§ 49. Парнокопитні: свиня, корова. Загальні ознаки

На попередньому уроці ви дізналися про мавп, їхній зовнішній вигляд і середовище існування. Чим відрізняються види мавп? Який зовнішній вигляд у шимпанзе? У якій місцевості мешкають шимпанзе? Як спілкуються між собою шимпанзе?

Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про таких парнокопитних тварин як свиня й корова.

Парнокопитні тварини отримали свою назву від кількості пальців на нозі. Їх буває два або чотири. Тобто парна кількість пальців. На кінцях пальців у цих тварин є рогове утворення — копито. Також копито називають ратицею.

У парнокопитних найбільше розвинені третій і четвертий пальці. Інші пальці слабо розвинені й розташовані вище інших. Парнокопитні поділяються на жуйних і нежуйних тварин. Деяких із них люди утримують уже багато років заради молока, м’яса та шкіри.

До нежуйних парнокопитних тварин належить свиня. З моменту приручення свиней люди вивели багато порід цих тварин. У нашій країні популярною породою свиней є українська біла степова. У цих тварин довге тіло з невеликою головою та опуклим рилом. Вуха великі, переважно звисають над очима. Тіло вкрите щетиною. Шкіра й щетина білого кольору.

Українська степова біла свиня

Це м’ясо-сальна порода. Представники цієї породи не потребують особливих умов утримання. Ці свині не перебірливі в харчуванні та швидко ростуть.

Свині всеїдні. У домашніх умовах їх годують харчовими відходами, овочами, зеленню. Улюбленою їжею свиней є морква, кабачки, буряки, гарбузи у тертому вигляді. Також вони їдять картоплю. Для більшої поживності бажано відварювати картоплю й змішувати її з дертю. Дерть — це борошно зернових культур (пшениці, жита, кукурудзи та інших) грубого помелу для відгодівлі тварин.

Годівля поросят комбінованими кормами

Свиноматка з поросятами

На свинофермах тварин годують комбінованими кормами. До їх складу входять білки, жири та вітаміни. Це забезпечує швидкий ріст поросят.

Самця свині називають кнур. Самка народжує 11-12 поросят. Годує молоком. Поросята цієї породи скороспілі, витривалі, пристосовані до умов нашої країни. Через місяць поросят від’єднують від свиноматки. Їх відгодовують окремо.

До жуйних парнокопитних тварин належить корова. Це велика тварина з продовгуватим тулубом і масивними стегнами. Хвіст у корів довгий з китицею волосся на кінці. У корів велика голова, широке, плоске чоло. У більшості корів на голові є роги. Але можуть бути й безрогі тварини. Очі великі, круглі. Вуха короткі, рухливі, повертаються до джерела звуку. Слух, нюх і смак у корів чудово розвинені.

Шкіра корови покрита короткими густими волосинками різних відтінків чорного, білого, коричневого або рудого кольорів. Шерсть може бути одного кольору або декількох.

Корови — це травоїдні тварини. Коли корови пасуться на луках, то проковтують траву, майже не жуючи. Потім вони відригують її та повторно більш ретельно пережовують. Ось чому корів відносять до жуйних тварин. Узимку корів годують сіном. Сіно — це скошена й висушена трава. Також підгодовують буряками, дертю, макухою.

Годівля корів узимку

Корови — стадні тварини. Влітку їх випасають групами — чередою. У стаді корови спілкуються між собою за допомогою запахів, кивками та поворотами голови. Так вони передають тривогу, загрозу, заклик або покірність. Мукання корови також висловлює певний стан тварини: страждання, якщо корову вчасно не подоїли, голод, спрагу. Муканням корова кличе до себе теля або іншого члена стада.

У паху корови є вим’я із сосками. Корів доять вручну або спеціальними доїльними апаратами. Роблять це зазвичай тричі на день. У середньому одна корова дає 25-30 літрів молока за добу.

Доїння молока доїльним апаратом

Корова з телям

Корова народжує одне теля, рідше двох. Вже через годину після народження воно встає на ноги й тягнеться до вимені. Теля ссе молоко лише кілька перших місяців. Уже у віці 1 місяця воно пробує їсти траву. Корова піклується про теля, захищає його.

Отже, парнокопитними є тварини, у яких на кожній нозі є парна кількість пальців (два або чотири). На кінцях пальців є рогові утворення — копита. Ці тварини поділяються на жуйних і нежуйних. Жуйною є корова. Нежуйна парнокопитна тварина — свиня.

Запам’ятайте!

Парнокопитні — тварини, в яких на кожній нозі є парна кількість пальців (два або чотири).

Копито — рогове утворення на кінцях пальців у деяких тварин.

Ратиця — інша назва копита.

