🚀 Як написати есе (зразок)

Увага! Якщо вам потрібна допомога в написанні есе, то отримаєте її у професіоналів. Дізнайтеся вартість і терміни за 1 хвилину.

Що таке есе?

Багато хто припускає, що есе – це звичайне твір. Однак це не так.

Есе – це прозовий літературний жанр. У перекладі з французької означає «нарис» або «начерк». Есе відображає індивідуальні переживання автора, його погляд на те чи інше питання. Воно не дає вичерпної відповіді на певне питання, а відображає власну думку або враження.

При написанні есе прекрасно розвивається логіка, здатність аргументувати свою думку, грамотно підносити інформацію. Стиль викладу більше орієнтований на розмовний.

Характерні риси есе

Щоб правильно написати есе слід враховувати специфічні риси, які відрізняють його від інших жанрів.

1. Наявність певної вузької теми, яка містить проблему і спонукає читача до роздумів.
2. Суб’єктивна авторська позиція. Есе відрізняє саме наявність авторського погляду на існуючу проблему, його ставлення до світу, мова і мислення.
3. Розмовний стиль написання. Слід уникати складних формулювань, занадто довгих речень. Важливо дотримуватися невимушеного стилю для встановлення контакту з читачем. При цьому важливо не перестаратися, перетворивши есе в неякісний текст, повний сленгу. Правильний емоційне забарвлення тексту додадуть короткі, прості і зрозумілі пропозиції, використання різної інтонації в пропозиціях.
4. Докладний аналіз проблеми. Власну точку зору необхідно аргументувати, спираючись на фактичний матеріал.
5. Відносна стислість викладу. Обмежень за кількістю сторінок не існує, проте есе відрізняється невеликим об’ємом.
6. Вільне побудова. Есе більшою мірою кримінальна викладу, який не вписується в якісь певні рамки. Побудова підпорядковується своєю логікою, якої дотримується автор, прагнучи розглянути проблему з різних сторін.
7. Логіка викладу. Незважаючи на вільну композицію, есе повинно мати внутрішню єдність, узгодженістю тверджень автора, що виражають його думку.

Таким чином, есе відрізняється особливим стилем оповіді, його мета – спонукати читача до роздумів. Автор не наполягає на своїй точці зору, а як би запрошує читача обдумати і обговорити її.

Як же написати есе?

Правильне написання есе полягає в розумінні особливостей жанру. Дотримання основних принципів і рекомендацій з написання дозволить створити цікаве есе.

Як вибрати тему

Якщо відсутній список тем, серед яких можна вибрати одну, а задано лише загальний напрямок, то потрібно враховувати на яку аудиторію розрахована есе. Варіанти можуть бути різні: викладач у ВНЗ, комісія, літературне співтовариство, роботодавець. Якщо есе пишеться для здачі викладачеві, то необхідно обміркувати які якості будуть оцінюватися. Виходячи з цього, тему слід вибирати так, щоб була можливість проявити ті здібності, які чекає перевіряючий від автора: оригінальність, вміння логічно вибудовувати пропозиції, грамотність, професійні якості та ін.

При виборі теми написання есе із запропонованого списку, слід вибирати ту, в якій є певні знання, міркування або просто сильний інтерес.

Якщо есе орієнтоване на роботодавця, то бажано, щоб як тема, так і зміст есе відображало характер автора, його щирість, неповторність, людяність і індивідуальність.

Як почати есе

Часто трапляється, що людина, що володіє достатнім красномовством і вмінням висловлювати свої думки на папері, зазнає труднощів з тим, щоб почати твір, в тому числі і есе. Обдумування початку може розтягнутися на досить тривалий час, що сильно затьмарює процес творчої роботи. Скористайтеся нашими порадами про те, як почати есе.

Порада 1. Перш ніж почати писати есе необхідно сформулювати ідею, визначити мету і знайти джерела інформації для роботи.

Порада 2. Використовуйте техніку Фрірайтинг (вільне письмо). Суть її полягає в тому, щоб записувати всі, хто входить в голову думки, не редагуючи його і не стежачи за граматикою, пунктуацією, стилем і ін. Відмінний спосіб, що допомагає впоратися з творчою кризою і знайти неординарну ідею.

Порада 3. Важливо не зациклюватися на вступній частині. Вступ можна написати і після того, як буде написана основна частина. У цьому випадку вже ясно, про що есе, тому і введення написати простіше.

Рада 4. Одним з досить поширених варіантів є написати есе, почавши з питання, відповідь на який дається в наслідку.

Як скласти план есе

Не слід прагнути до того, щоб скласти відразу ідеальний план. У процесі роботи він може редагуватися. Складати план при написанні есе взагалі не обов’язково, як і дотримуватися вже написаному плану. Відсутність обмежень і жорстких рамок є перевагою цього жанру. Якщо автору простіше дотримуватися строгого плану, тоді варто приділити час на його складання.

Всі основні думки слід відобразити у вигляді пунктів плану. Потім якомога детальніше деталізувати його, розбивши кожен пункт на підпункти.

Потім слід перечитати план, переконатися в тому, що кожен пункт знаходиться на своєму місці і досить деталізований.

З чого складається структура есе

Порядок написання есе зазвичай зводиться до трьох кроків.

Як і будь-яка письмова робота, есе містить вступну частину або введення.

Добре написане введення змушує читача зацікавитися і прочитати есе до кінця. Вступна частина може містити формулювання проблеми і її суть, риторичне питання, цитату і т.д. важливо створити особливий емоційний настрій і підвести читача до даної проблеми.

В основній частині можна привести різні точки зору з даної проблеми, торкнутися історію питання.

Зазвичай основна частина складається з декількох підпунктів, кожен з яких складається з трьох розділів: теза (що доводиться судження), обґрунтування (аргументи, використовувані для доведення тези), подвивод (часткову відповідь на головне питання).

Аргументами є судження, висловлювані з метою переконати читача в істинності певної точки зору. Це можуть бути різні ситуації з життя, думки вчених, докази і т.д.

Аргументація може бути побудована в такій послідовності:

1. Затвердження.
2. Пояснення.
3. Приклад.
4. Підсумкове судження.
5. висновок

У висновку об’єднуються всі висновки, зроблені по кожному тези, представленому в основній частині. Читач повинен прийти до логічного висновку на підставі наведених аргументів. На закінчення заново наводиться проблема і робиться заключний висновок.

Якщо мета вступної частини – зацікавити читача, то мета останніх пропозицій – додати цілісність загальній картині, залишити твір в пам’яті читача і наштовхнути на роздуми.

Відмінність есе від твори

Правильне написання есе відрізняється від написання звичайного твори. Тому, якщо стоїть завдання написати саме есе, то потрібно враховувати характерні риси жанру, що відрізняють його від інших.

На відміну від твору, в якому аналізується художній твір, есе містить авторську точку зору і його позицію щодо даної проблеми.

Також однією з відрізняють есе від твори рис є його парадоксальність, тобто мета – здивувати читача, справити на нього враження, використовуючи яскраві образи, афоризми, парадоксальні твердження.

Рекомендації з написання

Всі правила складання есе носять рекомендаційний характер. Скористайтеся нашими порадами про те, як потрібно писати есе, враховуючи також інформацію, представлену вище, і створіть есе, яке не залишить читача байдужим.

Поради з написання:

1. При написанні есе слід чергувати короткі фрази з довгими. В такому випадку текст буде досить динамічним, щоб легко читатися.
2. Не варто використовувати складні і незрозумілі слова, особливо, якщо значення слова малознайомі.
3. Слід використовувати якомога менше загальних фраз. Есе повинно бути унікальним, індивідуалізованим, що відображає особистість автора.
4. Гумор потрібно використовувати вкрай обережно. Сарказм і зухвалість може дратувати читача.
5. Відображення особистого досвіду, спогадів і вражень – відмінний спосіб підтвердження своєї точки зору і переконати читача.
6. Необхідно дотримуватися теми і основної ідеї, не відхиляючись від неї і не описуючи непотрібні деталі.
7. Закінчивши есе, слід перечитати його, переконуючись в збереженні логіки викладу протягом всієї розповіді.
8. Використання в есе фактів, результатів досліджень – відмінний варіант для додання переконливості.

Поширені помилки при написанні есе

Знання найбільш часто зустрічаються помилок, допоможе не допускати їх при написанні власного есе.

Помилка 1. Страх опинитися незрозумілим або не справити належного враження сприяє тому, що автор прибирає з есе все зайве, видатне. За рахунок цього есе може втратити свою індивідуальність і неповторність.

Помилка 2. Недостатня опрацьованість деталей. Найпоширеніша помилка – наявність твердження, яке не підкріплене достатньою кількістю аргументів у вигляді прикладів і доказів.

Помилка 3. Нерозуміння суті проблеми, заявленої в есе або неправильне трактування теми.

Помилка 4. Перерахування чужих думок, без вказівки їх авторства і відсутність власної точки зору.

Вся принадність жанру есе полягає у відсутності жорстких обмежень. Повна свобода творчості, можливість висловити свій погляд і поділитися своїми роздумами, нестандартним рішенням проблеми – це риси, властиві есе, які роблять цей жанр привабливим для людини творчої, що генерує оригінальні ідеї.

Для більш повного розуміння викладеного матеріалу, ознайомтеся з прикладом есе.

Зразок написання есе

Есе – що це таке, яка структура і як правильно написати?

Есе як навчальна та наукова робота надає змогу студенту найповніше висловити власні думки, зобразити свої особисті міркування та уявлення про певні проблеми чи факти – навіть якщо їхнім джерелом є чужі праці, а не особистісний досвід. Добре, коли задана викладачем тема є близькою студенту (або задано роботу на вільну тему), проте так буває далеко не завжди – й тоді виникають проблеми при написанні цього жанру.

1. Що таке есе?

Есе як навчальна та наукова робота надає змогу студенту найповніше висловити власні думки, зобразити свої особисті міркування та уявлення про певні проблеми чи факти – навіть якщо їхнім джерелом є чужі праці, а не особистісний досвід. Добре, коли задана викладачем тема є близькою студенту (або задано роботу на вільну тему), проте так буває далеко не завжди – й тоді виникають проблеми при написанні цього жанру.

Правильне написання есе істотною мірою відрізняється від написання традиційного твору. Тому, якщо поставлено завдання написати саме його, необхідно ураховувати характерні риси даного жанру, які відрізняють його від інших, тобто розуміти, що таке есе.

На відміну від твору, у якому проводиться аналіз вже написаної праці, есе містить авторську точку зору і позицію автора стосовно певної проблеми.

Також однією з особливостей, які відрізняють його від твору, є парадоксальність, тобто мета полягає в тому, щоб здивувати читача, справити на нього враження із допомогою яскравих образів, афоризмів, парадоксальних висловлювань.

Для того, щоб правильно написати есе, необхідно враховувати його специфічні особливості (ознаки), зокрема:

1. Наявність певної вузької теми, що містить проблему та спонукає читача замислитись.
2. Суб’єктивна авторська позиція. Цей вид жанру відрізняється саме наявністю авторського погляду на певну проблему, його відношенням до досліджуваної проблеми, мовою та мисленням.
3. Розмовний стиль написання. Необхідно уникати складних формулювань та доволі довгих речень. Важливим є дотримання невимушеного стилю, з метою налагодження контакту із читачем. При цьому, дуже важливо не перестаратись, оскільки можна перетворити роботу у неякісний текст, наповнений сленгом. Правильного емоційного забарвлення тексту додадуть короткі, прості й зрозумілі речення, а також використання різної інтонації у реченнях.
4. Детальний розбір проблеми, що висвітлюється. Власну точку зору доцільно аргументувати, спираючись на фактичний матеріал.
5. Змістовна єдність. Мабуть, це один з парадоксів жанру. Бувши вільним за композицією, орієнтованим на суб’єктивність, при цьому має внутрішню смислову єдність, тобто узгодженість основних тез та тверджень, внутрішню гармонію аргументів і асоціацій, узгодженість тих суджень, у яких виражена особиста позиція автора.
6. Відносна стислість. Загалом обмежень щодо кількості сторінок немає, проте зазвичай даний жанр характеризується невеликим обсягом.
7. Довільна структура. Цей вид жанру має характер експозиції, яка не вписується ні в які конкретні рамки. Конструкція підпорядковується логіці, котрої дотримується автор, намагаючись при цьому розглянути проблему із різних аспектів.
8. Логіка викладу. Не зважаючи на вільну композицію, есе повинно мати внутрішню єдність, узгодженість тверджень автора, які виражають його думки та позиції щодо певної проблеми.

Отже, есе відрізняється особливим стилем написання, його метою є спонукання читача до роздумів. Автор не наполягає на власній точці зору, а ніби запрошує читача обміркувати й обговорити її.

2. Як обрати тему для есе?

Варіантів вибору теми може бути декілька. Так, в процесі вибору теми з запропонованого списку, доцільно обирати ту, щодо якої у студента вже є певні знання, міркування або просто зацікавленість.

У випадку відсутності списку тем, з-поміж котрих можна обрати найбільш близьку, а було задано тільки загальний напрямок, необхідно ураховувати на яку саме аудиторію буде розраховане відповідне есе. Варіантів може бути чимало: викладачі у ВНЗ, приймальна комісія, певна спільнота, працедавець тощо.

Так, якщо даний вид жанру необхідно написати для здачі на перевірку викладачеві, варто обміркувати які саме якості будуть оцінюватися. Виходячи із цього, тему доцільно обирати так, щоб була змога виявити саме ті здібності, які очікуються від автора: оригінальність, уміння логічно вибудовувати власну точку зору, формулювати пропозиції, грамотність написання, обізнаність щодо проблеми яка розкривається тощо.

Якщо есе орієнтовано на роботодавця, то важливо, щоб як тема, так і зміст зображали загалом особистісні та професійні характеристики автора.

3. Структура есе

Структура есе зазвичай складається з трьох частин:

3.1 Вступна частина.

Есе так само як і будь-яка інша письмова робота, містить вступну частину або вступ.

Вдало написаний вступ спонукає читача зацікавитись та прочитати повністю роботу. Вступ може містити постановку проблеми і її суть, риторичне запитання, цитату та ін. У вступі дуже важливо сформулювати особливий емоційний настрій та підвести читача до проблеми, що розглядається.

3.2 Основна частина.

У основній частині доцільно навести різні точки зору щодо певної проблеми, звернутись до історії її дослідження.

Основна частина найчастіше складається із декількох підпунктів, кожен з яких містить три складові: теза (судження, яке доводиться), обґрунтування (аргументи, що застосовуються для доведення тези), підвисновок (часткова відповідь на основне запитання).

Аргументація може бути побудованою у такій послідовності:

• твердження;
• пояснення;
• приклади;
• підсумкове судження;
• висновки.

Аргументами є судження, які висловлюються для того, щоб читач був переконаним в істинності певної точки зору. Зокрема, аргументами можуть бути різні життєві ситуації, думки науковців, певні факти, статистичні оцінки, докази й т.п.

3.3 Висновки

У висновках поєднуються усі підсумки, які були зроблені по кожній тезі, представленій в основній частині. Читач повинен дійти логічного висновку виходячи із наведених у роботі аргументів. Доволі часто у висновках заново наводять проблему та роблять остаточний підсумок.

Якщо мета вступної частини есе – зацікавити читача, мета висновків – додати цілісності загальній картині, залишити есе в пам’яті читача та наштовхнути його на роздуми.

4. Як написати есе?

Доволі часто постає питання як написати есе? Одним із головних завдань написання даного виду жанру вважається переконання або спонукання читача. Коли автор вирішує розпочати писати, це означає, що він бажає або порушити якусь проблему, або показати, що запропоноване ним рішення – правильне. Навіть якщо дане есе не є самостійною ініціативою, а завданням викладача, в будь-якому випадку усе зводиться до вищезазначених цілей.

4.1. Початок роботи над есе

Іноді буває так, що людина, яка володіє красномовністю та вмінням висловлювати власні думки, у їхньому письмовому оформленні відчуває певні труднощі. Тому розпочати писати есе стає досить складним завданням. Розмірковування над початком написання може розтягнутись на доволі тривалий період, що негативним чином впливає на процес творчої роботи та легкість викладення думок.

В мережі Інтернет можна знайти різноманітні приклади есе, проте важливіше розуміти сам процес його написання.

Декілька порад стосовно того, як розпочати писати есе.

1. Перш, ніж приступити до написання, варто сформулювати основну ідею, визначити мету та ознайомитися з джерелами інформації для подальшої роботи.
2. Доцільно використовувати техніку фрірайтингу (вільне написання). Суть даної методики полягає у тому, щоб записати усі ідеї, які спадають на думку, при цьому не редагувати їх та не стежити за граматикою, пунктуацією, стилем і т.д. Це хороший спосіб, котрий допомагає впоратись із творчою кризою та знайти неординарну ідею.
3. Дуже важливо не зациклюватися на вступі. Його можна написати й після того, коли вже буде написано основну частину. В такому випадку буде вже зрозуміло, про що йде мова, тому і вступ буде написати набагато простіше.
4. Одним з доволі поширених варіантів написання есе – постановка запитання, відповідь на котре буде надано у висновках.
5. Структурування. Зазвичай основною ідеєю кожного пункту роботи виступає одна теза, яка розкривається і підтверджується.
6. Документальність. За можливості варто використовувати офіційні документи, статистику чи інші джерела, які підтверджують думку автора.
7. Доцільно робити останню пропозицію кожного параграфа переходом до нового аргументу.

4.2. Складання плану есе

Не варто прагнути того, щоб скласти одразу ідеальний план. В процесі роботи він може неодноразово редагуватись. Складання плану для написання есе не є обов’язковим, як і строге дотримання уже написаного плану. Відсутність обмежень і жорстких рамок є перевагою даного жанру. Якщо все ж автору простіше чітко дотримуватись плану, тоді необхідно приділити час на його складання.

Всі головні думки варто зобразити в вигляді пунктів плану. Далі якомога детальніше деталізувати план, розбивши кожен пункт на підпункти.

Далі слід перечитати план, переконатися в тому, що кожен пункт знаходиться на своєму місці і є достатньо деталізованим.

4.3. Написання вступу до есе

Після того, як план було складено, може виникнути нова складність. Вона полягає у тому, як розпочати писати сам текст, із яких слів розпочати есе.

Насправді немає чітких рекомендацій, як правильно почати цей вид жанру. Це не стаття або інша робота, яку потрібно оформити за шаблоном. Автор вільний у тому, як написати вступ – але він має зацікавити читача, означити перед ним проблему, якій присвячено текст.

Слід пам’ятати, що есе – це не реферат, і його не адресовано непідготовленому читачеві. Тому фрази, на кшталт: «Я хочу розповісти про…», «Сьогодні говоритимемо про…» можна опустити. Нема потреби перевантажувати роботу непотрібними вступними фразами.

Перед тим, як написати вступ, корисно ознайомитися з можливими для есе видами вступів. Приклади найпопулярніших різновидів (насправді їх набагато більше) наведено нижче:

Розпочати можна з короткого екскурсу в історію розвитку того чи іншого питання або досліджуваної проблеми

Можна розпочати з визначення ключових термінів (що фігурують у заголовку або значущих для викладу)

Як перше речення можна використовувати відповідну за змістом цитату когось із відомих вчених, письменників, філософів, політиків тощо. При цьому основна частина може як підтверджувати, так і спростовувати зміст цитати

Можна розповісти про власний досвід, який зумовив вибір теми

Вступ може містити наступні елементи:

• актуальність теми;
• історичний огляд, ступінь вивченості проблеми, виявлений до неї науковий інтерес;
• характеристика об’єкта дослідження (проблемної галузі), її стану та ключової термінології.

Варто пам’ятати, що саме вступ захоплює читача, переконує ознайомитись із роботою повністю. З яких слів почнеться есе, залежить від автора, але вони мають бути цікавими, ставити перед читачем питанням. У вступній частині можна використати цитату або факт, який налаштує читача розглянути поставлену автором проблему.

Вступ до есе не виділяється як окремий блок (не робиться жодного заголовка на кшталт «Вступ»), він не розміщується на окремій сторінці. Після вступу не потрібні порожні рядки – одразу починається наступний текст. Також необхідно забезпечити логічний перехід між вступною частиною та основним текстом.

4.4. Написання основної частини есе

Основна частина вимагає найбільшої уваги, особливо в процесі складання плану. Основна частина може мати різну структуру, зокрема:

• теза – аргументація (і так – декілька разів). Спочатку фіксується думка, потім її доводять;
• зворотна структура (факти – висновок). Описується ситуація чи наводяться факти, робиться висновок. І так – декілька разів.
• теза і декілька аргументів (фактів). В такому випадку одну тезу (думку) підтверджують декількома фактами. Теза може розміщуватися як спочатку, так й після таких фактів.

Під «тезою» мається на увазі коротка завершена думка, котру прагне донести автор до свого читача. Під «аргументом» розуміють певний доказ тези. Ним може бути життєва ситуація, думка авторитетного науковця, статистична оцінка, наукова теорія або доведений наукою факт.

У ідеалі одну тезу повинні підтверджувати два аргументи. Оскільки одна читачеві може здатись непереконливою, а три та більше перевантажать текст. Утім, автор може наводити до своєї тези будь-яку кількість аргументів – багато чого залежить від самої думки автора, логіки розповіді, обсягу, плану.

Найголовніше, необхідно зберегти логічність, лаконічність і образність тексту. Досить важливим є те, щоб основна частина була побудована саме згідно з законами логіки.

Для того, щоб побудувати логічний текст есе доцільно:

• – зафіксувати тези;

• – підібрати до кожної тези декілька аргументів;

• – вибудувати тези у логічній послідовності: одна думка має витікати із іншої.

Завдяки таким діям перед автором буде докладний план. Залишиться написати текст – і есе буде практично готовим. Проте, перш ніж розпочати працювати над текстом, слід перевірити, чи тези були сформовані у логічній послідовності та чи достатньо переконливими є відповідні докази.

4.5. Написання висновків до есе

Наприкінці тексту, зазвичай, підсумовують все те, що було зазначено в есе.

Існує декілька підходів щодо того, як завершити роботу:

• риторичне запитання. Якщо есе було написано в формі запитань-відповідей, завершити його можна риторичним питанням, яке змушує читача самого обміркувати прочитане та сформулювати власний висновок.

Приклад риторичного запитання

• резюмування авторської позиції. Класичний варіант завершення тексту. Досить просто коротко викласти висновок зі сказаного вище.

Приклад резюмування авторської позиції

• заклик до активних дій. Метою є підштовхування читача стати активним учасником якогось заходу чи ініціативи.

Приклад заклику до активних дій

• використання цитати. Набагато простіше винести цитату в епіграф, але іноді вона доречна й у висновку.

Приклад використання цитати

• кільцева композиція. Висновок має перекликатися із вступом. Найпростіший варіант: у вступі порушується питання, у висновку дається на нього відповідь.

Приклад кільцевої композиції

Дуже важливо, щоб висновки не були надуманими та не виникали «нізвідки».

Як написати висновки до есе:

– висновки повинні бути короткими;

– підсумковий висновок має базуватися на викладених в основній частині роботи фактах і доводах, на розглянутих позиціях вчених та результатах експериментів. Завершальна частина має узгоджуватись із наведеними в тексті елементами експертної думки;

– висновок не повинен містити принципово нових фактів – лише узагальнення згаданих раніше;

– стилістика висновку має відповідати стилістиці всієї роботи. Якщо робота написана в сухому науковому стилі, не варто додавати у висновку художні засоби, інакше воно виглядатиме чужорідним, штучно приєднаним, а не органічним продовженням. Аналогічно й у випадку, якщо за основу було взято публіцистичний стиль: висновок не повинен бути значно строгим;

– не слід перестраховуватися за допомогою фраз «На мою скромну думку», «Хоч я і не експерт» та подібних до них. Це виглядає як виправдання та невпевненість;

– головне, щоб читач зрозумів, що есе має логічне завершення.

Як правило, у висновках повинно бути лише те, до чого має дійти читач, після ознайомлення з основною частиною.

5. Цитування в есе

Доволі часто, щоб написати есе, необхідні додаткові джерела інформації. Щоб запозичувати звідти інформацію і не бути звинуваченими в плагіаті, необхідно робити бібліографічні посилання на відповідне джерело наприкінці сторінки або усієї роботи.

6. Найпоширеніші помилки при написанні есе

Розглядаючи, як правильно написати даний вид жанру, необхідно навести приклади поширених помилок:

Поширені помилки в процесі написання есе та способи їх вирішення

Надто багато вступних речень, розширених міркувань. Роботу необхідно писати чітко та по суті.

Есе має доволі обмежений обсяг – не слід витрачати його на зайві фрази та слова. Від надмірної деталізації необхідно відмовитися.

Довгі фрази самі по собі не доводять що-небудь. Коли є змога обійтися без них – краще переформулювати свої думки. Короткі, змістовні речення (фрази) досить часто мають набагато більший вплив на читача.

Не слід включати надмірну кількість визначень, статистичного матеріалу, якщо цього не вимагається темою. Також не варто захоплюватись складними термінами й поняттями – це перевантажить роботу.

Писати необхідно таким чином, щоб зміст мав виражену вступну частину, тези й аргументи, висновки.

Цей вид жанру є доволі лаконічним, а тому існує ризик що темаа залишиться нерозкритою. Необхідно простежити за тим, щоб основне питання мало відповідь, а проблема – вирішення у тексті роботи.

Обмежившись перевіркою правопису, можна пропустити наявність двозначних виразів та невдалих оборотів. Даний вид роботи має бути написаний чітко, всі тези повинні мати переконливі аргументи.

Таким чином, володіючи знанням стосовно того, що таке есе, яка структура есе, як написати есе, Ви матимете змогу уникнути поширених помилок та створити цікаву і переконливу роботу.