Швейцарія. Загальна характеристика Швейцарії

Площа – 41 тис. км кв.
Населення – 7,0 млн. чоловік.
Столиця – Берн.
Державний устрій – конфедерація 23 кантонів.

Швейцарія – гірська країна. Південно-східну її частину займають Альпи. На північному заході простяглися середньовисотні, але важкопрохідні гори Юра. Між Альпами і Юрою лежить Швейцарське плоскогір’я, або Міттельланд. Абсолютні його висоти понад 300- 600 м, клімат помірно теплий, вологий. Середня температура в січні становить -1°С, у липні вона досягає 21°С, річна сума опадів 800-1000 мм. Плоскогір’я дренує річка Ара – притока Рейну. Воно багате на озера тектонічно-льодовикового походження: Женевське, Невшательське, Цюрихське, Боденське та інші. Міттельланд займає 1/3 території країни, але на ньому зосереджені 4/5 населення, головні міста і господарський потенціал.
Найважливішими природними ресурсами Швейцарії є Альпи як рекреаційний район, а також гідроенергія та належні умови для розведення великої рогатої худоби молочного напрямку.
За мовою і культурою населення країни поділяється на германо-швейцарців (70% жителів), франко-швейцарців (20%) та італо-швейцарців (10%). Невелику групу (50 тис. чоловік) складають ретороманці, які є нащадками найдавніших мешканців цих земель, їхня мова належить до романської групи індоєвропейських мов. Етнічних протиріч у Швейцарії не існує. Усі чотири етноси, хоча й живуть компактними групами, вважають себе швейцарцями. Вони мають однакові права, їхнім мовам надано офіційний статус. За релігійними переконаннями населення поділяється майже порівну на протестантів і католиків.
Близько 1 млн. чоловік у Швейцарії становлять тимчасові іноземні робітники з сусідніх країн – італійці, французи, німці.
Тільки 62% жителів вважаються міськими. При оцінці цього факту треба мати на увазі, що і в сільській місцевості Швейцарії панує міський спосіб життя. В сільському і лісовому господарстві зайнято лише 200 тис. чоловік, або 6% робочої сили. Для Швейцарії характерні невеликі й маленькі міста.
Датою народження незалежної Швейцарії вважають 1291 р. Важливими етапами в її історії була боротьба кантонів з феодалами (ХІІІ-XV ст.) і епоха Реформації (XVI ст.). В середні виси серед швейцарців гірських кантонів було поширене найманство в іноземних арміях. Швейцарія стала притулком для релігійних і політичних мігрантів з інших країн. В 1815 р. було визнано її нейтралітет. Цей статус країни, особливо в роки першої і другої світових воєн, сприяв значному збільшенню її багатства й розвитку продуктивних сил.
Швейцарія – одна з найрозвинутіших і найбагатших країн світу: її ВНП у розрахунку на душу населення є найвищим у світі, а високоспеціалізована економіка є надзвичайно ефективною. Близько 1/5 робочої сили країни становлять іноземні робітники. Швейцарія імпортує більше, ніж: експортує. Дефіцит покривається за рахунок туризму, банківської і страхової справи, транспортних послуг.

Профіль Швейцарії

Швейцарія – країна Західної Європи, що не має виходу до моря. Це одна з найбагатших країн світу, яка незмінно займає високі позиції за якістю життя. Швейцарія відома своєю історією нейтралітету під час війни. Це місце розташування багатьох міжнародних організацій, таких як Світова організація торгівлі, але воно не є членом Європейського Союзу .

Короткі факти: Швейцарія

• Офіційна назва: Швейцарська Конфедерація
• Столиця: Берн
• Населення: 8 292 809 (2018)
• Офіційні мови: німецька (або швейцарська німецька), французька, італійська, ретороманська
• Валюта: швейцарський франк (CHF)
• Форма правління: Федеративна республіка (формально конфедерація)
• Клімат: помірний, але змінюється залежно від висоти
• Загальна площа: 15 937 квадратних миль (41 277 квадратних кілометрів)
• Найвища точка: Дюфуршпітце на висоті 15 203 футів (4634 метри)
• Найнижча точка: озеро Маджоре на висоті 639 футів (195 метрів)

Історія Швейцарії

Швейцарія спочатку була населена гельветами, а територія, яка становить сьогоднішню країну, стала частиною Римської імперії в першому столітті до нашої ери. Коли Римська імперія почала занепадати, Швейцарію захопили кілька німецьких племен. У 800 році Швейцарія увійшла до складу імперії Карла Великого. Незабаром після цього контроль над країною перейшов через імператорів Священної Римської імперії.

У 13 столітті відкрилися нові торгові шляхи через Альпи, а гірські долини Швейцарії стали важливими та отримали певну незалежність як кантони. У 1291 році помер імператор Священної Римської імперії, і, за даними Державного департаменту США, правлячі родини кількох гірських громад підписали хартію про збереження миру та незалежного правління.

