Іван Франко та його діти

У Івана Франка було четверо дітей: Анна, Андрій, Тарас, Петро. Його дочка Анна Франко-Ключко писала: «Мої спомини з дитинства – це тільки поодинокі образки, що залишилися в моїй пам’яті й душі незатертим слідом по нинішній день. У цілості ранні роки мали характер щасливого, безжурного й веселого життя». Анна говорить, що жила їхня сім’я на бічній вулиці, у малому темному помешканні, але це було байдуже. Усі четверо дітей любили обсідати тата (а Петрові й Анні випадала можливість сидіти на колінах, бо вони були найменшими у сім’ї), бо він розповідав їм чудові байки й казки. Малі діти, зачаровані буйною фантазією казок, не могли розрізнити фантазії від правди. Звірята для них були одухотвореними істотами. Коли ж наставав якийся спір, малеча зверталася до тата за порадою. «У нас, немов у звірячій клітці, постійно перебували або голодна кицька, яку тато знайшов дощового вечора й приніс нагодувати, або цуценя чи пташеня», – згадує Анна Франко-Ключко. Батько-Франко використовував кожну хвилину, щоб вивести своїх дітей кудись за місто на природу.

Схожі матеріали

Популярні матеріали

За сьогодні:

За весь час:

Останніми переглядались:

У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов’язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2024

