Яблуня: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 28 лютого 2019 Перша редакція: 28 вересня 2015 🕒 24 хвилини 👀 109854 рази 💬 9 коментарів

• Посадка й догляд за яблунею
• Дерево яблуня – опис
• Посадка яблуні
  • Коли саджати яблуні
  • Посадка яблуні восени
  • Як посадити яблуню навесні
  • Догляд за яблунею навесні
  • Догляд за яблунею влітку
  • Догляд за яблунею восени
  • Обробка яблунь
  • Підживлення яблунь
  • Зимівля яблуні
  • Коли обрізувати яблуню
  • Як обрізувати яблуню
  • Обрізування яблуні навесні
  • Обрізування яблуні восени
  • Як розмножувати яблуню
  • Розмноження яблуні живцюванням
  • Розмноження яблуні відсадками
  • Щеплення яблуні
  • Колоноподібні яблуні
  • Карликові яблуні
  • Сорти яблунь для Підмосков’я
  • Ранні сорти яблунь
  • Середні сорти яблунь
  • Пізні сорти яблунь
  • Коментарі

  Яблуня домашня (лат. Malus domestica) – вид плодових дерев роду Яблуня родини Розові, який дуже поширений і вирощується в приватних садах та в промислових масштабах заради його плодів. І з яблунею, і з її плодом яблуком пов’язано безліч легенд, переказів, казок, пісень та інших творів усної народної творчості: яблуко розбрату, котре побічно послужило причиною Троянської війни; яблуко пізнання, через яке людей було вигнано з раю на Землю; яблуко, що впало на голову Ньютона, у результаті чого з’явився закон всесвітнього тяжіння – це найпіднесеніші приклади того, яку роль відіграло яблуко в історії людства.

  А якщо міркувати утилітарно, то хто не любить смаку соковитого хрусткого яблучка або запашного яблучного варення, скільки напоїв і страв можна приготувати з яблук! Яблука – джерело вітамінів та інших корисних для організму людини речовин, тому, незважаючи на те, що яблуні служать нам тисячоліття, вони, як і раніше, зростають у наших садах.

  У цій статті ми розповімо вам, як виростити яблуню із саджанця, як прищепити яблуню, які хвороби і шкідники яблуні підстерігають її в разі порушення агротехнічних умов, який сорт яблуні з тисяч існуючих вибрати для своєї ділянки, щоб квітуча яблуня радувала око навесні, а смачні яблука прикрашали ваш стіл багато, багато років.

  Посадка й догляд за яблунею

  • Посадка: навесні, до початку сокоруху та восени.
  • Цвітіння: у травні-червні від 6 до 18 днів.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: родючий, нейтральної реакції.
  • Полив: після посадки – щотижня виливають по відру води під кожен саджанець, потім – один раз на 2-3 тижні, у сильну спеку і посуху – 1-2 рази на тиждень.
  • Підживлення: перше – в кінці квітня органічними добривами, друге – перед цвітінням, третє – у період наливу плодів, четверте – восени.
  • Обрізування: навесні, до початку сокоруху, і восени, після падолисту.
  • Розмноження: переважно вегетативно: живцями, відсадками та щепленням. Насіннєве розмноження яблуні в аматорському садівництві застосовується рідко.
  • Шкідники: бурий плодовий кліщ, глодова кружкова міль, білан; яблунева, горобинна, плодова, фруктова смугаста і верхньостороння плодова молі; яблуневий квіткоїд, грушеві трач і трубковерт, східна та яблунева плодожерки, дуболистий шовкопряд, заболонник, західний непарний короїд, зимовий п’ядун; зелена яблунева, подорожникова, червоногалова і кров’яна попелиці; казарка, кільчастий і непарний шовкопряди, яблунева та звичайна грушева мідяниці, яблуневий кліщ, мінуюча міль; смородинна, плодова та підкорова листовійки; яблунева міль-листовійка, совка-синьоголовка, яблунева комоподібна щитівка, яблунева склівка, п’ядун-обдирайло, яблуневий трач.
  • Хвороби: проліферація яблунь (відьмина мітла), гірка та плодова гнилі, мозаїчна хвороба, мозаїчна кільчастість, молочний блиск, мухосід, справжній тутовник, звичайний рак, іржа, чорний рак, відмирання гілок, пархи, підшкірна вірусна плямистість, борошниста роса, гумовидність, сплющеність гілок, скловидність плодів, цитоспороз, чорна плямистість.

  Дерево яблуня – опис

  Яблуня – дерево з розлогою кроною, що досягає заввишки від двох із половиною до п’ятнадцяти метрів. Гілки в яблуні двох видів: плодючі – вкорочені, на них утворюються квіткові бруньки, і ростові – довгасті. Дикорослі види забезпечені колючками. Листя яблуні голе або опушене зі споду, черешкове. Білі, ніжно-рожеві або малинові залежно від сорту квітки, зібрані в негусті щитковидні або напівпарасолеподібні суцвіття, розпускаються в квітні або травні і цвітуть близько двох тижнів. Запилення квіток перехресне. Плід яблуні, яблуко, утворюється з нижньої зав’язі. Яблуні довговічні – садові живуть до ста років, а дикорослі види – до трьохсот. Плодоношення яблуні починається не раніше четвертого року життя, але бувають випадки, коли яблуня починає плодоносити і в рік посадки, і в 12 років. Продуктивний період дерева – 40-50 років. Яблуня морозостійка, витримує температуру до -42 ºC, крім того, яблуні прекрасні медоноси.

  Посадка яблуні

  Коли саджати яблуні

  Саджати яблуню можна і навесні, і восени, а чим відрізняється весняна посадка від осінньої, ми вам обов’язково розповімо, але спочатку потрібно вибрати місце, на якому ваша яблуня буде рости і плодоносити мало не півстоліття. Краще висаджувати яблуні на відкритих місцях без сильних протягів, далеко від будівель та інших дерев, особливо небажано для молодого деревця сусідство зі старими деревами, крони яких будуть загороджувати від саджанця сонце, а коріння – віднімати живлення. Ґрунт яблуні підійде родючий, приблизно такий самий за складом, як для картоплі – не надто кислий, щоб не довелося гасити його вапном, і з вмістом необхідного для росту і плодоношення яблуні азоту.

