Світові рейтинги університетів: чи існує ідеальна модель?

З 1983 року університетські рейтинги стали всесвітньою індустрією. Але перед тим як поставити запитання яким чином можна скласти рейтинг університетів, варто подумати для чого це потрібно.

Основною причиною існування рейтингів, безумовно, є зростання попиту на вищу освіту по всьому світові за останні кілька десятиліть. Зараз університети більші, ніж коли-небудь. Вищий навчальний заклад, у якому навчається 10 тисяч студентів, уже не вважається великим. Крім того їх стає усе більше, лише у Великобританії налічується 116 вищих шкіл.

Зі зростанням кількості студентів зросла і їхня потреба у інформації, адже все більше з них походять з родин не знайомих з вищою освітою. При цьому коледж може коштувати шестизначну суму, а тому важливо переконатись, що ви вступаєте у той, що треба.

На додаток, курси та програми, які пропонують різні університети, все більше відрізняються. Спостерігачі, такі як Майкл Портер з Harvard Business School, відзначають, що за умов розвиненої економіки виникає все більше різних спеціалізованих робочих місць. Це в свою чергу веде до зміни в університетських програмах, що в свою чергу означає зростання потреби у інформації.

Тільки погляньте на будь-який національний рейтинг університетів і ви побачите, що він призначений для потреб майбутніх студентів і, звичайно ж, їхніх батьків. У подібних рейтингах використовуються такі критерії як розмір аудиторії, пропорція студенти/викладачі, кількість дипломів з відзнакою, вірогідність отримання роботи після випуску.

Усе це відображається у рейтингу університетів газети The Times. Також у ньому використовується і британський Огляд студентської задоволеності.

Крім того, рейтинг використовує показники якості досліджень, які визначаються британською перевіркою Research Assessment Exercise. Однак ці результати використовуються передусім для того, щоб визначити університети та факультети, де викладання ведеться провідними фахівцями, а не для визначення провідних дослідницьких закладів.

Схожа логіка використовується і в інших національних рейтингах. Рейтинг журналу US News використовує ті ж показники, що і The Times, додаючи до них пожертвування випускників, опираючись на теорію, що задоволені випускники дають більше грошей. Крім того, газета використовує у якості параметра і вартість курсу, вважаючи, що за якісний продукт люди готові платити більше.

Ці та подібні до них рейтинги стали важливою складовою університетської боротьби за студентів. У США коледжі, позиції яких погіршились у рейтингу US News, у майбутньому побачать падіння кількості та якості аплікантів.

Згідно з сайтом Академічного рейтингу університетів світу Шанхайсього університету, 23 країни має як мінімум одну національну рейтингову систему. Багато мають кілька рейтингів, особливо США. Як і The Times та US News багато з них орієнтовані на студентів та використовують критерії, що відповідають вимогам останніх.

А зараз подумайте про ще більш заплутане питання: світовий рейтинг університетів. Знову ж таки, важливо подумати, чому дехто хоче створити такий рейтинг, перед тим як винайти спосіб це зробити.

Перший світовий рейтинг університетів був опублікований Шанхайським університетом Джиа Тонг 2003 року. Його методологія базується на думці, що враховуючи той факт, що викладання та навчання залежать від спільноти, у якій вони проводяться, дослідження здійснені в університеті – більш універсальний критерій.

Фізичне відкриття, здійснене у Франції – новина для фізиків у Японії. Отже, уряди усіх країн, включаючи й Китай, повинні знати чи можуть їхні країни змагатись у сфері досліджень, враховуючи їхню велику роль у впровадженні інновацій та економічному зростанні. Звичайно, суспільні та гуманітарні дослідження серйозно прив’язані до країни, у якій вони проходять, на відміну від досліджень точних наук, і це суттєвий недолік глобальної рейтингової системи, заснованої на подібних критеріях.

Отже Всесвітній рейтинг університетів Шанхайського університету (ARWU) використовує дослідження для оцінки якості освіти. Вони віддають 20% можливого результату університету на цитування дослідницьких робіт, це стандартна форма визначення чи вважається дослідження цікавим та актуальним. Наступні 30% рейтингування доступні університетам чиї викладачі чи випускники отримували Нобелівську премію чи медаль Філдса. Інші 20% можна заробити за публікації у “Науці” та “Природі”, двох виданнях, що спеціалізуються на публікації міжнародних наукових досліджень. Наступні 20% для університетів з дуже цитованими дослідниками. Останні 10% враховують рівень доходу університетів, надаючи перевагу менш забезпеченим.

Існує багато протестів проти цих критеріїв. За більшість навчальних предметів не дають Нобелівську премію. Лише 806 отримали останню, включаючи тих, хто отримав її за Мир і Літературу. Це число занадто маленьке, аби впливати на щось. Ситуація з медаллю Філдса ще гірша, вона надається за дослідження у обмеженій області математики і лише дослідникам, молодшим за 40 років. Крім того, видання “Наука” та “Природа” мають суттєвий нахил убік специфічних галузей науки.

