Зміст:
Коли та чим потрібно обробляти озиму пшеницю
Озимі зернові (пшениця, ячмінь) відносяться до культур, які вимагають багато уваги з боку фермера. Обприскування озимої пшениці включає в себе внесення добрив, обробку гербіцидом, фунгіцидом і інсектицидами, при чому, не один раз.
Ми вирішили детально розписати,чим обробляють озиму пшеницю і коли важливо провести ту чи іншу операцію. В кінці статті ми дамо рекомендації про те, які внесення можна об’єднати з метою економії витрат по паливу.
Етапи технології вирощування пшениці (весна)
1. Ранньовесняна підживлення азотом (селітра, КАС)
1а. Захист від жужелиці при наявності проблеми
2. Захист озимої від бур’янів і хвороб листя
3. Підживлення азотом в рядок або по листу
4. Захист пшениці від хвороб колоса і шкідників
Більш детально розглянемо внесення засобів захисту рослин по озимій пшениці та ячменю
Після зими на пшениці насамперед проявляються зимуючі бур’яни такі як підмаренник, грицики, талабан, фіалка, волошка і інші. Ці бур’яни починають активно рости разом з озимими злаковими, відбираючи в останніх поживні речовини і вологу. Якщо на полі багато зимуючих бур’янів, важливо вчасно внести гербіцид для захисту пшениці. Для цього ви можете використовувати:
Озима пшениця: агротехнології для стабільної врожайності
Близько 65–70% площ озимої пшениці слід розміщувати по кращих попередниках: чисті та зайняті пари, багаторічні й однорічні трави на один укіс, зернобобові (горох, вика, соя ранніх строків збирання) та гречка. Саме ці попередники за водним і повітряним режимами ґрунту в більшості випадків у північному Степу є найсприятливішими для цієї культури.
Недопустимі попередники — стерньові (пшениця, жито, ячмінь). Вони знижують урожай культури, погіршують фітосанітарний стан посівів.
Численні результати досліджень переконують у тому, що чим гіршим є попередник для озимої пшениці, тим більш енергонасиченою має бути технологія її вирощування, щоб компенсувати лімітаційні або ж негативні чинники попередника.
Найкращими попередниками для озимого ячменю є зайняті пари, бобові, гречка, цукрові буряки ранніх строків збирання. Небажаними — стерньові культури. По кращих попередниках для озимих культур за достатнього зволоження він може поступатися врожайністю пшениці, а після гірших — переважає її.
В останні роки як попередник для озимих використовують озимий і ярий ріпак й інші капустяні культури. Ураховуючи, що ці попередники дуже виснажують ґрунт на поживні речовини, слід передбачити внесення мінеральних добрив. Крім того, в ґрунті після рослин із родини капустяних формується несприятливий мікробіологічний фон, який інфікує кореневу систему озимини збудниками хвороб.
Через значне збільшення посівних площ під соняшником останнім часом озимі зернові культури почали висівати й по цьому попереднику. Це стало можливим завдяки вирощуванню ранньостиглих гібридів і застосуванню потужної комплексної техніки, що в стислі строки здатна підготувати поле до сівби озимини.
За даними наукових досліджень ІСГС НААН, у середньому за 2014–2016 рр. вищу врожайність (6,09 т/га) пшениця озима забезпечила по попереднику чорний пар, що на 0,68; 1,42 і 1,08 т/га вище, ніж по сої, ячменю ярому та соняшнику відповідно.
Обробіток ґрунту
Підготовку ґрунту під сівбу озимих зернових культур потрібно диференціювати залежно від погодних умов, попередника, стану ґрунту й типу забур’яненості.
У степовій зоні вирішальним чинником для одержання дружних сходів є забезпеченість ґрунту оптимальними запасами продуктивної вологи в орному шарі. Уміст доступної вологи в межах 25–30 мм уважається задовільним і достатнім для одержання дружних сходів. За наявності продуктивної вологи в ґрунті в межах 5–7 мм насіння не проростає, а в кількості 10–15 мм — проростання затримується, і сходи бувають сильно зрідженими.
