Що таке нейронні зв’язки і як їх поліпшити?

Людський організм, а особливо його мозок являють собою дуже складний механізм, в якому діють свої певні правила і закономірності. Зокрема, за утворення емоцій і дію різних нейрохімічних речовин у ньому відповідають гормони. Саме гормони і беруть участь далі у формуванні стійких звичок людини. У кожної людини з народження є певний набір нейронів. Їх дуже багато, проте кількість так званих нейронних зв’язків між ними дуже невелика. Нейронні зв’язки формуються в процесі взаємодії людини з навколишнім світом і в результаті саме вони створюють людину такою, якою вона і є. При цьому нерідко виникає бажання трохи вдосконалити вже сформовані зв’язки. З одного боку це здається досить легким процесом, оскільки певна кількість нейронних зв’язків вже сформувалася в мозку на початковому етапі його розвитку. Але в дорослому віці сформувати нові нейронні зв’язки стає дуже складним і скрупульозним завданням. Справа в тому, що старі нейронні зв’язки можуть бути настільки ефективними, то у людини може виникнути навіть гостре відчуття загрози виживання. І, крім того, знову сформовані нейронні ланцюжки завжди більш крихкі в порівнянні з застарілими. Тому якщо є бажання поліпшити нейронні зв’язки, варто бути готовими до того, що доведеться довго і складно працювати над собою. Тільки в такому випадку вдасться домогтися позитивних результатів у формуванні нових стійких нейронних зв’язків.

Чому нейронні зв’язки потрібно покращувати?

Нейрони не здатні ділитися як клітини інших тканин. Відповідно довгий час вчені у всьому світі були переконані, що люди мають обмежений запас нейронів, які дісталися їм при народженні. Завдяки розвитку науки трохи пізніше стало відомо, що нейрони все-таки з’являються протягом усього життя і виникають вони зі стовбурових клітин, які мають особливу властивість. Вони здатні перетворюватися практично на будь-які клітини. При цьому певний запас таких помічників є в будь-якому людському мозку. Згідно з висновками вчених мозок дорослої людини складається приблизно з 86 мільярдів нейронів. Але при народженні їх число набагато більше. Вже на першому році життя кількість збережених нейронів зменшується вдвічі. Найактивніший період у розвитку нейронних зв’язків припадає на перші три роки життя. У цей віковий період в мозку утворюються нейронні зв’язки, що зберегли інтелектуальний досвід і емоції, а також вже сформовані і закріплені навички. У трирічному віці буквально все, що людина пробувала, нюхала і чіпала руками фіксується в його пам’яті у вигляді так званого нового синаптичного зв’язку. І найголовніше, що так само людський мозок здатний розвиватися протягом усього життя. При цьому в результаті старіння мозок завжди знищує частину клітин, які не встигли сформувати стійкий зв’язок. Всі марні нейронні клітини безслідно зникають і це вважається нормальним.

Як поліпшити нейронні зв’язки?

Таке поняття як нейропластичність в останні роки стало все більше набирати популярність. Згідно з новим трендом людина в силах змінити свою нейронну проводку і може при правильному підході активізувати синапси для створення нових нейронних зв’язків. А ось вже нові зв’язки нейронів далі будуть працювати на саму людину. Взагалі нейропластичність передбачає під собою процес посилення зв’язків між певними нейронами. Ці зв’язки можуть формувати будь-які людські звички і навіть приймати правильні рішення. При цьому зміни в цьому плані будуть можливими тільки в тому випадку, якщо мозок людини буде до цього налаштований. Ніяких результатів не принесе тренування мозку, якщо воно відбувається без залучення в процес і з часткою неуважності. Для поліпшення нейронних зв’язків підходить тренування пам’яті. Робити це можна за допомогою мнемонічних вправ. Вони дозволяють підключити префронтальну темну частину мозку і допомагають уповільнити процес втрати пам’яті з віком. Під мнемонічними вправами розуміються комплексні тренування із запам’ятовуванням образів та їх візуалізацією, просторовою навігацією та іншим.

