Біографія Миколи Некрасова – біографія, досягнення, цікаві факти

Микола Олексійович Некрасов – російський прозаїк, поет, публіцист, класик світової літератури.

Микола Олексійович Некрасов з’явився на світ 10 грудня 1821 року в Немирові, Подільська губернія на Україні. Дитинство майбутнього письменника минуло в селі Грешневе, що в Ярославській губернії. Тут, у родинному маєтку, Олексій Некрасов оселився з родиною після виходу у відставку. Батько Миколи служив справником і частенько брав з собою сина на роботу. Тому на картини народного горя хлопчик надивився сповна.

У 1832 році Микола почав вчитися в ярославській гімназії. Видатними успіхами в навчанні не відзначався, вчителі його не дуже жалували з-за сатиричних віршів. У 1838 році Микола за наполяганням батька поїхав у Санкт-Петербург, на військову службу в дворянському полку. Він вже майже все влаштував, але познайомився в Петербурзі з багатьма студентами і дуже захотів продовжувати вчитися. Батько погрожував, що за непокору залишить Миколи без матеріальної підтримки, але і це не зупинило молодого Некрасова. У підсумку він надійшов у Петербурзький університет на філологічний факультет вільним слухачем.

Основна проблема під час навчання полягала для Некрасова у відсутності грошей. Йому доводилося витрачати багато часу для того, щоб заробити хоч якісь кошти. Потреба була справді жорсткою, Микола навіть не щодня обідав. Пізніше він згадував, що під час навчання був постійно голодним. Не завжди і було де жити. Деякий час Некрасов ночував у нетрях з жебраками. На щастя, незабаром Некрасову вдалося влаштуватися гувернером. Тоді ж він почав писати в газети. У 1838 році було опубліковано перше вірш Некрасова «Життя». У 1840 році вийшов збірник «Мрії і звуки». Незабаром після цього Некрасов вже став активно публікуватися, випустив ряд альманахів.

У 1846 році Некрасов став одним із власників журналу «Современник». Сюди перейшла частина літераторів з «Вітчизняних записок». У середині 1950-х років Некрасов серйозно захворів, у нього виявили горлову хвороба. Миколі Олексійовичу довелося вирушити на лікування до Італії, після чого він поправився. Після цього починається новий етап роботи Некрасова. В «Современник» приходять Чернишевський і Добролюбов, сам Некрасов активно працює над прозою і поезією.

У 1866 році «Современник» припинив своє існування. Через два роки Некрасов вже працював з «Отечественными записками», які орендував у Краєвського. У 1875 році стан здоров’я Некрасова знову погіршився. Рак кишечника перетворив життя Миколи Олексійовича у поступове згасання. Навіть після операції смертельна хвороба відступати не бажала. За іронією долі, це лише збільшило популярність Некрасова. Безліч підбадьорливих листів змусило Миколу Олексійовича з новою силою повернутися до творчості. Практично до самої смерті він зберігав ясність розуму, хоча тіло його все більше слабло.

27 грудня 1877 року Микола Олексійович Некрасов помер. Його тіло було поховано на Новодівичому кладовищі в Санкт-Петербурзі.

Основні досягнення Некрасова

Творчість Некрасова оцінюється досить неоднозначно. Багато критики заявляли і заявляють, що серед всіх російських класиків поезії саме Некрасов має на рахунку найбільша кількість поганих віршів. Примітно, що літератор сам просив багато його віршів не включати до зібрання творів.

Тим не менше, твори Некрасова увійшли в золотий фонд російський прози і поезії. Картини народного життя і народного горя письменник описував дуже яскраво, за що заслужив повагу ще у сучасників. Сьогодні Некрасов вважається класиком не тільки російської, але й світової літератури.

