Конюшина лучна: вирощування в саду, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 серпня 2023 Опубліковано: 04 лютого 2019 Перша редакція: 04 жовтня 2017 🕒 8 хвилин 👀 38028 разів 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за конюшиною лучною
• Конюшина лучна – опис
• Вирощування конюшини лучної
  • Посадка конюшини лучної
  • Догляд за конюшиною лучною
  • Лікувальні властивості конюшини лучної
  • Конюшина лучна – протипокази
  • Коментарі

  Конюшина лучна (лат. Trifolium pratense), або конюшина червона, або трилисник, або кашка, є видом роду конюшина родини Бобові, що виростають на території Європи, Західної й Середньої Азії, а також Північної Африки. Родова назва перекладається як «трилисник».

  Легенда розповідає, що покровитель Ірландії святий Патрік зумів за допомогою листка конюшини вигнати змій із країни в море. Відтоді в Ірландії немає змій, а трилисник конюшини є символом цієї країни.

  Посадка й догляд за конюшиною лучною

  • Цвітіння: у кінці травня або на початку червня майже три місяці.
  • Посадка: посів насіння в відкритий ґрунт – напровесні, щойно зійде сніг.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
  • Ґрунт: чорнозем, суглинні або супіщані ґрунти з pH 6,0-6,5.
  • Полив: помірно, у середньому один раз на тиждень, уранці або ввечері. У посуху поливають частіше.
  • Підживлення: тільки рідкими калійно-фосфорними підживленнями: азот рослина самостійно засвоює з ґрунту.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: бульбочкові й конюшинові довгоносики.
  • Хвороби: червону конюшину вражають антракноз, аскохітоз, рак і іржа.
  • Властивості: є не тільки кормовою, а й затребуваною лікарською рослиною, що має сечогінну, потогінну, жовчогінну, антисептичну, протизапальну, відхаркувальну, кровоспинну та в’яжучу дію.

  Конюшина лучна – опис

  Конюшина лучна – дворічна або багаторічна трав’яниста рослина, що сягає у висоту від 15 до 55 см. Стебла у неї тягнуться вгору, гіллясті, листя трійчасте, з дрібнозубчастими широкояйцеподібними частками. Листочки цільні, війчасті по краях. Пухкі кулясті головчасті суцвіття сидять попарно й часто прикриті верхніми листками, їхній віночок може бути рожевим, білим або строкатим. Плід конюшини лучної – однонасінний біб яйцеподібної форми з жовтувато-червоним або фіолетовим насінням.

  Вирощування конюшини лучної

  Посадка конюшини лучної

  Сіють конюшину напровесні, відразу після того, як зійде сніг. Найкраще вона росте на сонці або в притінку на чорноземі, суглинних і супіщаних ґрунтах, де до неї росли злакові культури, картопля, кукурудза чи коренеплоди. А конюшину після конюшини можна буде сіяти тільки через п’ять років. Водневий показник на ділянці має бути в межах pH 6,0-6,5, тому кислі ґрунти доведеться вапнувати.

  Перед посівом землю на ділянці перекопують на глибину штиха лопати, очищають від бур’яну й розрівнюють, а через тиждень розкидають по поверхні комплексне мінеральне добриво. Ще через два тижні, коли ґрунт осяде, його розпушують граблями, зволожують, після чого, вибравши безвітряний день, беруться до посіву. Попередньо витримане впродовж години у воді й просушене дворічне насіння конюшини змішують із сухою землею в співвідношенні 1:5 і рівномірно розподіляють по ділянці рядами, після чого присипають зверху шаром ґрунту. Великі насінини вкривають шаром завтовшки 4-5 см, а дрібні – 1-2 см. Норма висіву – приблизно 10 г насіння на 1 м² ділянки. Полив після посіву здійснюють лійкою з душовою насадкою, щоб не вимити насіння з-під тонкого шару ґрунту. Проростає насіння конюшини через 5-10 днів.

  Догляд за конюшиною лучною

  Найважливішим пунктом догляду за конюшиною лучною є полив, оскільки затяжна посуха негативно позначається як на декоративності галявини, так і на якості лікарської сировини. Занадто часте і рясне зволоження теж погано впливає на стан рослини, хоча конюшина з білими головками до цього більш стійка, ніж рожева. Поливають конюшину помірно, в середньому один раз на тиждень, вибираючи для цього світанкові чи вечірні години.

  Оскільки конюшина лучна засвоює атмосферний азот за допомогою бульбочкових бактерій, потребує вона тільки калійно-фосфорних добрив, які вносять у рідкому вигляді. Якщо ж конюшина росте в родючому ґрунті, підживлення їй зовсім не потрібні.

