Християнство в Грузії: історія, цікаві факти

На території сучасної Туреччини знаходиться Каппадокія. Вона відома тим, що в III столітті тут народився Георгій Побідоносець, шанований святим. А на початку нашої ери ця місцевість, розташована в східній частині Малої Азії, стала притулком для християн. Прихильники нової релігії зазнавали переслідувань і оселилися на цій землі. Про їхню присутність досі нагадують печерні монастирі, які перебувають під охороною ЮНЕСКО. Саме тут приблизно 280 року н. е. народилася дівчинка на ім ‘я Ніно, завдяки якій християнство в Грузії стане державною релігією. Ці події і є предметом обговорення.

Раннє християнство

Ще в I столітті н. е. в Грузії жила блаженна Сидонія, яка повірила в Спасителя за Його життя. Коли її брат рабин Іліоз отримав звістку про суд над Ісусом з Єрусалима, то він спішно мав виїхати до місця подій за вказівкою Первосвященика. Сидонія попросила брата про те, щоб він привіз їй хоч що-небудь, до чого торкався Спаситель. Сталося так, що Іліоз, приїхавши в Єрусалим, встиг тільки до моменту страти Христа, на якій був присутній. Після того як римські легіонери зняли тіла страчених, всі речі яких (за звичаєм) вони мали право забрати собі – Іліоз викупив у солдатів хітон Господа.

Повернувшись у Мцхету (стародавню столицю Грузії), він передав його сестрі. Сидонія притиснула його до серця і покинула цей світ. Її так і поховали разом з хітоном Спасителя. Сьогодні на цьому місці знаходиться собор XI століття, іменований “” Животворящий стовп “”.

Це одне з найбільш відвідуваних святих місць у Грузії і найбільша реліквія Грузинської православної церкви. Але до приходу християнства в Грузію залишалося близько 200 років.

Боже слово в Іверії

Існує переказ, згідно з яким в Іверію нести Добру Новину і слово Господнє випало Богородиці, проте Спаситель попросив її залишитися в Єрусалимі. А до Грузії прийшли апостоли Андрій Первозванний, Матвій і Симон Кананіт. Всі разом вони бували в цих місцях двічі. Апостол Андрій приходив до Іверії тричі. Симон Кананіт багато зробив для поширення Благої Вісті в Абхазії, і завдяки йому в цій країні було скасовано звичай принесення в жертву немовлят.

Віщий сон Ніно

Ніно походила зі знатної родини. Її батька звали Завулон, і він був воєначальником у імператора Максиміана. Її мати Сусанна була сестрою єрусалимського патріарха Ювеналія. Ніно була їхньою єдиною дитиною і приходилася родичкою Георгію Побідоносцю – шанованому в усьому світі святому. Коли їй було 12 років, її родина переїхала в Єрусалим у зв ‘язку зі службовим обов’ язком матері, яка прийняла пост дияконіси при храмі Гробу Господнього. Батько також присвятив своє життя Господеві, перебуваючи далеко від дому.

Дівчинку доручили турботам стариці Ніанфори, яка добре знала Грузію і багато розповідала Ніно про казкову Іверію. Мабуть, не проходило й дня без чергової історії. Дівчинка мріяла про поїздку в цю далеку країну. Йшов час, і ось одного разу Ніно побачила сон, в якому Діва Марія вклала їй в руки хрест з виноградної лози і сказала, що їй належить відправитися в далеку країну Іверію нести слово Боже. Богородиця обіцяла Ніно своє заступництво і захист від видимих і невидимих ворогів, а також благодать Господа.

Прокинувшись, дівчинка виявила в своїх руках той самий хрест. Радість її була безмірною, і вона поспішила повідомити про бачення патріарха Єрусалима, який припадав їй дядьком. Вислухавши племінницю, він поблагословив її на служіння, і Ніно вирушила в дорогу. Чи знала вона, що стане просвітницею Грузії, і християнство в цю країну увійде разом з її хрестом? Він і сьогодні зберігається в кафедральному соборі Тбілісі.

Довга дорога

У Євангелії від Матвія говориться про те, що Спаситель вручив Ніно сувій, в якому був напуття: “Ідіть і навчіть всі народи, охрещі їх в ім” я Отця, і Сина, і Святаго Духа “”. Вручивши себе Його волі, дівчина вирушила в дальню і небезпечну дорогу. Дорога до Грузії проходила через Вірменію, цар якої Тиридат III близько 301 року оголосив християнство державною релігією.

Однак до цього часу правитель був одним з найжорстокіших противників нової віри, яку пропагував з 279 року святитель Григорій (Просвітитель). Цар кинув його в темницю зі зміями і скорпіонами на 13 років, однак під впливом умовлянь своєї дружини і сестри, які прийняли християнство, Григорій був звільнений.