Важливі дати біографії Некрасова

• 10 грудня 1821 року – народження в Немирові, Подільська губернія.
• 1832 рік – надходження в ярославську гімназію.
• 1838 рік – поїздка в Петербург для військової служби. Публікація першого вірша «Думка».
• 1839 рік – надходження в Петербурзький університет.
• 1840 рік – вихід першої збірки «Мрії і звуки».
• 1841 рік – догляд з Петербурзького університету і початок роботи в «Вітчизняних записках».
• 1846 рік – придбання журналу «Современник».
• 1866 рік – закриття «Современника».
• 1868 рік – оренда «Вітчизняних записок».
• 1875 рік – рак кишечника.
• 27 грудня 1877 – Микола Олексійович Некрасов помер у себе вдома в Петербурзі.

Цікаві факти з життя Некрасова

• Некрасов пообіцяв собі ніколи не грати в карти з людьми, у яких довгі нігті. Справа в тому, що письменник був завзятим гравцем і одного разу програв близько тисячі рублів з-за карт, помічених гострим нігтем.
• В останні роки Некрасов жив з 19-річною красунею Феклой Анисимовной і називав її Зінаїдою.
• Коли Бєлінський розкритикував збірник Некрасова «Мрії і звуки», той рознервувався і почав скуповувати всі екземпляри книги, щоб знищити їх. Пізніше цей збірник став великою рідкістю.
• Досі тривають палкі суперечки про художньої цінності творів Некрасова. Одні ставлять його вище Лермонтова і Пушкіна, інші ж наполягають на тому, що твори Миколи Некрасова не являють собою практично ніякої художньої цінності.

Биография Некрасова

Николай Алексеевич Некрасов (1821 — 1877(78)) – классик русской поэзии, писатель и публицист. Он был революционным демократом, редактором и издателем журнала «Современник» (1847-1866) и редактором журнала «Отечественные записки» (1868). Одним из самых главных и известных произведений писателя является поэма «Кому на Руси жить хорошо».

Ранние годы

Николай Алексеевич Некрасов родился 28 ноября (10 декабря) 1821 года в городе Немирове Подольской губернии в зажиточной семье помещика. Детские годы писатель провел в Ярославской губернии, селе Грешнево, в родовом имении. Семья была многодетной – у будущего поэта было 13 сестер и братьев.

В возрасте 11 лет он поступил в гимназию, где учился до 5 класса. С учебой у юного Некрасова не складывалась. Именно в этот период Некрасов начинает писать свои первые стихотворения сатирического содержания и записывать их в тетрадь.

Образование и начало творческого пути

Отец поэта был жестоким и деспотичным. Он лишил Некрасова материальной помощи, когда тот не захотел поступать на военную службу. В 1838 году в биографии Некрасова произошел переезд в Петербург, где он поступил вольнослушателем в университет на филологический факультет. Чтобы не умереть от голода, испытывая большую нужду в деньгах, он находит подработок, дает уроки и пишет стихи на заказ.

В этот период он познакомился с критиком Белинским, который впоследствии окажет на писателя сильное идейное влияние. В 26 лет Некрасов вместе с писателем Панаевым выкупил журнал «Современник». Журнал быстро становился популярным и имел значительное влияние в обществе. В 1862 году вышел запрет правительства на его издание.

Литературная деятельность

Накопив достаточно средств, Некрасов издает дебютный сборник своих стихов «Мечты и звуки»(1840), который потерпел неудачу. Василий Жуковский посоветовал большинство стихов этого сборника печатать без имени автора. После этого Николай Некрасов решает отойти от стихов и заняться прозой, пишет повести и рассказы. Писатель также занимается изданием некоторых альманахов, в одном из которых дебютировал Фёдор Достоевский.

В 1847 — 1866 был издателем и редактором журнала “Современник”, в котором работали лучшие литераторы того времени. Журнал был очагом революционной демократии. Работая в «Современнике», Некрасов выпускает несколько сборников своих стихотворений. Произведения «Крестьянские дети», «Коробейники» приносят ему широкую известность.

На страницах журнала «Современник» были открыты такие таланты, как Иван Тургенев, Иван Гончаров, Александр Герцен, Дмитрий Григорович и другие. В нём печатались уже известные Александр Островский, Михаил Салтыков-Щедрин, Глеб Успенский. Благодаря Николаю Некрасову и его журналу русская литература узнала имена Фёдора Достоевского и Льва Толстого.

