Що є гріх?

Гріх, або зло,є порушення закону Божого; беззаконня чи, іншими словами, гріх, є переступ волі Божої. Як же люди почали грішити, і хто першим порушив волю Божу? До створення видимого світу і людини Бог створив ангелів. Ангели – це духи безтілесні, невидимі і безсмертні. Всіх ангелів було створено добрими, і Бог їм дав повну свободу – чи бажають вони самі любити Бога, чи ні; а це означає: чи забажають вони самі жити з Богом, чи без Бога.

Один із найсвітліших і найдужчих ангелів не забажав любити Бога і виконувати волю Божу, а захотів сам стати як Бог. Цей ангел перестав слухатися Бога, в усьому чинив опір Богу, зробився ворогом Божим. Він потяг за собою і деяких інших ангелів.

За такий спротив Богу всі ці ангели були позбавлені даного їм світла і блаженства (тобто радості) і зробилися злими, темними духами.

Усі ці темні, злі духи називаються тепер бісами, демонами і дияволами. А найголовніший диявол, що був найсвітлішим ангелом, називається сатаною, тобто противником (ворогом) Бога.

Диявол навчив і людей не слухатися Бога – грішити. Він спокусив, тобто хитрощами й обманом навчив перших створених Богом людей – Адама і Єву – порушити волю Божу.

Всі ми, люди, походимо від Адама і Єви, які згрішили, і тому ми народжуємось у гріховному стані. Постійно переходячи з покоління в покоління, гріх охопив усіх людей і всіх підкорив собі. Всі люди (одні більше, інші менше) – грішні.

Гріх же завжди віддаляє людину від Бога і веде до страждань, хвороб та вічної смерті. Тому всі люди стали страждати і вмирати. Самі люди, власними силами, вже не могли подолати зло, яке поширилось у світі, і знищити смерть.

Але Бог, з милосердя Свого, допоміг людям у цьому, пославши на землю Свого Сина, Спасителя нашого, Ісуса Христа.

Як боротися з гріхом?

Коли ти в замішанні або спокушаєшся, щоб робити недобре, не давай волю злим думкам. Скажи собі “Я люблю Бога і буду йому вірний”. Тоді скажи дияволу “В Ім’я Ісуса Христа відступи від мене сатано і всі злі духи і вертайтесь в пекло”, якщо маєш можливість звернись за допомогою в молитві до Бога.

Кожен день свого життя християнин проводить в постійній боротьбі з гріхом. Якщо ми хочемо стати досконалими і праведними, то повинні вийти переможцями в цій боротьбі. Сатана хоче, щоб ми знехтували закон Бога. А значить, якщо ми припинимо боротися, Сатана переможе.

(Складено за книгою “Закон Божий” Серафима Слобідського, Київ 2003р.)

• Хто є Бог?
• Хто є Ісус Христос?
• Хто є Святий Дух?
• Що є гріх?
• Що після нашої смерті?
• Чому ми молимося?
• Кому ми молимося?
• Де молитися?
• Як вивчати Біблію?
• Який зробити вибір?
• Що робити щоб спастися?

Гріх – промах

Багато аспектів духовного життя пов’язаних зі сповіддю, покаянням вже проаналізовано й обговорено у наших нотатках. Говорили про те як і яким чином сповідатись. А от сьогодні спробуємо разом роздумати над тим, що таке гріх, які бувають гріхи, що з ними робити та як позбутися?

Особливо це актуально після щойно пережитого нами п’ятого тижня Святої Великої Чотиридесятниці. Тижня, в якому ми молились Великий Канон Андрея Критського, який також, по-іншому називається «Маріїне стояння» – адже в Каноні згадується також інша велика праведниця – свята преподобна Марія Єгипетська. Повія, яка стала великою аскеткою. Та котра зуміла покинути свій гріх і прийти до Бога.

Отож, що таке гріх? Із основ Катехизму знаємо, що гріх – це свідоме і добровільне переступлення Божих заповідей. Це якщо підходити юридично і формально. А по суті гріх – відхід від Бога. Вибір не на Його користь. Власне це розуміння гарно випливає з етимології цього слова. Грецькою мовою гріх називається: αμαρτία, що перекладається на українську як «промах». Дуже вдалий опис. Саме промах. Промах через неправильний вибір, вибір не на користь Бога, але на користь злого. Власне вперше такий відхід стався в Едемі. Саме там люди зробили вибір не на користь Бога. Вони вибрали іншу альтернативу – слова спокусника про те, що будуть «як Бог, який знає добро і зло». Як Бог вони не стали, але що таке зло пізнали сповна. Примірно так є і з кожним із нас коли грішимо. Гріх здається чимось солодким і привабливим, саме таким лукавий представляє його нам, намагаючись спокусити, саме таким він здається у момент коли його чинимо. Власне про це кажуть нам слова Канону Андрея Критського: «Замість Єви тілесної постала в мені Єва мисленна – це плотські пристрасні помисли, які солодять мою думку, проте завжди є гірким напоєм». Але потім «вмикається» голос совісті, котрий є нічим іншим як голосом Бога у нас. Та й сам спокусник вже не представляє «солодкі сторони» гріха, але сповнює нас відчаєм за скоєне і безнадійністю, щоб ми не сподівалися на Боже милосердя і прощення.

Тож є ще одна властивість гріха – він затягує. Спершу ми тяжко шкодуємо через скоєне, потім зневірюємось, а потім, або заспокоюємось, або думаємо щось на кшталт «і так згрішив, то чому б не погрішити ще». Про це кажуть Святі Отці: духовне життя – як плавба проти течії. В ній не можна стояти на місці, бо тебе буде зносити назад. Тому й неприпустимою для духовного життя є «річна» сповідь, адже багато речей забудеться, зітреться, і не будуть залишені під час акту покаяння.

А єдиним ліком від виходу із гріховного стану є добра сповідь і правдиве покаяння, котре вона в себе включає. Адже однією з умов доброї сповіді є жаль за гріхи і постанова виправитись. Покріпленням же у боротьбі із гріхом є Пресвята Євхаристія та молитва, постійна інтимна комунікація з Богом. Він і лише він може захоронити від потенційної здатності грішити, котра передалась нам від прародичів.

Тому, якщо гріх – відхід від Бога, то аби гріхові протистояти – потрібне постійне спілкування з Богом – Євхаристія і молитва, а якщо все ж таки промах стався – Господь завжди готовий простити у Святій Сповіді гріхи тим, що щиро каються.

Наостанок подаю розділ Катехизмової частини, котрий говорить про гріх: