Ялина: вирощування, розмноження і види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 01 березня 2019 Перша редакція: 29 квітня 2018 🕒 21 хвилина 👀 42384 рази 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за ялиною
• Дерево ялина – опис
• Посадка ялини
  • Коли садити ялину
  • Як посадити ялину
  • Як виростити ялину
  • Пересадка ялини
  • Хвороби і шкідники ялини
  • Як розмножити ялину
  • Вирощування ялини з насіння
  • Розмноження ялини живцями
  • Ялина восени
  • Зимівля ялини в саду
  • Ялина аянська (Picea ajanensis)
  • Ялина Бревера (Picea breweriana)
  • Ялина східна (Picea orientalis)
  • Ялина корейська (Picea koraiensis)
  • Ялина чорна (Picea mariana)
  • Ялина звичайна (Picea abies)
  • Коментарі

  Ялина (лат. Picea) – рід дерев родини Соснові, який налічує близько 40 видів. Латинська назва роду походить від слова «pix», що в перекладі означає «смола», а словотвірний відповідник української назви належить до праслов’янської мови і має те саме значення. Найпоширенішим видом у культурі є ялина звичайна, або європейська.

  У національному парку Фулуф’єллет на заході Швеції зростає ялина цього виду, якій понад 9550 років. Це найстаріший дерев’яний організм на Землі. Ялина – один із найголовніших символів Різдва й Нового року.

  Посадка й догляд за ялиною

  • Посадка: у другій половині квітня або в кінці серпня – на початку вересня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: для заповнення посадкового котловану готують суміш із перегною, лісового ґрунту, торфу, дернової землі і ¾ склянки Нітроамофоски.
  • Полив: саджанці, а також мініатюрні й карликові дерева вимагають регулярного поливу. Витрата води на кожну рослину – 12 л. Дорослі великі ялини поливу не потребують: їм достатньо природних опадів, і вони спокійно зносять посуху.
  • Підживлення: починаючи з другого сезону, у пристовбурні кола ялини вносять комплексні мінеральні добрива для хвойних рослин.
  • Обрізування: формувати крону ялини немає потреби, але іноді рослині потрібна санітарна прочистка, яку проводять напровесні.
  • Розмноження: насінням і живцями.
  • Шкідники: павутинний кліщ, ялинові короїди, звичайні ялинові трачі, несправжньощитівки, листовійки-голкоїди.
  • Хвороби: іржа, шютте звичайне, шютте снігове, коренева губка.

  Дерево ялина – опис

  Рослина ялина – струнке однодомне вічнозелене дерево заввишки до 40 і більше метрів. Коренева система у ялини перший десяток-півтора років стрижнева, потім головний корінь відмирає, і рослина живе за рахунок коренів, розташованих у ґрунті поверхнево в радіусі 15-20 м від стовбура. Через поверхнево розташовану кореневу систему ялина є деревом невітростійким і навіть вітровальним. Крона у неї пірамідальна або конусоподібна, гілля ялини кільчасте, поникле або горизонтально-розпростерте. Перші кілька років дерево бічних пагонів не дає. Сіра кора ялини відшаровується від стовбура тонкими пластинками. Хвоя у рослини голкоподібна, голки короткі, іноді плоскі, але частіше чотиригранні, гострі й жорсткі. Розташовані вони спірально, іноді дворядно й зберігаються на пагонах до шести і більше років. Щороку дерево втрачає до однієї сьомої частини хвої.

  Ялини – рослини голонасінні. Чоловічі стробіли у вигляді невеликих сережок ростуть із пазух на кінцях тогорічних гілок і починають виділяти пилок у травні. Жіночі стробіли теж розташовані на кінцях гілок, але у вигляді шишок, які після запилення вітром розростаються і повисають. Загострені, довгасто-циліндричні, шкірясті або дерев’янисті шишки опадають після дозрівання насіння. Основою шишки ялини є вісь, на якій розташовані покривні й насіннєві луски. Насіння ялини, що не втрачає прорісності 8-10 років, дозріває в жовтні, висипається з шишок, що відкрилися, і розноситься вітром.

  Залежно від умов зростання ялини починають плодоносити у віці від 10 до 60 років. Живуть ці дерева в середньому від 250 до 300 років, проте нерідко можна зустріти ялини, вік яких понад півтисячі років.

  Посадка ялини

  Коли садити ялину

  Хвойні рослини вважаються невибагливими до умов середовища й простими у догляді, при цьому їхні декоративні якості важко переоцінити. Завдяки цим характеристикам ялини останнім часом на присадибних ділянках вирощують повсюдно. Найскладніший момент – це посадка дерева, тим більше, якщо це великомір.

  При купівлі посадкового матеріалу віддайте перевагу саджанцям із закритою кореневою системою, оскільки ялина не зносить пересушування коренів: на повітрі оголені корені ялини гинуть через 15-20 хвилин. Купувати саджанці краще в розсаднику або в садовому центрі, що добре себе зарекомендував, а не на сезонних базарах. У здорового саджанця хвоя має бути яскравою, блискучою, без сухих голок, а коріння не повинне випирати з контейнера. Земляна грудка готової до посадки рослини заввишки близько 1 м має бути діаметром щонайменше 50 см.

  Найкраще садити ялину в середині-кінці квітня, можна це робити і в кінці серпня або на початку вересня: в ці періоди активно зростає коренева система, і ялина легше приживеться на новому місці. Ялини більші за три метри у висоту рекомендують висаджувати з листопада по березень із замороженою земляною грудкою.

  Декоративну ялинку маленьких розмірів можна садити недалеко від будинку, великомір же своєю поверхнево й кореневою системою відніматиме живлення і вологу у сусідніх рослин, тому краще посадити його за межами ділянки, інакше вам доведеться щорічно підрізати його коріння. Що стосується освітлення, то декоративні низькорослі ялини і форми з кольоровою хвоєю мають потребу у великій кількості світла, інакше вони швидко втрачають свої декоративні якості. Та й у великих ялин, якщо вони добре освітлені сонцем, крона формується поступово.

  Як посадити ялину

  Посадкову яму викопують завглибшки 50-70 см. Верхній діаметр котловану – 40-60 см, нижній – 30-50 см. При посадці рослини в важкий ґрунт або на ділянці, де ґрунтові води залягають високо, на дно укладають шар дренажного матеріалу (щебеню або битої цегли, пересипаних піском) завтовшки 15-20 см. Перш ніж садити ялину, приготуйте ґрунтову суміш, якою ви будете засипати котлован: листову й дернову землю ретельно перемішайте з перегноєм, піском, торфом і трьома чвертями склянки Нітроамофоски. Краще замість листової землі додати в ґрунтосуміш лісовий ґрунт. Кореневу систему саджанця за дві-три години до посадки потрібно, не виймаючи з контейнера, опустити в воду.