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Діти й онуки Франка

Нерідко можна почути, що діти – найгірші твори Франка. Судіть самі. У травні 1886 року в церкві колегії Ґалаґана в Києві вінчалися 22-річна Ольга Хоружинська та 30-річний Іван Франко, переїхали до Львова. Вітаючи дружину з Новим роком, Франко писав: «…бажаю тобі поперед всього доброго здоровля, а собі з тобою здорового і кріпкого, і з головою сина…» Чотирьох дітей (трьох синів і доньку) мали Іван та Ольга Франки.
Син-первісток Андрій (16.07.1887 – 22.04.1913) закінчив Львівський університет і видав ґрунтовну наукову розвідку «Григорій Ількович, як етнограф». Коли батькові паралізувало руки, Андрій став його помічником, доглядав, допомагав при наукових заняттях, писав його твори, каталогізував книги батькової бібліотеки, вів його листування. Помер на 26-му році не одруженим.
Другий син Тарас Франко (9.03.1889 – 13.11.1971) – закінчив філософський факультет Львівського університету (1913), служив у австрійській армії, пізніше у складі легіону січових стрільців Української галицької армії (УГА). У 1919 р. опинився за Збручем, 1920 р. потрапив у більшовицький концтабір Кожухів. Кандидат філологічних наук, автор праць з франкознавства, класичної філології, письменник, літературознавець, перекладач. Спортсмен, любив великий теніс, лижі, гуморист, малював іронічні мініатюри-рефлексії на події. Прожив 82 роки. У 1921 р. одружився з Катериною Фалькевич з Бібрки (27.11.1896 – 1.02.1962). Мали троє дітей:
Зеновія – (31.10.1925 – 17.11.1991) закінчила факультет української філології Львівського університету (1949), аспірантуру в Інституті мовознавства ім. О. Потебні АН України в Києві. дослідниця літературної творчості Івана Франка.
Дарія (Любов) – (30.10.1926 – ) Закінчила Львівський університет (1950), аспірантуру в Києві і до виходу на пенсію у 1992 р. працювала у видавництві «Українська радянська енциклопедія».
Роланд-Олександр (28.03.1932 – 11.08.2021) – народився у Львові в будинку, де багато років жив Іван Франко (нині музей), закінчив Київський політехнічний інститут (1954), кандидат технічних наук (1972), працював у Київському інституті автоматики на різних посадах, був заступником директора інституту, дипломат. Дітей не мав.
Петро Франко народився у батьковій хаті в Нагуєвичах (21 червня 1890, загинув 28 червня 1941 року). Учився у гімназії, політехнічному інституті, за фахом хімік, уклав підручник з хімії та «Енциклопедичний словник з хімічної термінології», мав 36 запатентованих винаходів в області переробки молока, посібники з військової топографії. Займався футболом і волейболом, 1911 року Петро разом із І. Чмолою заснував перший таємний гурток «Пласт», автор шкільного підручника з фізкультури. Січовий стрілець, один із перших військових льотчиків в Українській Галицькій Армії (УГА). Дописав кілька незавершених творів батька, в тому числі повість «Борислав сміється», створив драму за повістю Івана Франка «Захар Беркут» і кіно-сценарій на основі твору «Борислав сміється»; автор низки власних повістей, перекладів із англійської та польської мов.
У 1917 р. Петро Франко одружився з Ольгою Білевич (24.08. 1896 – 27.03. 1987) – українською кулінаркою, авторкою куховарських книг.
У Петра та Ольги народилося двоє доньок: вони вийшли заміж, змінили прізвища. Старша Віра (31.01.1923 – ) вчилася у Львові, у школі сс. Василіянок, (1939-1941 рр.), студентка Віденського університету. У вересні 1941 р. заарештована фашистами і відправлена в централізовану тюрму, а звідти до Равенсбрюка, найбільшого жіночого табору Німеччини, де була серед піддослідних; зустрілася з Жеруев Перванш де Голь. У травні 1945 р. Віра Франко повернулася до Львова, а у вересні її арештували, суд «трійки» назвав її австрійською шпигункою та відправив на шахти Воркути. У тюрмі вона зустрілася з донькою Нестора Махна Оленою. Обох жінок відправили до Москви, в Бутирку. 31 січня 1946 року Віру Франко засуджено «особым совещанием» на п’ять років концтабору та до довічного заслання до Сибіру. Звідти Віра повернулася з двома доньками без засобів до існування.
Молодша донька Петра – Іванна, яку звали Асею, (24.011.1925, Коломия – ?) закінчила Львівський політехнічний інститут (1950). Вийшла заміж за Мирослава Галущака (1925-1987), який після закінчення Львівського політехнічного інституту працював у системі електропостачання. Була матір’ю п’ятьох дітей і померла від важкої недуги лімфи. Їхня дочка Любов (1951 р.н.) закінчила українську філологію Львівського університету, працювала вчителькою. Син Іванни Петро (1954 р.н. ) закінчив Львівський політехнічний інститут, працював в інституті геохімії АН УРСР, підприємець. Одружився з лікаркою Олесею Ярош (1989 р. н.) народили трьох дітей.
Як бачимо, троє синів подарували Івану Яковичу п’ятеро онуків (четверо дівчаток і одного хлопчика). Єдиним онуком, нащадком чоловічої статі був Роланд-Олександр (син Тараса). Єдиний із нащадків Івана Яковича, який носив прізвище «Франко» і зовнішньо подібний на свого діда.
Наймолодшою дитиною в родині Івана Франка була єдина донька Ганна (3.09.1892, Львів – 24.04.1988, Торонто). Закінчила жіночу учительську семінарію, курси сестер милосердя, які проводив Є. Озаркевич. На початку війни 1914 р. виїхала до родичів у Київ. У 1919 р. вийшла заміж за лікаря Петра Ключка, узяла прізвище чоловіка. В Анни було два сини – Тарас (1920 – ?) і Мирон (1922-? ). До березня 1939 року вони жили у Чехословаччині. Чоловік був чудовим лікарем, мав пристойні заробітки, які дозволяли сім’ї навчати двох синів у Швейцарії. Наприкінці війни в Австрії чоловіка заарештували радянські «визволителі». Родина змогла вирвати побитого, змореного з тюрми, але 1948 року він помер. Анна виїхала з синами до Канади, де прожила останні 40 років. Тарас з 14-ти років хворів на епілепсію. Хвороба не дала йому права отримати диплом лікаря. Жінка довела Тараса до передчасної смерті, їхній син став наркоманом. Молодший син Мирон довго працював на виснажливій фізичній роботі, його єдина розумна і красива дочка, після нещасного випадку стала калікою-колясочницею.