Позовна давність

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Відповідно до пункту 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Поняття та види позовної давності

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ))

Строки позовної давності можуть бути двох видів:

Загальний строк позовної давності

Загальний строк позовної давності встановлено у три роки (ст. 257 ЦКУ).

Спеціальна позовна давність

Спеціальна позовна давність, що встановлюється законодавством для окремих видів вимог та враховує специфіку цих відносин, може бути як скорочена, так і більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Скорочена позовна давність в один рік застосовується до вимог:

1. про стягнення неустойки (штрафу, пені);
2. про спростування недостовірної інформації, поміщеної в засобах масової інформації;
3. про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки в праві спільної власності (ст. 362 ЦКУ);
4. у зв’язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦКУ);
5. про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦКУ);
6. у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦКУ);
7. про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦКУ);
8. про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Позовна давність у чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (ст. 258 ЦКУ)..

Перелік підстав застосування спеціальної позовної давності, що міститься у ст. 258 ЦКУ, не є вичерпним і може знаходити продовження у відповідних нормах ЦК (наприклад, ст. 786 ЦКУ) та інших законів.

Незважаючи на те, що строки позовної давності встановлені законом, вони можуть бути збільшені за домовленістю сторін, укладеною в письмовій формі. Однак вказане положення не надає сторонам права змінювати порядок обчислення позовної давності.

Обчислення позовної давності

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦКУ.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину (пункти 12-14 розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності

• Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
• Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.
• Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
• У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.
• За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
• За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.
• Перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем. ст. 261 ЦКУ

Зупинення перебігу позовної давності

Перебіг позовної давності зупиняється:

1. якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);
2. у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;
3. у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
4. якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. ст. 263 ЦКУ

Переривання перебігу позовної давності

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.
Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується ст. 264 ЦКУ.

Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду

Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Якщо суд залишив без розгляду позов, пред’явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред’явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців ст. 265 ЦКУ.

Застосування позовної давності до додаткових вимог

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) ст. 266 ЦКУ.

Наслідки спливу позовної давності

Особа, яка виконала зобов’язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту ст. 267 ЦКУ.

Вимоги, на які позовна давність не поширюється

1. на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;
2. на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;
3. на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;
4. на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);
5. на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний резерв”;
6. на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств ст. 268 ЦКУ.

Крім того, позовна давність не застосовується до позовів власника про усунення будь-яких порушень свого права, не пов’язаних із неправомірним позбавленням володіння (негаторних позовів), оскільки правопорушення триває у часі’.

Зазначений перелік не є вичерпним, законом можуть бути встановлені й інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Див. також

Як правильно застосувати строк позовної давності в Україні

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою щодо захисту свого цивільного права чи інтересу. Строк позовної давності у 2024 році в Україні обчислюється за правилами, встановленими законодавством України для окремих випадків, і ці правила не змінюються із закінченням календарного року. Про тестроки позовної давності, які діють у 2024 році, – ви можете ознайомитися в окремій нашій публікації «Позовна давність — усі строки позовної давності в Україні». У Таблиці строків позовної давності ви знайдете посилання правові норми, якими встановлено окремі терміни позовної давності. Вам достатньо буде перевірити редакцію правової норми на конкретну дату 2023 року.

Строк позовної давності 2024 та Строк позовної давності 2023 — у чому різниця?

Різниця виключно у написанні року: «2024», «2023», «2022» або «2021». У наступних 2025, 2026 роках тощо – строк позовної давності обчислюватиметься за правилами, встановленими законодавством України для окремих випадків і ці правила не змінюються із закінченням календарного року. Безумовно, законодавство України, у тому числі і щодо строків позовної давності, може змінитися в якийсь момент. На цей випадок ми публікуємо таблицю строків позовної давності з посиланнями норми законів, якими встановлені окремі строки позовної давності. Таким чином, якщо вас цікавить строк позовної давності 2024 (2023, 2022, 2021), просто знайдіть необхідний вам строк позовної давності в Таблиці і перевірте, коли вносилися зміни до відповідної статті Закону (Кодексу). З актуальними текстами Законів та Кодексів України ви завжди можете ознайомитись на сайті Верховної Ради України.