  Уражається червона лучна конюшина такими захворюваннями, як антракноз, аскохітоз, рак і іржа. Щоб уникнути знищення конюшини цими інфекціями, необхідно вибирати для вирощування стійкі до захворювань сорти, обов’язково знезаражувати їх перед посівом і збирати врожай або косити культуру в момент самого початку цвітіння. Окрім того, надзвичайно важливо дотримуватися сівозміни й при ураженні посівів конюшини на рак не вирощувати культуру на цій ділянці щонайменше 7 років. Проти таких хвороб, як аскохітоз і іржа, ефективні обпилювання посівів конюшини лучної порошком сірки, а з антракнозом борються фунгіцидами. Зі шкідників конюшини лучної найвідоміші бульбочкові й конюшинові довгоносики. Конюшинові довгоносики пошкоджують листя, бутони й квітки конюшини: одна личинка комахи здатна знищити до 11 зав’язей. Щоб уникнути зниження врожаю через шкідливу діяльність конюшинових довгоносиків і їхніх личинок, потрібно скошувати посіви в період бутонізації. Бульбочкові довгоносики навесні пошкоджують у сходів точку росту, а пізніше їхні личинки виїдають заглиблення в коренях і знищують бульби конюшини. Проти цих шкідників доведеться використовувати інсектициди.

  Збір конюшини лучної

  Збирають конюшину лучну на сіно на самому початку цвітіння. Якщо запізнитися зі збиранням, якість корму погіршується, оскільки в рослині зменшується вміст протеїну.

  У якості лікарської сировини використовуються тільки квітки конюшини червоної, які також знімають на початку цвітіння. Квітки після збирання розрізають уздовж верхнього стебла і вистеляють на сушку в тінистому місці саду або в напівтемному, добре провітрюваному приміщенні, температура в якому не має підніматися вище 35 ºC. Зберігають лікарську сировину в паперових пакетах або картонних коробках у сухому, темному й прохолодному місці.

  Види і сорти конюшини лучної

  У культурі поширені два типи конюшини лучної: пізньостигла одноукісна й ранньостигла двохукісна. Ранньостигла конюшина вирізняється швидким розвитком, великою кількістю зеленої маси, сильним розгалуженням, густою облистяністю і здатністю утворювати отаву. А пізня конюшина відрізняється від ранньої морфологічно: у неї довші прилистки й більша кількість міжвузлів – від 7 до 12. Пізні сорти дають гарний урожай у першому укосі, але здатність до утворення отави у них значно нижча, ніж у ранніх. Однак зимостійкість у пізньої конюшини вища, ніж у ранньостиглої.

  • Бурштинова – середньоранній, стійкий до раку та кореневих гнилей сорт, що забезпечує за вегетаційний період 2-3 укоси;
  • Багаторічна – ранньостиглий, високоврожайний зимостійкий гібридний сорт, виведений при схрещуванні сортів Слуцький ранньостиглий і Передкарпатський 33. За вегетацію ця конюшина формує три укоси;
  • Устойліви – ранньостиглий зимостійкий сорт білоруської селекції, стійкий до перезволоження, дає два укоси за вегетацію;
  • Тернопільський 2 – високоврожайний ранньостиглий і зимостійкий сорт української селекції, який формує по 2-3 укоси за сезон;
  • Маро – середньоранній, стійкий до раку та кореневих захворювань сорт німецької селекції;
  • Ренова – посухостійкий високопродуктивний сорт, дає два укоси за сезон;
  • Працавнік – високопродуктивний посухостійкий білоруський сорт, що вирізняється підвищеною стійкістю до вилягання і дає в середньому два укоси за вегетаційний період.

  Окрім описаних, у культурі часто вирощують такі сорти конюшини червоної, як Яскрава, Долина, Мерея, Вітебчанин, Слуцький, Мінський, Демена, Цудовни, Ранній-2, Тріо, Ветеран, Алтин, Амос, Грін, Витязь, Гефест і інші.

  Властивості конюшини лучної – шкода і користь

  Лікувальні властивості конюшини лучної

  Конюшина лучна є затребуваною лікарською рослиною, оскільки має велику кількість цінних речовин. Чим корисна конюшина лучна? Її листя і суцвіття містять мінеральні речовини та вітаміни, саліцилову кислоту, каротин, флавоноїди, дубильні речовини, фітоестрогени, ефірну та жирні олії, клітковину й інші необхідні для організму людини речовини.

  Конюшину здавна використовували в народній та офіційній медицині, на її основі виробляли лікарські препарати, сиропи й мікстури, біологічно активні добавки. Конюшина входить до складу зборів для лікування різних захворювань. У домашніх умовах із неї готують відвари, настої та настоянки, які, як і свіжий сік рослини, використовують для примочок, лікувальних ванн і полоскань. Конюшину додають у присипки, мазі, шампуні, лосьйони, засоби для вмивання та лікування шкірних хвороб.

  Конюшина має сечогінну, потогінну, жовчогінну, антисептичну, протизапальну, відхаркувальну, кровоспинну та в’яжучу дію, тому її застосовують для лікування багатьох недуг. Наприклад, відварами конюшини лікують хвороби нирок, жовчовивідних шляхів, запалення придатків і сечового міхура, сечокам’яну хворобу, головні болі й запаморочення, астенію та анемію, туберкульоз легень, рахіт, отруєння, кровотечі та геморой. Відварами й настоями суцвіть конюшини виводять з організму зайву рідину, а використовуючи їх для полоскання, лікують гінгівіт, ангіну, стоматит.

