Режим навчання у Англії. Коли розпочинається навчальний рік?

Про здобуття освіти в Англії мріє багато студентів, на це є кілька причин. Якщо ви подивитеся на ТОП-лист університетів у різних номінаціях, то обов’язково верхні рядки займатимуть британські ВНЗ.

Система освіти в Англії склалася кілька століть тому. З одного боку, у навчальних закладах домінують традиції та правила, а з іншого ж, освітній процес змогли адаптувати під сучасні реалії.

В якому віці діти Великобританії йдуть до школи

Система освіти в Англії має кілька щаблів.

Молоді британці починають навчання в 5 років, досить рано. Кожен ступінь важливий для успішного освоєння наступного.

Якщо вам цікаво дізнатися, коли діти йдуть до школи в Англії, як часто бувають канікули та як проходять будні студентів, читайте наш матеріал.

Коли починається навчання у школах

У вересні навчання починається у всіх школах, а ось число може змінюватись. Як правило, школи відчиняють свої двері для учнів у перший понеділок вересня. Перший літній місяць школярі продовжують навчатися, довгоочікувані канікули настають у середині липня.

Коли починається навчання в університетах

Бакалаври починають навчатися на початку вересня, а навчальний рік триває до кінця червня.

Магістри продовжують навчатися все літо. Це зроблено для того, щоб їм вистачило часу закінчити написання дисертації до кінця літа.

Канікули у школярів та студентів

Навчання у школах поділено на триместри, тривалість кожного приблизно 3 місяці.

Шкільні канікули починаються після кожного триместру, а також бувають після закінчення половини триместру.

В університетах освітній процес може бути поділений або на триместри, як у школі, чи на семестри.

Як проходять шкільні будні

Учні проводять у школі більшу частину дня. Заняття починаються приблизно о 8-9 годині і продовжуються до 16 годин.

Навчальний тиждень триває з понеділка по п’ятницю, але нерідко щосуботи проводять різні позакласні заходи, в яких обов’язково потрібно брати участь.

У приватних школах тривалість уроку становить 45 хвилин, а державних кожен кожен із них може тривати більше години.

Усі діти навчаються в одну зміну. І у малюків, і у старшокласників на день буває по 5-6 уроків. Звісно, з кожним роком академічне навантаження зростає.

Між уроками учні відпочивають. Зміни тривають від 15 до 30 хвилин. У цей час можна вийти до шкільного двору, або провести час у бібліотеці.

Обідають діти під час великої перерви, яка триває 45 хвилин.

Щодня вчителі задають домашні завдання. На виконання відводиться від 30 хвилин до 4 годин, залежно від класу.

Студентське життя

Не щодня студенти мають відвідувати навчальний заклад. В Англії багато уваги приділяють самостійному вивченню матеріалу, а лекції можуть проходити всього 2 або 3 рази на тиждень.

Незважаючи на це, працювати доводиться багато. Студенти часто пишуть есе та готують презентації. Навіть у ті дні, коли лекції в університеті не проводять, вважається нормальним провести кілька годин у бібліотеці у пошуках потрібних матеріалів.

Студенти-гуманітарії багато читають. Поєднувати це з навчанням складно. Тому восени для них виділяють додатковий тиждень відпочинку, щоб вони могли впоратися із навантаженням.

Екзаменаційний період

У школах учнів тестують досить часто. Перед початком навчання діти проходять тести, які виявляють їхню здатність до спілкування з оточуючими.

Учні 2 класу складають тести з математики, рідної мови, демонструють уміння читати.

Тести складають і після вивчення таблиці множення. Це відбувається у 4 класі.

Учні 6 класу складають тести з кількох дисциплін.

GCSE – найважливіший іспит, який складають 11-класники. Його успішне проходження означає закінчення обов’язкової середньої освіти. До цього випробування учні готуються упродовж двох років.

Якщо ж школяреві не вдалося успішно пройти іспит, наступного року його можна перездати знову.

Для тих, хто вирішив продовжити освіту, у 13 класі існує іспит А-Levels, за своєю суттю він схожий на GCSE.

Університетські іспити

Зазвичай студенти складають іспити після різдвяних канікул та влітку. Кожен освітній заклад має право самостійно встановлювати графік складання іспитів.

Під час навчального року проводяться проміжні тестування та заліки, студенти пишуть есе та готують презентації.

Якщо ви серйозно замислюєтеся про здобуття британської освіти для себе чи своїх дітей, не відкладайте підготовку до цього важливого кроку. Викладачі мовної школи Next Level допоможуть вам заповнити прогалини у знаннях та підготують для проходження вступних іспитів.

