Хто такі масони насправді

Протягом багатьох століть для пересічної людини масонство було чимось “таємничим” та “релігійним”. Хоча це не зовсім правда. Щоби розвіяти ці поширені міфи, сьогодні ми спробуємо з вами розібратися, хто такі масони та яке їхнє значення в сучасному світі.

Отож, почнемо з початку. Масони – це морально-етичний рух, який має на меті спонукати людей до постійного самовдосконалення. Незважаючи на те, що перша Велика Ложа була створена в 1717 році, перші згадки про масонство походять ще з документів 13 століття!

Згідно з однієї з теорій, раніше масонські ложі були цехами, де збиралися муляри (будівельники храмів). Згодом до масонства приєднувалося все більше людей, які на той час вже не будують храми, але займаються “духовним будівництвом”. Недаремно знак масонів складається з всевидячого ока, трикутника та циркуля – символів прагнення до досконалості, розсудливості та братерства.

15 фактів про масонів

Що цікаво, у США жінки не можуть стати учасниками масонських лож. Але масони з Європи зазвичай приймають у свої кола представників обох статей. Здивовані? Ось ще 15 неймовірних фактів про масонство, які ви могли не знати.

Про це свідчить велика кількість символіки, що залишилась до наших днів. Такі символи використовували для організації та навчання тих членів братства, які не вміли читати.

Саме завдяки цій древній символіці масони можуть легко розпізнати один одного серед натовпу. Для цього використовують нашивки на одязі (наприклад, масонську емблему) чи знамените “масонське рукостискання” (ми не масони, тому це залишиться для нас загадкою:)

Терміном “нерегулярні” масони називають тих людей чи організації, які хоча й називають себе масонськими, не мають ніякого відношення до всесвітнього масонського братства. Такі “масони” не дотримуються основних законів масонства (ландмарок).

Практично у всіх комуністичних державах масони були під забороною. Винятком стала Куба. Оскільки масони брали активну участь у революційній діяльності, там вони змогли вільно розвиватися та поширювати свої ідеї.

Дуже часто можна почути про масонів у теоріях змов (на рівні з ілюмінатами). Проте нічого спільного вони не мають. Окрім цього, масонство не є таємним братством.

Масоном може стати будь-яка 21-річна людина (у більшості випадків чоловік), яка вірить в існування вищої сили (Аллаха, Господа, Будду тощо). Масони використовують для цього узагальнену назву Великий Архітектор.

До кола масонів належали знамениті науковці, письменники, художники та актори. Наприклад, Чарльз Дарвін і Марк Твен ніколи не приховували цього. Були тут відомі державні діячі і навіть президенти: Едгар Гувер, Бенджамін Франклін, Джордж Вашингтон.

Звучить як початок теорії змови, та масони вже побували у космосі. Першим масоном-космонавтом став астронавт Базз Олдрін. Саме він назвав Місяць “територіальною юрисдикцією Великої масонської Ложі Техасу”.

Чому масонів забороняли у нациській Німеччині? Гітлер переслідував учасників масонських лож, називаючи їх співучасниками таємної змови з євреями. Зокрема він звинувачував масонів і євреїв у тому, що Німеччина програла Першу світову війну. За різними даними нацистами було знищено від 80 до 200 тисяч масонів.

Масони запевняють, що вони не є релігійним рухом чи організацією. Учасників масонства можна назвати теїстами – вони вірять в існування вищої сили, проте не конкретизують жодну з релігій.

Масони не можуть свідчити один проти одного у суді. Окрім цього, існують відомості, що під час американської громадянської війни учасники-масони з опозиційних сторін, пізнаючи в супернику “свого”, співпрацювали та допомагали один одному.

Якщо ви хочете стати учасником масонської ложі, як вже відомо, вам потрібно бути 21-річною самостійною людиною з доброю славою, яка не є атеїстом. Також для посвячення у масони кожен кандидат має пройти низку випробувань і лише після того буде прийняте рішення про те, чи може він увійти до “кола обраних”.

У сучасному світі налічується близько п’яти мільйонів осіб. Найбільша кількість масонського братства у США – майже два мільйони. Значна частина масонів є і у Великій Британії – близько 480 тисяч учасників.

Україну масонство також не оминуло. Масонами були такі відомі українці як Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Станіслав Потоцький. Також на території нашої держави діє Велика масонська Ложа України.

Свого часу серед українців був справжній переполох, коли НБУ випустив нову 500-гривневу купюру. Справа в тому, що на ній зображено коло, трикутник та око всередині – подібно до знаку масонства. Проте, як виявилось згодом, масони тут ні до чого. Це всього лише зображення авторського малюнку Григорія Сковороди.

Як ви гадаєте, чи був Сковорода масоном? Пишіть свої відповіді у коментарях:

Три версiï iсторiï масонської ложі «Любов до Істини на схід Полтави» // Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичні науки. Острог: Національний університет «Острозька академія», 2011. Вип. 17. С. 318–336.