У посушливих умовах області найчастіше до зниження врожаю озимих культур, а нерідко й до їх пересівання, призводять помилки, допущені в основному та передпосівному обробітках ґрунту. Тому одночасно зі збиранням урожаю потрібно починати й обробіток ґрунту. Лущення стерні на полі є першою ланкою зяблевого обробітку. Воно забезпечує розпушування, перемішування, часткове перевертання ґрунту, а також підрізання кореневої системи. За лущення загортаються в ґрунт частини рослинних решток, а разом із ними шкідники та збудники хвороб сільськогосподарських культур. Крім того, зменшуються втрати продуктивної вологи на фізичне випаровування, створюються сприятливі умови її нагромадження внаслідок випадання опадів, проростання насіння бур’янів, які знищують наступними обробітками.
За даними наукових установ, затягування лущення стерні на добу зумовлює витрати продуктивної вологи з ґрунту 5–8 мм і більше. Тому дуже важливо проводити цей агрозахід одразу після збирання врожаю, мінімізуючи розрив у часі.
Для лущення стерні застосовують дискові лущильники типу ЛДГ або дискові борони БДВП; БДВ-6; БД-6; БГР-6,7 й ін. Останні ґрунтообробні машини якісніше і на більшу глибину подрібнюють ущільнений поверхневий шар ґрунту.
На площах, що йдуть попередниками під озиму пшеницю (зернобобові, ріпак та інші), важкі дискові борони застосовують у 2–3 сліди на глибину 10–12 см як основний обробіток ґрунту.
За догляду за чистими парами інтенсивний обробіток для знищення бур’янів проводиться в першій половині літа, а в другій половині скорочується до мінімуму (за кількістю обробітків і за глибиною обробки) для збереження вологи у верхньому шарі ґрунту.
Технологія підготовки зайнятих парів залежить від ступеня забур’яненості поля, тривалості періоду від збирання парової культури до сівби озимих, погодних умов, що складаються, й інших чинників.
Коли поле має низьку засміченість бур’янами, слід застосовувати безполицевий мілкий (понад 8 см), поверхневий (до 8 см) або «нульовий» обробітки (пряма сівба). Для цього використовують дискові борони типу АГ; АГД; УДА тощо, культиватори-плоскорізи КПШ-5, чизельні культиватори ЧКУ-4, комбіновані агрегати КР-4,5, АГ-6, мультитіллери типу РАУ, АГРО-3, сівалки прямої сівби СРН-2000, Flexi сoil й ін.
Практично за рівної продуктивності гектара економія енерговитрат на обробіток ґрунту коливається в межах від 20 до 50%, порівнюючи до оранки на глибину 20–22 см. І тільки коли попередник має значну забур’яненість, слід провести оранку на мінімальну глибину — 16–18 см. В окремі роки, із сильно посушливим літньо-осіннім періодом, може скластися така ситуація, що неможливо довести ріллю до ступеня готовності проведення сівби озимих і одержання дружних сходів. У цьому разі частину площ, відведених під озимі, краще лишити під ярі культури.
Технологічна схема підготовки ґрунту після багаторічних трав передбачає дискування важкими боронами у два сліди (розрив у часі 2–3 доби) з наступним мілким (10–12 см) розпушуванням комбінованими ґрунтообробними агрегатами.
Після непарових попередників добрі результати дає поверхневий обробіток дисковими знаряддями у 2 сліди на глибину 6–8 см (БДТ-7, БДВ-6,3, «Фрегат» тощо) з наступним доведенням ґрунту до посівної готовності, застосовуючи культиватори КПС-4, голчасті диски БІГ-3А, кільчасто-шпорові котки ЗККШ-6 й інші. Високоефективними є комбіновані агрегати для обробітку ґрунту КР-4,5, АРП-3, АГ-4 («Одесасільмаш»), Агро-3 «Галичина», АК-4; АгроКРП-4,2; АКШ 3,6 й інші, які за один прохід розпушують ґрунт, підрізають, мульчують, подрібнюють і прикочують поверхню поля.
Передпосівний обробіток ґрунту найдоцільніше проводити комбінованими агрегатами типу «Європак», РВК-3,6, АКГ-4 «Борекс», УСМК-5,4 та ін.
Розроблення системи удобрення
Добрива є одним із найефективніших і швидкодійних чинників підвищення врожайності пшениці та поліпшення якості зерна. Великий позитивний вплив добрив на продуктивність пшениці пояснюється тим, що в ґрунті поживні речовини містяться у важкорозчинній формі, а фізіологічна активність кореневої системи її недостатньо висока. Тому застосування добрив під озиму пшеницю забезпечує досить високі прирости врожаю на всіх ґрунтових відмінах.