Як це в Британії. Перший день у школі по-англійськи

У Британії навчальний рік стартує в будь-який день до середини вересня – кожна школа сама вирішує, коли їм зручніше. Ні мої діти, ні сусідські до школи після літа йти не хотіли, тому що школа – вона й в Англії школа.

Можливо, тому англійці не роблять з цього свята – хоча, коли порівнюєш шкільне навантаження з українським, складається враження, що в них тут свято кожен день.

Щоправда, англійські батьки саме на це часто і скаржаться, вимагаючи давати учням більше домашки – щоб менше витрачатися на репетиторів.

У нашій школі навчання почалося у вівторок, третього вересня. Чому? Тому що в понеділок виходять вчителі і їм потрібно підготуватися до роботи – це називається inset day. Донька друзів йде до школи завтра, 5 вересня, у інших друзів – наступного тижня.

Моєму Любчику щойно виповнилося п’ять. Він і ще одна дівчинка – наймолодші у школі.

За місцевими законами, у перший клас має йти дитина, якій на момент першого вересня виповнилося п’ять років.

У подруги Любчика із сусіднього будинку день народження 1 вересня, але їй йти до першого класу в один рік з Любчиком не дозволили – хоча він старший за неї лише на три дні. Правила жорсткі і безкомпромісні.

Англійський режим

Любчик прокинувся рано, о шостій, як завжди. Йому дуже підійшов місцевий режим: англійські колеги навчили мене вкладати дітей о сьомій вечора (о 19:15 – 19:30 Любчик уже спить), тому прокидаються вони з братом самі – без будильника і мене, яка у Києві стягувала їх з ліжка, щоб у стресі встигнути довезти їх пробками до школи/садочка, а себе – на роботу.

Автор фото, Ольга Мальчевська

Тут діти встають самі і раніше за мене – добре відновлені і в гарному настрої. Англійська дисципліна і планування – це окрема тема.

Любчик прийшов мене будити, щоби я вела його до школи, і гордо повідомив, що вже почистив зубки, а отже заслуговує на мультик, поки я збиратимусь, – звісно, після того, як поїсть вівсянку.

Він горнеться до мене, як кошеня, і каже, що насправді щось не хоче до школи – тому що туди не можна піти у його улюбленій піжамі.

Вдаюся до забороненої тактики і підкуповую обіцянкою подарунка після занять – і тим, що я піду з ним, а потім і заберу його сама зі школи. Радіє і погоджується.

Мене мучить совість, що його день народження я провела на зйомках, які неможливо було перенести. Хоч у перший клас відведу і заберу.

Мені пощастило з компанією і керівництвом: сьогодні пішли назустріч і відпустили частково працювати з дому. А взагалі життя у Лондоні – попри те, яким воно уявлялося з Києва, – значно менш сприятливе для тих, хто має дітей, але це також інша тема.

Лінійки, гроші на ремонт і темно-сірі шкарпетки

Я тримаю його маленьку ручку, і в пам’яті виникає моя шкільна лінійка, на яку мама веде мене під незмінне “Учат в школе”, і сльози навертаються – хтось, може, думає, що від розчулення, але насправді від великих гофрованих бантів, що видирають мені волосся. Хоча в мами, може, й від розчулення – я це розумію лише зараз, коли сама стала мамою.

Коричнева радянська форма з білим фартухом, хоча це вже був 1991-й, перший рік незалежності. І ніби одразу за нею – лінійка мого старшого сина – пам’ять вміє робити найкращий монтаж.

Автор фото, Ольга Мальчевська

І ось він, Любчик, іде у свій перший клас. Інша країна і мова, лінійки немає взагалі. Ніяких подарунків, квітів і вишиванок – звичайна шкільна форма, як у будь-який інший день.

У нашій школі для хлопчиків початкових класів це – біла трикотажна футболка-поло, сірі шорти, темно-сірі шкарпетки (це також не обговорюєтсья), чорні закриті туфлі або чорні кросівки і яскраво синя кофтинка.

Любчику було холодно зранку, тому одягнули шкільну куртку, синю з емблемою школи. Це також частина форми.

Грошей на ремонт ми, звісно, також не здавали – тут і мови про це немає. Книжки також купувати не потрібно. І навіть шкільну сумку з емблемою видала школа – це своєрідне привітання для найменших учнів.

На що доведеться здавати гроші – так це на екскурсії та благодійні події, які регулярно влаштовує школа та щось на зразок нашого батьківського комітету. Але це можна спланувати заздалегідь – розклад екскурсій на рік опублікований на шкільному сайті.