  На шар дренажу насипте ґрунтової суміші, обережно, не пошкодивши земляної грудки, вийміть саджанець із контейнера й помістіть його в яму на шар ґрунту. Якщо ви випадково зруйнували земляну грудку, то покваптеся: у вас є не більше 20 хвилин, щоб закінчити посадку. Поміщений у яму саджанець встановлюють строго вертикально і заповнюють простір, що залишився, ґрунтовою сумішшю, не дуже намагаючись її ущільнювати. Коренева шийка після посадки має опинитися на рівні поверхні. Зробіть навколо саджанця земляний відвал, який не дасть воді розтікатися, і вилийте під ялинку 10-20 л води, а коли вона вбереться, замульчуйте пристовбурні кола торфом.

  Якщо ви садите великі ялини, то відстань між ними має бути щонайменше 2-3 м.

  Догляд за ялиною в саду

  Як виростити ялину

  Доросла рослина нормально зносить посуху тривалістю два тижні, однак карликові і мініатюрні сорти ялин, а також саджанці та молоді рослини, особливо посаджені взимку, вимагають більш відповідального ставлення до поливу. Ялини зимової посадки, наприклад, поливають увесь перший сезон щотижня, витрачаючи щоразу щонайменше 12 л води. При поливі не можна допускати потрапляння води на хвою. А щоб не сталося загнивання поверхнево розташованої кореневої системи й не відбувалося швидкого випаровування вологи з ґрунту, прикореневу ділянку ялини необхідно замульчувати шаром кори, хвої, тирси або стружок хвойних дерев завтовшки 6 см. Можна також насипати навколо деревця керамзит або розкласти декоративне каміння. Якщо з якоїсь причини мульчування ділянки не проводиться, вам доведеться регулярно розпушувати ґрунт навколо ялин на глибину 7 см і видаляти бур’ян.

  Як і будь-яка декоративна рослина, ялина потребує підживлення, але в рік посадки, якщо ви вносили в котлован добрива, деревце не підживлюють. Надалі один раз на сезон у ґрунт під ялиною вносять комплексні добрива для хвойних рослин. Нещодавно посаджені або пересаджені ялинки попервах поливають розчинами стимулятора росту (Епіну, Гетероауксину або Гербаміна) й обприскують їхню хвою Ферравітом. Дорослі ялини добрив не потребують.

  Іноді дереву може знадобитися санітарна прочистка: видаляють засохлі або уражені якоюсь хворобою гілки. Але майте на увазі, що сильне обрізування може погубити рослину, і тільки ялину колючу стрижуть, як бузок, формуючи з неї, наприклад, кипарис.

  Пересадка ялини

  Перші 15 років ялина росте дуже повільно, тому в цілях швидкого озеленення використовують пересадку на ділянку дорослих дерев. Іноді висота ялини, яку потрібно пересадити, може сягати 15 м. Найкраще пересаджувати великоміри на початку зими, коли земля вже промерзла, але температура повітря не опускається нижче -8-12 ºC. Можна пересаджувати ялини і в кінці зими, поки ґрунт ще мерзлий. У таких умовах земля добре тримається на коренях, і вони пошкоджуються мінімально.

  Готують ялину до пересадки заздалегідь: навесні по проекції периметру її крони викопують траншею завширшки 20-30 см і завглибшки 1 м, акуратно обрізаючи коріння ялини лопатою. У траншею засипають перегній або торф, додають добрива для стимуляції коренеутворення і добре поливають. Зволожувати субстрат у траншеї потрібно кілька разів за літо, особливо в посуху. До осені в цій подушці утворюється безліч тонких корінців.

  Посадкову яму зі стрімкими стінами завглибшки 1 м і діаметром на 1 м більше, ніж діаметр крони, викопують восени. Приготовану для засипання ґрунтосуміш зберігають у підвалі, щоб вона не мерзла і залишалася м’якою. Необхідно також запастися піском, підстилкою з-під ялин і сухим листям. Ялину заввишки до 2 м можна викопати самостійно по радіусу траншеї, перерубавши коріння, що вийшло за ці межі. Підкопують дерево на 60 см – глибина, якої сягає коріння ялинки такої висоти. Під коріння ялини підкладають мішковину, обертають нею земляну грудку, саджанець витягують і перевозять до місця посадки. Вищі дерева витягують корчувальником, який утримує і крону, і коріння з землею, не пошкоджуючи його.

  На дно посадкової ями насипають дренаж, лісову підстилку, шар піску й сухого листя, а потім саджанець розміщують у котловані таким чином, щоб його коренева шийка перебувала на 5-7 см вище рівня землі. При розміщенні дуже важливо зберегти орієнтацію дерева в напрямку «північ-південь». Простір між стінками ями і земляною грудкою заповнюють ґрунтосумішшю, лише злегка її ущільнюючи. По периметру котловану на рівній відстані один від одного вбивають кілька міцних кілків і прив’язують до них ялину на розтяжках, щоб вона не впала від вітру. Пристовбурні кола застеляють перегноєм, торфом, ялиновим гіллям або опалим листям. Коли ґрунт у ямі осяде, коренева шийка дерева опиниться на рівні поверхні.

  Хвороби і шкідники ялини

  У хвойних рослин багато ворогів серед комах, їх також уражає безліч хвороб. Наприклад:

  Іржа хвої – грибкове захворювання, при ураженні яким на початку літа на голках ялини виникають численні золотисті циліндричні бульбашки діаметром 2-3 см. Коли їхні спори дозрівають, оболонка бульбашок розривається, спори розсіюються й осідають на сусідніх рослинах. Найбільше потерпають від іржі молоді ялини, у яких хвороба викликає передчасне відмирання хвої. У профілактичних і лікувальних цілях ялину на початку червня потрібно обробити одновідсотковим розчином бордоської рідини або іншим фунгіцидом подібної дії. Опалу хвою слід своєчасно видаляти та спалювати. Дуже важливо також проводити регулярну боротьбу з бур’янами. Окрім іржі хвої, ялину може вразити й іржа шишок. Хворі шишки потрібно відразу видаляти, а в іншому заходи боротьби з цим видом іржі ті самі, що і з іржею хвої;

  Шюте ялини звичайне проявляється навесні на торішніх пагонах: хвоя на них буріє, відмирає, але не опадає, а залишається на місці до наступної весни. Тоді на нижньому боці голок почнуть з’являтися апотеції грибка у вигляді чорних, блискучих і опуклих утворень. Хворі ялинки відстають у рості, а іноді навіть гинуть. При перших же ознаках захворювання необхідно видалити уражені гілки й обробити ялину розчином фунгіциду. Для знищення інфекції знадобиться 3-4 обробки;

  шюте буре – від цього захворювання хвоя на молодих ялинках стає буро-коричневою і засихає, але не опадає, а ще довго тримається на дереві. Уражені гілки потрібно обрізати, а рослину обробити фунгіцидом.

  Шюте ялини сніжне проявляється на хвої восени червонувато-бурими плямами, на яких навесні утворюється наліт білого кольору. З розвитком захворювання наліт темніє і вкривається чорними плодовими тілами грибка. Як і шюте звичайне або буре, шюте сніжне призводить до того, що хвоя на ялині буріє, всихає і відмирає. Хворі гілки потрібно обрізати й спалювати. Знищують збудників хвороби багаторазовою обробкою дерева розчином фунгіциду;

  Коренева губка – дуже поширене захворювання, що викликає гниль коренів не тільки хвойних, а й листяних дерев. Плодові тіла грибка утворюються в порожнинах під коренями й на їхній нижній поверхні, біля кореневої шийки, а іноді й на підстилці навколо дерева. Це шкірясті, різні за формою і розміром утворення, бурі або коричневі зовні, а зсередини білі або світло-жовті. Текстура у них, як м’який корок. Це захворювання знищує деревину ялини. При виявленні ознак хвороби потрібно видалити вогнища й обробити уражені місця фунгіцидними препаратами.

  Зі шкідників найнебезпечнішими для ялини є павутинні кліщі – не комахи, а павукоподібні, основна активність яких проявляється в жарку, суху погоду. Харчуються кліщі клітинним соком. Свідченням їхньої присутності є численні дрібні цятки на голках і павутина. При великій кількості шкідників ялина жовтіє, уражені кліщами голки стають світлими, практично білими. У профілактичних цілях необхідно в сухий і спекотний час обприскувати хвою вечорами, а для знищення кліщів застосовують акарициди: Аполло, Флумайт, Флоромайт, Борнео. Ефективні проти кліщів і інсектоакарициди Актеллік, Агравертін, Акарін і Оберон. Майте на увазі, що для перемоги над цими шкідниками вам буде потрібно провести не одну обробку.

  Звичайні ялинові трачі – дрібні темні або жовті комахи завдовжки не більше 6 мм, які пошкоджують переважно молоді дерева, але масово вони розмножуються на десяти-тридцятирічних ялинках, сповільнюючи їхнє зростання, оголюючи кінці пагонів і викликаючи закруглення крони. Молода хвоя на заражених трачами деревах набуває червоно-бурого відтінку і довго тримається на дереві, не опадаючи. У якості профілактики необхідно перекопувати ґрунт у пристовбурних колах і знищувати гнізда шкідників, але якщо рослина заражена сильно, вдаються до обробки личинок молодших віків інсектицидами, серед яких добре зарекомендували себе препарати Актеллік, БІ-58, Децис і Ф’юрі.

  Ялиновий короїд проробляє ходи в корі ялини, і якщо ці комахи заселять усе дерево, ялина загине. Особливо небезпечні короїди для декоративних форм рослини. Найкращими препаратами в боротьбі з короїдами є Крона-Антип, Кліпер, БІ-58 і Біфентрин, проте потрібно мати на увазі, що боротися з цим жуком дуже важко.

  Ялинова листовійка-голкоїд – метелик коричневого забарвлення з розмахом крил 13-14 мм. Небезпеку для ялини становить її гусінь світлого жовто-коричневого відтінку з двома темними смугами по спині. Якщо ви виявили на пагонах ялини скупчення іржавої хвої, з’єднані рідкісними ніжними волокнами, то це робота листовійки-голкоїда. Гусінь мінує голки ялини, роблячи круглі отвори в їхній основі. При незначному ураженні пошкоджені пагони обрізають і спалюють, а дерево обробляють розчином зеленого мила.

  Ялинова псевдощитівка захищена гладким блискучим коричневим панциром, тому обприскування ялини інсектицидами навряд чи дадуть результат. Псевдощитівка відкладає під свій щиток близько 3000 яєць, із яких у липні виходять рожеві личинки. Їжею для них є сік ялини. У результаті діяльності личинок кінці пагонів викривляються і відмирають, хвоя коротшає, буріє й опадає. Сповільнюється зростання всієї рослини. Окрім того, на медяній росі псевдощитівок поселяються грибки. Особливо потерпають від цих шкідників дерева, що ростуть у затінку і на сухих ґрунтах. Запобігти зараженню ялини псевдощитівками можуть дотримання правильної агротехніки й профілактичні обробки молодих дерев інсектицидами, особливо в терміни появи личинок із яєць.

  Окрім описаних шкідників, ялинам можуть докучати ялицево-смерекові хермеси, вусачі, попелиця, а з хвороб шкоди рослині може завдати також сіра цвіль. Варто сказати, що уражаються хворобами й шкідниками переважно слабкі і погано розвинені рослини, що вирощуються в неналежних умовах, або ті ялини, за якими погано доглядають. Міцні і здорові рослини досить стійкі як до хвороб, так і до шкідників.

  Розмноження ялини

  Як розмножити ялину

  Фахівці вміють прищеплювати живці декоративних сортів ялини на морозостійкі підщепи інших хвойних дерев. Однак для садоводів-любителів найдоступнішими способами розмноження ялини є насіннєвий і живцювання.

  Вирощування ялини з насіння

  Генеративне (насіннєве) розмноження ялини – процес тривалий і трудомісткий, але тим, хто нікуди не поспішає і не боїться труднощів, виростити ялинку з насінини буде цікаво.

  Насіння для посіву має бути свіжозібраним. Видобувають його з дозрілих, але ще не закритих шишок, таких, які потрібно підсушити, щоб вийняти з них насіння. Добуте насіння перед посівом стратифікують: кладуть у сухий пісок або в суміш піску з торфом і тримають щонайменше впродовж 4-6 тижнів у холодильнику при температурі 2-3 ºC. Потім у кінці зими або на початку весни насіння висівають у ґрунт, поміщають посіви в тепле світле місце і рясно поливають. Щойно з’являться паростки, полив трохи скорочують. У відкритий ґрунт молоді ялинки висаджують на другий рік, причому бажано, щоб вони відразу потрапили на постійне місце.

  Зростають саджанці ялини дуже повільно, а крім шкідників і хвороб, їхніми ворогами можуть бути дощ, сонце та сильний вітер.

  Розмноження ялини живцями

  Найкращий результат дає укорінення живців навесні, до того, коли на деревах почнуть бубнявіти бруньки. Пагони завдовжки 6-10 см із гілочками другого порядку зрізають секатором, зріз на кілька хвилин опускають у розчин стимулятора росту, після чого живці висаджують під кутом 20-30º у шар субстрату, що складається з піску й дрібного перліту (3:1) або піску з торфом (3:1), вкладеного поверх дренажного шару завтовшки 5 см і шару дернової землі завтовшки 10 см. Живці обприскують із дрібнодисперсного розпилювача й накривають для збереження вологи прозорим ковпаком із плівки. Дистанція між живцями має бути не менше 5 см, а відстань від верхівок черешків до плівки – не менше 25-30 см. Найкраще в подальшому обприскувати не живці, а плівку, причому робити це потрібно часто. Небажано проводити зволоження повітря ввечері. Слідкуйте за тим, щоб температура в парничку не піднімалася вище 25 ºC, інакше черешки можуть згоріти. Щоб цього не сталося, потрібно зробити в плівці невеликі отвори для вентиляції. Після того, як у живців розвинеться коренева система, їх розсаджують на дорощування, а через рік висаджують на постійне місце.

  Ялинка взимку на ділянці

  Ялина восени

  Вибираючи саджанці ялини, слід купувати ті з них, які були вирощені в вашому регіоні, і тоді проблема з зимостійкістю ялинок не постане. Але екзотичні теплолюбні культури можуть вимерзнути в першу ж безсніжну зиму. Власне, хвойне дерево ялина досить зимостійка рослина, крім таких видів, як ялина Бревера і ялина східна, але підготовки до зими потребують навіть зимостійкі види ялини.

  Перед першими листопадовими морозами потрібно провести останній, вологозарядковий полив: під ялинку заввишки нижче 1 м виливають 2 відра води, а під рослини вище 1 м – від 3 до 5 відер. Особливо необхідний полив однорічним і дворічним саджанцям із ще нерозвиненою кореневою системою, хвойникам зі слабкою зимостійкістю і тим деревам, крону яких у поточному сезоні формували обрізуванням.

  Щоб молоді пагони ялини не загинули взимку, потрібно з серпня припинити внесення добрив, які містять азот: цей елемент провокує бурхливий ріст зеленої маси, а проте восени дереву потрібно спрямувати всі сили на визрівання вже утворених пагонів. Ви надасте допомогу рослині, якщо в вересні внесете в її пристовбурне коло калійно-фосфорні добрива – вони прискорять здеревіння гілок і зміцнять кореневу систему.

  Дуже важливим пунктом підготовки ялини до зими є утеплення ґрунту в пристовбурному колі корою – це найкращий матеріал для мульчування ялини на зиму. Під таку мульчу до коріння легко проникає кисень, при цьому кора не перешкоджає випаровуванню зайвої вологи, і коріння рослини не випріє, як це може статися під укриттям з листя або тирси. Дорослі ялини, а також саджанці, вирощені в місцевому розсаднику, мульчування кореневої зони не потребують.

  Зимівля ялини в саду

  Зимова пора несе чимало неприємних сюрпризів, яким вам доведеться протистояти. Якщо трапиться зима з сильними снігопадами, і мокрий сніг важким тягарем осяде на ялинах, це може викликати розломи скелетних гілок і обламування тонких гілок. Не намагайтеся трясти ялинку, щоби струсити з неї снігові замети: гілки рослини в цю пору настільки тендітні, що можуть тріснути. Сніг із гілок, до яких ви можете дотягнутися, зчищайте щіткою або віником, просуваючись від кінця до стовбура. Щоб очистити від снігу високо розташовані гілки, оберніть кінець дошки м’якою тканиною, підчеплюйте цією дощечкою кожну гілку й гойдайте її вгору і вниз. Колоноподібні або кулясті крони можна з осені злегка стягнути шпагатом: гілки потрібно щільно притягти до стовбура, але в жодному разі не перетискати їх. Цей захід захистить гілки від розтріскування.

  Узимку при різкому контрасті денної і нічної температури гілки ялини можуть вкритися крижаною кіркою, вона настільки важка, що може сильно нахилити ялинові гілки, а це призведе до утворення тріщин. Підставте під гілки підпори, якими ви користувалися влітку для підтримки гілок плодоносних дерев, а тільки-но потеплішає, кірка підтане й оповзе сама.

  Неприємностей ялині може завдати сильний зимовий вітер. Для низькорослих видів він безпечний, а ось високу ялинку може вивернути з коренем. Мінімізувати ризик вам допоможуть розтяжки: з чотирьох сторін на однаковій від ялини відстані потрібно вбити міцні прути заввишки трохи більше, ніж половина висоти дерева. До кожного кола прив’язують один кінець шпагату, а другий кінець закріплюють на стовбурі дерева, обгорнувши стовбур попередньо шматком руберойду. Оскільки вбити кілки в промерзлий ґрунт дуже важко, можна зробити це заздалегідь восени. Завбачливі господарі саме так і чинять.

  Види і сорти ялин

  Видів ялин близько сорока, і багато з них мають низку декоративних форм.

  Ялина аянська (Picea ajanensis)

  або ялина хоккайдська – давній вид, який у природі росте на Далекому Сході. Це струнке дерево заввишки 40-50 м із правильною конічною гостровершинною кроною, темно-сірою корою, що гладка в молодості і відшаровується пластинками в зрілому віці. Пагони у цієї ялини жовто-зелені, жовто-бурі або блідо-жовті. Листя ялини хоккайдської – плоскі голки завдовжки до 2 см, темно-зелені зверху і яскраво-сизі знизу. Декоративні і злегка глянцеві, світло-бурі, овально-циліндричні шишки ялини завдовжки до 6,5 см. Вид тіньовитривалий і зимостійкий, проте вимогливий до складу ґрунтів і не зносить заболоченого ґрунту. Граничний вік ялини аянської – 350 років. У культурі відомий підвид ялини хоккайдської – ялина хондська, менш росла, стійкіша до пізніх весняних заморозків, із більш роздутими листовими подушечками та бруньками з фіолетовим відтінком.

