Урок з української мови “Текст. Частини тексту”

Дати учням уявлення про будову тексту, його частини, навчати знаходити в тексті зачин, основну частину і кінцівку, вдосконалювати вміння складати текст з деформованих речень, добирати до тексту заголовок; розвивати мислення, уяву, мовлення учнів; виховувати любов та бережливе ставлення до природи.

Тема . Текст. Частини тексту

Мета. Дати учням уявлення про будову тексту, його частини, навчати знаходити в тексті зачин, основну частину і кінцівку, вдосконалювати вміння складати текст з деформованих речень, добирати до тексту заголовок; розвивати мислення, уяву, мовлення учнів; виховувати любов та бережливе ставлення до природи.

Обладнання. Малюнок дятла, картки з деформованим текстом, картки для роботи в групах, мультимедійна презентація уроку .

Хід уроку

І. Організаційна частина

ІІ. Перевірка домашнього завдання

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Д Д д д Дд дя ді дв од др Де Да

– Напишіть каліграфічно. Дятелвзимкуїстьнасіннязшишок.

Дід, синиця, кит, море, канал.

З останніх букв поданих слів утворіть нове слово. (Дятел)

• Назвіть звуки в слові ДЯТЕЛ?
• Що ви знаєте про цього птаха?
• Доберіть прикметники до слова дятел.
• Як називають дятла?

4. Інформаційна хвилинка (Розповідь про дятла)

Дятли – осілі птахи. Найбільш поширеним на Україні є дятел строкатий вели ­ кий. Розмножується дятел навесні. Самка відклада є 5 яєць і насиджує 14-15 днів. Живляться дятли переважно комахами, їхніми личинками. Цих птахів називають лікарями дерев, бо вони знищують величез ­ ну кількість комах-шкідників. Вистукуючи стовбури дерев, вони дізнаються – яке дерево пошкоджене, бо здорове відгукається дзвінко, а пошкоджене глухо. Узимку, коли немає комах, вони їдять на ­ сіння сосни, ялини. Роздовбують шишку, встромлюючи її в щілину кори. Під деревами нагромаджують купу вилущених шишок. Це місце називають “дятлова кузня”. Дятлів у наших лісах небагато, тому вони потребують охорони.

Дятле, дятле, прилітай до нас лікувати дерева.

– Як розташовані речення в тексті?

– Що можна дібрати до тексту?

(Робота з деформованим текстом. Моделювання тексту з окремих речень)

Від його міцного дзьоба не сховається жодна комаха.

Цілий день він проводить огляд своєї ділянки.

Дятел справжній санітар лісу.

• Чи можна назвати ці речення текстом?
• Чому?
• Розташуйте речення в правильному порядку, щоб вийшов текст
• Доберіть до тексту заголовок.

І V . Мотивація навчальної діяльності

– Наша країна Мовляндія з кожним роком все розбудовується, робиться красивішою, розквітає і нас новому навчає. Ось і сьогодні ми з вами будемо ще більше дізнаватися про текст. І ще вищим ставатиме наш будинок.

V. Повідомлення теми і мети уроку

– Сьогодні ми будемо спостерігати, як будується текст, з яких частин він складається.

V І. Вивчення нового матеріалу

1. Повторення складових частин тексту за схемою на дошці .

– Текст немов будинок, який розкриває нам свої віконечка.

У тексті є початок – це ЗАЧИН. Далі йде сама велика частина – це ОСНОВНА ЧАСТИНА. І звичайно любий текст закінчується – це КІНЦІВКА.

• Зверніть увагу, що кожна частина тексту пишеться з нового рядка. Це – абзац .
• Пригадайте уроки літературного читання. Яка частина тексту сама велика? Тож яка частина тексту може містити в собі багато абзаців?

Жила була Берізка. Прийшла осінь. Засумувала Берізка:

Але почула Берізка, як на її гілочках заспівала свою пісеньку Синичка. І знову повеселішала.

Жила була Берізка. Прийшла осінь. Засумувала Берізка:

Та раптом побачила діток Берізка, та й розвеселилася.

