Десять років після знахідки черепа “гобіта”

Погляди на еволюцію людства радикально змінилися, відколи 10 років тому було знайдено новий карликовий вид людини. Про це заявляє професор Річард Робертс, один з авторів наукових публікацій про “гобіта”.

Як вважають дослідники, ця первісна людина жила зовсім недавно, – близько 20 тисяч років тому, – а отже, ходила стежками нашої планети одночасно з представниками нашого виду.

Відкриття “гобіта” підтверджує теорію про те, що Земля колись була одночасно заселена багатьма видами людей. Це принципово відрізняється від старих уявлень про послідовний перехід від мавпоподібних істот, які шкреблись руками по землі, до наших прямоходячих сучасників.

За словами пана Робертса, виявлення на індонезійському острові Флорес зовсім інакшого виду людини, який жив відносно донедавна, “одним махом зруйнувало зручний і звиклий статус-кво”.

Щодо “гобіта” досі залишається багато питань. Це жіночий скелет заввишки в один метр, який належав дуже примітивній людській істоті. Її мозок за розміром був приблизно такий, як у шимпанзе, але є докази, що вона користувалась кам’яними знаряддями праці.

Доктор Генрі Ґі, редактор журналу Nature, що вирішив прийняти рукопис про “гобіта” до публікації, каже, що лише поступово усвідомив важливість цієї знахідки.

“Це найграндіозніше з усіх досліджень, до яких я дотичний, – розповів він BBC News. – Воно перевершило всі інші, оскільки інтерес до нього не вщухає. Люди не припиняють його обговорювати; воно увійшло до масової культури і відкрило нові горизонти антропології. Дні старих лінійних моделей закінчились”.

Сенсаційне відкриття було зроблене у печері Ліанг Буа на острові Флорес в Індонезії.

Стаття про знахідку на індонезійському острові Флорес вийшла друком у жовтні 2004 року та викликала сенсацію. Світ був приголомшений новиною про те, що люди іншого виду жили поміж нами відносно донедавна.

Дехто навіть припускав, що “гобіт”, який отримав наукову назву Homo floresiensis, і досі живе десь на острові. Що якщо і нині у віддалених точках планети існують інші, ще не відкриті людські види?

Вперше за кілька тисячоліть піддали сумніву уявлення про те, що наш вид Homo sapiens – єдиний на планеті. Можливо, оповідки про йєті, велетнів і гномів мають обґрунтування в нашому віддаленому еволюційному минулому?

Втім, за десять років не було відкопано нових “гобітів”, а тим більше не знайдено живих фольклорних істот. Однак дослідники у цій галузі переконані, що це далеко не кінець історії, зауважує професор Робертс.

“Відкриття “гобіта” відкрило достовірну можливість того, що десь ще існують невідомі науці людські види. Можливо, вони поховані під кількаметровою товщею ґрунту, як “гобіт”, а може, лежать невизнані у музейних шухлядах – помилково ідентифіковані як “нетипові” сучасні люди або як більш ранні види, добре відомі науці”, – пояснив учений.

“Гадаю, це відкриття сприяло створенню атмосфери відкритості, за якої цілком нормально очікувати неочікуваного. Ніколи не варто обманюватись і вважати, що всі відповіді нам уже відомі”, – вважає дослідник.

Таємничі поселенці

Сам факт існування “гобіта” на Флоресі досі є цілковитою загадкою. Як він туди потрапив?

Флорес лежить на схід від так званої лінії Воллеса, що відмежовує острови, які здебільшого не були з’єднані сушею з азійським континентом, навіть у давні часи. Невже ці первісні й дуже примітивні люди змогли побудувати човни і переплисти море?

Багато хто вважає, що “гобіт” походить від більш ранньої людини Homo erectus, яка прибула на острів близько мільйона років тому і поступово зменшувалась у розмірах від покоління до покоління, адже запаси їжі на острові були небагаті.

Інші дотримуються думки, що пращури “гобіта” – мавпоподібні істоти, які вийшли з Африки понад два мільйони років тому. Деякі критики навіть висунули гіпотезу, що знайдені рештки належали тяжко хворим сучасним людям.

Як розповів пан Робертс, дослідники навіть не здогадувались, що знайдуть новий людський вид. Дослідницька група шукала предків перших австралійських аборигенів. У ті роки велися гарячі дебати щодо часу заселення Австралії видом Homo sapiens.

Тому, знайшовши рештки мініатюрного скелету, він був, за його словами “вкрай збентежений і неймовірно щасливий”.

Автор фото, LIONEL BRET EURELIOS SPL

Художня реконструкція зовнішності “гобіта”

Дослідники швидко дійшли висновку, що це не рештки сучасної людини, ба навіть хворої.

“Як виявилось, щось абсолютно нове для науки – але в тому-то й краса несподіваних відкриттів. Ми маємо ще одне підтвердження того, як важливо розвивати “справжню” археологію й проводити розкопки, а не покладатись у пошуку відповідей на новітні технології і комп’ютерне моделювання”, – кажуть дослідники.

“Якби ми не провели розкопки, світ і гадки б не мав, що такі істоти колись мешкали у цій частині планети”, – говорять учені.

Були знайдені ще й інші кістки Homo floresiensis, але череп наразі лише один. Та ж дослідницька група, що знайшла “гобіта”, продовжує розкопки у пошуках нових відгадок. Також є ймовірність, що подібні люди мешкали в інших місцях цього регіону, вважає професор Кріс Стрінгер з Лондонського історичного музею.

“Не виключено, що умови, які привели “гобіта” на Флорес, породили подібних людей і на інших островах регіону – Філіппінах, Сулавесі та Тиморі. Можливо, на нас чекають інші цікаві відкриття”.

Наразі пріоритети у дослідницької групи такі: скласти уявлення про розселення цього виду, датувати його прибуття на Флорес і з’ясувати, чому він врешті-решт вимер.

“Нам ще треба так багато дізнатися про “гобітів”, – пояснює пан Робертс. – Як сформувалися їхні дивні анатомічні риси? Чи перетинались колись їхні шляхи з ранніми сучасними людьми, які якраз розселялися Азією та південніше у напрямку Австралії? Отже, через десять років знайомства з “гобітом” ми досі відчуваємо, що стоїмо лише на початку шляху відкриттів”.

Чому ми – єдиний вид людей, якому вдалося вижити

Два мільйони років тому африканською саваною блукало кілька видів людських істот. Деякі з них виглядали напрочуд схожими одне на одного, інші мали виразні особливі риси.

У вересні 2015 року до списку людиноподібних видів додали ще один.

Сотні кісток, виявлених у печері в Південній Африці, як тепер вважають, належали новому виду – Homo naledi. І вочевидь, це ще далеко не останній вид людей, про який ми дізнаємось зрештою.

Людина розумна з’явилася близько 200 тисяч років тому, але поряд із нею існувало й багато інших людиноподібних видів.

Чому ми – єдиний вид людей, якому вдалося вижити, тоді як всі наші найближчі родичі вимерли?

Автор фото, Javier Trueba/MSF/SPL

Колись на Землі мешкало багато видів людей

Насамперед варто зазначити, що вимирання – це нормальний хід еволюції. Тому, мабуть, не дивно, що людиноподібні види, або гомініни, зникли.

А от той факт, що в світі є місце лише для одного виду людей, геть не очевидний.

Нашими найближчими родичами є великі мавпи, і сьогодні їх – цілих шість видів: шимпанзе, бонобо, два види горил і два види орангутангів.

Є декілька пояснень тому, чому одні види наших попередників були більш успішними, ніж інші.

Кілька мільйонів років тому, коли велике число гомінінів жили пліч-о-пліч, вони їли переважно рослини.

“Доказів того, що вони систематично полювали на великих тварин, немає”, – зазначає Джон Шей з Університету Стоуні Брука в Нью-Йорку, США.

Автор фото, Pascal Goetgheluck/SPL

Втім, коли умови життя почали змінюватися, і людиноподібні види перемістилися з лісів і дерев до більш засушливої та відкритої савани, вони стали набагато більш хижими.

Але й тварини, на яких вони полювали, також не мали достатньо їжі, і в результаті конкуренції деякі види зникли.

Але не всі. До недавнього часу нам доводилося ділити планету з іншими доісторичними людьми.