Небезпеки у Вірменії

Шлях через Вірменію міг закінчитися для Ніно смертю, оскільки вона йшла разом з царівною Ріпсімією та її супутницями, які втекли від імператора Риму. Він бажав зробити царівну своєю дружиною, однак вона вирішила стати нареченою Христовою і відмовила йому.

Тиридат III, за вказівкою Діоклетіана (римського імператора), знайшов Ріпсімію і теж побажав взяти її в дружини. Отримавши відмову, він впав у гнів і умертвив царівну і всіх її подруг. Ніно вдалося врятуватися, проте вона бачила муки своїх супутниць, сховавшись у заростях шипшини. Тільки підтримка Вищої сили дозволила дівчині подолати всі перешкоди і в 319 році дістатися до Грузії, християнство в якій ще тільки зароджувалося.

Зібрання зі старими богами

Ніно зупинилася спочатку в місті Урбнісі, щоб вивчити моралі і звичаї жителів. До того часу, коли Грузія прийняла християнство, в країні існувало ідолопоклонство. Через місяць Ніно дізналася, що в Мцхету прямують охочі вклонитися язичницьким богам, статуї яких розташовувалися на горі біля міста. Дівчина пішла за жителями і дорогою зустріла царя Міріана і царицю Нану, оточених свитою і натовпом народу. Жреці готувалися до проведення обряду і принесення жертви язичницькому богу Армазу.

Коли ритуал почався, Ніно не витримала і вознесла молитву Спасителю про припинення темного часу і настання ери істинної віри. Вона була почута: на капищі обрушилася злива, що загасила багаття, потім налетів ураган, що знищив ідолів, скинувши їх у річку. Ніно встигла сховатися в печері.

Коли все закінчилося, люди почали говорити про те, що бога Армаза здолав більш сильний бог. Дехто припускав, що цим новим богом може бути той, хто змусив царя Вірменії прийняти його віру, але ніхто не знав Його імені. І невтямки було жителям, що до прийняття християнства в Грузії залишилося близько семи років.

Просвітницька діяльність

Ніно увійшла в Мцхету як мандрівка. Ніхто її там не знав, і вона ні з ким не була знайома. Однак назустріч їй вийшла дружина царського садівника Анастасія, запросила в будинок, запропонувала частування. Подружжя були бездітні і дуже зраділи гостю, вони попросили Ніно залишатися в їхньому будинку, скільки вона побажає. Свята попросила садівника побудувати невеликий шалаш в саду, де вона могла б молитися. Зараз на цьому місці знаходиться Самтаврський жіночий монастир. Ніно всі дні проводила в молитвах перед хрестом, врученим їй Богородицею. Силою своєї віри свята творила чудеса зцілення. Анастасія стала першою, хто відчув дію молитви Ніно. Дружина садівника зцілилася, і згодом у цій родині було багато дітей.

Слава про чудеса, творимих Ніно, рознеслася містом, і люди стали приходити до неї за порадою і допомогою. Багато єврейських жінок прийняли християнство і проповідували святу віру серед мешканців міста. Ревним прихильником Христа став і первосвященик карталінських євреїв Авіафар. Він часто розмовляв з царем Міріаном про нову віру і слухав його. Все ближче ставали часи, коли Грузія прийняла християнство.

Недуга цариці

Цариця Нана відрізнялася впертим характером і була ревною прихильницею старих богів. Тому чутки про чудеса, творені святою, її тільки дратували. Вона виношувала плани вигнати християн з міста. Однак все сталося інакше. Нана сильно захворіла, і всі зусилля лікарів ні до чого не приводили, а швидше тільки погіршували становище. Молитви ідолам також не мали дії: цариця згасала.

Наближені почали радити їй звернутися до Ніно. Після вагань цариця наказала привести до неї святу. Ніно вислухала посланців з палацу і передала їм, щоб державина сама прийшла до неї в намет за зціленням. Нана зробила так, як було сказано.

Свята поклала царицю на листя в курені, прочитала над нею молитву і перехрестила її хрестом Богородиці. Здоров ‘я повернулося до державини, про що вона тут же і сповістила всіх присутніх, а потім і свого чоловіка. Відтоді цариця стала найбільш ревною захисницею Ніно і християнської віри, переконуючи Міріана в силі Спасителя.

Існують розбіжності з приводу того, в якому році Грузія прийняла християнство. Згідно з одними відомостями, це був 324 рік, а за іншими – 326-й. Але цьому передувала подія, що перевернула погляд царя Грузії на вчення Христа. Міріан знав про чудеса Ніно і не перешкоджав їй проповідувати. Після випадку з царицею він спокійно ставився до зростаючого числа прихильників святої. Крім того, релігією Римської імперії було християнство, а син Міріана перебував у Римі як заручник.