Як застосовують позовну давність в Україні

• зробити заяву у судовому засіданні про застосування строку позовної давності
• заяву про застосування строку позовної давності необхідно зробити до виходу суду до нарадчої кімнати з метою винесення рішення у справі.

Заява про застосування строку позовної давності може бути зроблена як в усній, так і у письмовій формі.

Ми наполегливо рекомендуємо робити заяву про застосування строку позовної давності у письмовій формі.

Важливо! Суд не має права без вашої заяви про сплив строку позовної давності застосувати позовну давність.

Зразок заяви про застосування строку позовної давності в Україні ви можете переглянути за цим посиланням.

Читайте також:

Позовна давність у судовій практиці: коли та як застосовується?

Відповідно до ст. 256 ЦКУ, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ).

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права (інтересу).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов’язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об’єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові ВСУ від 29 жовтня 2014 р. у справі № 6-152цс14).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Примітка: Обчислення позовної давності в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18).

Між тим, для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому, правило ч. 1 ст. 261 ЦКУ містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Аналогічні правові позиції Верховного Суду України викладені у справах №6-2469цс16 від 16.11.2016 року; №6-832цс15 від 28.09.2016 року; №6-2165цс15 від 14.09.2016 року; №6-152цс14 від 29.10.2014 року; №6-1503цс16 від 21.12.2016 року; №6-3029цс16 від 8.06.2016 року.

Відповідно до ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

(. ) Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦКУ).

ВАЖЛИВО: При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Зазначена правова позиція викладена у постанові ВСУ від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16, Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВСУ від 07 листопада 2018 року (справа № 0907/2-7453/2011, провадження № 61-6321св18), Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21 серпня 2018 року (справа № 288/1361/15-ц, провадження № 61-4212св18).

Більше того, 22.03.2017 р. розглядаючи справу № 6-3063цс16 ВСУ підтвердив правовий висновок викладений у постановах від 4 лютого, 18 березня, 24 червня 2015 року, 17 лютого 2016 року про те, що без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, адже можливість застосування позовної давності пов’язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Окрім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Враховуючи той факт, що Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності… заява про її застосування може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 09.04.2019 по справі №912/1104/18 (ЄДРСРУ № 81081514) та підтримана в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 вересня 2019 року по справі № 904/4342/18 (ЄДРСРУ № 84420963).

ВИСНОВОК: Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання – письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.

Підсумовуючи зазначене вбачається:

• положення про позовну давність є диспозитивними, а не імперативними в застосуванні, тобто підлягають заявленню в суді (бажано письмово);
• позовна давність застосовується виключно до ухвалення рішення судом першої інстанції;
• суд за власною ініціативою не має право застосовувати позовну давність.

P.s. В довершення необхідно вказати, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме:

1) забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та

2) запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Високий суд, також вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме:

1) забезпеченню юридичної визначеності та остаточності;

2) захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень (п.137 рішення від 09.01.2013 року за заявою № 21722/11 у справі «Волков проти України»).

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз’яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

Усі новини рубрики «Судова практика»

Якщо позивач склав ПН у період з 14.02.2022 по 15.08.2022, але зареєстрував в ЄРПН у період з 03.08.2022 по 02.09.2022 (тобто пізніше 15 липня 2022 року), то штрафи ДПС є правомірними

ВС підтримано позицію контролюючого органу про дотримання вимог щодо правильності вручення копії наказу про проведення перевірки та повідомлення ФОПу через неповідомлення ДПС про зміну адреси

ВС має чітку та сталу позицію про дії підрядника та замовника щодо процедури приймання-передачі виконаних робіт. Як діяти підряднику, якщо замовник відмовляється або не бажає підписувати акт?

До Реєстру вносяться судові рішення Верховного Суду України, вищих спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу

З 21 лютого за невиконання обов’язку щодо реєстрації в Е-суді суди зможуть застосовувати негативні процесуальні наслідки у вигляді залишення процесуального документа без руху, без розгляду або повернення