  Ялина Бревера (Picea breweriana)

  походить із Північної Америки. Це дерево заввишки 20-25 м, зі стовбуром діаметром 45-75 см і плакучими гілками другого порядку. Бруньки у рослин цього виду смолисті, веретеноподібні або еліптичні, молоді пагони глибокоборознисті, опушені, червоно-коричневі, але з віком стають сріблясто-сірими. Хвоїнки сплощені, завдовжки 15-30 мм, на верхівці тупі, зверху зелені, знизу – з білими рядами гирлечок. Шишки вузькоциліндричні, завдовжки 6-10 см, зі зрізаним верхнім краєм і дуже товстими лусками, що широко відкриваються при дозріванні. У європейській культурі цей вид зустрічається нечасто.

  Ялина східна (Picea orientalis)

  – одна з лісоутворюючих порід кавказьких лісів, що виростає також у північних країнах Малої Азії. У висоту ялинка східна може сягати 35-50 м, а в діаметрі – 2 м. У неї густа і гілляста конічна крона, бура або темно-сіра луската кора. Молоді пагони жовто-сірі або червонуваті, густо опушені, старі – сірі або світло-сірі. Хвоїнки короткі, чотиригранні, злегка сплюснуті, на верхівці притуплені, дуже блискучі. Шишки веретеноподібно-циліндричні завдовжки до 10 см, пурпурові, але з віком стають світло-бурими. У культуру вид введено в 1837 році. Особливою зимостійкістю ялина східна не вирізняється. Вид має кілька декоративних форм, із яких найцікавіші для садівників такі великі різновиди:

  • Ауреа (Ауреаспіката) – ялина з вузькоконічною кроною й асиметричними спадними бічними гілками. Висота рослини – 10-12 м, діаметр крони – 4-6 м. На молодих пагонах хвоя світло-золотиста, але згодом вона стає темно-зеленою, жорсткою і блискучою;
  • Ерлі Голд – форма, схожа на Ауреа, але її хвоя не зеленіє, а стає зеленувато-жовтою;
  • Скайлендз (Ауреа Компакта) – один із найбільш популярних різновидів ялини східної заввишки до 11 м із пірамідальною кроною і короткою щільною хвоєю, що не змінює золотистого відтінку впродовж усього року;
  • Натенз – дерево заввишки до 20 м із щільною кроною з плакучих звисаючих гілок. Хвоя густа, коротка, жорстка, блискуча, темно-зеленого кольору. Молоді шишки фіолетового кольору, але при дозріванні стають коричневими.

  З мініатюрних форм ялини східної цікаві такі:

  • Бергманз Джем – рослина з темно-зеленою хвоєю заввишки не більше 60 см при діаметрі крони 90 см. У молодому віці крона ялини витягнута, згодом стає кулястою, і врешті набуває форми подушки;
  • Професор Ленгнер – ялинка заввишки до 30 см і такого ж діаметру з дуже щільною кулястою кроною і темно-зеленими короткими голками.

  Ялина корейська (Picea koraiensis)

  – рослина з Далекого Сходу і з Північної Кореї, що охороняється в заповідниках. У висоту корейська ялина сягає 30 м, у неї пірамідальна крона зі спадними гілками, червонувато-бура кора, жовті або коричневі молоді пагони, що з часом набувають червонувато-бурого кольору. Хвоя порівняно довга – від 9 до 22 мм, зелена, шишки довгасто-яйцеподібні, завдовжки 8-10 см. Вид перспективний для озеленення зважаючи на високу стійкість до несприятливих факторів середовища, проте посадка й вирощування ялини корейської в умовах середньої смуги поки ще в перспективі.

  Ялина чорна (Picea mariana)

  зростає в Північній Америці. Це дерево заввишки 20-30 м з обхватом стовбура від 30 до 90 см. Крона вузька, неправильно конічна. Кора луската, тріщинувата, тонка, червонувато- або сірувато-коричнева. Молоді пагони теж червонувато-коричневі, вкриті залозистим опушенням. Хвоїнки у цього виду тонші, ніж у всіх інших ялин, із гирлочковими лініями на верхній стороні та з темним синювато-зеленим сподом. Шишки дрібні, яйцеподібні або кулясті, в молодому віці пурпурово-коричневі, а в зрілому тьмяні, коричневого кольору. Рослина тіньовитривала, зимостійка, невибаглива до складу ґрунту. У Європі вирощується з 1700 року. Декоративністю незначно поступається тільки ялині канадській. Відомі такі форми ялини чорної:

  • Байснері – культивар заввишки до 5 м із таким же діаметром крони, хвоя сріблясто-синювата. Є компактний різновид – Байснері Компакта, який виростає не вище 2 м;
  • Доуметі – зимостійка рослина заввишки до 6 м із густою ширококонічною кроною і численними висхідними гілками. Хвоя густа, світло-блакитна, шишки ростуть безпосередньо на стовбурі;
  • Кобольд – гібрид між формою Доуметі та ялиною сербською, що сягає у висоту і в ширину 1 м. Крона густа, куляста, хвоя темно-зелена;
  • Нана – морозостійка витончена карликова форма заввишки близько 50 см з округлою рівномірною кроною і тонкою, світлою блакитнувато-зеленою хвоєю.

  У ялини чорної є також різновиди Ауреа, Ерікоїдес, Емпетроїдес і Пендула.

  Ялина звичайна (Picea abies)

  або ялина європейська родом з Європи. У висоту цей вид може сягати 50 м, хоча в середньому не росте вище 35 м. Діаметр стовбура – 1-1,5 м. Крона у ялини європейської конусоподібна, зі спадними або віддаленими гілками, що підводяться на кінцях. Кора сіра або червонувато-коричнева, тріщинувата або гладка, порівняно тонка. Пагони голі, іржаво-жовті або світло-коричневі, бруньки яйцеподібно-конусоподібні, світло-коричневі, хвоїнки завдовжки від 8 до 20 см, чотиригранні, на верхівці загострені, блискучі, темно-зелені. На гілках хвоя тримається від 6 до 12 років. Шишки довгасто-яйцеподібні, завдовжки 10-16 см, спочатку темно-фіолетові або світло-зелені, з віком бурі. Живе ялина європейська до 500 років, хоча середній вік становить 250-300 років. За типами розгалуження форми ялини європейської поділяються на гребінчасту (гілки першого порядку горизонтальні, а другого – тонкі, розташовані гребінчасто і звисають вниз), неправильно гребінчасту (гілки другого порядку розташовані гребінчасто, але не зовсім правильно), компактну (середньої довжини гілки першого порядку густо вкриті розгалуженими гілками другого порядку), плоску (гілки першого порядку широко розгалужені в горизонтальному напрямку), щіткоподібну (у гілок першого порядку короткі товсті відгалуження зі щіткоподібними звисаючими дрібними гілками). Окрім описаних, у культурі часто вирощують такі форми ялини звичайної:

