Процес починається зі стимуляції яєчників у донора. Після того, як фолікули досягнуть потрібного розміру, проводиться забір ооцитів. Потім відбувається запліднення яйцеклітин спермою та перенесення ембріонів у матку реципієнта. Ембріони, що залишилися, заморожують.
Згідно зі статистикою, вагітність після лікування екстракорпоральним методом, настає в 35-40% випадків. І цей результат вважається досить високим показником. Особливо якщо порівнювати ймовірність завагітніти за один менструальний цикл природним шляхом, яка становить всього 20-25%.
Очевидними причинами невдалого протоколу та прямим протипоказанням до вагітності є розлади психіки. Інші протипоказання до ЕКЗ ділять на дві групи – тимчасові та постійні. Протипоказаннями тимчасового типу є пухлина на матці та гострі запальні процеси.
Пара може здійснювати стільки спроб ЕКЗ, скільки буде потрібно для досягнення успіху. Однак необхідно враховувати стан здоров'я жінки, її вік, психологічний стан, загальний анамнез тощо. Рішення про повторний цикл і час, коли його краще провести, приймає репродуктолог.
Запліднення може статися в період від 2 до 12 годин. Отже, після статевого акту в яйцеклітини та сперматозоїду є шанси зустрітися протягом досить тривалого часу. Сперма потрапляє до жіночої піхви та рухається через шийку матки до її порожнини.
Через три-п’ять днів після запліднення ембріон переносять у матку жінки. За словами Касканте, якщо жінка заморозить свої яйцеклітини у віці 34 років, її частота настання вагітності буде аналогічна частоті вагітності за ЕКЗ у віці 34 років, незалежно від того, скільки їй років не було б на той момент.