Роль харчування в поліпшенні нейронних зв’язків

Харчування з формуванні нейронних зв’язків, втім, як і в цілому для більшості функціональних особливостей організму є найголовнішим аспектом. На думку вчених саме харчування головним чином відбивається на поліпшенні зв’язків у мозку. Зниження калорійності раціону здатне зробити синапси більш пластичними і активними. Відповідно кількість нейронів зростатиме, а ймовірність нейродегенераївних захворювань різко скорочуватиметься. Якщо стоїть завдання в поліпшенні нейронних зв’язків, необхідно починати зі зниження калорійності раціону. Потім можна пробувати короткострокове голодування і трохи пізніше вдаватися навіть до відмови їжі на строго відведений час. Можна і піти іншим методом. Наприклад, харчуватися їжею 5 днів, але при цьому дотримуватися урізаної калорійності раціону в решту два дні тижня. Рівень лептину при метаболічному зрушенні різко знижується, в результаті чого людський мозок отримує хімічний сигнал. У підсумку нейрони вироблятимуть велику енергію. При цьому варто зазначити, що таке раціональне голодування не може призвести до уповільнення метаболізму. Тому бояться в подальшому накопичення жиру точно не слід.

7 принципів роботи пам’яті, які важливо знати, щоб покращити навичку запам’ятовування. Пояснює нейрофізіолог

Науковці, які досліджують памʼять, часто підкреслюють: вони вивчають не пам’ять, а синаптичну пластичність мозку. Звʼязки між окремими нервовими клітинами не постійні. Вони можуть змінюватись. «Сьогодні ми вважаємо, що ці зв’язки і є матеріальним носієм памʼяті, — говорить нейрофізіолог Олексій Болдирєв. — Ми майже повністю певні: в основі формування та зберігання пам’яті лежать синаптичні механізми».

📲 45 секунд – на один пост, 20 хвилин на день, щоб дізнатися головні економічні та бізнесові новини. Підписуйтеся на Telegram-канал Forbes Ukraine, щоб економити час.

