Педро Паскаль став зіркою в 47 років: маловідомі факти про актора, які вас здивують

Педро став широковідомим завдяки ролі принца Оберина Мартела в четвертому сезоні “Гри престолів”, Хав’єра Пеньї в серіалі “Нарко”, а також космічного мисливця у всесвіті “Зоряних воєн”. У 2023 році зіграв у серіалі за мотивами однойменної гри The Last of Us, що приніс йому світове визнання.

Відомо, що Педро переїхав із Чилі, коли йому було всього кілька місяців, і сказав, що в дитинстві з нього “багато знущалися”. Більше незвичайних фактів про Педро Паскаля дізнавайтесь у матеріалі Кіно 24.

7 фактів про життя Педро Паскаля, які ви могли не знати

Мав важке дитинство

Педро Паскаль в дитинстві мав важке життя. Він народився в Чилі, а коли йому було дев’ять місяців, його родина переїхала до Данії. Він зростав у Каліфорнії, де стикався з образами та насмішками. Після закінчення школи, Педро переїхав до Нью-Йорка, щоб почати свою акторську кар’єру. Тоді він дізнався, що його мати покінчила життя самогубством.

На честь матері Паскаль взяв її дівоче прізвище

Щоб вшанувати її пам’ять, Педро змінив прізвище Бальмаседа на дівоче прізвище матері Паскаль. “Жоден з моїх успіхів не був би реальним, якби не вона”, – говорив Педро.

За словами актора, вона завжди надавала неймовірну підтримку та ніколи не була сценічною мамою. “Мені завжди здавалося, що вона знає щось, чого я не знаю”, – згадує актор.

Педро Паскаль та його мати / UNILAD

Раніше він був конкурентоспроможним плавцем

Паскаль був досить досвідченим плавцем у дитинстві, беручи участь у чемпіонатах штату Техас, коли йому було 11 років. Але у підлітковому віці він відмовився від спорту на користь уроків драми.

Коли Vanity Fair запитали, чи буде він колись знову займатися плаванням, Паскаль сказав, що зараз надто лінивий для цього.

Паскаля 10 разів звільняли з роботи, коли він був офіціантом

Коли Паскаль був актором-початківцем, він працював ще й офіціантом, щоб зводити кінці з кінцями. Той період свого життя він згадує із жахом.

Ніколас Кейдж вплинув на кар’єру Педро Паскаля

На кар’єру Педро Паскаля впливало чимало людей. Один із них – це Ніколас Кейдж. “Індіану Джонс” він любив протягом тривалого часу, але саме Кейдж був для нього найбільшим взірцем в акторському мистецтві. За словами Педро, “Я є найбільшим фанатом Ніколаса Кейджа. Всі мої уявлення про акторство пов’язані з ним”. У 2020 році вони разом зіграли у фільмі “Нестерпна тяжкість величезного таланту”.

Педро Паскаль та Ніколас Кейдж / Lionsgate

Отримав першу головну роль в майже 40 років

Довго Паскаль довго отримував лише другорядні ролі, проте акторську кар’єру він почав ще в юності, граючи в театрі в Нью-Йорку. Його дебют у кіно відбувся в 1999 році. Всупереч тому, що він з’являвся на екрані в епізодичних ролях, Паскаль зумів здобути популярність завдяки своїй участі в гучному серіалі “Гра престолів”, де зіграв у всього семи серіях.

Педро Паскаль у “Грі престолів” / HBO

Проте головну роль актор отримав лише у 2015 році, коли йому виповнилося майже 40 років. Це був фільм жахів “Кровосмоктуючі підонки”. Проєкт не був успішним у прокаті, натомість зібрав непогані рейтинги серед критиків та глядачів. Наступною помітною роботою Паскаля стала роль у серіалі “Мандалорець” у 2019 – 2022 роках. І серіал, який приніс найбільше славу, – це екранізація гри “Останні з нас”.

Педро грав у The Last of Us, попри заборону сценариста серіалу

Хоч те, що серіал The Last of Us був заснований на однойменній комп’ютерній грі, шоураннер Крейг Мейзін заборонив акторам грати у неї до початку зйомок. Проте Педро Паскаль визнав у своєму інтерв’ю, що майже одразу порушив цю заборону. Він не зміг пройти гру до кінця і застряг на одному з рівнів. “Мої племінники спостерігали, як я граю, і нарешті взяли це у свої руки”, – розповів Педро.

Педро Паскаль у серіалі “Останні з нас” / HBO

The Last of Us: що відомо про 2 сезон серіалу

The Last of Us – перший американський постапокаліптичний драматичний HBO, що базується на відеогрі. За основу серіалу Ніл Дракманн взяв популярну відеогру The Last of Us, яку розробила компанія Naughty Dog. За сюжетом 14-річна дівчинка Еллі залишається одна і виживає після пандемії церебральної інфекції, коли її батьки помирають під час спалаху недуги. Захисником головної героїні виступить безжальний контрабандист Джоел. Він буде намагатись вивезти підлітка з репресивної карантинної зони. Разом головним героям доведеться подолати чимало труднощів та перетнути США, що потопає у постапокаліптичній розрусі.

Другий сезон розвиватиметься відповідно до наступної однойменної гри. Ми у цьому впевнені, адже фінал сезону завершився фіналом першої гри. Крім цього, Мейзін доповнив, що Part II може отримати більше одного сезону.

У другій грі Еллі на п’ять років старше, однак Белла Рамзі продовжить грати її роль і поготів – зараз акторці якраз 19 років. Під час пресконференції режисер, продюсер і сценарист серіалу Крейг Мейзін пожартував про те, що Белла зараз перебуває в “експериментальному процесі” підготовки до ролі дорослішої Еллі, який полягає у “викурюванні шести пачок цигарок на день на дієті з нерозбавленого віскі та зіпсованої яловичини”.

Невідомо, чи повернеться до своєї ролі Педро Паскаль. Адже The Last of Us Part II здебільшого фокусується на Еллі, її партнерці Діні та новому персонажі на ім’я Еббі Андерсон. Ймовірно, він все-таки з’явиться в першому епізоді або у спогадах.

The Last of Us 1 сезон: дивіться трейлер

Дон Педро і дон Пабло

Сьогодні я розповім вам історію про двох добропорядних громадян, що живуть у сусідніх латиноамериканських країнах. Одного з них звуть дон Педро, іншого дон Пабло, і вони представники поважної у тих місцях професії — власники невеличких ресторанчиків.

Коли в його країні стався Майдан, дон Педро разом з іншими вийшов на центральну площу і сміливо протистояв там гвардійцям ненависного диктатора, навіть кидав бруківку і запальні коктейлі. Звичайно, після перемоги дон Педро повернувся до улюбленої роботи в ресторанчику (треба же заробляти на життя), але громадянської активності не припинив.

За дивним збігом обставин, у сусідній країні також був ненависний диктатор і також стався Майдан. Інший герой нашої оповіді, дон Пабло, у своїй країні так само вийшов на площу і також бився з гвардійцями (уявіть собі, у цій країні також були і Майдан, і гвардійці). Так само разом з іншими громадянами він переміг, і також нині працює у своєму ресторанчику, смачно готуючи бурітос, емпанадас, фахітос та кесадільйос. І так само не забуває присвячувати певний час громадянським справам.

Наші герої дуже схожі, навіть зовні — буває таке в Латинський Америці.

Але різниця між ними виявилася величезною, і це добре описано в дисертації, яку пише соціологиня донья Марія, що досліджує обидві ці країни.

Дон Педро щиро вірить у світле майбутнє своєї маленької, але красивої країни. Він вважає, що країна заслуговує на ідеального лідера, який приведе її до цього світлого майбутнього. Як людина емоційна, дон Педро щиро вірить то одному, то іншому політику, які обіцяють небачені горизонти та сяючі вершини. Але всі ці політики, як часто буває у латиноамериканських країнах, швидко розчаровують. На кожних виборах дон Педро голосує за нове обличчя, і кожного разу вірить і боїться помилитися, і кожного разу доводиться розчаровуватися.

У сусідній країні дон Пабло також вірить у світле майбутнє, але не вірить у янголів. Янголи бувають лише на небесах, знає дон Пабло, а люди завжди носять у собі зло, тож треба не дати йому шансу проявитися. Гарний політик — це не той, що гарно обіцяє та знає відповіді на всі запитання. Це не той, що чесний і непідкупний. Це не той, що розумніший за всіх. Це не той, що вміє краще за всіх виступати (все одно тут ніхто не перевершить команданте Фіделя). Дон Пабло знає: гарний політик — це той, який оточує себе молодими фахівцями, а не старими друзями.

Повернемося до дона Педро. Дон Педро знає, що довіряти можна лише тим, кого знаєш особисто. Коли друзі, яким дон Педро довіряє, рекомендують йому когось, він не вірить — вже стільки разів помилявся. Тому коло довіри у дона Педро досить обмежене: він довіряє лише тим, хто щоп’ятниці збирається у маленькій залі його ресторанчика, випиваючи й обмінюючись думками про те, як все погано, як політики знову зрадили народ. Донья Марія у своїй дисертації називає суспільство, в якому живе дон Педро, атомізованим, і вказує на те, що багатіям і крадіям легше його використати у своїх цілях.

