Корекція рубців: які види рубців бувають і як їх позбутися

Чому утворюються рубці? Що впливає на рубцювання? Які види рубців бувають і як їх позбутися? Як відбувається корекція рубців?

Якщо ви пошкодите шкіру, неминуче утвориться рубець. Рубці виникають практично при будь-якому порушенні цілісності шкіри, в тому числі після хірургічних втручань або травм. Несприятливі умови загоєння і неправильно закрита рана часто призводять до утворення грубих, потворних рубців, які мають неестетичний вигляд. І від цього людина відчуває психологічний дискомфорт, особливо якщо рубець на видному місці. У такому разі допомогти може корекція рубців.

Чому з’являються рубці?

Загоєння рани – це завжди складний і багатоетапний біологічний процес. Він проходить кілька стадій:

1. запалення й епітелізація,
2. формування “молодого” рубця,
3. утворення “зрілого” рубця,
4. остаточна трансформація.

Рубці на шкірі є кінцевим етапом загоєння глибоких шкірних дефектів, коли відбувається заміна власних тканин на рубцеву.

Нормальний процес рубцювання може бути порушений низкою причин: сильне натягування шкіри, запалення, нагноєння, а також особливості імунної системи пацієнта, ендокринні порушення, спадкові фактори.

Що впливає на утворення рубця?

Рубці вкрай різноманітні, на їхнє утворення впливають численні фактори:

• колір шкіри: люди чорної раси більш схильні до утворення келоїдів, у деяких європейців, – наприклад з рудими або солом’яними волоссям, ризик утворення червоних гіпертрофічних рубців вище середнього;
• вік:еластичність шкіри і активність рубцевої тканини з віком знижуються, і рубці мають тенденцію ставати менш помітними; у молодих, навпаки, активність рубцевої тканини вища і вона швидше формує твердий червоний рубець;
• локалізація рубця: чим тонша і менш еластична шкіра, тим, як правило, тонший рубець, і це одна з причин, чому на повіках найделікатніші «сліди» роботи лікаря. Найгірше шкіра загоюється у ділянці грудини, плечах і спині, де існує велика ймовірність утворення келоїдних і гіпертрофічних рубців;
• вектор лінії розрізів: по всій поверхні тіла проходять природні складки, так звані лінії Лангера. Ці лінії паралельні природним складкам шкіри.

Які бувають види рубців і як їх позбутися

Для того, щоб корекція рубців пройшла успішно, необхідно при огляді класифікувати рубець, з яким лікар буде працювати.

Атрофічні (плоскі) рубці

Атрофічні рубці зазвичай виникають в результаті опіків та захворювань (віспа, вовчак, акне, розтяжки й ін.) Атрофічний рубець характеризується тонкою шкірою, злегка втиснутою поверхнею, ніколи не виступає над ділянками здорової шкіри, більш світлим забарвленням, ніж шкіра, що його оточує. У деяких випадках атрофічний рубець може мати яскраво-рожевий колір за рахунок склерозованих капілярів.

При необхідності корекції атрофічних рубців найчастіше лікар призначає комбіновану тактику. Вона буде включати пілінг (хімічний або лазерний, микродермобразія), мезотерапію і контурну пластику препаратами гіалуронової кислоти. Для видалення видимих ​​судин в зоні рубця в курс лікування потрібно включити кілька сеансів фотокоагуляції судинним лазером.

Нормотрофічні рубці

Нормотрофічні рубці формуються врівень зі шкірою, не викликають грубої деформації шкірної поверхні і прилеглих тканин. Крім того, що вони плоскі, нормотрофічні рубці відрізняються практично нормальним кольором, чутливість шкіри збережена. Нормотрофічні рубці утворюються після глибокого пошкодження шкіри. Як правило, хірургічна корекція для них не потрібна.

Гіпертрофічні рубці

Гіпертрофічні рубці найчастіше з’являються після глибоких опіків і хірургічних втручань. Вони мають вигляд тяжів, які виступають над шкірою у вигляді валиків. Зазвичай гіпертрофічні рубці безболісні, досить м’які і рухливі. Вони підлягають фізіотерапевтичному лікуванню, якщо провести його вчасно, тобто протягом півроку з моменту отримання травми, або подальшої хірургічної корекції. Тактика лікування або корекції післяопераційних рубців і шрамів суто індивідуальна.

Старі, тобто вже сформовані гіпертрофічні рубці піддаються двом видам корекції:

1. дбайливому хірургічного висіченню з накладенням косметичних внутрішньошкірних швів,
2. або лазерній шліфовці.
3. Іноді лікарі рекомендують вдатися до ефективного поєднання обох методів з необхідністю проходження подальшого раннього фізіотерапевтичного лікування.

Келоїдні рубці

Келоїдні рубці з’являються в результаті індивідуальних патологічних змін в структурі рубцевої тканини. Келоїдні рубці можуть мати різну форму і розміри, часто не збігаються з лініями операційного розрізу або травми.

