«Без меча нема Франції». У 1958-му до Парижа повернувся Де Голль — так Франція стала лідером Європи із власною ядерною зброєю

Коли Шарль де Голль після десятирічної перерви знову став за штурвал Франції, він отримав « королівські» повноваження — інакше країну з негараздів було годі витягнути. Зараз до принципів старого генерала вдався Еммануель Макрон.

« Минулого місяця Франція конвертувала $150 млн у золото, незабаром планує обміняти ще $150 млн., — писав американський тижневик Time у лютому 1965 року. — За цим прикладом Іспанія тихо обміняла $60 млн зі своїх резервів у доларах на золото США».

Для Вашингтона це був стусан нижче поясу. Там вже давно звикли до абсолютного домінування своєї валюти. Відтак американці інвестували навсібіч, не до кінця усвідомлюючи, що їхні вкладення — від купівлі пляшки французького вина до придбання акцій серйозного підприємства — мають вимір у золоті, яке їхня влада зобов’язана видати в обмін на свої зелені банкноти. Унцію ( 28,35 г) за кожні 35 баксів.

Так і сталося, коли у Франції після десятирічної перерви повернувся генерал Шарль де Голль — у грудні 1958 року Національні збори 329 голосами проти 234-х обрали його президентом. До того ж з правом шість місяців керувати країною ордонансами — прямими указами, обов’язковими до виконання без узгодження з парламентом. Бо країну не на жарт лихоманило: в Алжирі тривало криваве громадянське протистояння, яке от-от мало перекинутися у власне Францію, економіка тинялася у смертельній залежності від зовнішніх інвесторів.

Аби привести батьківщину до тями, де Голль мусив перезавантажити стосунки із союзниками.

Коли в Україну прибудуть французькі військові – Віталій Сич, Сергій Фурса наживо

Або втрьох, або ніяк

НАТО не відповідає реаліям. Так стисло можна було б переказати зміст таємного меморандуму Шарля де Голля, відправленого президентові США Дуайту Ейзенхауеру 17 вересня 1958 року. Продублював його і Гарольду Макміллану, прем’єр-міністру Великої Британії.

Генерала тоді вмовили очолити кризовий уряд, та мітив він вище. «Радіус дії кораблів і літаків, дальність дії техніки роблять таку вузьку систему військово застарілою», — йшлося далі в меморандумі.

Шарль де Голль на пресконференції в Єлисейському палаці переконує в необхідності єднання французів заради великої Франції / Фото: AP Photo/Jean Jacques Levy

Така вузька система — це про НАТО, оскільки можлива війна на півночі Атлантики була та й залишалася засадничою метою альянсу. А що на той момент світ найбільше лихоманило на Далекому Сході, то виникало логічне запитання: що робить така потуга в Західній Європі та ще й у Франції? Саме в Парижі містилася штаб-квартира НАТО і в країні стояли тисячі американських вояків.

« Ми повинні мати союзників, і Франція, до того ж, подає приклад вірності своїм друзям, — заявить де Голль публічно згодом, щойно після випробування першої атомної бомби. — Але ми не повинні покладатися на захисників».

А в меморандумі до Ейзенхауера генерал закидає президентові ядерний привілей його країни: «Це правда, спочатку було визнано, що атомна зброя […] залишатиметься монополією Сполучених Штатів протягом тривалого часу, і, здавалося б, виправдовувало те, що у глобальні оборонні рішення делегувалися тільки Вашингтону. Та цей визнаний раніше факт більше не відповідає дійсності».

Де Голль вимагав поки що дипломатично: «Франції здається необхідним […] ухвалювати спільні рішення в політичних питаннях, що впливають на глобальну безпеку».

Спільні рішення — взагалі ключова фраза цього документу та й подальших переговорів. І цілив де Голль нею в головне — використання ядерної зброї.

« Якщо, на жаль, ядерні бомби будуть скинуті де-небудь у світі, це має бути зроблено тільки за згодою з Францією та за її співпраці», — процитує де Голля The New York Times за кілька років.

Такий собі «директорат» Вашингтон — Париж — Лондон має керувати в НАТО. Тільки такою бачив де Голль подальшу співпрацю з альянсом.

Ейзенхауер знав французького лідера з війни. І в мемуарах, ще за 10 років до меморандуму, він писав: «Особисто мені подобався генерал де Голль, оскільки я визнавав у ньому багато прекрасних рис. Та відчувалося, що ці риси були затьмарені надвисокою чутливістю та надзвичайною впертістю в справах, які здавалися геть несуттєвими».

Однак консультації Ейзенхауер розпочав одразу ж. А восени 1959-го, коли де Голль вже так само став президентом, двічі зустрівся з ним. Та здавалося, окрім фронтових спогадів на тих зустрічах вони більше нічим не обмінялися. Бо Франція у тому трикутнику своєї ядерної зброї не мала.

Лаванда (55 фото) — сорти та види, посадка, догляд, обрізка, розмноження

Лаванда – витончена, красива квітуча рослина, що має тонкий приємний аромат. Вона має широку популярність серед професійних та початківців садівників. Яскраві суцвіття, що колосяться, стануть кращою прикрасою будь-якого саду або квітника.

1. Загальні характеристики та особливості лаванди
2. Вирощування лаванди
3. Як виростити лаванду з насіння?
4. Як посадити лаванду у відкритий ґрунт
5. Посадка лаванди поділом куща
6. Живцювання лаванди
7. Розмноження лаванди відведеннями
8. Види та сорти лаванди
9. Лаванда вузьколиста
10. Зубчаста
11. Голландська чи гібридна
12. Широколиста (Французька)
13. Англійська
14. Багатонадрізна
15. Особливості догляду за лавандою
16. Порядок догляду
17. Грунт та освітленість
18. Полив
19. Підживлення
20. Обрізка
21. Підготовка до зими
22. Загальні поради та рекомендації щодо догляду за лавандою
23. Особливості вирощування лаванди у різних регіонах
24. Середня смуга
25. Південні регіони
26. Північні регіони
27. Хвороби та шкідники
28. Корисні властивості лаванди
29. Протипоказання
30. Цікаві факти про лаванду
31. Відео про секрети вирощування лаванди

Загальні характеристики та особливості лаванди

Лаванда – це вічнозелена трава, віднесена до сімейства ясноткових. Усього налічується 47 повноцінних видів та кілька гібридних форм. Залежно від сорту, висота коливається від 20 до 70 сантиметрів. Території природного зростання – Австралія, схід Африки, Індія, південь Європи та Канарські острови.

Рослина має потужну розвинену кореневу систему мочкуватого типу. При цьому не виділяється центральне коріння. Численні кореневі відгалуження можуть глибоко йти в ґрунт для видобутку вологи для надземної частини.

Листові пластики мають опушення. Квіти в залежності від виду можуть бути фіолетовими, синіми, бузковими, білими, рожевими та іншими тонами. Самі бутони зібрані в суцвіття колосоподібної форми по 5-10 штук у кожному. Важливо відзначити, що аромат мають не лише квіти, а й листя та стебла.

Важливо пам’ятати, що лаванда є сильним алергеном, який може спричинити негативну реакцію організму людини. При цьому з рослини добувають запашну ефірну олію, яку широко використовують у косметичній, парфумерній та фармацевтичній промисловості. Лаванда має інсектицидну дію, що дозволяло використовувати її у народній медицині.

Лаванда вважається цінним медоносом. Не рідко біля полів із цими квітами встановлюють пасіки, адже з них мед виходить корисним, терпким і дуже цінним.

Цікавий факт! Протягом доби квітка може змінювати свій колір: фіолетовий, синій, бузковий.

Вирощування лаванди

Щоб виростити цю квітку на своїй ділянці – доведеться трохи попрацювати. Існує кілька варіантів висаджування. Кожен може вибрати для себе найоптимальніший.

Як виростити лаванду з насіння?

Перш ніж розпочати посів лавандового насіння, вони повинні пройти процес стратифікації. Для цього відібраний посівний матеріал потрібно помістити у горщик із заздалегідь засипаним вологим піском. Насіння просто висипають на поверхню піску. Після цього ємність потрібно щільно закрити кришкою та помістити у прохолодне місце на півтора-два місяці. Оптимальна температура стратифікації +5°С, відповідно насіння можна готувати у звичайному побутовому холодильнику.

Посів лаванди проводять двічі на рік, навесні та восени:

• Здійснюючи весняний посів, важливо штучно стратифікувати насіння холодом, як описано вище. Безпосередній посів у ґрунт здійснюється у травні, коли нічна температура не опускатиметься нижче -7°С. Важливо насіння класти в ґрунт на відстані 2 сантиметри один від одного.
• Осінній посів краще проводити у середині жовтня. Але все залежить від особливостей клімату конкретної території. При цьому насіння висівають у ґрунт і трохи присипають ґрунтом, товщиною до 0,5 сантиметра. Якщо посів ведеться в суху землю, її потрібно попередньо зволожити. Для того, щоб насіння за зиму не вимерзло, місця посіву всипають товстим шаром снігу. Таким чином, посівний матеріал пройде природний процес стратифікації. Перші сходи після зими з’являться не раніше за травень. За холодної весни лаванда проросте ще пізніше.

Пікірування отриманої розсади можна проводити після того, як пагони досягли 5 сантиметрів у висоту. Оптимальний варіант для розсадження – це початкова сівба в окремі торф’яні таблетки або горщики. У такому разі пересадка пройде простіше для садівника і безболісно для рослини.

Як посадити лаванду у відкритий ґрунт

Якщо вирощувати розсаду в будинку, то пересадка у відкритий ґрунт на вулицю здійснюється після прогрівання ґрунту. Попередньо потрібно перекопати грядку та внеси добрива. Хорошим варіантом підживлення буде перегній. Варто дотримуватись схеми посадки: відстань між рослинами має бути 70-80 сантиметрів.

Крім вирощування з насіння, лаванда відмінно розмножується шляхом поділу куща. Це дозволить запитати завдання посадки квітів на ділянці.

Посадка лаванди поділом куща

Розсадити кущ можна будь-якої пори року, за винятком періоду цвітіння. Для поділу можна використовувати лише дорослу рослину. Явною ознакою готовності лаванди до пересадки вважається одревення нижньої частини стебла. Для розсадки необхідно провести такі маніпуляції:

• Спочатку біля куща потрібно викопати неглибоку лунку. Її вкривають плівкою або склом для прогріву кореневої системи протягом чотирьох днів. Важливо здійснювати щоденний полив.
• Після цього можна викопати весь кущ та провести поділ кореневої системи на окремі частини.
• Отримані частини можна розсаджувати. Після посадки ущільнюють ґрунт і проводять регулярний полив, без застою води.

Живцювання лаванди

Ще один спосіб – живцювання. Не найкращий варіант за своєю ефективністю, але іноді використовується садівниками. Для цього з куща потрібно зрізати молоді пагони довжиною 10 сантиметрів. Після цього їх неглибоко прикопують у теплиці або парнику. Головне не забувати поливати, щоб живці дали коріння і не висохли.

Цей метод варто проводити на початку літа. Вже до початку осені можна буде отримати повноцінні саджанці з власною кореневою системою та висадити на постійне місце проростання.

Розмноження лаванди відведеннями

Для використання цього методу необхідно на початку весни відібрати кілька погонів та пригнути їх до землі. Вони мають бути покладені в заздалегідь підготовлені канавки глибиною до 5 сантиметрів. Стебла фіксують скобами, засипають канавки ґрунтом і рясно поливають. Важливо, щоб за весь вегетаційний період, над покладами, що поклали, був грунт із середніми показниками вологості. Відділення відведення проводять лише наступної весни. З відходом холодів відводи викопують і садять на місце проростання.

Види та сорти лаванди

Лаванда популярна та відома кожному квітуча рослина. Більшість садівників займаються її вирощуванням із задоволенням. Вона не вибаглива у догляді має витончений зовнішній вигляд та приємний аромат.

Ботаніки виділяють 47 самостійних видів. Також існують гібридні форми, виведені штучним шляхом. На клумбах та в садах переважно вирощують широколисту та вузьколисту лаванди. Багато популярних сортів було отримано саме на їх основі. Для середньої смуги нашої країни оптимальним варіантом є вузьколистий, оскільки він має високі показники морозостійкості без особливого укриття.

Лаванда вузьколиста

Це найвідоміший і найпоширеніший вид. Вона добре зростає як у теплих кліматичних умовах, так і в середній смузі нашої країни. Високі показники морозостійкості дозволяють переживати сильне зниження температури. При цьому рослина не особливо вимоглива у догляді.

Відмінною рисою виду є вузькі листові пластинки. Квіти невеликі зібрані в колоски. Виростає до півметра. Період цвітіння припадає на середину червня, кінець липня. Найбільш популярні сорти: Манстед, Розеа та Хідкоут Блю.

Зубчаста

Карликові рослини, що вирощується в домашніх умовах. Відмінною рисою виступають фігурні листові пластинки із сріблястим відтінком. Квіти дуже яскраві, здебільшого фіолетові.

Голландська чи гібридна

Дуже популярний вид у садівників через високі стебла та великі квіти. За фактом це гібриди, створені на основі схрещування англійської лаванди з іншими видами. Рослина має вузькі листки та довгасті квіти щодо великого розміру. Цвітіння починається у липні. За рахунок своїх властивостей часто вирощують на зріз.

Найбільш відомі сорти:

• Арабіан Найт – великі красиві квіти темно-фіолетового або темно-блакитного кольору.
• Альба має білі квіти.
• Гроссо – пелюстки бутонів мають лілово-фіолетовий тон.
• Соєрс – сорт відрізняється світло-ліловими бутонами.
• Річард Грей – кущі компактного розміру з темно-ліловими квітами.

• Арабіан Найт
• Альба
• Гроссо
• Сойєрс
• Річард Грей

Широколиста (Французька)

Це теплолюбні рослини, які переважно вирощують у теплому південному кліматі. Часто цей вид називають французькою лавандою. Можуть бути різних кольорів: білі, рожеві, бузкові та фіолетові. Це ранній сорт, початок цвітіння у квітні-травні та закінчується у липні. Цікаво, але наприкінці літа цей вид може зацвісти ще раз.

• Хелмсдейл – має великі бузково-бордові бутони.
• Тіара – сорт відрізняється кремовими приквітками та блакитним тоном пелюсток.
• Йеллоу Вейл – яскравий сорт, що має жовтувате листя, малинові приквітки та темно-фіолетові бутони.
• Роки Роуд – відносно новий сорт фіолетово-блакитними бутонами великого розміру. Відмінністю вважається початок цвітіння з липня.
• Ригал Сплендур – популярний сорт, з великими темно-фіолетовими бутонами.

• Хелмсдейл
• Тіара
• Йеллоу Вейл
• Рокі Роуд
• Рігал Сплендур

Англійська

Вид має досить об’ємні кущі, ширина та висота яких може досягати до 1 метра. Порівняно з попереднім виглядом, має відмінні показники морозостійкості. Листові платівки щільні, вузькі з невеликим опушенням. Період цвітіння: липень-серпень. Квіти невеликі, зібрані в колосся по 5-10 штук, як правило, синього, бузкового або блакитного відтінку. Мають яскраво виражений приємний аромат.

Багатонадрізна

Представники виду – невеликі багаторічні напівчагарники. Їхньою батьківщиною вважається Середземномор’я. Через це у середній смузі може культивуватися лише як однорічні. Листова платівка має папоротеподібну форму сіро-зеленого кольору. Квітконоси досягають висоти 60 сантиметрів. На їх верхівці розташовані колосоподібні суцвіття. Бутони мають синьо-фіолетовий тон. Особливістю виду є великий період цвітіння, до пізньої осені. При цьому вона не вибаглива у догляді.

Особливості догляду за лавандою

Оптимальні умови для зростання лаванди – субтропіки. При цьому ця рослина добре культивують і в помірному кліматичному поясі.

Садівники не вважають лаванду вибагливі рослиною. Вона здатна добре рости навіть за мінімальної уваги. Звісно ж, у такому разі постраждає естетичність, адже постраждає форма куща. Досвідчені садівники мають деякі секрети, які дозволяють виростити справді дивовижні квіти.

Порядок догляду

При вирощуванні лаванди варто виконувати найголовніші процедури:

• Своєчасний полив, без застою води у ґрунті.
• Продумане підживлення.
• Обрізання куща.
• Підготовка та укриття на холодний період року.

Трохи детальніше розповімо про кожен з етапів догляду, виконання яких дозволить вирощувати лаванду на своїх ділянках навіть садівникові-початківцю.

Грунт та освітленість

Готуючись до посадки, важливо подбати про якість ґрунту, в який буде посаджена лаванда. Насамперед грунт повинен бути пухким, причому спушувати потрібно регулярно. Важливо, щоб земля мала нейтральну або слабку кислотність. Ґрунт повинен добре пропускати вологу, оскільки застій води у кореневій системі призведе до загибелі квітки. При висадці в ґрунт варто додати перегній та деревну золу, це забезпечить рослину поживними речовинами і дозволить краще прижитися.

Важливо! Не варто висаджувати лавандові кущі в низинах – вони швидко в’януть і пропадуть. Якщо немає інших варіантів, знадобиться облаштування дренажної системи поблизу посадкової ями.

Що стосується освітлення, то лаванда не вибаглива, вона може добре рости як у тіні дерев, так і на відкритих ділянках з розсіяним світлом.

Полив

Немає тимчасового стандарту поливу. Рекомендовано проводити полив у міру висихання верхнього шару ґрунту біля куща. Важливо лити воду безпосередньо на кореневу систему, не зачіпаючи квітів та листя.

Підживлення

Щоб виростити квітучий і пишний кущ, достатньо придбати комплексне мінеральне добриво для квітів. Готувати дотримуючись інструкцій, вказаних на конкретному добриві. Підживлення вносять до початку цвітіння. Весною слід один раз внести азотні добрива, які стимулюють зростання. Не варто вносити їх повторно влітку, оскільки це призведе до подальшого зростання і квітка не зможе нормально підготуватися до холодного періоду року.

Замість мінеральних добрив деякі садівники проводять мульчування ґрунту біля стовбура компостом. Це забезпечить лаванду необхідними речовинами на весь період вегетації.

Обрізка

Сформувати гарний та акуратний кущ лаванди правильної форми можна лише за допомогою грамотної обрізки. Дана процедура проводиться восени, але не відразу після закінчення періоду цвітіння. При цьому потрібно усунути всі старі суцвіття і обрізають третину всієї зеленої маси. Якщо кущ доглянутий і здоровий, можливе і весняне обрізування. Обрізка стимулює нормальне зростання і дозволить надати кущу гарної форми.

Важливе правило обрізки лаванди – не забрати зайве. Краще зрізати щонайменше, щоб не знищити рослину.

Підготовка до зими

Деякі види лаванди мають відмінні показники морозостійкості, можуть переносити зниження температури до -25°С. Все ж таки садівники зі стажем рекомендують проводити укриття і таких видів, не кажучи про теплолюбних.

Рекомендують розпочинати підготовку лаванди до зимівлі ще наприкінці осені. Насамперед, необхідно виконати обрізання. Далі кущ укривають хвойним лапником. Не варто для зимового укриття використовувати листя або тирсу, оскільки під нею рослина буде пріти і може загнити.

Загальні поради та рекомендації щодо догляду за лавандою

• Необхідно проводити періодичне розпушування ґрунту біля куща.
• Своєчасне видалення бур’янів.
• У посушливе літо важливо контролювати висихання ґрунту та збільшити частотність поливу.
• Для гарного розвитку та рясного цвітіння, лаванду варто висаджувати на відкритих сонячних ділянках.
• Не забувайте про підживлення. Додаткові поживні речовини є дуже важливими для вегетації.
• У підготовці до зими необхідне обрізання та укриття куща лапником.

Виконуючи всі вищезгадані рекомендації, навіть не досвідчений садівник зможе виростити на своїй ділянці красиві квіти лаванди.

Особливості вирощування лаванди у різних регіонах

Середня смуга

Відмінним варіантом для цієї території вважається вузьколиста лаванда: англійська чи лікарська. Це не вибагливі сорти з достатніми показниками морозостійкості. Насіння сіяти у відкритий грунт можна починаючи з середини травня, головне, щоб уже минули заморозки. Якщо висаджувати розсаду, оптимальним часом вважається початок червня. Важливо, що в цьому регіоні не варто сіяти насіння у відкритий ґрунт на зиму – воно просто вимерзне. Щодо догляду, то він не вимагає від садівника особливих зусиль.

Південні регіони

У цій зоні найкомфортніші умови для зростання більшості видів лаванди. Через високі температури і багато сонячних променів влітку, рекомендують висаджувати рослину на територіях з невеликою тінню і гарною циркуляцією повітря. Пам’ятайте – надмірний полив може занапастити кущ, важливо забезпечити хороший дренаж у ґрунті.

