Як впливати на поведінку дитини розумно і здорово

У всіх батьків настає момент, коли їм складно визначити, як найкраще встановити дисципліну для дитини. Не має значення, хто перед вами — малюк в істериці чи роздратований підліток — часом складно впоратися з емоціями. Навряд чи є батьки, які хотіли б опинитися в такій ситуації — але суть в тому, що крики та фізичне насильство ніколи не приносять користі.

На щастя, є й інші, більш ефективні способи, і один з них — позитивна дисципліна. Ми проконсультувалися з Люсі Клавер, професоркою з соціальної роботи з дітьми та родинами в Оксфордському університеті та матір’ю двох хлопчиків, щоб дізнатися, як цей підхід може допомогти батькам налагодити позитивні стосунки з дітьми та навчити їх таких навичок, як відповідальність, співпраця та самодисципліна.

Не буває поганих дітей, лише погана поведінка.

Чому варто користуватися позитивною дисципліною?

«Батьки не хочуть кричати чи бити дітей. Ми це робимо через те, що перебуваємо в стресі та не бачимо іншого виходу», — каже професорка Клавер.

Докази беззаперечні: кричати і бити дітей неефективно, а в довготерміновій перспективі від цього може бути більше шкоди, ніж користі. Якщо регулярно кричати на дитину і бити її, це може навіть негативно повпливати на все її життя. Постійний «токсичний стрес», який така поведінка створює, може призвести до безлічі негативних наслідків, зокрема депресії, вживання наркотиків, самогубства та серцевих захворювань. Також у таких дітей вища ймовірність кинути школу.

«Це все одно, що сказати: ось ліки, які не допоможуть, і від яких стане ще гірше, — каже професорка Клавер. — Коли ми знаємо, що щось не працює, логічно, що варто шукати інший підхід».

Замість того, щоб карати дитину та зациклюватися на заборонах, підхід позитивної дисципліни фокусується на розвитку здорових стосунків з дитиною й встановленні певних очікувань щодо поведінки. Що важливо для батьків — цей підхід дійсно працює, і ось поради, як ви можете й самі почати його застосовувати.

1. Плануйте час, який проведете вдвох з дитиною

Час, проведений удвох, важливий для розвитку будь-яких стосунків, а особливо стосунків з дітьми. «Це може бути 20 хвилин на день. Або навіть 5 хвилин. Ви можете поєднати це з якимись іншими заняттями, наприклад, можна разом мити посуд і співати пісню, або розмовляти, поки розвішуєте прання, — каже професорка Клавер. — Найважливіше — зосередитися на дитині. Тож вимкніть телевізор і телефон і просто будьте поруч зі своєю дитиною — удвох».

2. Хваліть за гарну поведінку

Як батьки ми часто зосереджуємось на поганій поведінці наших дітей і коментуємо її. Діти можуть зрозуміти, що це гарний спосіб привернути вашу увагу, й поводитимуться так і надалі, замість того, щоб припинити.

А ось похвала для дітей дуже важлива. Завдяки їй вони почуваються особливими та відчувають, що їх люблять. «Помічайте, коли вони роблять щось хороше, і хваліть їх за це, навіть якщо вони просто п’ять хвилин погралися з братом чи сестрою, — радить професорка Клавер. — Це може заохотити хорошу поведінку та зменшити прояви негативної».

3. Визначте чіткі очікування

«Говорити дитині, чого ви від неї очікуєте, значно ефективніше, ніж говорити, чого робити не можна, — каже професорка Клавер. — Коли ви просите дитину не влаштовувати безладу чи поводитися добре, вона не завжди розуміє, що робити». Чіткі вказівки, як-от «Позбирай іграшки та поклади їх у коробку» конкретно пояснюють, що робити, та збільшують ймовірність того, що діти зроблять те, що ви просите.

«Але важливо, щоб ці очікування були реалістичними. Прохання поводитися тихо цілий день виконати складно, на відміну від прохання помовчати десять хвилин, поки у вас дзвінок, — каже професорка Клавер. — Ви знаєте, на що здатна ваша дитина. Але якщо просити неможливого, їй це не вдасться зробити».

4. Відволікайте дітей креативно

Коли дитина бешкетує, корисно може бути відволікти її на щось цікавіше, каже професорка Клавер. «Коли ви відволікаєте їх на щось інше — змінюєте тему, починаєте гру, ведете дитину в іншу кімнату чи йдете прогулятися — ви можете успішно переспрямувати їхню енергію на позитивну поведінку».