Однак, не дивлячись на ці проблеми, немає сумніву, що ARWU робить хороший рейтинг кращих університетів за показником наукових досліджень. Новіший тайванський рейтинг HEEACT – більш вдосконалена версія ARWU, створена аби уникнути гірших сторін рейтингу за рахунок використання більш репрезентативних критеріїв.

Рейтинг QS World University Rankings має зовсім іншу мотивацію, і як наслідок використовує зовсім інші критерії. Цей рейтинг пов’язаний з глобалізацією та інтернаціоналізацією знання та навчання. Коли у 2005 році з’явився перший рейтинг QS World University Rankings, кількість студентів, які отримували освіту за кордоном не перевищувала двох мільйонів, зараз же, студентів, які навчаються за межами своєї країни більше трьох мільйонів.

З самого початку завданням рейтингу (на той момент спільне підприємство з Times Higher Education Supplement) було охоплення усіх параметрів, які роблять університет вартим уваги на світовій арені. Ці показники включають як навчання, так і дослідження, а також і міжнародні зв’язки. Крім того, було прийнято рішення сконцентруватись на невеликий кількості чітких показників. Адже деякі критерії, що добре працюють на рівні країни, як наприклад бібліотечні витрати, стають неймовірно розмитими, якщо спробувати застосувати їх у світовому масштабі.

Рейтинг QS був створений для оцінки великих університетів. На відміну від ARWU з рейтингу були виключені спеціалізовані інститути та ті заклади, що не дають ступінь бакалавра.

Особливим підходом цього рейтингу є усвідомлення його укладачами того факту, що активні науковці знаються на хороших університетах. У результаті була розроблена унікальна методика освітнього огляду з суворим контролем якості, за допомогою якої можна дізнатись у цих викладачів, де найкраще провадиться робота у області, в якій вони працюють. У 2009 році було об’єднано понад 200 тисяч результатів отриманих від 9 тисяч людей. За рахунок того, що респонденти, які були опитані, працюють у різних галузях та у різних частинах світу, вдалося уникнути надавання переваги певним галузям науки чи англомовним роботам. Зазвичай саме цим грішать рейтинги засновані на критеріях цитування.

На долю цього показника припадає 40% можливого результату закладу у рейтингу QS World University Rankings. Наступні 10% надаються за схожою логікою, однак тут уже більше значення має навчання, а не наукова діяльність. Укладачі рейтингу опитують рекрутерів, випускники яких закладів поповнюють їхні ряди. Частково це робиться тому, що рекрутери знають з яких університетів виходять кращі випускники, а частково для того, щоб показати які університети більше подобаються роботодавцям.

Інша половина рейтингу складається з кількісних даних. Перші 20% – це прямий показник відношення студенти/викладачі. Різним предметам необхідна різна пропорція, однак за рахунок того, що у рейтингу розглядаються лише великі різнопланові університети, укладачі рейтингу вважають, що ця похибка усувається.

Наступні 20% надаються за цитування, при цьому враховується кількість цитат на кожного викладача університету. Це дозволяє визначити концентрацію науковців, який цитують, у кожному закладі.

Нарешті, по п’ять відсотків надається за кількість іноземних викладачів та іноземних студентів. Таким чином рейтинг намагається віднайти привабливі для іноземців університети, що насправді хочуть бути глобальними.

Існує і багато інших методів для оцінки університетів на міжнародному рівні. Організація економічної співпраці та розвитку (OECD) планує систему, яка має знайти показник навчання. Це обіцяє бути хорошим доповненням до існуючих рейтингів, заснованих на наукових дослідженнях. Вона збиратиме інформацію про контекст університетського життя – міру, яка напевне створить перевагу для закладів багатих країн.

Європейська комісія, тим часом, уклала контракт з Європейським консорціумом на інтернаціоналізацію німецької системи оцінювання університетів (CHE), що використовує широкий набір критеріїв. Крім того, у майбутньому до цієї системи оцінювання будуть включатись більш глобальні дані по конкретним темам. Це буде корисно студентам, але також зацікавить компанії з дослідницьким бюджетом і уряди. Одним із стимулів для розвитку цього підходу може послужити Європейська дослідницька рада, яка уже зараз розподіляє кошти на конкурсній основі серед 27 учасників ЄС.

І навіть це ще не кінець. CSIS, іспанська дослідницька агенція, розробила Вебометричний рейтинг, заснований на присутності вузу в Інтернеті. Сам по собі цей критерій не такий уже і якісний, однак він указує на популярність університету та його плани на майбутнє.

Існує ще й рейтинг закладів Scimago, який перераховує публікації усіх дослідницьких закладів, а не лише університетів. За його даними у 2009 році найбільшою кількістю досліджень відзначилась французька дослідницька агенція з 120 тисячами опублікованих робіт. Найбільш продуктивний університет, Гарвард, завершив рік з половиною від цього результату.