Із нашим мозком постійно відбувається щось нове. Пластичність – це його здатність бути не таким, як він був раніше. По мірі того, як по нервових закінченнях йдуть сигнали, вони стають більш потужними чи слабкими. Нейронні зв’язки змінюються і анатомічно, і функціонально – синапси з’являються і зникають, пропускають сигнали краще чи гірше. Основним механізмом тренування пам’яті Болдирєв називає різноманітну та повторювану діяльність. Бути людиною – це навчатись все життя, підкреслює нейрофізіолог. Разом із Олексієм Болдирєвим Forbes розповідає, що відомо науці про роботу пам’яті, та як ми можемо використовувати ці знання, щоб покращити здатність до запам’ятовування. 1. Консолідація памʼяті – одна з основних функцій сна. Взаємозв’язок прямий: що краще ми спимо, то ефективніше працює пам’ять. Під час сну стирається значна кількість нових синаптичних звʼязків, утворених за день. Відбувається формування памʼяті, під час якого непотрібні спогади стираються, а важливі – залишаються. Сон важливий для роботи пам’яті в цілому, і якщо вам треба запам’ятати щось конкретне. В останньому випадку корисно буде подумки повторити це перед тим, як заснути. 2. Наш мозок запамʼятовує речі, на які ми звертаємо увагу. Саме тому, якщо ви хочете щось запам’ятати, важливо усвідомлено сконцентруватись на цьому. Речі, з якими повʼязані сильні емоції – неважливо, хороші чи погані – ми також запам’ятаємо яскраво. Цьому є просте еволюційне пояснення. Гіпокамп – зона мозку, яку асоціюють з утворенням короткочасної пам’яті та переходом її у довготривалу – знаходиться в рамках лімбічної системи. Елементами цієї системи формуються наші емоції. «Можливо, через анатомічні особливості, зв’язки та походження цих структур вони працюють в унісон. І нам легше запам’ятовувати те, що пов’язано з потужними емоціями», – зазначає Болдирєв. 3. У певному сенсі пам’ять схожа на м’язи: вона постійно має тренуватись, щоб добре функціонувати. Принцип роботи абсолютно той самий. Тільки у першому випадку синапси утворюються між 2 нервовими клітинами, а у другому – між нервовою та м’язовою клітинами. Чим більше ми запамʼятовуємо, тим краще працюватиме памʼять. Болдирєв наголошує: тренування та навчання мозку має відбуватись в різних площинах. «Найкраще з того, що рекомендують сьогодні спеціалісти – це різноманіття типів активності, – говорить нейрофізіолог. – Воно допомагає підсилювати різні властивості мозку». 4. Робота пам’яті залежить від ефективності роботи мозку загалом. Для того, щоб підтримувати функцію цього органу, корисно займатись спортом. Тренування забезпечує краще постачання всіх тканин та органів тіла киснем — враховуючи мозок. Сучасний стиль життя із постійним сидінням та нездоровою дієтою формує хронічні запалення, атеросклеротичні бляшки в судинах тощо. «Це все впливає на функцію мозку. Спорт корегує ці стани, тож в цьому сенсі рух – дійсно, життя», – говорить Болдирєв. 5. Памʼять налаштована на запам’ятовування образів, а не просто цифр або літер. «Тут можна звернутись до еволюції та припустити, що наші предки просто не зустрічались з цифрами та таким типом інформації», – пояснює Болдирєв. Відповідно, нам краще запамʼятовувати щось паралельно із чимось іншим – утворювати асоціації. На цьому принципі часто будуються популярні мнемонічні техніки. Асоціації формуються в корі головного мозку. Ця частина виконує найвищі функції, які відповідають за те, що ми пов’язуємо одне явище з іншим. Тож коли необхідно запам’ятати номер машини, адресу, чиєсь ім’я або день народження – встановіть знайому асоціацію та створіть повноцінний образ. 6. Здатність до запам’ятовування залежить від здатності фокусувати увагу. Людська увага неподільна: ми не можемо робити різні речі одночасно. Постійна взаємодія з гаджетами негативно впливає на нашу концентрацію. А якщо ми часто розсіюємо увагу, не залишиться можливості для запам’ятовування. Ми отримуємо повідомлення, дзвінок, сповіщення, звертаємо увагу на кожну з цих подій – немає часу сконцентруватись на тому, що треба запамʼятати. В результаті ми не звертаємо увагу на те, що хотіли запам’ятати і підкреслити для мозку як важливе. 7. Гейміфікація допомагає розвивати когнітивні навички. Деякі дослідження демонструють, що для людей похилого віку та людей з нейродегенеративними захворюваннями ігри корисні у розвитку та підтримці функції мозку, зазначає Болдирєв. Це актуально і для дітей: є наукові роботи, які показують, що ігри дуже тренують увагу та здатність до концентрації. Втім, за іграми не варто проводити весь час. «Все добре у балансі, – говорить Болдирєв. – Для розвитку та роботи пам’яті найкорисніше – різноманіття типів діяльності».

Нейронні зв’язки — що це таке і як їх змінити?

Коротше кажучи, наша нервова система виявляє те, що відбувається навколо нас і всередині нас; вона визначає, як ми повинні діяти, змінює стан внутрішніх органів (наприклад, пульсу), і дозволяє нам думати і пам’ятати про те, що відбувається. Для цього вона спирається на складну мережу — нейрони.

За оцінками, в мозку знаходиться близько 86 мільярдів нейронів; щоб досягти цієї величезної мети, розвивається плід повинен створювати близько 250 000 нейронів в хвилину.

Кожен нейрон підключається до ще 1000 нейронів, створюючи неймовірно складну мережу зв’язку. Нейрони вважаються основними одиницями нервової системи.

Нейрони, іноді звані нервовими клітинами, становлять близько 10 відсотків мозку, інші складаються з гліальних клітин та астроцитів, які підтримують і живлять нейрони.