-Доберіть заголовок до тексту

V ІІ. Закріплення та усвідомлення вивченого матеріалу

2.Робота з розвитку зв’язного мовлення (Текст «Хропунчик)

Настала осінь. Пішли ми в березовий гай по опеньки. Тиша навкруги. Спокій. Тільки в золотому листі сонячні зайчики в піжмурки грають.

Коли чую – хтось хропе. Тихенько так, ніжно. Цікаво, хто це?

– Пригадайте уроки природознавства, хто із звірів впадає у сплячку? Підходжу обережно до куща, розгортаю листя. А там – їжачок! Ох, ти ж , хропунчик. Уже зимувати вклався. Я нагорнув на нього побільше листя. Приємних тобі снів аж до весни!

– Чому автор так назвав їжачка?

-Про кого йдеться в основній частині?

– Яке речення буде кінцівкою?

Записування зачину тексту «Хропунчик» під диктовку вчителя.

– Допишіть кінцівку тексту за зачином

Рослини лісу очищують повітря.

Для поля він захисник від вітру.

Зразок. Бережіть ліс, і насамперед — від вогню. Це домівка для пташок і звірів.

V ІІІ. Підсумок уроку. Рефлексія

ІХ . Домашнє завдання

Скласти невеличкий текст про зиму, де були б зачин , основна частина і кінцівка.

1. Основні ознаки тексту

Текст (від лат. — тканина, зв’язок, побудова) — це зв’язне висловлювання, що складається з речень, об’єднаних темою, головною думкою та граматично.

1. Наявність теми (тема – те, про що йдеться в тексті).
2. Наявність головної думки (головна думка — те головне, заради чого твориться текст, задум мовця: схвалити, засудити, ствердити, заперечити, закликати, спонукати, застерегти тощо)
3. Інформаційність (містить певний обсяг фактів, певну інформацію (текст і створюється заради передачі інформації)).
4. Зв’язність (речення розміщено в такій послідовності, яка гарантує розвиток думки; кожне наступне речення додає щось нове до вже відомого. Мовець відштовхується від «даного», про що вже було сказано, і додає «нове», розвиває думку.

«ДАНЕ» служить для зв’язку речень, у ньому повторюється якась частина попереднього речення (лексичний зв’язок).

«НОВЕ» містить основне повідомлення й виділяється логічним наголосом. У спокійному монологічному мовленні «нове» звичайно знаходиться наприкінці речення.

1. Структурна організація тексту передбачає заголовок, вступ (зачин), основну частину й кінцівку (висновки, узагальнення).
2. Членування тексту на абзаци, глави, параграфи, строфи, фрази.
3. В основі тексту лежать не окремі речення, а більші одиниці – блоки речень (абзаци), через які відбувається розвиток думки та послідовне розгортання змісту (теми).
4. Між реченнями тексту буває послідовний або паралельний зв’язок.
5. Структурно завершеним може бути й текст з одного речення – це прислів’я, коломийки, частівки, крилаті вирази:
   «Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, тільки камінь має» (С.Воробкевич)
   Влітку один тиждень рік годує.(Нар. тв.)
   Заспіваймо коломийку, нащо так сидіти, коломийку у нас люблять і старі, і діти. (Нар. тв.).

1. Повторами слів.
2. Уживанням займенників замість інших частин мови.
3. Синонімами.
4. Контекстуальними синонімами.
5. Спільнокореневими словами.
6. Використанням родової назви замість видової.
7. Використанням загальної назви замість власної.
8. Близькими за змістом словами.

1. Вставними словами.
2. Сполучниками (сурядності й підрядності).
3. Співвідношенням форм дієслова (вид і час дієслова).
4. Прислівники зі значенням часу та простору, які дозволяють уточнювати хронологічну та просторову характеристику тексту.
5. Синтаксичним паралелізмом речень.

1. Авраменко О. Українська мова: підруч. для 9 класу загальноосвіт. навч. закладів. К.: Грамота, 2017. 160с.

2. Глазова О.П. Українська мова: підруч. для 9 класу загальноосвіт. навч. закладів. Харків: Вид-во “Ранок”, 2017. 240 с.

