Скільки років було дружині пророка
2. Характеристика дійових осіб комедії.
2.1. Герасим Никодимович Калитка.
2.1.1. Орієнтований план щодо характеристики образу.
1. Герасим Никодимович Калитка — реалістичний тип куркуля — нагромаджувача грошей і «преоберетателя земельки».
3. Риси характеру героя:
а) жадність і підступність;
б) заздрість та хитрість;
в) лицемірство і зажерливість;
г) лицемірство та деспотизм.
4. Г. Калитка та оточення:
а) зневажливе ставлення до освіти, членів родини;
б) постійне прагнення до збагачення;
в) здатність до ризику;
г) знання законів і водночас протиправні дії;
д) обмеженість у якості власного харчування та робітників;
е) чутливість до образи на свою адресу;
є) «невсипущість» (Копач);
ж) грубість і черствість.
5. Багатство, гроші, земля — ось основна мета в житті заможного селянина.
6. Значення образу Герасима Калитки в українській літературі.
2.1.2. Додаткова інформація про героя.
Зовсім засліплений жадобою до грошей, тому легко стає жертвою досвідчених шахраїв-фальшивомонетників. Зажерливість до накопичення грошей і землі становить основний зміст образу Калитки.
Герой не гребує ніякими способами нажитися, нерідко за рахунок руйнування господарства бідних селян, що через злидні тікають із села, і дрібних поміщиків.
Земля — його мета, гроші — його засіб. Із цих двох речей складається його уявлення про життя. Від однієї тільки уяви про докуплений шмат землі в Калитки «диханіє спирає».
Скупиться по-людськи поїсти, сам працює і не дасть відпочити й навіть помолитись наймитам.
Прагнення збагачуватися заради самого збагачення без будь-якої іншої мети.
Калитка безмежно радий, що і йому, нарешті пощастило відкрити секрет, як багатіють його конкуренти. Це й засліпило йому очі. Його душею повністю керують багатство і гроші.
Кожна думка, кожний вчинок сільського глитая підпорядкований здійсненню мети. Не зупиняється він у гонитві за збагаченням навіть перед шахрайськими махінаціями.
Видаючи власну дочку заміж, Калитка замість обіцяних п’яти тисяч відбувся парами худоби та десятком овець, а на придачу — «гуртом побили зятя й вирядили». Півдня билися, «в хаті назмітали волосся на землі цілу куделю». (Хазяйновитий Роман аж два квача зробив вози підмазувати — не пропадати ж добру!)
Калитка у весільній баталії два зуби втратив, зате грошики зберіг.
Нікому не довіряє, сам гасає, як несамовитий, підганяючи наймитів, рахує кожний окраєць хліба.
Свою жінку змушує іти до церкви пішки, та ще й прикривається сентенціями: «Худобу ганять у празник гріх. Блажен чоловік, іже скотину милує».
Навіть уві сні ввижаються лини та карасі, за які «можна грошики лупить у городі», або що в нього кум віднімає гроші і уві сні, і наяву все для грошей, ради грошей, через гроші.
Лізе в петлю, бо пропали гроші, вислизнула з рук земля Смоквинова, яку збирався придбати.
Образ Калитки наскрізь сатиричний. Уже саме прізвище «Калитка» (гамак, шкіряна сумка для грошей) відповідає його суті користолюбця, власника.
Роль Герасима Калитки прекрасно виконував сам автор п’єси.
2.1.3. Цитатна характеристика:
«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»;
«Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»;
«…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»;
«Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи»;
«Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»;
«Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку!»;
«Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина. Диханіє спирає…
«Застав його (Романа) коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тих рихметиках шукать, як це робиться»;
«Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість»;
«…бере і в свого, і в чужого»;
«…робітники та собаки надворі повинні буть»;
«Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового»;
«Обікрали… ограбили…Пропала земля Смоковникова. Краще смерть, ніж така потеря!»;
«Тільки прийдеться платить, то я тебе живого облуплю» (Калитка — Роману);
«Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женися на Пузирівні — сам наплодиш завідських свиней»;
«Хоч би молились (робітники), а то стоїш, чухається та шепче собі губами, аби простоять більше без роботи».
2.2. Копач Бонавентура.
2.2.1. Матеріал щодо характеристики образу.
Від початку до кінця комедії поруч із Калиткою глядач бачить ще одне породження капіталістичної тогочасної дійсності — копач Бонавентура, який не зумів пристосуватися до нових умов і дощенту розорився. Копач теж хоче розбагатіти і вже не один рік марно шукає в землі скарбів. Бонавентура — цілковита протилежність Калитці. Він жартівник, мрійник, людина непрактична в господарських справах, його не бентежить становище люмпена, а в якому він опинився, все більше опускаючись на соціальне дно. Копач живе у якомусь своєму світі, не зрозумілому для інших. Живе своїми мріями, його зовсім не бентежить те становище, в якому він опинився. Не дає йому спокою тільки один предмет — Боковенька. Бонавентурі здається, що саме там за одному йому зрозумілими прикметами він відшукає скарб. А викопані гроші він мріє витрати не на побутові потреби, а на мандрівку до Парижа. Він навіть вміє «балакати» по-французьки! Бонавентурі докоряють, що він тридцять літ шукає гроші, але й досі нічогісінько не знайшов, але копач велике значення надає тим речам, які він все-таки викопав: окам’янілому дереву, ступці мідній сковороді. Він усіх переконує, що ці предмети важливі для науки. Копач навіть одіслав їх одному професорові, що кургани розкопує. Копач — дуже щедра людина. Бажаним скарбом він поділився б з усіма, хто б його попросив. Тільки чесним шляхом мріє розбагатіти Бонавентура. Крім того, що герой багатий своєю мрією, він також багатий на всілякі жарти, дотепи та прислів’я. З повагою Бонавентура ставиться до науки, знає напам’ять всі вірші Шевченка, цитує «Енеїду» Котляревського.
В образі цього героя автор п’єси показав низи тогочасного суспільного ладу, що склалися з обіднілих, вкрай селян і розорених поміщиків, які не могли пристосуватися до існуючих умов.
2.2.2. Цитати героя.
«Я, слава Богу, вік прожив, а й тріски чужої не взяв»;
«Без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нічого не зробиш»;
«Я не люблю, знаєте, там всяких ніжностей: перин, подушок. Є сама — добре, а нема — кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув — мало журився, проснувся, встав- встрепенувся, шапку насунув та й далі посунув»;
«Мені тільки засісти, то я з маху напишу що завгодно… Хочеш — комедію, а хочеш — прошеніє, яке завгодно прошеніє і куди завгодно»;
«Оцей раз, як не найду грошей, годі, кінець, амінь. Засяду десь і буду писать все, все одно гроші; я за год напишу стільки, що й на воза не забереш».
2.3.1. Матеріал щодо характеристики героя.
Савка — компаньйон Калитки, змучений бідністю селянин, який живе у боргах і не знає, як існувати далі. Доведений до відчаю, він згоден продати дияволу власну душу. Він навіть ходив на Івана Купала на роздоріжжя кликати Гната Безп’ятого! Аби тільки розбагатіти, наблизитися до «хазяїнів», придбати до рук ще шматочок. Адже, за його мораллю, «з грішми, сказано ж, і чорт не брат». Але в грошових справах немає ні братів, ні кумів: Калитка позичає Савці гроші не тільки під нечуваний процент, а ще, для певності, вимагає «запродажню запись на воли».Герой розмірковує про те, що, мабуть, сусідський поміщик Жолудь має «нечисті гроші», тобто, він вже скористався цією можливістю. Про людину, яка ставить на перше місце в житті багатство, можна впевнено сказати, що вона продає душу дияволу. Під час поділу грошей і Калитка, і Савка готові вбити один одного. Втім, коли справу провалено, коли Герасиму не дали накласти руки, Савка кається. І його покаяння — це справжнє покаяння людини-християнина.
2.3.2. Цитатна характеристика героя:
«Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани. Тільки ж де вони з ним познайомилися і як? От що цікаво!»;
«Не журіться. Я зумію заховать, аби що»;
«Буде здоров’я, будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіти більше, ніж Бог дає»;
«Пішов би до нього у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! Чи душу йому, луциперові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей»;
«Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя!»;
«Давайте моє мені… З мене печінка мало не витрусилась, поки це діло скінчилось, та щоб я не мав у руках свого заробітку, а заглядав вам у вічі, як цуцик?»
2.4. Інші герої п’єси
Для яскравішого зображення Калитки драматург вводить у комедію ще кількох осіб: наймичку Мотрю — дівчину з глибокими почуттями, працьовиту і розумну, змальовану в комедії з симпатією, а також постаті Калитчиних дружини і сина.
«Параска — Калитці: «Бий, бодай тобі руки посохли! І замолоду з синяків не виходила; бий і на старість! У! Харциз — коняку жаліє, а жінку бить збирається»;
«Роман про Мотрю: «Оце дівка! І я ж, здається, не з послідніх, а мало не впав. Оце робітниця, оце жінка — сама за косарем зв’яже!»;
«Параска про Мотрю: «…я до неї привикла, вона до мене, дівка красива, здорова, зна всі порядки, коло птиці, коло свиней, коло корів — одне слово, хазяйка біля всього; в хаті, як в кімнаті, я вже нездужаю, а проти неї, скільки їх у нас не було ніхто хліба не спече, ніхто борщу не наваре, хоч і без олії іноді, а всі їдять не нахваляться»;
«Герасим про Параску: «У мене в шапці більше розуму, ніж у тебе в голові».