Що таке нейронні зв’язки?

Людина (як і тварина) народжується з певним набором клітин головного мозку – нейронів. По мірі отримання життєвого досвіду взаємодії з навколишнім світом, нейрони утворюють між собою стійкі зв’язки (ланцюжка).

Це властивість мозку дозволяє його власникам швидко вчитися всьому новому і набувати навички (корисні і не тільки). Воно лежить в основі повсякденного поведінки, звичок і навіть переконань.

Більшість нейронних зв’язків формуються в ранньому дитинстві – в період засвоєння найбільшої кількості інформації і отримання найбільшої кількості навичок.

Інформація (навичка, переконання, звичка), що міститься у сформованих нейронних ланцюгах, сприймається її «господарем», як істина. Хоча, хто кого господар — ще велике питання.

Як нейрони передають повідомлення?

Якщо нейрон отримує велику кількість вхідних сигналів від інших нейронів, ці сигнали підсумовуються до тих пір, поки вони не перевищать певний поріг.

Як тільки цей поріг перевищено, нейрон запускається для відправки імпульсу по своєму аксону — це називається потенціалом дії.

Потенціал дії створюється рухом електрично заряджених атомів (іони) через мембрану аксона.

Нейрони в стані спокою більш негативно заряджені, ніж навколишня їх рідина; це називається мембранний потенціал. Зазвичай -70 мілівольт (мВ).

Коли клітинне тіло нерва отримує достатньо сигналів для запуску вогню, частина найближчого до нього аксона деполяризуется — потенціал мембрани швидко зростає, а потім падає (приблизно через 1000 часток секунди). Це зміна викликає деполяризацію в секції аксона поруч з ним, і так далі, до тих пір, поки підйом і падіння заряду не пройде по всій довжині аксона.

Після кожного пострілу секція переходить у короткочасне стан гиперполяризации, при якому її поріг знижується, що знижує вірогідність повторного включення негайно.

Найчастіше потенціал дії формують іони калію (K + ) і натрію (Na + ). Іони рухаються всередину і назовні аксонів через іонні канали і насоси з заземленням по напрузі.

Коротко кажучи, це процес:

1. Na+ канали відкриваються, що дозволяє Na+ затопляти клітку, роблячи її більш позитивною.
2. Як тільки осередок досягне певного заряду, відкриються канали K+, що дозволить K+ витікати з осередку.
3. Na+-канали потім закриваються, але K+канали залишаються відкритими, що дозволяє позитивному заряду виходити з осередку. Потенціал мембрани падає.
4. Коли потенціал мембрани повертається в стан спокою, канали K+ закриваються.
5. Нарешті, натрієво-калійний насос транспортує Na+ з комірки і K+ назад в клітинку, готовий до наступного кроку.

Потенціали дії описуються як «все або нічого», тому що вони завжди одного розміру. Сила стимулу передається через частоту. Наприклад, якщо слабкий стимул, нейрон буде спрацьовувати рідше, а для сильного сигналу він буде спрацьовувати частіше.

Мієлін

Більшість аксонів покриті білим восковим речовиною під назвою мієліну.

Це покриття ізолює нерви і збільшує швидкість, з якою рухаються імпульси.

Мієлін утворюється клітинами Швана в периферичній нервовій системі та олигодендроцитами в ЦНС.

У мієліновому покритті є невеликі зазори, що називаються вузлами Ранвье. Потенціал дії стрибає з проміжку в проміжок, дозволяючи сигналу рухатися набагато швидше.

Розсіяний склероз викликане повільним розпадом мієліну.

Нейропластичність — що це?

