Індіанці майя

Індіанці майя є одними з найбільш загадкових мешканців, які коли-небудь заселяють нашу Землю. Визначення “плем ‘я” не зовсім для них підходить, тому що це була досить високорозвинена цивілізація, яка виникла на території центральної частини Америки, аж до Мексики.

І навіть те небагато, що дісталося нам, сучасникам, від культури і знань, якими володіли індіанці майя, вражає антропологів, археологів і соціологів високим рівнем. Вченими були виявлені дані, що свідчать про те, що вони змогли розробити особливу, дуже детальну систему відліку часу, а також алфавіт з ієрогліфів.

Індіанці майя жили на територіях сучасних Гондурасу, Гватемали, Белізу, Сальвадору, а також Мексики. Точна дата їх появи залишається невідомою, очевидно тільки, що за десять століть до нашої ери в цих місцях вже існували поселення загадкового народу.

Ця цивілізація відома своїми гробницями і пірамідальними храмами, що дивом збереглися після іспанців, які безжально знищували все, що вважали “язичницькими ідолами” або приналежністю язичницького культу. Так було знищено більшість літописів, з яких складалася писемність майя.

Однак навіть таке варварське ставлення до культури цього народу не змогло остаточно знищити сліди його проживання на континенті. І навіть те дуже небагато, що знаходили археологи на місці їхніх стародавніх селищ, підтверджує високий рівень їхнього розвитку.

Майя дуже багато полювали. Їх головним і довгий час єдиною зброєю вважалися сербатани – це бамбукові трубки, з яких мисливці стріляли глиняними кульками. Стріляти з лука представники цього народу навчилися у своїх сусідів – ацтеків.

Сьогодні вже відомо, що представники цього народу були прекрасними хліборобами, які розробили сільськогосподарські технології, набагато випереджаючі час. Прикладне мистецтва, яким індіанці майя володіли, настільки цікаво, що твори, створені їхніми руками, досі вражають нашу уяву.

Менше ста п ‘ятдесяти років тому на територіях, де в давнину проживали ці індіанці, були знайдені руїни – стародавні міста майя. Понад тисячу років густі тропічні ліси приховували від людського ока їхні храми, палаци і навіть величезні піраміди. І хоча ці усипальниці поступаються за своїми розмірами єгипетським, тим не менш, вони набагато багатше прикрашені кам ‘яною різьбою.

Представники народу майя шанували численних богів, при цьому вони вважали, що у кожного заняття, у кожної професії обов ‘язково є божество-покровитель. Навіть відомий на весь світ календар майя для кожного дня визначав свого бога.

Багато з нас чули про те, що 2012 рік вважають роком кінця світу, але не всім відомо, що ця дата апокаліпсису виникла при розшифровці знаменитого календаря індіанців майя, створеного тисячі років тому.

Літочислення у цього стародавнього народу закінчується 21 грудня цього року. Сьогодні про це багато говорять і пишуть. Одні вірять у неминучість кінця світу, інші тільки посміюються, вважаючи календар майя не чим іншим, як містикою. І хоча багато хто з нас не забобонний, але все-таки деяку заклопотаність ми відчуваємо.

Однак майя, складаючи свій відомий календар і розраховуючи його 5216 років, зовсім не мали на увазі, що з його закінченням настане кінець світу, навпаки, вони передрікали відновлення балансу між чоловічим і жіночим засадами.

І все ж навіть не календар є найзагадковішим в історії цієї стародавньої цивілізації. Близько тисячі років тому майя раптово зникли з лиця Землі, і ніхто не може достовірно сказати, чому це сталося і що ж сталося з цим розвиненим народом – індіанцями майя.

Культура племен майя

Американські індіанці — корінне населення Америки — були кочовими племенами. Займалися скотарством, мисливством, рибальством, сільським господарством. Індіанці були освіченим народом, який володів знаннями математики, географії, медицини, астрономії та інших наук. Це були чоловіки й жінки стрункої статури, високі, сміливі.