Розробляння системи удобрення озимих зернових, і насамперед озимої пшениці, базується на необхідності найповнішого забезпечення рослин елементами живлення з урахуванням потреби в них на кожному етапі розвитку.
Науково обґрунтована система, враховуючи біологічні та сортові вимоги, особливості попередника і родючості ґрунту, визначає види, дози й строки внесення добрив і співвідношення між елементами живлення.
Під пшеницю вносять, як правило, мінеральні добрива, а органічні — під попередник або пар. Гній або компости рекомендується вносити безпосередньо під пшеницю тільки на бідних ґрунтах, у яких уміст гумусу не перевищує 2,2%. Середня норма гною на чорноземних ґрунтах становить 20–25 т/га, по інших ґрунтах — 30–35 т/га.
Мінеральні добрива можна вносити під основний обробіток восени, давати в рядки під час сівби й підживлювати ними посіви під час вегетації. Повну норму фосфорних і калійних добрив слід вносити під основний обробіток.
Мінеральні добрива найраціональніше вносити на заплановану врожайність. За їх застосування особливу увагу звертають на забезпечення пшениці азотними добривами. Їх слід уносити так, щоб рослини були забезпечені азотом постійно і в достатній кількості протягом усієї вегетації. За браку азоту рослини погано кущаться, утворюють щуплий колос із меншою масою 1000 зерен. Надмірне азотне живлення також шкідливе: спричиняє сильний ріст рослин восени, і вони втрачають морозо- та зимостійкість, рослини в посівах загущуються, взаємо затіняються через надмірне кущення, знижуючи продуктивність фотосинтезу, більше уражуються хворобами, урожайність їх зменшується, як і за браку азоту.
На чорноземних ґрунтах північного Степу України вносять по 45–60 кг/га мінеральних добрив.
Норми мінеральних добрив і співвідношення в них азоту, фосфору і калію залежать також від попередників озимої пшениці. За її розміщення в сівозміні після чистих парів уносять повне мінеральне добриво, після зернових бобових рослин і багаторічних бобових трав застосовують мінеральні добрива, з підвищеними нормами фосфорних і калійних та зменшеними — азотних, після гречки — з підвищеними нормами азоту, після цукрових буряків — калію.
За умов застосування добрив слід ураховувати біологічні особливості районованих сортів пшениці. Вищі норми мінеральних добрив, особливо азотних, застосовують у вирощуванні низькорослих сортів, стійких проти вилягання.
Ефективність мінеральних добрив залежить від строків сівби пшениці. За ранньої сівби, особливо в умовах достатнього зволоження й теплої осінньої погоди, озиму пшеницю удобрюють тільки фосфорно-калійними добривами, вносячи 80–90% загальної кількості розкидачами НРУ-0,5, ІРМГ-4, РУМ-5, РУМ-8 або КСА-3 під основний обробіток ґрунту.
Під пшеницю пізніх строків сівби на бідних ґрунтах після непарових попередників крім фосфорно-калійних добрив уносять стартові дози азотних добрив, які поліпшують кущення рослин і сприяють швидшому наростанню вегетативної маси.
Високу ефективність має внесення гранульованих добрив у рядки під час сівби на 3–5 см глибше і вбік від висівання насіння, дозою N10-15P10-15K10-15.
Оскільки практично всі азотні добрива є легкорозчинними, то за потреби невелику частину їх уносять восени, а решту використовують під час весняно-літніх підживлень у фазах найбільшої потреби їх для росту і розвитку рослин. Застосовують їх із використанням показників проведених діагностик живлення — ґрунтової, листкової, тканинної, а також на підставі візуальних спостережень за ростом і розвитком рослин.
За даними досліджень Інституту сільського господарства Степу НААН на чорноземах звичайних по чистому пару за середньої забезпеченості ґрунту елементами мінерального живлення, вищу врожайність озимої пшениці отримали за внесення повного мінерального добрива N60Р60К60 під передпосівну культивацію. Врожайність становила 6,31 т/га, що на 0,69 т/га більше проти контрольного варіанта без добрив.