Поки триває зацікавленість в університетських рейтингах, будь-який підхід, що проливає світло на творців знання буде цінним, тому ми з цікавістю спостерігатимемо за його майбутнім.

QS TopUniversities. Переклад Мирослав Гришин, Освіта.ua.

МОН планує скоротити кількість університетів: що відомо

Незабаром в Україні відбудеться суттєве скорочення кількості закладів вищої освіти. Такі зміни МОН планує у зв’язку зі зменшенням кількості студентів, а також задля підвищення якості освіти в університетах. Розказуємо, коли та які зміни чекають на українську мережу закладів вищої освіти.

Про необхідність реформування закладів вищої освіти, зокрема шляхом скорочення їх кількості, посадовці говорять уже давно. Цього року МОН продовжило працювати в цьому напрямі, закликавши громадськість до обговорення передумов модернізації системи вищої освіти . Результатом обговорення став звіт , де йдеться про основні засади майбутньої реорганізації.

Точних даних, скільки університетів чекає на скорочення, наразі немає. Але для загального розуміння запланованої реформи показовою є цитата з інтерв’ю Українським Новинам голови комітету ВР з питань освіти Сергія Бабака: «Якщо ми скоротимо кількість університетів у два рази, то зробимо тільки краще».

Зменшення кількості ЗВО: причини

В етері Радіо Культура заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький наголосив, що наразі ми маємо проблему «роздутої» системи вищої освіти . Станом на зараз працює понад 170 державних ЗВО (деякі з них ще мають окремі структурні підрозділи), 85 приватних вишів, а також коледжі, які готують бакалаврів. А з урахуванням того, що кількість вступників з року в рік зменшується (у 2008 році середня кількість студентів на один виш становила 6,5 тис. осіб, у 2023 році — 3,5 тис.), МОН ставить задачу — модернізувати систему вищої освіти. Йдеться насамперед про те, щоб, скоротивши кількість, підвищити якість. «На превеликий жаль, в Україні існує велика кількість програм, які фактично не надають якісної освіти, а тому де факто є «конторами для продажу дипломів», — каже заступник міністра. Вочевидь, що вишам, які толерують недоброчесність , потрібно «перекрити кисень», щоб виокремлені ресурси направити на розвиток тих університетів, де навчають якісно.

Варто зазначити, що зменшити кількість ЗВО в Україні також рекомендує Єврокомісія.

Як та коли відбуватиметься скорочення університетів

МОН уже розробило законопроєкт «Про модернізацію мережі закладів вищої освіти». Він передбачає, що скорочення кількості вишів відбуватиметься шляхом розмежування закладів фахової передвищої та закладів вищої освіти, а також шляхом укрупнення, тобто об’єднання окремих ЗВО . Передусім зміни торкнуться філій університетів, які створювались, щоб «наблизити освітні послуги до місця проживання здобувачів освіти», але з розвитком дистанційних технологій освіта стала доступною з будь-якої точки світу. Тож структурні підрозділи окремих університетів мають або приєднатися до тих закладів, які є в цьому місті, або стати незалежними, тобто самостійними юридичними особами.

За яким принципом об’єднуватимуть

Універсальних критеріїв щодо об’єднання ЗВО немає, оскільки враховуватимуть специфіку в кожному окремому місті та регіоні. Наприклад, у маленьких містах, де є лише один університет, його залишать. Водночас злиття торкнеться тих галузевих ЗВО, які «втратили свою галузевість». Маркер цього — більшість вступників обирає не галузеві освітні програми цього вишу, а інші (наприклад, в екологічний університет вступають на інформаційні технології). Приєднання менших закладів відбуватиметься одночасно по всіх регіонах.

Що чекає на об’єднані ЗВО

За словами Михайла Вінницького, об’єднання вишів сприятиме їхній модернізації, тобто оновленню кампусів, закупівлі сучасного навчального й лабораторного обладнання. Заклади, які будуть об’єднані в один, отримають на це кошти від світового банку.

Що стосується студентів об’єднаних ЗВО: для них фінансові умови навчання не зміняться. Тобто якщо студент вчився на бюджеті, то за ним залишиться його бюджетне місце й після злиття закладів. А для контрактників незмінною залишиться вартість навчання.

Щодо освітніх програми, то унікальні освітні програми доповнять перелік модернізованого ЗВО, а однакові будуть гармонізовані між собою (об’єднані та доповнені).

Які виші вже об’єднали

Кількість вишів поступово почала зменшуватися ще до повномасштабної війни. У липні 2023 року відбулась реорганізація двох університетів в один — Українського державного хіміко-технологічного університету та Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. «До кінця 2023 року планується ще 6 таких об’єднань у різних регіонах», — зазначив Михайло Винницький.

Уся інформація про реорганізацію університетів 2024, що вже відбулась та плануються, — у матеріалі Які університети об’єднають у 2024 році.

Стежте за новинами на порталі Education.ua — ми пояснюємо найважливіші теми зі сфери освіти.