Зонування земель у межах населених пунктів

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Поняття та об’єкт зонування

Зонування земель — поділ земель адміністративно-територіальних утворень відповідно до категорій земель, типів землекористування та встановлення для них цільового призначення та відповідних режимів землекористування.

План зонування земель – затверджені в установленому порядку графічні матеріали, якими визначаються межі категорій земель та типів землекористування з відповідним режимом землекористування.

Об’єктом зонування виступають землі в межах населених пунктів – забудовані або призначені для здійснення забудови.

Зонування земель здійснюють на основі схем землевпорядкування, схем використання й охорони земельних ресурсів, природоохоронної, землевпо­рядної, містобудівної й іншої документації на рівні регіонів і їх муніципаль­них утворень.

Категорії земель

Землі за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

• землі сільськогосподарського призначення;
• землі житлової та громадської забудови;
• землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
• землі оздоровчого призначення;
• землі рекреаційного призначення;
• землі історико-культурного призначення;
• землі лісогосподарського призначення;
• землі водного фонду;
• землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. (стаття 19 Земельного кодексу України).

Класифікація – це поділ земель на окремі види цільового призначення в межах категорії земель, які характеризуються власним правовим режимом, типами забудови, типами особливо цінних об’єктів тощо.

Тобто, наприклад, в межах категорії земель житлової та громадської забудови, земельна ділянка може використовуватись для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для колективного житлового будівництва, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку тощо.

Функціональне призначення земельної ділянки не зазначається в документах на земельну ділянку, а міститься в містобудівній документації (генеральному плані населеного пункту, плані зонування території тощо).

Згідно ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту визначається як містобудівна документація, що визначає принципові питання вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

На підставі генерального плану визначаються межі міст, селищ та сіл.

Межа міста – це зовнішня межа земель міста, що відокремлює їх від земель іншого призначення і визначається проектом планування та забудови міста або техніко-економічним обґрунтуванням розвитку міста.

Порядок проведення зонування земель

Зонування земель здійснюється у межах територіальних громад та відповідно до закону (стаття 180 Земельного кодексу України).

Зонування земель в межах населеного пункту реалізується шляхом розроблення відповідного плану, який є нормативно- правовим актом, що встановлює порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх до­пустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування.

Зонування земель у межах населених пунктів здійснюється шляхом розподілення їх на окремі земельні ділянки з врахуванням їх цільового призначення, від якого залежить і правовий режим цих ділянок.

До уваги! Зонування земель у межах населених пунктів пов’язане з віднесенням певних земельних ділянок до різного ступеня містобудівної цінності.

Зонування земель в населених пунктах дозволяє здійснити розподіл території на зони при містобудівному плануванні їх розвитку. В свою чергу, при зонуванні земель встановлюється дозволене (допустиме) використання земельних ділянок, наприклад, під забудову у відповідності з містобудівною документацією.

Склад земель населених пунктів.

До складу земель населених пунктів входять земельні ділянки, віднесені згідно містобудівної документації до наступних територіальних зон:

1. Зона житлової забудови – складається із земельних ділянок для розташування житлових будинків, споруд для зберігання індивідуальних транспортних засобів, окремих вбудованих чи прибудованих об’єктів соціального і культурно-побутового обслуговування населення та інших об’єктів, що не потребують встановлення санітарно-захисних зон та не створюють негативного впливу на навколишнє середовище.
2. Суспільно-ділова зона – це земельні ділянки для розміщення адміністративних будівель органів управління, ділових, фінансових, торговельних, культурно-просвітницьких установ, громадських установ та інших багатофункціональних об’єктів;
3. Зона інженерних і транспортних інфраструктур – виділяються земельні ділянки для розміщення транспортної інфраструктури (території смуг відводу залізниці, залізничних і автовокзалів, портів, морських і річкових вокзалів, аеровокзалів, терміналів,транспортних вузлів, підприємств, установ і організацій залізничного транспортного господарства,призначених для експлуатації, утримання, будівництва, ремонту, розвитку наземних та підземних будівель та інших об’єктів транспорту та інші;
4. Рекреаційна зона – виділяються окремо рекреаційні зони, що призначаються і використовуються для відпочинку населення. Крім рекреаційних, ці території можуть виконувати функції охоронні, захисні, санітарно-гігієнічні і мати історико-культурний потенціал.
5. Зона спеціального призначення;
6. Зона військових об’єктів;
7. Інші територіальні зони (ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»).

Територія населеного пункту може бути також поділена на зони з обмеженим режимом користування:

• охоронні зони (ст.112 Земельного кодексу України)
• зони санітарної охорони(ст.113 Земельного кодексу України)
• санітарно-захисні зони (ст.114 Земельного кодексу України)
• зони особливого режиму використання земель (ст.115 Земельного кодексу України).

Такими зонами встановлюється обмеження на використання земельної ділянки або її частини.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч.1 статті 20 Земельного кодексу України)

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (ч.5 статті 20 Земельного кодексу України).

Порядок забудови земельних ділянок в межах населених пунктів.

До складу земель населеного пункту, зокрема, входять земельні ділянки призначені для розташування житлових будинків та споруд.

Право на забудову таких земельних ділянок здійснюють власники або користувачі за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво таких об’єктів здійснюється у такому порядку:

• отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
• розроблення проектної документації та проведення її експертизи;
• затвердження проектної документації;
• виконання підготовчих та будівельних робіт;
• прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів;
• реєстрація права власності на об’єкт містобудування.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Перелік об’єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються:

• засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою;
• ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі);
• викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності);
• черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру – за умови відсутності містобудівного кадастру);
• фотофіксація земельної ділянки (з оточенням);
• містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об’єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації.

Підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю.

Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об’єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі. Розроблення будівельного паспорта здійснюється в межах населених пунктів – відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні.

Видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів.

Особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності

Зонування земель в межах населеного пункту встановлюють вимоги щодо площі земельної ділянки, її розміру (протяжності вздовж вулиці), відступів забудови (від меж земельної ділянки або червоних ліній), обмежувати висоту забудови, кількість поверхів, розміри будинків, відсоток забудови ділянки, розміри дворів та інших відкритих просторів, регламентувати розміщення і використання споруд і землі для різноманітних цілей (житла, виробництва, торгівлі та ін.).

Правила повинні перешкоджати утворенню земельних ділянок, які не можна було б використовувати відповідно до їх вимог (насамперед щодо планувальних параметрів – розмірів, відступів, конфігурації тощо).

У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:

• розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
• приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
• надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
• надання земельної ділянки для розміщення лінійних об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв’язку);
• буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
• будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об’єктів.

Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка:

• розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення);
• віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов’язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову (стаття 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності).

Порядок вирішення земельних спорів

Судова практика

Тромбоцити (тромбоцити) – визначення, будова, функції

Тромбоцити, також відомі як тромбоцити, є без’ядерними клітинами, які утворюються з мегакаріоцитарних клітин кісткового мозку. Вони є другими за кількістю клітинами в кровообігу і відіграють вирішальну роль у підтримці гемостазу, ініціюючи згортання крові. Тромбоцити також виконують негемостатичні імунні функції та можуть вивільняти медіатори запалення, взаємодіяти з патогенами та впливати на імунну відповідь. Незважаючи на відсутність ядра, тромбоцити містять нуклеїнові кислоти, гранули та імунні рецептори. Вони необхідні для запобігання надмірної кровотечі та сприяють імунному захисту організму.

Характеристика тромбоцитів (тромбоцитів)

Тромбоцити, також відомі як тромбоцити, мають кілька характерних особливостей, які сприяють їх життєво важливим функціям в організмі. Ось деякі ключові характеристики тромбоцитів:

1. Розмір і форма: Тромбоцити порівняно малі порівняно з іншими клітинами крові, із середнім діаметром 2-3 мікрометри. Вони мають дископодібний вигляд, хоча їх форма може швидко змінюватися у відповідь на зовнішні подразники.
2. Походження: Тромбоцити виробляються в кістковому мозку з великих клітин-попередників, які називаються мегакаріоцитами. Ці мегакаріоцити випускають тромбоцити в кров, де вони циркулюють і виконують свої функції.
3. Тривалість життя: Тромбоцити мають обмежену тривалість життя, виживаючи в кровообігу протягом приблизно 7-10 днів, перш ніж очищатися ретикулоендотеліальною системою організму.
4. Гемостаз: Однією з основних функцій тромбоцитів є участь у гемостазі, процесі зупинки кровотечі після пошкодження кровоносної судини. Тромбоцити прилипають до пошкоджених стінок кровоносних судин і збираються, утворюючи пробку, яка допомагає зупинити кровотечу.
5. Запалення: Тромбоцити відіграють важливу роль у запальній відповіді організму. Вони вивільняють різні молекули, включаючи цитокіни та хемокіни, які приваблюють імунні клітини до місця пошкодження та сприяють ініціації та регуляції запалення.
6. Загоєння ран: Тромбоцити також сприяють загоєнню ран. Вони вивільняють фактори росту, такі як тромбоцитарний фактор росту (PDGF) і трансформуючий фактор росту бета (TGF-β), які сприяють утворенню нових кровоносних судин (ангіогенез) і допомагають у відновленні пошкоджених тканин.
7. Чуйність: Тромбоцити дуже чутливі до різних подразників. Вони можуть змінювати свою форму, прилипати до поверхонь, агрегувати та вивільняти гранули, що містять різні речовини, у відповідь на такі фактори, як зміни кровотоку, вплив ліків і наявність мікроорганізмів.
8. Аномалії: Ненормальна функція або кількість тромбоцитів може призвести до розладів згортання крові або тромботичних розладів. Зменшення кількості тромбоцитів (тромбоцитопенія) або порушення функції тромбоцитів може призвести до підвищеної схильності до кровотеч, тоді як підвищена кількість тромбоцитів (тромбоцитоз) або гіперактивність тромбоцитів може збільшити ризик утворення тромбів.
9. Медичні застосування: Переливання тромбоцитів можна використовувати для лікування розладів згортання крові, таких як імунна тромбоцитопенічна пурпура (ІТП) або дисфункція тромбоцитів. І навпаки, ліки, які пригнічують агрегацію тромбоцитів, такі як аспірин або антитромбоцитарні препарати, використовуються для запобігання патологічного утворення тромбів і зниження ризику таких станів, як серцеві напади чи інсульти.

Ці характерні особливості тромбоцитів підкреслюють їх важливу роль у підтримці гемостазу, сприянні запаленню та загоєнню ран, а також їх значення в різних медичних застосуваннях, пов’язаних з кровотечею та порушеннями згортання крові.

Будова тромбоцитів (тромбоцитів)

Структуру тромбоцитів, також відомих як тромбоцити, можна розділити на різні зони, кожна з яких має певні компоненти та функції:

1. Периферійна зона: Ця зовнішня зона тромбоцитів багата глікопротеїнами, які відіграють вирішальну роль у адгезії, активації та агрегації тромбоцитів. Приклади цих глікопротеїнів включають GPIb/IX/V, GPVI та GPIIb/IIIa. Вони необхідні для взаємодії з іншими клітинами та молекулами, які беруть участь у гемостазі.
2. Золь-гель зона: Золь-гель зона розташована під периферичною зоною і складається з мікротрубочок і мікрофіламентів. Ці структурні елементи дозволяють тромбоцитам зберігати характерну дископодібну форму та забезпечують стабільність осередок.
3. Зона органел: Зона органоїдів містить гранули тромбоцитів, які є невеликими мембранними відділами всередині цитоплазми. У тромбоцитах є два основних типи гранул:
   • Альфа-гранули: Ці гранули є найбільшими та найпоширенішими в тромбоцитах. Вони містять різні медіатори згортання, включаючи фактор V, фактор VIII, фібриноген, фібронектин, тромбоцитарний фактор росту та хемотаксичні агенти. Альфа-гранули відіграють важливу роль у сприянні утворенню тромбів і загоєнню ран.
   • Дельта-гранули (щільні тіла): Ці гранули менші та щільніші за альфа-гранули. Вони містять такі молекули, як АДФ, кальцій і серотонін, які є медіаторами активації тромбоцитів. Вивільнення цих речовин сприяє активації тромбоцитів і утворенню стійкого тромбу.
4. Мембранна зона: Найбільш внутрішньою зоною тромбоцитів є мембранна зона. Він містить мембрани, отримані з гладкого ендоплазматичного ретикулуму мегакаріоцита, клітини-попередника тромбоцитів. Ці мембрани утворюють щільну трубчасту систему, яка з’єднана з поверхневою тромбоцитарною мембраною. Ця трубчаста система відповідає за синтез тромбоксану А2, потужного вазоконстриктора та активатора тромбоцитів.

З точки зору загальної структури, тромбоцити – це невеликі без’ядерні фрагменти клітин діаметром 1-3 мкм. Однак після активації їх розмір може збільшуватися до 6 мкм. Хоча тромбоцити не мають багатьох компонентів типової клітини, вони містять клітинні органели, такі як РНК, рибосоми, мітохондрії та гранули, які необхідні для їх функціонування.

Наявність гранул є відмінною ознакою тромбоцитів. Альфа-гранули, щільні гранули та лізосоми – це три основні типи гранул, які містяться в тромбоцитах. Кожен тип гранул має певний вміст і відіграє певну роль у функціонуванні тромбоцитів. Альфа-гранули беруть участь у гемостазі, а щільні гранули містять молекули, які сприяють активації тромбоцитів. Лізосоми містять гідроліт ферменти бере участь у різних клітинних процесах.

Форма тромбоцитів

Тромбоцити мають характерну форму, яка зазнає динамічних змін при активації. Ось кілька ключових моментів щодо форми тромбоцитів:

1. Неактивна форма: У неактивному стані тромбоцити являють собою двоопуклі дископодібні структури, що нагадують лінзу або сплощений овал. Вони мають типовий діаметр 2-3 мкм, що робить їх набагато меншими за інші клітини крові.
2. Активована форма: Коли тромбоцити активуються у відповідь на різні подразники, їх форма змінюється. Активовані тромбоцити утворюють виступи клітинної мембрани, які покривають їхню поверхню, надаючи їм більш неправильний і гострий вигляд.
3. Наближення до сплющених сфероїдів: Форму пластинок можна приблизно уявити як сплющені сфероїди, які є тривимірними об’єктами, сплюснутими вздовж однієї осі. Співвідношення їхніх півосей може змінюватися від 2 до 8. Це наближення корисне для моделювання гідродинамічних і оптичних властивостей популяції тромбоцитів і для визначення геометричних параметрів окремих тромбоцитів за допомогою проточної цитометрії.
4. Біофізичні моделі: Для кращого розуміння морфології поверхні та форми тромбоцитів були розроблені більш досконалі біофізичні моделі. Ці моделі враховують різні фактори та фізичні принципи для отримання більш точного представлення геометрії тромбоцитів як у стані спокою, так і в активованому стані.

Розуміння форми тромбоцитів є важливим, оскільки воно впливає на їх взаємодію з кровоносними судинами, іншими клітинами та молекулами. Динамічні зміни форми після активації дозволяють тромбоцитам виконувати свої функції, включаючи адгезію до пошкоджених кровоносних судин, агрегацію з утворенням тромбів і взаємодію з імунними клітинами під час запальної відповіді.

Розвиток тромбоцитів

Розвиток тромбоцитів, також відомих як тромбоцити, включає кілька етапів і регуляторних механізмів. Ось кілька ключових моментів щодо розвитку тромбоцитів:

1. Регуляція за допомогою тромбопоетину: Виробництво мегакаріоцитів і тромбоцитів жорстко регулюється гормоном, який називається тромбопоетином. Тромбопоетин в основному виробляється в нирках і печінці. Він діє на гемопоетичні стовбурові клітини в кістковому мозку, стимулюючи їх диференціацію в клітини-попередники мегакаріоцитів.
2. Виробництво мегакаріоцитів: Мегакаріоцити – це великі багатоядерні клітини, які дають початок тромбоцитам. Кожен мегакаріоцит може виробляти від 1,000 до 3,000 тромбоцитів протягом свого життя. Мегакаріоцити дозрівають і розвиваються в кістковому мозку.
3. Виробництво тромбоцитів: Тромбоцити вивільняються із зрілих мегакаріоцитів через процес, який називається відщепленням або фрагментацією тромбоцитів. Коли мегакаріоцити дозрівають, вони простягають довгі проекції протромбоцитів у синусоїди кісткового мозку. Ці виступи піддаються фрагментації, що призводить до вивільнення тромбоцитів у кров.
4. Щоденне виробництво тромбоцитів: У здорової дорослої людини щодня виробляється приблизно 10^11 (100 мільярдів) тромбоцитів. Така висока швидкість утворення тромбоцитів забезпечує достатній запас тромбоцитів у кровообігу.
5. Зберігання в селезінці: Резервні тромбоцити зберігаються в селезінці, вторинному лімфоїдному органі. Ці тромбоцити залишаються в селезінці, поки вони не знадобляться. Скорочення селезінки, викликане симпатичною нервовою системою, може вивільнити ці збережені тромбоцити в кровообіг у відповідь на різні подразники, такі як травма або кровотеча.
6. Тривалість життя тромбоцитів: Потрапляючи в кровообіг, середня тривалість життя тромбоцитів становить від 8 до 9 днів. Тривалість життя окремих тромбоцитів регулюється внутрішнім шляхом апоптозу, який включає активність білка Bcl-xL. Після завершення терміну служби старі тромбоцити виводяться з кровообігу шляхом фагоцитозу, головним чином у селезінці та печінці.

Як тромбоцити діють проти патогенів? (Імунітет)

Тромбоцити відіграють важливу роль в імунній відповіді проти патогенів. Ось як тромбоцити діють проти патогенів у контексті імунітету:

1. Активація та морфологічні зміни: Коли тромбоцити активуються у відповідь на різні подразники, вони зазнають морфологічних змін. Вони втрачають свою круглу сферичну форму і набувають неправильної форми з псевдоподіями. Ця зміна форми дозволяє їм ефективніше взаємодіяти з патогенами та імунними клітинами.
2. Вивільнення гранул: Активація тромбоцитів викликає злиття запасних гранул у цитоплазмі з клітинною мембраною. Це злиття призводить до вивільнення набору цитокінів і експресії поверхневих молекул. Ці вивільнені молекули виконують різні функції, включаючи залучення імунних клітин до місця інфекції, посилення імунної відповіді та сприяння запаленню.
3. Підвищена адгезія та агрегація: Активація тромбоцитів підвищує спорідненість молекул адгезії, таких як комплекси GPIb-V-IX. Ця підвищена спорідненість полегшує адгезію та агрегацію тромбоцитів, що може допомогти у захопленні та іммобілізації патогенів у місці інфекції.
4. Поверхневі рецептори: Тромбоцити експресують різні поверхневі рецептори, включаючи Toll-подібні рецептори (TLR), рецептори CD154, FcγRIIA, глікопротеїну VI, і рецептори лектину С-типу. Ці рецептори відіграють роль в активації різних імунних клітин і викликають імунні відповіді. Наприклад, активація TLR4 у тромбоцитах може посилити активацію нейтрофілів і утворення позаклітинних пасток нейтрофілів, які допомагають запобігти поширенню бактерій.
5. Зв’язування фібриногену: Тромбоцити мають рецептори, які зв’язуються з фібриногеном, білком, який бере участь у згортанні крові. Це зв’язування активує тромбоцити та запускає вивільнення цитоплазматичних гранул, які містять молекули, які можуть додатково сприяти імунній відповіді проти патогенів.
6. Вивільнення запальних молекул: активація тромбоцитів призводить до вивільнення кількох молекул у кров. Ці молекули, такі як цитокіни та хемокіни, мають здатність викликати запалення та інші імунні реакції в організмі. Вони можуть залучати імунні клітини до місця інфекції та сприяти ефективному імунному захисту від патогенів.

Беручи участь в імунних реакціях, тромбоцити сприяють загальному захисту від патогенів і допомагають підтримувати баланс між гемостазом і імунітетом. Їх здатність взаємодіяти з імунними клітинами, вивільняти імунні медіатори та індукувати запальні реакції робить їх важливим компонентом арсеналу імунної системи проти патогенів.

Розлади, пов’язані з високим і низьким числом тромбоцитів

Порушення кількості або функції тромбоцитів можуть призвести до порушень згортання крові або тромботичних розладів, що підвищує ризик утворення тромбів. Ось кілька прикладів розладів, пов’язаних із високим і низьким вмістом тромбоцитів:

1. Тромбоцитопенія: це стан, при якому кількість тромбоцитів у крові нижча за норму. Це може бути викликано низкою факторів, включаючи розлади кісткового мозку, аутоімунні захворювання, інфекції та деякі ліки. Тромбоцитопенія може призвести до надмірної кровотечі або синців, а у важких випадках може становити загрозу для життя.
2. Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (ІТП): Це тип аутоімунного захворювання, при якому організм виробляє антитіла, які атакують і руйнують тромбоцити. Це може призвести до низького рівня тромбоцитів і викликати сильні синці та кровотечі.
3. Тромбоцитоз: це стан, при якому кількість тромбоцитів у крові перевищує норму. Це може бути викликано рядом факторів, включаючи рак, інфекції та деякі ліки. Тромбоцитоз може збільшити ризик утворення тромбів, що може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям, таких як інсульт або інфаркт.
4. Гемофілія: Це генетичний розлад, при якому кров не згортається належним чином, що призводить до надмірної кровотечі. Це викликано дефіцитом певних факторів згортання крові, зокрема тромбоцитів.
5. хвороба фон Віллебранда: Це генетичний розлад, при якому організм не виробляє достатньої кількості білка під назвою фактор фон Віллебранда, необхідного для правильного згортання крові. Це може призвести до надмірної кровотечі або синців.
6. Дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові (ДВЗ-синдром): Це серйозний медичний стан, при якому система згортання крові стає надмірно активною, що призводить до утворення невеликих тромбів по всьому тілу. Це може призвести до виснаження тромбоцитів, що призведе до розладів кровотечі.