  Оскільки конюшина має протисклеротичну дію, вона використовується при лікуванні хвороб серцево-судинної системи й атеросклерозу. Препарати конюшини сприяють зміцненню стінок судин, покращують стан вен, знижують рівень холестерину в крові, артеріальний і внутрішньочерепний тиск, підвищують гемоглобін. Уміщені в конюшині флавоноїди насичують тканини киснем, нормалізують обмін речовин, жировий обмін і захищають організм від передчасного старіння.

  Червона конюшина ефективна при лікуванні всіх видів ракових пухлин: вона очищає слиз і кров, припиняє ріст ракових клітин.

  Конюшина лучна – протипокази

  Застосування лучної конюшини протипоказане при таких захворюваннях і станах, як варикозне розширення вен, тромбофлебіт, екстрагенозалежна форма раку, діарея, індивідуальна незносність і вагітність. Не рекомендовані препарати конюшини тим, хто переніс інсульт або інфаркт.

  При тривалому вживанні препаратів конюшини може знижуватися потенція у чоловіків і виникає затримка менструації у жінок.

  Небажано застосовувати препарати конюшини для лікування дітей до двох років, але якщо ви вважаєте, що це необхідно, попередньо порадьтеся з педіатром.

  Які тварини їдять конюшину?

  Конюшина – це звичайний вигляд на узбіччі дороги та на пасовищах у США та Європі. Хоча існує багато видів конюшини, всі мають декілька основних рис. Конюшина завжди припадає на листя з трьох, даючи своєму роду назву Trifolium – tri означає три, а folium означає листя. Конюшина є бобовим і фіксує азот у ґрунті, роблячи його багатшим. Окрім того, що важливий для ґрунту та сільського господарства, конюшина є важливим компонентом у харчовій павутині. Багато тварин і комах залежать від раціону, багатого конюшиною.

  Ссавці

  Є багато ссавців, великих і малих, які їдять конюшину. Наприклад, білохвостий олень, сильно пасеться на конюшині. Насправді білохвостий олень настільки частковий до конюшини, що багато комерційних кормів оленів майже повністю виготовлені з конюшини. Маленькі ссавці також полюбляють конюшину, включаючи східних кроликів бавовняних хвостів, червоних лисиць, дроворубів, бабаків та морських птахів. Конюшина – також хороший корм для худоби. ВРХ та овець, які пасуться на конюшині, часто не потрібно годувати додатковими кормами, оскільки конюшина забезпечує оптимальне поєднання білка, клітковини, кальцію та вітамінів А і D.

  Птахи

  Різні види птахів споживають усі частини рослини конюшини, включаючи квасолю, листя і квіти. Деякі види, що пасуться на конюшині, – дика індичка, канадські гуси, рябчики, куріпки та різні види перепелів.

  Комахи

  Для багатьох видів комах конюшина є основою їх раціону. Комахи пасуться як на листі, так і на квітках конюшини. Комахи, які роблять листя великою частиною їхнього раціону, включають зелену латину та зелену смороду. Види, які пообідають на квітках конюшини, включають східного тигрового ластівчиного метелика, метелика пряно-кущового ластівчика, метелика колібрі, капусту білого метелика, метелика монарха, медоносну бджолу та помутнілого сірчаного метелика.

  Інші безхребетні

  Інші безхребетні їдять конюшину, в тому числі личинкові форми різних метеликів і молі, які польовують на листках у вигляді гусениць і на нектарі з квітів, як літаючі дорослі. Дощовий черв’як, який пообідає на різноманітних продуктах, включаючи мертве листя, грунт і навіть дрібних комах, також із задоволенням їсть живу конюшину.

  Які тварини зазвичай їдять хом’яків у дикій природі?

  Хом’яки – тип дрібного ссавця і член сімейства гризунів. Популярні хом’яки для домашніх тварин походять із Сирії. Хом’яки в основному вегетаріанські, але також харчуються комахами і тваринами, меншими за себе. Хом’яки в дикій природі схильні до хижацтва від змій, хижих птахів і більших ссавців.

  Які тварини їдять антилопи?

  Антилопа – це рогатої травоїдні тварини, у копит яких кожен має два пальці. Вони живуть у пустелях, болотах та саванах. Вони зустрічаються в Північній Америці, Європі, Азії та Африці, де є одні з найвідоміших хижаків антилоп. Ці хижі тварини можуть нападати на антилопу вдень або вночі.

  Які тварини їдять рослини та тварини?

  Тварина, яка їсть і рослини, і інших тварин, класифікується як всеїдне. Існує два види всеїдних; ті, хто полює, живуть здобиччю: наприклад, травоїдних та інших всеїдних, і тих, хто відлякує вже мертву матерію. На відміну від травоїдних, всеїдні не можуть їсти всі види рослинної речовини, як їх шлунки .