Історіографія полтавської масонської ложі «Любов до Істини» (1818 – 1919 рр.) характеризується двома особливостями. З одного боку, дослідники одностайно стверджують, що причини та цілі створення цієї ложі носили політичний характер. З іншого – питання про політичні сили, які стояли поза спинами полтавських масонів, залишається дискусійним. В даній статті співставлено три основних гіпотези діяльності ложі: декабристська, ліберально-реформаторська та автономістська. Историография полтавской масонской ложи «Любовь к Истине» (1818 – 1819 гг.) характеризуется двумя особенностями. С одной стороны, исследователи едины во мнении, что причины и цели учреждения ложи имели политический характер. С другой стороны, вопрос о политических силах, стоявших за спиной полтавских масонов, остается дискуссионным. В данной статье соотнесены три основные гипотезы деятельности ложи: декабристская, либерально-реформаторская и автономистская.

Related Papers

Шерстюк В. До питання про час заснування монастирів на південно-східному польсько-литовському порубіжжі в ХV – середині ХVІІ ст. Історія релігій в Україні: науковий щорічник. [упоряд.: О. Киричук, М. Омельчук, І. Орлевич]. Львів: «Логос», 2014. Книга I. С. 98-106.

Шумило С. В. Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський // Український історичний журнал / НАНУ, Інститут історії України. 2018. № 5. C. 4-20

Стаття присвячена історії афонських давньоруських монастирів «Ксилургу» і «Русик» та їхнім зв’язкам з Київською Руссю. Зазначено, що зародження чернецтва в Русі відбувалося за безпосереднього впливу афонських монастирів. Невдовзі після хрещення на Святій Горі з’явилася руська обитель на честь Успіння Богородиці, також відома як Ксилургу. Виявлений в архіві Великої лаври акт за 1016 р. засвідчує, що тоді на Афоні вже існував руський монастир, настоятелем якого був ігумен Герасим. Про нього згадано в документах від 1030, 1048 і 1070-х рр., що збереглися в архіві афонського Пантелеймонівського монастиря. Досі немає достеменних відомостей, де саме на Святій Горі прийняв чернечий постриг засновник Києво-Печерської лаври Антоній Печерський. Вивчення історії Ксилургу дає підстави вважати, що «батько» руського чернецтва перебував саме тут. Як і Київська лавра, цей монастир було присвячено Успінню Богородиці, що також вказує на певний зв’язок між ними. Традиція присвячувати центральні храми саме Успінню Богородиці поступово поширилася по всій Русі. В акті від 1048 р. візантійський імператор Константин IX Мономах назвав Ксилургу «царською лаврою», закріпивши за обителлю відповідні привілеї. Документи ХІІ ст. однозначно свідчать, що у цьому монастирі жили вихідці з Русі. Так, в описі майна від 1142 р. згадано 49 «руських книг», натомість про грецькі взагалі не йдеться. Це вказує не лише на національність насельників обителі, але й на одне з можливих їх занять – книгопереписування. Ключові слова: Афон, Ксилургу, Антоній Печерський, Русь, Київ, чернецтво, монастир. Шумило С. В. Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський // Український історичний журнал / НАНУ, Інститут історії України. – 2018. – № 5. – C. 4-20. УДК 271.2-788(234.425.21)

Римо-католицькі монастирі Луцько-Житомирської дієцезії у кінці XVIII – першій половині ХІХ століття.

