Продуктивність праці робітників: розповідаємо про всі нюанси цього показника

Головна мета кожного підприємця — досягти максимальних бізнес-показників. Постійний аналіз та розвиток необхідні для зростання прибутковості та динамічного розвитку компанії. Є безліч показників, якими вимірюють ефективність роботи підприємства. Одним з найголовніших є продуктивність праці, який допомагає ухвалювати зважені та корисні для компанії адміністративні рішення, які сприяють її подальшому розвитку.

Детальніше про продуктивність праці

Що таке продуктивність праці? Це параметр, що показує, яку користь приносить окремий робітник або навіть цілий відділ компанії. Це економічний показник, який можна показати в цифрах та проаналізувати. Так можна впливати та продуктивність, підвищувати її та, як наслідок, і прибутки компанії.
Підрахувати продуктивність не завжди легко. Наприклад, якщо мова йде про токаря, який виготовляє певну кількість деталей за годину, то здається, що все легко. Потрібно просто порівняти показники всіх токарів та орієнтуватися на вищі. Але насправді навіть найвищий показник може не бути оптимальним, тобто його можна та потрібно покращити.
Окрім того, є сфери діяльності, де дуже важко оцінити продуктивність. Наприклад, відділ HR. Якщо менеджер закрив три вакансії, можна говорити про його продуктивність. Але чи можна передбачити, скільки будуть працювати нові робітники? Бо з їхнім звільненням зміниться і продуктивність HR-менеджера.
Тому щоб розрахувати продуктивність праці, треба враховувати чимало різних показників та нюансів.

Для чого потрібні показники продуктивності праці

• оптимізувати бізнес-процеси;
• позбавитися неефективних робітників;
• скоротити витрати на заробітну плату;
• покращити роботу підрозділів;
• зменшити час на виконання поставлених задач.

Методи вимірювання продуктивності праці

Вимірювання продуктивності праці може мати різні обсяги та наміри, тому й методи розрахунків відрізняються. Зазвичай застосовують три варіанти вимірювання продуктивності:

1. Фактична. Показує, скільки продукції виготовлено в окремий проміжок виробничого процесу або скільки задач виконав певний робітник.
2. Готівкова. Розраховує, скільки товарів та послуг може надати компанія з наявними ресурсами та за винятком стримувальних факторів (витрат, простоїв тощо).
3. Потенційна. Показує, яку кількість продукції чи послуг може надати підприємство, якщо покращити умови, виправити бізнес-процеси або внести інші корективи.

Охоплення розрахунків також відрізняється. Більшість підприємців намагається виміряти продуктивність окремого робітника.Але насправді важливо розуміти показники на різних рівнях:

1. Індивідуальний. Продуктивність праці окремого робітника. Застосовується для розрахунків по відділу або підприємству загалом.
2. Громадський. Застосовується для великих компаній. Дозволяє оцінити продуктивність стосовно галузі та економіки країни.

Головні показники продуктивності праці

Індекс продуктивності праці неможливо підрахувати без основних показників — це виробіток та трудомісткість. Цікаво, що заробітна плата не є фактором, що враховується під час визначення продуктивності.

Виробіток: це що за показник

Оцінити об’єм та якість виконаних робітником задач допоможе показник «виробіток». Він допомагає дізнатися, скільки один робітник виготовив товарів, надав послуг або реалізував технологічних рішень.

Виробіток: формула і розшифровка

Формула виробітку — це В = Q/T.
Розшифровується як:
В — виробіток;
Q — кількість товарів чи послуг;
T — витрачений час.

Загалом виробіток — це результат праці, розділений на витрати. У формулі наведені витрати часу. Як наслідок стає зрозуміло, скільки підприємство витрачає грошей на оплату праці за цей час.
Наприклад, слюсар Михайленко виробляє за годину 15 деталей та отримує за цей час 300 грн зарплатні, а слюсар Яковин виробляє 9 деталей за ту саму суму. Стає очевидним, що другий робітник приносить підприємству менше користі за однакових витрат.

Довідка! Результати розрахунку потребують ретельного аналізу, адже більша кількість виготовленої продукції може значно знижувати її якість.

Середній показник виробітку можна з’ясувати, якщо об’єм виготовленої відділом продукції розділити на кількість робітників.

Трудомісткість

Далеко не в кожній галузі можливо виміряти виробіток. Наприклад, якщо мова йде про ремонтні роботи, то розрахунок стає недоцільним. Адже робітник починає виконувати задачу, тільки коли є несправність. Весь інший час він перебуває в очікуванні.
У такому разі набагато інформативнішим буде інший показник. Трудомісткість — це проміжок часу, який витрачено на надання послуги або виконання задачі. Цей показник важливий під час створення стратегічних планів та визначення потенціалу компанії.
Виділяють декілька видів трудомісткості залежно від того, які фактори входять до її складу:

• технологічна — визначає працю зайнятих у виробництві робітників;
• обслуговувальна — вимірює трудомісткість працівників, що займаються ремонтом та налагодженням обладнання;
• виробнича — охоплює працю робітників на виробництві та ремонтників;
• управлінська — оцінює роботу менеджменту та відділу охорони;
• загальна — відображає трудомісткість всіх працівників підприємства.