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
IV дія комедії
1. Про що Роман співав пісню, перебуваючи на самоті?
а) Кохання;
б) працьовитих і добрих людей;
в) щастя;
г) зірку вечірню.
2. Замість того, щоб поцілувати Мотрю, Роман у темені кинувся не на дівчину, а на:
а) батька;
б) матір;
в) Клима;
г) Гершка.
3. Від переляку Вершко попросив сина Герасима, щоб той:
а) заспокоїв його;
б) нагодував;
в) дав йому води;
г) підпалив цигарку.
4. Копач хотів взимку написати:
а) роман про кохання;
б) історичну хроніку;
в) археологічний літопис;
г) малоросійську комедію.
5. Скільки років Бонавентура розшукував скарб?
а) Тридцять;
б) п’ятдесят;
в) сорок два;
г) двадцять три.
6. Характеризуючи себе, Копач зазначив, що він:
а) талановитий і порядний;
б) чемний і безкомпромісний;
в) марнославний і розумний;
г) багатий і щирий.
7. Пуховиком Бонавентура називав місце для відпочинку:
а) травичку під деревом;
б) старе пальто;
в) солому;
г) старе ганчір’я.
8. Невідомий передав Герасиму гроші у:
а) великому пакеті;
б) шкіряному мішку;
в) в’язаній торбі;
г) чорній валізі.
9. Прислів’я, яке використав у своїй мові Герасим, коли стеріг гроші:
а) «Береженого бог береже»;
б) «Купля руки пече, а продаж гріє»;
в) «З прибутку голова не болить»;
г) «Без бариша голодна душа».
10. Скільки мав отримати Савка фальшивих грошей від Герасима?
а) П’ять тисяч;
б) шість мільйонів;
в) десять тисяч;
г) мільярд.
11. Замість фальшивих грошей Герасим із Савкою отримали від Невідомого:
а) газети;
б) якийсь непотріб;
в) чистий папір;
г) старий одяг.
12. Яку думку висловив Савка, коли трапився обман із грошима?
а) «Що з воза впало, то пропало»;
б) «Хвалячи — продають; а гудячи — купують»;
в) «Купив би й село, та грошей голо»;
г) «На хороший товар багато покупців».
Примітка. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.
2. Робота на картках
1. Прокоментуйте, про що думка Савки: «Буде здоров’я, будуть і гроші, а я від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж Бог дає!» Чи можна вважати ці слова щирими?
2. Якою була реакція Калитки на те, що його обдурив Невідомий? Наведіть переконливі аргументи.
3. Хто перший дізнався про те, як було ошукано Калитку?
а) Роман;
б) Мотря;
в) Клим;
г) Параска.
1. Як ви вважаєте, що єднає і протиставляє всіх панів у творі? Наведіть приклади.
2. Бажання Калитки повіситись — це його слабість чи рішучість? Відповідь вмотивуйте.
3.Чим намагався фактор захиститися і налякати Романа?
а) Ножем;
б) сокирою;
в) револьвером;
г) мечем.
1. У чому була самовпевненість Калитки, коли він отримав гроші від Невідомого? Яким чином вони вплинули на поведінку багатого селянина?
2. Дослідіть, що відбулося із Савкою та Герасимом, коли вони почали ділити гроші? Яких змін зазнали їх дружні стосунки? Наведіть переконливі приклади.
3. Завдяки кому Герасим Никодимович залишився живим?
а) Романові;
б) Бонавентурі;
в) Мотрі;
г) Жолудю.
VI. Підсумок
Драма І. Карпенка-Карого не втрачає своєї актуальності і за наших часів, адже зараз ми зустрічаємо людей, для яких знецінилось одвічне та істинне, для яких гроші затьмарили все.
П’єса «Сто тисяч»є не тільки майстерною сатирою на тогочасні суспільні події, а й одвічним нагадуванням нам, що герасими калитки існують, їх багато і вони поміж нас, що потрібно пам’ятати про те справжнє й одвічне, що є в житті людини, про те, що має цінність завжди. Потрібно пам’ятати, що справжнім багатієм є не той, хто має вдосталь грошей, а той, хто має здоров’я, друзів, свободу, має можливість спілкуватися з рідними, жити чесно й просто, зростати духовно. Такі багатства неоціненні, вони коштують набагато більше, аніж «сто тисяч».
VIII. Домашнє завдання
Підготуватися до написання контрольного твору-роздуму за п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч».