  Тепер поговорімо про саджанці. Купувати саджанці яблуні слід безпосередньо перед посадкою, і краще, якщо у них відкриті корені – відразу видно, в якому стані коренева система. Посадковий матеріал у горщику або контейнерах – загадка, з якою краще не зв’язуватися: іноді саджанець нудиться в горщику не один сезон, коріння заповнило весь об’єм, переплелося й заплуталося, і невідомо, що там завелося в цих коренях. А іноді в контейнер запихають тільки що викопаний саджанець із грубо обрубаними лопатою коренями – як він поведеться після пересадки? Ні, краще купувати саджанці з відкритою кореневою системою і сплячими бруньками – ви відразу визначите, в якому стані корені, а стан коренів саджанця – основний критерій при його купівлі. У карликових яблунь коренева система виглядає, як віхоть із дрібних тонких корінців, що стирчать навсібіч, а у високорослих видів кілька потужних вертикальних коренів. На зріз коріння має бути білого кольору, будь-який інший відтінок – ознака гниття або іншого захворювання. Тепер зверніть увагу на наземну частину саджанця: купувати слід однорічний саджанець з одним стовбуром-прутиком висотою від метра до двох без бічних гілок або дворічний із двома-трьома скелетними гілками, якщо йдеться про високорослу яблуню, або трьома-п’ятьма, якщо мова про карликову. Придбаний саджанець потрібно приготувати до посадки: обрізати зламані або хворі корінці, обробивши ранки і зрізи товченим вугіллям, розправити кореневу систему. І нагадуємо ще раз: бруньки на саджанці не повинні бути набряклими.

  Посадка яблуні восени

  Яму для яблуні готують заздалегідь. Якщо посадка здійснюється навесні, готуйте яму з осені, якщо ж ви саджаєте дерево восени, то викопайте яму хоча б за місяць до посадки, щоб ґрунт у ній встиг осісти. Осіння посадка проводиться після листопаду – в цю пору дерево буде активно обростати коренями, у той час як наземна частина вже спочиватиме. Ваше завдання дереву не заважати. Викопайте яму розміром 50х50, глибину визначите за довжиною коренів саджанця. Вбийте в середину ями високий кілок, щоб у результаті він височів над поверхнею землі приблизно на півтора метри. Опустіть розправлене коріння саджанця в яму й акуратно засипте його родючим чорноземом таким чином, щоб коренева шийка саджанця була врівень із поверхнею. Ґрунт утрамбуйте і рясно полийте, саджанець підв’яжіть до опори. Якщо, ввібравши воду, ґрунт дасть осадку, додайте ще землі. Не кладіть у ґрунт жодних добрив, оскільки від них можуть прокинутися сплячі бруньки, що призведе до вимерзання саджанця напередодні зими. З настанням стійких холодів можна буде розсипати навколо саджанця на відстані 60 см від стовбура комплексні мінеральні добрива. Коли сніг почне танути, добрива розчиняться і разом із талою водою проникнуть углиб ґрунту, де їх зможуть увібрати корені яблуні.

  Як посадити яблуню навесні

  Багато садівників надають перевагу весняній посадці яблуні. Під час весняної посадки насипте на дно ями трохи поживного ґрунту, змішаного з півлітровою банкою золи, потім вилийте в яму відро води, розмішайте його з ґрунтом, опустіть у цю бовтанку коріння саджанця, розправте його і засипте яму родючою землею майже до самого верху. Потім вилийте ще відро води, а коли вона вбереться, досипте зверху стільки землі, скільки потрібно, щоб вирівняти поверхню. Коренева шийка деревця повинна перебувати на рівні поверхні. В останню порцію ґрунту домішайте будь-яке комплексне добриво, наприклад, «Ідеал універсальний».

  Догляд за саджанцем яблуні у перший рік життя

  Догляд за яблунею навесні

  Вирощування яблунь – процес довготривалий і відповідальний. Хоч би в яку пору року ви посадили деревце, доглядати за ним потрібно починати з його першої весни, і ми розповімо вам, які заходи необхідні для того, щоб ваш саджанець гарантовано перетворився на міцне здорове дерево, яке в подальшому і саме впорається з будь-якими проблемами. Правильна посадка і догляд за яблунею першого року життя дуже важливі, тому що від них залежить здоров’я і врожайність дерева на багато років. Після посадки вкоротіть стовбур яблуні на дві-три бруньки, щоб стимулювати ріст бічних пагонів. Якщо у вашого саджанця вже сформовані скелетні гілки, перевірте, чи не довші вони, ніж центральний пагін, і якщо довші, то вкоротіть їх. Протягом перших п’яти-шести тижнів після посадки виливайте під саджанець відро води щотижня, якщо тільки всю весну не йдуть дощі. Потім інтервал між поливаннями збільшують до двох-трьох тижнів, хоча в сильну спеку доведеться поливати яблуню і двічі на тиждень. Кількість води, що виливається під яблуню за один раз, збільшують до двох-трьох відер. І обов’язково замульчуйте пристовбурну ділянку компостом, біогумусом, курячим послідом або перепрілим гноєм, а зверху на шар органіки покладіть шар сухої трави або соломи завтовшки 5 см. Під таким укриттям створюються ідеальні умови для життєдіяльності дощових черв’яків, які розпушують і удобрюють ґрунт на ту глибину, на якій живляться корені яблуньки. Від цього ґрунт стає легким і родючим, крім того, мульча стримує зростання бур’яну, і вам не доведеться нескінченно орудувати сапкою.

  Якщо на саджанці з’являться квітки, обірвіть їх у цьому і в наступному році, оскільки цвітіння виснажує слабкі сили молодої рослини. У травні проведіть два позакореневих підживлення саджанця розчином гумату натрію або Ефектона: розведіть у десяти літрах води столову ложку препарату й обприскайте листя яблуньки. На одне деревце піде близько двох літрів розчину.