Розраховується трудомісткість за формулою, зворотною розрахунку виробітку.

Тобто для визначення трудомісткості потрібно витрачений час розділити на обсяг виробленої продукції або наданих послуг.

Продуктивність праці: формула

Багато хто ставить питання, як визначити продуктивність праці. Річ у тому, що формула продуктивності праці може видозмінюватись в різних компаніях. Кожне підприємство розробляє власний метод розрахунку, спираючись на нюанси роботи. Загальна формула продуктивності доволі проста.

Літерою Q позначають обсяг виробленої продукції чи послуг, а Ч означає кількість працівників, залучених до виробництва.

В чому вимірюється продуктивність праці

Одиниця виміру залежить від застосовуваного методу розрахунку. Останній підбирається залежно від особливостей діяльності компанії.

Натуральний метод

Підходить для підприємств, що виробляють однотипну продукцію. Важливо, щоб умови праці водночас залишалися незмінними. Розраховується за допомогою показників кількості продукту, виготовленого за певний проміжок часу. Вимірюється в кілограмах, літрах, метрах тощо.

Вартісний метод

Застосовується на підприємствах, що виготовляють різноманітні товари. Ґрунтується на принципі ціноутворення. Вартість товару зіставляється з трудомісткістю. Вимірюється в доларах, гривнях, євро та інших грошових одиницях.

Умовно-натуральний метод

Застосовується для підприємств, що виготовляють неоднорідну, але аналогічну продукцію. Або на виробництвах, де створюється декілька видів однорідних товарів. Під час розрахунків вартість продукції не береться до уваги. Відповідно вимірюється показник в умовно-облікових одиницях за ознакою, яка усереднює властивості товарів.

Трудовий метод

Застосовується, коли потрібно дізнатися ефективність праці робітників. Дозволяє порівняти фактичний показник з встановленими на підприємстві нормативами. Розраховується як співвідношення нормо-годин до фактично відпрацьованого часу. Застосовувати треба дуже обережно і не на кожному виробництві. Показник має занадто велику похибку.

Фактори, що впливають на продуктивність праці

Продуктивність праці далеко не завжди залежить безпосередньо від працівників та їхньої залученості до процесу. Є багато факторів, які здатні знизити показники продуктивності, і робітник не може на них вплинути.
До негативних факторів належать:

• застарілі технології виробництва;
• поганий мікроклімат всередині колективу;
• застаріле обладнання;
• невідповідна заробітна плата;
• неефективне керівництво.

Як покращити продуктивність праці

Одна з типових причин низьких показників продуктивності праці — відсутність досвідчених фахівців. Своєю чергою велика кількість некваліфікованих працівників говорить про неефективну роботу відділу рекрутингу. Але навіть за наявності досвідчених фахівців не завжди вдається досягти зростання продуктивності.
Для підвищення показників потрібно дотримуватися цілого комплексу заходів.

1. Піклуватися про мотивацію. Персонал, що зацікавлений у підвищенні ефективності роботи, працює набагато якісніше та швидше. Дієва система бонусів та заохочень допоможе підвищити рівень зацікавленості.
2. Оптимізувати відділ логістики. Швидке доставлення матеріалів для виробництва та готової продукції дозволяє значно знизити зайві витрати.
3. Підвищувати кваліфікацію. Курси, навчальні методики та нові технології дозволяють компанії підвищити рівень конкурентоспроможності.
4. Автоматизувати виробничі процеси. Застосування машин та роботів потребує значних грошових витрат, але швидко окупається.
5. Грамотне планування. Плани повинні бути реальними. Постановка задач, які неможливо виконати, знижує рівень мотивації та змушує працівників легковажно ставитися до вимог керівництва.
6. Покращити умови праці. У процесі виробництва робітники не повинні розв’язувати побутові задачі, адже це відриває від виробничого процесу. Комфортні умови допоможуть позбутися проблеми.
7. Піклуватися про дотримання трудової дисципліни. Краще позбавити працівників можливості витрачати час на соцмережі та особисті розмови. Це дозволить зосередитися на роботі.
8. Розробити систему делегування. Завдяки цьому вдасться розвантажити ключових працівників на керівних посадах.

Важливо також забезпечити наявність на виробництві сучасного обладнання, його своєчасну діагностику та ремонт. Це допоможе запобігти простоям через несправності.

Продуктивність праці — це важливий показник, який допомагає оцінити потенціал розвитку компанії. Окрім того, він дозволяє максимально знизити зайві витрати, не обґрунтовані виробничою необхідністю. Вимірюється показник різними методами, але кінцевий результат допоможе знайти слабкі місця на підприємстві та своєчасно усунути їх.