Правильний момент також має вирішальне значення. Ця стратегія найкраще працює, коли ви вже бачите, що зараз щось піде не так, і проактивно цьому запобігаєте. Знаючи, коли дитина стає нервовою чи дратівливою, чи коли брати чи сестри накинули оком на ту ж іграшку, ви можете розрядити потенційно складну ситуацію ще до того, як вона виникне.

5. Використовуйте причинно-наслідкові зв’язки

Дорослішаючи, ми вчимося, що якщо щось зробити, це може призвести до тих чи інших наслідків. Якщо поговорити про це з дитиною, це заохочує кращу поведінку та навчає її відповідальності.

Дайте дитині шанс вчинити правильно, пояснивши наслідки поганої поведінки. Наприклад, якщо хочете, щоб дитина припинила малювати на стінах, можете сказати їй припинити, або гра закінчиться. Це попередження, яке дає дитині можливість змінити поведінку.

Якщо дитина не зупиниться, спокійно й не проявляючи гніву дотримайтеся обіцяних наслідків. «І похваліть себе за це — це непросто!» — додає професорка Клавер.

Якщо дитина все ж припинить погану поведінку, щиро похваліть її за це, радить професорка. «Фактично ви створюєте цикл позитивного зворотного зв’язку для дитини. Доведено, що спокійна реалізація наслідків ефективно допомагає дітям зрозуміти, що буде, якщо вони будуть погано поводитися».

Ключовий фактор успішного виховання дітей — послідовність, саме тому так важливо дотримуватися обіцянок про наслідки тієї чи іншої поведінки. Також важливо, щоб ці наслідки були реалістичними. «Ви можете забрати телефон у підлітка на годину, але забрати його на тиждень може бути складно».

Взаємодія з маленькими дітьми

Проводити разом час може бути весело — а ще це цілком безкоштовно! «Можна наслідувати вирази обличчя дітей, стукати ложками по каструлях чи разом співати, — радить професорка Клавер. — Є дивовижні дослідження, які показують, що гра з дітьми сприяє розвитку їхнього мозку».

Взаємодія зі старшими дітьми

Як і молодші діти, підлітки прагнуть похвали й хочуть, щоб їх вважали хорошими. І для них все ще важливо, щоб з ними проводили час сам на сам. «Їм дуже подобається потанцювати по кімнаті разом з вами чи поговорити про їхнього улюбленого співака, — каже професорка Клавер. — Вони це не завжди показують, але їм це подобається. І це ефективний спосіб налагодити з ними стосунки на їхніх умовах».

Визначаючи очікування, «попросіть їх допомогти вам скласти частину правил, — пропонує професорка. — Сядьте разом з ними та спробуйте узгодити, що можна, а що не можна робити у вас вдома. Вони також можуть допомогти визначити, якими будуть наслідки неприйнятної поведінки. Участь у процесі показує їм, що ви розумієте, що вони стають незалежними».

Поради батькам під час пандемії COVID-19

Пандемія призвела до раптових і кардинальних змін у житті родин, а батьки опинилися в центрі цього хаосу. Ось декілька порад, які можуть допомогти батькам пережити ці та й інші стресові часи:

1. Візьміть паузу

Ми всі знаємо, який стрес часом викликає погана поведінка дитини. У такі моменти проста й корисна тактика — бути свідомим чи свідомою своїх почуттів і дати собі перерву. Професорка Клавер називає це «натиснути на паузу». «Зробіть п’ять глибоких вдихів, повільно та обережно, і ви помітите, що зможете реагувати більш спокійно, більш зважено. Батьки по всьому світу підтверджують, що така пауза надзвичайно корисна».

2. Дайте собі час

Батьки часто забувають піклуватися про себе, каже професорка Клавер. «Виділіть трохи часу для себе, наприклад, коли діти сплять, щоб зробити щось таке, що допоможе вам почуватися щасливими та спокійними. Важко правильно виховувати дітей, коли у вас немає часу зробити перерву».

3. Хваліть себе

Ми часто забуваємо, яку дивовижну роботу виконуємо як батьки щодня, — і за це себе потрібно хвалити, радить професорка Клавер. «Щодня, можливо, коли ви чистите зуби, знайдіть хвилинку, щоб запитати себе: “Що мені сьогодні справді добре вдалося з дітьми?” І таким чином нагадайте собі, що ви — молодець».