В 1840-х годах Некрасов сотрудничает с журналом «Отечественные записки», а в 1868 году, после закрытия журнала “Современник”, берет его у издателя Краевского в аренду. С эти журналом были связаны последние десять лет жизни писателя. В это время Некрасов пишет эпическую поэму «Кому на Руси жить хорошо» (1866-1876), а также «Русские женщины» (1871-1872), «Дедушка»(1870) – поэмы о декабристах и их женах, еще некоторые сатирические произведения, вершиной которых была поэма «Современники»(1875).

Некрасов писал о страданиях и горе русского народа, о сложной жизни крестьянства. Он также внес в русскую литературу много нового, в частности, в своих произведениях использовал простую русскую разговорную речь. Это несомненно показывало богатство русского языка, которое шло из народа. В стихах он впервые стал сочетать сатиру, лирику и элегические мотивы. Кратко говоря, творчество поэта внесло неоценимый вклад в развитие русской классической поэзии и литературы в целом.

Личная жизнь

В жизни поэта было несколько любовных связей: с хозяйкой литературного салона Авдотьей Панаевой, француженкой Селиной Лефрен, деревенской девушкой Фёклой Викторовой.

Одна из самых красивых женщин Петербурга и жена писателя Ивана Панаева – Авдотья Панаева – нравилась многим мужчинам, и молодому Некрасову пришлось приложить немало усилий, чтобы завоевать ее внимание. Наконец, они признаются в любви друг другу и начинают жить вместе. После ранней смерти их общего сына, Авдотья уходит от Некрасова. И он уезжает в Париж с французской актрисой театра Селиной Лефрен, с которой был знаком с 1863 года. Она остается в Париже, а Некрасов возвращается в Россию. Однако их роман продолжается на расстоянии. Позже он знакомится с простой и необразованной девушкой из деревни – Фёклой (Некрасов дает ей имя Зина), с которой впоследствии они обвенчались.

У Некрасова было много романов, но главной в биографии Николая Некрасова женщиной оказалась не законная его жена, а Авдотья Яковлевна Панаева, которую он любил всю жизнь.

Последние годы жизни

В 1875 году у поэта обнаружили рак кишечника. В мучительные годы перед смертью он пишет «Последние песни» – цикл стихотворений, который поэт посвятил своей супруге и последней любви Зинаиде Николаевне Некрасовой. Писатель умер 27 декабря 1877 года (8 января 1878) и был похоронен в Санкт-Петербурге на Новодевичьем кладбище.

Хронологическая таблица

Если вам нужна биография по датам – посмотрите

Интересные факты

• Писателю не нравились некоторые собственные произведения, и он просил не включать их в сборники. Но друзья и издатели убеждали Некрасова не исключать ни одного из них. Возможно, поэтому отношение к его творчеству среди критиков весьма противоречиво – не все считали его произведения гениальными.
• Некрасов увлекался игрой в карты, и довольно часто ему везло в этом деле. Однажды, играя на деньги с А.Чужбинским, Николай Алексеевич проиграл ему большую сумму денег. Как оказалось потом, карты были помечены длинным ногтем противника. После этого случая Некрасов решил больше не играть с людьми, у которых есть длинные ногти.
• Еще одним страстным увлечением писателя была охота. Некрасов любил ходить на медведя, охотиться на дичь. Это увлечение нашло отклик в некоторых его произведениях («Коробейники», «Псовая охота» и др.) Однажды жена Некрасова, Зина, во время охоты случайно подстрелила его любимого пса. Тогда же увлечению Николая Алексеевича охотой пришел конец.
• На похоронах Некрасова собралось огромное количество народа. В своей речи Достоевский удостоил Некрасова третьим местом в русской поэзии после Пушкина и Лермонтова. Толпа прервала его криками «Да выше, выше Пушкина!»

Тест по биографии

После прочтения краткой биографии Некрасова советуем проверить свои знания этим тестом: