Відповідно дитяча бездоглядність – це послаблення чи брак нагляду за поведінкою, розвитком, самопочуттям дитини з боку батьків чи осіб, які їх замінюють.10 квіт. 2019 р.
Безпритульні діти ночують у підвалах, незаселених будинках, на вокзалах та в інших місцях, де можна сховатися від холоду та непогоди. Засоби для життя здобуваються жебракуванням, проституцією, дрібними крадіжками і участю в злочинній діяльності дорослих.
Безпритульні (бездомні, безхатьки, безхатченки) — особи різного віку й статі (діти, підлітки, люди середнього та похилого віку), які не навчаються і не працюють, ведуть асоціальний спосіб життя, систематично перебувають у стані бездомності, переважну частину часу проводять у пошуках води та їжі, інших засобів для …
Експерти кажуть, що Україна на зламі 20-21 століть переживає, так звану «третю хвилю» дитячої безпритульності. Неофіційно безпритульних дітей — від мільйона до двох. (Всього в Україні 9 мільйонів дітей).
Згідно з цим Законом, “бездоглядні” діти – діти, не забезпечені сприятливими умовами для фізичного, духовного та інтелектуального розвитку (матеріальне благополуччя сім'ї, належне виховання, догляд і дбайливе ставлення до дитини, здорова моральна атмосфера тощо).
За останніх 10 – 15 років кількість дітей, які більшу частину часу, в тому числі й нічного, перебувають на вулиці, набула значного масштабу. З'явилася нова категорія дітей, яких звично називають “діти вулиці". У державних закладах про них говорять як про безпритульних соціальних сиріт, позбавлених батьківської опіки.
Бездоглядність. Бездо́глядність — деструктивне соціальне явище; спосіб життя та стан особистості, що характеризується відсутністю розуміння та нездатністю пристосуватися до вимог …