І. Карпенко-Карий. «Сто тисяч». Характеристика дійових осіб твору, українська література
Повернутися на сторінку Української література
Скільки було років Аїші, коли вона вийшла заміж за пророка (мир йому)
Проте, ці дані суперечать іншим достовірними повідомленнями з тих же самих збірок хадисів. Якщо взяти ці дані в розрахунок, то виходить, що Аїша в момент шлюбу з Пророком ﷺ насправді була старше. Їй було 12-13, 17 і навіть 27 років.
У Ібн Хішама і деяких інших істориків є інформація про те, що Аїша була в числі перших прийняли Іслам людей, а це означає, що в момент шлюбу їй було 15 років. Крім того, деякі історики і дослідники наводять дані про те, що до Пророка ﷺ до неї посватався Джубейр ібн Мутім і вона була старше 17 років.
У збірниках хадисів Бухарі і Мусліма приводиться хадис від Аїші, яка говорить: «Я була дитиною, що грає на вулиці, коли Мухаммаду в Мецці був посланий аят з сури Гамар (46)». А цей аят був посланий в 4 році мекканского періоду Пророка ﷺ.
Тобто гратися на вулиці може дитина 5-6 років. Це означає, що в 614 році (4 рік пророцтва Мухаммада ﷺ в Мецці) їй було десь 5-6 років. Пророк ﷺ в 620 році одружився на Аїші, а ще через 2 роки вона перейшла до чоловіка. Значить в 622 році, при переході в будинок Пророка Мухаммада ﷺ їй було 13-14 років.
Цікава й історія з Джубейр ібн Мутім. Його батько посватався до Аїші, але потім, коли стало відомо, що Абу Бакр (нехай буде задоволений ним Аллах) прийняв Іслам, він розірвав шлюб. Розповідається, що ця подія відбулася після першого відкритого виступу мусульман у Кааби, яке відбулося в 3 році мекканского періоду (613 рік).
Знову ж виникає питання про те, скільки їй було років до моменту її переселення до Мухаммаду ﷺ в 622 році, якщо ще в 613 році до неї вже сватався Джубейр. Навіть якщо їй було 5 років, то знову ж таки в той момент Аїші ніяк не могло бути 9 років.
Таким чином, спірність і суперечливість мусульманських джерел про вік Аїші не викликає ніяких сумнівів і є незаперечним фактом. Ніхто точно не може стверджувати про точність її 9-річного віку, так як ці дані, навіть якщо вони з Бухарі і Мусліма, суперечать іншим повідомленнями з того ж Бухарі і Мусліма, про які було згадано.
Так само можна сказати, що мусульманські мислителі ніколи не відкидали ніякі хадіси або розповіді. У мусульманській традиції приймається взагалі все. Немає різниці, зі збірки Бухарі ту чи іншу розповідь, або з книг Табарані, Табари або Ібн Саду.
Просто потім хадіси досліджуються, звіряється ланцюг їх передавачів, виявляється наявність (або відсутність) протиріч з іншими хадисами або аятами Корану і т.д. Якщо хадис бездоганний і несуперечливий, то він приймається незалежно від того, в збірнику Бухарі він приведений або десь ще. А якщо є привід засумніватися, якщо виникає протиріччя, то хадис знову-таки не відкидається, він просто приймається до відома. Але в цьому випадку, відповідно до більшості мусульманських правознавців давати якісь правові приписи або вводити його в переконання мусульман не дозволяється.
Саме цей випадок має місце в даному випадку. Навіть незважаючи на те, що за всіма параметрами достовірності хадіси про 9-річному віці Аїші до моменту шлюбу з Мухаммадом ﷺ не викликають сумніву і вони є в книгах Бухарі, Мусліма, Насаї, Ібн Мадж і т.д. все одно, при детальному дослідженні хронології виходить, що всі вони суперечать іншим хадисам з того ж Бухарі.
У будь-якому випадку Аїша пішла заміж за Пророка ﷺ в знак дружби Посланника Аллаха ﷺ з її батьком Абу Бакр, який сам особисто видав за нього свою дочку. Ніякого насильства не було. Батько не побажає поганого своєї дочки.
У той же час, мусульманські богослови вважають, що якщо Аїші дійсно було 9 років, все одно в цьому немає нічого поганого, тому що сімейне життя могла початися тільки після статевого дозрівання дівчини. В Аравії (взагалі в південних широтах) статеве дозрівання наступає рано, а як це відбувалося 1500 років тому взагалі невідомо. Крім того, в стародавніх суспільствах такі ранні шлюби були звичайною справою і ніякого засудження не викликали.
Айдин Алі-заде (Баку), к. Філос. н. співробітник Академії наук Азербайджану