Натомість дон Пабло знає, що коло довіри треба зміцнювати і розширювати. Тож коли йому когось радять друзі, яким він довіряє, то рекомендована людина також отримує презумпцію довіри. «Друг мого друга — мій друг», — каже дон Пабло, він давно навчився довіряти оцінкам близьких. За рахунок цього він знає тисячі людей, яким можна довіряти. Через це дон Пабло відчуває велику силу свого народу.

Дон Педро схильний довіряти словам політиків і швидко забуває, про що йшлося. Часто буває так, що вже за кілька місяців політики говорять зовсім протилежне, але вони завжди якісно обґрунтовують свою точку зору, тож дон Педро не має жодних підстав для сумнівів, адже все ясно.

Натомість дон Пабло має зелений блокнотик, в який він записує, що хто і коли сказав. І коли стається таке, що обіцянку порушено, то він не соромиться намалювати плакат і вийти разом із друзями на центральну площу Плаза-Майор, навіть хай це буде двічі на місяць.

Дон Педро дуже схильний вірити негативу. Саме тому він не довіряє жодній партії: адже в кожній партії знайдеться принаймні одна чорна вівця. Щоразу на виборах дон Педро шукає партію, в якій чорної вівці нема, і голосує за таку. Але потім виявляється, що й там така погана людина є, тож на наступних виборах дон Педро знову змінює свої уподобання. Країна маленька, тож дон Педро перебрав майже всіх, але результату нема й нема. Напевно, це пов’язано з важкою історією нашого народу, вважає дон Педро, і тому ми такі нещасні.

Інакше виглядає у дона Пабло, який надає позитиву і довірі не менше ваги, ніж негативу і недовірі. Якщо більшість людей у спільноті добрі й заслуговують на довіру, то вони переважать одну чорну вівцю. Немає стада без чорної вівці, вважає дон Пабло, але важливо, щоб білих було більше.

Дон Педро вірить в те, що коли знайдеться нарешті політик, якому можна довіряти, то він зробить ідеальні реформи. Натомість дон Пабло не вірить в ідеальні реформи, так само як і в ідеальних людей, і пам’ятає слова президента однієї далекої європейської країни, що краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу. В його країні зміни поступово накопичуються і стають незворотними, в той час як у країні дона Педро вже п’ятнадцять років пишуть ідеальну Конституцію.

Дон Педро є морально непримиренною людиною і ніколи не прощає політикам помилок. Він знає, що всі вони брехуни і крадії, і тому наполегливо шукає нового лідера, який ніколи не помиляється.

Дон Пабло також уважно рахує всі помилки і записує їх у свій зелений блокнотик. Але він схильний давати молодим політикам можливість усвідомити помилки, покаятися і виправити їх — правда, лише один раз. На другий раз дон Пабло обводить прізвище у своєму блокнотику чорним фломастером і вже такій людині не довіряє. Але першу помилку треба пробачати, вважає він, бо ж і у нього, буває, підгорає паелья.

Якщо хтось із політиків робить якусь гидоту, то дон Педро зараховує до покидьків також і всіх його друзів та однопартійців. Вони ж відповідальні за свого! Натомість дон Пабло уважно дивиться, хто підтримує, а хто засуджує, й уважно все записує у зелений блокнотик, а потім ділиться зі своїми друзями у соціальній мережі Морда-Лібра.

У своїй дисертації донья Марія пише про перемогу у країні дона Педро соціальної ентропії. Натомість країна дона Пабло швидко зростає економічно та за вагою у світі, тож дон Пабло не встигає набирати нових кухарів та офіціантів.

Республіканська партія модернізації країни дона Пабло зібралася з величезної кількості маленьких груп та кишенькових партій. Адже навколо дона Пабло багато людей наслідували ті самі принципи.

Натомість партія змін так і не склалася у країні дона Педро, хоча люди навколо нього — такі самі затяті активісти, волонтери, підприємці, інноватори та прихильники змін, як і по той бік кордону між країнами героїв нашої оповіді.

А ви питаєте, у чому ж різниця між Вілларібо та Віллабаджо.

Як виглядає в житті головний герой нового хіта від НВО “Останні з нас”, він же — Мандалорець (фото)

Глядачам рідко подобаються екранізації комп’ютерних ігор. Однак це точно не стосується нещодавнього хіта від НВО — постапокаліптичного серіалу “Останні з нас” (The Last of Us). Його публіка сприйняла на ура, а все найцікавіше ще попереду, адже поки що вийшла тільки половина першого сезону, а творці вже заявили, що зніматимуть і другий.