  • Акрокона – виведений у Фінляндії помірно морозостійкий сорт заввишки 2-3 м із ширококонічною кроною діаметром 2-4 м. Кора бура, гладка, з віком червоно-бура, шорстка. Хвоя чотиригранна, загострена, темно-зелена. Шишки великі, циліндричні;
  • Ремонті – низькоросла форма заввишки до 3 м зі щільною конічною або яйцевидною кроною. Бруньки яйцеподібні, помаранчеві, хвоя зелена;
  • Пуміла Глаука – карликовий сорт заввишки до 1 м з округло-плескатою кроною діаметром 5-6 м і з налягаючими один на одного пагонами, злегка поникаючими на верхівці. Хвоя темно-зелена з блакитним відтінком.

  Популярністю користуються також сорти ялини європейської Ауреа, Ауреа Магніфіка, Беррі, Кланбрассіліана, Колумнаріс, Компакта, Коніка, Кранстоні, Купрессіана, Ехініформіс, Червоноплідна, Форманек, Грегоріана, Інверса, Літтл Джем, Максвеллі, Мікрофілла, Нана, Нідіформіс, Олендорффі, Пірамідата, Пігмея, Прокумбенс, Пуміла, Рефлекса, Репенс, Табуліформіс, Віміналіс, Віргата, Вілл Цверг і багато інших.

  Про види ялини можна писати окрему статтю, проте згадати деякі з найбільш затребуваних ми можемо. Крім уже описаних нами, в культурі вирощуються такі ялини: Глена, канадська (або сиза, або біла), колюча, Коямі, червона, ліцзянська, Лутца, Максимовича, Меєра, брунькувата, сербська, сибірська, ситхінська, фінська, тянь-шаньська (Шренка), шорстка, Енгельмана та інші види, а також їхні численні сорти.

  Як правильно виростити ялину з насіння?

  Мало хто з людей, захоплених садівництвом, не вирощував що-небудь не тільки на дачній ділянці, але і на вікні або балконі – петрушку, кріп, розсаду, врешті-решт. Але на дерево «замахувалися» мало хто. Чи можна виростити ялину з насіння в домашніх умовах? Цілком, якщо слідувати нехитрим правилам.

  Збір і підготовка

  Зрозуміло, для початку операції з вирощування ялини знадобиться насіння. Їх можна придбати в магазинах. Якщо ж з будь-якої причини покупка неможлива або небажана, насінням можна обзавестися, зібравши ялинові шишки в будь-якому парку. Однак не слід збирати все підряд, як заготовку для вирощування підійдуть тільки шишки, які не встигли розкритися, але при цьому вже опалі з дерева. Збирати їх потрібно або в самому кінці осені, або на початку зими. Кращі з проростання шишки – з ялин, які не досягли 10 років, але і не з молодих дерев.

  Зібравши шишки, їх потрібно розмістити біля батареї на кілька днів. Як тільки шишки розкриються, їх слід акуратно струснути, бажано робити це над підготовленою ємністю або чистою тканиною. З них має посипатися насіння. Щоб позбутися лусочок на них, насіння складають у мішечок з марлі або бавовняної тканини і акуратно трут його між долонями. Після того як усі лусочки зійшли, насіння поміщають під проточну воду для ретельного промиву. Далі вони проходять дезінфекцію, для якої використовується слабкий розчин марганцю, і просушуються.

  Для стратифікації, яка є наступним етапом в алгоритмі вирощування майбутнього дерева, насіння поміщають у холодильник. Досвідчені садівники створюють для насіння справжні природні умови, укладаючи майбутні ялини під товщу снігу, але якщо врахувати те, наскільки мінливі останнім часом стали зими, краще все ж діяти напевно і стратифікувати насіння в холодильнику.

  Для цієї процедури потрібно підготувати відповідну ємність. Потрібно деяку кількість торфу або торф’яних таблеток – за кількістю насіння, яке планується до висадки. Торф потрібно замочити у воді, потім зробити віджим зайвої рідини. Підготовлений таким чином торф поміщають в ємність, поверх нього викладають насіння, а потім присипають малою кількістю торфу.

  Після цього на ємність потрібно покласти прозору кришку або натягнути поліетиленову плівку і поставити конструкцію в холодильник, де вона буде зберігатися до весни.

  Відповідні сорти та види ялини для насіннєвого розмноження

  Від того, який сорт ялини обраний для вирощування, залежить, наскільки добре зійде насіння, а також те, в якому ґрунті їх слід вирощувати. Сортів у ялині багато, вони розрізняються розміром хвої, формою і забарвленням голочок. Якщо ви плануєте самостійно виростити ялинку будинку, підійде один з карликових сортів. Ну а ті, що будуть пізніше висаджені на присадибній ділянці, повинні відноситися до звичайних сортів. Найчастіше це звична всім зелена ялинка або блакитна, хоча це може бути і пірамідальна корейська. Однак слід врахувати, що шишки, взяті від блакитної ялини, не завжди дають сходи аналогічного забарвлення і декоративного вигляду. Зрозуміти, яке забарвлення матиме дерево, можна лише через три-чотири роки його життя. Тоді стає ясно, блакитна це ялина чи звичайна зелена.

  Необхідні умови

  Стратифіковане насіння не слід саджати в маленьку ємність. Як тільки воно дає сходи, зростання йде досить інтенсивно. Чим менше горщик, тим майбутній ялинці тісніше в нім. А пересадка в такий період – вірний спосіб загубити крихку рослину. Тому горщик повинен бути не тільки великим, але і досить глибоким.

  Полив насіння повинен бути регулярним, але не частим – одного разу на тиждень буде цілком достатньо. Як тільки з’являються сходи, полив закінчується, починається періодичне обприскування паростків пульверизатором з водою. Цієї вологи майбутнім елям цілком достатньо.

  Дивно, але ялина найінтенсивніше зростає взимку. Тому не слід боятися застудити молоде деревце, а, навпаки, рекомендується виставити його на засклений балкон або підвіконня, як тільки настануть холоди. Таким чином воно загартується і звикне до оптимальних для нього природних умов.