Вони мали правильні риси обличчя, пряме чорне волосся. Північноамериканські індіанці каміа посилювали колір і без того чорного волосся відваром чорної смоли. Одягались індіанці в шкіряний одяг, пізніше почали використовувати сукно.

Територія, на якій жили майя, — це нинішня Мексика. У поселеннях майя завжди встановлювали резервуари з водою, які у багатьох випадках використовували для ритуальних обрядів. Майя були жорстокими й войовничими людьми. Це підтверджують знайдені в Бонампіку фрески. Для релігійних церемоній вони використовували рослинні смоли, сік каучукових дерев. Майя вміли виробляли шоколад — улюблений напій із дерев какао. Зерна какао замінювали гроші.

З коріння мильного дерева вони виготовляли особливий сорт мила. Красуні дбали про чисте волосся і тіло. Крім миття в річці, використовували своєрідні шампуні з соків рослин, переважно з пальмової лілії (юка). Приймання ванн мало ритуальний характер. Давні майя милися регулярно після роботи до й після приймання їжі та ще у багатьох випадках.

Майя займалися виготовленням тканин, які фарбували рослинними фарбами. Голубий колір вважався кольором жертвоприношення. За цим кольором виявляли людину — жертву для обрядів, її добре годували й охороняли, а в день жертвоприношення все її тіло фарбували у голубий колір.

Колір крові мав особливе значення, яким жертви задобрювали богів. На цьому базувався звичай нанесення татуювання. При цьому болючість процедури вказувала на мужність носія татуювання. Малюнок наносили за допомогою ножів, кісток, мушель, а потім фарбували. Після цього фарба залишалась у шрамах.

Часто майя розмальовували обличчя червоним кольором, що відповідало ритуальній косметиці й мало значення оберегів. Інші кольори, наприклад зелений або чорний, використовували для прикраси обличчя і тіла.

Жінки племені майя ніколи не знаходилися в ролі рабинь або тільки робочої сили, як жінки інших племен. У першу чергу це була багатодітна мати. Жінка займалася господарством, брала участь у численних святах. Жінки майя були витонченими, повногрудими, граціозними. Вони досягали провідного становища у суспільстві.

В деяких центрах на території майя час від часу володарями були жінки. Зображення людей на фресках і рельєфах дають уявлення про одяг майя, їхні прикраси та зачіски. Суспільство поділялося на певні соціальні прошарки, але одяг простих людей суттєво не відрізнявся від одягу багатого люду.

Чоловічі зачіски майя складались із зачесаного до маківки волосся, укладеного в пучки. Ознакою краси вважалися розкосі очі.

У знатних родинах прийнято було деформувати голову дитини, закладаючи її між двома дощечками. Волосся на голові стригли повністю. Жінки носили пучки, коси, джгути, що обгортали голову, наче тюрбан. Зачіски були скромні. Траплялося, що до свого волосся додавали шерсть тварин. Жінки майя фарбували волосся соками рослин, чорнили смолою, а деякі намагалися робити волосся світлішим. Зачіски прикрашали стрічками, пов’язками на чоло, пір’ям, квітами.

Індіанці з прерій прикрашали одяг пофарбованими голками дикобраза, намистом. Індіанці племен дакота, пано і сіу прикрашали себе гребенем із пір’я орла, що доходив до п’ят. Юнаки племені сіу носили довге волосся, яке прикрашали штучним ірокезом червоно-жовтого кольору, зробленим із кінського волосся. Ірокез доповнювали пір’ям. Через плече пов’язували перев’язь, до якої прикріплювали маленькі люстерка. Воїни дакота носили довге волосся, доповнене рогоподібною прикрасою.

Вождь сіу формував короткий ірокез із пір’ям. У вухах носив сережки, на шиї — намисто із зубів тварин.

Воїни деяких невеликих племен американських індіанців прикрашали голову вінком із пір’я, що розходилося, наче промені.