Нейропластичність – це властивість людського мозку змінюватися під впливом нового досвіду, знань і умов. В основному, на цьому властивість нашого мозку і заснована вся суть результативності психологічної роботи. ⠀ Почнемо якраз з цього кінця, заради оригінальності. Які завдання стоять перед психологом і клієнтом у процесі роботи? ⠀ Розберемо на прикладі роботи зі страхом публічних виступів:

• Змінити цілий список ПЕРЕКОНАНЬ з категорій «неприйняття і нелюбов оточуючих» і «небезпечність світу». Звідси страх оцінки оточуючих, страх бути осмеянним, незрозумілим, яким-то «не таким».
• Змінити АВТОМАТИЧНЕ реагування на певні ситуації. Тобто, «зруйнувати» СТАРІ реакції (соромитися висловити свою думку) і виробити НОВІ, корисні (висловлювати свою думку бадьоро, гордо і з почуттям права).
• Відшукати і активувати «сплячі» ресурси. Наприклад, якщо у сором’язливого людини ХОЧ РАЗ У ЖИТТІ був досвід СМІЛИВОГО висловлювання або дії, то можна «заякорити» цю навичку і зробити його новою нормою.
• «Показати» мозку НОВИЙ ДОСВІД в безпечних умовах. Тобто, налаштувати НОВІ моделі ставлення до ситуації. Наприклад, побачити, що можна йти до публічність не з позиції «треба», а з позиції «хочу!» і отримувати у цьому задоволення і море енергії.
• Все напрацьоване перевести в розряд НОВИХ ЗВИЧОК.

За рахунок чого ж відбуваються всі ці зміни? – запитаєте ви.

Наукові дослідження доводять, що у нашого мозку є здатність вирощувати НОВІ нейрони. Всупереч відомому «нервові клітини не відновлюються». Цей процес називається НЕЙРОГЕНЕЗОМ. ⠀ Але сам по собі нейрон (нервова клітина) на побутовому рівні мало чим вас порадує. Для нас важливий ще один процес у мозку – НЕЙРОПЛАСТИЧНІСТЬ.

Це здатність утворювати зв’язки між цими нейронами. Вибудовуючи ту ниточку павутини — «НЕЙРОННУ ЛАНЦЮЖОК», про яку з усіх вікон кричать психологи в спробах пояснити клієнтові, чому ж у процесі «терапії» у нього формуються нові, потрібні йому, звички реагування. ⠀ Якщо на пальцях: будь-яка навичка або емоція, будь то вміння їздити на гироскутере або вміння «блаженно» посміхатися дощу — ланцюг нейронів.

По цьому ланцюгу, як по електричному кабелю, передається інформація від різних рецепторів до центральної нервової системи. А від неї, відповідно, до різних органів, тканин, ендокринних залоз.

Приклад: Ви бачите цуценя (рецептори органів зору «бачать»). І далі два варіанти розвитку подій:

• В минулому у вас був негативний досвід «спілкування» з собакою і в мозок відправляється сигнал «МЕНІ СТРАШНО». А з мозку йде сигнал виробляти відповідні гормони (адреналін, норадреналін, кортизол) і ви «тактовно ретируетесь» від щеняти.
• В минулому був позитивний досвід і в мозок відправляється сигнал «МЕНІ РАДІСНО». Мозок дає команду виробляти «гормони радості» (серотонін, дофамін, ендорфіни) і ви, радісно подхихикивая, починаєте тискати і нацеловивать песика.

У нас ВЖЕ прописані сценарії поведінки. Мозок просто витягує з «картотеки» потрібну реакцію. АЛЕ. Ми ж говоримо про нейропластичності. Все можна змінити, при бажанні. І чим «міцніше» буде налагоджена нейронна ланцюг, тим легше ви оперуєте навиком.

Тобто, наприклад, напрацьований новий навик «спокійно реагувати на вкидання хейтеров» має стати природною реакцією, а не «зберу волю в кулак і не буду нервувати».

Метафора для наочності розуміння цього процесу: уявіть собі, як на бігових лижах ви прокладаєте лижню на незайманому снігу. І на противагу — як бадьоро мчите по вже прокладеній і «разъезженной» лижні.

Також і тут. Передачу імпульсів по нейронної ланцюга важливо зробити максимально швидкій та безперебійній.

Як виглядають нейрони?