  Догляд за яблунею влітку

  Коли встановився ритм поливу, ви можете переключитися на інші справи, оскільки аж до осені догляд за саджанцем полягатиме лише в регулярних поливаннях та захисті від шкідників. Як превентивний захід, щоб не вдаватися до застосування хімічних препаратів у разі окупації молодого дерева шкідливими комахами, можна залучити в сад птахів. Влаштуйте на деревах годівниці і синичники, аби птахи знали, що тут їх чекає їжа. Вони будуть прилітати і скльовувати з ваших дерев шкідників. Якщо з якоїсь причини шкідники на яблуньці все-таки з’явилися, немає сенсу застосовувати отруйні хімікати: поки деревце маленьке і листя на ньому небагато, збирайте шкідників руками і знищуйте їх.

  Якщо буде спека, то поливати деревце можна методом дощування. Робити це слід увечері: на яскравому сонці краплини можуть викликати опіки.

  Для того, щоб забезпечити доступ повітря до коріння, зробіть у декількох місцях навколо яблуні на відстані 60 см від стовбура проколи в ґрунті завглибшки 30-40 см.

  У червні слід зробити ще два підживлення молодої яблуні по листю розчином гумату натрію або Ефектона. У липні розсипте у пристовбурних колах кілька склянок золи перед черговим поливанням.

  Догляд за яблунею восени

  Восени дерева підгортають на висоту 15-20 см, пристовбурні кола мульчують перегноєм, торфом або компостом, а стовбурці молодих дерев білять розчином крейди. Якщо у вашій місцевості взимку лютують гризуни, для яких кора яблуні є ласощами, обв’яжіть стовбури молодих дерев ялиновим гіллям або очеретом, щоб зайці не дісталися до кори. Чим підживити яблуню перед довгою зимою? У перший рік життя яблуня осіннього підживлення не потребує – їй достатньо органіки в мульчі.

  Догляд за яблунею

  Обробка яблунь

  Обібрати шкідників із дорослих дерев – процес трудомісткий і вимагає часу, тому доводиться застосовувати профілактичні обробки садових дерев і чагарників від хвороб і шкідників. Робити це потрібно ранньою весною, до початку сокоруху, при температурі повітря не нижче 5 ºC: 700 г сечовини розчиняють у десяти літрах води і рясно обприскують цим розчином дерева, внаслідок чого гинуть шкідники і хвороботворні організми, що зимують під деревом або в його корі. Замість сечовини можна застосувати тривідсотковий розчин нітрафену, п’ятивідсотковий розчин залізного купоросу або тривідсотковий розчин мідного. Однак перш ніж обробити яблуню, переконайтеся, що її бруньки не пробудилися, оскільки якщо вони вже набрякли, обробка може призвести до їхнього опіку. Другу профілактичну обробку від шкідників (попелиць, кліщів і гусені) проводять після цвітіння десятивідсотковим розчином карбофосу, актеліка або іншими інсектицидами. Проти грибкових хвороб використовують обробку дерев препаратами, що містять мідь. Третє, осіннє профілактичне обприскування дерев п’ятивідсотковим розчином сечовини проводять після збору врожаю, але до початку падолисту.

  Підживлення яблунь

  Дорослі яблуні також потребують добрив, як і молоді дерева. Перше підживлення дорослих дерев роблять наприкінці квітня: органічні добрива, наприклад, п’ять-шість відер перегною і півкілограма сечовини, розсипають по пристовбурному колу в якості мульчі. Друге підживлення проводиться перед цвітінням яблунь, і якщо стоїть спека, то краще вносити добрива в рідкому вигляді. Наприклад: на бочку з водою об’ємом у 200 л вноситься 800 г сірчанокислого калію, кілограм суперфосфату і пляшка рідкого концентрованого добрива Ефектон. Розчин ретельно перемішують і настоюють протягом тижня. Витрата – 40-50 л на одне дерево. Попередньо яблуні поливають водою, а потім вносять рідке підживлення по колу, відступивши від штамба на 60 см. Після внесення добрива необхідно ще раз полити яблуні. Третє підживлення вноситься в період наливання плодів. У двохсотлітровій бочці розводять із водою 20 г гумату натрію і кілограм нітрофоски, ретельно розмішують і поливають попередньо зволожений ґрунт, відступивши від стовбура ті ж самі 60 см. Витрата розчину – по три відра на кожне дерево. Четверте підживлення здійснюють восени, коли всі яблука вже зібрано. Оскільки осінь – сезон дощів, підживлення вносять у сухому вигляді: під кожну яблуню висипають по 300 г суперфосфату і сірчанокислого калію. Якщо ж осінь стоїть суха, добрива краще розчинити і вносити по вологому ґрунту.

  Крім кореневих підживлень, є сенс застосовувати для дорослих яблунь і позакореневі. В якості добрива використовується розчин сечовини (2 столові ложки на 10 л води). Розчином сечовини зволожують не тільки листя, але також стовбур і всі скелетні гілки дерева. Перше обприскування проводиться до цвітіння, і ще два – після цвітіння, з інтервалом у 20 днів. Це підживлення не тільки підживлює яблуню, вона знищує шкідників у пристовбурному колі, на листі і корі дерева. Добрі результати дає позакореневе підживлення «Кемірою», оскільки до складу цього препарату входять необхідні яблуні мікроелементи: цинк, марганець, мідь, бор, магній, молібден та інші. Досить двох підживлень з інтервалом у два тижні під час наливання плодів.

  Зимівля яблуні

  Перші п’ять років стовбури молодих яблунь білять восени розчином крейди й обв’язують стволи ялиновим гіллям або очеретом, захищаючи від голодних гризунів. У доросліших дерев стовбури і скелетні гілки покривають вапняним розчином, що складається з 10 л води, в якій розчиняють 3 кг свіжогашеного вапна, кілограм глини, 500 г мідного купоросу і 100 г розігрітого столярного клею. Якщо ви побоюєтеся, що гризуни можуть добратися і до дорослих дерев, обв’яжіть їхні штамби очеретом або ялиновим гіллям. Захищати дерева потрібно доти, доки їхня кора загрубіє настільки, що зайці, миші та щури їй будуть не страшні. Усі дерева підгортають на висоту 15-20 см, а пристовбурні кола мульчують гноєм, який у жодному разі не повинен стикатися зі стовбуром дерева. Протягом зими частіше утоптуйте сніг або ґрунт у пристовбурних колах.