У племенах ірокезів чоловіки розмальовували тіло та робили татуювання. Зачіска складалася з пучка волосся, прикрашеного пір’ям. Більшість чоловіків племені ірокезів голили голову, залишаючи гребінь, що починався від чола і закінчувався на шиї. Гребінь підрізали таким чином, що жорстке чорне волосся стирчало вгору. Щоб гребінь здавався більш об’ємним, його доповнювали пір’ям орла й хутром оленя.

Вождь племені крі розмальовував голову чорними смугами, розподіляв пасма волосся у вигляді прямокутників, які спадали зі скронь, над чолом робив прямий проділ, тіло розмальовував правильними рядами смужок. У воїна цього племені зачіска була простішою. Волосся вільно звисало на плечі. На маківці кріпили пучок із пір’я, до вуха причіплювали сережку, чоло розмальовували червоною фарбою. Таку ж зачіску носили воїни племені воронів, але на чоло випускали ще пасмо волосся з прикрасою.

Яскраві зачіски були у чоловіків племені лис. До волосся вони кріпили гребінь червоного кольору з кінського волосу. Обличчя розмальовували червоними смугами. Зустрічалися воїни, які прикрашали чорне блискуче волосся доповненням у вигляді рогів.

Вожді племен айова та соки носили головні убори у вигляді капелюхів із пір’ям та нашийні прикраси з кігтів і зубів тварин.

Вождь племені пано мав на голові шолом із пір’я, що на спині доходило до землі. Спереду до шолома кріпили хутряні смужки, різні прикраси.

Воїни племені майданів із групи дакота носили зачіски із прямим проділом. Волосся збирали на потилиці у хвіст, а зверху зачіску прикрашали хутряними смужками, з яких наперед спускалися прикраси у вигляді підвісок. На шиї носили валикоподібну пов’язку.

Вождь племені соки розмальовував обличчя червоною фарбою і наводив білою фарбою плями на щоках. На голову надівав капелюх із хутром. Воїни цього племені стригли волосся, а на маківці прикріплювали червоний ірокез з пером, відрощували невеликі конусоподібні борідки, що було нетиповим для індіанців. Обличчя фарбували червоним кольором, а на чолі малювали горизонтальну риску білого кольору.

Зачіска вождя племені товсто-брюхих із прерій мала складне спорудження. Над чолом робили високий пучок із волосся, перев’язаний шнурком. Волосся, що залишилось, окремими пасмами спускалося на плечі й спину. На підборідді оформляли невелику круглу борідку.

Вождь племені оджибве на коротко стрижену голову кріпив конусоподібну башту з білих валиків, що закінчувалися двома чорними пір’їнами або стрічками.

На вухах носили багато прикрас, а на шиї — обідок із зубів тварин.

Індіанці племені юта волосся ділили проділом, а з боків формували хвости, довжина яких сягала середини спини.

Чоловіки племені шушонів мали довге, до плечей, волосся. Його рівненько підстригали, робили короткий чубок, а на маківці прикріплювали пір’я. Подібна зачіска була у чоловіків і жінок племені пуебло з Арізони. Замість пір’я зачіску прикрашали пов’язкою. Бойове розмальовування тіла воїна з племені юма з Колорадо нагадувало смугастий костюм червоно-коричневого кольору. На шиї зав’язували строкату хустку та червоний валик. Довге волосся прикрашали шнурками.

Вождь племені липанів носив напівовальну зачіску, що нагадувала сучасний «паж», а на неї надівав шолом із червоною стрічкою і великою кількістю пір’я.

Вождь племені апачей з Арізони надівав на голову плоский головний убір у формі кола, прикрашений підвісками з мушель, квітів, кігтів ведмедя, оленячих рогів. Яскраво пофарбовані горіхи та стручки гороху прикріплювали на скронях над вухами. На зап’ястя надівали браслети із замші, кісток, рогів тварин.