The thesis is submitted for the academic degree of Doctor of Philosophy in the field of knowledge 03 “Humanities” in the specialty 032 “History and Archaeology” – Lesya Ukrainka Volyn National University, Lutsk, 2020. The subject of the study is the functioning of the Roman Catholic monasteries of the Lutsk-Zhytomyr Dioceses in the late XVIII – first half of the XIX century whose church-administrative boundaries coincided in this period 7 with the territory of the Volyn province. The topic of the dissertation is relevant owing to the restoration of the church-administrative structure of the Roman Catholic Church in independent Ukraine which was destroyed under Soviet rule. The research is based on the analysis and generalization of a wide range of original archival and published sources, domestic and foreign historiography. The process of forming a network of Roman Catholic monasteries in Volyn was observed in the work. The studied material allowed to assert that at the end of the XVIII century there were 53 Roman Catholic monasteries within the LutskZhytomyr Dioceses (48 of them were male and 5 were female). They were mostly located in the cities and towns of the western and southern districts of the Volyn province what was caused by population density and the location of the residences of magnates who dominated among the founders of monastic centres. Most monasteries appeared in the XVII century – 28, a little less in the XVIII century – 16. The Dominicans and the Carmelites had a numerical advantage – 13 and 12 monasteries, respectively; there were slightly fewer Bernardine monasteries (8), Franciscans (6), and the Trinitarian order (5). Other monastic orders (Capuchins, Augustinians, Piarists, Reformates, Bridgettines, Charities) were represented by two or three centres in Volyn. With the annexation of the Volyn lands to the Russian Empire the management of the monasteries changed: instead of being subordinated to the Generals of the orders they were subordinated to the bishops. At the head of each monastery was the abbot who was elected by the monastic community and approved by the consistory. Some monks held the priesthood and served as parish priests at the monastery or as confessors or chaplains of chapels in magnate estates. Monks without ranks performed obedience in the monastery in accordance with the statutes and constitutions of the orders. Along with the brothers in the monasteries novices served (people who studied and prepared to make monastic vows). A separate group consisted of laypersons without monastic vows lived in the monastery performing various duties, mainly economic. 8 The basis of the life of the monastery was a spiritual activity which involved maintaining parishes at the monastery churches or work in parishes where there was a lack of priests. At the early XIX century, out of 53 monasteries of the LutskZhytomyr Dioceses, 36 monasteries had parishes. During the first half of the XIX century there was a numerical increase in the number of parishioners of monastic parishes. The places of pilgrimage for the faithful became the Lutsk Dominican Monastery and the Berdychiv Monastery of the Discalced Carmelites where there were miraculous icons of the Mother of God crowned in the XVIII century. Religious brotherhoods and rosaries functioned at the monastic churches; the last ones were inherent predominantly Dominican monasteries which had intensified the participation of the flock in the Dioceses` spiritual life and were a form of monks’ contacts with the outside world because of the statutes of many orders provided for strict asceticism. The functioning of schools at the monasteries was also revealed in the study. It was concluded that the Volyn Catholic centres played an important role in the spread of school education until the early 1830s. The monasteries maintained both parish and district schools the educational process of which was based on the educational traditions established by the Commission of National Education in the last third of the XVIII century. In 1803, a meeting of the Roman Catholic clergy took place in Lutsk and obliged the monasteries to maintain primary schools or allocate funds for their functioning. The studied sources gave reasons to claim that the schools functioned at 33 Roman Catholic monasteries of the Lutsk-Zhytomyr Dioceses during the first three decades of the XIX century. Parish schools taught reading and writing in Polish and arithmetic. District schools included schools at the Piarists monastery in Dubrovytsia and Mezhyrich Koretsky, the Discalced Carmelites monastery in Berdychiv, and the Trinitarian monastery in Berestechko. The pupils were the children of the local nobility, occasionally of the uniate priests. The complete liquidation of monastic schools took place after the November Uprising of 1830. The Russian government saw 9 their functioning as a means of preserving Polish ideological influence on the local population. It is noted that the monasteries had hospitals as the institutions that were a manifestation of the charitable activities of the monks. The brothers of the monasteries cared for the sick, the elderly and orphans. The monasteries of Bonifratris and Charities specialized in the maintenance of hospitals what was their main obedience. The thematic and genre repertoire of monastic libraries was analysed in the dissertation. The library was found to be an integral part of every monastery. It was discovered that the largest book collections were owned by monasteries which maintained educational institutions (Piarists monastery in Dubrovytsia, Trinitarian monasteries in Berestechko and Lutsk). The functions of the library were not reduced only to educational. Just part of the literature in these book collections was intended to ensure the educational process, the content of the rest of the books provided for the satisfaction of intellectual needs of the monks. Libraries are considered an integral part of monastic culture. The monastery farm was a component of the traditional economic culture of Volyn. The material support of the monasteries was clarified in the work; the main industries that developed in the monastery farms were shown. It was concluded that in their estates the monks used both the free labour of the local people and the labour of dependent peasants the size of whose serfdom was recorded in inventories and visitations. The economic activity of the monasteries was based mainly on extensive management methods with poorly developed agriculture. The legal acts of the Russian Empire which outlined the field of functioning of the Roman Catholic Church in the state were analysed in the dissertation. The main stages of the legal regulation of the functioning of Roman Catholic monasteries which mostly coincided with the years of rule of Russian monarchs were given off. It was concluded that the Russian legislation was aimed at 10 developing such a form of government of all denominations which had developed concerning to the Orthodox Church fully subordinated to the state together with all its institutions. As a result of such a legal policy, the centuries-old traditions of the internal life of Roman Catholic monasteries were gradually destroyed. Catholic monks were severely persecuted during the reign of Emperor Nicholas I who used the November Uprising of 1830 as an excuse to issue decrees to liquidate some Roman Catholic monasteries, close district schools at all monasteries, and confiscation property of Roman Catholic monasteries to the treasury and transfer of the clergy to the state pension with the division of monasteries into ordinary and extraordinary. Particular attention was paid to the practice of implementing the abovementioned decrees of Nicholas I. It was determined that monks from liquidated monasteries were transferred to monasteries of the same order; those of them who had a spiritual rank by the permission of the bishop were included in the parish clergy. The confiscation of monastic property into state ownership was organized by local officials and the police. Most of the churches of the abolished monasteries were given to the Orthodox Church in order to strengthen its weak position in Volyn. The monastery buildings passed into the possession of educational institutions, civilian and military organs. During the implementation of imperial decrees, 35 Roman Catholic monasteries were liquidated. A new wave of closure of monasteries came in the 40–50s of the XIX century. By the end of the XX century, there were only two monasteries in Volyn. As a result of the liquidation of the Roman Catholic monasteries of the Lutsk-Zhytomyr Dioceses, the Catholic faithful lost many of their relics, and the monks lost their homes. Time contributed to the destruction of monastic complexes which were left without their real owners. Many books from the monastery libraries were lost. The closure of monasteries negatively affected the cultural development of the region, destroyed its originality which was formed over the centuries.