Нейрони можна побачити лише за допомогою мікроскопа і розділити на три частини:

Сома (тіло клітини) — ця частина нейрона отримує інформацію. Він містить ядро клітини.

Дендрити — ці тонкі нитки несуть інформацію від інших нейронів в сому. Вони є «вхідний» частиною осередку.

Axon — ця довга проекція переносить інформацію від зми і відправляє її в інші клітини. Це «вихідна» частина клітинки. Зазвичай він закінчується поруч синапсів, що з’єднуються з дендритами інших нейронів.

І дендрити і аксони іноді називають нервовими волокнами.

Осі сильно розрізняються по довжині. Деякі можуть бути крихітними, в той час як інші можуть бути довжиною більше 1 метра. Самий довгий аксон називається гангліоніт спинного корінця (DRG) — це скупчення нервових клітин, що несуть інформацію від шкіри до мозку. Деякі з аксонів в DRG подорожі від пальців ніг до стовбура мозку — до 2 метрів у високій людині.

Як створити міцну зв’язок?

Формування МІЦНОЇ нової нейронної зв’язку можлива у двох випадках:

• шляхом багаторазових регулярних повторень нового навику
• МОМЕНТАЛЬНО через ЯСКРАВУ ЕМОЦІЮ

Цим, зокрема, пояснюється вплив психотравматического досвіду в дитинстві на життя дорослої людини.

Наприклад, висмеянний вихователем в саду пластиліновий грач може відрубати бажання творчо проявляти себе на все життя.

Тому в процесі роботи з клієнтом психолога необхідно «заходити» і через яскраві емоції, і закріплювати напрацьоване на поведінковому рівні багаторазово. Бо завдання: ВИРОБИТИ НОВІ АВТОМАТИЗМИ (читай: нові міцні нейронні ланцюги).

Як працюють синапси

Нейрони з’єднані один з одним і тканинами так, щоб вони могли передавати повідомлення, але фізично вони не торкаються — між клітинами завжди є розрив, що називається синапсом.

Синапси можуть бути електричними або хімічними. Іншими словами, сигнал, який передається від першого нервового волокна (пресинаптический нейрон) до наступного (постсинаптический нейрон), передається по електричному або хімічним сигналом.

Хімічні синапси

Як тільки сигнал досягає синапсу, він викликає вивільнення хімічних речовин (нейротрансмітерів) в проміжок між двома нейронами, який називається синаптичної міжгір’ям.

Нейротрансміттер розсіюється по синаптичної ущелині і взаємодіє з рецепторами на мембрані постсинаптичного нейрона, викликаючи реакцію.

Хімічні синапси класифікуються в залежності від нейротрансмітерів, які вони виділяють:

Глутамергический — виділяє глутамін. Вони часто збуджують, що означає, що вони з більшою ймовірністю можуть викликати потенціал дії.

GABAergic — виділення GABA (гамма-миномасляная кислота). Вони часто є гальмуючими, що означає, що вони зменшують ймовірність того, що постсинаптический нейрон буде спрацьовувати.

Холінергічний — виділення ацетилхоліну. Вони знаходяться між руховими нейронами і м’язовими волокнами (нейром’язовий вузол).

Адренергічні — виділення норадреналіну (адреналіну).

Електричні синапси

Електричні синапси зустрічаються рідше, але зустрічаються по всьому ЦНС. Канали, звані щілинними сполуками, прикріплюють пресинаптичні і постсинаптичні мембрани. У щілинних з’єднаннях постсинаптичні і пресинаптичні мембрани з’єднуються набагато ближче, ніж в хімічних синапсах, що означає, що вони можуть пропускати електричний струм безпосередньо.

Електричні синапси працюють набагато швидше, ніж хімічні, тому їх можна виявити в місцях, де необхідні швидкі дії, наприклад, у захисних рефлексах.

Хімічні синапси можуть викликати складні реакції, але електричні синапси можуть давати тільки прості реакції. Однак, на відміну від хімічних синапсів, вони є двосторонніми — інформація може протікати в будь-якому напрямку.