Лікування розладів тромбоцитів може включати ліки для стимуляції або пригнічення вироблення тромбоцитів, переливання крові або інші медичні втручання для усунення основної причини розладу.

Причини низького рівня тромбоцитів – Яка найпоширеніша причина низького рівня тромбоцитів?

1. Зниження вироблення тромбоцитів: Це може статися через захворювання кісткового мозку, такі як апластична анемія, лейкемія, мієлодиспластичні синдроми або інфекції, які вражають кістковий мозок.
2. Підвищене руйнування тромбоцитів: Певні умови можуть призвести до посиленого руйнування або видалення тромбоцитів із кровотоку. Прикладами є імунна тромбоцитопенічна пурпура (ІТП), коли імунна система помилково націлюється на тромбоцити та знищує їх, і тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП), рідкісне захворювання крові, що характеризується утворенням тромбів у дрібних кровоносних судинах.
3. Ліки та лікування: Деякі ліки можуть викликати зниження кількості тромбоцитів як побічний ефект. Приклади включають певні антибіотики, діуретики, хіміотерапевтичні препарати та протисудомні засоби. Променева терапія та певні хірургічні процедури також можуть впливати на виробництво або функцію тромбоцитів.
4. Вірусні або бактеріальні інфекції: Такі інфекції, як гепатит С, ВІЛ, вірус Епштейна-Барр (EBV) і лихоманка денге, можуть спричинити тимчасове зниження кількості тромбоцитів.
5. Дефіцит поживних речовин: Недоліки в деяких вітаміни, Такі, як вітамін B12 або фолієва кислота може впливати на вироблення тромбоцитів.
6. Алкоголь споживання: Хронічне зловживання алкоголем може пригнічувати функцію кісткового мозку, що призводить до зниження вироблення тромбоцитів.
7. Аутоімунні розлади: Аутоімунні захворювання, такі як системний червоний вовчак (СЧВ) або ревматоїдний артрит, можуть викликати імуноопосередковане руйнування тромбоцитів.
8. Генетичні порушення: Рідкісні генетичні розлади, такі як синдром Віскотта-Олдріча або аномалія Мея-Хеггліна, можуть спричинити низький рівень тромбоцитів.
9. Деякі ліки: Деякі ліки, такі як гепарин (розріджувач крові), можуть викликати стан, який називається гепариново-індукованою тромбоцитопенією (HIT), коли кількість тромбоцитів знижується через імунну реакцію на ліки.
10. Вагітність: У деяких вагітних жінок може розвинутися гестаційна тромбоцитопенія, яка є тимчасовим зниженням кількості тромбоцитів під час вагітності.

Причини високого рівня тромбоцитів

Високий рівень тромбоцитів, також відомий як тромбоцитоз, може бути спричинений різними факторами. Ось кілька поширених причин:

1. Первинний тромбоцитоз: Це стан, при якому кістковий мозок виробляє занадто багато тромбоцитів без основної причини. Це часто викликано мутаціями в клітинах, які виробляють тромбоцити. Первинний тромбоцитоз зазвичай є доброякісним, але може збільшити ризик утворення тромбів.
2. Вторинний тромбоцитоз: Цей тип тромбоцитозу виникає внаслідок основного захворювання або причини. Це може бути викликано різними факторами, зокрема:
   • a. Інфекції: певні інфекції, такі як туберкульоз, пневмонія або запальні захворювання, можуть спричинити збільшення виробництва тромбоцитів.
   • b. Запалення: хронічні запальні стани, такі як ревматоїдний артрит, запальне захворювання кишечника або васкуліт, можуть призвести до тромбоцитозу.
   • в. Залізодефіцитна анемія: коли в організмі не вистачає заліза, це може спричинити збільшення виробництва тромбоцитів як компенсаторний механізм.
   • d. Хірургічне видалення селезінки: селезінка допомагає регулювати рівень тромбоцитів в організмі. Після видалення селезінки кількість тромбоцитів може збільшитися.
   • д. Рак: деякі види раку, такі як рак легенів, яєчників або шлунково-кишкового тракту, можуть викликати тромбоцитоз. Аномальний ріст ракових клітин може стимулювати кістковий мозок виробляти більше тромбоцитів.
   • f. Втрата крові або травма: після значної втрати крові або фізичної травми організм може виробляти більше тромбоцитів, щоб допомогти у згортанні та загоєнні.
   • g. Ліки: певні ліки, зокрема кортикостероїди, адреналін або протизаплідні таблетки, можуть призвести до збільшення кількості тромбоцитів.
3. Есенціальна тромбоцитемія: Це рідкісне захворювання кісткового мозку, що характеризується надмірним виробленням тромбоцитів. Причина есенціальної тромбоцитемії недостатньо вивчена, але вважається, що вона пов’язана з генетичними мутаціями в клітинах кісткового мозку.

Важливо зазначити, що високий рівень тромбоцитів не завжди свідчить про серйозне основне захворювання. Однак, якщо у вас є занепокоєння щодо кількості тромбоцитів, найкраще проконсультуватися з медичним працівником для встановлення точного діагнозу та відповідного лікування.

Яка нормальна кількість тромбоцитів у крові? – Тромбоцити в нормі

Нормальна кількість тромбоцитів у дорослих зазвичай коливається від 150,000 450,000 до XNUMX XNUMX тромбоцитів на мікролітр (мкл) крові. Однак точний нормальний діапазон може дещо відрізнятися залежно від конкретної лабораторії та використаних контрольних значень.