Головну роль у серіалі зіграв відомий американський актор чилійського походження Педро Паскаль. Його ви напевно бачили раніше у серіалах “Мандалорець”, “Гра престолів” чи інших досить відомих картинах. Про те, де саме його можна зустріти і як виглядає актор у реальному житті, сьогодні розповідає “Телеграф”.

Про що серіал “Останні з нас”

У сюжет закладена історія контрабандиста Джоела, який має супроводжувати дівчину-підлітка Еллі у подорожі через постапокаліптичні руїни США. У всьому світі вже 20 років як триває епідемія — паразитичні грибки, які колись не могли завдати шкоди людині, якимось чином мутували і тепер роблять з людей кровожерливих зомбі. Ті, кому вдалося вижити, мусять ховатися в ізольованих від решти світу карантинних зонах і жити за суворими правилами, заробляючи важкою працею омріяні купони, які можна на щось потім обміняти. Дівчинка — перша людина, у якої проявилися антитіла до вірусу і, можливо, саме вона зможе все змінити…

Головні ролі зіграли Педро Паскаль та британська акторка Белла Ремс. Паскаль, до речі, за кожну серію отримував близько 600 тис. доларів, що зробило його одним із найбільш високооплачуваних акторів, що знімаються у серіалах.

Педро Паскаль: хто він — Мандалорець, Максвелл Лорд, Оберин Мартел та інші зіркові ролі

Хосе Педро Балмаседа Паскаль відомий насамперед своїми ролями принца Оберина Мартела у 4-му сезоні “Гри престолів”, Хав’єра Пеньї в серіалі “Нарко” та космічного мисливця за головами Мандалорця (у серіалі — Дін Джарін) у всесвіті “Зоряних воєн”. Однак це далеко не всі його картини.

На екранах він почав з’являтися ще наприкінці 90-х. Його дебют на телебаченні, наприклад, відбувся у 1999 році з серіалів “Добро проти зла”, “Даунтаун” та “Факультет”. А вже в наступному році актора запросили на проєкт “Баффі — переможниця вампірів”. Там Педро зіграв лише в одному епізоді, але це був хороший початок.

Паскаль у серіалі “Баффі – переможниця вампірів”

Далі у його кар’єрі було чимало епізодичних ролей. Він знімався, зокрема, у таких серіалах: “Дотик ангела” (2000), “Поліція Нью-Йорка” та “Земля проти павука” (2001), “Закон і порядок: Кримінальний намір” і “Без сліду” (2006), “Гарна дружина” (2009), “Ангели Чарлі” (2011) та інших. Однак справжній успіх прийшов до нього у 2014-му: тоді змогли насолодитися ним у ролі Оберіна Мателла в “Грі Престолів”. Після цього пропозицій у Педро значно побільшало. Крім того, актор за час зйомок у семи серіях мегапопулярного проєкту встиг подружитися з Ліною Гіді, яка грала Серсею Ланістер. Якийсь час їм навіть приписували роман, але згодом актори цю інформацію спростували.

Того ж року його можна зустріти, переглядаючи ще один культовий серіал — “Менталіст”. Там Паскаль з’являвся у семи епізодах. Чудовим періодом для актора виявилися також 2015-2017 роки: він мав головну роль у серіалі “Нарко” (персонаж Хав’єр Пенья).

Пізніше були й інші помітні картини:

• 2019-2022 — “Мандалорець”
• І нарешті 2023 рік — “Останні з нас”

Нагадаємо також, що на 1 березня цього року попередньо планувалася прем’єра 3-го сезону “Мандалорця”.

Інші факти з життя актора

Спершу Паскаль використовував для зйомок імена Педро Бальмаседа та Олександр Паскаль.

У 2015 році він разом із Гайді Клум знявся у кліпі популярної співачки Сіа “Fire Meet Gasoline”.

На сьогодні йому 47 років. Офіційно неодружений, дітей не має. Чи перебуває у стосунках із кимось — невідомо, особисте життя Педро не афішує.

Паскаль — дворазовий лауреат вебпремії “Gold Derby” (2014 та 2019) і премії “CinEuphoria” (2020) — за роль у серіалі “Гра престолів”.

Раніше ми розповідали, як виглядає тепер зірка серіалу “Малкольм у центрі уваги” — актор Френкі Муніз. Свого часу він вирішив покинути кіноіндустрію та зайнятися автогонками й музикою.