Незадовго до того року, коли Грузія прийняла християнство, Ніно зцілила родича перського царя, який впав у божевілля і гостював у Міріана. Вилікування стало причиною прийняття царевичем християнства. Грузинський цар впав у лють, оскільки не знав, що було б гірше: накликати гнів царя Персії через зміну віри його родичем або принести сумну звістку персам про невиліковну хворобу царевича.

Царське полювання

Цар Міріан перебував у скрутному становищі, але схилявся до того, щоб передати страти всіх християн разом з Ніно. Однак перед тим як виконати свій намір, він вирішив заспокоїти себе полюванням, під час якого його очі раптово перестали бачити. У страху Міріан звернувся до своїх богів, але нічого не змінилося: темрява, як і раніше, оточувала його. Тоді він підніс молитву до Бога святому Ніно, навіть не знаючи Його на ім “я. І негайно ж темрява відступила, і він прозрів.

Цей момент став переломним, оскільки доказ сили Спасителя був очевидним. І хоча точно невідомо, в якому році Грузія прийняла християнство (324-й або 326-й), але це здійснилося після описуваних подій.

Повернувшись з полювання, цар негайно вирушив до намету Ніно, щоб оголосити їй про свій намір прийняти віру християнську і хрестити народ Іверії.

Хрещення Грузії

Про те, в якому столітті Грузія прийняла християнство, серед дослідників розбіжностей немає – це IV століття. Після свого чудового зцілення Міріан відправив послів до царя Константина з проханням надіслати в Іверію священиків для хрещення народу. А до повернення посольства царська сім ‘я і всі бажаючі вивчали основи віри. Крім того, Міріан побажав звести храм на тому місці, де ріс священний кедр, під яким, за переказами, була похована свята Сидонія разом з хітоном Спасителя. Перший храм був дерев ‘яним, а потім був побудований кам’ яний імені 12 святих Апостолів, званий Світіцховелі.

Тим часом повернулися посли від Костянтина, а разом з ними прибув архієпископ Антіохійський Євстафій з кількома священиками і всім необхідним для обряду хрещення. Цар наказав прибути всім сановникам і вельможам в Мцхету, де відбулося в 324-му або 326-му році прийняття християнства Грузією.

Свята Ніно після довгоочікуваного воцерковлення Іверії вирушила до Кахетії, де правила цариця Софія. І незабаром ця держава також стала християнською.

Виконавши свою місію, свята рівноапостольна Ніно спокійно покинула цей мир. Про свою смерть вона була сповіщена за допомогою речового сну, а тому підготувалася: у супроводі єпископа Івана і царя Міріана вона вирушила в містечко Бодбе, де померла і похована. 27 січня – день поминання святої Ніно.

Звернемося тепер до питання про те, яке християнство в Грузії. За даними статистики, понад 90% населення належить до Грузинської православної церкви, приблизно 2% – російські православні християни, близько 5% – прихильники Вірменської Апостольської церкви, і трохи більше 1% – католики.

Християнство в Грузію і Вірменію прийшло практично одночасно, причому події, що передували цьому, були в обох державах пов ‘язані з чудовим зціленням царів Міріама і Тиридата III.

Інакше чим Божим промислом це назвати не можна.

Грузія: релігія в житті суспільства

Однією з найдавніших християнських країн у світі по праву вважається Грузія. Релігія православ ‘я зіграла в становленні цієї держави провідну роль. Одночасно на її території проживають також представники інших віросповідань. Конфесії мирно співіснують, проявляючи у відносинах один з одним повагу і толерантність – риси, споконвічно властиві грузинському народу.

Дохристиянська Грузія: релігія язичництва

До IV століття н. е. – часу, коли на грузинських землях офіційно утвердилося християнство – тут були сильні язичницькі традиції.

Поширений у високогірній частині країни патріархальний сімейний уклад сприяв наявності сильного культу предків. На цій основі розвивалися політеїстичні вірування, великий пантеон богів. Кожен з них мав власне ім ‘я, образ (як правило, людський) і панував у певній сфері життя.

Крім того, грузини обожнювали рослини і тварин, поклонялися горам, долинам і каменям. Повсюдним також було шанування ідолів – статуй, виготовлених з різних матеріалів.

Основними кумирами в язичницькій Грузії були Місяць і Сонце. Традиційне обожнювання останнього допомогло поширенню на цих землях мітраїзму. На зорі становлення в Грузії християнської релігії великий вплив на її території мало маздеанство (поклоніння вогню). Ця релігія активно насаджувалася з території сучасного Ірану.

