У фонематичній транскрипції фіксують головні вияви фонем, у фонетичній — алофони фонем, тобто звуки як акустично-артикуляційні явища.
Зрозуміти транскрипцію на письмі можна по тому, що слово або навіть речення береться в квадратні дужки. Наприклад, [в'ітеир]. У транскрипції ви не знайдете апострофа, м'якого знака та голосних літер я, ю, є, ї. Я = [йа], ю = [йу], є = [йе], ї = [йі].
Фонетична транскрипція (також відома як фонетичне письмо або фонетична нотація) — це наочне зображення мовних звуків (або фонів) за допомогою знаків. Найпоширеніший вид фонетичної транскрипції використовує фонетична абетка — Міжнародний фонетичний алфавіт.
Фонетична транскрипція. Основні правила й позначки транскрипції : У транскрипції немає великих літер, усі слова пишуться з малої літери. Текст чи слово, що транскрибується, береться в квадратні дужки [ ]. [' ] — скісна рисочка над голосним або після нього позначає наголос: [[лі'тера], [ду'мка].
Фонетична транскрипція — це спосіб передачі на письмі усної мови з усіма її особливостями.
Кожен звук пишемо окремо. ! Не використовуємо букви я, ю, є, ї, ь, щ та великі букви (ім'я Оксана у транскрипції виглядатиме [о к с а н а].
Фонематична транскрипція — спосіб запису живого мовлення з метою передавання тільки фонемного складу слів без відтінків, зумовлених різними фонетичними умовами. Себто у фонематичній транскрипції фіксують головні вияви фонем. У цьому її відмінність від фонетичної …