Модель черепа людини флореської, або гобіта (ліворуч), рештки якої були виявлені лише на одному острові

30 тисяч років тому поряд із сучасними людьми мешкали принаймні три інших види людиноподібних: неандертальці в Європі й Західній Азії, Денисівська людина в Азії і Флореська людина (гобіт) – на індонезійському острові Флорес.

Гобіти могли вимерти лише 18 тисяч років тому. Напевно, вони загинули під час великого виверження вулкану, про яке свідчать геологічні дані з цього регіону.

Вид, який мешкає на одному маленькому острові, є дуже вразливим, оскільки його цілком може знищити стихійне лихо.

Про денисівців ми взагалі знаємо дуже мало, аби припустити, чому вони вимерли. Єдині знайдені рештки, що належали цьому виду, – це лише кістка мізинця і два зуби.

Проте нам чимало відомо про неандертальців, по-перше, тому, що про їхнє існування нам відомо вже досить давно, а по-друге, тому, що ми знайшли багато їхніх скам’янілостей.

І отже, щоб дізнатися, чому ми залишилися єдиним видом людей на Землі, нам треба з’ясувати, чому вимерли вони.

Автор фото, Harry Taylor / NHM Image Resourc

Деякі з останніх неандертальців мешкали в районі Гібралтару

Археологічні дані свідчать про те, що неандертальці чомусь програли людині розумній, каже Жан-Жак Юблен з Інституту еволюційної антропології ім. Макса Планка в Лейпцигу в Німеччині.

Коли людина розумна прийшла на землі, населені неандертальцями, їм довелося потіснитися. І це переселення не є випадковим, вважає Юблен.

Неандертальці з’явилися набагато раніше за нас і жили в Європі задовго до того, як туди прийшла сучасна людина.

Коли понад 40 тисяч років тому ми дісталися Європи, неандертальці чудово жили там протягом 200 тисяч років, достатнього часу, щоби пристосуватися до холодного клімату.

Вони вдягалися в теплі речі, були вправними мисливцями і мали витончені кам’яні інструменти.

Але коли клімат у Європі почав швидко змінюватися, на думку деяких дослідників, виживати неандертальцям стало важче.

Автор фото, Javier Trueba/MSF/SPL

Репродукція кісток неандертальців – вони жили в Європі задовго до нас

Втім, головною проблемою була не температура, вважає Джон Стюарт з Університету Борнмута у Великій Британії.

Холодний клімат змінив довкілля неандертальців, і вони не змогли пристосувати свої мисливські звички до нових умов.

Неандертальці вміли полювати в лісах краще за людину розумну. Але коли в Європі почалися коливання клімату, площа лісів зменшилася, і вони стали більш схожими на африканську савану, з якої прийшли сучасні люди.

Лісисті землі, що забезпечували неандертальців більшою частиною їжі, швидко скорочувалися і більше не могли задовольнити їхні харчові потреби.

З іншого боку, людина сучасна полювала на більшу кількість видів.

Автор фото, Dirk Wiersma/SPL

Сокира неандертальця, виготовлена з обточеного кременю

Крім великої дичини, вони також полювали на дрібних тварин, як-от зайці та кролики.

На відміну від них, неандертальці, схоже, не полювали на невеликих наземних ссавців, як свідчать дані з їхніх стоянок в Іберії, де неандертальці протрималися найдовше.

Їхнє знаряддя краще підходило для полювання великих тварин, тому, навіть якщо вони й намагалися, можливо, вони просто не мали успіху в лові дрібної дичини.

Хоча є свідчення, що неандертальці їли птахів. Напевно вони полювали на них не в небі, а заманювали рештками мертвих тварин.

Загалом, “людина розумна в несприятливих умовах вміла робити більше речей”, підсумовує професор Стюарт. Ця здатність до інновацій та адаптації, можливо, й є причиною, чому ми так швидко витіснили неандертальців.

На думку Юблена, в людини сучасної є дещо, що допомогло їй швидко пристосуватися. І цьому є певні докази.

Автор фото, Julie g Woodhouse / Alamy Stock Photo

Неандертальці добре вміли полювати в лісі

Ми знаємо, що начиння неандертальців було надзвичайно ефективним для виконання потрібних їм завдань, але коли ми прийшли до Європи, наші інструменти були кращими.