У 1315–1388 роках швейцарські конфедерати брали участь у кількох конфліктах з Габсбургами, і їхні кордони розширювалися. У 1499 році Швейцарські конфедерати здобули незалежність від Священної Римської імперії. Після здобуття незалежності та поразки від французів і венеціанців у 1515 році Швейцарія припинила свою політику експансії.

Протягом 1600-х років було кілька європейських конфліктів, але швейцарці залишалися нейтральними. У 1797–1798 роках Наполеон анексував частину Швейцарської Конфедерації, і було створено державу з центральним управлінням. У 1815 році Віденський конгрес зберіг за країною статус постійно озброєної нейтральної держави. У 1848 році коротка громадянська війна між протестантами та католиками призвела до утворення федеративної держави за зразком Сполучених Штатів . Потім була розроблена Конституція Швейцарії, до якої в 1874 році були внесені поправки, щоб забезпечити незалежність і демократію кантонів.

У 19 столітті Швейцарія зазнала індустріалізації та залишалася нейтральною під час Першої світової війни . Під час Другої світової війни Швейцарія також залишалася нейтральною, незважаючи на тиск з боку сусідніх країн. Після війни Швейцарія почала розвивати свою економіку. Вона не приєдналася до Ради Європи до 1963 року і досі не є частиною Європейського Союзу. У 2002 році Швейцарія стала членом ООН.

Уряд Швейцарії

Сьогодні уряд Швейцарії формально є конфедерацією, але за структурою він більше схожий на федеративну республіку. Вона має виконавчу владу з главою держави, главу уряду, який очолює президент, двопалатну Федеральну асамблею з Радою штатів і Національну раду для законодавчої гілки влади. Судова гілка влади Швейцарії складається з Федерального верховного суду. Країна поділена на 26 кантонів для місцевої адміністрації, кожен з яких має високий ступінь незалежності. Кожен кантон рівний за статусом.

Люди Швейцарії

Швейцарія унікальна за своєю демографією, оскільки складається з трьох мовних і культурних регіонів. Це німецька, французька та італійська. Як наслідок, Швейцарія не є нацією, заснованою на одній етнічній ідентичності; натомість він базується на спільному історичному тлі та спільних державних цінностях. Офіційними мовами Швейцарії є німецька, французька, італійська та ретороманська.

Економіка та землекористування в Швейцарія

Швейцарія є однією з найбагатших країн у світі та має дуже сильну ринкову економіку. Рівень безробіття низький, а робоча сила також висококваліфікована. Сільське господарство становить невелику частину її економіки, а основні продукти включають зерно, фрукти, овочі, м’ясо та яйця. Найбільшими галузями промисловості Швейцарії є машинобудування, хімічна промисловість, банківська справа та страхування. Крім того, у Швейцарії виробляють дорогі товари, такі як годинники та точні інструменти. Туризм також є дуже великою галуззю в країні через її природне розташування в Альпах.

Географія і клімат Швейцарії

Швейцарія розташована в Західній Європі, на схід від Франції та на північ від Італії. Він відомий своїми гірськими ландшафтами та невеликими гірськими селами. Рельєф Швейцарії різноманітний, але переважно гористий з Альпами на півдні та горами Юра на північному заході. Є також центральне плато з пагорбами та рівнинами, і є багато великих озер по всій країні. Дюфуршпітце на висоті 15 203 футів (4634 м) є найвищою точкою Швейцарії, але є багато інших вершин, які також знаходяться на дуже високих висотах, Маттерхорн поблизу міста Церматт у Вале є найвідомішою.

Клімат Швейцарії помірний , але змінюється залежно від висоти. Більша частина країни має холодну та дощову або сніжну зиму та прохолодне або тепле, а іноді й вологе літо. Берн, столиця Швейцарії, має середню найнижчу температуру січня 25,3 градусів F (-3,7 градусів C) і середню липневу 74,3 градусів F (23,5 градусів C).

Джерела

• Центральне Розвідувальне Управління. ЦРУ. Всесвітня книга фактів – Швейцарія .
• Infoplease.com. . Infoplease.comШвейцарія: історія, географія, уряд і культура .
• Державний департамент США. Швейцарія .

Чому Швейцарія називається «Швейцарією»?

Фреска «Fundamentum» художника Генріха Даніота (Heinrich Danioth, 1896-1953) на фасаді «Музею Союзної грамоти» («Bundesbriefmuseum») у місті Швіц, столиці однойменного кантону. На ній зображено міфологічну клятву перших швейцарців, які утворили Швейцарію 1291 року. Насправді ж ця історія має зовсім інший вигляд. Keystone

Кожна країна має свою назву, і назва ця має свою історію. Давайте подивимося, звідки узялася назва «Швейцарія»?