Що можна змінити?

Теорія стає корисною, коли її можна застосувати на практиці. У загальному. За наше життя нейрони вже утворили зв’язку, в яких відображений наш досвід. Будь. Для мозку немає поганих і хороших емоцій. Є просто емоція. Для мозку це завдання, яку потрібно правильно обробити.

Приклад. «Погана», здавалося б, емоція СТРАХ. Для мозку, схематично, це завдання: дати наказ надпочечникам виробити адреналін.

Адреналін відповідає за реагування тіла на страх: бий, тікай, замри. У зв’язку з чим, спостерігаються такі прояви: підвищується потовиділення, частішає дихання, серце вискакує з грудей». ⠀ І мозок все зробив правильно! Страх — означає небезпеку. Небезпека, значить треба рятуватися. Ось тільки коли весь цей «набір героя» з’являється у вас, наприклад, під час важливих переговорів, — історія так собі.

⠀ Повертаючись до нейронних ланцюгах і моїм умовлянням, що ми можемо змінювати реакції. Чи можемо ми змінити цикл: СТРАХ-НЕБЕЗПЕКА-АДРЕНАЛІН-«спітніле тіло і серце колотить 200 ударів в секунду»? Немає.

Тоді на якому ж етапі ми можемо влізти в цей налагоджений механізм? На етапі, коли ви зреагували емоцією «СТРАХ» на побутову ситуацію (наприклад, переговори. Мова не йде про реально небезпечних для життя і здоров’я ситуаціях, зрозуміло).

Отже, на порядку денному: СТРАХ ВЕСТИ ПЕРЕГОВОРИ в розрізі наявності давно сформованої нейронної зв’язку, який «диктує» цю емоцію. Звідки взагалі така ірраціональна з точки зору дорослої людини реакція?

Як варіант: колись у далекому дитинстві ви НЕУСВІДОМЛЕНО ВИБРАЛИ реагувати страхом на певні ситуації.

Наприклад, сперечання з батьком загрожувало запотиличником, «кутом», позбавленням вечірніх «Хрюші з Степашкою» і т. д. Трагедія, в загальному. ⠀ Мозок «записав собі в блокнот: висловлювати свою думку = покарання, покарання = страшно. І виходить: ВИСЛОВЛЮВАТИ СВОЮ ДУМКУ = СТРАШНО

Тоді, в дитинстві, це було ефективним, «корисним». Ви вибрали бути слухняним, неконфліктним, і тримати свою думку при собі. Щоб уникати покарання і не втрачати всяких ніштяк. Логічно? Логічно. Питання адаптації. ⠀ От тільки ви виросли, а хвостом тягнете за собою з дитинства готовий алгоритм реагування: не перечити, не відстоювати свою точку зору. Тому що як і раніше СТРАШНО. Страшно доводити свою правоту. ⠀ Розбір дещо перебільшений і лінійний — для наочності. В реальності все набагато більш витіювато, звичайно. ⠀ Так ось. В наших силах змінити саме цю зчеплення. Тоді висловлювати свою думку людина буде спокійно і впевнено. Без запуску того циклу з адреналіном.

Типи нейронів

Нейрони можуть бути розділені на типи різними способами, наприклад, з’єднанням чи функцією.

Підключення

Еферентні нейрони приймають повідомлення з центральної нервової системи (мозку і спинного мозку) і доставляють їх у клітини інших частин тіла.

Аферентні нейрони приймають повідомлення від іншої частини тіла і доставляють їх у центральну нервову систему (ЦНС).

Интернейрони — це релейні сполучення між нейронами в ЦНС.

Функція

Датчик — передає сигнали від органів чуття до ЦНС.

Реле — передають сигнали з одного місця в інше в межах ЦНС.

Двигун — передає сигнали від ЦНС до м’язів.