3. Українська мова: підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів / Голуб Н.Б., Ярмолюк А.В. К.: Педагогічна думка, 2017. 308 с.

✅Структура тексту

Структура тексту – це його внутрішній устрій, зчленування, з’єднання його частин. Вона визначається обраним стилем і жанром. У сонетів одна структура, у федеральних законів – інша, у наукових статей – третя.

На жаль, описати всі можливі види структур тексту не можна, тому ми поговоримо тільки про один найбільш поширений трьохчастинний вигляд структури, характерний для наукових, публіцистичних та деяких офіційно-ділових текстів.

Як випливає з назви, трьохчастинна структура передбачає, що текст складається з трьох частин, а саме:

Кожна частина по-своєму важлива і відсутність хоча б однієї з них робить текст неповноцінним. Щоб зрозуміти значення кожної з цих частин, уявіть текст у вигляді людського тіла:

Якщо позбавити людину якоїсь із цих частин, то вона або помре, або буде інвалідом, те ж саме відбувається і з текстом. Розглянемо докладніше функції кожної частини.

Введення

Вступ – дуже важлива частина тексту. Саме по введенню читач визначає, чи варто продовжити читання тексту, чи ні. Тому написанню введення потрібно приділити особливу увагу. Як це не парадоксально звучить, написання вступу краще залишити наостанок.

Річ у тім, що часто при роботі над текстом з’являються нові несподівані ідеї, зміщується фокус розгляду, змінюється спочатку задумана структура. Якщо написати введення в самому початку, то з великою ймовірністю його доведеться переписувати, а виконувати одну й ту ж роботу двічі недоцільно.

Тому краще за все спочатку обмежитися невеликим тезовим планом введення, який просто допоможе вам структурувати ваші думки, а в кінці перетворити цей план в повноцінний текст.

Основна мета введення – зловити читача на гачок, зробити так, щоб він захотів читати ваш текст далі. Отже, у введенні необхідно показати, чому обрана вами тема важлива і варта ретельного розгляду, а ваші думки з її приводу цікаві й оригінальні.

Виходячи з цих завдань, ви повинні включити у запровадження чотири компоненти:

• «фразу-приманку»;
• презентацію теми;
• аналіз і пояснення проблеми;
• план роботи.

«Фраза-приманка» повинна привернути читача і допомогти ненав’язливо перейти до теми.

• історичний факт;
• цитата;
• анекдот;
• поширена думка;
• стереотип тощо.

Цією фразою ви вводите читача в контекст вашої роботи.

Далі ви повинні оголосити тему. Презентація теми не є просто повторенням заголовку. Потрібно так її перефразувати, щоб потім природно перейти до її аналізу. Аналіз теми повинен показати, чому тема проблематична, чому про неї варто писати та читати. Відповідно до виявленої проблеми розробляється план роботи.

Коли ви анонсуєте план, не обов’язково говорити: «У першому розділі ми розглянемо те-то. У другому розділі ми проаналізуємо те-то». Краще зробити анонс плану менш формальним: «Я почну розгляд з того-то, щоб на його основі перейти до аналізу того-то».

Основна частина

• викладаєте основний матеріал, ваші думки, ідеї, аргументи;
• відповідаєте на можливу критику;
• проводите аналіз;
• робите проміжні висновки тощо.

Оскільки зміст основної частини залежить від вашої теми і жанру, дати якісь конкретні поради досить складно. Тому ми зупинимося лише на декількох формальних вимогах.

• По-перше, пам’ятайте, що основна частина – це велика частина роботи. Вона не може бути за обсягом менше вступу і висновку;
• По-друге, ідеально, якщо основна частина включає від двох до чотирьох глав.

Якщо основна частина злита в одну єдину довгу главу, це говорить про те, що автор погано розібрався з матеріалом і своїми думками і не може їх належним чином структурувати.