Підготовка насіння до сівби
Для сівби використовують тільки зерно з насіннєвих ділянок. Чимало видів хвороб (фузаріозні й гельмінтоспоріозні кореневі гнилі, гельмінтоспоріозні плямистості, чорний зародок, бактеріози тощо) поширюються з насіння. Тому очищення його від легких фракцій дає змогу значно зменшити запас насіннєвої інфекції й обмежити розвиток цих хвороб у посівах. Щупле та пошкоджене зерно є резерватором інфекції і в найбільшому ступені несе в собі інфекційне начало збудників хвороб.
Після придбання або отримання якісного насіння протруювання — наступний етап технології, один із самих доступних і ефективних заходів захисту рослин.
Найширший спектр ефективності забезпечують протруйники, що містять кілька діючих речовин із різними способами дії (контактна, локально-системна, системна).
Протруювання насіння проводять за 1–15 діб до сівби для захисту від ураження посівів сажкою, кореневими гнилями, пліснявінням й іншими хворобами одним із протруйників: Ламардор ПРО (0,5–0,6 л/т); Вінцит Форте (1–1,25 л/т), Кінто Дуо (2–2,5 л/т), Іншур Перформ (0,5 л/т) й ін.
Під час підготовки до протруєння слід ретельно очистити посівний матеріал від пилу й травмованого зерна. Відомо, що дрібні частинки пилу та роздроблені частинки зерна мають величезну сумарну поверхню. Унаслідок цього значна кількість протруйника витрачається на покриття цієї поверхні, а до зерна доходить знижена норма препарату. На ефективність протруєння впливає також натура зерна та маса 1000 зерен. Чим більша маса 1000 зерен, тим меншу кількість зерен потрібно обробити певною кількістю протруйника, що позитивно впливає на якість обробки насіння.
На площах, де під час допосівних розкопках виявили гусениці озимої совки й інші ґрунтові шкідники більше від порогової чисельності, за 1–5 днів до сівби насіння обробляють одним із вище названих фунгіцидних препаратів у суміші з інсектицидними протруйниками: Гаучо Плюс (0,3–0,6 л/т), Круізер (0,4–0,5 л/т), Сідопрід (0,5–0,9 л/т) або ж протруйниками, які у своєму складі містять як фунгіцидну, так й інсектицидну дію, на кшталт Селект Макс (1–2 л/т), Нупрід Макс (2,5 л/т), Юнта Квадро (1,5–1,6 л/т) та ін.
Для обробки насіння високих репродукцій і вирощування озимих за інтенсивною технологією перевагу слід надавати комбінованим препаратам, які мають кілька діючих речовин і ширший спектр дії.
Обробку насіння проводять на машинах ПС-10, Мобітокс, ПСШ-5 та ін. Потрібно дотримуватися рекомендованих норм витрати та контролювати рівномірність їх розподілення на насінні. Протруєння зерна є обов’язковим.
Слід ретельно дотримуватися заданої норми витрати препарату. За зниження її на 20–30% захисна дія протруйника значно зменшується.
За сівби озимої пшениці після стерньового попередника слід особливу увагу звернути на заходи боротьби з хлібною жужелицею та совками. Токсикацію насіння перед сівбою інсектицидами Нупрід 600 к. с. (0,5 л/т), Рогор-С, к. е. (2,0 л/т) здійснюють водночас із його протруюванням.
Під час протруювання насіння доцільно додавати до робочого розчину біопрепарати, мікроелементи й регулятори росту рослин.
За даними досліджень ІСГС НААН, обробка насіння біопрепарами Діазофіт і Поліміксобактерин сприяла зростанню врожайності на 0,47–0,67 т/га, а регулятора росту рослин Агростимулін — на 0,30 т/га.
Застосування регуляторів росту рослин і мікробних препаратів здатне не лише підвищувати врожайність і покращувати якість вирощеної продукції, а й збільшувати стійкість рослин до хвороб і стресових чинників. Тому використання екологічно безпечних препаратів у вирощуванні сільськогосподарських культур є одним із пріоритетних напрямів у науковому забезпеченні агропромислового комплексу.
Назар УМРИХІН, завідувач науково-технологічного відділу рослинництва
ІСГС НААН, канд. с.-г. наук, експерт-дорадник з питань рослинництва
Микола МОСТІПАН, завідувач кафедри загального землеробства ЦНТУ,
канд. біол. наук, професор, дорадник з питань рослинництва та
технологій вирощування сільськогосподарських культур
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач відділу маркетингу та
наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН, канд. техн. наук,
ст. наук. співроб., дорадник з питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва