Як визначити час дієслова?

Дієслово – це частина мови, що позначає дію. Дієслова змінюються за числами, особам і часами. Крім того, вони мають відмінювання, види і способу. У російській мові виділяють три основні форми часу дієслова: минуле, сьогодення і майбутнє. Поговоримо докладніше про те, як розібратися в часах дієслова.

Визначаємо вид дієслова

Дієслова бувають досконалого і недосконалого виду. Вчинені дієслова вказують на те, що дія вже зроблено (або буде зроблено) і результат досягнутий. До таких дієслів підходить питання “що зробити?”. У скоєних дієслів виділяють всього два часу: минуле і майбутнє.

Недосконалі дієслова можуть бути в минулому, сьогоденні і майбутньому часі. Вони відповідають на питання “що робити?”.

Дієслова минулого часу

Основними ознаками того, що дієслово відноситься до минулого часу, є:

• суфікс -л- (йшов, летів)
• закінчення -а (жіночий рід), -о (середній рід) і -і (множина). У дієслів чоловічого роду в минулому часі немає закінчення. Приклад: грав, грала, грало, грали.

Щоб зрозуміти, що дієслово стоїть в минулому часі, до нього, залежно від роду і числа, потрібно підставити наступні питання:

• для досконалої форми: “що робив?” (М. Р.), “Що робила?” (Ж. Р.), “Що робило?” (Пор. Р.), “Що робили?” (Мн. Ч.);
• для недосконалою форми: “що зробив?” (М. Р.), “Що зробила?” (Ж. Р.), “Що зробило?” (Пор. Р.), “Що зробили?” (Мн. Ч.).

Дієслова теперішнього часу

В теперішньому часі дієслово відображає дію, що відбувається в момент мовлення. Загальний визначальне питання таких дієслів:

Як вже зазначалося вище, в теперішньому часі можуть бути дієслова тільки недосконалого виду.

Закінчення дієслова в теперішньому часі буде залежати від того, до першого чи другого дієвідміні він відноситься.

Закінчення дієслів першої дієвідміни

Єдине число: -у, -ю (перша особа) – -Їж (друга особа) – -ет (третя особа). Приклад: несу, несеш, несет- читаю, читаєш, читає

Множину: -ємо, -ём (перша особа) – -ете, -ёте (друга особа) – -ут, -ють (третя особа) Приклад: несемо, несете, несут- читаємо, читаєте, читають.

Закінчення дієслів другої дієвідміни

Єдине число: -у, -ю (перша особа) – -ішь (друга особа) – -іт (третя особа). Приклад: лежу, лежиш, лежіт- строю, будуєш, будує.

Множину: – закінчення -им (перша особа) – -іте (друга особа) – -ат, -ят (третя особа). Приклад: лежимо, лежите, лежат- будуємо, будуєте, будують.

Дієслова майбутнього часу

Дієслова в майбутньому часі відображають дію, яке планується зробити або дія, що буде зроблено в майбутньому. Визначальні питання для однини дієслів:

Питання для множини дієслів:

У недосконалих дієслів у майбутньому часі з’являється одна цікава особливість – вони перетворюються в складні дієслова. До інфінітива додається дієслово “бути” в потрібній формі. Наприклад: буду гуляти, будемо бігати, будуть грати.

Закінчення дієслів доконаного виду першої дієвідміни

Єдине число: -у, -ю (перша особа) – -Їж, -ёшь (друга особа) – -ет, -ёт (третя особа). Приклад: віднесу, віднесеш, отнесёт- прочитаю, прочитаєш, прочитає.

Множину: -ємо, -ём (перша особа) – -ете, -ёте (друга особа) – -ут, -ють (третя особа). Приклад: віднесемо, віднесете, отнесут- прочитаємо, прочитаєте, прочитають.

Закінчення дієслів доконаного виду другої дієвідміни

Єдине число: -у, -ю (перша особа) – -ішь (друга особа) – -іт (третя особа). Приклад: полежу, щоб полежати, полежіт- побудую, побудуєш, побудує.

Множину: – закінчення -им (перша особа) – -іте (друга особа) – -ат, -ят (третя особа). Приклад: полежимо, полежте, полежат- побудуємо, побудуєте, побудують.

Підручник Українська мова 7 клас – Єрмоленко С.Я. – Грамота – 2015 рік

2. На які питання відповідають дієслова минулого часу?

3. Що означають дієслова теперішнього часу?

4. Коли вживаються дієслова майбутнього часу?

! Час — це граматична ознака, яка виражає відношення реальної дії до моменту повідомлення про дію. В українській мові розрізняють минулий, теперішній і майбутній час.

називають дію, що відбулася або відбувалася до моменту повідомлення про неї

називають дію, яка відбувається постійно або в момент повідомлення про неї

називають дію, яка відбувається або відбуватиметься після моменту повідомлення про неї

читатиму, читатимеш, читатимемо, читатимуть

1. Прочитайте текст. Випишіть дієслова за зразком, позначаючи час, до якого вони належать.

Зразок. Минулий час: хотілося, … .

[Григорієві] не хотілося рухати ні рукою, ні ногою. Не хотілося думати. Хотілося лежати й лежати. І хай шумітимуть високі кедри. І нехай вони розповідатимуть під синім небом хмаркам удень і зорям уночі, як один хоробрий і сміливий… І хай слухатимуть вивірки… Як один хоробрий і сміливий видерся з пащі дракона і, гнаний буйною радістю, доніс свою голову аж сюди, доганяючи щастя…

І дзвенять кедри… Ні, то не кедри дзвенять, то золоте дитинство дзвонить дзвіночками в гаях, синіми волошками зоріє в полях, бризкає водою на Ворсклі… на Дніпрі… Ге-ен… І сміються, сміються дзвінкі дівочі голоси, і скачуть луни лугом, горою… Пахне терпкий- терпкий чебрець під бором…

Хтось у ньому, непокірний і бунтівливий, хоче підвести голову, але вона не підводиться… Раптом — що це?! Він розплющив очі. Стукіт. Постріл. (За І. Багряним).

2. Випишіть фрагмент, у якому йдеться про дитинство героя. Чому всі дієслова в ньому вжиті в теперішньому часі?

Прочитайте текст. Випишіть дієслова теперішнього часу. Визначте особу й число.

Ми виполюємо негативні думки

Наш розум подібний до саду. У ньому ростуть прекрасні квіти й бур’ян. Квіти — Це позитивні думки. Кожна така думка своєрідна, вона відрізняється від інших, по-своєму пахне. А негативні думки нагадують бур’ян. Коли його стає багато, він заглушує квіти. Тому ми, садівники, прополюємо бур’ян — вириваємо й знищуємо негативні думки. І робимо це щодня. Це допомагає нам бути щасливими й упевненими в собі. Як ми це робимо? Негативні думки виникають унаслідок пережитих неприємностей. Тому потрібно перемкнути невидимий вмикач розуму на щось приємне, добре. А ще можна «змінити сценарій». За допомогою уяви ми перероблюємо кінцівку події, що викликала негативні емоції. Потім з’являються надії на краще. І наші квіти-думки знову вільно ростуть у саду (3 кн. Дж. Кехо «Сила розуму для дітей»).

1. Прочитайте вірш Г. Фальковича. Чи було у вас таке «гостре захворювання в минулому часі»? Якщо так, то як воно «лікується»?

Двічі вдома, двічі в школі.

Вдома сам зварив був юшку,

Через біль у власнім боці.

2. Випишіть дієслова минулого часу. Зверніть увагу на форму давноминулого часу (зварив був), характерну для української мови.

Накресліть у зошиті таблицю. Заповніть її за поданим зразком, використовуючи дієслова в різних часових формах.

Той, хто завжди поділиться зі мною своїм сніданком.

Той, хто запалюється, завзято береться до справи.

Той, хто швидко, не вагаючись, діє.

Кров з молоком — здоровий, рум’яний.

Дмитрик. Мені не доводилося чути: «Обличчя в нього — кров з молоком».

Бабуся. Бо сьогодні мало таких здорових людей, у яких на щоках грають рум’янці.

Яся. Зате тепер є чимало можливостей намалювати такі рум’янці, і не помітиш, що вони штучні.

Дмитрик. Насправді це добре помітно, бо ж то не справжня здорова кров грає, а фарби.

Бабуся. Так, це не здорові рум’янці, не ті, що від здорової їжі. Молоко колись було такою їжею. Коли п’ють справжнє молоко, шкіра робиться гладенькою, ніжною й рожевою — як кров з молоком.

Творення дієслів минулого часу

Дієслова минулого часу утворюються від основи інфінітива (без суфіксів -ти, -ть) за допомогою суфікса -в- у чоловічому роді та суфікса -л- у жіночому й середньому роді та в множині: Деякі форми дієслів минулого

часу чоловічого роду утворюються без суфікса, якщо основа інфінітива закінчується на приголосний:

Примітка. У дієсловах минулого часу без суфікса відбувається чергування голосних о — і, е — і в корені:

Особливості творення форми чоловічого роду минулого часу дієслів із суфіксом -ну-

Дієслова із суфіксом -ну-, що означають тривалу недоконану дію, у минулому часі мають паралельні форми: — мерз, мерзнув; — мокли, мокнули. У літературній мові більш уживана форма без суфікса.

Дієслова із суфіксом -ну-, що означають одноразову чи раптову дію, у минулому часі мають одну форму:

1. Прочитайте текст. Випишіть дієслова неозначеної форми.

Іноді люди люблять бачити «сни з розплющеними очима». Вони уявляють, як було б добре стати великим актором, письменником чи винахідником. Звичайно, такі фантазії без відповідних дій ані на крок не наблизять до здійснення мрії. Не обманюйте себе — без зусиль досягнути нічого не можна!

Той, хто має талант співака, ніколи не стане артистом, якщо не присвятить багато годин щоденним вправам із співу. Трапляються талановиті люди, які вважають себе ошуканими. Вони переконані, що не гірші, ніж їхній відомий колега. Вони знають його особисто, можливо, навіть разом училися… Проте їм бракувало наполегливості, щоб розвинути свої здібності. Та звинувачують вони не себе, а всіх і все довкола.

Перевірте, чи не припускаєтеся й ви подібної помилки, вважаючи винними у своїх невдачах тільки інших. Це — ознака нездатності досягти мети, бачити «сни з розплющеними очима» (За І. Томаном).

2. Утворіть від основ виписаних дієслів усі можливі форми минулого часу. Запишіть їх, позначте суфікси.

Дієслова майбутнього часу мають три форми:

— просту доконаного виду: прогляну, прочитаємо, знімуть-,

— просту недоконаного виду: писатиму, слухатимете, виступатимуть-,

— складену недоконаного виду: буду зустрічати, буде мінятися, будуть виступати.

1. Спишіть вірш Г. Фальковича. Поміркуйте, чи тільки смачні ранкові сни заважають хлопцеві виконати обіцяне.

3. Підкресліть дієслова у формі майбутнього часу.

Прочитайте текст. Доберіть власні приклади вживання дієслів в одному часі замість іншого.

1. Деякі дієслова уживають в одному часі замість іншого часу. Дієслова минулого часу можуть позначати теперішню або майбутню дію, чим підкреслюється, що названа дія обов’язково здійсниться: Мамо, я пішов.

2. Дієслова теперішнього часу можуть означати майбутню дію: Концерт починається о 19.00. Так висловлюються найчастіше в наказах, оголошеннях і розпорядженнях.

3. Дієслова теперішнього часу можуть означати також майбутню дію, яка незабаром неодмінно відбудеться: Потяг відправляється через 10 хвилин.

Прочитайте текст. Складіть речення зі словами втрачати, губити.

Слова втрача́ти — губи́ти є синонімами. Обидва ці дієслова сполучаються з іменниками спокій, час, роки, день. Можна сказати: Ми втратили (загубили) спокій. Вибравши такий транспорт, вони втратили (загубили) цілий день.

Слово губити переважає в розмовному стилі. Матеріальні речі, предмети звичайно гублять: загубив олівець, загубив парасольку. У науковому стилі, зокрема в медицині, доречним є тільки дієслово втрачати: Хворий втратив апетит і сон.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

1. Часи дієслів

Дієслова минулого часу утворюються додаванням до основи неозначеної форми суфікса –в- у чоловічому роді та суфікса –л- у формі жіночого та середнього роду й у множині: малюва в , малюва л а, малюва л о, малюва л и.

Основу інфінітива виділяємо в неозначеній формі дієслова після відкидання суфікса –ти: принес ти.

Деякі форми дієслів минулого часу чоловічого роду утворюється без суфікса, якщо основа неозначеної форми закінчується на приголосний: біг ти — біг, нес ти — ніс.

У дієсловах минулого часу без суфікса відбувається чергування голосних о — і, е — і в корені: м о гти — м і г, м е сти — м і в.

Дієслова із суфіксом -ну- , що означають тривалу недоконану дію, у минулому часі мають паралельні форми.