидкого виснаження.

Сангвінік

Активний і емоційний тип темпераменту. На відміну від холерика, має більш позитивні погляди на світ і настрій його переважно зі знаком плюс. Зазвичай швидко реагує на події, має жваву міміку. Легко перемикає увагу, але при цьому, може довго працювати над певним завданням, не втрачаючи фокусу.

Сангвініку нескладно примиритися з невдачами чи неприємностями, вони не здатні вивести його «з ладу» надовго. Найбільшу продуктивність проявляє, якщо робота йому дійсно цікава. У той же час, нудні завдання швидко провокують байдужість з його сторони.

Флегматик

Найбільш спокійний і врівноважений тип темпераменту, якого складно вивести з себе. Зовні виглядає незворушною, скупою на прояв емоцій людиною, для якої взаємодія з оточуючими людьми не має особливого значення.

В роботі відрізняється наполегливістю і завзятістю, які в повній мірі компенсують його неспішний ритм. Флегматик не боїться рутини, і часто є ідеальним виконавцем для вирішення тривалих у часі, монотонних завдань.

Меланхолік

Чутливий, вразливий і ранимий тип темпераменту, який найчастіше є вираженим інтровертом. Може дуже гостро реагувати на різні зовнішні чинники, аж до того, що навіть незначний привід може викликати в нього сльози і тривалу образу.

Як правило, не впевнений в своїх силах, швидко може опускати руки в разі невдачі, відрізняється боязкістю і підвищеною стомлюваністю.

Потрібно розуміти, що чисті типи темпераменту зустрічаються дуже рідко, і в основному людина поєднує в собі відразу декілька з них. Просто їх якості виражені по різному, і ті чи інші риси конкретного типу, проявляються в залежності від ситуації і життєвих обставин.