  Обрізування яблуні

  Коли обрізувати яблуню

  Догляд за яблунею передбачає формування крони дерева, роботи з якого ведуться щорічно. Правильне формування яблуні стимулює більш раннє дозрівання дерева до плодоношення, великі врожаї, довге життя і гарну зимостійкість. Обрізування дерев проводять навесні і восени. Яблуні влітку не обрізають, тому що в цей час сік усередині рослини циркулює з максимальною силою. Перше обрізування саджанця яблуні проводять ранньою весною, до початку сокоруху, через рік після посадки.

  Як обрізувати яблуню

  Молоді тонкі гілки обрізають секатором, а товстіші доводиться спилювати. Інструменти для обрізування повинні бути гострими, інакше ви ризикуєте розкошлати кору і деревину, і рана гоїтиметься довше. Зрізи гілок обробляють садовим варом, попередньо продезінфікувавши їх розчином мідного купоросу і вапна в пропорції 1:10, проте слід знати, що стара, суха гілка яблуні обробляється варом відразу, а молода – тільки через добу. Після того, як ви при посадці вкоротили головний пагін, молоду яблуньку не обрізають роки два або три, видаляють лише сухі та поламані пагони. Потім, коли яблуня обросте достатньою кількістю гілок, їх укорочують в середньому на дві третини довжини, при цьому на решті гілок бруньки не повинні дивитися вглиб крони. Залишайте ті гілки, бруньки яких розташовані на зовнішній стороні, решту видаляйте, щоб вони не загущували крону.

  Обрізування яблуні навесні

  Навесні завдання садівника – підготувати дерева до вегетаційного періоду. Яблуня навесні потребує санітарного та формуючого обрізування: необхідно прорідити крону, щоб наситити її сонячним світлом і повітрям, обрізати промерзлі за зиму кінці гілок, видалити хворі і поламані пагони. Крім того, весняне обрізування гарне тим, що в цю пору всі рани на дереві заживають швидше.

  Видаліть гілки, що ростуть усередину крони, а також відростки, що йдуть паралельно зростаючій гілці. Обрізуванню підлягають дотичні або переплетені між собою гілки, а якщо потрібно вибрати між ними, перевага надається молодшій. Усі сучки, розташовані на стовбурі чи в основі гілок, а також поламані або тріснуті гілки підлягають видаленню.

  Крону яблуні формують до п’ятирічного віку, і якщо ви все робили правильно, то до цього часу половина гілок на дереві будуть зрілі і готові почати плодоношення. П’ятирічна яблуня з правильно сформованою кроною вже не потребує підпор.

  Обрізування яблуні восени

  Яблуня в серпні все ще сповнена циркулюючим соком, але у вересні, жовтні та листопаді вже можна проводити її обрізування, якщо найближчим часом не прогнозують сильних заморозків. Осіннє обрізування молодих яблунь полягає в незначному укорочуванні вирослих за літо пагонів. Деревам старшим п’яти років для стимуляції активного плодоношення роблять середнє обрізування, скорочуючи міцні пагони на третину довжини. При слабкому річному прирості необхідне сильне обрізування. Сильний приріст – це збільшення довжини гілок за сезон до 70-100 см, середній приріст – до 30-70 см, слабкий приріст – менше 30 см. Обрізування яблуні восени передбачає також видалення всіх сухих, занадто слабких, поламаних, зростаючих всередину крони пагонів, а також тих, які відходять від скелетної гілки або від стовбура під гострим кутом. Якщо вам потрібно видалити гілку цілком, обріжте її спочатку до першої від стовбура бруньки, а потім дрібнозубчастою пилкою відпиляйте пеньок від основи в бік верхівки – не навпаки, а зріз обробіть садовим варом. Намагайтеся вибирати для обрізування сухий безвітряний похмурий день, а ще краще звернутися до місячного календаря, який підкаже вам, який день сприятливий для того чи іншого виду садових робіт.

  Розмноження яблуні

  Як розмножувати яблуню

  Яблуню розмножують різними способами. Наприклад, насіннєвим. Щоправда, цим займаються не садівники-любителі, а професійні селекціонери в розплідниках, які вирощують нові сорти. В аматорському садівництві використовують вегетативні способи розмноження – живцювання, розмноження відсадками, а також щеплення.

  Розмноження яблуні живцюванням

  Саджанці з кореневих живців вирощують переважно для використання в якості підщепи, проте з них можна отримати і кореневласні саджанці сортових дерев за умови, що маткова рослина теж кореневласна, інакше похідний екземпляр отримає ознаки не сортової прищепи, а рослини, використаної в якості підщепи. Заготівлю коренів для живцювання проводять навесні, до набрякання бруньок, або в кінці вегетаційного періоду. Нарізані навесні з кореневих живців відрізки 18-20 см завдовжки висаджують у борозни на відстані 30 см один від одного, заглиблюючи зріз на 2-3 см, ділянку мульчують п’ятисантиметровим шаром перегною. Ширина міжрядь близько метра. Живці регулярно поливають. До осені з них виростають міцні саджанці, які готові до пересадки на постійне місце.

  Розмноження яблуні відсадками

  Це найрезультативніший спосіб розмноження яблуні. Оскільки прикопати гілку дорослого дерева неможливо, укорінення відсадків відбувається в повітрі. Отже:

  • на дереві вибирають потужні гілки з сильним приростом;
  • в десяти сантиметрах від верхівки знімають кільцеву смужку кори завширшки три сантиметри або роблять кілька косих кругових насічок;
  • травмовану ділянку обробляють порошковим ростовим регулятором, наприклад, корневіном;
  • для підтримки вологості місце травми обертають мохом, який для герметичності покривають поліетиленом і закріплюють вище і нижче обернутої ділянки;
  • за літо з камбію утворюються корені, восени відсадок відокремлюють від гілки секатором і пересаджують у траншею. На зиму саджанець укривають.

