Вирішити спір допоможе закон, а не сусід

У цивілізованому суспільстві існують певні правила поведінки, етичні норми, норми законів. Проте часто стається так, що чиїсь інтереси порушуються і виникають суперечки та спори. Коли розмова заходить про вирішення спорів, більшість асоціює її з судовим розглядом та винесенням рішення як найдієвішим способом розв’язання конфліктів.

За українським законодавством будь-яка особа (якщо інше не встановлено законом чи нормативно-правовими актами України) має право передати спір до суду одразу після його виникнення, не звертаючись до опонентів, державних органів чи інших сторін, які мають повноваження їх розв’язувати.

Давайте розглянемо, які існують спори, та спробуємо знайти дієві механізми для їх вирішення.

Спір – це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, який виникає внаслідок різного розуміння ними взаємних прав та обов’язків, що перешкоджає їх реалізації, та в якому кожен із учасників захищає свої права.

При цьому сторони можуть і не «сперечатися» буквально, але своєю бездіяльністю або неналежним виконанням юридичних обов’язків порушувати права іншої сторони і таким чином викликати протиріччя.

Відтак, за змістом, тобто за характером прав та обов’язків, якими наділені учасники правовідносин, існують сімейні, земельні, житлові, цивільні, господарські, адміністративні, корпоративні та трудові спори.

Наприклад, сімейні спори щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Після розлучення судом було визначено місце проживання дитини разом із мамою. Увесь час батько справно сплачував кошти на утримання доньки та купував їй необхідні речі. Проте мати протягом тривалого часу забороняла зустрічатись з дитиною, далі порогу не пускала, а трирічній доньці про те, що приходив батько, не говорила. Чоловіку розповідала, що немає часу для зустрічей навіть на вихідних. Батько впевнений, що це все через те, що колишня дружина вдруге вийшла заміж та навмисно обмежує у спілкуванні з донькою. Сусіди та родичі радили забрати дитину силою. Проте насильницький спосіб – не вихід із ситуації. У такому випадку краще звертатись до порад юристів та фахівців, а не до балакучих сусідів. На сторону порушених прав завжди стає закон. Тож питання про участь одного з батьків у спілкуванні з дитиною вирішуються у двох напрямках.

Перший – договірний порядок, який передбачає укладення нотаріально-посвідченого договору з зазначенням графіку побачень дитини з іншим із батьків.

Як правило, у такому договорі сторони на підставі календарного графіка вирішують:

· в який та по який час один із батьків має відвідувати дитину;

· з якого та по який час може виїхати з дитиною на відпочинок.

Цей графік визначається по певних днях кожного тижня з обов’язковим зазначенням часу.

Укладення даного договору передбачає швидкий порядок врегулювання такого роду питання, оскільки при укладенні кожна сторона бере на себе зобов’язання виконувати умови договору.

Другий напрямок – примусовий. Примусовий порядок при визначенні питання усунення перешкод у спілкуванні з дитиною передбачає такі дії:

· Звернення до органу опіки та піклування за фактичним місцем проживання дитини з відповідною заявою про встановлення графіка побачень із дитиною.

Орган опіки та піклування вивчає умови життя батьків, їхнє ставлення до дитини, а також її ставлення до них, інші обставини та на засіданні комісії приймає рішення, яким рекомендує певні години для зустрічей батька з дитиною.

Хоча в Сімейному кодексі України і закріплено положення про обов’язковість виконання рішень органів опіки та піклування, проте ані органи Державної виконавчої служби України, ані правоохоронні органи не мають права примусити виконувати це рішення того з батьків, з ким проживає дитина.

· Звернення до суду.

Якщо сторона чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та у її вихованні або ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Щодо інших спорів, зокрема, земельних: розірвання договору оренди земельної ділянки. Досить актуальне питання для українців, котрі здають в оренду земельні паї різним фермерським господарствам. Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також укладеним між сторонами договором оренди.

Буває, що у силу тих чи інших обставин орендодавець бажає припинити договір оренди, а орендар шукає всі методи, щоб його продовжити. Відтак, статтею 31 Закону України «Про оренду землі» встановлені такі підстави припинення договору оренди землі:

– закінчення строку, на який його було укладено;

– викуп земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

– поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

– смерть фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

– ліквідація юридичної особи-орендаря;

– відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

– набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

– припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Що треба робити у випадку, коли створюється спірна ситуація?

Для початку варто встановити права та обов’язки учасників спору.

Кожен має право:

1. Зробити це самостійно.

Якщо кожен з учасників діє добросовісно, як правило, можна виявити причини спору та врегулювати його самостійно.

2. Залучити юриста.

• Подзвони до Єдиного контакт-центру 0 800 213 103 та отримай правову консультацію.

Не поспішайте звертатись до суду. Існує кілька способів вирішення спору.

Неформалізовані:

• самостійне вирішення спору учасниками правовідносин через переговори;

• вирішення спору за сприяння третьої особи – медіатора.

Такі способи позбавлені державного примусу і є ефективними лише за умови, якщо обидві сторони бажають вирішення конфлікту на взаємовигідних умовах.

Формалізовані:

• інший орган державної влади чи місцевого самоврядування, уповноважений на вирішення певної категорії спорів.

Третейський суд – недержавний незалежний орган, що утворюється на підставі угоди сторін спору для вирішення суперечки між ними.

Як вирішити спір через переговори?

В переважній більшості випадків спір можна врегулювати без звернення до суду та пов’язаних з цим додаткових (матеріальних, організаційних та інших) витрат.

Це можна зробити, наприклад, шляхом добровільного виконання порушеного зобов’язання, тлумачення договору, у випадку, якщо спір виник через різне розуміння понять, що містяться в договорі, внесення змін до договору чи його розірвання тощо.

Вирішення спору за допомогою медіації. У випадку, якщо сторони самостійно не дійшли згоди, вони можуть спільно звернутися до третьої особи – медіатора задля вироблення способу врегулювання спору, який би влаштовував усі сторони. Медіатор не має права приймати обов’язкові для сторін рішення чи зобов’язувати сторони до вчинення певних дій.

Зверніть увагу, що самостійне вирішення спору є найбільш бажаним способом, оскільки лише він дозволяє задовольнити інтереси усіх учасників спору.

Сторони мають право застосувати вказані способи врегулювання спорів на будь-якій його стадії та незалежно від того, чи звернулись вони вже до інших способів врегулювання спору.

Якщо сторонам не вдалося вирішити спір ні самостійно, ні за допомогою медіатора, будь-яка зі сторін може звернутися до уповноваженого органу.

Проконсультуйтеся з юристами щодо того:

• який орган державної влади чи місцевого самоврядування уповноважений на вирішення конкретного спору;

• який порядок звернення до такого органу;

• як підготувати необхідні документи.

Якщо жоден із способів не привів до позитивного результату, звертайтесь до суду. Однією з найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав і свобод особи є закріплення права на судовий захист. А наскільки ефективний буде захист прав у суді, безпосередньо залежить від правильності застосування норм права та від правової обізнаності сторін.

Обізнаний – означає захищений.

Сусід заліз на мою територію: правила добросусідства нагадала юрист

Власник земельної ділянки вільно обирає, як її використовувати. Але трапляється, що обраний спосіб використання землі має негативний вплив на суміжні ділянки. Тому у Земельному кодексі визначено обов’язок дотримання добросусідських відносин.

В чому ж полягає зміст добросусідства досліджувала Руслана Стрілець з Рокитнівського бюро правової допомоги Сарненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Зміст добросусідства розкривається у статті 103 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) і полягає у тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані не використовувати земельні ділянки способами, які заважають сусідам використовувати їх земельні ділянки за цільовим призначенням. Це називається неприпустимим впливом.

Сусіди зобов’язані здійснювати будь-яку дозволену діяльність на своїх ділянках, не порушуючи права на землю один одного, та дотримуватись при цьому принципу співпраці в напрямку покращення загальних якісних характеристик землі. До прикладу, сусіди використовуючи у своїй діяльності прогресивні технології вирощування сільськогосподарських культур, зобов’язані неухильно дотримуватись законодавства про охорону земель. Власникам ділянок, що межують між собою, слід співпрацювати у питаннях раціональної організації територій, дотримання сівозмін, встановлення та зберігання межових знаків.

Які найтиповіші випадки негативного впливу на сусідню земельну ділянку?

Зведення занадто високої споруди чи такої, що дуже близько розташована до межі із сусідньою земельною ділянкою, і перешкоджає доступу сонячного світла, внаслідок чого пригнічується ріст овочів, фруктів, ягід, що ростуть у сусідів; неприємні запахи, які поширюються на сусідні земельні ділянки в зв’язку з утриманням худоби чи птиці; спалювання листя, сміття, яке призводить до забруднення повітря на сусідній ділянці; використання технічних засобів (магнітофонів, пилорам, верстатів тощо), які через високу гучність спричиняють шумове забруднення – це типові приклади порушення правил добросусідства. Проте, варіантів таких порушень – безліч.

Часто трапляються ситуації, коли власники чи землекористувачі самовільно знищують зелені насадження (відрізають корені дерев, кущів), які проникають на їхню земельну ділянку із сусідньої, не думаючи про правомірність та законність таких дій. Тут варто зважати, що так чинити можна лише тоді, якщо таке «проникнення до Вас рослинності» заважає використовувати Вам свою земельну ділянку за цільовим призначенням. В усіх інших випадках – це незаконно! Порушнику доведеться понести цивільну та адміністративну відповідальність: відшкодувати в повному обсязі шкоду, завдану майну іншої особи, та ще й сплатити штраф.

Тому, під час використання земельних ділянок, сусідам необхідно пам’ятати: в першу чергу – не посягати на чужу землю, по-друге – без дозволу не переходити межу між власною та сусідньою ділянками, а, по-третє – підтримувати в належному стані встановлені межові знаки.

Що робити, якщо правила добросусідства не дотримуються?

ЗК України встановлено, що спори щодо дотримання правил добросусідства вважаються земельними спорами. Так, відповідно до статті 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори, що стосуються додержання громадянами правил добросусідства.

Тому, якщо Ваші сусіди в добровільному порядку не дотримуються правил добросусідства, Ви маєте право подати заяву до сільської, селищної або міської ради аби примусити їх виконувати зазначені вимоги. Така заява розглядається у тижневий строк з дня її подання за участю зацікавлених сторін. За наслідками розгляду заяви приймається рішення, де і зазначається порядок його виконання.

Якщо ж Ви не згодні з рішенням органу місцевого самоврядування, то його можна оскаржити у судовому порядку.

Для того, щоб звернутися до суду необхідно зафіксувати порушення Вашого земельного права. Це здійснюється органами Державної екологічної інспекції України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, експертами. В свою чергу, в залежності від видів порушення, доказами будуть акти перевірок, висновки експертів, показання свідків тощо. Ці та інші докази, а також документи, які посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, разом із позовною заявою подаються до суду за місцезнаходженням земельної ділянки.