«Можливо, нам час від часу й доводиться ізолюватися, але ви зовсім не самі, — каже вона. — Мільйони батьків у всьому світі стараються все зробити якнайкраще, і всі ми часом зазнаємо невдач. І потім ми знову докладаємо зусиль. Ми переживемо це разом».

Діляться всім і багато розмірковують. Як змінюються діти після уроків доброчесності

Діти почали ділитися одне з одним, частіше вживати слово “доброчесність”, а деякі принципово перестали списувати. Батьки припускають, що їм було б легше обстоювати свою позицію й бути неконфліктними, якби свого часу в них також були уроки доброчесності. А вчителі тішаться, що можуть навчати дітей добра й діляться, що за посібником дуже легко проводити цікаві інтерактивні уроки.

Про це розповіли вчителька початкових класів Козацького ліцею Новокаховської міської ради (Херсонщина) Людмила Чумаченко і вчительки початкових класів Ліцею №1 ім. героя України Березняка Євгена Помічнянської міської ради Кіровоградської області Катерина Яцишина та Олена Бондар. Їхні школи беруть участь у пілотному впровадженні навчального курсу “Уроки доброчесності” для 3–4 класів від ГО “Смарт освіта”.

“Нова українська школа” поговорила з учительками про те:

• чи важко було починати й на яких предметах проводять ці уроки;
• що найбільше подобається учням;
• як змінюються діти;
• як уроки допоможуть їм у майбутньому;
• як реагують батьки.

ЧИ ВАЖКО БУЛО ПОЧИНАТИ І НА ЯКИХ ПРЕДМЕТАХ ПРОВОДЯТЬ ЦІ УРОКИ

У двох школах почали пілотування курсу, коли діти були в 3 класі. Нині вони в 4-му.

“Я пригадую, з яким нетерпінням ми чекали, щоби розпочати уроки, ще коли були на навчанні від “Смарт освіти”. З такою ж наснагою продовжуємо. Починати було геть не важко, єдине – треба було добре продумати, куди інтегрувати уроки чи як проводити”, – ділиться Катерина Яцишина.

Кожна вчителька обрала зручний для неї метод. Людмила проводила уроки, коли випадала вільна година, домовляючись з учнями й батьками. А Катерина й Олена, окрім окремих уроків, що відбувалися орієнтовно двічі на тиждень, інтегрували окремі теми чи шматки тем у “Я досліджую світ” і “Дизайн і технології” (оскільки курс передбачає створення поробок).

Наприклад, у школі в Помічній був тиждень волонтерства, зокрема перед Днем Святого Миколая зібрали кошти на ярмарку й переказали їх дітям. Тоді Катерина провела урок доброчесності на тему “Що отримуєш, віддаючи?”.

“Ми говорили з учнями про милосердя і про те, що ми віддаємо й начебто назад нічого не отримуємо, але маємо щось значно більше, ніж гроші. Усі брали участь у ярмарку й кожен пропонував ідею, як можна зібрати додаткові кошти. Це було дуже цінно! Вони відчувають, що долучаються, а я відчуваю, як вони змінюються”, – розповідає Катерина.

Пілотні школи забезпечили Путівником для вчителя й Путівником для учнів у двох частинах. Путівник для вчителя містить матеріали, щоби проводити кожний урок, методичні поради й додаткові ідеї. Усе синхронізовано з путівником для учня, який містить завдання для дітей.

“Цінно, що кожен учень має індивідуальний посібник. Тобто дитина може в ньому малювати, креслити, вирізати. А ще в учнів є конверти цінностей, які вони поповнювали після кожного уроку. Наприклад, виготовляли браслет доброти. Діти дуже люблять творчу роботу, тому ми робили все, що пропонувалося в посібнику”, – каже Людмила Чумаченко.

Безплатно завантажити всі матеріали можна тут.

Педагогині говорять, що добре було б інтегрувати ці теми у виховні години – і не тільки в початковій школі, а і продовжити в старших класах. Аби діти говорили про це, пам’ятати й могли застосовувати свої уміння.

ЩО НАЙБІЛЬШЕ ПОДОБАЄТЬСЯ ДІТЯМ І ВЧИТЕЛЯМ В УРОКАХ ДОБРОЧЕСНОСТІ

Усі вчительки кажуть, що дітям дуже подобаються життєві ситуації, що наведені в посібнику. Учні обговорюють їх у парах, групах, діляться досвідом, роблять висновки про наслідки тієї чи іншої поведінки, аналізують, доброчесно це чи ні.