Археологічні дані свідчать про те, що ми мали більш різноманітне, сучасне і смертоносне знаряддя.

Втім, знаряддя праці – не єдине, що вміла робити людина розумна. Ми також створили дещо, що допомогло нам випередити всіх інших видів на Землі. І це – символічне мистецтво.

Існує чимало свідчень, що незабаром після виходу з Африки сучасна людина почала виробляти твори мистецтва.

Археологи виявляють прикраси, орнаменти, художні зображення міфічних тварин і навіть музичні інструменти.

“Коли сучасні люди оселилися в Європі, їхня кількість почала швидко зростати”, – пояснює Ніколас Конард із Тюбінгенського університету в Німеччині, який виявив кілька таких реліквій.

Зі зростанням населення людина розумна почала жити в набагато складніших соціальних групах, що потребувало більш розвиненого спілкування.

40 тисяч років тому люди в Європі виробляли речі, які кожен з нас визнав би мистецтвом.

Одним з найяскравіших прикладів є вирізьблена з дерева фігурка людини-лева (Löwenmensch), знайдена в печері в Німеччині. Схожі статуетки тієї ж доби виявляють і в інших країнах Європи.

Це говорить про те, що люди обмінювалися інформацією між групами з різних областей, а не тримали знання в таємниці.

Здається, мистецтво було важливою частиною нашої ідентичності, яке допомагало об’єднувати різні групи.

Автор фото, Heritage Image Partnership Ltd/Alamy

Фігурка людини-лева виготовлена понад 30 тисяч років тому

Іншими словами, символи були своєрідною сполучною ланкою доісторичних суспільств. Вони, вочевидь, “допомагали людям налагоджувати соціальні та економічні зв’язки одне з одним”, додає Конард.

На відміну від людей, неандертальці, схоже, не мали потреби в мистецтві і символах. Деякі дані свідчать, що вони створювали прикраси, але далеко не такі, як люди.

“Вони полювали, готували їжу, спали, займалися сексом і розмножувалися. Але для своїх повсякденних справ вони не потребували складного арсеналу символічних артефактів”.

А для людей здатність обмінюватися символічною інформацією набула вирішального значення.

Кожна нова ідея, яка виникає в нас, може стати безсмертною, переходячи з покоління в покоління. Так, наприклад, поширюється мова.

Автор фото, Natural History Museum/SPL

У певний час на Землі мешкало багато людиноподібних видів – гомінінів

Той факт, що людина взагалі почала створювати мистецтво, тими самими руками, якими вона виробляла знаряддя праці, також вказує на нашу унікальну здатність до поведінкового розмаїття, пояснює Шей.

“Ми вигадуємо різні шляхи для досягнення своєї мети”, – пояснює вчений.

“Дуже часто рішення, які ми винайшли для однієї проблеми, ми застосовуємо для іншої. І це нам вдається надзвичайно добре”.

Тоді як інші доісторичні люди робили те саме знову й знову. “Вони виявляли колію і застрягали в ній”.

Чи маємо ми дякувати за це нашому великому мозку?

Автор фото, David Gifford/SPL

Від мавпи до людини за кілька простих кроків

Така думка панувала в науці досить довго. Ілюстрації еволюції людини, як-от на фото вище, демонстрували розвиток від мавпоподібних істот до сучасних людей, мозок яких поступово збільшувався.

Насправді, історія нашої еволюції складніша. Homo erectus (людина прямоходяча) жила на Землі найдовше і була першим видом гомінінів, які залишили Африку і переселилися далі ще до неандертальців, але її мозок був досить малим.

Саме тому деякі антропологи не погоджуються з ідеєю про те, що причина успіху людини розумної полягала в розмірі її мозку.

Наш великий мозок, вочевидь, зіграв певну роль в еволюції, але й в неандертальців мозок відносно їхнього тіла був приблизно такого ж розміру.

На думку Юблена, пояснення є більш складним.

Автор фото, Chris Fredriksson / Alamy Stock Photo

Людина розумна виникла в африканській савані

Нам відомо, що наша поведінка або обставини, в яких ми опиняємося, впливають на наші гени.

Наприклад, у більшості європейців розвилася толерантність до лактози, коли наші предки почали регулярно споживати молочні продукти.