Північні регіони

Холодна дощова осінь та суворі зими – не найкращий варіант для вирощування багаторічних видів лаванди. Відповідно, варто висаджувати кімнатні сорти в горщиках, які в теплий період року можна буде виносити на вулицю. Для вирощування у відкритому ґрунті обов’язково знадобиться зимове укриття та ретельний догляд протягом вегетації навіть для зимостійких гібридних сортів.

Хвороби та шкідники

Лаванда – досить стійка рослина до атак хвороб та шкідників. Як правило, захворювання проявляються через неправильний або недостатній догляд за рослиною. Найбільш поширеною хворобою лаванди вважається сіра гнилизна. Це грибкове захворювання проявляється у вигляді бурих плям на стеблі з невеликим пухнастим нальотом. Якщо вчасно не зупинити розвиток, то хвороба пошириться на квіти та листя, що зрештою призведе до загибелі рослини.

Щоб вилікувати квітку, потрібно зрізати і спалити уражені ділянки рослини. Після цього потрібно додатково обробити кущ фунгіцидом або 1% розчином бородської суміші. Причиною цього захворювання є надмірний полив та застій води у ґрунті біля куща.

Що ж до шкідників, то найлютішим ворогом лаванди вважається пінниці. Вони проїдають дірки у листі, що негативно позначається на зовнішньому вигляді рослини. У боротьбі з жучком потрібно зрізати вже пошкоджені листові пластинки і провести ручний збір комах. Цей шкідник відкладає свої яйця на стебі із захисним пінним шаром. Їх можна досить легко прибрати та змити водою. Також на листі можуть нападати райдужні жуки, яких також доведеться зібрати вручну.

Щоб лаванда не хворіла і радувала своєю красою досить довго, важливо дотримуватись правил догляду за рослиною.

Корисні властивості лаванди

Лаванда не тільки красива, а й корисна рослина. До її складу входять ефірні олії, які містять дубильні речовини: кумарин, ліналол, аміловий спирт, герніарин, цедрен, цитраль, бісаболен, а також масляні, валеріанові та капрнові кислоти. Ефірна лавандова олія міститься у всій надземній частині, але велика їх концентрація в кольорах. Воно має лікувальні властивості: сечогінні, протизастудні, бактерицидні, антисептичні та седативні.

З давніх-давен лаванду широко використовували в народній медицині. Завдяки своїм унікальним лікувальним якостям вона має широкий спектр застосування. Ефірна олія за призначенням лікаря може бути використана для лікування травного тракту, сечостатевої системи, нервових розладів та серцево-судинних захворювань. За багатовікову практику використання лікувальні властивості лаванди незаперечні.

Також ефірне масло широко застосовують у косметології. Воно покращує стан волосся навіть за першого використання. Воно застосовується в процедурах догляду за обличчям і допомагає боротися з віковими змінами шкіри, знімає алергічні реакції та висипання. Перш ніж застосовувати лавандову олію у догляді або лікуванні обов’язково потрібно здійснити консультацію з лікарем.

Протипоказання

Незважаючи на лікувальні властивості, існують і обмеження щодо застосування лавандової олії. Строго заборонено користуватися цими засобами під час вагітності. Також воно не сумісне з одночасним прийомом препаратів, у складі яких міститься йод чи залізо.

Надмірне та постійне застосування олії може спровокувати подразнення слизових оболонок і навіть викликати депресію.

Цікаві факти про лаванду

• Звичний колір лаванди – фіолетовий, але існують сорти з рожевими та білими квітами.
• Промислове вирощування розпочалося ще у 17 столітті на території Франції. Лаванду вирощували для духів.
• Багаторічні сорти згодом старіють. Вже через 5-6 років свого зростання вони оголюються і мають непривабливий вигляд. Їх треба своєчасно міняти.
• Лаванда – цінний медонос, що дозволяє пасічникам отримувати справді унікальний та цінний мед.
• Лаванду використовують для створення вишуканих чайних купажів. На території Угорщини з лаванди роблять морозиво.
• Найбільше у промислових масштабах лаванду вирощують на території Болгарії – 120 тонн ефірної олії, при цьому у Франції виробляють лише 30 тонн на рік.
• Свою назву “Lava” – що означає “мити” лаванда отримала після того, як у давнину римляни додавали квіти рослини у ванну.

Відео про секрети вирощування лаванди

Ролик розповість про те, як досягти розкішного цвітіння, вирощуючи лаванду на своїй ділянці. Приєднуйтесь до перегляду!