Якщо глав більше чотирьох, це знову ж говорить про те, що автор погано попрацював з матеріалом і не зміг відокремити головне від другорядного. До того ж це створює ефект калейдоскопічності тексту, коли він розпадається на окремі незв’язані між собою частини. Безумовно, це правило не діє, якщо ви пишете підручник «Історія України. IX-XXI століття».

Тут навряд чи можна обмежитися чотирма головами. По-третє, намагайтеся, щоб голови були приблизно однаковими за обсягом. Грубо кажучи, якщо в одній главі двадцять сторінок, а в іншій всього лише п’ять, то матеріал структурований погано – такого дисбалансу бути не повинно.

Нарешті, не забувайте, що глави можуть ділитися на параграфи та зобов’язані ділитися на абзаци.

При цьому абзац, параграф і глава мають однакову структуру: спочатку ви заявляєте тему, потім проводите аналіз прикладів, аргументів і т. д., в кінці робите висновок і вставляєте «зв’язку», яка допомагає перейти до наступної теми.

При цьому дотримуйте правило «одна голова/параграф/абзац – один предмет/тема/ідея». Це, з одного боку, допоможе уникнути повторень, а з іншого – перевантаженості окремих частин матеріалом.

Висновок

Висновок – це розділ тексту, в якому в першу чергу робляться висновки. Написанням укладення ні в якому разі не варто нехтувати, інакше текст буде здаватися незакінченим, а ваша позиція не буде до кінця ясна.

Важливо, щоб в заключенні не з’являлося нової інформації і нового матеріалу.

Його завдання полягає в тому, щоб просто підбивати підсумки. Висновок складається з декількох етапів: спочатку необхідно резюмувати й узагальнити проміжні висновки, до яких ви прийшли в ваших розділах, на основі цього узагальнення зробити загальний висновок, який обов’язково повинен відповідати спочатку поставленій проблемі, потім від цього висновку перейти до деякого ширшого контексту та окреслити подальші можливі перспективи роздуму.

Назви та заголовки

Назви та заголовки – це теж повноцінна частина тексту, причому дуже значуща. Багато читачів при виборі книги орієнтуються саме на заголовок і назви глав.

Відповідно, якщо назва є нудною або незрозумілою, а глави взагалі не мають назви, то великий шанс, що читач пройде мимо такого тексту. При складанні заголовків важливо пам’ятати, що вони повинні відображати основний зміст вашого тексту, глави або параграфа.

Читачеві має бути зрозуміло, про що ви збираєтеся писати. Крім цього заголовки показують структуру тексту і логіку викладу. Вони дозволяють і самому автору, і читачеві оцінити, як частини тексту співвідносяться між собою, чи дотримуються вони одна з іншою, чи ні.

Безумовно, придумати гарні заголовки складно.

Хоча вони повинні бути досить повними і зрозумілими, погано, якщо вони є дуже довгими. Якщо ви не пишете дисертацію з лазерної фізики, де назва роботи цілком може займати три-чотири рядки, довгий заголовок буде виглядати громіздко.

Тому потрібно намагатися зробити їх якомога більш лаконічними. Для цієї мети можна активно користуватися поєднанням заголовків і підзаголовків.

Текст виглядає більш виграшно, якщо він має коротку, яскраву, запам’ятовуючу назву і трохи довший, описовий, роз’яснюючий підзаголовок. Так ви вб’єте двох зайців одним пострілом: привернете читача і водночас дасте йому знати, про що піде мова.

Таблиця з поясненнями на тему: “Основи структури тексту: від заголовка до висновку”

Висновок

Структура тексту є ключовою для його ефективності та зрозумілості. Від заголовка, який привертає увагу, до вступу, який встановлює контекст, основної частини, де подається основна інформація, до заключення та висновків, що підсумовують та надають глибину розуміння – кожен елемент має свою роль.

Добре структурований текст не лише легший для читання, але й дозволяє читачу краще зрозуміти та запам’ятати інформацію, а також мотивує до подальших роздумів або дій.

Це особливо важливо в освітніх та наукових текстах, де точність і ясність подачі інформації є критичною. Отже, вміння структурувати текст є фундаментальною навичкою для будь-якого письменника, журналіста, науковця, або навіть студента.