Фото надала Людмила Чумаченко

“Якось діти навели приклад, що людина доброчесна не тільки тоді, коли забирає папірець у кишеню або викидає його, і хтось це бачить. А й тоді, коли вона робить це, коли нікого немає. Класно, що все, про що йдеться в уроках доброчесності, переплітається з життям і вчить дітей взаємодіяти на перервах, подвір’ї, у громадських місцях”, – розказує Людмила.

Катерина каже, що якщо на інших уроках із дітей буває важко витягнути і слово, то тут вони говорять дуже багато. Тепер учителька шкодує, що не записувала їхні приклади і слова.

Пригадує, як у 3 класі всім сподобалася тема про правила. Клас разом з учителькою розробляв правила для перерви, аналізував уроки фізкультури й говорив, що буває, якщо їх не дотримуватися.

“Також ми прибирали шкільну територію й розробили критерії, що буде, якщо хтось швидше зробить свій пласт завдань. Говорили, як це стосується правил, навіщо вдягати рукавиці. Дітям подобається, що ми не завчаємо визначення, а розбираємо й аналізуємо. Вони люблять цілісність, розуміння, що ми працюємо головою, серцем і руками. Обожнюють закріплювати знання поробкою”, – говорить Катерина.

На початку кожної наступної теми вчителька з учнями обов’язково повторює, про що говорили минулого разу. Тоді витягують поробку з конверта і пригадують, про яку цінність йдеться і про що саме говорили на уроці.

До того ж діти люблять дивитися мультфільми, наведені в посібнику. Зокрема, учні довго згадували мультфільм “Містер Байдужий” і розповідали, що вдома показували його батькам.

Читайте також: Просто про складне. 15 мультфільмів про доброчесність, які можна показати дітям.

Учителькам подобається формат роботи. Те – що матеріал з ілюстраціями, живий і цікавий. Кажуть, у школах зазвичай дуже великий маршрут уроку: і словник, і читання, і повторення… А тут є три чіткі фази: працюємо головою, серцем і руками.

“А мені подобається вчити добра, наставляти на гідний шлях, спрямовувати. Якщо трапляється якась спірна ситуація, я завжди намагаюся не одразу говорити дітям рішення й не нав’язувати свою думку, а щоби вони самі дійшли висновку”, – каже Олена Бондар.

ЯК РЕАГУЮТЬ БАТЬКИ

“Ми розпочали курс на дистанційному навчанні, я зібрала всіх батьків у Zoom, пояснила їм усе, що відбуватиметься на уроках. Вони були задоволені й зовсім не проти. Єдине наболіле запитання: “Чи нам не треба буде купувати щось за свої кошти?”. Втім, я пояснила, що ні”, – розповідає Людмила.

Катерина каже, що завжди з батьками спілкується онлайн, в Zoom, на жаль, виходять не всі батьки. Але ті, хто були на вступній конференції, підтримали такі уроки. А нині розповідають учительці, що діти почали більше ділитися з ними тим, що відбувається в школі, зокрема розказувати про уроки доброчесності.

“Батьки в моєму класі казали: “Чому колись у нас не було таких уроків?”. Вони нас підтримують, кажуть, що це корисно для дітей. Батьки хлопчиків, які були трохи розбишакуватими, натякали, що уроки йдуть на користь і діти справді змінюються”, – каже Олена.

ЯК ЗМІНЮЮТЬСЯ ДІТИ

Людмила розповідає, що хлопці перестали ображати одне одного на перервах. За словами Катерини, діти завжди і скрізь вживають слово “доброчесність”. Наприклад, коли чимось діляться, кажуть: “Ну, ми ж по-доброчесному робимо”.

“А ще часто прибігають із перерв і розповідають одне одному й мені про приклади, які відбувають із ними в житті, що стосуються тем уроків доброчесності. Наприклад, що дівчинка допомогла іншій розібратися, як розв’язувати задачу, а не просто дала списати. На перервах хлопці грають у футбол, а опісля розповідають: “А інша команда порушила правила, уявіть! Але ж ви говорили, що це недоброчесно. Шкода, що в них немає таких уроків”, – пригадує Катерина.

Буває таке, що дитина забула чернетку на урок і не буває такого, що з нею не поділяться. Водночас дає не хтось один, а всі хочуть допомогти. У їдальні, коли залишається хліб, діти діляться між собою, а решту виносять надвір для собак і пташок.

“Нещодавно під час теми “Я обираю чесність” хлопчик поділився, що раніше списував, а тепер перестав робити це принципово. Йому було близьким поясненням, що списування – це порушення приватної власності і привласнення чужого”, – розказує Олена.

До того ж, каже, діти стали більш обережні. Якщо раніше їхні рішення й дії були мимовільні, необґрунтовані, то зараз вони замислюються, обґрунтовують, серйозніше ставляться до своїх учинків.

“Якось у творі хлопчик описував ситуацію, що допоміг бабусі й очікував від неї винагороду. І, розмірковуючи, зробив висновок, що це – недоброчесно, значно краще зробити добру справу й не чекати фінансову винагороду, а радіти, що бабуся буде щасливою і просто усміхнеться”, – переповідає Олена.

Учительки кажуть, що, окрім усього, вбачають в уроках доброчесності й антикорупційну справу і сподіваються, що діти забудуть про поняття “хабар” та в майбутньому розумно впливатимуть на важливі державні рішення.

“Коли ми підсумовуємо тему, у класі після бурхливого обговорення зазвичай западає тиша. Діти замислюються про тему, на яку ми говорили. Цього зазвичай так важко досягти. І це багато про що свідчить”, – завершує Катерина.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Усі фото: Марина Маркова

Проєкт “Навчання суспільної доброчесності в українській початковій освіті як довготривалий та ефективний інструмент подолати “побутову корупцію” реалізується у партнерстві з німецькою організацією ChildFund Deutschland (“Дитячий Фонд Німеччини”) за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ)

Більше про проєкт читайте за цим посиланням.

5 речей, які батьки мають знати про виховання дітей

Психотерапевт Філіппа Перрі у своїй книзі пояснює, як правильно розвивати і виховувати дитину, не докладаючи при цьому титанічних зусиль.

Ось п’ять порад для батьків від доктора Перрі у її “Книзі, яку ви хотіли прочитати своїм батькам”.

1. Позначте кордони

Це справді складно, тому що ви любите свою дитину і хочете дати їй найкраще, але має бути межа.

Навіть якщо ви вважаєте себе максимально уважними і лояльними батьками, обмежень все одно не уникнути.

Як це можна зробити з любов’ю? Розділяйте “я” і “ти”.

Приміром, можна сформулювати свою відповідь так:

“Я знаю, що ти хочеш проїхатись автобусом нічним містом, але я поки не готовий дозволити тобі зробити це”.

А от реакцій на кшталт: “ні, тобі лише 13 років, ти ще малий”, краще уникати.

Чітко позначте межі дозволеного

2. Поганий настрій – це нормально

Нам, батькам, хочеться, щоб наші діти завжди були щасливі й у доброму гуморі.

Ми так міцно їх любимо, що коли вони у поганому настрої, це крає нам серце. І ми кажемо: “Не сумуй”.

Однак, дуже важливо дозволяли їм перебувати у будь-якому настрої. А ми, батьки, маємо бути поруч і приймати їх різними.

Тоді такі почуття не викликатимуть у них негативного ставлення до самих себе.

3. Дзеркало для дитини

Пам’ятайте, що ви – дзеркало для своєї дитини. Вона вбирає ваші моделі поведінки і реакції.

І якщо вона постійно чує від вас щось на кшталт: “лишень подивися на свої брудні черевики”, єдине, що вона сприймає, – це ваше розлючене обличчя.

Тому перш, ніж згадати про брудні черевики, заспокойтеся і посміхніться.

Дитина має відчувати, що ви раді її бачити.

Роздратоване обличчя не сприятиме гармонії між батьками і дітьми

4. Поведінка – це спілкування

Дитина поводиться погано? Це означає, що вона намагається вам щось повідомити. І робить це так, як уміє.

Тому читайте поміж рядків. Шукайте причину такої поведінки, допоможіть їй висловити все, що вона відчуває.

Не варто пригнічувати її емоції, навіть якщо ми вважаємо їх незручними.

Ми повинні допомогти дітям розпізнавати й формулювати свої почуття, навіть якщо ми самі у тій самій ситуації реагували б інакше. Усі різні.

Пам’ятайте, всі – різні

5. Дитина – це не проєкт

Якби мене попросили дати лише одну пораду, я б сказала: “Ваша дитина – це не робота, яку треба виконати, і не проєкт, який треба постійно вдосконалювати.

Ваша дитина – це людина, з якою треба будувати стосунки. Мала чи велика – це, насамперед, людина”.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!