Дерть — борошно зернових культур (пшениці, жита, кукурудзи та інших) грубого помелу для відгодівлі тварин.

Кнур — самець свині.

Сіно — скошена й висушена трава.

Череда — стадо корів.

• 1. Яких тварин називають парнокопитними?
• 2. Що таке копито?
• 3. Який зовнішній вигляд у свійської свині (корови)?
• 4. *Навіщо люди тримають свиней (корів)?
• 5. Чим харчуються свійські свині (корови)?
• 6. Скільки народжує дитинчат свиня (корова)?
• 7. Чим годує свиня (корова) своїх дитинчат?
• 8. Чому корови є жуйними тваринами?
• 9. Як спілкуються корови між собою?
• 10. Скільки літрів молока за добу дає одна корова?
• 11. *Чому корів називають годувальницями?

1. Зіставте словосполучення так, щоб вийшли прислів’я. Запишіть їх у зошит.

• а) Корова у дворі. болото знайде.
• б) Коли б свині крила. молока не надоїш.
• в) Корову не нагодуєш — . вона б і небо зрила.
• г) Свиня і в піску. молоко на столі.

Цікаво знати.

Люди приручили корів дуже давно — 8 тисяч років тому. У багатьох народів тривалий час корова була великою цінністю. І коли людство ще не вигадало грошей, еталоном покупок була саме корова. Тобто більшість цінних товарів вимірювалося кількістю корів.

Ми думаємо, що корови можуть видавати лише один звук: «Муу!». Насправді вчені довели, що цей звук має 11 видів інтонацій. Кожна з них має своє значення.

Корови вміють дружити. Приязне ставлення проявляється у вилизуванні один одного. Корови також можуть співчувати й сумувати. Вони одні з небагатьох тварин здатні плакати.

Прояв дружби у корів

✅Доповідь про свиню

Свиня – це домашня тварина, з якої роблять м’ясо і сало. Більшість свиней товсті і рожеві, але насправді вони бувають різні. У всіх них є великі вуха, чотири лапи з копитами, маленькі хвостики і круглий плоский ніс з двома дірками – п’ятачок.

А ось кольором і розміром вони сильно відрізняються.

А у деяких є навіть борода, але це вже окрема порода.

Особливості

Свині їдять абсолютно все, тому нерідко господарі їм віддають залишки своєї їжі. Це дуже зручно, тому що завжди є, кому згодувати несмачну їжу.

Часто ці тварини валяються в грязі, тому нечистоплотних людей грубо називають свинями. Хоча насправді з свинок цей бруд потім сама спадає, причому разом зі всякими паразитами, а ось людям доводиться митися і прибиратися у себе вдома.

А ще свині дуже добре плавають, якщо їх навчити.

Середовище проживання

Живуть свині по всій планеті, крім, звичайно, Антарктиди – там занадто холодно і немає бруду.

Багато тварин живуть в спеціально побудованих для них хлівах. Їм живеться непогано, їх годують і про них піклуються, але потім їх вбивають і їдять. А є й такі, які живуть в лісі – кабани. Зазвичай вони шукають лісу з болотами, річками або горами.

Кабани

Кабани набагато стрункішою, міцніше і сильніше домашніх свинок. Шерсть у них довші і гущі, дуже темна. Оскільки люди про них не піклуються, а, навпаки, не люблять і всіляко заважають жити, кабани збираються в стада. Хоча багато хто з них, коли постаріють, йдуть і живуть одні.

Весь день кабани лежать в своїх ямах, які вони вирили, і тільки ввечері починають шукати їжу. Їдять вони, як і домашні, все, що є: гриби, черв’яків, яйця, жолуді. Можуть навіть змією повечеряти.

До речі, кабани теж валяються в грязі, але вони трошки розумніша: після цього вони намагаються знайти дерево зі смолою. Коли вона змішається з брудом і засохне, кабани покриваються захисним шаром. Іноді він виходить настільки міцним, що його не може пробити куля і мисливці йдуть ні з чим.

Користь свині для людини

Більшість людей тримають свиней заради м’яса, сала і шкіри. Ще з їх жорсткої вовни можна робити пензлика або щітки. Завдяки хорошій чутливості до запахів вони можуть шукати для людей трюфелі – дуже рідкісні і смачні гриби. Зараз лікарі навчилися пересаджувати свинячі органи людини. Таким чином вони рятують людям життя.

Що ми дізналися?