  Щеплення яблуні

  Яблуні можна розмножувати шляхом окулірування (очкування) – щеплення вічка культурної яблуні на корінь дички. На підщепі трохи вище кореневої шийки гострим ножем роблять Т-подібний надріз, краї розсіченої кори обережно відвертають, оголюючи деревину. У надріз під кору вставляють вирізану із сортового живця бруньку з оточуючою її корою, черешком завдовжки близько півтора сантиметри і тонким шаром деревини. Відігнуту кору розрізу притискають до бруньки і щільно обертають місце щеплення вологою тканиною або мачулою таким чином, щоб сама брунька з відрізком черешка залишилася відкритою. За два тижні перевірте, чи добре прижилося вічко: при вдалому очкуванні вічко буде зеленим і свіжим. Найкращий час для щеплення – осінь: вдало приживаються близько 80 % вічок, у той час як у проведених у весняний час щеплень результати набагато скромніші – всього 10 % приживлюваності. Здійснюють очкування вранці або ввечері безвітряного ясного дня.

  Хвороби яблунь

  Хвороби в яблуні в саду ті самі, що і в груші, хоча якщо захворювання вразить якесь із цих дерев, а вам ніколи, і ви відкладаєте лікування яблуні на потім, з часом може захворіти айва, а потім хвороба перекинеться і на інші плодові дерева, такі як слива, черешня, вишня. Якщо ви правильно доглядаєте за своїм садом, вчасно виконуєте всі агротехнічні вимоги, то майже напевно здоров’ю ваших дерев ніщо не загрожує, але якщо хвороба все ж заводиться, краще знати, з яким захворюванням ви маєте справу, і якнайшвидше з ним упоратися. Отже, хвороби яблунь, з якими ви можете зіткнутися: проліферація яблунь (відьмина мітла), гірка і плодова гнилі, молочний блиск, мозаїчна хвороба, мозаїчна кільчастість, мухосід, борошниста роса, справжній тутовник, звичайний рак, чорний рак, відмирання гілок, парша (парх, шолудь), підшкірна вірусна плямистість, гумоподібність, іржа, сплющеність гілок, скловидність плодів, цитоспороз, чорна плямистість. Кожна хвороба має свої симптоми: одна вражає листя яблуні, і вони жовтіють і обпадають, інша руйнує кору і деревину, через що яблуня сохне і гине. Іноді, внаслідок якої-небудь хвороби, плодоносна яблуня раптом скидає недостиглі плоди. Велика частина захворювань має грибкову природу, на ранній стадії ці хвороби успішно лікуються фунгіцидами (карбофосом, бордоською рідиною, нітрафеном). Проти вірусних захворювань, на жаль, препаратів не існує, важко лікувати також дерева, уражені мікоплазмоподібними організмами. І в будь-якому разі легше уникнути зараження, ніж потім намагатися позбутися хвороби. Гарні результати у попередженні захворювань дає профілактична обробка плодових дерев, про яку ми писали у відповідному розділі.

  Детально про симптоми хвороб і шляхи порятунку від них ми розповімо вам у окремій статті.

  Шкідники яблунь

  Ворогів серед комах в яблуні не менше, аніж хвороб, тому тема про шкідників яблуні буде винесена в окрему статтю, проте зараз пропонуємо вам у загальних рисах познайомитися з комахами, від яких потерпає не тільки яблуня, а й інші плодові дерева. Отже, до шкідників яблунь належать глодова кільцева міль, бурий плодовий кліщ, білан; яблунева, горобинна, плодова, фруктова смугаста і верхньостороння плодова молі; яблуневий квіткоїд, східна і яблунева плодожерки, грушеві трач і трубковерт, дуболистий шовкопряд, заболонник, західний непарний короїд, зимовий п’ядун; зелена яблунева, подорожникова, червоногалова і кров’яна попелиці; казарка, кільчастий і непарний шовкопряди, яблуневий кліщ, мінуюча міль, яблунева і звичайна грушева мідяниця; смородинна, плодова і підкіркова листовійки; яблунева міль-листовійка, п’ядун-обдирало, совка-синьоголовка, яблунева комоподібна щитівка, яблунева скляниця, яблуневий трач. Ось така армія шкідників готова накинутися на вашу яблуню, як тільки ви послабите пильність і почнете нехтувати заходами з догляду. Сад вимагає терпіння і праці, а також неухильного і систематичного дотримання агротехнічних вимог, одна з яких – регулярні профілактичні обробки дерев від шкідників. Якщо правила догляду за плодовими деревами виконуються скрупульозно, у комах-шкідників не буде анінайменшого шансу добре влаштуватись у вашому саду.

  Сорти яблунь

  Сортів яблуні домашньої існує безліч – за різними джерелами, від двадцяти п’яти до тридцяти п’яти тисяч, але робота селекціонерів над виведенням нових сортів триває. Для тих, хто хоче виростити у своєму саду яблуню і не знає, якому сорту віддати перевагу, ми пропонуємо коротку класифікацію сортів, серед яких ви виберете найкращий для себе, адже найкраща яблуня та, що росте і плодоносить у вашому саду десятиліттями, тішачи вас, ваших дітей і онуків своїми плодами.

  Залежно від термінів споживання сорти яблунь поділяють на літні, осінні і зимові. Літні у свою чергу поділяються на ранньолітні і власне літні, осінні – на ранньоосінні, осінні і пізньоосінні, зимові – на ранньозимові, зимові та пізньозимові. Літні сорти рано дозрівають, але зберігати їх не можна. Зимові сорти в належних умовах можуть зберігатися до наступної весни. Цікаво, що один і той самий сорт залежно від місцевості, в якій його вирощують, може бути зимовим, якщо зростає, наприклад, у Підмосков’ї, і літнім, якщо вирощується в Криму.

  В ідеалі сорти зростаючих у вашому саду яблунь повинні бути підібрані таким чином, щоб на ділянці був присутній один ранньостиглий літній сорт, один осінній і один зимовий сорт яблуні. Підбирати сорти необхідно таким чином, щоб вони взаємно запилювали один одного. Наприклад, зимовий сорт яблуні, посаджений поряд з яблунею осіннього сорту, будуть взаємно перезапилюватися, оскільки терміни цвітіння цих сортів накладаються один на одного. А ось літній і зимовий сорти цвітуть у різний час, і перезапилення між ними проблематичне. При виборі сорту слід також враховувати, що яблуня – дерево велике, і якщо ви не маєте просторої ділянки, вам потрібно вибирати саджанець із тих сортів, які багато місця не займають, наприклад, із колоноподібних або карликових кущуватих.