Не перший перший клас і дивні імена

Навіть самого поняття першого класу – у всіх його радостях чи батьківських жахіттях – у Англії взагалі-то немає.

Школа для більшості англійських дітей починається не з першого класу, а з підготовчого (reception). У нього йдуть з 4 років.

У нашій школі саме перед підготовчим класом батьки купують новачкам форму на найближчі роки, а школа “урочисто” дарує їм брендовані сумки.

Але і це відбувається не першого вересня.

Коли наш марафон із пошуком школи завершився довгоочікуваним листом-запрошенням (так, саме красиво складеним паперовим листом, який надіслали зі школи на підтвердження того, що наші документи успішно розлянуті й для Любчика знайшлося місце), нас також запросили на три ознайомчі зустрічі протягом літа.

Одна для батьків і дві для дітей, щоб вони познайомилися між собою і погралися у школі, в яку підуть навчатися з вересня.

Тобто на момент початку занять діти вже не могли дочекатися, коли знову підуть туди гратися. І цей принцип всюди – школа заманює дітей, а не змушує.

Утім, ігри іграми, а підготовчий клас – зовсім не дитячий садочок: до кінця навчального року діти повинні вміти читати по складах і писати прості речення. Окрім того – цікаво розповісти перед класом історію на задану тему.

Автор фото, Ольга Мальчевська

Для Любчика це означало, що у свої чотири роки він повинен до початку літа не просто навчитися усе це робити, а ще й робити це все іноземною мовою, на рівні з її носіями.

Ми лише переїхали. Любчик на той момент частину свого життя прожив у Чехії, більшу частину в Україні – англійську чув в обох країнах, а в Києві навіть мав заняття з англійської у садочку та ще й займався з репетиторкою.

Тобто, дитина була підготовлена, сподівалася я. Але з усіх київських занять малюк запам’ятав лише кілька назв кольорів та “вітаю”, “дякую” і “вибачте”. Хоча вони, звісно, головні.

Жодними словами не описати, скільки страхів перекрикували один одного в моїй голові, коли я вела Любчика за ручку в перший день “ресепшену” – в повністю англійську школу, де він нічого не розумів.

Але інших варіантів не було. Згодом виявилося, що страшно було мені, але не йому.

Під кінець першого тижня його вчителька сказала мені: “У вас така чудова і розумна дитина – він хапає слова на льоту. А потім так цікаво щось розповідає якоюсь іншою мовою, що мені і асистентам стає ніяково, що ми нічого не розуміємо!”.

За перший рік у школі малюк навчився вільно говорити з місцевим акцентом, читає і пише, звісно, не так віртуозно, як його однолітки, які народилися в Лондоні, але всі букви знає і потрошку складає в слова, вивести може поки лише своє ім’я і “Мама, я тебе люблю”.

Школа за цей рік навчилася вимовляти його ім’я. Так і кажуть: Лю-бо-мир, без жодних скорочень. Це перемога – ім’я старшого сина вимовити так і не змогли і скоротили “Володар” до “Біг Ві”, тобто, моя дитина тепер “Великий В” (за зріст), і я з цим змирилася.

Підлога замість парти, кролики і ніякого 1-а

– Любчику, ну як тобі перший клас, сподобалося сьогодні?, – питаю, коли забираю зі школи.

– Нічого! – сміється дитина і витягає з сумки малюнок-розмальовку.

Він уже навіть не питає про нову іграшку, він і так щасливий (але я все одно купила, бо обіцянку треба виконувати).

Це дещо нове, що тут я помітила у своїх дітей – вони не хочуть іти до школи лише після тривалих канікул, але щойно починається навчання, не хочуть вихідних, бо на вихідних їм “нудно, а в школі весело і цікаво”.

Сидять, до речі, першачки – як і в “ресепшені” – на підлозі. А вчитель перед ними показує все на інтерактивній стінці, де все розташовано на рівні очей дитини, і за допомогою проєктора.

Стільчики і стільці також є – але лише для виконання окремих завдань і без конкретних місць.

Найбільше Любчику сподобалася назва його класу – “Кролик”. Загалом на паралелі три класи – ще є “Видри” і “Сови”.

Цифри не використовуються для позначення класів протягом усього навчання в школі. Під час переходу в старший клас збільшується тварина чи рослина, на честь якої він називається.

Наприклад, минулого року Любчик був у класі “Миша”, то ж всі його однокласники називалися “мишенята”, а тепер вони виросли – і стали “кроликами”.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!