Емоційне відображення

Особистість формується з раннього дитинства. Дитина переймає звички батьків, навчається повторювати важливі дії, часто повторює нові слова, коли вчиться говорити. Все це базується на функціонуванні дзеркальних нейронів.

Часто взаємодіючи з певними людьми, ми переймаємо частина їх якостей. Це стосується не тільки емоційного стану, але і манери спілкування. Не дарма кажуть, що оточення сильно впливає на людину.

Коли серед друзів похмурі і депресивні хлопці, складно веселитися і бути життєрадісним в їх компанії. І, навпаки, важко сидіти на місці і думати про погане, коли навколо всі радісні та позитивні. Також можна почути, що в оточенні бідняків ніколи не стати багатим. І це теж вірно: установки, які важко викорінити, впливають на всі сфери життя.

Якщо за емпатію відповідають дзеркальні нейрони, як розвинути їх у своєму головному мозку? В першу чергу важливо усвідомити, як проявляються власні емоції. Якщо ви пригнічуєте, не випускаєте назовні, то й «відчути» іншої людини буде важко. Потрібно розібратися зі своїм «Я» і тільки потім переходити до вивчення тонкощів людських відносин.

І все-таки дзеркальні нейрони – що це таке? Ключ до співчуття або можливість навчитися новому? Експерименти з мавпами показали, що однакові емоції можна випробувати, здійснюючи різні дії або спостерігаючи за ними. Виходить, що нейронна зв’язок формує як емоційні процеси, так і практичні.

Примітки

1. Автор: h, yman.
   [iscience.ru/2012/03/01/v-chelovecheskom-mozge-gorazdo-menshe-nejronov/ В людському мозку набагато менше нейронів, ніж вважається — iScience.ru — Майбутнє вже тут, в наших новинах]. Перевірено 5 червня 2023.
2. Camillo Golgi (1873). «[reader.digitale-sammlungen.de/de/fs1/object/display/bsb11033957_00266.html?zoom=0.7000000000000002 Sulla struttura della sostanza grigia del cervelo]». Gazzetta Medica Italiana. Lombardia33
   : 244-246.
3. Айзек Азімов.
   [books.google.com/books?id=Esn8AgAAQBAJ&pg=PA114 Коротка історія біології]. — Ріпол Класик, 2013. — С. 114.
4. Jean-Pierre Changeux,Laurence Garey.
   [books.google.com/books?id=VNTg65xuuR4C&pg=PA28 Neuronal Man – The Biology of Mind]. — Princeton University Press, 1997. — С. 28.
5. А саме, термін «нейрон» зустрічається в цитаті «Das Nervensystem besteht aus zahlreichen, untereinander anatomisch wie genetisch nicht zusammenhängenden Nerveneinheiten (Neuronen)» з наступного джерела:Heinrich Wilhelm Gottfried von Waldeyer-Hartz (1891). «Ueber деякі neuere Forschungen im Gebiete der Анатомія des Centralnervensystems». Deutsche medicinische Wochenschrift17
   (50): 1352. DOI:10.1055/s-0029-1206907.
6. див. [medbiol.ru/medbiol/mozg/images/1.gif рис.]

Медичні теорії про дзеркальних нейронах

Вчені вважають, що дзеркальні нейрони впливають на стійкість психіки. Якщо у дитини слабо розвинені ці клітини, то з великою ймовірністю він буде страждати аутизмом чи іншими схожими захворюваннями. Несприйнятливість нейронних зв’язків до чужих проблем та почуттів роблять людину жорстоким і байдужим. Діти-аутисти не відчувають необхідності взаємодіяти з зовнішнім світом, оскільки їм добре у своєму комфортному і безпечному.

Посилання

Related posts

Для чого потрібна психологічна допомога онлайн і в чому полягають її переваги?

На жаль, проблеми ментального здоров’я стають все актуальнішими. У наших людей немає психологічної культури, через що.

Коли все дістало і бісить. Що робити, якщо все набридло

Зазвичай це підступає раптово: прокинувшись вранці, ти розумієш, що від однієї думки про роботу псується настрій.