Варто відзначити, що кількість тромбоцитів може коливатися внаслідок різних факторів, таких як нещодавня хвороба, прийом ліків або тимчасові зміни в організмі. Якщо кількість тромбоцитів падає трохи нижче або вище норми, це не обов’язково вказує на проблеми зі здоров’ям. Однак, якщо кількість тромбоцитів постійно виходить за межі нормального діапазону, важливо проконсультуватися з медичним працівником для подальшої оцінки та відповідного лікування.

Нормальний діапазон кількості тромбоцитів у дорослих зазвичай становить від 150,000 450,000 до XNUMX XNUMX тромбоцитів на мікролітр (мкл) крові. Однак важливо зазначити, що конкретний референсний діапазон може дещо відрізнятися залежно від лабораторії та методології, яка використовується для вимірювання кількості тромбоцитів.

• Нормальний діапазон: від 150,000 450,000 до XNUMX XNUMX тромбоцитів/мкл
• Легка тромбоцитопенія: кількість тромбоцитів від 100,000 150,000 до XNUMX XNUMX тромбоцитів/мкл
• Помірна тромбоцитопенія: кількість тромбоцитів від 50,000 100,000 до XNUMX XNUMX тромбоцитів/мкл
• Тяжка тромбоцитопенія: кількість тромбоцитів нижче 50,000 XNUMX тромбоцитів/мкл

Важливо пам’ятати, що ці контрольні діапазони є приблизними та можуть змінюватись залежно від індивідуальних факторів і стандартів конкретної лабораторії. Якщо вас турбує кількість тромбоцитів, найкраще проконсультуватися з медичним працівником, який зможе інтерпретувати ваші результати в контексті вашого загального стану здоров’я та історії хвороби.

Як збільшити кількість тромбоцитів?

1. Харчуйтеся збалансовано: Переконайтеся, що ваш раціон включає різноманітні продукти, багаті поживними речовинами, такі як фрукти, овочі, цільні зерна, нежирні білки та корисні жири. Деякі поживні речовини, наприклад вітамін К, вітамін B-12, фолієва кислота та залізо необхідні для правильного виробництва тромбоцитів.
2. Уникайте алкоголю та тютюну: Як алкоголь, так і тютюн можуть пригнічувати вироблення тромбоцитів і порушувати їх функцію. Мінімізація або уникнення цих речовин може бути корисним.
3. Залишитися гідратним: Вживання достатньої кількості води може допомогти підтримувати правильний об’єм крові та циркуляцію, що важливо для функціонування тромбоцитів.
4. Уникайте ліків, які можуть знизити кількість тромбоцитів: Деякі ліки, такі як певні антибіотики, протисудомні та діуретики, можуть спричинити зниження кількості тромбоцитів. Проконсультуйтеся зі своїм медичним працівником щодо будь-яких ліків, які ви приймаєте, та їх потенційного впливу на рівень тромбоцитів.
5. Управління основними захворюваннями: Якщо ваш низький рівень тромбоцитів пов’язаний з основним захворюванням, важливо ефективно контролювати цей стан. Дотримуйтесь рекомендацій свого медичного працівника та планів лікування.
6. Розглянемо медичне лікування: У деяких випадках може знадобитися медичне втручання для збільшення кількості тромбоцитів. Це може включати ліки, такі як кортикостероїди або імуноглобулін, або процедури, такі як переливання тромбоцитів або стимуляція кісткового мозку.

Рецептори тромбоцитів

1. Рецептори адгезії: Тромбоцити використовують рецептори адгезії, такі як інтегрини та глікопротеїни, щоб прилипати до пошкодженої стінки кровоносної судини та інших тромбоцитів, утворюючи тромбоцитарну пробку.
2. Рецептори активації: Тромбоцити також мають рецептори активації, такі як P2Y12 і рецептор тромбоксану A2, які реагують на сигнали від інших клітин або від пошкодженої тканини, запускаючи низку внутрішньоклітинних сигнальних шляхів, які призводять до активації та агрегації тромбоцитів.
3. Fc рецептори: Тромбоцити мають Fc-рецептори, які дозволяють їм зв’язуватися з покритими антитілами клітинами та іншими частинками та фагоцитувати їх, видаляючи їх із кровообігу.
4. Toll-подібні рецептори (TLR): Тромбоцити також мають Toll-подібні рецептори, які розпізнають і реагують на молекулярні структури, пов’язані з патогенами (PAMP) і молекулярні структури, пов’язані з небезпекою (DAMP), активуючи тромбоцити та сприяючи імунній відповіді.
5. Рецептори очищення: Тромбоцити мають рецептори кліренсу, такі як рецептор тромбопоетину, які регулюють утворення тромбоцитів і їх виведення з кровообігу.
6. Рецептори, активовані протеазою (PAR): Тромбоцити також мають рецептори, що активуються протеазами, які активуються тромбіном та іншими протеазами, що утворюються під час каскаду коагуляції. PAR відіграють ключову роль в активації та агрегації тромбоцитів.
7. Рецептори лектину С-типу: Тромбоцити мають лектинові рецептори С-типу, які розпізнають і зв’язуються з вуглеводами на поверхні патогенів, сприяючи імунній відповіді.
8. Рецептори ліганду CD40 (CD40L): Тромбоцити експресують CD40L, який зв’язується з CD40 на поверхні імунних клітин, активуючи їх і сприяючи імунній відповіді.