  А ось прямі промені сонця – зовсім не те, що потрібно юній ялині. Інакше вона не дасть ні приємного хвойного аромату, ні красивих голочок. Для того щоб витримувати яскраві сонячні промінчики, потрібна висота 0,3-0,5 м і вік не менше 3-4 років.

  Скільки років дозрівають?

  Висадивши молоду ялинку в ґрунт, не слід чекати від неї інтенсивного зростання. Перші три-чотири роки хвойні дерева ростуть дуже і дуже повільно.

  Проростити дерево значно простіше, ніж виростити, адже звичайні, не декоративні ялини ростуть десятиліттями. На сьомий-восьмий рік життя дерево вже зазвичай сформувалося, досягло у висоту одного або більше метра.

  Як посадити?

  Посадка стратифікованого насіння відбувається в той самий ґрунт, в якому ростуть дорослі дерева, але його необхідно знезаразити. Робиться це за допомогою проколювання в духовій шафі. Далі необхідно провести протоку ґрунту, але не водою, а розчином марганцю в слабкій концентрації. Після цього можна посіяти насіння. Щоб ґрунт став більш поживним, можна змішати його з невеликою кількістю торфу або ж зі спеціальним грунтом для вирощування хвойних дерев. Навіть якщо ви купуєте останній і плануєте вирощувати ялину в ньому, рекомендується все-таки продезінфікувати його розчином марганцю.

  Грунт можна також продезінфікувати спеціальним препаратом для протравлювання. Діяти необхідно в точності за інструкцією щодо його застосування.

  Щоб підготувати стратифіковане насіння, їх потрібно замочити на 2-3 дні. Вода повинна бути теплою. Як тільки насіння набухне, їх можна висаджувати.

  На дні ємності, в якій буде рости ваша ялина, слід розмістити дренажний шар – найкраще з гальки або некрупного каміння. Далі викладається ґрунт товстим шаром, його проливають розчином перманганату калію. Після рівномірної викладки насіння потрібно присипати їх грунтом, але його шар повинен бути тонким. Щоб уникнути розмиву ґрунту, її не поливають, а обприскують водою з пульверизатора. Після цього на горщик натягується харчова плівка, і його поміщають на вікно.

  Потім настає досить тривалий період очікування – від 2 тижнів до декількох місяців. Це нормально, оскільки насінням їли властиво дуже довго сходити.

  Рекомендації для догляду

  Поява перших паростків ялинок – справжня подія, адже вони абсолютно не виглядають як майбутні дерева. Вони дуже сприйнятливі до інфекцій, в першу чергу – до чорної ніжки.

  Їм потрібно забезпечити правильний догляд, який полягає в наступних процедурах.

  1. Паростки не потрібно поливати – щоб уникнути загнивання. Періодичного обприскування з розпилювача тепловатою водою буде більш ніж достатньо. Якщо взимку температура різко змінюється, це не шкодить паросткам. Єдине, чого їм слід уникати – це попадання прямих променів сонця.
  2. Здоровий паросток виглядає таким чином: світло-зелений стовбурік з пророслим насіння на кінці. Проаналізувавши всі сходи, слід прорідити їх, видаливши слабкі, викривлені та інші дефективні. Як тільки на паростку з’являються перші голочки, можна вносити підживлення, спеціально призначені для хвойних дерев, відповідно до інструкції щодо застосування.
  3. У сухому і теплому повітрі квартири паросточкам погано, тому їм краще буде розміститися на балконі або лоджії. Якщо настануть холоди, їх можна занести назад у приміщення. Оптимальною температурою для зростання і розвитку ялинок є + 15. При потраплянні прямих променів сонця на втечі, рослина неправильно розвивається. Відбувається деформація гілок, далі ялинка може загинути.
  4. Коли паросток сформувався, обріс голочками, полив відновлює, однак він не повинен бути надмірним. Дереву поливи, що сформувалося, не потрібні, за умови, що зростає воно у відкритому ґрунті. Обов’язково проводити мульчування. На зиму в перші два роки життя дерева стовбур потрібно утеплити за допомогою торф’яного шару. Далі утеплення дереву не потрібно.

  Про те, як правильно виростити ялину із насіння, дивіться у наступному відео.

  Дізнаємося як виростити ялину з насіння: покрокова інструкція для садівників

  Ялина – хвойна рослина, що виконує роль класичної прикраси території. Блакитна ялина відноситься до числа зникаючих видів, тому числиться в списках Червоної книги. Цей фактор впливає на вартість саджанців хвої. Але навіщо витрачатися на купівлю молодих дерев, якщо їх можна зростити своїми руками? Як виростити ялину з насіння, постараємося зрозуміти разом, адже крім економії фінансів, садівник отримує здорову, адаптовану до навколишнього середовища рослину.

  • Особливості блакитної хвої
  • Як отримати якісний саджанець при домашньому вирощуванні?
  • Метод черенкування: особливості
  • Вирощування хвої з насіння
  • Паркан насіння
  • Готуємо ґрунт
  • Садимо насіння
  • Проростання насіння
  • Пересадка рослин
  • Як правильно провести пересадку

  Власники заміських маєтків масово закуповують черенки блакитної ялини для подальшого вирощування навіть незважаючи на високу вартість. Все тому, що не кожен має поняття про те, як виростити ялину з насіння, але ви-то будете знати точно.

  Особливості блакитної хвої

  Головна відмінність хвойних цього виду – забарвлення голок. При вирощуванні ялини вдома із насіння вдається отримати дерево з 30% колючок, пофарбованих у благородний блакитний, інші набувають класичного зеленого відтінку. Тому багатьох цікавить питання: «Як виростити ялину з насіння в домашніх умовах і отримати якісний саджанець?».

  Як отримати якісний саджанець при домашньому вирощуванні?

  Виділяють три способи розмноження ялин:

  • щепленням;
  • методом черенкування;
  • вирощуванням із насіння.

  Метод черенкування: особливості

  Це найпростіший спосіб виростити нове хвойне дерево. Посадковий матеріал вкорінюють в теплиці, оскільки відкритий грунт робить негативний вплив на ще незміцнілі хвойні рослини. Отже, посадка ялини починається з підбору черенків. Найкраще підходять зимові черенки, які дають результат до 4 разів швидше. Найсприятливішим періодом для вкорінення вважають момент набухання нирок. Головне при розмноженні ялини – не забувати про підтримку температурного режиму і необхідного рівня вологи.