Чоловіки племені кучинів носили розпущене волосся, яке змазували олією і червоною глиною. Зустрічалися зачіски із зачесаного назад волосся, яке збирали в пучок на маківці, або голили голову, залишаючи «скальпове пасмо».

Чоловіки племені виргінців стригли волосся тільки з одного боку. Волосся, що залишалося, закручували у джгут, який спускали на плече і прикрашали квітами, стрічками, шнурами.

Індіанці, які поклонялися духу черепахи, носили зачіску з шести пасом чи локонів. Пасма укладали таким чином, що чотири нагадували ноги черепахи, одне — хвіст і ще одне — голову.

Чоловіки племені каража під час вдалої рибалки на коротко підстрижене волосся прикріпювали пучки рожевого пір’я; вуха та верхню губу проколювали шматком дерева; соком женіапу на щоках малювали кружечки. Вождь надівав об’ємний головний убір «лорі» з пір’я фламінго. Носили також лобні пов’язки, прикрашені різнокольоровим пухом птахів.

Жіночі зачіски складалися переважно з кіс, пучків, хвостів, джгутів. Волосся рівно підстригали або вільно випускали на груди, плечі, спину, намотували на валики, закручували над вухами. Жінки змазували волосся олією, глиною, смолою, прикрашали квітами, лобними пов’язками, шнурами, стрічками.

У багатьох племен зачіски були не тільки прикрасою, а й ознакою будь-якої події: весілля, народження дитини, посвята у воїни тощо. Навіть дитячі зачіски племені буйвола нагадували роги цієї тварини. На голові залишали два локони, які укладали у вигляді рогів.

Прикраси стали необхідним доповненням до одягу та зачісок. Жінки і чоловіки носили прикраси на шиї, руках, ногах. Витончено оброблені вироби були з коштовних або простих матеріалів. За характером прикрас вдавалося виявити знать племені, воїнів, простий люд.

Індіанці полюбляли лобні пов’язки, розмальовані яскравим узором. Волосся перев’язували солом’яним ободом з індичим пір’ям. Кольорова гама підбиралася дуже ретельно, гармонійно.

У племені ірокезів особливо цінувалися металеві бляшки, кігті тварин і птахів. На півдні популярними були прикраси з бісеру та перламутру. Зачіски скріплювали шпильками з дерева, кісток, рогу, до яких прикріплювали намистинки. Ацтеки носили золоті, з коштовним камінням підвіски, браслети, сережки у вигляді мініатюрних іграшок (людей, тварин, птахів, комах), які прикріплювали до намиста, сережок і браслетів.

Індіанці племені інки-кечуа прикрашали зуби золотими пластинками, нефритом, опалом. Нефрит цінували вище від золота, його носили лише вожді та жерці.

При археологічних розкопках було знайдено прикраси американських індіанців, які, дійсно, являли собою витвори мистецтва.

До прикрас американських індіанців можна віднести і головні убори, які були дуже різноманітними і за формою, і за об’ємом. Пір’я вважалося символом чоловічого героїзму, відваги. Тому практично у всіх племенах воно було головною прикрасою чоловічих головних уборів. Переважно використовували пір’я орла, ворона, фламінго, колібрі, папуги, лебедя та птахів інших видів.

Культура американських індіанців не залишає без уваги сучасних дизайнерів. Нині одна з провідних модельєрів США Мері Макфадден віддає перевагу нетрадиційному використанню етнічних мотивів. У своїх колекціях вона виставляє вироби, пронизані духом цивілізації інків.

Американська художниця-ювелір Маша Арче створила унікальну колекцію прикрас, в основу якої також покладено традиційні мотиви індіанських племен.

У сучасних зачісках стилісти все частіше використовують елементи ірокезів, які стають все популярнішими.

Список літератури

1. Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. — 320 с.

2. Мода й стиль. Современная єнциклопедия. — М.: Аваита, 2002.

3. Ясіевич В. Про стиль і моду. — К.: Мистецтво, 1968.