Різні типи рецепторів тромбоцитів дозволяють тромбоцитам реагувати на широкий спектр сигналів і координувати свої реакції з іншими клітинами організму. Порушення регуляції рецепторів тромбоцитів може призвести до порушень згортання крові або тромботичних розладів, збільшуючи ризик кровотечі або утворення тромбів. Розуміння ролі рецепторів тромбоцитів є важливим для розробки нових методів лікування захворювань, пов’язаних із тромбоцитами.

Механізм гемостазу

Гемостаз — це складний процес, що включає кілька етапів, спрямованих на зупинку гострої кровотечі та підтримку цілісності судин. Процес гемостазу можна розділити на три основні етапи: адгезію, активацію та агрегацію. Давайте розглянемо кожен крок:

1. прилипання: На першому етапі гемостазу тромбоцити прилипають до пошкодженої ділянки кровоносної судини. Інтактна ендотеліальна оболонка зазвичай запобігає адгезії тромбоцитів, вивільняючи такі речовини, як оксид азоту, простациклін і CD39. Однак, коли ендотеліальний шар порушується внаслідок травми, субендотеліальний колаген оголюється. Тромбоцити зв’язуються з колагеном через такі рецептори, як GP1b-IX-V і GPVI, а також вони зв’язуються з фактором фон Віллебранда (VWF), який присутній у субендотеліальному матриксі. Цей процес адгезії прикріплює тромбоцити до місця пошкодження.
2. Активація: коли тромбоцити прилипають до пошкодженої стінки судини, вони піддаються активації. Активація запускається різними сигналами, включаючи зв’язування колагену з рецепторами GPVI та вивільнення тканинного фактора, який ініціює зовнішній каскад коагуляції. Активація призводить до серії внутрішньоклітинних сигнальних подій, що призводить до змін у морфології та функції тромбоцитів. Активація тромбоцитів включає мобілізацію кальцію, який відіграє вирішальну роль у конформаційних змінах і дегрануляції тромбоцитів. Тромбін, потужний активатор тромбоцитів, утворюється під час каскаду коагуляції та додатково посилює активацію тромбоцитів.
3. агрегування: Останнім етапом гемостазу є агрегація тромбоцитів, коли активовані тромбоцити утворюють агрегати та злипаються разом, утворюючи тромбоцитарну пробку. Агрегація тромбоцитів в основному опосередковується зв’язуванням фібриногену з активованою формою рецепторів GPIIb/IIIa на поверхні тромбоцитів. Це зв’язування з’єднує сусідні тромбоцити, дозволяючи їм прилипати один до одного й утворювати стабільні агрегати. Додатково тромбоцитарна гранула секреція відбувається під час агрегації. Гранули тромбоцитів містять різні речовини, такі як АДФ, кальцій, серотонін і фактори росту, які додатково сприяють активації тромбоцитів і залученню більшої кількості тромбоцитів до місця пошкодження.

Важливо відзначити, що описані вище етапи гемостазу відбуваються одночасно і в координації з коагуляційним каскадом. Утворення стабільної тромбоцитарної пробки посилюється відкладенням фібрину, який утворюється через активацію факторів згортання крові в каскаді коагуляції.

Таким чином, гемостаз включає послідовність подій, які включають адгезію, активацію та агрегацію тромбоцитів. Ці кроки є критично важливими для формування тромбоцитарної пробки та запобігання надмірній кровотечі. Взаємодія між тромбоцитами, ендотелієм і коагуляційною системою забезпечує підтримку цілісності судин і ефективне загоєння ран.

Функції тромбоцитів (тромбоцитів)

1. Гемостаз: Тромбоцити відіграють вирішальну роль у гемостазі, процесі, який зупиняє кровотечу після пошкодження кровоносної судини. Вони утворюють тромбоцитарну пробку в місці пошкодження, закриваючи пошкоджену кровоносну судину і запобігаючи надмірній крововтраті. Тромбоцити агрегують один з одним і з пошкодженою стінкою судини, ініціюючи каскад коагуляції, що призводить до утворення тромбу.
2. Імунна відповідь: Тромбоцити є одними з перших клітин, які виявляють пошкодження тканин і наявність мікробних збудників. Вони експресують рецептори розпізнавання патернів, такі як Toll-подібні рецептори (TLR), які дозволяють їм розпізнавати молекулярні патерни, пов’язані з патогенами. Це розпізнавання допомагає ініціювати імунну відповідь і активувати інші імунні клітини для боротьби з патогенами.
3. Секреція медіаторів: При активації тромбоцити вивільняють різноманітні медіатори, включаючи цитокіни, хемокіни та фактори росту. Ці речовини відіграють певну роль у рекрутуванні та активації імунних клітин, таких як макрофаги, нейтрофіли та дендритні клітини. Фактори росту тромбоцитів сприяють відновленню тканин і утворенню нових кровоносних судин.
4. Модуляція запалення: Тромбоцити можуть впливати на запальну реакцію, вивільняючи медіатори, які приваблюють імунні клітини до місця пошкодження або інфекції. Вони також взаємодіють з ендотеліальними клітинами та імунними клітинами, сприяючи регуляції запалення в таких органах, як легені, шкіра та нирки.
5. Видалення пошкоджених клітин: Тромбоцити беруть участь у виведенні з кровообігу пошкоджених клітин. Вони можуть фагоцитувати та видаляти старі або пошкоджені еритроцити, лейкоцити та інші залишки клітин, допомагаючи підтримувати здорове середовище крові.
6. Профілактика інфекції: Тромбоцити містять антимікробні пептиди, які допомагають запобігти росту та поширенню бактерій та інших мікроорганізмів у крові. Ця антимікробна активність сприяє захисту організму від інфекцій.
7. Підтримка цілісності кровоносних судин: Тромбоцити виділяють речовини, які сприяють підтримці та відновленню стінки кровоносних судин. Ці речовини допомагають регулювати проникність кровоносних судин, запобігаючи витоку рідини в навколишні тканини.
8. Утворення тромбу: Хоча утворення тромбу є перш за все захисним механізмом, за певних захворювань тромбоцити можуть сприяти утворенню тромбів (тромбів) у кровоносних судинах. Ці згустки можуть перешкоджати кровотоку та призводити до серйозних ускладнень, якщо їх не регулювати належним чином.