Легенди і міфи язичницької Грузії багато в чому дійшли до наших днів у народних казках. Багато з них пережили прийняття християнства і згодом злилися з ним.

Становлення в Грузії православ ‘я

Даючи відповідь на запитання про те, яка релігія в Грузії офіційна, можна сміливо назвати дату – 326 рік н. е., коли православне християнство було затверджено в цій країні на державному рівні.

Заслуга в цьому належить Святій рівноапостольній Ніні (Ніно). Згідно з переказами, вона прибула до Грузії з Єрусалима, виконуючи волю Пресвятої Богородиці. Крім проповідей, Свята Ніна ініціювала будівництво в державі безлічі християнських храмів в ім ‘я Святого Георгія. Пресвята Богородиця та Георгій Побідоносець вважаються небесними покровителями країни.

Нелегко знайти приклад стійкості і самопожертви подібний до того, якою, захищаючи православну віру, не раз показувала у своїй історії Грузія. Релігія християнства в країні вистояла в протиборстві з тими культами, які з ‘являлися на цих землях разом з численними завойовниками. У 1226 році сто тисяч жителів Тбілісі вважали за краще прийняти мученицьку смерть, коли відмовилися осквернити ікони за наказом шаха Хорезма Джалалетдіна, який захопив і розорив місто. Багато грузинських правителів, які загинули, захищаючи православну віру, були зведені в лик святих.

Роль православної релігії в культурному житті

Протягом майже всього історичного шляху, який пройшла Грузія, релігія християнства суттєво впливала на культурний і духовний розвиток цієї країни.

Осередком православ ‘я на її землях стала Грузинська Апостольська Церква. У V столітті вона отримала незалежність від Константинопольського патріархату, в IX столітті – автокефалію. Тут було побудовано безліч церков і монастирів, які стали центрами освіти.

Духовні особи складали і переписували хроніки, ставали авторами життєписів мучеників і святих. На думку багатьох дослідників, мргвловані – специфічний тип грузинської писемності – набув поширення на цій землі саме завдяки православ ‘ю.

Багато відомих християнських храмів – Світіцховелі, Алаверді – визнані видатними архітектурними шедеврами.

Історичні пам “ятки християнства

На грузинських землях знаходиться безліч православних святинь, до яких здійснюють паломництво християни з усього світу.

Одним з найстаріших монастирів на території цієї країни є Джварі (“Хрест”). Він знаходиться в Мцхеті (стародавній столиці Грузії). Побудований Джварі був у VI столітті, коли православ ‘я в Грузії тільки починало поширюватися. Саме це місце надихнуло Михайла Лермонтова, коли він писав поему “Мцирі”.

Храм Баграта поблизу Кутаїсі, побудований у Х-ХІ століттях родоначальником знаменитої княжої династії Багратіоні, внесено ЮНЕСКО до переліку об ‘єктів всесвітньої спадщини. На жаль, у наші дні збереглися лише руїни величного комплексу.

Широко відомий також Сіонський собор у Тбілісі, датований VII століттям. У ньому зберігаються дві великі грузинські реліквії: хрест Святий Ніно і голова апостола Фоми.

Монастир Вардзія – храмовий комплекс, вирубаний у скелях – був побудований за наказом цариці Тамари в XII столітті. Він по праву вважається гордістю грузинського зодчества. Комплекс тягнеться на 900 м по березі річки Кури, піднімаючись ввись на 8 поверхів. Всього в ньому понад 600 приміщень, багато з яких прикрашені унікальними фресками. Монастир служив притулком для мирного населення при нападах ворогів і здатний був дати кров двадцяти тисячам осіб.

Інші конфесії

Зробивши акцент на тому, яка релігія в Грузії найпоширеніша, слід згадати й інші конфесії на її території.

Значний вплив у Грузії має Григоріанська церква. Вона має близько п ‘ятисот тисяч парафіян, що належать до вірменської діаспори.

Другою за чисельністю конфесією є мусульмани. Їх у Грузії проживає понад чотири тисячі, переважно в Аджарії та Нижньому Картлі.

Католицька громада тут нечисленна – близько сотні тисяч людей. Більшість з них проживає на півдні країни.

Існує в Грузії і старовинна, але зовсім невелика іудейська конфесія. За переказами, перші євреї прийшли на ці землі після того, як впав Єрусалим у VI столітті до н. е.

Сучасна Грузія вважається поліконфесійною державою. Конституція офіційно закріплює положення про вільне віросповідання, хоча і підкреслює видатну роль православ ‘я в житті країни.