  Колоноподібні яблуні

  У яблунь цих сортів московської селекції бічні гілки відсутні, вони ростуть в один стовбур вертикально вгору, досягаючи висоти 2,5-3 м і густо обростаючи по стовбуру плодовими утвореннями – гілочками, кільчатками, списцями. Головна перевага цих сортів у тому, що вони починають плодоносити дуже рано – в деяких випадках навіть у рік посадки, хоча частіше рясне плодоношення починається на другий-третій рік. Крім того, за деревом без гілок і без сучків набагато комфортніше доглядати – через відсутність великої крони обрізування цих яблунь абсолютно необтяжливе, як і боротьба зі шкідниками, проведення позакореневих підживлень та збір урожаю. Недоліком цих сортів можна назвати окремі випадки поганого плодоношення або його повної відсутності, хоча причиною всіх прикладів був незадовільний догляд за деревами. З ранньолітніх сортів колоноподібних яблунь добре зарекомендували себе Діалог і Васюган. Серед осінніх сортів найбільш відомі Медок, Малюха і Президент, а зимові представлені сортами Валюта і Московське намисто.

  Карликові яблуні

  Карликовими називають яблуні, щеплені на карликову підщепу. Країни, які вирощують яблука в промислових масштабах, давно відмовилися від сильнорослих яблунь із розлогою кроною, що займають забагато місця. Перевага карликових сортів – у їхній компактності і відповідно в більшій кількості зібраних з одиниці площі плодів. На відміну від сильнорослих сортів, яким потрібно п’ять-сім років для досягнення зрілості, карликові яблуні починають повноцінне плодоношення за два роки після посадки. За невисокими деревами набагато простіше доглядати, з них легше збирати врожай, крім того, коренева система карликових яблунь дозволяє вирощувати їх навіть у місцях із високим заляганням ґрунтових вод. Правда, термін активного плодоношення у карликових яблунь трохи коротший – всього 20-30 років проти 35-40 років у сильнорослих сортів, але в розрахунку на кількість яблунь на одиницю площі саду карлики дають за своє життя набагато більше плодів, ніж їхні високорослі конкурентки. З найбільш літніх сортів популярності набули сорти Літнє смугасте, Грушівка московська, Мантет, з осінніх – Орловське смугасте, Уральське наливне, Спартак. Із зимових найкращими сортами карликових яблунь вважаються Оренбурзьке червоне і Кутузовець.

  Сорти яблунь для Підмосков’я

  Виростити яблуню у теплій місцевості з м’якою зимою не так уже й важко. А як бути садівникам, які проживають у середній смузі, які сорти яблуні можуть пережити без хворобливих наслідків холодні підмосковні зими? У цьому питанні, як справедливо зауважив І.В. Мічурін, сорт вирішує успіх справи. Отже, які сорти можна вирощувати в кліматичних умовах Московської області? З літніх сортів підійдуть зимостійке Цукеркове, високоврожайна Медуниця, сорти канадської селекції карликовий Мантет і яблуня Мельба. Осінні сорти: Осіннє смугасте, Коричне смугасте, Коричне нове, Жигулівське. Зимові сорти: Антонівка звичайна, Богатир, Зірочка, Пепін шафранний, Московське зимове, Студентське.

  Ранні сорти яблунь

  До ранніх сортів яблунь належать ранньолітні і літні сорти, найбільш затребуваними з яких є:

  • Папіровка – середньої висоти дерево з кругло-овальною кроною. Плодоношення починається на 4-5 рік, блідо-жовті кисло-солодкі плоди дозрівають у середині серпня, термін зберігання яблук – до двох тижнів. Сорт середньої зимостійкості, стійкий до хвороб і шкідників;
  • Мельба – дерево середньої висоти з широкоовальною кроною, плодоношення починається з п’ятого-шостого року життя, щорічно в кінці серпня. Яблука середньої величини округло-конічної форми, зеленувато-білі з обширним червоним рум’янцем, кисло-солодкі на смак. Зимостійкість середня, сорт легко пошкоджується паршею;
  • Білий налив – середньовисоке дерево з пірамідальною кроною у молодих яблунь і з округлою у дорослих, починають плодоносити щорічно на другий-третій рік, якщо щеплене на карликовій підщепі. Колір плодів – зеленувато-жовтий, смак – кисло-солодкий. Сорт середньої зимостійкості, легко уражується паршею.

  Крім описаних, популярні в культурі сорти Боровинка, Грушівка московська, Китайка золота, Бельфлер-китайка, Цукеркове, Мрія, Супер прекос, Мирончик, Раннє солодке та інші.

  Середні сорти яблунь

  До них належать ранньоосінні, осінні і пізньоосінні сорти, найвідоміші з яких:

  • Аніс білий – високоросла яблуня з широкою пірамідальною кроною, що починає плодоносити на 6-7-ий рік після посадки, проте плодоношення настає не щороку. Зрілість кисло-солодких, зелених із вишневим рум’янцем плодів, покритих восковим нальотом, настає на початку осені. Зберігаються яблука до початку зими. Сорт холодостійкий і посухостійкий, але вражається чорним раком;
  • Коричне нове – високе дерево з густою округлою кроною, плодоношення починається на 5-7-ий рік, але врожаї нерегулярні. Зеленувато-жовті зі смугастим рум’янцем яблука дозрівають на початку вересня і зберігаються до січня. Сорт зимостійкий і стійкий до парші;
  • Шафран Саратовський – середньої висоти яблуня з широкопірамідальною або округлою кроною, плодоношення починається на п’ятий чи шостий рік. Жовто-зелені в червону смугу яблука дозрівають у середині вересня. Сорт стійкий до парші та борошнистої роси, зимостійкий.

  Відомі також такі сорти, як Уральське наливне, Уралець, Вересневе, Тамбовське, Ризький голубок, Осіннє смугасте, Краса свердловська, Орловська гірлянда, Коричне смугасте, Жигулівське, Балтика, Безсім’янка, Мічурінська, Аніс свердловський і Аніс смугастий.

  Пізні сорти яблунь

  Пізні сорти яблунь включають в себе ранньозимові, зимові та пізньозимові сорти, наприклад:

  • Старт – середньої висоти яблуня з округлою кроною, стійкий до парші, зимостійкий. Дозріває в середині вересня. Довгасті, зелені з червоними смугами і цятками яблука зберігається до середини лютого;
  • Московське зимове – сильнорослий сорт із густою розлогою округлою кроною. Світло-зелені з розмитими пурпуровими штрихами плоди дозрівають наприкінці вересня і зберігаються до квітня. Сорт зимостійкий, стійкий до парші;
  • Лобо – середньої висоти дерево з рідкісною округлою кроною, сорт високої і стабільної врожайності. Великі жовто-зелені яблука з малиновим рум’янцем мають кисло-солодкий смак. Сорт вирізняється середньою зимостійкістю і слабкою стійкістю до парші та борошнистої роси.

  До зимових сортів також належать яблуні сортів Березневе, Витязь, Антонівка звичайна, Апорт, Бежин луг, Богатир, Братчуд, Ветеран, Вишневе, Зірочка, Імрус, Дивовижне, Карликове, Кутузовець, Московське червоне, Московське пізнє, Орлик, Олімпійське, Свіжість, Пепін орловський, Північний синап і багато інших чудових сортів.

  Капіталомісткий колоноподібний сад повністю себе окуповує через чотири роки і дає сталі врожаї

  Колоноподібні сорти яблуні зі спуровим типом плодоношення мають цілий ряд переваг над традиційними сортами. Рослини колоноподібних сортів характеризуються напів- та карликовим типом росту, майже повною відсутністю бічного гілкування, формуванням урожаю на простих і складних кільцівках, які розташовуються на стовбурі дерева. Їм властива скороплідність і висока врожайність. Габітус малогабаритних компактних дерев сприяє створенню комфортних умов для ручної праці та механізації більшості робочих процесів.

  Уже через чотири роки капіталомісткий колоноподібний сад повністю себе окуповує (садіння + догляд за ці роки) і продовжує давати сталі врожаї, що перевищують щорічну врожайність кращих звичайних сортів у п’ять-шість разів.

  ВЕРТИКАЛЬНА КУЛЬТУРА

  Колоноподібність рослин, за інформацією багатьох науковців, обумовлена геном Со (колоноподібність). Ще у минулому столітті доведено, що за наявності в геномі сорту одного гена Со рослина формує колоноподібну крону. Ген Со добре поєднується в окремих сортах як з олігогенами (Vа, Vm, Vn, Pl1, Pl2 та ін), так і з полігенами, які контролюють спадкування якості плодів, продуктивності, зимостійкості. Зчеплення з негативними ознаками у гена Со до цього часу не виявлено, тому за виведення нових сортів можна планувати поєднання його з будь-якими заданими ознаками.

  Минуло понад 50 років, як у різних країнах світу садівники почали висаджувати яблуні колоноподібного типу. Невеликі колоноподібні сади, що відрізняються високою скороплідністю та надзвичайно щедрим плодоношенням, вже є в Англії, Нідерландах, Канаді, Німеччині, Швеції, Польщі, Чехії, Україні. Колоноподібний тип яблуні занесено в книгу рекордів Гіннеса через надзвичайно високу врожайність — з 1 га було зібрано більш ніж 400 т плодів.

  Науковці НУБіП нещодавно обґрунтували, що цикл експлуатації насаджень колоноподібної яблуні перевищує 20 років, оскільки плодові утворення таких рослин формують високий продуктивний потенціал (у звичайної яблуні продуктивний вік плодових утворень становить 3−5 років), обрізування відсутнє або зведене до мінімуму, пестицидне навантаження в садах незначне. Такий тип саду дає змогу проводити прискорену заміну сортів і технологій, забезпечує високу рентабельність виробництва (у три рази) та зниження витрат праці на одиницю продукції (в 2,5 раза). Майже всі посадки колоноподібних садів зроблено в наукових установах. Відсутність великих промислових насаджень колоноподібної яблуні відбувається з двох основних причин:

  • за якістю плодів кращі колоноподібні сорти перевершують такі сорти, як Антонівку, Папіровку, Мелбу і багато інших, але все ж відстають від сортів-лідерів світового сортименту, таких як: Джонаголд, Гала, Ельстар, Голден Делішес;

  • на закладання одного гектара колоноподібного саду яблуні використовують до 40 тис. штук саджанців.

  Колони характеризують за такими ознаками:

  • незвичайна здатність рости вертикально вгору;

  • відсутність бічного гілкування;

  • твердість і жорсткість деревини. Головна особливість колон — це дефіцит гормону росту.

  У результаті цього закладається дуже велика кількість генеративних (квіткових) бруньок, тому вже на другий-третій рік вирощування рослина здатна рясно квітувати.

  ІСТОРІЯ СЕЛЕКЦІЇ

  Історія яблуні колоноподібного типу почалася понад 55 років тому в провінції Британська Колумбія (Канада). Власник довговікового яблуневого саду на п’ятдесятирічному дереві сорту Мекінтош спостеріг цікаву гілку. Дерево одразу оглянули селекціонери та встановили основні морфологічні ознаки. Гілка була майже без бічного гілкування і вся вкрита кільцівками, списиками та великою кількістю плодів. Ця гілка відрізнялася від сусідніх своїм незвичайним габітусом, твердою та гнучкою деревиною, зовсім не такою, як у сортів «звичайної яблуні».

  Починаючи із 1920-х років на американському континенті було дуже популярним розшукувати спури в сортів яблуні, і власник саду визначив цю гілку як компакт зі спуровим типом плодоношення. Спур — це тип плодоношення, а не тип росту. Він характеризується утворенням численних коротких плодових утворень замість великих бічних гілок. Знахідка зацікавила науковця Карліса О. Лапінса, який за домовленістю із власником саду розмножив цю форму яблуні на місцевій дослідній станції Summerland Research Station. Там вона і отримала первинну оцінку та свою назву Важак (Wijcik McIntosh), відому також як Starkspur Compact Mac. Відтоді Важак Мекінтош став основним донором колоноподібності, який використовують селекціонери багатьох країн у програмах зі створення сортів яблуні колоноподібного типу зростання.