Ці функції підкреслюють життєво важливу роль, яку відіграють тромбоцити у підтримці гемостазу, регуляції імунної відповіді та збереженні цілісності серцево-судинна система.

FAQ

Що таке тромбоцити?

Тромбоцити, також звані тромбоцитами, є невеликими клітинами крові у формі диска, які відіграють ключову роль у гемостазі або процесі згортання крові. Вони утворюються в кістковому мозку з клітин-попередників, які називаються мегакаріоцитами.

Як виробляються тромбоцити в організмі?

Тромбоцити виробляються в кістковому мозку з мегакаріоцитів, які є великими багатоядерними клітинами, які піддаються цитоплазматичній фрагментації для вивільнення тромбоцитів у кров.

Яка функція тромбоцитів у гемостазі?

Тромбоцити відіграють важливу роль у гемостазі, утворюючи пробку в місці ушкодження судин, закриваючи розрив і запобігаючи подальшій втраті крові. Вони також виділяють різноманітні фактори, які сприяють згортанню крові та загоєнню ран.

Як тромбоцити активуються у відповідь на травму чи пошкодження?

Тромбоцити активуються у відповідь на різні сигнали, включаючи пошкодження стінки кровоносної судини, вплив колагену або інших білків позаклітинного матриксу, а також сигнальні молекули, такі як тромбін і АДФ. Активація запускає серію внутрішньоклітинних сигнальних шляхів, які призводять до агрегації тромбоцитів і утворення стабільного згустку.

Які поширені захворювання, пов’язані з тромбоцитами, наприклад тромбоцитопенія або тромбоцитемія?

Тромбоцитопенія – це стан, що характеризується низьким вмістом тромбоцитів, що може призвести до підвищеного ризику кровотечі. Тромбоцитемія – це стан, що характеризується високим вмістом тромбоцитів, що може збільшити ризик утворення тромбів та інших ускладнень.

Як підраховують тромбоцити в лабораторних умовах і яка нормальна кількість тромбоцитів?

Тромбоцити зазвичай підраховують за допомогою машини, яка вимірює кількість і розмір клітин у зразку крові. Нормальна кількість тромбоцитів коливається від 150,000 450,000 до XNUMX XNUMX тромбоцитів на мікролітр крові.

Як переливають тромбоцити пацієнтам із низьким вмістом тромбоцитів або порушеннями згортання крові?

Тромбоцити можна зібрати з донорської крові та перелити пацієнтам із низьким вмістом тромбоцитів або порушеннями згортання крові. Їх можна переливати як цільну кров або як компонент продуктів крові, таких як концентрати тромбоцитів або свіжозаморожена плазма.

Які ліки можуть впливати на функцію або кількість тромбоцитів і як вони діють?

Такі ліки, як аспірин, клопідогрель і гепарин, можуть впливати на функцію або кількість тромбоцитів, пригнічуючи активацію або агрегацію тромбоцитів. Ці ліки часто використовуються для запобігання утворенню тромбів у пацієнтів з високим ризиком тромбозу.

Як тромбоцити взаємодіють з іншими клітинами організму, такими як ендотеліальні клітини, лейкоцити та еритроцити?

Тромбоцити взаємодіють з іншими клітинами організму за допомогою різноманітних рецепторів і сигнальних молекул. Вони можуть прилипати до ендотеліальних клітин і активувати їх, сприяти залученню та активації лейкоцитів і модулювати функцію еритроцитів.

Які сучасні напрямки досліджень у біології тромбоцитів і розладах, пов’язаних із тромбоцитами?

Сучасні дослідження в галузі біології тромбоцитів зосереджені на розумінні складних сигнальних шляхів і взаємодії між тромбоцитами та іншими клітинами організму. Дослідники також досліджують нові методи лікування захворювань, пов’язаних із тромбоцитами, включаючи нові антиагреганти та стратегії переливання тромбоцитів.

посилання

• Ніколіч, Л., Вукович-Сувайджич, Н., Бугаринович, С., і Плечаш, Д. (2016). Тромбоцити (тромбоцити): інші визнані функції.
• Boilard, E., & Nigrovic, PA (2017). Тромбоцити. Підручник Келлі та Фаєрштейна з ревматології, 264–273.e3. doi:10.1016/b978-0-323-31696-5.00016-4
• Дарнелл, К.М., і Захер, Р.А. (2014). Порушення тромбоцитів. Патобіологія захворювань людини, 1553–1561. doi:10.1016/b978-0-12-386456-7.07909-0
• https://www.hopkinsmedicine.org/health/conditions-and-diseases/what-are-platelets-and-why-are-they-important
• https://www.urmc.rochester.edu/encyclopedia/content.aspx?ContentTypeID=160&ContentID=36
• https://www.wikilectures.eu/w/Thrombocytes
• https://www.ouhsc.edu/platelets/platelets/platelets%20intro.html
• https://microbenotes.com/platelets-thrombocytes/
• https://scindeks-clanci.ceon.rs/data/pdf/2334-9492/2016/2334-94921603447N.pdf