Доступно 1 іншою мовою

Для початку уточнимо, що слово «Швейцарія» є адаптованим варіантом німецької загальноприйнятої назви країни «Die Schweiz» у сучасному написанні. Чому опираємося на німецьку назву? Швейцарія як країна і нація починала своє зародження в німецькомовному просторі, а тому німецьке ім’я, згідно принципу старшинства, є більш автентичним.

Тож, звідки пішла назва країни? Насамперед уточнимо, яка саме. Офіційна німецька звучить так: «Schweizerische Eidgenossenschaft». Як це перекласти українською? З першим словом усе зрозуміло, але що таке «Eidgenossenschaft»? Німецькі визначення «Eidgenonssenschaft» / «eidgenössisch» мають офіційний і дещо бюрократичний характер. В основі цих визначень – поняття «Eid», або «клятва», а також «Genossenschaft», тобто «товариство».

Таким чином, «Schweizerische Eidgenossenschaft» дослівно перекладається як «Швейцарське товариство за клятвою». Зрозуміло? Ой, навряд. Яка «клятва» і яке «товариство»? Уточнимо, що йдеться про «Союзну грамоту» 1291 року і про механізм взаємного забезпечення гарантій безпеки окремих регіонів в умовах відсутності стійких інститутів імперської влади в альпійських областях майбутньої Швейцарії в період раннього середньовіччя. Докладніше – ось у цьому матеріалі.

Так чи інакше, найменування «Швейцарське товариство за клятвою» застосовується лише у Швейцарії і виключно німецькою мовою. А за кордон, зокрема й до української, потрапив і закріпився франкомовний варіант Confédération suisse, або Швейцарська Конфедерація. І ця назва теж багатьох бентежить, особливо, коли читаєш, що «Швейцарська Конфедерація є федерацією». То чим же все-таки є країна, з огляду на те, що федерація і конфедерація – це дві взаємовиключні форми державного устрою?

Якщо зовсім коротко, то ситуація має доволі простий вигляд: латинське «Confoederatio» є за змістом прямим перекладом поняття «Eidgenossenschaft», а по суті – якраз «федерацією» в тій формі, як її розуміли в середньовіччі. Ще коротше: те, що в середні віки називали «конфедерацією», означає форму державного устрою, яка в сучасному світі називається «федерацією». Тепер усе більш-менш стає на свої місця: сучасна Швейцарія є класичною федерацією.

Одвічний регіон

Значно поширенішою, зрозуміло, є назва «Швейцарія» – пряма адаптація локального топоніма «Schwyz». Сьогодні у Швейцарії існує і кантон Швіц, і його столиця, однойменне місто. Цей край належить до числа одвічних регіонів, представники яких, згідно з легендою, 1291 року підписували вже згадану «Союзну грамоту». Крім того, тут 1315 року відбулася одна з найважливіших битв (битва при Моргартені), у ході якої майбутні швейцарці завдали поразки військам Імперії. Тому поступово вся країна і почала називатися на ім’я регіону Швіц.

Показати більше

Десять головних дат в історії Швейцарії

Цей вміст було опубліковано на 17 Серпня 2023 года Давайте згадаємо десять найголовніших дат в історії Конфедерації.

Ще одна назва Швейцарії – «Confoederatio Helvetica». Це латинське словосполучення посилається на одне з племен, які населяли територію теперішньої Швейцарії. Звалося це плем’я «гельвети». Воно було першим племенем, згаданим у письмових джерелах з історії Швейцарії. Короткий варіант цього імені, поняття «Helvetia», і донині використовується на поштових марках та монетах. Крім того, «гельветикою» називається один із найпопулярніших шрифтів, про що докладніше можна прочитати нижче.

Початкові літери слів «Confoederatio» і «Helvetica» утворюють також скорочення:

CH: використовується як позначення швейцарського доменного імені в мережі інтернет і на автомобільних номерах;

CHF: міжнародне позначення швейцарської валюти «швейцарський франк»;

HB: національний код, що використовують в цивільній авіації;

HB9: національний код, який використовують радиолюбителі.

Стару назву «Helvetia» часто неофіційно використовують всередині Швейцарії, щоб нівелювати протиріччя німецько- і франкомовних регіонів країни. Швейцарські франкофони, зазвичай ліберально налаштовані, не дуже задоволені тим, що назва країни походить з німецької, та ще й консервативного регіону Швіц. Тож назва «Helvetia» покликана відігравати роль своєрідного символічного мосту між двома найважливішими лінгвістичними ареалами країни.

Вашу підписку не вдалося зберегти. Будь ласка, спробуйте ще раз.

Майже готово… Нам потрібно підтвердити вашу адресу електронної пошти. Щоб завершити процес підписки, натисніть посилання в електронному листі, який ми щойно надіслали.