  Науковці тривалий час не використовували термін «колоноподібний», тому Важак називали компактом і відносили цю форму до спурів. Вважалося, що Важак, подібно іншим спурам яблуні, характеризується тим, що одночасно несе в собі такі ознаки, як рясне утворення кільцівок, відсутність бічного галуження, компактні прирости, скорочені міжвузля, темно-зелене та досить товсте листя. Дуже рідко спостерігають сильний ріст бокових пагонів, а якщо вони і ростуть, то під гострим кутом, майже паралельно стеблу. Розвиток таких пагонів спричиняє ушкодження центрального провідника; хоча вони теж формуються у вигляді колони.

  Науковці провели велику кількість схрещувань за участю сорту Важак. Дослідження отриманих сіянців яблуні показали, що ознака колоноподібності добре передається майже половині рослин гібридних сімей Важака.

  Селекційні роботи з колоноподібними формами тривають і дотепер на дослідній станції East Malling (Англія). Саме тут першими одержали колоноподібні сорти комерційного типу. Ці сорти та сам Важак розповсюдили в наукові заклади багатьох країн, де їх використали для виведення нових сортів яблуні. Практично всі отримані до цього часу колоноподібні сорти яблуні мали походження від сорту Важак. Науковці вивели сорти Trajan (Polka), Telamon (Waltz), Obelisk (Flamenco), Tuscan (Bolero), Maypole та Charlotte (Hercules). Ці сорти не знайшли виробничого застосування, але їх широко використовували та використовують у багатьох селекційних програмах різних країн світу.

  В Україні, починаючи із 1982 року, ведеться селекційна робота із залученням поширених сортів та колоноподібних форм яблуні. Вітчизняні селекціонери створили понад 20 сортів яблуні колоноподібного типу. Зокрема, в Інституті садівництва Національної академії аграрних наук України селекціонери Володимир та Кіра Копань — Аннушка, Антей Київський, Ася, Руслан, Вертикаль, Спарта й Танцівниця. В Інституті помології імені Левка Платоновича Симиренка НААН України науковці Віктор Чупринюк та Світлана Овчаренко створили сорти Дюймовочка, Дебют, Михайлівське, Вікторія та Гармонія. На Кримській дослідній станції садівництва Національної академії аграрних наук України створено сорти Фаворит і Білосніжка. Деякі із вищезгаданих сортів української селекції успішно витримали первинне та державне сортовипробування, на сьогодні проходять технологічне оцінювання у невеликих промислових та аматорських насадженнях різного типу. Сорти Фаворит і Білосніжка у 2008 році було районовано для зони Степу України.

  БЕЗЗБИТКОВЕ ВИРОБНИЦТВО

  Виробничі витрати на вирощування колоноподібних яблунь у віковий період плодоношення ми визначали згідно з типовими технологічними картами, які розробили науковці ІС НААН України, за середньої собівартості робіт у 2020 році. Використовували фактичні дані врожайності та вихід товарної продукції за період 2017−2020 рр. Грошове оцінювання одержаної продукції визначали за фактичними середніми реалізаційними цінами, які були у 2020 році. Грошовий еквівалент залежав від товарної якості плодів і становив 11−13 грн/кг яблук вищого, першого та другого ґатунків та 1 грн/кг нестандартних плодів.

  Виробничі витрати за схеми садіння 4 . 1 м становили від 97,1 до 111,7 тис. грн/га. За оптимального «розрахункового» розміщення рослин цей показник збільшується у 2,4−2,8 раза й сягає 231,4−301,3 тис. гривень.

  За вирощування колоноподібних сортів яблуні за фактичної схеми садіння (4 . 1 м) сад забезпечував початок одержання прибутку за врожайності понад 15 т/га з рентабельністю 16−73% залежно від сорту.

  Беззбиткове виробництво плодів колоноподібних яблунь у Західному Лісостепу України можливе за урожайності 9−13 т/га. Найвищу економічну ефективність виробництва яблук було досягнуто за вирощування інтродукованих сортів.

  Один гектар насадження, за фактичної схеми садіння, за щорічної середньої урожайності 21,4−26,4 т/га забезпечив одержання прибутку 83,9−127,3 тис. гривень. При цьому рівень рентабельності виробництва становив 78−111%.

  Для вітчизняних сортів фактична схема садіння 4 . 1 м є неоптимальною; для сортів Танцівниця та Білосніжка щорічні збитки на виробництво становили до 12,6 тис. грн/ га. Рівень рентабельності вирощування яблук Фаворита та Спарти досягав 15−44%. Капітальні вкладення на створення 1 га насаджень колоноподібних яблунь у 2020 році за схеми садіння 4 . 1 м становили понад 1,2 млн гривень; за розрахункової схеми 2,5 + 0,9 . 0,4 — понад 3,3 млн гривень.

  Ціна реалізації однієї тонни яблук залежно від сорту дорівнювала 8,83−11,82 тис. гривень. За оптимальної густоти розміщення дерев (змодельованої) прибуток з одного гектара насаджень інтродукованих сортів міг би становити від 867,6 до 993,3 тис. грн/га, із рівнем рентабельності — 297−330%. Таку високу прибутковість вирощування закордонних сортів можна досягнути завдяки високій щорічній врожайності.

  За дворядкової схеми садіння 2,5 + 0,9 . 0,4 м рентабельність вирощування вітчизняних сортів підвищуватиметься до 129−237%, а прибуток становитиме 298−647 тис. грн/ га. Розрахунковий рівень рентабельності становитиме понад 20% за врожайності 26−41 т/га. Отже, як свідчать результати проведених досліджень та наші розрахунки, високого економічного ефекту можна досягти культивуючи колоноподібні сорти за дуже щільної схеми садіння.

  На сьогодні колоноподібні яблуні ще не отримали помітного поширення через несформований надійний сортимент, здатний конкурувати з кращими сортами звичайної яблуні. До того ж створення колоноподібних садів потребує великої кількості посадкового матеріалу (від 2,5 до 40 тис./га), використання малогабаритної техніки для догляду за рослинами. Якщо найближчим часом ці питання будуть вирішені, сади із колоноподібним типом зростання вже в наступні десятиріччя можуть стати новою моделлю суперінтенсивних насаджень, де вироблятимуться яблука як для ринку свіжої продукції, так і для промислового перероблення.