Зміни в геномі також відбуваються, коли великі популяції стикаються зі смертельними епідеміями, як-от чума в XIV столітті, яка змінила гени тих, хто вижив.

Таким чином, Юблен припускає, що ключові генетичні зміни в якийсь момент надали суттєві переваги сучасній людині.

Протягом перших 100 тисяч років свого існування сучасні люди були схожі на неандертальців у своїх основних звичках, але потім щось змінилося.

Приблизно тоді, коли ми почали створювати символічні артефакти, складнішими стали й наші знаряддя праці.

Тепер ми маємо генетичні докази, які свідчать про те, що наша ДНК змінилася в якийсь момент після того, як ми відокремилися від нашого спільного з неандертальцями предка.

Автор фото, Ray Roberts / Alamy Stock Photo

Неандертальці були не такими примітивними, як вважали раніше

Наш геном має суттєві відмінності в порівнянні з геномом неандертальців і денисівців. Таких відмінностей – кілька десятків і деякі з них пов’язані з розвитком мозку.

А це означає, що річ не у розмірі мозку, а в тому, як він розвивався і змінювався протягом нашого життя. Які саме переваги мали ці генетичні зміни, нам поки що не відомо.

Але багато хто припускає, що нашою основною відмінністю стала здатність до кооперації і висока соціальна активність.

Від мови і культури до війни та кохання, – все те, що є унікально людськими властивостями, має соціальний характер.

Можливо, саме через нашу схильність до соціального життя ми і почали створювати символічне мистецтво.

Автор фото, Javier Trueba, MSF/SPL

Печера Горама в Гібралтарі, де колись мешкала колонія неандертальців

Але протягом десятків тисяч років, перш ніж в нас з’явилися ці здібності, ми нічим особливо не відрізнялися від інших видів людиноподібних істот, вважає Конард. І, таким чином, будь-який інший вид теоретично міг би зайняти наше місце.

Але цього не сталося, і зрештою ми перемогли їх. Популяція сучасних людей зростала швидкими темпами і поступово витіснила всі інші види, поки вони остаточно не зникли.

Якщо це так, тоді за виживання ми маємо дякувати нашій креативності.

А втім, існує й ще одна можливість, яку не можна повністю виключити. Наше виживання могло бути цілковито випадковим.

Можливо, ми просто витягли свій щасливий квиток, а неандертальцям це не вдалося.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Earth.

Хочете отримувати найцікавіше в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Хоббіт – Всі частини підряд

Пітер Джексон – один з найбільш знакових режисерів сучасності. Саме йому виявилося під силу екранізувати знаменитий твір “Володар кілець”. Незважаючи на відсутність досвіду роботи з такими великими проектами, йому вдалося зняти три фільми, які назавжди змінили історію кінематографа. Дана трилогія і до цього дня залишається еталоном жанру, перевершити яку так нікому і не вдалося. Однак в 2013 році Пітер Джексон все ж вирішив повернутися до даної історії і зняти не менш вражаючий приквел про Більбо Беггінса. Таким чином йому вдалося не тільки розширити даний кіновсесвіт, але і дозволити глядачам повернутися в неймовірний світ Середзем’я.

На цей раз головна роль дісталася популярному англійської акторові Мартіну Фріману. Він відмінно впорався з роллю хоббіта. Та й сама історія практично ні в чому не поступається ‘Володарю кілець’. Але ось колишнього розмаху Джексону домогтися вже не вдалося. Проте, він в черговий раз зміг підтвердити свій статус одного з найуспішніших кінематографістів сучасності. Залишається лише сподіватися, що коли-небудь він ще раз повернуться до історії Середзем’я і порадує фанатів довгоочікуваним продовженням.

​​📕 Подивитися/почитати Сьогодні в кіно виходить шпигунський трилер «Арґайл» знятий за однойменною. Читати повністю 28851 лютого 2024

​​Студія DC знайшла Супердівчину і її зіграє австралійська акторка, зірка “Дому дракона”. Читати повністю 512431 січня 2024

​​#ЕдВествік який зіграв Чака Басса в «Пліткарці» освідчився своїй дівчині в Швейцарії 💍🏔️. Читати повністю 636630 січня 2024