Такі рубці завдають багато неприємностей. Вони починаються з невеликого вузликового ущільнення, потім швидко ростуть і збільшуються в розмірах, зберігаючи схильність до зростання протягом багатьох років. Формування і зростання келоїду супроводжується свербінням, хворобливістю, печіння і напругою тканин. Поверхня келоїдних рубців різко відмежована від здорової шкірного покриву. Сам рубець опуклий, блискучий, має багряний або синюшний колір.

У випадку з келоїдних рубцями процес лікування тривалий, вимагає обережного вибору методу корекції. Келоїдні рубці важко піддаються лікуванню, навіть сьогодні це досить велика проблема. Медична статистика говорить, що навіть при грамотно проведеній адекватній терапії, у третині випадків може статися рецидив захворювання.

Корекція: як позбутися рубців?

Для корекції сформованих рубців зазвичай застосовують комплексну програму лікування, поєднують фізичні, медикаментозні і хірургічні методи корекції.

• хірургічне висічення рубця з накладенням косметичного шва;
• моделювання запасу шкіри експандером з подальшим заміщенням рубцевого дефекту;
• спеціальні силіконові пластини і гелі;
• електрофорез, фонофорез з лікарськими речовинами;
• ін’єкційні методики (введення в рубець лікарських речовин);
• дермабразія або шліфування рубця;
• лазерне шліфування рубців.

Комплексний підхід у корекції рубців дозволяє максимально поліпшити зовнішні характеристики рубця. Велике значення при хірургічній корекції має методика закриття рани. Якщо зовнішні шви зняті занадто рано (при відсутності внутрішніх швів) – краї рани розходяться, і рубець стає широким. Більш тонкий і косметичний рубець утворюється після накладення внутрішніх швів, які не видаляються. Вони тривалий час утримують краї рани, тим самим сприяючи формуванню тонкого косметичного рубця.

Протипоказанням до лікування рубців є:

• гострі запальні процеси на шкірі;
• виражений купероз;
• запальні процеси в ділянці проведення корекції;
• герпес в активній фазі;
• атопічний дерматит;
• загострення соматичних захворювань.

Чому Київ називається Києвом та скільки йому років?

Давайте розберемося, що ми маємо. А маємо ми декілька версій: легендарну, літописну, археологічну версії, а також перше писемне джерело.

В легенді точної дати заснування Києва у нас немає. В радянський час припустили, що легенда про трьох братів відноситься десь до кінця 5 – початку 6 століття.

Датована частина «Повісті минулих літ» починається з 852-го року. Все до цього року у Повісті недатовано і неточне. Скоріше за все повість подає все абстрактно, мовляв «колись прийшли три брати з сестрою». У стилі жили-були. Тому дата заснування – 852-й рік – не зовсім вірна.

6360 рік від створення світу, або, як вважають, 852-й рік від Різдва Христового, є важливою датою в історії українських земель. Саме з того часу можемо вести мову про існування Русі-України. У «Повісті минулих літ» від цієї дати ведеться літочислення й сказано, що з того часу наша земля почала називатися землею Руською.

Завдяки дендрохронології, ми маємо дату 887-й рік, після якої можна прослідкувати безперервність життя міста Києва з усіма атрибутами: торгівля, ремесло, кам’яна архітектура. До цього на території сучасного Києва було декілька городищ, поселень, часом навіть представників різних археологічних культур.

За першим писемним джерелом Київ існує з 930-го році. А за хронікою Стрийковського Київ заснували в 430-му році.

Але про все по порядку.

Мацей або Матвій Стрийковський – один із перших істориків Білорусі, автор «Хроніки польської, литовської, жмудської та всієї Русі». Так от на думку Матвія, який жив у 16-му столітті, Київ заснований взагалі у 430-му році. Але ця дата тільки в нього одного і він ні на кого не посилається. Тобто доказів такої гипотези немає.

В радянському союзі вирішили спиратися на дату заснування Києва – 482 рік. Тим паче, що як раз в той час археолог Петро Толочко під час розкопок на Старокиївській горі знайшов житла, датовані кінцем 5-го початком 6-го століття. А також тоді в радянському союзі почалася мода на святкування дня міста. Плюс під це можна було «вибити» фінансування на книжки, а також різні наукові роботи та культурні заходи.

Так і вирішили, що будуть святкувати 1500-річчя Києва.«Ми зараз відсвяткуємо, а якщо ми помиляємося, то хай нас потім поправлять наступні покоління», – так сказав Володимир Щербицький.

На цю честь встановили пам’ятник засновникам Києва, зробили музей Золоті ворота.

До речі на Старокиївській горі копають ще з початку 20-го ст. Капище знайшов Вікентій Хвойка 1907-1908 років. Потім знаходили окремі захоронення в 1930-х та пізніше. Так що багато знайшли до Толочка, головне, що він знайшов житла кін. 5 поч. 6. ст. і в нього були ще масштабні розкопки на Подолі.

Літопис Нестора Літописця ділиться на дві частини: датовану та недатовану. Датована, відповідно, вказує дати, недатована частина, яка описує події до 940-го року, спирається виключно на легенди.