  Блакитна ялина, яка вирощується в такий спосіб, вже через 5 років досягає 1 метра у висоту. У цей момент дерево можна пересаджувати на постійне місце виростання.

  Вирощування хвої з насіння

  Як виростити ялину з насіння? Цей процес відрізняється копіткістю і тривалістю, а результат залежить від підбору матеріалу і того, наскільки якісним він був.

  Паркан насіння

  Для вирощування будь-якої рослини своїми руками необхідний добірний посадковий матеріал, який краще не купувати, а діставати самостійно. Для вирощування саджанців ялини використовують насіння, отримане з плодів хвойної рослини – шишок. Збір шишок проводять в середині лютого. Це ідеальний час, щоб зібрати повноцінне насіння ялини. Шишки поміщають у тканинний мішечок і кладуть поруч з опалювальним приладом або каміном, що сприяє швидкому відкриттю і вільному доступу до зерна. Через кілька тижнів ви зможете дістати насіння, не пошкоджуючи їх. Після того як шишки розкриються, насіння, що знаходиться в мішечку, перетирають між собою для очищення від крилатки. Промивання під проточною водою дозволить позбутися жирної плівки, що утворюється через виділення ефірних масел. На кінцевому етапі підготовки посадковий матеріал добре просушують.

  Щоб забезпечити повний захист насіння від бактерій, їх промивають слабким розчином перманганату калію, після чого протирають тканинним клаптиком. Підготовлене насіння складають у скляну баночку, яку, щільно закривши, поміщають у холодильник. Умови в морозильній камері максимально нагадують природні (холодної пори рік), де насіння утримується до середини березня.

  Як самому виростити ялину з насіння? Дуже важливо отримати хороший посадковий матеріал, який, втім, можна при необхідності купити на ринку. Головне, знати хорошого виробника.

  Готуємо ґрунт

  Щоб блакитна ялина з насіння в домашніх умовах виросла здоровою, перед засіванням примірників рекомендовано підготувати ділянку.

  Важливо! Не висівайте насіння блакитної ялини в місцях, де ви вирощуєте овочеві культури – на грядках вони не приживаються і швидко гинуть.

  Оптимальне середовище для вирощування – земля з-під газонної трави, змішана з ґрунтом, взятим з-під хвойного дерева. Вирощування в парниках передбачає дві методики посадки:

  Саджаючи насіння в горщики, не забудьте підготувати торф’яну суміш, з додаванням вапнякового борошна і амофоски в пропорції 6:0,035:0,020 кг. Суміш розсипається в ємності, в які здійснюється посадка ялини. Самі горщики закопуються вглиб земляного насипу в парнику.

  Важливо! Вибираючи перший спосіб посадки, поверх ґрунтового шару насипають додатковий верхній – з тирси і торфу.

  Садимо насіння

  Для початку визначте найсприятливішу дату для посадки ялини. Саджанець почуватиметься комфортно в природі, якщо навколишня температура перебуватиме в районі + 19 о С (+ -1-2 о С).

  Важливо! Після зміни температурного режиму (тобто після холодильника) вони можуть зберігатися тільки протягом 50 годин.

  Перед приземленням посадковий матеріал обробляють розчином фундазолу: 20 г на 10 л води.

  Посадка ялини здійснюється в добре зволожений ґрунт. Якщо ялину вирощуватимуть у парникових умовах, то контейнери заглиблюють у землю на 1,5 см, а зверху натягують плівку. Якщо на відкритому ґрунті – спочатку трамбують землю в лунці, після чого кладуть насіння, вкриваючи їх зверху торф’яною сумішшю і тонким шаром тирси (близько 1 см).

  Важливо! Відстанню між окремим насінням має бути не менше 3,5-6 см.

  Проростання насіння

  Перші сходи можна спостерігати через 10-14 днів. Якщо саджанці ялини розміщені близько один до одного, існує необхідність їх прорідити. З усього ряду рослин залишають тільки найсильніші екземпляри, дотримуючись відстані між ними до 7,5 см.

  Коли незміцнілі саджанці переходять до активної фази зростання, необхідно підтримувати оптимальні умови вирощування хвої, які полягають у наступному:

  • скасуйте полив і введіть в практику легкі обприскування сходів водою – 2 рази на день;
  • підтримуйте температурний режим: мінімальна температура – + 13 о С, максимальна – + 15 о С.

  Важливо! Запам’ятайте, що нічні заморозки і попадання прямих сонячних променів вдень згубно впливають на незміцнілу молоду хвою.

  Через місяць саджанець молодої блакитної ялини досягає висоти 3-4 см. Фахівці відзначають, що непряме розсіяне сонячне світло добре впливає на показники росту екземплярів. Оскільки маленька хвоя нестійка до хвороб, що вражають рослини, а саме до кореневої гнили, існує необхідність спеціального захисту: спочатку потрібно внесення фунгіциду, після – обробка розчином інсектициду.

  Пересадка рослин

  Як виростити саджанці їли з насіння, ви вже знаєте, але зробити це якісно неможливо без пересадки однорічних рослин. Процедуру проводять ранньою весною. Після досягнення саджанцями необхідного рівня важливо розсадити виведені вами екземпляри, щоб не втратити рослини.

  Перед пересадкою готують ямки, які трамбують і посипають шаром земляної суміші з-під хвойної рослини.

  Як правильно провести пересадку

  Маленькі ялинки викопують з ґрунту, відокремлюючи сплетене між собою коріння окремих примірників. Проводити цю роботу необхідно швидко, але акуратно, щоб не пошкодити кореневу систему і не дати їй пересохнути.

  Блакитна ялина, з насіння в домашніх умовах вирощена, вимагає спеціального догляду. Найчастіше це стандартні правила.

  Цікаво! До третього року зростання виживає менше половини саджанців.

  Через три роки з моменту висівання насіння проводять повторну пересадку рослин. Робиться це для забезпечення достатнього місця корінням ялини. У цей період ялинки розсаджують на відстані 1 м один від одного.

  Вам цікаво, скільки росте ялина з насіння? І на це питання у нас є відповідь. Через 5 років у вас буде повноцінна ялина, що перевищує у висоту 1 метр.

  Така голубувато-зелена красуня стане справжньою окрасою саду або вдало доповнить ландшафтну композицію. Вирощувати рослини своїми руками досить складно, але зважаючи на цікавість процесу і в разі позитивного результату, коли виявиться, що старання були не марні, ви неодмінно будете пишатися вашою корасавицею-ялинкою.