Чому кутову шліфувальну машину в СРСР назвали “болгаркою”: просте пояснення
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Популярний електроінструмент, що має вигляд електричної пилки з круговим диском, називають кутовою шліфувальною машиною. Вона призначена для різання шліфування металу, каменю та інших твердих матеріалів.
Це найуніверсальніший інструмент, який використовують багато десятиліть, однак і зараз мало хто називає його повною назвою. В народі закріпився термін “болгарка”. Звідки взялася така назва та чи пов’язана вона з Болгарією, розбирався OBOZ.UA.
Кутові шліфувальні машини почала виробляти компанія Ackermann + Schmitt в Німеччині у 1954 році. Інструмент швидко став популярним і зарекомендував себе як якісний, надійний та високоефективний електроприлад.
Перші кутові шліфувальні машини з’явилися в СРСР у 1970-х роках, виробництво було запущене в Болгарії. Майстри та будівельники швидко нарекли інструмент за місцем виготовлення, і назва ця поширилася по всій території колишнього СРСР.
“Болгарка” стала синонімом кутової шліфувальної машини, і досі майстри часто використовують саме цей термін для позначення електроприладу.
Шліфувальні машини використовують не лише для полірування та шліфування поверхонь. Відрізний диск допомагає легко різати дуже тверді матеріали, наприклад, цеглу, керамічну плитку чи камінь. Цей електроприлад також стане у нагоді для усунення недоліків – зчищання зварних швів чи видалення іржі. Дротяну щітку використовують для первинної зачистки металевих поверхонь.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.
Чому шліфувальну машину називають «болгаркою»?
Один із найпоширеніших ручних електричних пристроїв у промисловості, будівництві, метало- та деревообробці, домашньому господарстві.
І це все про шліфувальну машину, яка у колишніх країнах соціалістичного табору (переважно спочилого на смітнику історії СССР – прим. ред.) іменується “болгаркою”.
Власне справжня назва пристрою – кутова шліфувальна машина, яка була винайдена конструкторами німецької фірми “FLEX-Elektrowerkzeuge GmbH” у 1954 році.
Ця компанія стала першим виробником шліфувальних апаратів, які набули популярності трохи згодом, у 1960-1980-х роках, а найбільше – якраз в окупованих червоною Москвою країнах.
На теренах СССР пристрій з’явився за торгового посередництва комуністичного уряду Болгарії, котрий вирішив продати московським товаришам “чудодійну машину”.
Саме тому у побуті безправного совєцького населення закріпилася назва “болгарка”, яка виготовлялася на підприємстві “Спарки Елтос” у місті Ловєч неподалік Софії.
У країнах соціалістичного табору був певний негласний “розподіл праці” у виробництві конкретного виду “позиченої” у західних капіталістів продукції та продажу її між собою:
- автобуси виготовляли в Угорщині;
- річкові пасажирські судна і трамваї – у Чехо-Словаччині;
- великі контейнеровози виробляли у Польщі;
- натомість Болгарії дісталися. кутові шліфувальні машини.
Чому “болгарка” кутова? Тому, що осі двигуна і шліфувального диска у ній розташовані перпендикулярні (тобто, під кутом 90°).
Саме таким розташуванням осей двигуна інструмент відрізняється від прямошліфувальних машин, а спектр виконуваних робіт і різноманітність матеріалів, з якими працює “болгарка”, роблять її універсальною та незамінною