Літопис «Повість минул літ» був написаний на початку 12-го століття, але він переписувався та до нас дійшов оригінал вже тільки 14-го століття. Тобто багато чого просто могло загубитися дорогою. У літописі, який називається Лаврентіївський літопис, чіткої дати немає. 852 рік – це перша чітка дата у Повісті, але там взагалі йдеться про Візантійського імператора.

Є такий метод, як дендрохронологія – коли досліджують коріння дерев та встановлюють вік місцевості, на якій воно росте.

Так от під час розкопок на Житньому ринку по кількості кілець на дереві було встановлено, що Київ заснований у 887 році. Тобто це дендрохронологічна дата.

Не зрозуміло, чому по віку дерева можна сказати вік Києва? Тут йдеться про культурний шар. Він був безперервний з певного періоду і там відкладалися речі, які свідчать про розвиток саме міста. Початок цього шару найточніше можна прослідкувати за річними кільцями дерев. Археологи зібрали багато зразків дерев і склали детальну хронологію і дійшли до цієї дати. Теоретично місто могло існувати і раніше, але підтверджену точну дату маємо таку.

Отже існує дві версії археологів: що безперервне життя в Києві почалося з кінця 5-го на початку 6-го століттящо безперервне життя в Києві почалося з другої половини 9-го століття.

З одного боку розкопки Толочка, які свідчать про 5-6 століття. З іншого відчення про те, що з другої половини 9-го – 10-го століття в Києві з’являється перша кам’яна споруда – Десятинна церква. З’являється такий матеріал, як плінфа – з неї побудовані Золоті ворота та Софія Київська.

Пізніше на Старокиївській горі, там, де проводив розкопки Толочко, знайшли дві знахідки: могильник та капище. Знайдені захоронення у могильнику були датовані 8-9 століттям. Також були знайдені захоронення там, де зараз МЗС. І знайшли капище – де приносили в жертву. І ось це дивно, що місце Київ вирішили побудувати на могильнику, адже тоді не можна було жити поруч з ним. Могильники були поза містом.

Але є версія, що Ольга рве із традицією язичництва і на місці старих захоронень будують Десятинну церкву, а отже тут починає жити князь Володимир. Це співвідноситься із однієї з археологічних дат: друга половина 9-го, початок 10-го століття.

Причому поселення є не тільки на Старокиївській горі, але й на Замковій горі та на Щекавиці. Але там знайшли тільки горщики Розмови і сперечання щодо віку Києва йдуть вже близько 40 років.

До речі, щодо київського Подолу.

Чи можемо ми сказати, що тоді жили на Подолі?

Скоріше за все ні, тому що Дніпро розливало, були повені. Тому Поділ був скоріше за все літнім майданчиком, щоб торгувати. Восени вже всі піднімалися на гору і жили там.

Повені здебільшого були весняними і торгівля налагоджувалася ближче до літа. Очевидно, що Поділ був літньо-осіннім осередком торгівлі, але середньовічна торгівля це завжди ризик: для чого будувати, які серйозні будівлі, якщо на них легко напасти і пограбувати і вони часто затоплюються. Коли великих повеней стало менше, десь в 11-12 ст. і торгівля стала цивілізованішою, то і Поділ розвився, та і Київ ріс, збільшувалося населення, всім треба було десь жити.

Поділ обжився пізніше – за даними археології у 11-12 столітті – змінився клімат і відрегулювалася течія Дніпра. Люди жили у двоповерхових теремах.

А ось писемні джерела нам говорять про те, що Київ існує з 930-го року. Тому що князь Ігор при походах на Візантію вказував свою адресу так: Київ.

Уявляєте, є приблизно такий запис у візантійські хроніці. Що на Константинополь напав Ігор, князь з Києва і з ним підписали мирну угоду, що Візантія платить гроші, а Ігор не нападає.

Є ще одна доволі давня писемна згадка про Київ, це – київський лист, документ, який було знайдено в Каїрській генізі (місці, де зберігаються усі священні тексти, написані на івриті). Лист датується 10-м віком і там дійсно згадується Київ, як Qiyob. Але є одне але.

В цьому листі є еквівалент міри (сорок монет, шістдесят монет), а міряти масово почали вже пізніше, десь в 12-му столітті. Тому скоріше за все цей лист 11-го – 12-го століття.

До речі саме київському листу в проєкті Шукай присвячена мініскульптура, що встановлена на стіні синагоги Бродського на Шота Руставелі, 13.

Є монети римського часу, але вони нам не скажуть, коли точно заснувалося наше місто Київ. Але вони нам можуть сказати, коли активізувалася торгівля і з якого напрямку.

Златник Володимира (монета) цікава нам з точки зору держави і прагнення мати свої гроші як візантійські імператори. Бо гроші: чи то арабські чи візантійські, мали статус доларів чи євро. Більшість племен і народів з периферії не мали свого карбування монет.

А що думаєте ви? Скільки Києву років?