1. Класифікація та походження:
   • Свиня (Sus scrofa domesticus) є домашньою версією дикого кабана і належить до сімейства свиневих. Доместикація свиней відбулася близько 9,000 років тому в Анатолії та Китаї.
2. Фізичні характеристики:
   • Свині мають міцне тіло, вкрите жорсткою щетиною, маленькі очі, великі вуха та плоский ніс, який є дуже чутливим і використовується для риття в землі.
3. Розмноження:
   • Свині відомі своєю високою репродуктивністю, одна самка (свиноматка) може народжувати від 10 до 12 поросят в одному посліді.
4. Поведінка та інтелект:
   • Свині вважаються одними з найрозумніших домашніх тварин, здатними вирішувати складні задачі, вчитися на досвіді та виявляти високий рівень соціальної взаємодії.
5. Харчування:
   • Свині є всеїдними тваринами, їх раціон може включати рослини, коріння, фрукти, комах та навіть маленьких тварин.
6. Роль у сільському господарстві:
   • Свині відіграють важливу роль в аграрній економіці, забезпечуючи м’ясо, шкіру та інші продукти. Вони також використовуються в наукових дослідженнях та як домашні улюбленці.
7. Значення у культурі:
   • Свині мають різне символічне значення у різних культурах, від символу багатства та процвітання до табу на їх споживання в деяких релігіях.

Висновок

Свиня є видатною твариною з точки зору її біології, соціальної поведінки, інтелекту та значення для людини. Як один з перших доместикованих видів, свиня має довгу історію взаємодії з людиною, що включає виробництво їжі, наукові дослідження та навіть участь у культурних традиціях.

Їх розум, адаптивність та внесок у сільське господарство роблять їх незамінними в багатьох аспектах людського життя. Охорона свиней та забезпечення належних умов їх утримання є важливим аспектом сучасного тваринництва та етичного поводження з тваринами.

Вимірюємо температура тіла у свиней, що є норма, а що відхилення

Як будь-яким іншим тваринам свиням властиво боліти. Якщо вчасно не почати лікування, захворіла тварина може загинути. При запізнілому лікуванні часто спостерігається відставання росту і наборі маси свині. Захворіла вагітна свиноматка може скинути недоношених поросят, а годує – кинути свій послід і не годувати його. Матка в полюванні у період хвороби не підпускає до себе кнура, але, якщо йому вдалося зробити садку, чи матка виносить послід.

Поросята з надмірно високою температурою гинуть від того, що на клітинному рівні в їх тілі відбувається руйнування білкових ланцюжків, звернути цей процес не можна. Тому лікування хворої свині – це не тільки профілактичну і санітарно-ветеринарне заходу, але також економічна задача свиноферми.

За показниками температури можна судити про наявність у тварини якого-небудь захворювання, навіть, якщо інші ознаки захворювання не видно. При підвищенні температури до показників 40,5 слід викликати ветеринарного лікаря або хоча б зоотехніка. Вони проведуть повноцінний огляд тварини, візьмуть аналізи і при виявленні ознак захворювання у нього дадуть рекомендації по відсаджування тварини в окремий бокс або залишення на місці, по дачі ветеринарних лікарських препаратів, іншим маніпуляціям.

Приблизно 85 з 100 випадків захворювань свиней мають неінфекційний характер. Тварина може залишатися на своєму місці і отримувати препарати там же. Це суттєво знижує рівень стресу у хворого тваринного. Якщо мова йде про маленький порося, то його потрібно відлучати в будь-якому випадку, оскільки інші поросята інстинктивно будуть його бити і не підпускати до годівниці. Тим більше, за отсаженным малюком куди простіше стежити.

В 15 випадках із 100 у свиней виявляється ураження вірусами, бактеріями, найпростішими, грибками. Інфікована особа повинна бути ізольована щоб уникнути зараження всього поголів’я. Інфікованій тварині необхідно посилене харчування, прийом вітамінів, і спокійне місце, де його не будуть штовхати більш сильні та здорові родичі. Якщо у господарстві фермера спостерігається епізоотія, то ветеринар йди зоотехнік швидше за все порадить провести забій поголів’я. Заражена паразитами м’ясо підлягає утилізації, а м’ясо від здорових особин – реалізації або переробки.

Рада. Маленьким поросятам необхідно міряти температуру щодня, так можна вберегти молодняк від хвороб і падежу, вчасно виявляючи будь-які відхилення.

Яка нормальна температура тіла у свиней?

Температура тіла у свиней різних порід варіюється в межах 38-39,5 градусів в залежності від статі і віку. У самок, особливо вагітних і годуючих, температура тіла вища, ніж у самців, а у дитинчат завжди стабільно вище, ніж у будь-якої дорослої особини.

У декоративних свинок температура в нормі на 0,5-1 градус вище, ніж у продуктивних свиней. Найчастіше це пов’язано з тим, що їх тіло вкрите шерстю, а не щетиною, як у м’ясних свиней.

Поросята іноді показують температуру 40 при збереженні повної активності, апетиту і з нормальним стільцем. У маленьких поросят не цілком відрегульована природна терморегуляція, тому вони досить сильно реагують на температуру навколишнього середовища.