Як визначити

Генерувати – виконується постановка задачі (у довільні поля вносяться випадкові числа. Задача має єдиний розв’язок)
Розрахувати – перевіряється правильність розв’язування довільної задачі (Виводиться повідомлення про неправильні значення)
Перевірити – перевіряється правильність розв’язування згенерованої задачі (Виводиться повідомлення про неправильні значення)
Мінікалькулятор дозволяє виконувати прості розрахунки. Виберіть, при потребі, функцію. Внесіть у перше поле вираз (в тому числі і з дужками)
2*(2+2) . Натисніть = і результат з’явиться у другому полі. Кнопка 0 дозволяє округлити результат до чотирьох значущих цифр. Кнопка Wikipedia

Це динамічний малюнок GeoGebra.
Червоні елементи можна змінювати

Пропорції та відсотки

Означення . Пропорція – рівність двох відношень. Графічне представлення (див. рисунок).

Записується як: a:b = c:d або як: .

Читається: « a відноситься до b так само, як c відноситься до d » .

Означення . У пропорції члени a та d називають крайніми членами пропорції, а b та c – середніми .

У пропорції добуток крайніх членів дорівнює добутку середніх членів ad = bc .

Можна отримати формули для знаходження невідомих членів пропорції. Наприклад .

Означення . Відсотком (процентом) якого-небудь числа називають його соту частину.

Позначається символом %. 1%=10 -2 =0,01 .

Нехай в класі було 25 учнів, із них 10 дівчат. Можна сказати, що в цьому класі 40% дівчат.
(10/25=0,4*100%=40%).

Якщо позначити N – щось ціле, n – відсоток від числа N (частина числа N), p – відношення частини числа до цілого (дріб), p% – відсоток, який складає частина числа від цілого. Можна записати одну формулу, яка буде пов’язувати відсотки, дроби та пропорцію.

(цю формулу ви не знайдете у підручниках)

При розв’язуванні конкретних задач можна використовувати лише частину цієї формули.

Для розв’язування задач зручніше відразу перетворювати відсотки у дроби, а в кінці, при потребі, отриманий дріб перетворити у відсотки. В такому випадку формули набагато спрощуються.

Розглядають три основних типи задач з відсотками:

1. Знаходження відсотків даного числа ( n=Np ); Знайдіть 25% від числа 60. Розв’язування: 25%:100%=0,25; 60*0,25=15.

2. Знаходження числа за його відсотком ( N=n/p ); Знайдіть число, 25% якого становлять 15. Розв’язування: 25%:100%=0,25; 15/0,25=60.

3. Знаходження відсоткового відношення двох чисел ( p=n/N ). Скільки відсотків становить число 15 від числа 60. Розв’язування: 15/60=0,25*100%=25%.

Як визначити ступінь окиснення елементів: чому вона рівна і що це таке

У хімічних процесах головну роль відіграють атоми і молекули, властивості яких визначають результат хімічних реакцій. Однією з важливих характеристик атома є окислювальне число, яке спрощує метод обліку переносу електронів у частці. Як визначити ступінь окислення або формальний заряд частинки і які правила необхідно знати для цього?

Визначення

Будь-яка хімічна реакція обумовлена взаємодією атомів різних речовин. Від характеристик найдрібніших частинок залежить процес реакції і її результат.

Термін окислення (оксидування) в хімії означає реакцію, в ході якої група атомів або один з них втрачають електрони або набувають, у разі придбання реакцію називають «відновленням».

Ступінь окиснення – це величина, яка вимірюється кількісно і характеризує перераспределяемые електрони в ході реакції. Тобто в процесі оксидації електрони в атомі зменшуються або збільшуються, перераспределяясь між іншими взаємодіючими частинками, і рівень оксидації показує, як саме вони реорганізуються. Це поняття тісно пов’язане з электроотрицательностью частинок – їх умінням притягувати і відштовхувати від себе вільні іони.

Дивіться також: Метали та неметали в таблиці Менделєєва: таблиця, як визначати металеві властивості і відрізняти елементи

Визначення рівня оксидації залежить від характеристик і властивостей конкретної речовини, тому не можна однозначно назвати процедуру обчислення легкої або складною, але її результати допомагають умовно записати процеси окислювально-відновних реакцій. Слід розуміти, що отриманий результат обчислень є результатом урахування перенесення електронів і не має фізичного сенсу, а також не є істинним зарядом ядра.

Важливо знати! Неорганічна хімія часто використовує термін валентності замість ступені окиснення елементів, це не є помилкою, але слід враховувати, що друге поняття більш універсальне.

Поняття і правила обчислення руху електронів є основою для класифікації хімічних речовин (номенклатура), опису їх властивостей і складання формул зв’язку. Але найбільш часто це поняття використовується для опису та роботи з окисно-відновними реакціями.