У нормі температура тіла дорослого (старше року) здорової продуктивної свині – 38,5 градусів. При цьому свиня може бути активною і добре їсти при температурі 40 без кількох поділів ртутного стовпа. І то, і то вважається варіантом норми, з тією різницею, що перший випадок типовіший, а другий – менше.

Різниця у вазі і віці дорослих особин не дає істотних коливань температурних показників. Зате особини з більш щільною прошарком сала під шкірою дають знижену температуру на шкірі. Це говорить про те, що жировий прошарок відмінно утримує всередині тепло.

Свиноматки в полюванні, в стані вагітності і підготовки до пологів показують більш високу температуру. Це пов’язано з викидом в кров гормонів, почастішанням серцебиття і невеликим підвищенням тиску.

Як виміряти температуру тіла у свині?

Маленьким поросятам і молодим зі спокійним темпераментом свинкам міряють температуру ректально вводять термометр у пряму кишку і тримають до 10 хвилин. Для великих особин слід мати в господарстві бездистанционный електронний термометр. Ця річ з дорогих, але якщо серйозно планується побудова «м’ясного» бізнесу, то без електронного термометра не обійтися. Він дозволяє безпечно міряти температуру навіть у дорослих недружніх кнурів вагою близько півтонни.

Важливо. Приклеювання на шкуру тварини звичайного спиртового або ртутного градусника не дає вірного результату із-за низької теплопровідності свинячого сала. До того ж це дуже небезпечно: свиня може розчавити градусник і отруїтися парами ртуті або з’їсти бите скло.

На що звертати увагу при підвищенні у свині температури?

Обов’язково потрібно зазначати при кожному годуванні наявність або відсутність апетиту у свиней, швидкість поїдання корму (швидко чи є тварина чи повільно і мляво?).

Важливо оцінювати загальний стан тварин: відзначати нехарактерне для конкретної особини поведінка, скуйовдженість щетини, утруднене дихання; наявність висипу і плям на шкірі; наявність виділень з носа, рота, очей, ануса, статевої щілини у самки (крім виділення в період тічки); відзначати колір сечі та калу, наявність глистів в калі.

Тварин, що показують відхиляється від норми поведінку, потрібно відлучати. Після відсадження їх оглядає ветеринар, бере необхідні аналізи. І тільки за результатами аналізів тварина або повертають на його місце, або лікують в окремому боксі. Якщо потрібно відсадити від посліду годує матку, то її поміщають в бокс без поросят. На час перебування матки в боксі при сильному захворюванні поросят доведеться поїти. Якщо хвороба матки не важка, до неї можна пустити поросят для годування. Це запобіжить застої молока в протоках молочних залоз матки.

Що може спровокувати підвищення температури тіла?

Найчастіше підвищення температури і пригнічений стан тваринного викликано неякісними кормовими продуктами або недотриманням умов їх зберігання. Вказується в деяких підручниках по розведенню свиней, що від загального числа всіх неінфекційних хворих захворювання внаслідок неправильного годування тварини становить приблизно половину. Свині досить чутливі до промерз, заплесневевшим, попсованим шкідниками кормів. Також вони погано переносять бідне протеїном дієту. Грубі корми дратую однокамерний шлунок тварин і викликає запалення слизової оболонки. Цей процес супроводжується розладом травлення і підвищенням температури.

У годуючих самок часто розвивається мастит. Це запалення молочних залоз, головними ознаками якого вважаються різке і сильне підвищення температури затвердіння сосків свиноматки. Причинами маститу можуть стати переохолодження матки, неповне випорожнення молочних пакетів поросятами, неправильний відлучення поросят, коли молока у свиноматки багато і воно застоюється в протоках.

Інше неінфекційне захворювання, що йде «в комплекті» з підвищеною температурою – авітаміноз. Температура підвищується при ньому незначно.

З інфекційних захворювань, що супроводжуються підвищенням температури тіла у свиней, поширені трахеїт, бронхопневмонія, бронхіт, гастроентерит. Всі вони заразні і при відсутності адекватного лікування можуть погубити поголів’я. В основному хворим тваринам призначають антибіотики. Проводять також вітамінотерапію і – в міру одужання – загартовувальні процедури: сонячні і повітряні ванни, переривчастий обігрів свинарника.

Підвищення або зниження температури тіла у свиней може спровокувати також температура навколишнього середовища. У жарку пору року все поголів’я може демонструвати підвищену температуру, при цьому зберігаючи активність і апетит. В морози температура тіла свиней трохи падає.

Важливо. Відстеження температури тіла у продуктивних свиней і своєчасне проведення ветеринарних заходів дозволить не просто зберегти, але й розвинути ферму.